10 березня в медіа-холі агентства УНН відбулась презентація соціологічного дослідження щодо громадської довіри до влади здійсненого на замовлення Лабораторії законодавчих ініціатив компанією TNS в Україні в межах щомісячного дослідження «Омнібус» (Omnibus). На заході були представлені також результати парламентського моніторингу Лабораторії законодавчих ініціатив за 2010 сесійний рік (2010-й сесійний рік включає шосту та сьому сесії Верховної Ради України: з лютого 2010 року по січень 2011 року).
Під час соціологічного дослідження було опитано 1200 респондентів віком від 16 до 75 років в більш ніж 80 населених пунктах всіх типів та в усіх регіонах України. При опитуванні витримані квоти за статтю й віком. Час проведення польового етапу дослідження – з 2 по 10 лютого 2011 року. Математична точність вибірки становить +/- 3%.
1. Довіра українців до суспільних інститутів
Традиційно для України, найбільше громадяни довіряють Церкві (67,1% респондентів висловили повну або переважну довіру їй), ЗМІ – як українським (46,4%), так і російським (37,4%) й західним (36,5%) – та Збройним силам (40,1%). Найменше довіри у Судів (14,3%), Прокуратури (17%), Міліції (17,4%) та Верховної Ради України (18,7%). Серед органів влади більше всього українці довіряють Президенту (31%).
Загалом же можна констатувати, що за останні півроку в Україні відбулось падіння (подекуди – досить суттєве) рівня громадської довіри до всіх органів влади та до значної кількості соціальних інституцій. Так за період з вересня 2010 року по лютий 2011 року рівень довіри до Верховної Ради України скоротився на 2,7%, до Уряду – на 6,8%, до Президента найбільш суттєво – на 10,3%. Простежується і падіння рівня довіри до Судів (на 7,3%), Прокуратури (на 5,7%), Міліції (на 7,6%), Служби безпеки України (на 6,7%), Місцевих державних адміністрацій (на 7%) та Місцевих рад (на 5%). Дещо знизився рівень довіри навіть до Українських ЗМІ (на 4,4%) та Російських мас-медіа (на 4%). Єдині позитивні зміни спостерігаються у ставленні до Західних ЗМІ – тут рівень довіри виріс на 2,9%.
У Києві, де, відбулися певні зміни у владі (персональні та структурні) без виборів, рівень довіри до міської ради та міської державної адміністрації найнижчий серед усіх регіонів. Так упродовж року рейтинг повної та переважної довіри до Київради знизився з 10,5% у лютому 2010 року до 4,5% у лютому нинішнього року; аналогічне зниження спостерігається і для Київської міської державної адміністрації: з 7,5% у лютому 2010 року до 3% у лютому 2011 року.
2. Загальний рівень довіри до Верховної Ради України
Більше всього Верховній Раді України довіряють (тобто, відповіли «повністю довіряю» або «переважно довіряю») на Півдні (36,8%), у Криму (35%), на Південному Сході (28%) та на Сході (24,4%). Найменше – у Києві (4,5%) та на Заході (5,6%).
3. Загальний рівень довіри до Президента України
Президенту найбільше довіряють (відповіли «повністю довіряю» або «переважно довіряю») на Сході (50,8%), Південному Сході (44,5%) та Півдні (41%). Найменше – на Заході (6,4%) та у Києві (10,5%).
4. Загальний рівень довіри до Кабінету Міністрів України
Уряду найбільше довіряють (відповіли «повністю довіряю» або «переважно довіряю») на Сході (50,8%), у Криму (36,7%), на Південному Сході (34,9%), та Півдні (32,8%). Найменше – у Києві (7,5%), на Заході (8%) та Північному Заході (8%).
5. Динаміка зміни рівня довіри до влади за рік
В цілому, динаміка зміни рівня довіри до Верховної Ради України, Президента та Уряду нагадує параболи, які спочатку йдуть по висхідній, а потім спадають.
У вересні 2010 року спостерігалося загальне підвищення рівня довіри до всіх центральних органів влади в порівнянні з показниками лютого 2010 року (слід зазначити, що показники початку 2010 року стосувалися ще Президента Ющенка та Уряду Тимошенко). З вересня ж 2010 року відбулось падіння довіри до всіх органів влади. Разом з тим, необхідно відзначити, що рейтинги довіри все ж не повернулися до минулорічного рівня. Тож слід констатувати, що за останній рік повна та переважна довіра до Верховної Ради України зросла на 6,6%, до Президента – на 17,1%, до уряду – на 5,9%.
6. Ставлення до відновлення чинності Конституції 1996 року та розширення повноважень Президента
Більшість українців не підтримують відновлення чинності конституції 1996 року та повернення до т.зв. «президентсько-парламентської республіки». На питання «Чи підтримуєте ви розширення повноважень Президента України та обмеження повноважень Верховної Ради України у зв’язку з відновленням чинності Конституції 1996-го року?» 63,3% респондентів відповіли «Ні», в той час як підтримали посилення президентської влади 36,5% опитаних. В регіональному розрізі розширення повноважень президента підтримали лише респонденти на Сході (51,3%). Ще у двох регіонах, які традиційно підтримують діючого президента, громадяни висловили порівняно високу підтримку поверненню до «президентсько-парламентської республіки» – на Півдні (50%), та Південному Сході (46%). В усіх інших регіонах значна більшість респондентів виступила проти посилення президента (від 60 до 80% респондентів).
7. Погляди на виборчу систему
Переважна більшість українців вважає, що існуючу систему виборів до парламенту (пропорційну систему з закритими списками) необхідно змінювати. Так лише 22,5% респондентів висловилось за те, щоб обирати депутатів до Верховної Ради України за тією ж системою, що й на двох попередніх парламентських виборах. 27,6% опитаних виступили за те, щоб наступні вибори до парламенту відбувалися за такою ж виборчою системою, як останні місцеві вибори (за змішаною системою). Водночас, майже половина респондентів (48,9%) висловилась проти введення змішаної системи на парламентських виборах, однак визнали, що і пропорційну виборчу систему з закритими списками все ж необхідно змінити.
8. Прозорість та відкритість українських органів влади
Переважна більшість українців вважає, що всі органи влади (як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях) працюють непрозоро та не достатньо відкрито – це засвідчили 77,2% респондентів (аналогічний показник в минулому році становив 69,9%). Певне покращення в даному контексті можна спостерігати лише у Президента, прозорість та відкритість діяльності якого засвідчили 8,8% опитаних. Найбільш закритими громадяни вважають роботу Верховної Ради України, а також Уряду й інших центральних органів виконавчої влади.
PowerPoint-презентація дослідження
Результати парламентського моніторингу за 2010-й сесійний рік
Верховною Радою України шостого скликання протягом минулого сесійного року (2010-й сесійний рік включає шосту та сьому сесії Верховної Ради України: з лютого 2010 року по січень 2011 року) було прийнято 224 закони.
Основні тенденції:
- У законотворенні з великим відривом переважає сфера галузевої, економічної та правової політики. При цьому значно відстає сфера політики культури і освіти. Також досить мало з ухвалених законів стосуються інформаційної політики й політики у сфері національної безпеки та оборони.
- Однією з основних ознак законодавчого процесу у Верховній Раді України є переважання ухвалених законів, які були ініційовані Народними депутатами. На відміну від України, у більшості країн Західної Європи спостерігається протилежна законодавча тенденція: переважна більшість законопроектів ініційовані урядом. У Німеччині, наприклад, щороку приймається близько 75% законів, ініційованих урядом. Фактично, лише в Італії ситуація аналогічна українській: більшість законопроектів ініціюють депутати. Однак, при цьому, все ж частіше ухвалюються законопроекти, які ініціював уряд.
- Все ж необхідно відзначити, що за минулий сесійний рік збільшилась кількість законів, ініційованих урядом. Особливо ця тенденція проявилася під час 7-ї сесії.
- Значно зросла кількість ухвалених законів, які були ініційовані представниками фракції Партії регіонів.
- Під час 7-ї сесії на законодавчу арену повернувся ще один суб’єкт законодавчої ініціативи: Національний банк України.
- З 224 ухвалених протягом 2010-го року законів лише 17 були підтримані всіма парламентськими фракціями. Варто зазначити, що фракція НУНС не підтримала 87% ухвалених в цілому законопроектів, а фракція БЮТ-Батьківщина – майже 70%. При цьому часто не відігравало ролі, хто був ініціатором законопроекту. Наприклад, фракція БЮТ-Батьківщина не підтримала більшість ухвалених парламентом законів, які були ініційовані попереднім урядом під керівництвом Юлії Тимошенко.
