Виступ Ігоря Юхновського до річниці ухвалення Декларації про державний суверенітет України

Ми завжди вважали, що цінності та сенси – найважливіші у побудові Держави. Ми вміємо їх вишукувати, бачити в людях, відчувати, і головне – чути. Тому ми не могли пройти осторонь цього виступу. Так, багато ЗМІ дало по кілька «найгарячіших» для клікбейту цитат. Але ми вміємо занурюватися. І пропонуємо це зробити вам. Ми підготували повну і дослівну розшифровку виступу народного депутата України І-IV скликань, видатного українського вченого, державного та громадського діяча, Героя України Ігоря Рафаїловича Юхновського.

Виступ зафільмовано телеканалом «Рада», розшифровка промови проведена Українською школою політичних студій. 

«Шановний пане Президенте, шановні депутати і гості! У своєму виступі я торкнусь декількох сторін історії нашого сьогодення та свого бачення нашої поведінки. Історія розвитку української державності у зв’язку з роковинами прийняття Декларації про державний суверенітет вимагає чесного ствердження розвитку тодішніх подій і головних діючих осіб та сил, а не лише декларування тривіальної історії кінцевого прийняття Декларації про суверенітет. 

Ігор Юхновський виступає у Верховній Раді України до 30-ї річніці прийняття Декларації про державний суверенітет України

Я вже неодноразово говорив, що Українська Радянська Соціалістична Республіка до Другої світової війни і після неї – це різні республіки. Після війни з фронтів додому повернулися переможці. Вони зайняли державні посади керівників політичних і економічних установ. Вони заселили напівпусті міста. Вони мали гідність переможців у страшній війні. Під кінець війни відбулася ще одна епохальна подія в історії Землі – вибух атомних бомб над Хіросімою і Нагасакі. Атомну бомбу робили найвизначніші фізики – зокрема, Фермі і Ейнштейн. Це змусило очільника Радянського Союзу, Йосипа Сталіна, звернутися до директора Інституту ядерної фізики, академіка Курчатова, із запитом: що потрібно зробити, щоб СРСР мав ядерну зброю?

У результаті був прийнятий абсолютно революційний закон про освіту і науку. Зарплата і постачання родин науковців збільшилися у десятки разів. За короткий час країна була завалена науковою літературою найкращих науковців світу. До 50-х років СРСР здійснив випробування атомних і ядерних установок. Була створена ядерна зброя. Наукові установи за короткий час були оснащені найновішою технікою. Таке становище зберігається зараз у Китаї.

В Україні стався етнічний вибух наукових талантів. Вчитися, ставати науковцем, в загальному – фахівцем – стало престижним. У країні розцвітали покоління молодих, здібних, сповнених гідності наукових і виробничих кадрів.

У час прийому Декларації про суверенітет Кабінет Міністрів очолював мудрий і здібний прем’єр-міністр Вітольд Фокін, колишній керівник держплану УРСР. Кібернетику в Академії наук очолював академік Михалевич. Разом з професором Подолєвим вони створили цілу науку математичної економіки – зокрема, систему урівнянь, балансу пропозицій і попиту, надзвичайно важливу для Міністерства економіки. Україна і зараз тут має визначний пріоритет. Разом з Фокіним і Подолєвим писався закон про економічну самостійність України.

Незабаром відбувся перший Майдан молоді, керований молодими активістами Іващишиним, Донієм, Кириленком, Берковим, Кузиком і іншими. У результаті вийшла постанова Верховної Ради про проходження військової служби громадянами України на території України. Міністром оборони став колишній командувач ракетною частиною, який першим з військових визнав незалежність України – генерал Морозов. Усі це – події, пов’язані з прийняттям Декларації про суверенітет.

