Аналітика дня: Про що питають на референдумах європейців?

Лабораторія законодавчих ініціатив проаналізувала понад 200 референдумів, що проходили в 25 європейських країнах з 1992 року. Україна підписала договір про Асоціацію з ЄС, має безвізовий режим та закріплений у Конституції намір інтегруватися до ЄС та НАТО. Це означає, що з великою ймовірністю теми, щодо яких відбувалися референдуми в інших європейських державах, колись стануть предметом референдуму і в Україні. Тож варто звернути на них увагу.

Найчастіше на референдум виносяться міжнародні питання, пов’язані з Європейським Союзом: наприклад, вступ до ЄС чи затвердження чергової угоди. Тож можна припустити, що питання вступу України до НАТО та підписання угоди з ЄС мають хороші шанси бути винесеними на референдум. Так, курс України на НАТО та ЄС закріплений у Конституції, але історично склалося так, що український Основний Закон постійно намагаються змінити у тій чи іншій частині.

Другим блоком питань, що найчастіше виносяться на референдум, є питання, пов’язані з сімейними цінностями, а саме різні варіації щодо двох тем:

  • аборти (заборона / дозвіл, коли, за яких обставин можна робити аборт)
  • шлюб (дозвіл / заборона одностатевих шлюбів).

Наразі в Україні дозволені аборти і не дозволені одностатеві шлюби. Однак активізація правоконсервативних, традиціоналістських чи релігійних політичних груп з одного боку або активізація ліволіберальних політичних груп з іншого можуть призвести до актуалізації цих тем, а отже і винесення їх на референдум.

Загалом в Європі референдуми проводяться з дуже різних питань, що можуть бути об’єднані в 11 тематичних груп: 

Ряд тем, які за новим законом будуть заборонені в Україні, в європейських країнах виносяться на референдум.

Серед них – смертна кара, інші питання щодо правосуддя або податків. Цікавим також є те, що низка питань, пов’язаних з фінансами, часто виносяться на референдум.

Такі питання, якщо вони не стосуються податків та бюджету, будуть дозволені і в Україні. Серед них – страхування, пенсійні реформи, приватизація.

Легалізація/заборона вільного носіння зброї, проституції, грального бізнесу, легких наркотиків здаються ідеальними темами для референдумів, бо знімають із політиків відповідальність ухвалювати остаточне рішення щодо таких чутливих тем. Однак в жодній з 25 держав, які були проаналізовані, ці теми не виносилися на референдум. Отже, можна зробити припущення, що в Україні вони теж не будуть предметом референдуму в осяжному майбутньому.

Цікавою є й кількість референдумів. Хтось каже що в Україні їх буде дуже мало, а хтось, навпаки, боїться навали народних ініціатив. Кількість референдумів в європейських державах дуже різниться від країни до країни. Є держави, що за майже 30 років провели всього кілька референдумів, а є ті, де кількість загальнонаціональних референдумів вимірюється десятками. Тож визначити, наскільки частими будуть референдуми в Україні, засновуючись на міжнародному досвіді, – складно, навіть незважаючи на те, що провести референдум – доволі дороге «задоволення». Якщо говорити про досліджувані 25 держав, то за кількістю референдумів їх можна об’єднати в такі групи:

  1. Мала кількість референдумів (1-4 референдуми): Австрія, Хорватія, Чехія, Великобританія, Фінляндія, Греція, Норвегія, Португалія, Іспанія, Швеція. Всього 10 країн.
  2. Середня кількість референдумів (5-10 референдумів): Болгарія, Данія, Естонія, Франція, Угорщина, Ісландія, Латвія, Польща, Румунія. Всього 9 країн.
  3. Велика кількість референдумів (11+ референдумів) (найбільше – 47 в Італії): Нідерланди, Ірландія, Італія, Литва, Словаччина, Словенія. Всього 6 країн.

Думаючи про одностатеві шлюби та заборону абортів, можна зауважити, що це – проблеми розвинених західноєвропейських демократій, а Україні, для якої найбільш актуальними проблемами наразі є мир, безпека і територіальна цілісність (і взагалі збереження суверенітету, якщо говорити в широкому контексті), до них далеко.

Тому можна подивитися на досвід держав, що більше нагадують Україну, принаймні за показником індексу демократії. Ми додатково подивилися на досвід таких держав: Північна Македонія, Албанія, Вірменія, Чорногорія, Грузія, Сербія, Молдова.

Всі ці держави мали незначну кількість референдумів (до 5 в кожній країні з 1992 року). І дійсно, питання, пов’язані з сімейними цінностями, не виносилися на референдум в жодній зі згаданих держав. Як і в європейських державах, популярними темами є міжнародні питання – вступ до НАТО та надання згоди на міжнародні угоди. Іншим блоком питань, що виносилися на референдум в цих державах, є установчі питання – прийняття конституцій, затвердження національних символів чи форми державного устрою.

Отже, підсумовуючи огляд міжнародного досвіду, можна зробити такі висновки для України:

  • спочатку темами референдумів в Україні будуть міжнародні договори та, можливо, питання установчого характеру;
  • якщо Україна буде просуватися в напрямку демократії та економічного розвитку, тоді через якийсь час на референдум можуть бути винесені питання абортів чи одностатевих шлюбів;
  • залежно від досвіду проведення, референдуми можуть залишитися екзотикою для українського політичного життя або ж увійти в арсенал політичної зброї. Якщо референдуми все ж будуть часто використовуваними, тоді їхня тематика стане досить різноманітною – пенсії, медицина, страхування, виборча система, питання громадянства, кількість депутатів в парламенті, повноваження президента, фінансування політичних партій – ці та багато інших тем будуть виноситися на референдуми.