Матеріал Лабораторії законодавчих ініціатив для LB.ua
У 2024 році Україну сколихнула новина про масові прокурорські інвалідності на Хмельниччині. Зʼясували, що прокурорів, які отримують пенсію за інвалідністю, у країні майже 500, і ледь не половина від цієї кількості працює в Хмельницькій і Черкаській областях. Через цей скандал генпрокурор Андрій Костін пішов у відставку. Пізніше Рада національної безпеки і оборони України (РНБОУ) ліквідувала Медико-соціальну експертну комісію (МСЕК), а увага до цієї історії вщухла.
Уже влітку 2025 року новий генпрокурор Руслан Кравченко пообіцяв розібратися з проблемою. Утім, прокурори дотепер не зазнали кримінальної відповідальності, заледве дисциплінарної; декотрі втратили керівні посади й опинилися на рядових.
Лабораторія законодавчих ініціатив уже писала, чому поспішні рішення нового генпрокурора, який масово подає дисциплінарні скарги на прокурорів, більше нашкодять, ніж розв’яжуть проблему комплексно. Серед іншого це підтверджує нещодавній матеріал NGL.media про те, як прокурори повертають собі інвалідність через суд після сумнозвісного скандалу. Пропоную подивитися на цю історію в ширшому контексті.
Прокурори, яких гучно «звільнили»
Прокурори, чий статус інвалідності скасували чи змінили, проходили огляд у Науково-дослідному інституті медико-соціальних проблем інвалідності (НДІ) у Дніпрі. Частину рішень скасовують через неузгодженість процедури на підзаконному рівні та брак юристів у НДІ. Прокурори поновлюють свій попередній статус через адміністративний суд, а також повертають собі щомісячні виплати. При цьому вони продовжують працювати, адже втратили лише виплати, а не посади. Тобто ці прокурори не зазнали жодної відповідальності, ще й повернули статус інвалідності, скасований чи змінений внаслідок переогляду. Як це сталось?
У липні 2025 року генпрокурор Руслан Кравченко повідомляв, що в органах прокуратури працюють 484 прокурори з інвалідністю, з них 41 подав заяву на звільнення за власним бажанням. Тоді ж генпрокурор скерував до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (КДКП) питання притягнення до відповідальності 348 прокурорів з інвалідністю. Адже керівник органу прокуратури не може просто звільнити підлеглого. Лише незалежний орган — КДКП — має право звільнити прокурора.
Не викликав сумніву і не підлягав підтвердженню статус прокурорів, які мають інвалідність з дитинства, людей, які зазнали невідновних втрат для здоров’я, набули інвалідність через війну чи хворі на рак. Таких в органах прокуратури 136 — тож вони не підпадали під переогляд.
Усіх інших прокурорів зобов’язали підтвердити інвалідність у визначених медико-соціальних експертних комісіях.
Два місяці після скандалу, у вересні 2025 року, Руслан Кравченко розповів про перші результати:
- 57 прокурорів зі статусом інвалідності звільнили з органів прокуратури;
- 56 прокурорів звільнили з адміністративних посад;
- відкрили 228 дисциплінарних скарг, які очікують розгляду КДКП.
Після цього про прогрес у цій справі керівництво Офісу Генпрокурора не повідомляло, та й ці дані насправді викликають сумнів.
Попередні заяви vs реальна відповідальність
У реєстрі рішень КДКП станом на 13 травня 2026 року лише 29 про звільнення з органів прокуратури. Причина: безпідставне отримання статусу людини з інвалідністю та підвищеного розміру пенсії. Це дисциплінарний проступок — дії, які порочать звання прокурора, можуть викликати сумнів у його об’єктивності, неупередженості й незалежності і є порушенням правил прокурорської етики.
Це вдвічі менше від заявленої генпрокурором кількості звільнених прокурорів. 14 прокурорам заборонили обіймати вищі посади й переводитися до прокуратури вищого рівня строком на рік. Ще три прокурори отримали догани. Інших юридичних підстав звільнити прокурора немає — хіба що він сам захотів або через сумнівні схеми реорганізації.
Однак 246 прокурорів із 292, щодо яких КДКП уже вирішила справи, не покарані за свої дії. Тобто КДКП не побачила в їхніх діях складу дисциплінарного проступку і закрила провадження. Це понад 80 % від загальної кількості дисциплінарних проваджень щодо прокурорів з інвалідністю.
Чому закривали дисциплінарні провадження? Найчастіше за результатами службового розслідування бракувало інформації, яка підтверджувала б наявність дисциплінарного проступку в діях прокурора, коли він отримував статус людини з інвалідністю, оформлював і отримував пенсію. Крім того, не могли підтвердити, що прокурор використовував службові повноваження або службовий статус і пов’язані з цим можливості задля отримання інвалідності.
У цьому випадку йшлося про зміну групи інвалідності або строку її дії, що встановлює НДІ медико-соціальних проблем інвалідності (адже КДКП не може оцінити правдивість діагнозу — вона відповідає лише за юридичну складову). Тобто у прокурора є підтвердження від системи охорони здоровʼя: «Усе добре, просто медики помилилися з групою інвалідності та/або її строком».
