Відбулось експертне обговорення проблем участі громадськості у законотворчому процесі

Експертна зустріч відбулася в межах реалізації Проекту Лабораторії законодавчих ініціатив та Вестмінстерської фундації за демократію «ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ» («Developing Recommendations for the Improvement of Ukrainian Parliamentarism»). Головна мета даного проекту – реальне підвищення ефективності українського парламентаризму. Задля її досягнення Проект передбачає виокремлення основних недоліків у функціонуванні Верховної Ради України (підготовка так званої «Зеленої книги українського парламентаризму», яка систематизуватиме наявні проблеми у відповідній сфері) та розробку пропозицій щодо їх усунення (вироблення так званої «Білої книги українського парламентаризму», яка узагальнить рекомендації, спрямовані на подолання вад у роботі вітчизняного парламенту). Реалізація цілей Проекту включає аналіз та широке обговорення (як у Києві, так і в регіонах) найбільш актуальних проблем функціонування Верховної Ради, а також висвітлення поточних проблем і перспектив їх усунення у ЗМІ.

Ця експертна зустріч стала третьою в серії з чотирьох заходів, присвячених обговоренню найактуальніших проблем українського парламентаризму, а саме:

• статусу народного депутата України;
• контрольних функцій парламенту;
• функціонування парламентських служб;
• участі громадськості у законотворчому процесі.

Розпочалось обговорення з того, що експерт Лабораторії законодавчих ініціатив Денис КОВРИЖЕНКО представив аналітичний огляд, присвячений темі вдосконалення механізмів участі громадськості в законодавчому процесі. В даному дослідженні містяться рекомендації щодо правового удосконалення механізмів базових форм громадянської участі як-то: референдуми, звернення громадян, цивілізоване лобіювання інтересів, публічні акції, громадські обговорення та вивчення громадської думки, судовий захист легітимних очікувань громадян.

Завідувач кафедри загальнополітичних і державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя Конституційного Суду України у відставці Микола КОЗЮБРА відзначив, що сьогодні в українських умовах увага в даній сфері зосереджена лише на одній формі безпосередньої демократії – референдумах, в той час як є й інші її ьформи, так як народна законодавча ініціатива та народне вето. Останні також можуть бути ефективними механізмами народної участі, однак лише за умови детального оформлення відповідних процедур. Щодо референдумів Микола Козюбра відзначив, що світовий та український досвід показує – референдумами досить часто маніпулюють. Тому необхідним кроком є більш чітке визначення предмету загальнонаціональних референдумів в Конституції, а саме – щодо його звуження. Варто розширити перелік питань, які не можуть бути винесеними на референдум. Крім того, з точки зору експерта, закону, прийнятому на референдумі, слід надавати вищу юридичну силу в порівнянні з законами, прийнятими парламентом.

Микола САВЕНКО, доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя Конституційного Суду України у відставці зосередив увагу на проблемі матеріального забезпечення виконання рішень, прийнятих на референдуми. Дане питання має бути додатково деталізоване в законодавстві. Микола Савенко також звернув увагу на ризики, пов’язані з можливою відмовою президента підписувати закони, прийняті на референдумі.

Народний депутат України Андрій ШЕВЧЕНКО погодився з необхідністю обмеження предмету загальнонаціональних референдумів, а також відзначив їх значний потенціал в якості консультативного механізму. Щодо звернень громадян до народних депутатів, політик висловився за те, що слід максимально наповнити право саме індивідуального звернення громадян до народних депутатів. Таке забезпечення, зокрема, передбачене в проекті закону «Про доступ до інформації». Звернув увагу Андрій Шевченко також на широкі можливості, які несе із собою використання електронних звернень громадян. Однак тут можуть виникнути проблеми, пов’язані зі спам-атаками персональних електронних скриньок депутатів. Дана проблема має бути вирішена як в технічному аспекті, так і до певної міри в правовому.

В контексті звернень громадян Микола Козюбра притримувався дещо іншої точки зору. На думку експерта перевага має бути надана не індивідуальним зверненням, а колективним петиціям, направленим до народних депутатів. Підготовка колективних звернень автоматично передбачає їх вищий рівень обґрунтовані. З цієї точки зору Микола Козюбра запропонував розрізнити статус колективних та індивідуальних звернень – саме першим, з його точки зору, має приділятися більше уваги в процесі законотворення. Втім, й механізм індивідуальних звернень в жодному разі не можна відкидати.

Також в процесі обговорення Андрій Шевченко та Голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор КОГУТ висловили ідею щодо запровадження стадії врахування публічної думки в законотворчому процесі через введення обов’язкового етапу розгляду узагальнених звернень громадян та зацікавлених груп щодо проекту закону на рівні парламентських комітетів.  Таким узагальненням звернень зацікавлених позапарламентських суб’єктів, на думку учасників обговорення, могли б займатись громадські ради при комітетах Верховної Ради. В даному аспекті Микола Козюбра відзначив, що оскільки в світі більшість законопроектів надходить в парламент від уряду, то громадські ради з аналогічними функціями доцільно створювати при Кабінеті Міністрів.

Презентація “Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності”