Законопроєктні пріоритети 14 сесії Верховної Ради: огляд від ЛЗІ

Розпочалася 14 сесія Верховної Ради ІХ скликання. Початок кожного парламентського сезону завжди актуалізує очікування від парламентарів — і тут йдеться як про нові законопроєкти, так і про законодавчі ініціативи, розгляд яких призупинився або й взагалі просів через різні причини та чинники.

Однак відкладання стратегічно важливих законопроєктів не може розмиватися в абстрактному «не на часі». Тож які ініціативи парламентарям слід розглянути в першу чергу?

Програма діяльності Уряду — це основний документ планування державної політики, який лягає в основу середньострокових планів дій Уряду (на трирічний період) та планів пріоритетних дій Уряду (на період до одного року). Ухвалення такої Програми не варто сприймати як чисто формальність, цей документ займає центральне місце у всій структурі державної політики України і є важливим складником парламентського контролю. За її відсутності фактично неможливо оцінити діяльність Уряду, адже немає ні цілей, ні завдань, які дозволяють це зробити. Власне, такий прецедент ми вже маємо: у 2020 році Прем’єр-міністр Денис Шмигаль представив свою Програму діяльності, яку Верховна Рада відправила на доопрацювання, але вона так і не була схвалена. Тобто минулий склад Уряду діяв без ухваленої Програми більше як п’ять років. 

18 серпня 2025 року Прем’єр-міністр України Юлія Свириденко разом із членами Кабінету Міністрів презентували Проєкт Програми дій Уряду на 2025–2026 роки. Але самої презентації недостатньо. Тепер цей Проєкт необхідно винести на розгляд Верховної Ради — тобто або затвердити, або відхилити його. 

Лабораторія законодавчих ініціатив працювала над розробкою цього законопроєкту — нині він знаходиться на ознайомленні в Комітеті з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Утім, на поточному етапі важливо продовжувати роботу над покращенням його положень, обговорювати та доопрацьовувати їх. Перш за все тому, що проблем у сфері ветеранської політики накопичилося дійсно багато, і часто вони мають системний характер, а тому й рішення мають бути не точковими, а комплексними.

Роботу над законопроєктом потрібно відновити, адже контроль за сектором безпеки й оборони дозволяє забезпечувати верховенство права, законність, підзвітність та прозорість у роботі уповноважених органів.

Потребу в ухваленні етичного кодексу актуалізує кожен наступний скандал за участі народних депутатів. Щобільше, притягувати до відповідальності окремих депутатів, чия поведінка дискредитує єдиний законодавчий орган України, критично важливо для відновлення його субʼєктності. Згадати хоча б липень цього року, коли окремі депутати обурили суспільство своєю неприхованою радістю після голосування за законопроєкт № 12414. 

Такий кодекс має визначати правила поведінки народних депутатів у залі засідань, в інших робочих органах Парламенту та, що дуже важливо, за його межами. Про необхідність ухвалення етичного кодексу говорять ще з 2016 року — зокрема, це одна з рекомендацій Дорожньої карти з парламентської реформи. У Верховній Раді вже лежить проєкт рішення: наприкінці 2022 року зареєстрували законопроєкт № 8327, який має осучаснити чинні норми депутатської етики та створити ефективну систему їх впровадження. Це дозволить не просто відмежувати негідні прояви поведінки окремих депутатів, а й стане одним із кроків до підвищення довіри до Парламенту.

Удосконалення процедур адаптації законодавства України до права Європейського Союзу (acquis ЄС) — один з ключових напрямів для євроінтеграційного курсу України. Це важливо насамперед для моніторингу та скринінгу реформ, які впроваджує Україна, про це згадано й у рекомендаціях та Дорожніх картах з боку Європейського Союзу.

Продовження роботи над законопроєктом, який сприяє зближенню законодавства у контексті переговорів про вступ України до ЄС, має залишатися у фокусі Верховної Ради й підтримуватися на рівні усіх без винятку парламентських Комітетів.

