Про етапні рішення Верховної Ради VI скликання
Ведучи мову про етапні чи історичні рішення слід звернути увагу на ті, що мають вплив на суверенітет країни, тривалість у дії й непередбачуваність наслідків. Тут, однозначно, першорядною подією є ратифікація “Харківських угод”, пролонгація перебування ЧМФ РФ на території України. Рішення, котре межує зі зрадою, непродуманістю державної безпекової та енергетичної політики. Втім діяльність ВРУ вже фактично минулого скликання остаточно засвідчила, що в наявних політичних умовах український парламент втратив класичні ознаки парламентаризму (представницький характер, контрольну функцію, дебатний формат обговорення, процедури законодавчого процесу, дотримання Конституції не лише в аспекті особистого голосування, але й, власне, слідування головному закону в ухвалюваних нормах). Політична доцільність домінувала над правом та процедурою.
Тому стало можливим голосування за закон про засади мовної політики, черговий закон про вибори народних депутатів України, руйнівний Податковий кодекс, неконституційний закон про всеукраїнський референдум. Також не можна не відзначити очевидну відмову парламенту бути у фарватері наближення України до стандартів ЄС та підписання Угоди про Асоціацію з ЄС, системно працювати задля адаптації українського законодавства до норм Європейської спільноти. Лобізм, приватні інтереси окремих корпорацій і тут стали перепоною. Візьмімо, наприклад, закон про біометричні паспорти (Єдиний демографічний реєстр), регулювання державних закупівель чи мита на ввіз авто.Втім, вже класичним темами у розмовах з колегами з Європейського Союзу стали закони про доступ до публічної інформації, Кримінально-процесуальний кодекс, законодавство про громадські об`єднання.
Які рішення найбільше вплинули на життя українцівЧи не найсильнішою згадкою від Верховної Ради VI у пам`яті українців, певен, залишиться Податковий кодекс. Посилення податкового тиску на малий та середній бізнес не просто не знайшло розуміння серед громадян – воно призвело до т.зв. «податкового майдану» й відштовхнуло прихильників нинішньої партії влади навіть в її базових регіонах. Загалом, Україна продовжує перебувати на останніх місцях в рейтингах країн за легкістю ведення бізнесу.
Багато законів стосувалося землі та аграрної сфери. Парламент постійно декларував бажання нарешті запровадити повноцінний ринок землі в Україні, ухвалював закони про кадастр, посилював відповідальність за нанесення шкоди сільськогосподарським землям, вносив зміни в регулювання роботи Земельного банку, кожен рік велися дискусії про доцільність продовження мораторію на продаж землі. Зрештою, останній був таки продовжений до 2016 року, а закон «Про ринок земель» так і не був прийнятий. Ринок землі залишається проблемним питанням, хоча, скажімо, за одним із нещодавніх законів парламент навіть фактично дозволив продаж земель несільськогосподарського призначення іноземцям.
Протягом свого шостого скликання Рада постійно підвищувала ставку акцизів на різні товари, серед яких найбільше виділялися алкоголь та тютюн. Щодо останнього парламент взагалі вів систематичну діяльність – від обмеження реклами (наприклад, заборони участі відомих людей в рекламних кампаніях сигаретних марок) до повної заборони куріння в публічних місцях, яка незабаром вступить у силу. Також можна згадати ухвалений в 2009 році закон про заборону грального бізнесу, який, втім, повністю так і не запрацював.
За останні п`ять років постійно скорочувалась чисельність Збройних сил, проте обіцяного переходу на контрактну армію так і не сталося. Як і не підвищувалося суттєво фінансування армії, на відміну від бюджету МВС чи прокуратури. Не дивлячись на те, що ситуація з силовими структурами (як і довіра до правоохоронних органів) погіршувалася, були й позитивні ініціативи в даній сфері, зокрема позитивні оцінки отримав закон «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України (щодо права свідка на адвоката)» та ряд інших норм нового КПК.
Звичайно, багато уваги від депутатів отримало Євро-2012, яке призвело до перерозподілу бюджетних коштів, розвитку інфраструктури, збільшенню робочих місць (принаймні на період підготовки до чемпіонату). Ключовим тут став наразі вже не чинний закон «Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року з футболу в Україні» (2009 рік) та ряд інших норм.
Чи не найбільший резонанс отримали голосування Ради за Харківські угоди та «мовний» закон, згадувати про бурхливе суспільне сприйняття яких, напевно, немає потреби.
Нарешті, кияни згадуватимуть минулу Раду ще й завдяки призначеним нею перевиборам столичного мера й Київради у 2008 році. А от рішення про чергові вибори київського міського голови, які мали б відбутися у 2012 році, депутати так і не прийняли.
Опосередковано, але все ж впливали на українців такі загальнополітичні рішення парламенту як зміни до Конституції (взяти хоча б продовження депутатами термінів власної каденції), перетрубації у політичній структурі внаслідок змін принципів формування фракцій та парламентської коаліції. Крім того, тут можна згадати зміни виборчої системи (на парламентських та місцевих виборах). Вперше в історії саме за минулої каденції Верховної Ради місцеві вибори відбулися окремо від парламентських. У «виборчому» контексті можна згадати й зміни до закону про Держреєстр виборців, що мали позитивні наслідки й все ж додали інструментів для протидії фальсифікаціям.
Наслідки закону про біометричні паспорти та єдиний реєстр персональних даних громадяни ще тільки відчують на собі в майбутньому. Так само на перспективу залишись результати ухваленого закону про всеукраїнський референдум, хоча сам по собі цей акт має надважливе значення, адже може вплинути на конституційний процес. |
