21 – 22 вересня 2007 року Лабораторія законодавчих ініціатив за участі та сприяння Генерального Директорату політичних справ Ради Європи, Фонду Конрада Аденауера, Центру законодавчих ініціатив і ДОГО “Комітет виборців України” провела масштабну міжнародну конференцію: «Парламентські вибори: виклики та перспективи» (м. Донецьк). Захід став другим обговоренням цієї теми, проведеним Лабораторією законодавчих ініціатив напередодні позачергових виборів до Верховної Ради України за підтримки Генерального Директорату політичних справ Ради Європи та Фонду Конрада Аденауера.

Метою проведення заходів було обговорення міжнародних стандартів демократичних виборів в контексті підготовки до проведення дострокових парламентських виборів в Україні, акцентування уваги політичної еліти та громадянського суспільства на проблемі гострої необхідності проведення виборів відповідно до міжнародних стандартів та забезпечення якісних суспільних змін через дотримання виборчого законодавства, прозоре фінансування виборчої кампанії, зрілий політичний діалог та дебати.

21 вересня 2007 року у готелі “Донбас Палац” (м. Донецьк) відбулось відкриття конференції та пленарне засідання на тему “Європейські стандарти демократичних та прозорих виборів: досвід та перспективи України”.

Під час відкриття до учасників конференції звернулися представники організаторів заходу, які подякували усім присутнім за бажання приєднатися до обговорення позитивів і негативів виборчої кампанії 2007 року в Україні. Зокрема Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, окреслив загальну концепцію міжнародної конференції, а також про анонсував ключові проблеми, обговоренню яких буде присвячено захід. Від імені міської влади учасників конференції привітав Максим РОВЕНСЬКИЙ, начальник управління зв’язків із громадськістю Донецької міської ради, який висловив сподівання, що відкрите експертне обговорення сприятиме утвердженню демократичних стандартів в Україні, а також повідомив про готовність влади Донбасу до проведення чесних і прозорих парламентських виборів. Аке ПЕТЕРСОН, Представник Генерального Секретаря Ради Європи в Україні, нагадав, що Україна є повноправним членом Ради Європи, а тому відкрите обговорення наявних проблем повинно розглядатися як запорука демократизації та роведення якісних виборів. Ніко ЛАНГЕ, Директор Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні, підкреслив, що чесні та прозорі вибори є лише першим кроком на шляху до демократизації, а тому очікувати їхніх позитивних впливів на динаміку політичного процесу в державі у короткий термін немає сенсу. Сергій ТКАЧЕНКО, Голова Донецької обласної організації Комітету виборців України, наголосив на необхідності проведення чесних і прозорих виборів в Україні з метою забезпечення поступального демократичного розвитку держави у майбутньому, що відбиватиметься безпосередньо на пересічних громадянах. З ним погодився Роман КОВАЛЕНКО, Голова Центру законодавчих ініціатив, депутат Донецької обласної ради, який підмітив, що факт проведення виборчої кампанії сам по собі є незвичайно важливим, оскільки процес підготовки до голосування та його проведення визначають не лише еволюцію політичної системи в цілому, а й ставлення громадян до політики в державі.

Під час пленарного засідання учасники обговорили такі питання:

• європейські стандарти демократичних і прозорих виборів: шляхи, механізми та етапи імплементації в Україні;
• вибори як виклик для української судової системи;
• прозорість фінансування партій і виборчих кампаній в Україні: напрями вдосконалення в контексті європейських стандартів;
• громадський контроль і моніторинг виборів.

Загалом, присутні погодилися, що виборча кампанія є складним процесом, а засади демократичних стандартів її організації та проведення перебувають у площині поєднання ефективного законодавства та його виконання всіма учасниками перегонів, а також громадянами. Крім того, у ході дискусії були порушені такі болючі питання сучасного політико-правового життя України: доцільність запровадження пропорційного представництва на виборах до обласних і районних рад, висота прохідного бар’єру для політичних партій на парламентських виборах, можливість модифікації засад конституційного устрою України тощо.

Модератором першої частини засідання, присвяченої обговоренню досвіду та перспектив, а також шляхів та етапів імплементації європейських стандартів демократичних і прозорих виборів в Україні, виступив Аке ПЕТЕРСОН, Представник Генерального Секретаря Ради Європи в Україні.

Розпочав пленарне засідання Міхаель ШЛЕЙ, Член Парламенту Федеральної землі Саарленд (Німеччина), який, проаналізувавши особливості співвідношення національного та регіонального рівнів управлення у ФРН, наголосив на тому, що вибори – це не лише передача влади, а й передача мандату довіри від населення. Тому їх чесне та прозоре проведення є запорукою легітимності органів влади в державі.

 На думку Олександра ПАСЕНЮКА, Голови Вищого адміністративного суду України, ефективна адміністративна юстиція є гарантією забезпечення рівності виборчих прав громадянина та держави, а тому її створення можна вважати одним із найбільших досягнень суової реформи в Україні.

Андре КВАКСТАД, експерт Венеціанської Комісії, член Парламентської Асамблеї Ради Європи (2001 – 2005, Норвегія), висловив і обгрунтував тезу про те, що європейські стандарти чесних і прохорих виборів передбачають розробку ефективних законів, їх належне виконання, а також особливий спосіб мислення громадян, який передбачає повагу до правової системи держави та довіру до демократичних процесів.

Модератором деругої частини пленарного засідання, присвяченої обговоренню дієвості вимог виборчого законодавства, виступив Ніко ЛАНГЕ, Директор Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.

Борис БЕСПАЛИЙ, Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, зазначив, що особливістю цьогорфчної виборчої кампанії є те, що практично всі органи влади виступають у ньому як гравці, а тотальність застосування адміністративного ресурсу не дозволяє говорити про дотримання в її ході демократичних стандартів.

Вадим КОЛІСНІЧЕНКО, народний депутат України, наголосив на проблемі неякісного виборчого законодавства та маніпулюванні його положеннями при укладанні політичних домовленостей, що створює загрозу нелегітиммності виборів.

Володимир КОВТУНЕЦЬ, Заступник керівника проекту «Сприяння організації виборів в Україні II», зазначив, що наразі в українській політиці домінує не бажання виконати закон, а прагнення політиків досягти бажаного результату якнайшвидше. Це призводить до поширення традиціоналізму як основної риси плітичної культури, а також до руху у бік обмеження виборчих прав громадян.

22 вересня 2007 року (субота) в рамках конференції «Парламентські вибори 2007: виклики та перспективи» відбувся круглий стіл «Парламентські вибори 2007 та якість політичних партій в Україні (як передумова демократичного виборчого процесу)».

Під час круглого столу були обговорені такі питання:

• забезпечення дієвості вимог виборчого законодавства;
• інституційна, фінансова і кадрова спроможність українських партій;
• передвиборні програми партій і блоків: декларації і практика;
• зрілий політичний діалог та дебати: роль медіа.

Модераторами круглого столу виступили Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, та Роман КОВАЛЕНКО, Голова Центру законодавчих ініціатив, депутат Донецької обласної ради.

Д-р Хайке МЕРТЕН, Інститут досліджень німецького та європейського законодавства про політичні партії (Німеччина), присвятила свій виступ аналізу головних рис системи фінансування політичних партій у Німеччині, наголосивши на таких з них: поєднання державного і приватного фінансування, залежність обсягів партійного фінансування від підтримки партій громадянами, постійність функціонування партій, контроль доходів і видатків партій тощо.

Денис КОВРИЖЕНКО, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив, окреслив основні проблеми системи фінансування політичних партій в Україні, а саме: неузгожєеність положень законодавства, що регламентує партійні фінанси; неузгодженість національного законодавства із конвенціями про корупцію, до яких приєдналася Україна; неконтрольованість партійних фінансів, оскільки нормативно зарегульований наразі лише контроль нецільового використання бюджетних кошті, тощо.

Олексій ГАРАНЬ, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», Школа політичної аналітики, привернув увагу учасників конференції до проблеми побудови ідеологічних партій в Україні та структуризації партійного поля. На думку експерта, одним із чинників, що цьому перешкоджає, є поширення політичного і соціального популізму у вітчизняній політиці.

Ірина БЕКЕШКІНА, Науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи», наголосила на важливості ролі арбітра у виборчому процесі, яка повинна покладатися на громадський сектор (зокрема, в частині контролю виконання партіями їхніх передвиборчих обіцянок).

Олександр ЧЕРНЕНКО, речник Комітету виборців України, та Сергій ТКАЧЕНКО, Голова Донецької обласної організації Комітету виборців України, погодилися, що роль громадськості є незамінною, однак, на жаль, політичні гравці рідко прислухаються до її порад.

Валерій ІВАНОВ, Президент Академії української преси, доктор філологічних наук, професор, розповів про особливості медійного компоненту цьогорічної виборчої кампанії та закцентував увагу на тому, чим він відрізняється від ситуації у 2006 році (зокрема, збільшенням ролі аудіовізуального продукту, зростанням обсягу антиреклами, підвищення уваги до політичних партій та оцінок пересічних громадян тощо).

Світлана МАКСИМОВА, Головний редактор «Юридичного журналу», зазначила, що вільна преса є запорукою розбудови демократії в державі а також окреслила основні кроки, які необхідно зробити задля досягнення цього ідеалу.

Загалом у заході взяли участь представники органів державної влади (ЦВК, ВРУ, Секретаріату Президента України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України), місцевого самоврядування та політичних партій, провідних аналітичних центрів та громадських організацій, ЗМІ. Кількість учасників київського заходу більше 160 осіб з усієї України, донецького – близько 110 осіб з усієї Центральної та Східної України. Крім того, до дискусії також залучились експерти Венеціанської Комісії та Генерального Директорату політичних справ Ради Європи, міжнародні експерти з Європи.

Дивись також:

Програма заходу (21-22 вересня 2007 року, м. Донецьк)

Аналітичні матеріали на тему “Якість виборів: Україна у вимірі міжнародних демократичних стандартів”, підготовлені експертами Лабораторії законодавчих ініціатив

Тематичний випуск журналу “Часопис ПАРЛАМЕНТ”

У рамках заходу відбулось пленарне засідання на тему “Європейські стандарти демократичних та прозорих виборів: досвід та перспективи України” та круглий стіл “Парламентські вибори 2007 та якість політичних партій в Україні (як передумова демократичного виборчого процесу)”.

Під час відкриття до учасників конференції звернулися представники організаторів заходу, які подякували всім присутнім за бажання приєднатися до обговорення проблеми якості виборів в Україні та світі, а також висловили сподівання на плідний та ефективний діалог під час конференції. Зокрема, Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, окреслив контекст діалогу щодо стандартів якості виборів, наголосивши на неефективності його обмеження виключно законодавчими рамками. Жан-Луї ЛОРАН, Генеральний директор з питань політичної діяльності Ради Європи, зазначив, що основою оцінки міжнародними інституціями якості виборів у державі є проведення їх відповідно із загальновизнаними стандартами, а також спроможність влади забезпечити дотримання однакових правил гри всіма учасниками виборчого процесу. Ніко ЛАНГЕ, Директор Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні, підкреслив, що чесні та прозорі вибори є лише першим кроком на шляху до демократизації, а тому очікувати їхніх позитивних впливів на динаміку політичного процесу в державі у короткостроковій перспективі немає сенсу. У даному разі,  для України є особливо важливим досвід інших держав, наближення  яких до міжнародних стандартів було подібним до вітчизняного.

Під час пленарного засідання учасники обговорили наступні питання:

• європейські стандарти демократичних і прозорих виборів: шляхи, механізми та етапи імплементації в Україні;
• вибори як виклик для української судової системи; 
• прозорість фінансування партій і виборчих кампаній в Україні: напрями вдосконалення в контексті європейських стандартів; громадський контроль і моніторинг виборів.

Модератором першої частини засідання, присвяченої обговоренню європейських стандартів прозорих виборів, виступив Аке ПЕТЕРСОН, Представник Генерального Секретаря Ради Європи в Україні. Вихідним засновком обговорення була теза про те, що вільні та прозорі вибори є запорукою стабільності державних інституцій і гарантією подальшого демократичного розвитку. Загалом, учасники погодилися, що якісне та ефективне виборче законодавство є не менш важливим, ніж його застосування під час виборчих кампаній. Активні дискусії розгорнулися навколо питаня часу внесення змін до виборчого законодавства, а також доцільності дослівного застосування букви закону у кризові для розвитку держави періоди.

Під час свого виступу Марина СТАВНІЙЧУК, заступник Глави Секретаріату Президента України, представник Президента України у Конституційному Суді України, представник Президента України у Центральній виборчій комісії, нагадала про те, що імплементація міжнародних стандартів у галузі виборів є одним із пріоритетних завдань України протягом усього періоду її незалежності, тому вдосконалення виборчого законодавства та практики проведення виборів повинно відбуватися паралельно. Доповідачка зазначила, що за останні роки оцінка виборів в Украіні як демократичних і справедливих є загальною тенденцією, що свідить про демократизацію вітчизняного політичного процесу.

Андре КВАКСТАД, експерт Венеціанської Комісії, член Парламентської Асамблеї Ради Європи (2001 – 2005, Норвегія), зосередив увагу на важливості виборчого законодавства для проведення чесних і справедливих виборів у державі. Виходячи з того, що виборча кампанія є не менш важливим елементом виборчого процесу, ніж безпосередньо голосування. Експерт запропонував таку тезу: найкращим часом для зміни виборчого законодавства є період після виборів, оскільки саме тоді наявні нормативні проблеми стають очевидними для суспільства. Виключення із цього правила можливі, якщо є згода всіх учасників, а самі зміни приведуть до уникнення непорозумінь і суперечностей, пов’язаних із законом про вибори.

Олександр ПАСЕНЮК, Голова Вищого адміністративного суду України, наголосив на необхідності виходити з того, що забезпечення права людини на доступ до влади є одним із пріоритетних завдань держави. А тому схвальні оцінки виборчої кампанії у державі міжнародною спільнотою не повинні бути самоціллю, оскільки існує більш благородна мета – забезпечення зручності виборців. Виходячи з того, що вибори – це не лише політичний, а й юридичний процес, О. Пасенюк підкреслив важливість адміністративної юстиції для забезпечення злагоди та стібальності в суспільстві.

Під час свого виступу Борис БЕСПАЛИЙ, Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, висловив думку про те, що якість призначення виборів обумовлює якість їх проведення. Приділивши увагу проблемі подвійних стандартів у застосування законодавства, доповідач оцінив сценарій призначення позачергових парламентських виборів в Україні, а також висловив сумніви щодо прозорості та демократичності їх проведення.

Д-р Ханс-Дітер КЛІНГЕМАН, експерт з питань консолідації та посилення демократичних політичних систем, Центр соціальних досліджень (Берлін, Німеччина), зазначив, що основна функція чесних виборів – легітимне розповсюдження влади, а тому роль державних інсттуцій у виборчому процесі – обмеження незаконної поведінки всіх його учасників шляхом запровадження уніфікованих санкцій за порушення законодавства. Крім того, експерт висловив занепокоєння з приводу поширеного в українській політиці явища блокування дрібних партій з метою проходження до парламенту, але без урахування необхідності узгодження програмних положень для подальшої спільної діяльності.

Євген РАДЧЕНКО, Офіс Координатора ОБСЄ в Україні, звернув увагу учасників на питання застосування міжнародних стандартів чесних і прозорих виборів у контексті політичної системи України. Зокрема, доповідач наголосив на проблемах, пов’язаних із забезпеченням права громадян на рівний доступ до процесу реєстрації, із становленням партократичної системи, яка обмежує право українських громадян брати участь в управління державою, а також із неналежним рівнем поінформованості громадян про спільні міжнародні стандарти якісних виборів.

Вадим КАРАСЬОВ, Директор Інституту глобальних стратегій, своє бачення неформальних правил ведення виборчої кампанії в Украіні, а саме: залежність перебігу виборчої кампанії та конфігурації списків партій від волі фінансових спосорів; подвійна закритість виборчих списків, яка передбачає не лише відсутність імен кандидатів у виборчих бюлетенях, а і порядок формування списків у закритому режимі; надмірний розвиток публічної сфери політики, яка характеризується домінування візуалізації (зокрема – у сфері реклами); спекуляції навколо гіпотези фальсифікації; непоказовість результатів соціологічних досліджень, оскільки половина з них є закритими, а решта – замовленими, а, отже, кон’юнктурними.

Друга частина пленарного засідання була присвячена проблемі фінансування партій і виборчих кампаній в Україні та в світі. Модератором обговорення виступив Ніко ЛАНГЕ, Директор Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні. Учасники погодилися із ефективністю системи державного фінансування політичних партій, а також наголосили на важливості контрольних функцій громадськості у виборчому процесі.

Д-р Хайке МЕРТЕН, Інститут досліджень німецького та європейського законодавства про політичні партії (Німеччина), представила учасникам конференції короткий огляд виборчої системи ФРН, а також зосередила увагу на особливостях фінансування партій у себе на батьківщині. Як зазначила доповідачка, характерною рисою системи партійних фінансів у ФРН є наявність паралельного державного та приватного фінансування. При цьому два види фінансування співвідносяться так, аби забезпечити рівність можливостей усіх громадян долучатися до управління державою. Це сприяє поширенню політичної культури участі у ФРН.

Денис КОВРИЖЕНКО, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив, коротко окреслив загальні правила належної практики фінансування партій у Європі, наголосивши на важливості запровадження державного фінансування партійної діяльності, а також обмежень на у сфері приватних внесків (зокрема, не повинні прийматися корпоративні внески; внески від організацій, що  є контрагентами уряду; пожертви, що можуть призвести до конфліктів у сфері політики тощо). Крім того, експерт зазначив, що основними проблемами фінансування партій в Україні є відсутність державного фінансування, загроза конфлікту інтересів через обов’язок декларування доходів осіб, а також відсутність збалансованої системи відповідальності за порушення законодавство про фінансування політичних партій.

Крістіна ЛЕМОН, експерт Венеціанської Комісії, старший адміністративний посадовець, Виборча комісія (Швеція), зосередила увагу на проблемі взаємодії між владою та громадянським суспільством. Поділившись як позитивним, так і негативним досвідом свієї батьківщини, доповідачка нагадала про важливість таких нестандартних форм роботи з виборцями як організація постійної телефонної лінії з метою надання необхідних роз’яснень населенню, інформування громадян про результати діяльності громадського сектору, а також виховання політичної активності молоді.

Ірина БЕКЕШКІНА, Науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи», окреслила загальну палітру елкторальних настроїв в Україні, наголосивши на труднощах проведення соціологічного аналізу виборчої кампанії, що триває. Крім того, експерт підкреслила важливість ролі громадянського суспільства у процесі контролю чесності і прозорості виборів, оскільки третьому сектору довіряє більшість українського населення в усіх регіонах.

Євген ЗАХАРОВ, Голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, співголові Харківської правозахисної групи, закцентував увагу на колізії в українському виборчому законодавсті між правом громадян на інформацію про кандидатів, за яких вони голосують на виборах, і правом на приватність осіб, чиї імена включені до виборчих списків.

Олександр ЧЕРНЕНКО, речник Комітету виборців України, наголосив на неприйнятності внесення змін до виборчого законодавства без відповідних консультацій із громадськістю.

14 вересня 2007 року (п’ятниця) в рамках міжнародної конференції “Якість виборів: Україна у вимірі міжнародних демократичних стандартів” відбувся круглий стіл “Парламентські вибори 2007 та якість політичних партій в Україні (як передумова демократичного виборчого процесу)”.

Під час круглого столу, який відбувся у рамках конференції 14 вересня 2007 року, були обговорені такі питання:

• забезпечення дієвості вимог виборчого законодавства;
• інституційна, фінансова і кадрова спроможність українських партій;
• передвиборні програми партій і блоків: декларації і практика; зрілий політичний діалог та дебати: роль медіа.

Модератором першої частини круглого столу, присвяченої проблемі забезпечення дієвості вимог виборчого законодавства, виступив Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив. Обговоривши цю проблему, учасники визнали необхідність створення ефективної законодавчої бази для виборчого процесу, а також погодилися, що неприйнятною є практика зміни виборчого законодавства під кожні вибори. Крім того, більшість доповідачів погодилися, що принцип формування Центральної виборчої комісії на політичних засадах є порушенням демократичних засад виборчого процесу, а домінування виборчих блоків як основних суб’єктів політичної процесу є реальною загрозою розвитку партійної системи держави.

Зауваживши, що регулярні вибори є однією з ознак демократичного суспільства, Михайло РЯБЕЦЬ, Голова Ради Фонду сприяння демократичним виборам, оцінив події квітня 2007 року, пов’язані із процесом призначення позачергових виборів до Верховної Ради України, як «правову вакханалію», а також підкреслив, що практика розпуску парламенту за ініціативою глави держави не є поширеною в Європі. Крім того, доповідач наголосив на неприйнятності зміни виборчого законодавства перед кожними виборами, оскільки, за таких умов, закон є результатом політичних домовленостей і не може бути спрямованим на ефективне регулювання перебігу виборчого процесу.

Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ, народний депутат України ІІІ-V скликань, зазначив, що заходи, які, на його думку, могли б забезпечити дієвість виборчого законодавства, мають бути правового, суспільно-політичного та організаційного (процедурного) характеру. Відповідно, конкретними законодавчими механізмами мають бути: чітке визначення обсягу та змісту прав і принципів виборчого процесу, регулювання законом способів їх реалізації, а також закріплення механізмів захисту порушеного права та відновлення правопорядку (оскарження та притягнення винних до відповідальності).

Юрій ЯКИМЕНКО, Директор політико-правових програм Центру Разумкова, наголосив, що політичні партії є головним суб’єктом формування політичної системи держави, а також окреслив загальні тенденції, що набули актуальності для партійного життя в Україні в ході останньої виборчої кампанії. Такими тенденціями стали: кристалізація партійної системи за логікою збільшення суб’єктів виборчого процесу при зменшенні переможців виборчих перегонів; ротація партійних еліт; перехід від блокового формату струткуризації політичних сил до партійного; зростання впливу великого капіталу на партійну систему; персоналізація замість персоніфікації політики; орієнтація передвиборчих програм політичних партій не на стратегічні цілі, а на декларативні принципи тощо.

Андрій МЕЛЕШЕВИЧ, Декан правничого факультету Національного університету «Києво-Могилянська академія», Ph.D., зазначив, що становлення партійної системи є важливим, але не єдиним механізмом переходу держави до демократії. При цьому ознакою розвиненості політичних партій є інституціоналізація, яка проявляється у набутті партіями власних специфічних функцій (зокрема – участь у виборах), а також у стабільності їх функціонування. Виходячи з цього, як реальні загрози подальшого розвитку політичних партій в Україні професор оцінив: участь у виборах блоків, а не партій; велика кількість харизматичних, а не ідеологічних партій; відсутність практично в усіх партій чітко окресленої та стабільної соціальної бази.

Володимир ФЕСЕНКО, Голова Правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», нагадав, що будь-які вибори завжди є «парадом обіцянок». Тому треба акцентувати увагу не на змісті передвиборчих партійних програм як такому, а на спроможності дані обіцянки втілити у разі приходу до влади. Крім того, політолог наголосив, що ключовою проблемою політичного процесу в Україні є тотальний політичний популізм, сформований в умовах відсутності політичної відповідальності. Дієвими способами боротьби із цим деструктивним явищем може стати приділення уваги громадськості реальному порядку денному, а також поширення практики звітів політиків перед виборцями за виконання передвиборчих обіцянок.

Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ, Директор Центру політичних досліджень і конфліктології. порушив питання співвідношення ідеології та партійної діяльності в українській політиці. В такому контексті, на думку доповідача, показником успішної інституціоналізації політичних партій є усвідомлення ними відповідальності перед усім суспільством. Підсумком виступу став висновок, що невтішні показники щодо політичної відповідвльності є результатом відсутності в українському суспільстві запиту на ідеологічні партії.

Олексій ГАРАНЬ, професор Національного університету «Києво-Молгилянська академія», Школа політичної аналітики, висловиви своє переконання у тому, що ідеологічна структуризація партійного сектора в Україні триває. Однак виборчу кампанію 2007 року з точки зору ідеологічних позицій її учасників аналізувати досить важко, оскільки ключові гравці намагаються не втратити підтримку електорату, а тому намагаються позиціонувати себе як ідеологічно серединні сили. Інша важлива характеристика цьогорічної кампанії, на думку експерта, – це відхід від сприйняття виборів як «гри з нульовою сумою» (коли перемога є абсолютною, а той, хто програв, втрачає все).

Друга частину круглого столу була присвячена питанню інституційної, фінансової та кадрової спроможності українських партій. Промодерував обговорення Олександр БОГУЦЬКИЙ, Генеральний директор Міжнародної комерційної телерадіокомпанії «ICTV». Основні питання, що обговорювалися, стосувалися законодавчим колізіям і практичним проблемам забезпечення чесної та справедливої агітаційної кампанії в Україні.

Віталій ШЕВЧЕНКО, Голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, порівняв медійний компонент цьогорічної виборчої кампанії із ситуацією в 2006 році, підкресливши, що наразі очевидною стала його орієнтація на технологічні засоби, агітаційні тури, а також аудіовізуальні ефекти, продуковані ЗМІ.

Валерій ІВАНОВ, Президент Академії української преси, доктор філологічних наук, професор, зазначив, що за останні роки відбулися зміни в українському медіа середовищі. Серед них – поява коментарів політичних подій пересічними громадянами, але не експертами (для порівняння – раніше оцінки давали журналісти або політики); зростання популярності політичних партій і одночасне зниження авторитету інституцій та особистостей, а також зацікавленості громадян змістом партійних програм; збільшення ваги явної (очевидної) реклами при зменшенні обсягів реклами прихованої тощо. Однак кількість антиреклами стала дуже великою – практично дві третини.

У своєму виступі Тарас ШЕВЧЕНКО, Директор Інституту Медіа Права, підкреслив необхідність експертного вивчення агітаційного продукту, створеного в ході виборчої кампанії, перед його поширенням, а також звернув увагу на наявні в українському законодавстві колізії, пов’язані із визначенням статусу того чи іншого агітаційного матеріалу (зокрема, відсутність критеріїв відмінності «політичної реклами» від «передвиборчої агітації»).

Загалом у заході взяли участь представники органів державної влади (ЦВК, ВРУ, Секретаріату Президента України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України), місцевого самоврядування та політичних партій, провідних аналітичних центрів та громадських організацій (з усієї України), ЗМІ, а також представники Венеціанської Комісії та Генерального Директорату політичних справ Ради Європи, міжнародні експерти з Європи. Загальна кількість учасників заходу склала близько 160 осіб.

Дивись також:

Програма заходу (13 – 14 вересня 2007 року, м. Київ)

Аналітичні матеріали на тему “Якість виборів: Україна у вимірі міжнародних демократичних стандартів”, підготовлені експертами Лабораторії законодавчих ініціатив

Тематичний випуск журналу “Часопис ПАРЛАМЕНТ”

25 липня 2007 року відбулася презентація результатів проекту «УКРАЇНА: РІК ПІСЛЯ ВИБОРІВ. МОНІТОРИНГ РЕГІОНІВ», що був ініційованийЛабораторією законодавчих ініціатив і реалізовувався консорціумом громадських організацій у складі Комітету виборців України, Громадянської мережі ОПОРА та ряду регіональних партнерів за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». Проект було здійснено у 10 регіонах: Волинській, Львівській, Вінницькій, Одеській, Донецькій, Сумській, Чернігівській, Черкаській, Харківській та Херсонській областях України.

Захід мав на меті обговорення результатів моніторингового проекту провідними аналітиками та громадськими діячами, представниками дипломатичних відомств, а також представлення основних тенденцій регіонального розвитку на розгляд представників Міністерства регіонального розвитку та будівництва, Верховної Ради України, Ради національної безпеки та оборони.

Результати проекту мають визначальну цінність, адже його наслідком стало проведення методологічно обґрунтованого, багатоінструментального моніторингу ситуації в українських регіонах, регіональної політики і впливу на неї громадянського суспільства, що за умов ретельного аналізу уможливлює пошук відповідей на виклики децентралізації, особливо в контексті конституційної реформи, сприяє подоланню наслідків політичних спекуляцій щодо питань єдності України, забезпечує вищий рівень поінформованості суспільства, а також краще розуміння сутності взаємозалежності процесів, що відбуваються на регіональному рівні з пріоритетами національного розвитку.

На першому етапі реалізації проекту було здійснено підготовку регіональних моніторингово-аналітичних звітів за чотирма позиціями – влада і політика, громадянське суспільство, незалежні ЗМІ, бізнес-клімат – та проведено їх обговорення у десяти областях України. Підсумковий національний звіт проекту є аналітичним узагальненням висновків, зроблених на підставі всіх регіональних звітів. Аналіз динаміки та тенденцій регіонального розвитку дозволив виявити суттєві проблеми у житті областей, зумовлені як модифікацією політичної системи України, так і об’єктивними особливостями їх соціально-економічного розвитку.

Під час обговорення експерти зосередили увагу на ряді ключових тенденцій у розвитку регіонів, зокрема на:

• наслідках впровадження пропорційної виборчої системи в регіонах: обмеженні безпосереднього зв’язку депутатів з виборцями; нерівномірності представництва всіх районів регіону в обласних радах; зосередженні центру прийняття рішень в обласному центрі; браку інформації у виборців про політиків, котрих  вони обирають; збільшенні представництва бізнесових кіл у місцевих радах при зменшенні кількості представників соціальної та гуманітарної сфер; зосередженості партійних діячів на захисті власних індивідуальних або корпоративних інтересах; заполітизованості та відірваності місцевої влади від реальних потреб населення;
• регіональному балансі політичних сил та коаліційних процесах: відбитті протистояння між проурядовими та опозиційними силами, що спостерігається на національному рівні, у політикумі регіонів;
• ситуації з корупцією та гучними судовими скандалами, а також системою правосуддя в цілому: зростанні корумпованості органів місцевої влади; низькій ефективності діяльності судів, їх недостатній прозорості та незалежності, а також недієвості системи виконання судових рішень;
• становищі громадянського суспільства: збільшенні кількості та сфер діяльності громадських організацій поряд із фіктивністю їх активності у багатьох випадках, що обумовлюється низьким рівнем фінансування та інституційної спроможності; поступовому русі громадського сектору у напрямі професіоналізації та зростанні кількості масштабних громадських ініціатив з метою впливу на владу; ключових проблемах громадського сектору, для якого досі не створено сприятливих умов для розвитку (несистематичність роботи НУО, політизація громадських організацій, нерозуміння необхідності налагодження ефективної комунікації зі ЗМІ та прагнення до публічності, нерівномірність розподілу мережі громадських організацій між районами та обласними центрами);
• потенціалі розвитку медіа-ринку на регіональному рівні: нівелюванні принципу незалежності засобів масової інформації; використанні ЗМІ в якості інструментів для лобіювання інтересів, але в той же час постійному зростанні толерантності з боку влади до критики в ЗМІ; поступовому розширенні медіа-ринку поряд із браком якісного аналітичного продукту  у інформаційному полі;
• характеристиці бізнес-клімату в областях України: незбалансованості територіальної організації регіональної економіки та, як наслідок, наявності депресивних та повністю залежних від обласних центрів територій у межах регіону; однобічності галузевої спеціалізації регіональної економіки; галузевому та територіальному дисбалансі іноземних інвестицій; проблемах зрощення капіталу з владою та, в результаті, формуванні потужного бізнесового лобі у представницьких органах влади.

Поряд із констатацією ряду проблем на регіональному рівні наголошувалося на необхідності пошуку векторів подальшого розвитку. У своєму виступіІгор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив та координатор моніторингового проекту, наголосив на унікальному досвіді, який отримали як регіональні експерти, так і організатори моніторингу; а також звернув увагу на перспективи розширення моніторингових проектів. Євген БИСТРИЦЬКИЙ, Виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження», звернув увагу на важливість здійснення регіональних моніторингових проектів, адже вони дозволяють виявляти  ключові тенденції розвитку держави, вказувати на основні недоліки та досягнення на шляху державного будівництва.

Дивись також:

1. Програму заходу.

2. Список учасників.

З 2 по 6 липня 2007 року у м. Страсбург (Франція) відбувався Другий Літній Університет Демократії. Цей захід об’єднав делегації з 15 держав-членів Ради Європи із території Центральної та Східної Європи, у тому числі і з України. Загальна кількість учасників склала понад 600 осіб, серед яких: політики, державні службовці, юристи, представники бізнесу та громадського сектору, журналісти та науковці.

У своїй промові Террі ДЕВІС, Генеральний секретар Ради Європи зазначив, що діяльність Шкіл політичних студій високо оцінюється у державах, де вона впроваджується, а їх основне завдання – це «навчання політиків майбутнього – і часто це майбутнє є не надто віддаленим». Як приклад він навів те, що заключну промову під час Другого Літнього Університету Демократії виголосить Олівер Дуліч з Сербії – в минулому році учасник, а на сьогодні – новообраний спікер парламенту Сербії. Т.ДЕВІС також окреслив своє бачення перспектив розвитку Ради Європи і зазначив, що «інколи нас критикують за те, що ми буваємо дуже м’які, і буває, що ця критика справедлива. Однак ми не повинні забувати один важливий момент – Рада Європи – це не конкурс краси чи показ мод. Це місце роботи. Всі країни, які приєдналися до нас, зробили це добровільно і обіцяли поважати правила. Ми тут, щоб їм допомагати, і поки є прогрес, членство виглядає виправданим і зрозумілим… Європа, побудована в Раді Європи, не є теорією… Ми займаємося якістю життя, і ми прагнемо досягти такої якості, від якої б громадяни Європи отримували користь, а не в яку б просто вірили».

У ході п’ятиденного заходу в стінах Парламентської Асамблеї Ради Європи учасники обговорили три блоки питань: «Європейські стратегії та національна політика: разом формуючи спільний простір», «Ідентичність, національність та громадянство в демократичному суспільстві», «Передумови демократичного суспільства: як побудувати культуру демократії, яку б поділяли всі європейські країни». У рамках Літнього Університету Демократіївідбулася серія конференцій та круглих столів із різноманітної тематики (від європейських стандартів демократії до проблем енергетичної політики), а також двосторонні зустрічі Шкіл політичних студій (зокрема, між школами із Російської Федерації та Грузії, Вірменії та Азербайджану, тощо).

У Підсумковій декларації, схваленій за наслідками дискусій, учасники наголосили, що «вирішення питання ідентичності є визначальним для побудови стабільної демократичної Європи: формування європейської ідентичності створить підґрунтя для підтримки всіма громадянам Європи спільного проекту та поглиблення поваги до національних ідентичностей», а також підтвердили свій намір «через мережу випускників, робити індивідуальні та колективні кроки для того, щоб підтвердити, що Європа та її інституції є близькими до інтересів своїх громадян, таким чином роблячи внесок у втілення справді демократичного європейського проекту».

Серед доповідачів Другого Літнього Університету були – Террі ДЕВІС, Генеральний секретар Ради Європи, Борис ТАДИЧ, Президент Республіки Сербія,Джордж СОРОС, Голова Фонду «Відкрите суспільство», Томас ХАММАРБЕРГ, Комісар з прав людини Ради Європи та інші високоповажні гості.

Мережа шкіл політичних студій включає п’ятнадцять інституцій і є ініціативою Ради Європи, започаткованою у 1992 році з метою формування, навчання та підтримки нової генерації політиків, державних службовців, лідерів громадянського суспільства, підприємців, журналістів, юристів у державах Центральної та Східної Європи. Українську школу політичних студій було започатковано у листопаді 2005 року. Партнером в Україні виступає Лабораторія законодавчих ініціатив.

17-20 червня 2007 року у м. Львів відбувся методологічний семінар “Регіональний моніторинг на пострадянському просторі” для учасників національних проектів громадського моніторингу за участю експертів з України, Росії, Молдови та Вірменії. Проект став спільним міжнародним компонентом національних програм, які виконуються Московським Центром Карнегі у Росії та Лабораторією законодавчих ініціатив в Україні за підтримки Міжнародного фонду “Відродження” (Програма «Схід-Схід»).

Метою семінару був обмін досвідом між російськими та експертами, що мають чималий досвід  проведенні регіонального моніторингу, українськими експертами, які нещодавно долучилися до моніторингу регіонів, а також експертами з Вірменії та Молдови, які планують започаткувати таку практику у себе на батьківщині.

Завданнями семінару були:

• обговорення результатів започаткованого періодичного, методологічно обґрунтованого, багатоінструментального моніторингу українських регіонів, а також аналіз динаміки та тенденції регіонального розвитку;
• визначення шляхів належного забезпечення вищого рівня поінформованості суспільства, а також кращого розуміння процесів, які відбуваються в країні на регіональному рівні та їх впливу на національний;
• визначення шляхів покращення методології проведення регіонального моніторингу та способів донесення результатів проведених досліджень до політичних акторів та громадськості.

У своїй вітальній промові Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив (Київ, Україна) Ігор КОГУТ, який виступив модератором семінару, визначив загальний лейтмотив розмови в ході роботи, запропонувавши порівняти підходи до проведення регіонального моніторингу фахівців різних країн, а також обмінятися досвідом для покращення методології, якою послуговуються українські експерти. Крім того, модератор представив проект «Україна: рік після виборів. Моніторинг регіонів”, який став одним із центральних предметів подальшого обговорення в рамках семінару.

Член наукової ради Московського центру Карнегі (Москва, Росія) Микола ПЕТРОВ окреслив історію, задачі, а також основні підходи та інструменти регіонального моніторингу Московського центру Карнегі. Експерт підкреслив важливість розробки ефективної методології як основи регіональних досліджень та наголосив на необхідності донесення результатів моніторингу як до органів влади, так і до суспільства, оскільки вивчення власної політичної географії є невід’ємним елементом ефективної політики та суспільного розвитку.

Експерт Фонду Розвитку Інформаційної Політики (Москва, Росія) Олександр КИНЄВ систематизовано виклав основні методологічні проблеми аналізу та узагальнення результатів моніторингу, з яким зіштовхуються експерти під час підготовки звітів. На його думку, існують два основні шляхи проведення регіонального моніторингу: перший – робота експерта в регіоні, другий – робота експерта, віддаленого від регіону. Другий шлях є більш ефективним, однак потребує як значних фінансових витрат, так і високого рівня експертних навичок.

Іван КУРИЛА (Волгоградський Державний університет, Росія) окреслив особливості політичного життя Волгоградської області, а Олег ЦВЄТКОВ (Південний науковий центр РАН, Росія) присвятив свою доповідь опису політичної ситуації в Республіці Адигея. Обидва експерти вказали на важливість урахування особливостей місцевого історичного, економічного, соціального та культурного розвитку при проведенні регіонального моніторингу.

Учасники семінару визнали важливість проведення регіональних моніторингів у пострадянських країнах, оцінили успішність їх проведення в Росії та Україні, а також домовились про подальшу міжнародну співпрацю в рамках проектів, що стосуються моніторингу регіонів.

Українські експерти з 10-ти областей України (Волинської, Львівської, Вінницької, Одеської, Донецької, Сумської, Чернігівської, Черкаської, Харківської та Херсонської) презентували моніторингово-аналітичні звіти про стан у кожному з регіонів за чотирма позиціями: влада і політика; громадянське суспільство, незалежні ЗМІ, бізнес клімат. Звіти були підготовлені в рамках проекту “Україна: рік після виборів. Моніторинг регіонів”, що реалізується консорціумом громадських організацій у складі Лабораторії законодавчих ініціатив, Комітету виборців України Громадянської мережі ОПОРА та ряду регіональних партнерів (Центру політичного аналізу та виборчого консалтингу, м. Луцьк; Центру дослідження регіональної політики, м. Суми; Харківської обласної громадської організації “Слобожанський регіональний центр”) за підтримки Міжнародного фонду «Відродження». У своїх виступах експерти проаналізували рівень і якість відносин політичної влади та громадянського суспільства, а також спробували запропонувати відповіді викликам децентралізації, яка відбуваються в контексті конституційної реформи. Основні акценти було зроблено на: шляхах адаптації до нової моделі формування місцевих органів влади, відкритості влади та аналізі напрямків її діяльності, створенні повноцінних політичних партій та забезпеченні функціонування їх місцевих осередків, стимулюванні активності громадського сектору та розвитку незалежних ЗМІ, створенні сприятливого інвестиційного клімату та умов для розвитку приватної підприємницької ініціативи тощо.

Дивись також:

1. Список учасників.

2. Методологічну матрицю регіонального моніторингу.

11-14 червня 2007 року у м. Братислава, Словаччина, відбулася міжнародна конференція «Популізм. Популізм? Популізм! Як виглядає та що з ним робити».

Від Лабораторії законодавчих ініціатив  в засіданні взяла участь Олена Чебаненко (експерт з політико-правових питань). Крім того, у конференції взяли участь представники 14-ти країн Центральної та Східної Європи, які репрезентували громадський сектор, політичні кола та мас-медіа.

Під час заходу були презентовані результати чотирьох базових досліджень популізму, які наразі тривають у Болгарії, Польщі, Словаччині та Угорщині. До того ж, представники кожної країни коротко прозвітували про стан популізму у них на батьківщині.

Предметом обговорення стало визначення елементів популістських методів і політик, що існують в країнах Центрально-Східної Європи та можуть становити небезпеку для демократії. Найбільші дискусії точилися навколо питань визначення сутності популізму, моменту, з якого з ним варто розпочинати боротися, а також способів такої боротьби. Зважаючи на різноманітність популістських проявів у різних політичних умовах, учасникам не вдалося дійти згоди щодо визначення популізму, а також щодо того, чи є сенс боротися з ним на етапі виборчих змагань. Тим не менше, спільне бачення основних характеристик та елементів популістських політик було вироблено, що стало основою для подальших методологічних розробок в досліджені проблеми популізму.

Одним з ключових завдань конференції стало визначення ролі громадських організацій у підвищенні обізнаності громадян задля унеможливлення популістських тенденцій. Конкретні рекомендації були запропоновані учасниками під час групової роботи у форматі круглих столів. Основним висновком обговорення стало визнання необхідності співпраці між різними суб’єктами суспільно-політичного життя держави з метою обмеження негативних впливів популізму.

Учасники конференції домовилися про співпрацю у майбутньому.

Дивись також:

1. Програму заходу.

2. Тези виступу.

25 – 29 травня 2007 року у сел. Сімеїз (АР Крим) тривала робота Другої сесії Української школи політичних студій (2007 навчальний рік). Ключовими темами, які обговорювалися учасниками, стали питання сучасних ідеологій та розвитку політичних партій і партійних систем на європейському континенті, проблеми політичної раціональності та перспективи національної консолідації України.

У рамках заходу із доповідями виступили:

• Особливості кримської політики
  Григорій ІОФФЕ, керівник Постійної мандатної комісії, по депутатській етиці, організації роботи Ради і засобах масової інформації ВР АРК
• Сучасні ідеології: виклики глобалізації
  Наталія АМЕЛЬЧЕНКО, Заступник завідуючого кафедрою політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», кандидат філософських наук, доцент
• Проблеми та перспективи національної консолідації України. Дискусія «Проект Україна»: що і як об’єднає націю (до питання про національну ідею)»
  Володимир ФЕСЕНКО, Голова Правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента»
• Проблеми політичної раціональності (семінар). Практичне заняття «Конституційне моделювання»
  Михайло МІНАКОВ, Голова Асоціації випускників Української школи політичних студій, Директор з регіонального розвитку Фонду ЄВРАЗІЯ, Київський регіональний офіс для України, Молдови та Білорусі
• Політичні партії та партійні системи: європейський досвід (семінар). Практичне заняття «Політичні партії в Україні: аналіз сутності»
  Андрій МЕЛЕШЕВИЧ, декан факультету правничих наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», доктор політичних наук, Сіракузький Університет (США)
  Еллен БОС, доктор та професор Німецького Університету ім. Дюли Андраши в Будапешті
• Україна в контексті трансформації політичних систем на пострадянському просторі
  Еллен БОС, доктор та професор Німецького Університету ім. Дюли Андраши в Будапешті

12 квітня 2007 року о 15.00 год. Лабораторія законодавчих ініціатив спільно із Генеральним директоратом з політичних справ Ради Європи провели Відкриття Першої сесії Української школи політичних студій (2007 навчальний рік). Захід проходив у Кришталевій залі готелю “Київ”.

З вітальним словом виступили та прочитали вступні лекції із наступним обговоренням Микола КОЗЮБРА, завідувач кафедрою державно-правових наук Національного університету “Києво-Могилянська академія”, суддя Конституційного Суду України у відставці (“Принцип верховенства права у сучасному конституційному процесі в Україні”), Сергій ГОЛОВАТИЙ, народний депутат України, заступник Керівника Постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи, віце-президент Парламентської асамблеї Ради Європи (“Спільні демократичні цінності як основа для подальшого об’єднання Європи”) таЄвген БИСТРИЦЬКИЙ, виконавчий директор Міжнародного фонду „Відродження” (“Громадянське суспільство України: цінності та орієнтири”).

Українську школу політичних студій створено у листопаді 2005 року з нагоди десятиріччя вступу України до Ради Європи. УШПС є українським осередком великої мережі, що включає п’ятнадцять подібних інституцій, що діють на теренах Південної та Східної Європи. Українська школа політичних студій є незалежним позапартійним проектом, який має на меті формування, навчання та підтримку нової генерації політиків, державних службовців, лідерів громадянського суспільства, підприємців, журналістів, юристів, яким під силу сформулювати та реалізувати українську європейську ідею.

Цього року відбувся другий набір учасників, які візьмуть участь у трьох сесіях УШПС в Україні та одній у м. Страсбург, Франція (40 осіб). За короткий період діяльності Школа стала одним із провідних освітніх проектів в Україні. Конкурс на участь склав 20 осіб на місце, що, безумовно, є додатковим свідченням успішності та витребуваності цієї ініціативи.

Cеред викладачів Першої сесії УШПС, яка тривала з 12 до 15 квітня 2007 року, є багато відомих людей:

• Євген РАДЧЕНКО – Офіс координатора ОБСЄ в Україні (“Вибори як елемент народовладдя: український досвід та європейські стандарти”);
• Віктор НЕБОЖЕНКО – Президент соціологічної служби “Український барометр” (“Опитування громадської думки в Україні на сучасному етапі: політичні технології чи барометр суспільства?”);
• Олександр БОГУЦЬКИЙ – Генеральний директор Міжнародної комерційної телерадіокомпанії “ICTV”, випускник Української школи політичних студій (“Розвиток медіа-бізнесу в Україні як запорука утвердження свободи слова: уяви та практика (погляд зсередини)”);
• Юлія МОСТОВА – заступник головного редактора газети «Дзеркало тижня» (“Політична журналістика в Україні: проблеми та перспективи”);
• Валерій ІВАНОВ – Президент Академії Української Преси (“Масова комунікація в епоху глобалізації”);
• Андрій ВЕСЕЛОВСЬКИЙ – заступник Міністра закордонних справ (“У пошуках нового формату взаємовідносин Україна – ЄС: особливості переговорного процесу щодо укладення нового базового договору”);
• Олав БЕРСТАД – Надзвичайний і Повноважний Посол Норвегії в Україні (“Європейська політика Норвегії: уроки для України”);
• Ігор КУРУС – заступник Голови Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення (“Сучасний телерадіопростір України в контексті європейської інтеграції”);
• Наталя ЯКОВЕНКО – завідувач кафедрою історії Національного університету “Києво-Могилянська академія” (“Україна: між Сходом та Заходом”);
• Володимир ШАПОВАЛ – Представник Президента у Конституційному Суді України (“Конституційний дизайн” сучасної України: проблеми та перспективи”);
• Муцуо МАБУЧІ – Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні (“Історія японського економічного успіху та її ключ, що може бути використаний сучасною Україною”);
• Денис БОГУШ – Генеральний директор агентства “Інтерактив PR Груп”, віце-президент Української PR-Ліги (“Політичні технології та їх використання в Україні”).

а серед слухачів – успішна молодь, що очолює комерційні компанії та громадські організації, управляє містами, областями та науковими проектами, працює в органах державної влади та викладає в університетах.

26 лютого 2007 року (понеділок) Лабораторія законодавчих ініціатив спільно із Комітетом Верховної Ради України з питань європейської інтеграції та Фондом Конрада Аденауера у Верховній Раді України провели круглий стіл “УКРАЇНА – ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ: НАПЕРЕДОДНІ УКЛАДЕННЯ НОВОГО БАЗОВОГО ДОГОВОРУ”.

Завданням круглого столу була оцінка повноти та якості виконання Плану дій “Україна – Європейський Союз” у контексті виконання Україною своїх зобов’язань щодо забезпечення демократії, верховенства права та прав людини, а також обговорення перспективи укладення нового базового договору між Україною та ЄС. Організатори запропонували учасникам обговорити проблеми, що стосуються виконання Україною зобов’язань по таким напрямкам як розбудова демократії, забезпечення принципу верховенства права, дотримання прав людини та основних свобод.

На обговорення було винесено такі питання:

• Демократія, верховенство права, права людини: оцінка виконання Плану дій „Україна – Європейський Союз”
• Нова поглиблена угода між Україною та ЄС: законодавчі та політичні виклики

Особливий акцент у ході обговорення було зроблено на оцінці кроків, уже здійснених для імплементації положень Плану дій, проблемі визначення формату нової угоди між Україною та ЄС, а також внутрішніх перетвореннях, які необхідно здійснити для підвищення ефективності процесу європейської інтеграції надалі.

У круглому столі взяли участь більше 90 учасників,  серед яких: народні депутати України, представники Міністерства закордонних справ України, Кабінету Міністрів України, Секретаріату Президента України, посольств Німеччини Польщі, Королівства Швеції в Україні, експерти та представники аналітичних інституцій та інші.

У своїй вітальній промові Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор КОГУТ запропонував учасникам розглянути законодавчий контекст процесу європейської інтеграції, оцінити готовність України здійснювати подальший поступ до Європейського Союзу та подискутувати щодо змісту нової угоди між, яку незабаром буде укладено на заміну Плану дій „Україна – ЄС”.

Ніко ЛАНГЕ, керівник Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні, наголосив на необхідності визначити подальші вектори співпраці між Україною та ЄС, а також зазначив, що для наближення до стандартів ЄС необхідним є не лише виконання зовнішніх критеріїв, а й слідування критеріям, визначеним самостійно державою для себе, оскільки це сприятиме реальній демократизації та утвердженню принципу верховенства права.

Наталія ПРОКОПОВИЧ, народний депутат України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції, прозвітувала про основні напрями виконання положень Плану дій, окресливши коло проблем, які ще необхідно вирішити, а саме: узгодження національного та загальноєвропейського законодавства, утвердження ринкових відносин та створення зони вільної торгівлі, боротьба з корупцією та організованою злочинністю, судова реформа тощо.

Як зазначив Ігор ДІР, в. о. директора Департаменту Європейського Союзу Міністерства закордонних справ України, член делегації України для участі у переговорах з Європейським Союзом щодо укладення нового базового договору між Україною та Європейським Союзом, політичний блок положень Плану дій, по-перше, покликаний визначити пріоритети співробітництва між Україною та ЄС, а по-друге – є одним із копенгагенських критеріїв, який необхідно виконати формально. Відповідно засадами його подальшої реалізації мають стати консолідація усіх гілок влади в Україні навколо процесу європейської інтеграції, активне залучення бізнесу – словом, створення реального політичного та економічного підґрунтя для подальших перетворень.

Експерт Лабораторії законодавчих ініціатив Денис КОВРИЖЕНКО оцінив виконання Україною положень політичного блоку Плану дій, визначив основні перешкоди їх успішній імплементації (відсутність ефективної взаємодії між зацікавленими сторонами щодо виконання, неконкретизованість положень та відсутність стратегії виконання, нереалістичність строків здійснення заходів, абстрактність вимог до відповідальних виконавців, відсутність чітких критеріїв оцінки виконання та відповідальності за невиконання), а також окреслив загальні напрями та назвав конкретні кроки, необхідні для подальшого наближення до європейських стандартів, а саме: реформування чинного законодавства, проведення комплексних реформ (адміністративної, місцевого самоврядування, інституту адвокатури, прокуратури, публічної служби), посилення прозорості діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та правоохоронних органів, забезпечення виконання рішень Європейського суду з прав людини, ефективна боротьба з корупцією тощо.

На думку Йоганнеса РЕГЕНБРЕХТА, постійного представника Посольства Німеччини в Україні, для подальшої реалізації положень Плану дій необхідно: провести реформи судової системи та системи правоохоронних органів, вирішити конфлікт повноважень між різними центрами влади на конституційному рівні, відмовитись від практики імперативного мандату, забезпечити свободу засобів масової інформації, а головне – виробити спільне бачення усіма гілками влади реформ в Україні.

Валерій ЧАЛИЙ, Заступник генерального директора Українського центру економічних та політичних досліджень ім. О. Разумкова, наголосив, що за своєю природою План дій є допоміжним інструментом політичної інтеграції, а тому виконання передбачених його положеннями заходів не є виконанням самого Плану, оскільки певні заходи можуть зашкодити інтеграційному процесу. Основні проблеми, що обумовлюють неналежне виконання Україною Плану дій, пов’язані з протистоянням в середині владних структур, низьким рівнем кадрового забезпечення, частою зміною політичних завдань, а також відсутністю координаційного органу, відповідального за стратегічне планування процесу європейської інтеграції.

Вадим ТРЮХАН, начальник відділу департаменту Європейського Союзу Міністерства закордонних справ України, член делегації України для участі у переговорах з Європейським Союзом щодо укладення нового базового договору між Україною та Європейським Союзом, підкреслив важливість пошуку компромісу між змістом нового базового договору, що визначить природу співпраці України з ЄС, та європейською політикою сусідства. Оскільки остання є лише допоміжним та тимчасовим інструментом політики розширення, Україна повинна прагнути закласти у новому договорі базу для політичної асоціації та економічної інтеграції до ЄС у майбутньому.

Віце-президент Інституту європейської інтеграції, Член Науково-експертної ради при Комітеті Верховної Ради України з питань європейської інтеграціїГеннадій ДРУЗЕНКО підкреслив, що умовою ефективності нової угоди між Україною та ЄС є усвідомлення цілей подальшої співпраці, а тому зміст цього документу повинен бути ретельно продуманий та стосуватися ключових сфер не лише політичного, а й економічного життя України.

Захід відбувався 26 лютого 2007 року (понеділок) з 14.30 до 17.30 год. у приміщенні Верховної Ради України за адресою: вул. Грушевського 18/2, кім. 12. (2-й поверх).

Аналітичні матеріали, підготовлені експертами Лабораторії законодавчих ініціатив до круглого столу

Стислий виклад основних тез учасників круглого столу

З 16 по 18 лютого 2007 року у м. Одеса тривала робота Громадського форуму «КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА: ПОГЛЯД ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА». Ініціаторами та організаторами Форуму виступилиЛабораторія законодавчих ініціатив (м. Київ), Генеральний Директорат політичних справ Ради Європи тамережа українських регіональних експертних інституцій. Підтримку форуму надано в рамках Спільної ініціативи Ради Європи та Європейської Комісії “Сприяння демократичним процесам на Південному Кавказі та в Україні”.

У роботі Громадського форуму взяли участь понад 120 учасників із усієї України: представники органів державної влади та місцевого самоврядування, провідних аналітичних центрів та громадських організацій, наукових інституцій, засобів масової інформації, а також Генерального Директорату політичних справ Ради Європи, Венеціанської Комісії і Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи.

Під час відкриття до учасників Форуму з вітальними промовами звернулися організатори, а також представники одеської влади, Верховної Ради, Ради Європи та Венеціанської комісії. У своїй вітальній промові Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, підкреслив важливість оцінки результатів конституційної реформи в Україні з позиції громадянського суспільства, окреслив коло суб’єктів обговорення цього питання, а також закцентував увагу на необхідності раціонального осмислення процесу формування взаємодії гілок влади та розбудови нової системи місцевого самоврядування в Україні. Олександр ПРОКОПЕНКО, секретар Одеської міської ради, зауважив, що проблема удосконалення місцевого самоврядування є основою демократичних перетворень, а його неналежна системи породжує соціальні та політичні негаразди. Як зазначив Микола ТИНДЮК, Заступник голови Одеської обласної ради, носієм влади в Україні є народ, а тому конституційна реформа та визначення правових меж політичної відповідальності повинні бути предметом обговорення не лише політиків, а й громадськості в цілому; в такому контексті необхідним є прийняття законів про статус Президента України, про парламентську опозицію, а також внесення змін до закону про Кабінет Міністрів України. Пламен НІКОЛОВ, представник Генерального Директорату політичних справ Ради Європи, наголосив на необхідності співпраці публічних органів влади з представниками громадського сектору. На думку Владислава ЛУК’ЯНОВА, Заступника голови Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування, головною проблемою у трикутнику публічної влади в Україні є не питання розподілу повноважень, а співвідношення прав і повноважень, у зв’язку з чим необхідно прийняти закон про статус громадянина, закон про центральні органи виконавчої влади та внести необхідні зміни до закону про Кабінет Міністрів. Томас МАРКЕРТ, заступник секретаря Венеціанської комісії, згадав історію співпраці Веніціанської Комісії з Україною та зауважив, що демократичний прогрес в країні є очевидним. Однак наразі вирішення потребують проблеми, пов’язані з відносинами між органами державної влади та ефективним розподілом повноважень.