Строк давності в дисциплінарних справах — лише рік. Тобто КДКП мусила відкласти звичайні скарги на прокурорські порушення (ситуації, в яких громадяни скаржилися на прокурорське свавілля) на користь цих справ, щоб вкластися у такий короткий строк. Більшість рішень КДКП з початку 2026 року стосується саме прокурорів з інвалідністю, а інші справи відійшли на другий план. Упевнений, що це негативно позначилося на якості рішень, ухвалених поспіхом, що може стати слабкою ланкою під час оскарження у Вищій раді правосуддя чи суді.
Де кримінальна відповідальність?
Безпідставна інвалідність і отримання вигоди з неї — це не лише порушення етичних правил, а й результат кримінального правопорушення. Усі ці випадки має розслідувати Державне бюро розслідувань, а суд повинен притягнути винних прокурорів до відповідальності.
За пресрелізами ДБР можна встановити, що розслідують п’ять кримінальних проваджень щодо прокурорів з інвалідністю. Обвинувальні акти для частини вже передали до суду. Окремої статистики про це немає, а вироків, принаймні на загал, ще не публікували.
Так, не всіх прокурорів, яких притягнули до дисциплінарної відповідальності, слід засудити. Однак безпідставне отримання інвалідності та пенсійних виплат — це або корупція, тобто хабар МСЕК за рішення, або підробка документів для встановлення неправдивого діагнозу, або просто купівля інвалідності чи отримання в подарунок (знаємо і такі приклади — на день народження). Зрештою, це може бути пряма участь у схемі злочинної організації чи групи. Провадження, які розслідувало ДБР, стосуються саме таких випадків.
Більше питань, ніж відповідей
Отже, у відповідь на скандал з безпідставними прокурорськими інвалідностями прокуратура скерувала всіх на переогляд до НДІ медико-соціальних проблем інвалідності. Частина прокурорів пройшла переогляд, частина ухилилася від нього, адже це не передбачено законом. Потім до КДКП скерували понад 300 дисциплінарних скарг на всіх прокурорів.
Залежно від поведінки прокурора можна говорити про такі наслідки:
29 прокурорів звільнені з прокуратури на підставі вчинення дисциплінарного проступку, тобто порушення правил етики. Це ті, хто відмовився від переогляду в НДІ або кому ДБР повідомило про підозру у вчиненні злочину.
56 прокурорів, яких, за словами Кравченка, звільнили з керівних посад. Тобто вони перейшли на рядові посади. Перешкод для подальшого призначення на керівну посаду немає, юридичної відповідальності вони не зазнали.
Декілька прокурорів є підозрюваними й обвинуваченими у вчиненні кримінальних правопорушень. ДБР розслідує безпідставне отримання статусу інвалідності і пенсійних виплат.
Більшість прокурорів, які поїхали на переогляд, на думку системи охорони здоровʼя, — люди з інвалідністю, адже підтвердили свій статус. Йдеться про щонайменше 246 прокурорів. Або їм послабили діагноз — з ІІ групи інвалідності до ІІІ групи, з безстрокової групи до строкової. Тобто юридично йдеться лише про помилку медичної системи у встановленні діагнозу. Складу правопорушення в діях прокурора немає. Частина прокурорів повертає собі пенсійні виплати через суд на підставі процедурних порушень. Чи знайшли вони спосіб «вирішити» питання з профільною установою Міністерства охорони здоров’я, чи справді помилилася система — питання відкрите.
Ключовим залишається питання про стан кримінальних проваджень, які розслідує ДБР. Процесуальне керівництво в них здійснюють прокурори відповідних підрозділів нагляду за слідчими ДБР. Але всю їхню роботу по вертикалі організовує генеральний прокурор, тим паче йому розширили наглядові повноваження в липні 2025 року. Якщо він серйозно береться розвʼязати проблему прокурорів з фіктивною інвалідністю, то до нього і ДБР є слушне питання. Який стан розслідування кримінальних проваджень? Чому за півтора року маємо лише декілька обвинувальних актів? Саме про ці речі має звітувати генпрокурор, адже суспільний інтерес ніде не зник.
Зрештою, окремим складником проблеми є реакція МОЗ і поспіх у виконанні рішення РНБО без реальних механізмів перевірки. Якщо медики пишуть, що діагноз правильний, то жоден доказ проти цього не встоїть.
Проте це вже питання до керівництва держави: що там з виконанням цього рішення? Адже шкода від безпідставних інвалідностей не лише для бюджету, гроші з якого йдуть у кишені прокурорів чи інших недоброчесних людей, а й для обороноздатності нашої країни. Не секрет, що величезна проблема з цим в органах, відповідальних за мобілізацію. Варто порушувати питання про кримінальну відповідальність не лише прокурорів, а й усіх організаторів, виконавців і користувачів цих злочинних схем. Це мало б бути пріоритетом для генерального прокурора.
Автор матеріалу:
