Конференція складалася з двох подіумних дискусій на такі теми:

• Конституційна реформа: зміст і межі конституційних перетворень в контексті інтересів суспільства, влади і опозиції.
• Механізми внесення змін до Конституції України: проблеми та напрями вирішення.

Відкривав конференцію Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор КОГУТ, який наголосив на тому, що конституційна реформа та конституційний процес в Україні на сьогодні є однією з тем, які найбільше обговорюються у вітчизняній політиці та серед політично активних громадян, й має всі шанси стати лейтмотивом всього 2008 року. Втім, не дивлячись на надзвичайну суспільну важливість даного процесу, українське громадянське суспільство, на думку Ігоря Когута, не є репрезентованим в структурах, які визначають напрямок перебігу конституційного процесу. Для того, щоб виправити ситуацію,  був створений Громадянський конституційний комітет, покликаний не лише долучити суспільство до конституційної реформи, а й репрезентувати позицію громадян задля того, щоб політичні актори враховували відповідні суспільні настрої.

Юта ГЮЦКОВ, керівник відділу НУО та громадянського суспільства Секретаріату Ради Європи, наголосила на важливості участі громадянського суспільства, асоціацій громадян, створених для захисту їх прав, в процесах, подібних до тих, що мають місце в сучасній Україні. Вона нагадала, що в межах Ради Європи з 1952 року діють спеціальні механізми співпраці з неурядовими організаціями різних країн (в тому числі – і України). Крім того, позиції громадських організацій враховуються в конвенціях Ради Європи.

Ніко ЛАНГЕ, Директор Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні, поділився з присутніми власними враженнями щодо нинішньої ситуації в Україні. На його думку, дискусії навколо конституційної реформи, які відбуваються в нашій країні протягом кількох останніх місяців, мають певні спільні риси з конституційним процесом та розробкою «листів федералістів» в США часів американської революції. Як і тоді, зараз навряд чи можна говорити про можливість віднайдення якогось ідеального рішення. Тому результатом конституційного процесу має стати лише компроміс основних політичних сил, що представляють відповідні групи населення України. Також Ніко Ланге наголосив на тому, що при розробці конституційних змін вкрай важливим є наявність незалежних видань, які б детально пояснили громадянам сутність змін Основного Закону, що готуються. Таких видань на даний момент в Україні бракує.

Голова Центральної виборчої комісії України Володимир ШАПОВАЛ, який є одним з членів робочої групи, що готує проект нової редакції української конституції, висловив своє бачення ситуації. Перш за все, сказав він, необхідно визначитися з константами. Першою такою константою є те, що потреба системних змін конституції є нагальною. Друга – конституційні зміни 2004 року є юридичною профанацією та політичним знущанням. Третя константа – конституція 1996 року містила як низку нових норм, так і безліч радянських рудиментів, що створювало певні суперечності, які використовували політичні сили у власних інтересах. Нарешті, ще однією константою є те, що Україна перебуває в перехідному періоді, що закінчиться лише з реальною появою дієвого громадянського суспільства. Враховуючи зазначені обставини, необхідно вибудовувати процес конституційної реформи, ключовим параметром якої буде щирість осіб, що готуватимуть відповідні проекти.

Томас МАРКЕРТ, Заступник секретаря Венеціанської комісії, навпаки, наголосив на тому, що конституційна реформа в Україні не є очевидною необхідністю. Так, зазначив він, досягти більшої децентралізації влади можливо і в умовах діючої редакції Основного Закону. Крім того, значно поліпшити ситуацію політичного управління можуть досі не проведені реформи: юридична, адміністративна, реформа системи прокуратури. Вже з завершенням цих реформ доцільно буде переходити до конституційних змін. І хоча сутність цих змін повністю є вибором України, Томас МАРКЕРТ закликав не повертатись в них до попереднього устрою, а натомість поглиблювати ефективний розподіл повноважень між гілками влади.

Ігор КОЛІУШКО, Голова Правління Центру політико-правових реформ, підтвердив, що більшість українських експертів схиляються до того, що діюча конституція містить в собі низку проблемних моментів, серед яких – порушення балансу стримувань і противаг, неможливість проведення муніципальної реформи, розширення повноважень прокуратури та деякі інші. Однак навіть прийняття нової конституції чи змін до неї не гарантуватиме її виконання та усунення проблем. Крім того, позиції ключових гравців політичного процесу викликають підозри про те, що вони прагнуть не стільки виправити проблемні моменти конституції, скільки перерозподілити владні повноваження на свою користь. Тому необхідно виробити механізм залучення громадськості до конституційного процесу, й вже згадуваний Громадський конституційний комітет може стати елементом такого механізму.

Директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ наголосив на тому, що діюча редакція Основного Закону чітко говорить про те, яким чином можна вносити зміни до конституції, однак політичні сили все одно більше говорять не про сутність можливих змін, а про механізми їх здійснення. Як людина, що була причетна до конституційної реформи 2004 року, він розповів, що вносячи ті зміни, їх автори сподівались на те, що головні політичні гравці, діючи за новою системою повноважень, знаходитимуть консенсус, однак такі сподівання не справдилися. Натомість політики прагнуть чергового перерозподілу влади, яке може мати наслідком перезаснування української державності.

Народний депутат України Сергій ГОЛОВАТИЙ виступив з тим, що конституційний патріотизм українців має ґрунтуватися на чинній редакції Основного Закону, з якою наша держава була визнана Радою Європи. Також він повідомив, що ще 1997 року Венеціанська комісія виробила цілу низку пропозицій щодо конституційних змін в Україні, однак з того часу ніхто з політиків їх серйозно не розглядав. Всі ці пропозиції можна реалізувати в межах діючої редакції Конституції, що й слід зробити.

Сергій РАХМАНІН, головний редактор відділу політики газети «Дзеркало тижня», також висловив сумнів щодо того, що змінена конституція буде повністю виконуватися. Тож він висловив власну позицію, згідно з  якою діючу конституцію не слід взагалі змінювати протягом найближчих 10 років. Це дозволить з’ясувати її реальні недоліки та визначити курс майбутніх змін, якщо такі будуть необхідні. Також він зазначив, що в політиці завжди знайдуться сили, які закликатимуть до зміни існуючих правил гри.

Модератором другої частини конференції був Ніко ЛАНГЕ, Директор Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.

Ця подіумна дискусія почалася з виступу Судді Конституційного Суду України у відставці, завідувача кафедри державно-правових дисциплін  Національного університету «Києво-Могилянська академія» Миколи КОЗЮБРИ, який є ще одним членом робочої групи, що розробляє проект можливих конституційних змін. Він зізнався, що від самого початку не був прихильником конституційної реформи, хоч і не вважав конституцію 1996 року досконалою. Однак конституційний процес був започаткований референдумом 2000 року, й питання врешті-решт постало на порядку денному. Також він відзначив, що дивним виглядає те, що переважна більшість політиків, які критикують нинішній процес, не надають робочій групі власних пропозицій й не налаштовані на пошук компромісу щодо проблемних питань. Микола КОЗЮБРА нагадав, що в 1995-1996 році також існувала значна критика створюваної тоді конституції.

Експерт Лабораторії законодавчих ініціатив Денис КОВРИЖЕНКО окреслив наявні в українському законодавстві механізми та процедури для зміни конституції. Він відзначив, що виходячи з наявних на сьогоднішній день конституційних способів зміни Основного Закону, виникає значний скепсис щодо того, що конституційна реформа відбудеться, й відбудеться в 2008 році.

