11 серпня Лабораторія законодавчих ініціатив презентувала дослідження про функціонування груп міжпарламентських зв’язків Верховної Ради України на засіданні парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва. Це перша комплексна картина діяльності таких груп в умовах повномасштабної війни, мета якої — зафіксувати системний рівень функціонування парламентської дипломатії та виявити ключові виклики в цьому напрямі.

Керівник аналітичного відділу ЛЗІ Володимир Скрипець зазначив, що дослідження поєднує три компоненти: експерти ЛЗІ провели інтервʼю з народними депутатами, з парламентарями країн-партнерів, послом України в державі ЄС; проаналізували 43 річних звіти груп дружби з країнами ЄС за період 2022–2025 років, а також міжнародний досвід.

Активізація груп дружби після початку повномасштабного вторгнення дала конкретні результати — зокрема, розширилася географія міжпарламентської взаємодії. Україна отримала або розпочала оформлення статусу спостерігача в парламентських асамблеях, доступ до яких раніше був обмеженим. Також діяльність груп дружби дала змогу постійно підтримувати міжнародну коаліцію на користь України, адвокатувати рішення щодо військової, політичної й гуманітарної допомоги та організовувати візити іноземних парламентарів на деокуповані території, до прифронтових регіонів.

Водночас ЛЗІ виявила пʼять ризиків у функціонуванні груп — (1) фінансування, (2) звітування, (3) координація, (4) компетенція, (5) комунікація і конкуренція. Усі вони потребують більш сталих інституційних практик, щоб не втратити напрацьоване.

Найбільш ефективним ресурсом української парламентської дипломатії є персональні контакти депутатів.

Іншим викликом для парламентської дипломатії залишається загальна слабкість системи звітування та відсутність єдиного стандарту звітів. Нардепи сприймають це радше як формальність, а Парламент — втрачає можливість накопичувати й передавати інституційну пам’ять і краще координувати подальші дії. Для виправлення цієї ситуації ЛЗІ створила готові для використання шаблони звітування.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко наголосив на доцільності уніфікації форми для звітності парламентарів.

Також ЛЗІ надала рекомендації Верховній Раді для закріплення інституційних рішень у сфері парламентської дипломатії: для народних депутатів і груп дружби, для Апарату Верховної Ради, для парламентських Комітетів з питань зовнішньої політики та з питань євроінтеграції.

Дослідження підготовлено за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Матеріал представляє позицію авторів і не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження».

Більше про ключові знахідки та рекомендації дослідження читайте тут:

У презентації взяли участь керівництво Верховного Суду, керівники апаратів апеляційних судів України та районних судів міста Києва, представники Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфкомісії суддів, Державної судової адміністрації України й представники суддівських асоціацій. 

Перший заступник керівника Апарату Верховного Суду Расім Бабанли наголосив, що дослідження Лабораторії законодавчих ініціатив є важливим кроком до конструктивного діалогу між громадянським суспільством і судовою владою. За його словами, Зелена книга — це не лише критичний погляд на наявні проблеми, а й прагнення до спільного пошуку рішень, заснованого на глибокому аналізі та повазі до інституцій. 

У фокусі Зеленої книги державні службовці, помічники суддів, технічний персонал, які щодня забезпечують роботу судів: від діловодства та технічного супроводу до комунікації з громадянами. В основі дослідження — опитування понад 1000 представників апаратів судів і 42 глибинні інтерв’ю, які охопили всі юрисдикції судів першої та апеляційної інстанцій.

У своєму зверненні Голова Верховного Суду Станіслав Кравченко наголосив:

Однак, за словами Карини Асланян, керівниці напряму «Верховенство права» Лабораторії законодавчих ініціатив, апарати судів досі залишається поза фокусом реформ: «Працівники апаратів судів системно недооцінені — у статусі, оплаті праці, кадровій політиці та професійному розвитку».

Зелена книга також виокремлює довгострокові ризики для інституційної пам’яті, етики та незалежності судової влади. Значна частина працівників апарату (помічники суддів) не охоплена антикорупційною політикою, має суттєву різницю в соціальних гарантіях та карʼєрному просуванню, а навчання і підвищення кваліфікації — часто мають формальний характер. 

Експерти ЛЗІ не лише аналізують проблеми, але й пропонують інституційні рішення. Серед ключових викликів:

• понаднормова робота: за даними опитування 21% працівників апаратів судів працюють понаднормово майже щодня, 19% — часто, 22% — іноді, 17% — рідко, 16% — дуже рідко, 5% — ніколи;
• недофінансування і власні витрати працівників на потреби суду — понад 70% респондентів змушені купувати канцтовари, заправляти картриджі, ремонтувати приміщення за власні кошти (а саме: 696 осіб — купували папір, канцелярські товари, 424 — заправляли картриджі, 231 — купували меблі та техніку, 218 — відправляли кореспонденцію, 175 — робили ремонт в кабінеті, 61 — несли інші витрати);

Олександр Сасевич, член Вищої ради правосуддя, зазначив:

В.о. Голови Державної судової адміністрації України Максим Пампура відзначив, що пріоритетною проблемою залишається рівень оплати праці в судах:

• відсутність чіткої кадрової стратегії: понад 3000 вакансій в апаратах залишаються незаповненими;

Керівник апарату Верховного Суду Віктор Капустинський додав, що без сталого бачення розвитку персоналу неможливо говорити про ефективну стратегію судової влади. На його думку, вже сьогодні потрібно вибудовувати основу для завтрашніх рішень, а саме переосмислити кадрову філософію, переглянути підходи до класифікації посад, оплати праці, цифровізації.

• низька оплата праці: 74% працівників вважають її демотивуючою. Водночас опитані відзначають це як один з основних факторів, який впливає на незалежність працівника;

Тарас Нешик, керівник апарату Вищої кваліфкомісії суддів, підкреслив, що низька заробітна плата та застарілі функціональні моделі не дозволяють залучати нову якісну кадрову хвилю. За його словами, теперішній формат роботи також не відповідає добі цифровізації.

• незадовільні умови роботи: більшість судів не мають укриттів або стабільного доступу до інтернету.

З цим погодилися представниця Національної школи суддів України Наталія Фулей, на думку якої, Зелена книга є не лише аналітичним матеріалом, а й інструментом формування публічної політики, який має покласти початок системним змінам у ставленні до апарату.

Лабораторія законодавчих ініціатив сподівається, що Зелена книга стане підґрунтям для реформування роботи апаратів судів, а рекомендації з дослідження допоможуть покращити ефективність судової влади в Україні. Основні цифри із дослідження експерти ЛЗІ зібрали у презентації. Повний текст дослідження буде опубліковано згодом.

Захід відбувся в межах проєкту «Ініціатива покращення врядування в Україні: розширення можливостей формування політики для суспільного прогресу» за підтримки Швейцарії та організаційної підтримки Верховного Суду. Відповідальність за зміст дослідження і презентації несе виключно ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив». Погляди й позиції, викладені під час презентації та у дослідженні, не обов’язково відображають погляди донора і Верховного Суду.

Лабораторія законодавчих ініціатив долучилася до зустрічі представників українського громадянського суспільства з Петом Коксом, колишнім президентом Європарламенту й очільником Місії щодо сприяння реформі Верховної Ради України. 

Обговорення були присвячені нагальним викликам та проблемам, з якими зіткнувся громадський сектор в Україні, необхідності підтримки взаємодії з владою, зокрема з Верховною Радою, — і подальшим крокам щодо цього. Наскрізним аспектом, на якому наголосила Лабораторія, є продовження парламентської реформи в умовах повномасштабної війни. Старт цієї реформи відбувся у 2015 році, саме з початком роботи Оціночної місії Європейського парламенту під керівництвом Пета Кокса.

Місія розробила Дорожню карту з конкретними рекомендаціями щодо того, як можна посилити Верховну Раду України інституційно і розвʼязати проблеми українського парламентаризму, на які ЛЗІ неодноразово звертає увагу, адже з самого початку підтримує парламентську реформу і моніторить її імплементацію. Дійсно, війна активізувала реалізацію окремих рекомендацій Дорожньої карти щодо внутрішньої реформи Верховної Ради, хоча окремі вдосконалення можуть потребувати внесення змін до Конституції, що наразі неможливо. Кожен аспект реформи ЛЗІ проаналізувала в тематичному Часописі — в якому детально розповідає про її поточний стан.

Водночас Український парламент продовжує працювати — як головний законодавчий орган демократії, що воює, а тому потребує посилення субʼєктності та спроможності, й навіть у таких умовах — впроваджувати зміни, які допомагають розбудовувати стійкість та сталість внутрішніх процесів.

Одним зі складників таких процесів має стати ухвалення Етичного кодексу парламентаря — документа, який врешті впровадить єдині норми етичної поведінки для народних депутатів, систему моніторингу та контролю над їх дотриманням, а також стане дієвим механізмом відмежування від депутатів, які дискредитують цілу інституцію.

Робота Конференції була присвячена питанням, як Україна може просувати верховенство права та відстоювати фундаментальні цінності в умовах воєнного стану за підтримки Німеччини та партнерів з ЄС. Основні дискусії стосувалися таких тем, як виборча демократія, виклики міграції, реалізація судової реформи.

Дискусія «Просування судової реформи в Україні: модернізація та посилення відповідальності» розпочалася з доповіді ЛЗІ про стан верховенства права в Україні. Керівниця напряму верховенства права ЛЗІ Карина Асланян розповіла про прогрес, якого Україна досягла у 2024 році, а також ризики, проблеми та необхідні кроки, які слід зробити у контексті Тіньового звіту до розділу 23 «Правосуддя та фундаментальні права» Звіту Європейської комісії щодо України у 2023 році, який ЛЗІ підготувала у Коаліції з громадськими організаціями.

До обговорення долучилися широке коло провідних експертів, щоб розглянути одну з найбільш актуальних тем на шляху до інтеграції України в ЄС. Модерував дискусію Йоганнес Уль, менеджер з реалізації проєкту 3*E4U (GIZ). Він зауважив, що зі вступом України до ЄС європейське право стає повноцінною галуззю права, яку необхідно застосовувати, — і тому судова сфера, зокрема судова реформа, наразі є наріжним каменем цього процесу.

Людмила Сугак, заступниця Міністерки юстиції України з питань європейської інтеграції, розповіла, що Міністерство юстиції координує розробку Дорожньої карти верховенства права в Україні, і вже у грудні 2024 року проєкт Дорожньої карти був переданий європейській стороні, а наразі відбувається процес консультацій з Європейською комісією. Основними напрямами у сфері правосуддя є реформування судової системи та прокуратури, зокрема забезпечення незалежності та неупередженості судової влади та конституційної юстиції, забезпечення підзвітності правосуддя, підвищення якості та ефективності системи правосуддя, а також посилення незалежності та інституційної спроможності Конституційного Суду України.

Поліна Лі, радниця Віцепрем’єр-міністерки з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, Міністерки юстиції України, підкреслила, що Україна повинна нести відповідальність за процедури добору до суддівських органів перед вступом до ЄС, — та посилювати власну спроможність, а не покладатися лише на міжнародну допомогу в цих процесах. Зокрема, спікерка виокремила виклики для української сторони, що будуть повʼязані з перехідним періодом, коли будуть закінчені мандати профільних конкурсних комісій.

Джон Морійн, професор та керівний юридичний експерт проєкту 3*E4U (GIZ), зауважив на ключових пріоритетах поточного етапу судової реформи. Першочергову увагу слід приділяти імплементації стандартних вимог ЄС щодо незалежності судової влади, питанням інституційної архітектури у судовій сфері. Він наголосив, що дуже важливо підходити до цього як до спільної відповідальності, адже незалежність суддів не є чимось, за що відповідають лише судді, політики чи суспільство.

Анґеліка Нусбергер, віцепрезидентка Конституційного Суду Боснії і Герцеговини та професорка Кельнського університету, наголосила на важливості зростання суспільної довіри до судової влади як ключового елементу моделі правосуддя в країні. Як стверджує спікерка, не менш важливою тенденцією, що потребує ініціативних напрацювань, є проблема «кадрового дефіциту». Умови й наслідки війни призводять до постійного відтоку кваліфікованих фахівців, що значно уповільнює процес напрацювання змін. Це явище, на думку експертки, ускладнює сталість й успішність реформувань сфери правосуддя.

Олексій Омелян, заступник голови Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зауважив, що наразі в Україні існує кадрова криза у сфері верховенства права, — і є потреба не тільки в суддях. Тому ВККС, як кадрова агенція судової влади України, здійснює добір доброчесних і професійних фахівців-юристів. Важливим аспектом роботи Комісії є проведення екстраординарної процедури — кваліфікаційного оцінювання на відповідність займаній посаді.

Руслан Сидорович, член Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, говорив про ризики, повʼязані з поточною ситуацією у судовій системі України — значний недобір суддів у різні інстанції, складність проведення конкурсу на посади нових суддів, необхідність завершення конкурсів до апеляційних судів у цьому році, попри усі процедурні складнощі. Також він підкреслив, що потрібно працювати з темою довіри громадян до судової влади, зокрема до ключових органів, які займаються реформуванням цієї сфери.

Конференція відбулася у межах проєкту Strengthening Ukraine’s EU Accession in the Rule of Law у співпраці з Громадянською мережею ОПОРА за підтримки GIZ Ukraine, Auswärtiges Amt та Institut für Europäische Politik.

Лабораторія законодавчих ініціатив долучилася до зустрічі представників українського громадянського суспільства з Петом Коксом, колишнім президентом Європарламенту й очільником Місії щодо сприяння реформі Верховної Ради України. Такі зустрічі та обговорення присвячені подальшим крокам і пріоритетам парламентської реформи, яка продовжується в умовах повномасштабної війни.

Внутрішня реформа українського парламенту розпочалася ще в 2016 році з початком роботи Оціночної місії Європейського парламенту під керівництвом Пета Кокса. Місія розробила Дорожню карту з конкретними рекомендаціями щодо того, як можна посилити Верховну Раду України інституційно і вирішити існуючі проблеми українського парламентаризму.

Після старту реформи парламенту зустрічі з представниками державних інституцій та громадянським суспільством дозволяють звірити поточні процеси та ключові пріоритети в процесах реформування. І, зокрема, донести важливі меседжі до української влади в контексті впроваджуваних реформ.

Серед пріоритетних тем цьогорічної зустрічі були такі питання:

• убезпечення державних інституцій від антидемократичних процесів;
• збереження субʼєктності парламенту, чому й має сприяти продовження парламентської реформи;
• подальше впровадження інструменту оцінки законодавчого впливу в роботі українського парламенту.

Лабораторія законодавчих ініціатив завжди наголошує, що забезпечення сталості та спроможності головної демократичної інституції — парламенту — є необхідною умовою задля збереження інституційного потенціалу держави. Так, в умовах повномасштабної війни комплексно продовжувати парламентську реформу неможливо — зокрема, через обмеження, встановлені Конституцією. Однак динаміка реформи показує, що в окремих блоках та рекомендаціях Дорожньої карти Верховна Рада вже просунулася, — і цю тенденцію варто підтримувати й надалі.

Довідково. Лабораторія законодавчих ініціатив із самого початку підтримує парламентську реформу та моніторить її реалізацію. За останніми оцінками ЛЗІ, стан виконання реформи — 45,7%. Війна активізувала реалізацію окремих рекомендацій Дорожньої карти щодо внутрішньої реформи ВР, які підготувала Оціночна місія Європарламенту під керівництвом Пета Кокса.

Куди рухається парламентська реформа зараз — ЛЗІ детально проаналізувала в тематичному Часописі.

Оцінка законодавчого впливу — це інструмент, за допомогою якого можна визначити та оцінити майбутні наслідки та ймовірні впливи запропонованої державної політики. Лабораторія давно займається популяризацією цього інструменту й допомагає Парламенту та Уряду інтегрувати його у свою роботу, зокрема шляхом організації профільних семінарів та тренінгів для представників різних державних органів.

21 червня відбувся офлайн-семінар з оцінки законодавчого впливу та її застосування у контексті реформи сектору безпеки та оборони. Мета семінару — обговорити принципи й практики застосування оцінок впливу з тими, хто бере безпосередню участь у розробці законодавства.

До семінару долучилися: 

• представники Департаменту юридичного забезпечення Міністерства оборони України; 
• представники Державної служби спеціального транспорту; 
• представники Національного Університету оборони України; 
• представники Офісу підтримки реформ МОУ.

Захід проходив у рамках проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який Лабораторія реалізує спільно з Парламентським центром (Канада) у співпраці з Верховною Радою України та за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабільності (PSOPs).

14 травня 2024 року Лабораторія законодавчих ініціатив долучилася до зустрічі з делегацією шведських парламентарів.

Делегація Шведського парламенту та Надзвичайний і Повноважний Посол Швеції в Україні Мартін Оберг провели зустріч з представниками українського громадянського суспільства задля обговорення успіхів України в окремих напрямах реформ.

Зокрема, шведські депутати відзначили процеси впровадження парламентської реформи, до розробки, реалізації та регулярного моніторингу імплементації якої активно залучена й ЛЗІ.

Ми дуже цінуємо такі відгуки про важливі реформи, адже Посольство Швеції в Україні є інституційним партнером Лабораторії законодавчих ініціатив, що підтримує нас у справі посилення демократичних інституцій в Україні. А підвищення якості законодавчого процесу та інституційної спроможності парламенту загалом — один з ключових напрямів діяльності Лабораторії.

Тож вкотре дякуємо Швеції за всебічну підтримку на різних рівнях — наші спільні зусилля створюють можливості для подальшого розвитку та відновлення України.

Лабораторію на заході представляв Директор аналітичного напряму Олександр Заславський.

В останні тижні квітня, команда PASS Ukraine допомогла організувати робочий візит до Канади для депутатів з Комітету ВРУ з питань правоохоронної діяльності.

Головна мета візиту — обмін досвідом у сфері військової юстиції та правопорядку. Зокрема, учасники візиту відвідали військову базу «Петавава», де ознайомилися з принципами організації та функціонування Збройних сил Канади та обговорили питання, пов’язані з навчанням українських військових.

Також, під час зустрічі з Міністром національної оборони Канади Біллом Блером, делегація українських парламентарів обговорила питання постачання боєприпасів та інвестицій в українську оборонну промисловість.

Як зазначила Галина Михайлюк: «Для нашої делегації важливою стала можливість поспілкуватися не лише з керівництвом органів військового правопорядку, а й безпосередньо з військовослужбовцями під час візиту до військової бази «Петавава».

Окрім принципів імплементації військової юстиції «на місцях», ми мали змогу обговорити діяльність канадських інструкторів з підготовки українських військовослужбовців у межах операції «UNIFIER»».

У межах візиту народні депутати також працювали над посиленням парламентської дипломатії, зокрема на зустрічах з Постійними комітетами з питань громадського порядку і національної безпеки та з питань національної оборони Палати громад Канади, членами Парламентської групи «Канада-Україна» та зі Спікером Палати громад Ґреґом Ферґюсом.

Крім того, українські парламентарі взяли участь у заході в Посольстві України в Канаді, де вчергове наголосили на необхідності посилення військової допомоги Україні.

За результатами візиту Олександр Дануца наголосив: «Хотів би зауважити на високому професіоналізмі команди PASS у частині організації візиту. Було опрацьовано багато якісного матеріалу, необхідного нам, як народним депутатам України, у подальшій роботі над законопроєктом зі створення інституту військової юстиції в Україні».

Візит відбувся у рамках проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який Лабораторія реалізує спільно з Парламентським центром (Канада)  у співпраці з Верховною Радою України та за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабільності (PSOPs).

Асоціація шкіл політичних студій Ради Європи, до мережі якої належить і Українська школа політичних студій, засудила нечесні вибори у Білорусі та намагання білоруської влади придушити мирний протест громадян.

Публікуємо переклад повного тексту заяви, з якою виступила Асоціація шкіл політичних студій:

«Страсбург 15.08.2020: Асоціація шкіл політичних студій Ради Європи (ASPS) висловлює обурення щодо сфальсифікованих виборів, які відбулися 9 серпня, та наступних жорстоких репресій під час протестів у Білорусі.

Використання насильства авторитарним режимом країни проти її власних громадян ототожнюють зневагу до прав людини, демократії і верховенства права.

Закликаючи звільнити всіх затриманих під час виборів, Асоціація шкіл політичних студій засуджує спроби уряду Лукашенка заглушити опозиційні голоси, послабити громадянське суспільство та перешкодити появі нового покоління демократичних лідерів.

Народ Білорусі повинен мати право на вільні та справедливі демократичні вибори, а також повагу до прав людини, які лежать в основі роботи шкіл політичних студій Ради Європи, зазначили в Асоціації.

Асоціація шкіл політичних студій об’єднує мережу з 21 школи в Європі та Північній Африці, у тому числі Східноєвропейську школу політичних студій, яка була заснована в Україні у 2007 році та працює для Білорусі. Білоруська програма сприяє виникненню та розвитку громадянського суспільства в країні, але більшість її заходів відбуваються поза межами Білорусі».

Українська школа політичних студій та Лабораторія законодавчих ініціатив також висловила підтримку народу білорусі у його прагненні відстояти свої демократичні права та свободи.

Чому підтримка міжнародної спільноти зараз вкрай важлива для Білорусі і за що бореться суспільство – можна прочитати у нашому інтерв’ю з прес-секретаркою білоруської опозиції та випускницею Східноєвропейської школи політичних студій Анною Красуліною.

Участь громадян у процесах прийняття рішень є основоположною складовою функціонування та розвитку демократичного суспільства. Громадяни частіше сприймають рішення і довіряють представникам влади й інституціям, якщо знають, що мають змогу висловити свою думку і бути почутими під час політичних обговорень щодо важливих питань та рішень.

Для залучення громадян у процес побудови сильної демократичної держави було розроблено Національну стратегію сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016-2020 роки.

У свою чергу, щоб допомогти державам-членам забезпечити реальний вплив громадської участі на процеси прийняття рі­шень, Комітет міністрів Ради Європи ухвалив стандарти у формі керівних принципів та рекомендацій. Крім того, було розроблено проект Ради Європи «Сприяння участі громадян у демократичному процесі прийняття рішень в Україні», щоб допомогти державі впровадити ці стандарти і зміцнити співпрацю між органами публічної влади та громадянським суспільством у процесі прийняття рішень.

Наближається останній рік імплементації Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні. Тому Лабораторія законодавчих ініціатив в рамках проекту Ради Європи «Сприяння участі громадян у демократичному процесі прийняття рішень в Україні» здійснює моніторингове дослідження щодо реалізації Стратегії.

Метою дослідження є оцінка прогресу імплементації Стратегії за 2016-2019 роки та підготовка рекомендацій щодо Плану Заходів на 2020 рік.

Просимо організації громадянського суспільства пройти онлайн-опитування до 5 жовтня 2019 року.