А з Декларацією було так: у Верховній Раді у 1990 році нам запропонували текст Декларації. Вийшло так, що тодішнє радянське керівництво України на чолі з Володимиром Івашком ініціювало написання тексту Декларації. Текст опрацював Інститут по вивченню продуктивних сил Академії наук України на чолі з член-кореспондентом Дорогонцевим Сергієм Івановичем. Мені, як Голові Народної ради, потрібно було вивчити текст Декларації. Ми залишили все, як було написано, за винятком посади Генерального прокурора. На той час Генеральний прокурор виконував функції теперішнього Конституційного Суду. У поданому проєкті Декларації Генеральний прокурор України призначався на посаду Генеральним прокурором СРСР.

Нагадаємо, що два місяці перед тим Верховна Рада Російської Федерації прийняла Декларацію про державний суверенітет Росії. Отже, Декларацію про державний суверенітет України потрібно було приймати конче. Треба було конче змінити текст про призначення Генерального прокурора. Тут, на щастя, допоміг особисто Володимир Андрійович Василенко, працівник Міністерства закордонних справ, тепер посол України, професор Києво-Могилянської академії.

У проєкті Декларації, поданої до Верховної Ради України, вже значилося, що Генерального прокурора України призначає Верховна Рада України. У проєкті Декларації ще говорилося про необхідність укладання Союзного договору, але я знав, що цей пункт не має жодного значення. Від імені України я брав участь у роботі Всесоюзної комісії по складанню тексту Союзного договору і знав, що це марна справа і не став сперечатися з комуністами. Обговорення у Верховній Раді не було надто бурхливим. Народна рада в особі Івана Драча запропонувала оголосити Україну без’ядерною державою, але за стінами Верховної Ради вирував народ. Вирував прекрасно вдягнений народ, вирувало море квітів. І депутати Верховної Ради, – неважливо, чи це були депутати від Народної ради, чи від комуністичної більшості – коли вийшли зі стін Верховної Ради, радіючий народ обсипав їх таким морем квітів, настільки змінив внутрішню психологію кожного з них, що вони, депутати, зрозуміли – вони вчинили правильно.

Ще згодом був прийнятий закон про економічну незалежність України, була прийнята постанова про українське військо. Усе це разом: Декларація про суверенітет, закон по економічну самостійність, військо, що українці мають проходити військову службу на території України – фактично зробили Україну незалежною державою.

Це була президентсько-парламентська держава. Президент міг призначати і звільняти міністра. Разом з тим були партії: партія «Рух», Республіканська партія, Комуністична партія. Був Національний банк з розумним керівником, залишили діяти Конституцію УРСР, викинувши з неї розділ про корінну роль Комуністичної партії. Усе це було результатом прийняття Декларації про суверенітет.

Які помилки ми зробили? Найбільша помилка полягала в тому, що в пориві злості ми виключили з числа депутатів Володимира Івашка, який з групою депутатів-комуністів, не сказавши нам нічого, поїхав до Москви на XVIII з’їзд КПРС. Івашко був у довірливих відносинах з Михайлом Горбачовим. Я глибоко переконаний, що його професійна діяльність, як депутата Верховної Ради від Київщини, а пізніше як Голови Верховної Ради, дійсно вирішувалось разом з Горбачовим. І позитивність їхніх рішень схвалювалась народом. Я повинен сказати, що ми вперше стали європейським парламентом завдяки Івашку. Він запросив мене, як Голову Народної ради, на розмову і запропонував, щоб Народна рада стала офіційною опозицією парламенту. Нам було від президії, яка мала 24 депутати, виділено 7 місць. Ми керували освітою, економікою, двома напрямками виробничої діяльності України. На Верховній Раді були затверджені всі наші кандидати. Усією Верховною Радою. Ми стали взірцевим європейським парламентом.

В особі Івашка, Горбачова і його дружини, Раїси Максимівни, ми мали хороших друзів. Це, зокрема, позначилося на вивільненні військовими території Києво-Могилянської академії, в якому дружина Горбачова відіграла велику роль, попросивши Міністра оборони Язова передати нам територію Києво-Могилянської академії. Коли я, як голова Народної ради, приїхав на територію Могилянки, мене зустрів генерал, начальник частини. Він показав на середній корпус, побудований більшовиками на місці церкви, в якій похований гетьман Сагайдачний. Генерал пропонував допомогти розібрати цей корпус і вивільнити могилу гетьмана Сагайдачного.  

Після Івашка Верховну Раду вів Іван Плющ – людина мудра і колоритна. Саме він і провів обговорення та прийняття Декларації про незалежність. Україна розвивалась. Прогресивна робота прем’єр-міністра Фокіна розумно вела державу. Зокрема, Фокін організував друкування гривні. Під його керівництвом в Уряді був прийнятий закон про економічну незалежність.

Ми зробили другу помилку. Ми звільнили з посади прем’єра Фокіна. Незабаром було ГКЧП. Після поразки над ГКЧП Народна рада відігравала центральну роль в офіційному проголошенні незалежності України. Отже, прийняття Декларації про суверенітет стало вставним ключем у двері незалежної держави Україна.

Держава у своєму розвитку пережила міні-революції, Майдани. Кожен Майдан чогось досягав, але щось і втрачав. Перший – студентський на граніті – показав силу молоді. У нас стало своє військо. Він показав позитивну роль Київської політехніки у наданні допомоги голодуючим студентам. Другий – Помаранчева революція – це була демонстрація краси і сили народу у встановленні справедливості вибору президента держави. Третій – Революція Гідності – результат: заборона і зникнення комуністичної ідеології, комуністів у парламенті, утвердження і захист української мови. Четвертий – перемога на виборах Володимира Зеленського, створення нової політичної партії «Слуга народу».

Усі досягнення Майданів вистраждані величезними масами народу. І за жодних подій і обставин вони не повинні втрачатися. Усе-таки зараз є страшна дійсність – війна. Наша найголовніша вина у цьому – наша необов’язковість у торгово-економічних відносинах, слабкість української Служби безпеки у попередженні конфліктів, м’якість силових структур і готовність влади уступати національними принципами держави заради збереження життя людей.

Я хотів би як найстаріший, як академік, як ветеран Другої світової війни, звернутися до Вас, шановний пане Президенте. Я спостерігав обличчя Вашої шановної дружини, коли Ви приймали присягу – її глибоке, чисте потрясіння. Вже це дає Вам глибоку плату і кредит довіри, не розгубіть його. Нехай Ваша українська мова стане рідною і чудовою за своїм мелодійним звучанням. Нехай такою вона стане у Вашій родині. Від Вас яскравим світлом нехай вона пошириться на Ваших соратників і на всю державу.

photo by Mykola Lazarenko/POOL

Державність української мови – основа української держави. Зараз хто проти цього – є державним злочинцем. Шановний пане Президенте, нехай Ваш попередник стане Вашим радником і опорою. Не дозвольте знижувати авторитет попередніх президентів. Іде війна за землю, за Україну. Пане Президенте, будьте рішучим, мудрим і непереможним. Не бійтесь воювати – на те у Вас є збройні сили цієї країни.

Одне з найважливіших завдань держави – справедливість. Її в нашій державі не існує. Найбільшою виною попередніх керівників України є порушення закону вартості праці. Такого кардинального порушення, доведеного до абсурду, немає у жодній країні світу – ні в Африці, ні в Океанії. У всьому світі і особливо в європейській спільноті є середня зарплата. Це – зарплата вчителя. Її величина становить вартість порядку 880 кілограмів хліба і тримається вже майже сотню років. Усі зарплати інших спеціальностей коливаються довкола середньої. Але коливаються, а не перевищують у сотні разів. Щоб утриматися, влада повинна справитися з цією проблемою. Слід сприяти рішенню Верховної Ради про введення прогресивного податку на зарплату в залежності від її розмірів аж до 80% від величини заробітної плати.

Шановні депутати ІХ скликання, шановні мої колеги, будьте працьовитими, бережіть честь Верховної Ради своїми діями, своєю мовою, своїм зовнішнім виглядом, введіть обов’язково дрес-код. І одержуйте накінець шалену радість від прийнятих хороших законів – законів української держави. Дякую!»