Учасники Пленарного засідання «КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА В УКРАЇНІ: ОЦІНКА РЕЗУЛЬТАТІВ» погодилися, що основною проблемою взаємодії в рамках владного трикутника “президент – парламент – уряд” є нечітке та незбалансоване розмежування повноважень між гілками влади, а однією з передумов вирішення цієї проблеми може стати реформування системи місцевого самоврядування з урахуванням принципу субсидіарності.

Народний депутат України Анатолій МАТВІЄНКО наголосив, що основним завданням конституційної реформи є забезпечення існування відповідальної влади та стабільного суспільства. Проаналізувавши історію конституційної реформи, він зауважив, що гасла про нову Конституцію створюють загрозу втрати надбань старої, а тому подальше реформування повинно бути спрямоване на збалансування повноважень та їх розподіл з метою зняття загрози війни між гілками влади. У цьому контексті одним з важливих механізмів є реформа місцевого самоврядування, яка має стати першим кроком на шляху до ефективного структурного розподілу влади. А. Матвієнко підтримав законопроект 3207 (новий номер – 0900) та засудив тих, хто лякає Президента втратою повноважень у зв’язку з прийняттям цього законопроекту.

На думку Миколи КОЗЮБРИ, завідувача кафедри державно-правових наук Києво-Могилянської академії, судді Конституційного Суду України у відставці, мотиви підтримки конституційної реформи різними політичними силами не були однаковими. Однак головна проблема полягає в тому, що політична еліта не прагне дотримуватися норм Конституції – “жити за Конституцією”. У зв’язку з цим, не можна сказати, що Конституція 1996-го року повністю себе вичерпала, а тому подальше реформування повинно бути спрямоване не на перерозподіл повноважень між владними центрами, а на зменшення кількості дискреційних повноважень, тобто таких, які можуть реалізовуватися тим чи іншим органом самостійно.

Як зазначив Серджіо БАРТОЛЬ, професор конституційного права, Університету Трієста, заступник члена Венеціанської комісії, дослідження Веніціанської комісії української системи влади стали постійним елементом конституційних дебатів. Основний висновок, запропонований до обговорення, стосувався небезпеки прямого впровадження повноважень державних органів, передбачених конституційною реформою. На думку доповідача, баланс влади та запобігання її концентрації в руках виконавчої гілки може бути досягнутий у випадку забезпечення розподілу влади на двох рівнях: вертикальному, який передбачає розподіл на законодавчу, виконавчу та судову влади, та горизонтальному, що включає розмежування повноважень держави та місцевого самоврядування.

Депутат Одеської обласної ради Сергій ГРИНЕВЕЦЬКИЙ наголосив на необхідності розведення парламентських та місцевих виборів у часі, відміни пропорційної системи на виборах до обласних та районних рад, запровадженні інституту двопалатного парламенту та виборності керівників областей та районів з метою підвищення ефективності роботи органів місцевого самоврядування.

Володимир ФЕСЕНКО, Голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», підкреслив, що, незважаючи на те, що під час обговорення конституційної реформи акцент робиться на питаннях конституційного права, процес перетворень є політико-правовим. Оцінивши позитивні та негативні наслідки внесених до Конституції змін, а також окресливши актуальні проблеми, доповідач проаналізував можливі сценарії подальших перетворень, що обов’язково повинні передбачати комплексний характер змін до законодавства, вдосконалення процедури роботи Конституційного Суду України та припинення політичної війни між основними акторами конституційного процесу.

Денис КОВРИЖЕНКО, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив, проаналізував наслідки конституційної реформи та окреслив подальші кроки у процесі реформування системи влади в Україні, які повинні стосуватися нормативних та інституційних перетворень.

Під час Засідання «ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШОГО РЕФОРМУВАННЯ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНИ» обговорювалися перспективи та напрямки конституційної реформи в Україні.

Мішель ГЕГАН,  Віце-голова Інституційного комітету Палати місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи, зазначив, що шлях демократичного розвитку місцевого самоврядування повинен передбачати усвідомлення своєї ролі кожним найменшим суб’єктом місцевого самоврядування. Основною проблемою України є відсутність політичної волі розвивати місцеве самоврядування через страх відповідальності або особисті інтереси політиків.

Окреслюючи подальші кроки в процесі конституційного реформування, Володимир ШАПОВАЛ, Представник Президента України у Конституційному Суді України, суддя Конституційного Суду України у відставці, наголосив на наобхідності розмежування повноважень місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, визначення повноважень регіонального самоврядування, забезпечення фінансової основи місцевоо самоврядування, проведення адміністративно-територіальної реформи, а також створення ефективних механізмів для проведення місцевих референдумів. На думку доповідача, необхідно вести мову про глибокі та системні конституційні зміни, інакше матимемо спорадичні спроби вирішення конкретних питань, у яких зацікавлені окремі особи. Однак прийняття закону про президента України не є доречним, оскільки статус глави держави визначено в Конституції, а тому предмет регулювання такого закону є незрозумілим.

Анатолій СЕЛІВАНОВ, Постійний представник Верховної Ради України у Конституційному Суді України, оцінив конституційну реформу як результат переговорів та політичного компромісу, оскільки вона проводилася не лише для владних повноважень, а й для переходу до нової виборчої системи, тобто зміни мали спільну конституційно-правову природу. Подільші перетворення повинні стосуватися функціонування системи місцевого самоврядування, судового ладу та прокуратури.

Народний депутат України Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ, визначаючи контекст конституційної реформи, наголосив на потребі тлумачення багатьох нових положень Конституції, що негативно відображається на ефективності влади. За своєю природою повноваження президента повинні перебувати у сфері виконавчих повноважень. Однак в Україні наразі ця сфера є фрагментованою, оскільки через функціонування інституту парламентської більшості відбувається фактичне злиття позицій парламенту та уряду. Крім того, народний депутат зазначив, що прийняття законопроекту 3207, що стосується реформи місцевого самоврядування, є небезпечним, так як абсолютно не відповідає потребам українського суспільства.

Віктор ТИМОЩУК, Голова Центру політико-правових реформ, назвав відсутність балансу в системі державної влади головною проблемою, породженою конституційною реформою, наголосивши, що прийняття зконопроекту 3207 її не вирішить, оскільки унеможливить якісне та рівне надання публічних послуг населенню. Становлення регіонального самоврядування можливе лише за умов сильного базового рівня місцевого самоврядування, тому саме з цього кроку повинен розпочатися процес реформи місцевого самоврядування в Україні.

На думку представника Школи політичної аналітики Олексія ГАРАНЯ, є потреба у внесенні точкових змін до Конституції, а не у радикальному перегляді її положень. Проаналізувавши дані останніх соціологічних досліджень громадської думки, доповідач визначив основні проблеми конституційних змін, які стосуються нечіткості положень, поспішності їх прийняття у відповідності до політичної кон’юнктури. Про це свідчить неспівпадіння бачень моделі системи органів державної влади владною елітою та населенням.

Олександр СТАРИНЕЦЬ, завідуючий Секретаріатом фракції Соціалістичної партії України, наголосив, що недоцільно говорити про ревізію Конституції, оскільки конституційна реформа стала результатом домовленостей фактично між усіма поілтичними силами. Тому, аналізуючи перспективи подальших перетворень, варто говорити про законопроекти, що перебувають на розгляді Верховної Ради, а не розглядати гіпотетичні сценарії.

Після закінчення пленарного засідання учасники Форуму взяли участь у двох круглих столах, темами обговорення на яких були: «Новий формат відносин в трикутнику „парламент-президент-уряд”: оцінки і орієнтири», «Конституційна реформа та місцеве самоврядування».

За результатами обговорення прийнято Звернення учасників Громадського форуму до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, політичних партій та громадських організацій.

Дивись також:

Програма Громадського форуму «КОНСТИТУЦІЙНА РЕФОРМА: ПОГЛЯД ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА»

Звернення учасників Громадського форуму до Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, політичних партій та громадських організацій

Аналітичні матеріали, підготовлені експертами Лабораторії законодавчих ініціатив до Громадського форуму

Витяги з виступів доповідачів на Громадському форумі

Регіональні партнери:

Центр законодавчих ініціатив (Донецьк)
Центр досліджень регіональної політики (Суми)
Центр політичного аналізу та виборчого консалтингу (Луцьк)
Південноукраїнський центр розвитку громадянського суспільства (Херсон)
Асоціація підтримки розвитку місцевого самоврядування (Луганськ)
Південноукраїнське агентство соціальних технологій (Запоріжжя)