Проєкт Закону має відновити обовʼязковий конкурс при призначенні на посаду прокурора прокуратур всіх рівнів, який проводить Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів (КДКП). Також він пропонує скасувати інші негативні зміни, внесені Законом № 4555-ІХ: надання Генеральному прокурору контрольних повноважень в обхід незалежного прокурора-процесуального керівника у кримінальному провадженні та додаткові підстави для звільнення «нелояльних» прокурорів шляхом структурних змін.

Серед іншого законопроєкт передбачає заходи щодо удосконалення діяльності органів кримінальної юстиції, здебільшого антикорупційної спеціалізації.

Лабораторія законодавчих ініціатив послідовно підтримує впровадження інструменту Оцінки законодавчого впливу в законотворчій діяльності українського Парламенту, зокрема допомагає інтегрувати його у роботу парламентських Комітетів і Апарату Верховної Ради. Адже це структурований інструмент, за допомогою якого можна визначити та оцінити майбутні наслідки та ймовірні впливи пропонованих рішень. 

Оцінка впливу згадується у Дорожній карті з питань реформи державного управління та Дорожній карті з питань функціонування демократичних інституцій, створених у межах підготовки до переговорів з Європейським Союзом щодо укладення Угоди про вступ України до ЄС. Оцінку впливу зобовʼязує проводити й Закон України «Про правотворчу діяльність», ухвалений у 2023 році. Але оскільки Закон запрацює через рік після скасування воєнного стану, у Парламенті поки не поспішають системно застосовувати інструмент Оцінки законодавчого впливу, він досі залишається точковим. Утім, розуміння принципів і практики застосування Оцінки впливу важливе для всіх, хто бере участь у розробці законодавства, особливо в контексті продовження парламентської реформи.

Організація добору на посади державної служби залишається одним з найбільш проблемних напрямів у сфері державного управління. Водночас проєкт Закону передбачає поетапне відновлення конкурсів на посади державної служби, а це критично важливо для перезапуску процесу оновлення кадрів у державному секторі.

Він розроблений як альтернативний урядовому, який був відкликаний у зв’язку зі зміною складу Уряду.

Більше про те, що пропонує розвʼязати цей законопроєкт, ЛЗІ зауважує в інфобрифі щодо проблематики політично нейтральної державної служби.

Законопроєкт стосується проблем, які потребують негайного розв’язання на законодавчому рівні, й затягувати його розгляд дійсно неприпустимо. Наразі проєкт Закону знаходиться на ознайомленні в профільному Комітеті та потребує доопрацювання, втім його прийняття є дуже важливим для адаптації системи охорони державної таємниці до умов війни.

Зокрема, законопроєкт регулює такі питання, як:

• прискорення під час дії воєнного стану віднесення відомостей до державної таємниці;
• перегляд підходів до функціонування допускної системи (ризикоорієнтований підхід);
• осучаснення механізмів інформаційного обміну між органами під час безпекових перевірок у зв’язку з допуском до державної таємниці та наданням спеціального дозволу на провадження діяльності, пов’язаної з держтаємницею. 

Цей проєкт Закону надає Службі безпеки України (СБУ) повноваження розробляти та вносити на розгляд Президента України й Уряду проєкти нормативно-правових актів з питань, які належать до компетенції СБУ. 

Його ухвалили за основу в першому читанні у квітні 2025 року, критичних зауважень щодо змісту законопроєкту немає. Тож і фінальне ухвалення проєкту Закону має бути в пріоритеті, оскільки це сприятиме підготовці своєчасних рішень, зокрема, у забезпеченні охорони державної таємниці. 

Під час війни Україна стикається з системними загрозами та зазнає з боку ворога підвищеного інтересу до відомостей, що становлять державну таємницю, — а тому і зволікати з прийняттям цих законопроєктів точно не в інтересах держави.

Просування перерахованих ініціатив у Парламенті важливе для своєчасного реагування на всі виклики, які постають перед Україною в умовах воєнного стану. Адже актуалізований порядок денний дозволяє зосередитися на першочергових завданнях і не відкладати важливі рішення «на потім», коли питання постане гостро й неодмінно потребуватиме реакції вже тут і зараз.