Ігор ПОПОВ, Голова Правління Комітету виборців України, наголосив на тому, що українське громадянське суспільство має жорстко реагувати на нинішні пропозиції конституційної реформи, адже дане питання є надто важливим для всього суспільного життя. Також він відзначив, що діючому президенту так і не вдалося об’єднати суспільство та політикум навколо спільної ідеї про зміни Основного Закону, що ставить весь процес конституційної реформи під сумнів.

Народний депутат України Олесь ДОНІЙ в своєму виступі звернув увагу на те, що будь-яка серйозна реформа конституції в Україні призведе до значної суспільно-політичної конфронтації. Тож він зазначив, що навіть незначної реформи буде достатньо для того, щоб визначити єдиний центр виконавчої влади, що усуне більшість існуючих проблем. Він відзначив, що громадські ініціативи щодо розробки конституційних змін можуть бути використані політиками у власних цілях.

Ще один Народний депутат України Юрій МІРОШНИЧЕНКО зазначив, що об’єктивна ситуація в суспільстві не дозволяє здійснити конституційну реформу виключно шляхом референдуму. Те ж саме стосується і внесення змін до Конституції України в  парламенті. Тож прийняти конституційні зміни, на його думку, до президентських виборів неможливо.

Загалом у Конференції взяло участь близько 100 учасників та 20 представників ЗМІ.

Дивіться також:

Програма Конференції

Список учасників

20 березня 2008 року відбувся другий тематичний вечір із серії «Публічні фінанси: дегустація ідей», започаткованої Консалтинговою компанією “ФІСКО Інформ” та Лабораторією законодавчих ініціатив у межах програми Української школи політичних студій. Захід було присвячено темі«Еволюція реформ у сфері міжбюджетних відносин в Україні: яка ідея виявиться найсильнішою?».

Метою тематичної серії заходів «Публічні фінанси: дегустація ідей», започаткованої за сприяння Міністерства Великої Британії у справах міжнародного розвитку, є обговорення дискусійних питань та інноваційних підходів в управлінні державними фінансами в Україні та світі в колі державних службовців та експертів, професійно задіяних у цій сфері.

Актуальність обговорення питання еволюції реформи у сфері міжбюджетних відносин в Україні продиктована необхідністю визначення шляхів подолання інституційного вакууму у відносинах на різних рівнях влади, побудови «контрактного» діалогу між учасниками міжбюджетних відносин у країні і, таким чином, продукування дієвого механізму у бюджетному процесі. Захід дав змогу гостям почути, як розроблялись бюджетні реформи, від їх історичних лідерів і розробників, а також обговорити складності з їх запровадженням та подальші ідеї щодо їх вдосконалення та розвитку.

Вечір складався з презентаційної та інтерактивної частин. Директор «ФІСКО Інформ» Юрій ДЖИГИР звернув увагу на причини і ризики невизначеності міжбюджетних відносин та наголосив на необхідності подолання ієрархічної бюджетної спадщини. Радник з фіскальних питань Представництва Міжнародного Валютного Фонду в Україні Ігор ШПАК висловив думку про важливість врахування у процесі реформування бюджетної системи  не лише факту еволюції політичних та економічних реалій, а й факту постійного росту у сфері продуктивних думок та ідей з приводу механізму функціонування міжбюджетних відносин. Директор Інституту бюджету і соціоекономічних досліджень Ірина ЩЕРБИНА звернула увагу на фактор взаємозв’язку між територіальним устроєм держави та механізмами функціонування бюджетної системи, а також теоріями побудови міжбюджетних відносин. Директор департаменту забезпечення реформування органів місцевого самоврядування та територій Міністерства регіонального розвитку та будівництва УкраїниЮрій ГАНУЩАК наголосив на необхідності пошуку такої альтернативи у міжбюджетних відносинах, що забезпечувала б ефективне функціонування як центральної та місцевої державної влади, так і повноцінне утвердження місцевого самоврядування як окремого владного механізму.

Інтерактивна частина вечору була представлена у формі пропозицій, зауважень та запитань на адресу доповідачів, в оцінці ключових позицій, висловлених з приводу проблем та перспектив здійснення бюджетної реформи. У ході обговорення було поставлено питання про необхідність проведення масштабного заходу щодо загального курсу бюджетної реформи в Україні. Це у свою чергу спонукало учасників та організаторів вечора звернути увагу на проблему налагодження ефективного діалогу між представниками вузького експертного середовища, а також проведення результативного обговорення серед широкого загалу осіб, зацікавлених у процесі та результатах здійснення бюджетної реформи. Учасникам пропонувалося побудувати своєрідну рейтингову шкалу ідей щодо сучасного та очікуваного стану бюджетної системи в Україні. Результати рейтингування засвідчили, що українські реалії потребують побудови інтенсивного «контрактного» діалогу між учасниками міжбюджетних відносин, що дасть можливість відійти від ієрархічної пострадянської системи розподілу повноважень та впливів.

Участь у заході взяли представники Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Міністерства економіки України, Секретаріату Кабінету міністрів України, Представництва Міжнародного валютного фонду в Україні, Національної академії державного управління при Президентові України, експерти консалтингових компаній та представники бізнесу.

В основу заходу покладено філософію «відкритого кафе», що передбачає запрошення всіх, хто професійно займається публічними фінансами або підтримує ті чи інші ідеї у цій сфері, висловити свої міркування серед колег й ініціювати їх обговорення. Важливим елементом вечору була гостинна атмосфера, що сприяла вільному та невимушеному обміну думками у професійному колі.

5 березня 2008 року Лабораторія законодавчих ініціатив за участі та сприяння Генерального Директорату політичних справ Ради Європи, Європейської Комісії та Фонду Конрада Аденауера провели конференцію “Конституційна реформа та консолідована демократія: роль громадянського суспільства, влади та опозиції”. Метою заходу було визначення за участі політиків, представників провідних аналітичних центрів, науковців та іноземних фахівців таких меж конституційної реформи, механізмів внесення змін до Конституції, які б давали відповіді на основні виклики сьогодення, відповідали загальносуспільним інтересам і забезпечували консолідацію суспільства.

Конференція складалася  з двох подіумних дискусій на такі теми:

• Конституційна реформа: зміст і межі конституційних перетворень в контексті інтересів суспільства, влади і опозиції.
• Механізми внесення змін до Конституції України: проблеми та напрями вирішення.

Відкривав конференцію Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор КОГУТ, який наголосив на тому, що конституційна реформа та конституційний процес в Україні на сьогодні є однією з тем, які найбільше обговорюються у вітчизняній політиці та серед політично активних громадян, й має всі шанси стати лейтмотивом всього 2008 року. Втім, не дивлячись на надзвичайну суспільну важливість даного процесу, українське громадянське суспільство, на думку Ігоря Когута, не є репрезентованим в структурах, які визначають напрямок перебігу конституційного процесу. Для того, щоб виправити ситуацію,  був створений Громадянський конституційний комітет, покликаний не лише долучити суспільство до конституційної реформи, а й репрезентувати позицію громадян задля того, щоб політичні актори враховували відповідні суспільні настрої.

Юта ГЮЦКОВ, керівник відділу НУО та громадянського суспільства Секретаріату Ради Європи, наголосила на важливості участі громадянського суспільства, асоціацій громадян, створених для захисту їх прав, в процесах, подібних до тих, що мають місце в сучасній Україні. Вона нагадала, що в межах Ради Європи з 1952 року діють спеціальні механізми співпраці з неурядовими організаціями різних країн (в тому числі – і України). Крім того, позиції громадських організацій враховуються в конвенціях Ради Європи.

Ніко ЛАНГЕ, Директор Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні, поділився з присутніми власними враженнями щодо нинішньої ситуації в Україні. На його думку, дискусії навколо конституційної реформи, які відбуваються в нашій країні протягом кількох останніх місяців, мають певні спільні риси з конституційним процесом та розробкою «листів федералістів» в США часів американської революції. Як і тоді, зараз навряд чи можна говорити про можливість віднайдення якогось ідеального рішення. Тому результатом конституційного процесу має стати лише компроміс основних політичних сил, що представляють відповідні групи населення України. Також Ніко Ланге наголосив на тому, що при розробці конституційних змін вкрай важливим є наявність незалежних видань, які б детально пояснили громадянам сутність змін Основного Закону, що готуються. Таких видань на даний момент в Україні бракує.

Голова Центральної виборчої комісії України Володимир ШАПОВАЛ, який є одним з членів робочої групи, що готує проект нової редакції української конституції, висловив своє бачення ситуації. Перш за все, сказав він, необхідно визначитися з константами. Першою такою константою є те, що потреба системних змін конституції є нагальною. Друга – конституційні зміни 2004 року є юридичною профанацією та політичним знущанням. Третя константа – конституція 1996 року містила як низку нових норм, так і безліч радянських рудиментів, що створювало певні суперечності, які використовували політичні сили у власних інтересах. Нарешті, ще однією константою є те, що Україна перебуває в перехідному періоді, що закінчиться лише з реальною появою дієвого громадянського суспільства. Враховуючи зазначені обставини, необхідно вибудовувати процес конституційної реформи, ключовим параметром якої буде щирість осіб, що готуватимуть відповідні проекти.

Томас МАРКЕРТ, Заступник секретаря Венеціанської комісії, навпаки, наголосив на тому, що конституційна реформа в Україні не є очевидною необхідністю. Так, зазначив він, досягти більшої децентралізації влади можливо і в умовах діючої редакції Основного Закону. Крім того, значно поліпшити ситуацію політичного управління можуть досі не проведені реформи: юридична, адміністративна, реформа системи прокуратури. Вже з завершенням цих реформ доцільно буде переходити до конституційних змін. І хоча сутність цих змін повністю є вибором України, Томас МАРКЕРТ закликав не повертатись в них до попереднього устрою, а натомість поглиблювати ефективний розподіл повноважень між гілками влади.

Ігор КОЛІУШКО, Голова Правління Центру політико-правових реформ, підтвердив, що більшість українських експертів схиляються до того, що діюча конституція містить в собі низку проблемних моментів, серед яких – порушення балансу стримувань і противаг, неможливість проведення муніципальної реформи, розширення повноважень прокуратури та деякі інші. Однак навіть прийняття нової конституції чи змін до неї не гарантуватиме її виконання та усунення проблем. Крім того, позиції ключових гравців політичного процесу викликають підозри про те, що вони прагнуть не стільки виправити проблемні моменти конституції, скільки перерозподілити владні повноваження на свою користь. Тому необхідно виробити механізм залучення громадськості до конституційного процесу, й вже згадуваний Громадський конституційний комітет може стати елементом такого механізму.

Директор Київського центру політичних досліджень і конфліктології Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ наголосив на тому, що діюча редакція Основного Закону чітко говорить про те, яким чином можна вносити зміни до конституції, однак політичні сили все одно більше говорять не про сутність можливих змін, а про механізми їх здійснення. Як людина, що була причетна до конституційної реформи 2004 року, він розповів, що вносячи ті зміни, їх автори сподівались на те, що головні політичні гравці, діючи за новою системою повноважень, знаходитимуть консенсус, однак такі сподівання не справдилися. Натомість політики прагнуть чергового перерозподілу влади, яке може мати наслідком перезаснування української державності.

Народний депутат України Сергій ГОЛОВАТИЙ виступив з тим, що конституційний патріотизм українців має ґрунтуватися на чинній редакції Основного Закону, з якою наша держава була визнана Радою Європи. Також він повідомив, що ще 1997 року Венеціанська комісія виробила цілу низку пропозицій щодо конституційних змін в Україні, однак з того часу ніхто з політиків їх серйозно не розглядав. Всі ці пропозиції можна реалізувати в межах діючої редакції Конституції, що й слід зробити.

Сергій РАХМАНІН, головний редактор відділу політики газети «Дзеркало тижня», також висловив сумнів щодо того, що змінена конституція буде повністю виконуватися. Тож він висловив власну позицію, згідно з  якою діючу конституцію не слід взагалі змінювати протягом найближчих 10 років. Це дозволить з’ясувати її реальні недоліки та визначити курс майбутніх змін, якщо такі будуть необхідні. Також він зазначив, що в політиці завжди знайдуться сили, які закликатимуть до зміни існуючих правил гри.

Модератором другої частини конференції був Ніко ЛАНГЕ, Директор Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.

Ця подіумна дискусія почалася з виступу Судді Конституційного Суду України у відставці, завідувача кафедри державно-правових дисциплін  Національного університету «Києво-Могилянська академія» Миколи КОЗЮБРИ, який є ще одним членом робочої групи, що розробляє проект можливих конституційних змін. Він зізнався, що від самого початку не був прихильником конституційної реформи, хоч і не вважав конституцію 1996 року досконалою. Однак конституційний процес був започаткований референдумом 2000 року, й питання врешті-решт постало на порядку денному. Також він відзначив, що дивним виглядає те, що переважна більшість політиків, які критикують нинішній процес, не надають робочій групі власних пропозицій й не налаштовані на пошук компромісу щодо проблемних питань. Микола КОЗЮБРА нагадав, що в 1995-1996 році також існувала значна критика створюваної тоді конституції.

Експерт Лабораторії законодавчих ініціатив Денис КОВРИЖЕНКО окреслив наявні в українському законодавстві механізми та процедури для зміни конституції. Він відзначив, що виходячи з наявних на сьогоднішній день конституційних способів зміни Основного Закону, виникає значний скепсис щодо того, що конституційна реформа відбудеться, й відбудеться в 2008 році.

Ігор ПОПОВ, Голова Правління Комітету виборців України, наголосив на тому, що українське громадянське суспільство має жорстко реагувати на нинішні пропозиції конституційної реформи, адже дане питання є надто важливим для всього суспільного життя. Також він відзначив, що діючому президенту так і не вдалося об’єднати суспільство та політикум навколо спільної ідеї про зміни Основного Закону, що ставить весь процес конституційної реформи під сумнів.

Народний депутат України Олесь ДОНІЙ в своєму виступі звернув увагу на те, що будь-яка серйозна реформа конституції в Україні призведе до значної суспільно-політичної конфронтації. Тож він зазначив, що навіть незначної реформи буде достатньо для того, щоб визначити єдиний центр виконавчої влади, що усуне більшість існуючих проблем. Він відзначив, що громадські ініціативи щодо розробки конституційних змін можуть бути використані політиками у власних цілях.

Ще один Народний депутат України Юрій МІРОШНИЧЕНКО зазначив, що об’єктивна ситуація в суспільстві не дозволяє здійснити конституційну реформу виключно шляхом референдуму. Те ж саме стосується і внесення змін до Конституції України в  парламенті. Тож прийняти конституційні зміни, на його думку, до президентських виборів неможливо.

Загалом у Конференції  взяло  участь близько 100 учасників та  20  представників ЗМІ.

Дивіться також:

Програма конференції

Список учасників

Матеріали до заходу

Перший захід було присвячено темі «Просторовий аналіз даних та гео-інформаційні системи в бюджетній політиці (на прикладі фінансування соціальних послуг)».

Метою тематичної серії заходів «Публічні фінанси: дегустація ідей», започаткованої за сприяння Міністерства Великої Британії у справах міжнародного розвитку, є обговорення дискусійних питань та інноваційних підходів в управлінні державними фінансами в Україні та світі в колі державних службовців та експертів, професійно задіяних у цій сфері.

Захід складався з презентаційної та інтерактивної частин. Міжнародні та вітчизняні експерти  презентували стислі виступи: Заступник генерального директора ТОВ “Науково – виробнича фірма «ГРІС» («Гнучкі Реалізації Інформаційних Систем») Сергій ЛУНЬКОВ  звернув увагу на основні аспекти та особливості використання просторового аналізу та гео-інформаційних систем в прийнятті управлінських рішень; експерт Консалтингової компанії EMI Systems, доктор Мірча ЄНАЧЕ ознайомив учасників з румунським, албанським, сербським та російським досвідом використання інструментів гео-інформаційних систем у процесі стратегічного планування та розробки реформ у соціальній сфері; член робочої групи з запровадження програми INSPIRE, Професор Університету Утрехта, Університетського коледжу Лондона, Університету Мельбурна Ієн МАССЕР презентував специфіку роботи програми INSPIRE та її роль у побудові Європейської інфраструктури просторових даних.

Інтерактивна частина вечору була представлена у формі  пропозицій, зауважень та запитань на адресу доповідачів, в оцінці їх ключових позицій. Учасникам також пропонувалося побудувати своєрідну рейтингову шкалу ідей щодо ролі та можливостей гео-інформаційних систем у процесі здійснення публічної політики. Результати рейтингування засвідчили, що учасники виступають за необхідність продумати перспективу застосування гео-інформаційних систем при розробці адміністративно-територіальної реформи в України та наголошують на недостатньо активному та ефективному впровадженні такої практики в Україні в силу того, що управлінські функції є досить фрагментованими, а сама практика використання ГІС наразі не усвідомлюється як пріоритет у процесі здійснення соціальної політики.

Участь у заході взяли представники Міністерства регіонального розвитку та будівництва України, Міністерства фінансів України, секретаріатів Комітетів Верховної Ради України з питань бюджету та з питань  соціальної політики, Національної академії державного управління при Президентові України, експерти консалтингових компаній та представники бізнесу.

В основу заходу покладено філософію «відкритого кафе», що передбачає запрошення всіх, хто професійно займається публічними фінансами або підтримує ті чи інші ідеї у цій сфері, висловити свої міркування серед колег й ініціювати їх обговорення. Важливим елементом вечору була гостинна атмосфера, що сприяла вільному та невимушеному обміну думками у професійному колі.

26 лютого 2008 року Лабораторія законодавчих ініціатив спільно з Міжнародним фондом «Відродження» та Офісом з питань демократичних і соціальних перетворень, Бюро по країнах Європи та ННД Агентства США з міжнародного розвитку в рамках проекту «Віртуальна медіа-бібліотека» проведуть круглий стіл на тему «Інформаційні інтернет-ресурси про медіа: роль та специфіка функціонування». 

Захід відбуватиметься 26 лютого 2008 року з 15.00 до 17.00 год. у конференц-залі Міжнародного фонду «Відродження» за адресою: вул. Артема, 46. Початок реєстрації о 14.40 год.

Метою заходу є визначення ролі інформаційних он-лайн ресурсів про медіа, обговорення проблем змістовного наповнення, прогалин в інформаційному забезпеченні потреб медіа-галузі через Інтернет-ресурси, шляхи їх вирішення.

На обговорення винесені такі питання:

1. Сучасна роль національних інформаційних он-лайн ресурсів про медіа у забезпеченні потреб медіа-галузі;

2. Проблеми змістовного наповнення інформаційних он-лайн ресурсів про медіа (у т.ч. в контексті законодавства про авторські права);

3. Існуючі прогалини в інформаційному забезпеченні потреб медіа-галузі через он-лайн ресурси;

4. Шляхи підвищення ефективності функціонування інформаційних он-лайн ресурсів.

В рамках заходу буде презентовано новий проект Лабораторії законодавчих ініціатив – «Віртуальна медіа-бібліотека»(www.media.parlament.org.ua).

Метою проекту є створення та підтримка функціонування віртуальної медійної бібліотеки, доступної для всіх зацікавлених організацій, органів влади та зручного в користуванні веб-ресурсу, який акумулював би результати діяльності аналітичних центрів, які досліджують проблеми медійного права, органів державної влади та місцевого самоврядування України, а також новини про основні тенденції розвитку медійного ринку в Україні і за кордоном, законодавства ЄС та окремих країн Європи у відповідній сфері, конкурси в медійній сфері, оголошені грантодавцями, інформацію про національні та міжнародні заходи, участь у яких могли б брати медіа-експерти з України.

До участі в заході запрошено представників громадських організацій, народних депутатів, членів Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення та Державного комітету телебачення і радіомовлення тощо.

Остання парламентська виборча кампанія загострила увагу громадськості на низці ключових елементів діяльності парламенту, як-то: статус народного депутата України, депутатські привілеї, депутатська недоторканість та імперативний мандат, посилення парламентського контролю. Враховуючи актуальність і важливість цієї теми, Лабораторія законодавчих ініціатив та Програма сприяння парламенту України Універсітету Індіани (США) виступили з ініціативою проведення публічного обговорення політиками та експертами «Зеленої книги українського парламентаризму» – зведеного аналізу ключових проблемних аспектів функціонування парламенту, його органів та народних депутатів України з метою забезпечення врахування напрацьованих рекомендацій в процесі вдосконалення правової основи діяльності Верховної Ради України.

Обговорення відбувалося по трьох тематичних блоках:

1. Регулювання статусу народного депутата України та вирішення проблеми депутатських привілеїв відповідно до світових парламентських процедур і практик:

• Звуження обсягу депутатського імунітету
• Посилення зв’язку обраних депутатів з виборцями
• Скасування імперативного мандату
• Приведення матеріально-фінансового забезпечення діяльності народних депутатів України у відповідність до зарубіжних стандартів
• Впровадження дисциплінарної відповідальності депутатів

2. Вдосконалення діяльності комітетів ВРУ, забезпечення прозорості та доступу громадян до законодавчого процесу через розвиток процедур та практик комітетських слухань та консультацій:

• Удосконалення порядку призначення на посаду та звільнення з посади Керівника Апарату Верховної Ради України
• Удосконалення структури Апарату Верховної Ради України
• Уточнення місця і ролі Апарату Верховної Ради України у законодавчому процесі
• Посилення ролі Інституту законодавства Верховної Ради України у науково-дослідницькому забезпеченні діяльності парламенту, його органів, народних депутатів України
• Підвищення прозорості функціонування парламентських комітетів

3. Розробка пропозицій та рекомендацій щодо посилення контрольних функцій парламенту та їх законодавчого забезпечення:

• Удосконалення регулювання контрольних повноважень народних депутатів України
• Створення належних умов для діяльності тимчасових слідчих комісій
• Удосконалення статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
• Удосконалення статусу Рахункової палати

Доступна електронна версія Зеленої книги українського парламентаризму, а також її скорочений варіант англійською мовою.

Тези виступів учасників презентації:

Відкривав презентацію Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, який висловив надію на майбутні значні результати, які матиме розроблена «Зелена книга українського парламентаризму» в сфері покращення організації роботи парламенту, що, однак, неможливо без залучення народних депутатів та працівників апарату Верховної Ради до напрацювань незалежних аналітиків.

Едуард РАХІМКУЛОВ, Виконавчий директор Програми сприяння Парламенту України, ознайомив присутніх з цілями Програми та вже досягнутими результатами її функціонування. Зокрема головною метою було назване підвищення ефективності інститутів публічної влади. Це можливо досягти внаслідок налагодження реальної співпраці цих інститутів з громадським сектором. Крім того, важливою є відкритість публічної влади на національному та (особливо) місцевому рівнях. Існуючих формалізованих інституційних механізмів взаємодії громадськості з публічною владою наразі недостатньо. На пошук та впровадження нових ефективних каналів комунікації й направлена діяльність Програми сприяння парламенту України загалом, й розробка Зеленої книги українського парламентаризму зокрема.

Експерт Лабораторії законодавчих ініціатив Денис КОВРИЖЕНКО безпосередньо ознайомив присутніх зі змістом проведеного дослідження та  зупинився на основних проблемних питаннях, яким приділена увага в Книзі, серед яких, зокрема, обсяг депутатського імунітету, налагодження діючого зв’язку «депутат-виборець», удосконалення організації роботи Апарату Верховної Ради, парламентських комітетів, тимчасових слідчих комісій, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та Рахункової палати. Описання наявних проблем супроводжувалось порівнянням відповідних іноземних норм.

Володимир НІКІТІН, Директор Міжнародного центру перспективних досліджень, висловив власні погляди та пропозиції щодо того, якою має бути подальша робота над «Зеленою книгою українського парламентаризму», серед яких було запропоновано приділити увагу партійній структурі парламенту, організації системних обговорень концепцій законопроектів та наслідків їх впровадження для публічної політики, організації функціонування «тіньового уряду».

Олександр ЛИТВИНЕНКО, експерт Центру ім. Разумкова, говорив про наслідки впровадженої в Україні на останніх двох парламентських виборах деперсоніфікції виборів, серед яких, зокрема, посилення авторитарних тенденцій всередині політичних сил, та, як подальші результати цього, – поширення популізму та маніпуляцій в передвиборчий період. Також була наголошена увага на необхідності забезпечення широкої присутності народних депутатів на парламентських слуханнях й на важливості викорінення такого явища як голосування в парламенті чужими картками.

Науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина БЕКЕШКІНА говорила про те, що реакція або ж відсутність її на пропозиції щодо покращення роботи парламенту, висловлені незалежними експертами аналітичних центрів парламентарям, стане наочною ілюстрацією того, чи справді народні депутати прагнуть вдосконалення роботи Верховної Ради, прозорості її функціонування та налагодження дієвих зв’язків з власними виборцями.

Ігор КОЛІУШКО, Голова Центру політико-прикладних досліджень, висловив думку про те, що презентоване дослідження проблем українського парламентаризму за стандартами наближається до «білої» книги, адже містить не лише констатацію існуючих проблем (що притаманне «зеленим» книгам), а й пропозиції щодо їх подолання. Також він наголосив на тому, що подібні дослідження важливо не лише організовувати як такі, але й намагатися реалізовувати в конкретні зміни організації роботи парламенту.

Народний депутат від Блоку Литвина, заступник голови парламентського комітету з питань національної безпеки і оборони Сергій ГРИНЕВЕЦЬКИЙ під час свого виступу висловив тезу про те, що недосконалість організації роботи Верховної Ради України є реальною загрозою національній безпеці країні. Як діючий депутат він засвідчив про існуючий розрив між виборцями та депутатами, адже зі зникненням мажоритарних округів люди перестали знати, до кого з парламентарів вони можуть звертатися. Також було сказано про існуючу кризу в системі парламентських виборів, мінімальним кроком до подолання якої має стати впровадження відкритих виборчих списків.

Віталій БАЛА, Директор Агентства моделювання ситуацій, наголосив на важливості врахування іноземного досвіду при розробці механізмів удосконалення роботи парламенту, адже намагання винайти якісь нові, невипробувані ніким способи, в переважній більшості не є ефективними. Також було сказано про те, що результати аналітичних досліджень на зразок презентованої «Зеленої книги українського парламентаризму», необхідно виносити на якомого ширший публічних рівень, що «змусить» парламентарів та працівників парламентського апарату, яким власне адресовані подібні дослідження, дослухатись до них та відповідним чином реагувати.

Метою Конгресу було створення платформи для обговорення лідерами провідних національних неурядових організацій ролі третього сектору в процесах розвитку та консолідації демократії, розгляд можливостей та перспектив регіонального співробітництва, напрацювання резолюції і рекомендацій щодо діяльності НУО в регіоні.

25 листопада 2007 року відбулось відкриття Конгресу, під час якого з вітальним словом до учасників звернулися Ігор КОГУТ, Голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив, директор Української школи політичних студій, Аннелізе ОЕШГЕР, Президент Конференції міжнародних неурядових організацій Ради Європи (Франція), Ієн БОУГ, Посол, Голова делегації Європейської Комісії в Україні, а також одна з організаторів Першого регіонального конгресу НУО у Варшаві Катажина ПІСАРСЬКА, Президент Форуму молодих дипломатів (Польща). Насамкінець, свою впевненість у продуктивності Другого регіонального конгресу громадських організацій висловив Жан-Луї ЛОРАН, Генеральний директор з питань політичної діяльності Ради Європи.

26 листопада 2007 року став першим робочим днем Конгресу, протягом якого відбулися три пленарні засідання. Перед їхнім початком до учасників Конгресу звернувся Олександр ЛАВРИНОВИЧ, Міністр юстиції України, який окреслив перспективи майбутнього закону про неурядові організації, а також описав процес комунікації влади та НУО щодо підготовки цього законопроекту.

Модератором першого пленарного засідання на тему “Роль НУО в розбудові та консолідації демократії. Проблеми взаємодії НУО та влади в контексті втілення демократичних реформ в країнах регіону”, виступив Жан-Луї ЛОРАН Генеральний директор з питань політичної діяльності Ради Європи.

Змістовну частину пленарного засідання відкрив Ніколай ПЕТРОВ, Співголова Програми “Суспільство і регіональна політика” Московського центру Карнегі (Росія). Він окреслив умови, в яких сьогодні функціонують НУО в Росії, а також висловив надію на прогрес в організації ефективної комунікації між громадськими організаціями та російською владою у майбутньому.

Анатолій ТКАЧУК, Голова Інституту громадянського суспільства, радник Президента України (Україна), зачитав ПРИВІТАННЯМ ВІД ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, а також розповів про історію діяльності вітчизняних громадських організацій в контексті розвитку політичних партій та ЗМІ. Доповідач висловив свою позиція щодо того, яким чином НУО можуть вплинути на подолання “розколу” в Україні.

Віталій СИЛИЦЬКИЙ, Директор Білоруського інституту стратегічних досліджень (Білорусь), виклав коротку історію розвитку третього сектору в Білорусі. Крім того, в своїй доповіді він звернув увагу на феномен “білоруської незалежної спільноти”, яке об’єднало в собі як НУО, так і опозиційні політичні сили, а тому може розглядатися як єдиний комплекс, що протистоїть чинному в країні режиму.

Співголова Харківської правозахисної групи, Голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини Євген ЗАХАРОВ (Україна) акцентував увагу присутніх на особливостях роботи правозахисних організацій в Україні. Він висловив своє розчарування щодо того, що влада нерідко підтримує лише ті правозахисні організації, які її не критикують. Разом з тим, було наголошено, що ефективний діалог між урядовими структурами та НУО можливий лише в умовах постійного професійного зростання останніх.

Павел КАЗАНЄЦКІ, Голова Центру східноєвропейської демократії (Польща), порівняв умови, в яких функціонують НУО Польщі, України та Білорусі. На думку доповідача, польські громадські організації зараз перебувають у своєрідній кризі через власну неготовністю працювати з європейською бюрократією. В Україні було відмічене як позитивне виникнення нових регіональних неурядових організацій. Білоруські НУО були охарактеризовані як занадто маргінальні, але в тім й вони переживають певну зміну поколінь після подій 2006 року.

Модератором другого пленарного засідання “Демократичні стандарти й національне законодавство про НУО: обмеження та стимули для формування дієвого громадянського суспільства” виступив Кіріл РІТЧІ, Президент Групи громадянського суспільства й демократії, Конференція міжнародних неурядових організацій Ради Європи (Франція).

Давид МУР, Програмний директор Європейського центру некомерційного права (Угорщина), описав наявні законодавчі бар’єри для роботи НУО в країнах Центрально-Східної Європи, серед яких були названі: ускладнення реєстраційних процедур, наявність серйозних санкцій навіть після незначних порушень, обмеження контактів між неурядовими організаціями з різних країн, а також обмеження в сфері фінансування.

Олена ТОНКАЧОВА, Голова правління Фонду розвитку правових технологій (Білорусь), розповіла про погіршення ситуації у сфері свободи білоруського третього сектору (зокрема, йшлося про кримінальне переслідування членів незареєстрованих громадських організацій).

Дар’я МИЛОСЛАВСЬКА, Директор програм в Росії Міжнародного центру некомерційного права (Росія), проінформувала учасників Конгресу про тенденції створення більш жорсткої законодавчої бази Російської Федерації, що регулює діяльність неурядових організацій.

Координатор програм українського національного центру політичних досліджень Максим ЛАЦИБА (Україна), ознайомив учасників із статистичними даними щодо діяльності українських НУО, а також визначив роль, яку вони відіграли у виборчих кампаніях в Україні та формуванні державної політики. В доповіді була акцентована увага на необхідності налагодження співпраці НУО та бізнесу.

Анна КРАЄВСЬКА, Експерт по моніторингу Інституту суспільних справ (Польща), окреслила можливі економічні проблеми, що будуть викликані ухваленням в Польщі закону про неурядові організації.

Джерелі МакБРАЙД, Експерт Ради Європи (Великобританія), ознайомив аз загальними тенденціями та проблемами третього сектору, а також акцентував увагу на необхідності відповідності функціонування НУО демократичним стандартам.

В перерві між другим та третім пленарними засіданнями перед учасниками Конгресу виступив з привітанням від Міністерства закордонних справ України Андрій ВЕСЕЛОВСЬКИЙ, Заступник міністра закордонних справ України. В своєму виступі від підкреслив важливість розвитку демократії, а також нагадав про неперервність цього процесу. Крім того, чиновник описав труднощі організації ефективного управління в Україні та кроки, що були здійснені Міністерством з метою його покращення.

Третє пленарне засідання відбулося на тему “НУО та вибори: суспільний моніторинг і просвіта виборців як фактор забезпечення якості демократичних трансформацій”. Його модератором виступив Глова Комітету виборців України, Ігор ПОПОВ, який в своїй доповіді відмітив роль НУО під час виборів в Україні, реалізовану через виконання таких завдань: захист прав виборців, освіта та мобілізація електорату, громадський моніторинг виборчої кампанії та влади. Доповідач акцентував увагу на важливості збереження політичної незалежності громадських організацій.

Михаїл ГОРНИЙ,  Виконавчий директор центру “Стратегія” (Росія), описав умови, в яких існують російські НУО (відсутність незалежних ЗМІ, наявність неефективного законодавства, державне фінансування неурядових організацій), і які призводять до обмеження прав третього сектору в Росії.

Юрій ЯКИМЕНКО, Директор політико-правових програм Центру Разумкова (Україна), коротко окреслив основні напрямки діяльності українських НУО, а саме:: прагнення гарантувати проведення чесних і рівних виборів; створення умов для політичної конкуренції; формування і артикуляція соціального порядку денного.

Нарешті Віктор ЧЕРНОВ, Виконавчий директор ГО “Відкрите суспільство” (Білорусь), розповів про білоруські особливості функціонування НУО, головними серед яких є неможливість розподілу громадського та політичного секторів, внаслідок чого НУО починають виконувати нехарактерні для них політичні функції.

Після їх завершення пленарних засідань учасники працювати в секціях за трьома тематичним напрямкам.

27 листопада 2007 року відбулося пленарне засідання на тему “Регіональне співробітництво НПО та європейський вибір”, під час якого учасники обговорили можливі напрямки співпраці громадськості щодо утвердження європейських цінностей у регіоні.

Інна ПІДЛУСЬКА, Виконавчий директор міжнародної неурядової мережі “Ялтинська Європейська Стратегія YES (Україна), наголосила на важливості ролі НПО у визначенні особливостей функціонування ЗМІ в державі.

Аннелізе ОЕШГЕР, Президент Конфедерації міжнародних неурядових організацій Ради Європи (Франція), коротко окреслила особливості діяльності НПО в Європі, наголосивши, зокрема, на її важливості для інтеграційних процесів.

Збігнев ПІСАРСЬКИЙ, Голова Ради Фонду Казимира Пуласкі (Польща), підкреслив необхідність регулярної комунікації між представниками НПО, а також поінформував учасників про функціонування Інтернет-порталу www.non-gov.org, метою існування якого є створення комунікаційного поля для громадськості Балто-Чорноморського регіону.

В’ячеслав ПОЗНЯК, Координатор Міжнародного Інтернет-порталу “WIDER EUROPE” (Білорусь), визначив спільні умови функціонування НПО в Білорусії та Україні.

Результатом роботи стало прийняття Резолюції Другого регіонального конгресу неурядових організацій з метою визначення перспектив, напрямків і цілей подальшої співпраці НПО Балто-Чорноморського регіону. Резолюція була прийнята за підсумками обговорення цілого ряду питань, а саме:

– Роль НПО у розбудові та консолідації демократії, а також у виборчому процесі;
– Законодавство про НПО та стимули розвитку громадянського суспільства;
– Можливості стимулювання суспільного діалогу та культури демократичної участі з метою успішної реалізації демократичних, економічних і соціальних реформ;
– Забезпечення права на свободу асоціацій і моніторинг виборів;
– Регіональне співробітництво, а також можливості його інституційного розвитку та удосконалення;
– Взаємодія НОП з європейськими інституціями.

У Резолюції учасники Конгресу закликали представників НПО активно включатися у процес регіонального співробітництва НПО та максимально використовувати ресурси такого партнерства з метою гармонійного та поступального розвитку громадянського суспільства на національних рівнях.

Всього в Конгресі взяло участь близько 250 представників НУО із країн Центрально-Східної Європи та Кавказу, а також представники Ради Європи та урядових структур України.

Детальнішу інформацію про Конгрес можна отримати на сайті http://ngocongress.kiev.ua.

Метою проведення конференції стало акцентування уваги політичної еліти та представників громадськості на проблемі встановлення в Україні демократичних процедур щодо створення парламентської коаліції та формування уряду, забезпечення прав опозиції в парламенті, чіткого врегулювання повноважень та взаємовідносин між Президентом України, Верховною Радою та Кабінетом Міністрів. Важливим завданням було обговорення формування парламентської більшості та уряду з врахуванням демократичних процедур, вплив парламентської та президентської форми правління на формування консолідованої демократії, роль неурядових організацій у підтримці розвитку демократичних процесів в Україні.

На обговорення в рамках конференції буливинесені такі питання:

1. Роль виборів у процесі консолідації демократії;
2. Коаліція – опозиція: перспективи взаємодії в контексті консолідації демократії в Україні.

Відкриваючи конференцію, Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, привітав учасників конференції, підкреслив актуальність питання консолідації демократії для України, а також висловив сподівання на продуктивне обговорення. Ніко ЛАНГЕ, Директор Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні, наголосив, що основною проблемою розбудови демократії в Україні є відсутність єдиних правил гри у політичній системі, а також окреслив основні критерії, на підставі який можна говорити про консолідацію демократії в державі, а саме: контроль за державою з боку обраних представників; проведення конкурентних виборів із не прогнозованими результатами; рівність громадян перед законом; ефективна система судового захисту тощо.

Обговорюючи роль виборів у процесі консолідації демократії, учасники конференції розкрили поняття консолідованої демократії за точки зору політичної науки, виділили її основні характеристики, а також необхідні для становлення та існування умови. Доповідачі відмітили певні позитивні зрушення в процесі розвитку демократії в Україні за останні роки, однак дійшли загального висновку, що на сьогодні рівень її консолідованості не є достатнім.

Мортен ЕНБЕРГ, Голова Відділу з питань демократизації Координатора проектів ОБСЄ в Україні, нагадав учасникам конференції, що в умовах демократії вибори є основою легітимності влади та інструментом плюралізму, а тому ключові гравці політичної системи, які отримують мандат довіри від населення, повинні домовлятися про основні правила гри у політичному процесі. Крім того, доповідач закцентував увагу на ролі громадянського суспільства в процесі консолідації демократії, на яке має покладатися функція інформування влади про потреби громадськості, а громадськості – про ресурси та можливості влади.

Андрій МЕЛЕШЕВИЧ, декан правничого факультету Національного університету «Києво-Могилянська академія», зазначив, що для успішної консолідації демократії в Україні необхідно стимулювати розвиток активного громадянського суспільства, забезпечити автономність політичного середовища від економічних або інших зовнішніх впливів, реалізовувати принцип верховенство права у політичному процесі, стабілізувати стан економічного середовища, а також сприяти формуванню незалежної державної бюрократії. Експерт порівняв демократію в Україні з «поплавком»: у країні відбуваються регулярні вибори та перехід влади від одних елітарних груп до інших, однак до реальних системних, змін, які наближають до стану консолідованості наразі не відбулося.

Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій, наголосив, що невизначеність формату парламентської коаліції є яскравим свідченням проблем із консолідацією демократії в Україні, яка через структурне панування еліт перебуває у фазі розвитку між електоральною та консолідованою демократією. За таких умов рівність сил і ресурсів основних політичних гравців, що обумовлює їх конкуренцію, заважає інституційному оформленню стабільних демократичних процедур.

До факторів, що впливають на розвиток демократії в державі, народний депутат Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ, народний депутат України, відніс періодичність виборів, консолідацію партійної системи, а також парламентський спосіб формування уряду. Народний депутат підкреслив, що чим більше форма правління наближена до парламентської, тим менш незалежним є парламент, оскільки уряд має можливість маніпулювати ним через механізм парламентської більшості. Складність оцінки рівня демократії обумовлена відсутністю еталонів або універсальних критеріїв.

Як зазначила Ірина БЕКЕШКІНА, науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи» демократія є впливом народу на владу, а тому основними параметрами оцінки її ефективності є питання вибору механізмів такого впливу, а також їх дієвість з точки зору населення. На думку експерта, методологічно для визначення рівня розвитку демократії в Україні не обов’язково проводити компаративний аналіз – достатньо відстежувати вітчизняну позитивну динаміку.

Аке ПЕТЕРСОН, Представник Генерального Секретаря Ради Європи з координації програм співробітництва з Україною, зазначив, що для консолідації демократії необхідним є утвердження правила «користуватися правами та діяти за законом». В такому контексті особливою є роль незалежних НУО, а також політичних еліт, які повинні продемонструвати, чи здатні вони реагувати на запити суспільства.

Владислав ЛУК’ЯНОВ, народний депутат України, звернув увагу учасників на складність поняття «консолідована демократія» та запропонував розглядати його з точки зору ефективності управління. На думку народного депутата, одним із головних кроків, які варто зробити на шляху підвищення такої ефективності, є відмова від закритого способу прийняття політичних рішень – від вирішування проблем «у кабінетах».

На думку Віктора ЧУМАКА, Директора Міжнародного центру перспективних досліджень, основною причиною слабкості демократії в Україні є так звана «соціальна шизофренія» в суспільстві, яка проявляється в тому, що більшість населення підтримує задекларовані ліберальні цінності, однак одночасно піддається маніпулятивним впливам популістських лозунгів. В Україні немає передумов для розвитку партійної системи, оскільки в цьому процесі домінує не ідеологічна єдність, а бізнесові інтереси. В результаті виборчі змагання відбуваються не під гаслами суспільного розвитку, а з метою отримати доступ до владних ресурсів.

Обговорюючи перспективи взаємодії коаліції та опозиції в контексті консолідації демократії в Україні, учасники оцінили результати позачергових парламентських виборів, проаналізували різні варіанти формату майбутньої парламентської коаліції, а також розглянули наслідки вибору одного з цих варіантів для основних політичних гравців. Значну увагу було приділено питанню перспектив відносин коаліції та опозиції в умовах сучасного політичного процесу.

У своїй доповіді народний депутат України Володимир ПОЛОХАЛО провів паралелі між процесом консолідації демократії в Україні та польським і російським досвідом відповідних перетворень, а також відмітив позитивні зрушення щодо підвищення «якості» українських виборців при збереженні низького рівня ефективності діяльності політичних еліт. Тим не менше, за останні роки політичні сили усвідомили, що боротьба за принципом «переможець отримує все» в сучасних реальних умовах не працює – це неминуче призводить до конфліктів у середині партійної системи. Тому «безкоаліційний» варіант розвитку ситуації в Україні є деструктивним і малоймовірним.

Володимир ФЕСЕНКО, голова Правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», підкреслив, що консолідована демократія передбачає не одностайність при ухваленні політичних рішень, а відносну єдність цінностей і цілей розвитку на рівні суспільства та еліт, а також наявність спільно визнаних правил гри. З одного боку, це обумовлює неможливість монополізації влади будь-якою політичною силою або державним інститутом, а з іншого – змушує основних політичних гравців домовлятися між собою.

Народний депутат України Юрій МІРОШНИЧЕНКО, зауважив, що вибір пріоритетів суспільного розвитку не має сенсу без створення сприятливих умов для консолідації демократії, а саме – запровадження демократичних механізмів переходу влади від однієї сили до іншої, а також належного рівня політичної культури суб’єктів влади. На сьогодні в Україні існує проблема відсутності ідеологічних і програмних основ для консолідації політичних сил. Породжена цим безпринципність політики може бути подолана лише шляхом відмови від упередженого ставлення до опонентів і апріорного небажання співпрацювати з ними.

Кость БОНДАРЕНКО, Директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна, виділив кілька проблем, що знижують ефективність переговорного процесу щодо формування парламентської коаліції в Україні, а саме: ключову роль питання прем’єрства при визначенні формату коаліції; прагнення сил, що приходять до влади, повністю відкинути старі програми та розпочати все «з чистого листа»; культивування «образу ворога» в оцінках електорату; відсутність взаємної комунікації між політичними силами, а також діалогу влади з виборцями тощо.

Олександр ДЕРГАЧОВ, провідний науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, зазначив, що основним мотивом проведення позачергових виборів 2007 року стало неналежне функціонування парламентських фракцій, а метою – прагнення оновити депутатський корпус. Однак через системні проблеми, пов’язані із незадовільною якістю українського виборчого законодавства та рівнем розвитку партійної системи (зокрема – нерозвиненою партійною демократією) повністю досягти поставлених задач не вдалося.

Олексій ГАРАНЬ, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий директор Школи політичної аналітики, проаналізував можливі варіанти майбутньої парламентської коаліції в Україні, виділивши основні проблеми, що можуть виникнути у випадку її різних форматів. В цілому, політолог оцінив розвиток вітчизняної демократії як позитивний, про що свідчить інтенсивність процесів ротації владних еліт.

Загалом у заході взяло участь близько 70 учасників, серед яких – народні депутати України, політичні експерти, представники посольств інших держав, міжнародних інституцій, журналістів тощо.

Програма конференції

Аналітичні матеріали, підготовлені експертами Лабораторії законодавчих ініціатив

Стислий виклад тез учасників конференції

12 жовтня з 12:00 до 14:00 год. Лабораторія законодавчих ініціатив, Центр політико-правових реформ та ЛІГАБізнесІнформ у Прес-центрі Інформаційного агентства ЛІГАБізнесІнформ (вул. Шамрила, 23) провели круглий стіл на тему «Продовження політичної кризи чи Конституційна Асамблея?»

В рамках заходу були обговорені такі питання:

1. Чому потрібна Конституційна асамблея? (природа політичної кризи та способи її подолання)
2. Яким чином обирати Конституційну Асамблею? (необхідні законодавчі зміни та виборча система).
3. Роль громадянського суспільства та експертного середовища у конституційному процесі.

На круглому столі взяли участь Володимир ГОРБАЧ, політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва, Ігор КОЛІУШКО, Голова Правління Центру політико-правових реформ, Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, Віктор ЧУМАК, директор програм політичного аналізу та безпеки МЦПД, Євген ЗАХАРОВ, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, Анатолій ТКАЧУК, Голова Інституту громадянського суспільства, радник Президента України, Анатолій ПІНЧУК, Президент Українського центру розвитку зовнішньоекономічних відносин, Юрій ЗБІТНЄВ, голова оргкомітету по скликанню Конституційних зборів, Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних досліджень “Софія”, Володимир ЗОЛОТАРЬОВ, незалежний політичний аналітик.

Дивись також:

Проблеми дієвості Конституції України та удосконалення її змісту// Ігор Коліушко, Юлія Кириченко

4-5 жовтня 2007 року Міжнародним фондом Відродження, Московським центром Карнегі та Лабораторією законодавчих ініціатив за фінансової підтримки Мережевої програми Схід-Схід: партнерство без кордонів було проведено дослідницький семінар «Незалежний моніторинг виборів на пострадянському просторі: Україна, Росія та інші країни регіону в порівняльному аспекті».

Захід  мав на меті обмін  досвідом та методикою проведення моніторингу під час виборів у країнах-учасницях семінару (Вірменія, Молдова, Росія,  та Україна), аналіз  сучасних тенденцій у виборчих процесах та потенційних шляхів вирішення проблем виборців, удосконалення методологічного інструментарію для підвищення ефективності моніторингу виборів, особливо в регіонах.

Програма заходу передбачала проведення двох блоків обговорення, в тому числі і візит до м. Чернігова для зустрічі з представниками місцевих громадських організацій, що були задіяні у моніторингу позачергових парламентських виборів 2007 – Чернігівського представництва Громадської мережі ОПОРА та громадської акції «Чернігівський монітор». В ході зустрічей основна увага приділялася регіональним аспектам моніторингу виборів та зв’язку між місцевим та національним рівнями спостереження.

Обговорення було присвячено таким аспектам моніторингової діяльності у період виборів:

• Стратегії ідентифікації та швидкого реагування на порушення в день виборів:

Олександр ЧЕРНЕНКО (Комітет виборців України) констатував покращення умов проведення моніторингу виборів, а також тенденцію до підвищення рівня впливу самого факту моніторингу на хід виборчого процесу: реагування влади на  повідомлення та висновки спостерігачів та кооперацію між державними органами і експертами з виборчого моніторингу.

• Основним методикам моніторингу рівного доступу до медіа та реклами:

Олександр ЧЕКМИШЕВ (Комітет рівного доступ, Україна) наголосив на особливостях методики ОБСЄ з виявлення та реагування на факти використання прихованої політичної реклами  під час виборів,  що можна оптимізувати лише при наявності чіткого розуміння так званого «неписаного» договору між політичними та журналістськими колами.

Армен ЗАКАРЯН (Єреванська школа політичних студій, Вірменія) звернув увагу на особливості моніторингу ЗМІ  у Вірменії, де пріоритетним постає питання не просто у рівному доступі політичних сил до медіа, а у причині констатованої і очевидної нерівності, коли просто технічний моніторинг преси не відповідає викликам вірменського суспільства. В решті решт на пострадянському просторі виникає ситуація, коли кожна політична сила «підпорядковує» собі певну кількість медійних одиниць, що створює неформальну, невнормовану  рівність між всіма політичними гравцями.

Наталія КОСТЕНКО (Академія Української преси, Україна) приділила увагу методологічним аспектам моніторингу медіа, серед яких співставлення особливостей передвиборчого медійного простору з такими основними критеріями: ступенем збалансованості інтерпретації подій, рейтингом уваги до конкретної політичної сили, доступом до медіа-простору та типом новин про того чи іншого політичного гравця. При цьому було презентовано результати дослідження ЗМІ  у період позачергових виборів, здійсненого Інститутом соціології НАН та Академією української преси.

• Ідентифікації та впливові використання адміністративного ресурсу на результати виборів:

Олександр ЛОМАКО (Громадська мережа ОПОРА, Україна) окреслив основні особливості використання адміністративного ресурсу на позачергових виборах до Верховної ради та наголосив на суттєвому спаді  такої практики, зведення її до поодиноких випадків, що констатувалося як елемент поступу на шляху до втілення демократичних стандартів.

Віорел ЧЕБОТАРУ (Інститут політичних досліджень, Молдова) звернув увагу на практику співставлення виборчого процесу з демократичними стандартами, коли саме поняття стандарту виборів немає чіткого окреслення, тому важливими моментами, моніторингу, в тому числі і використання адміністративного ресурсу, визначалися: моніторинг самих стандартів, моніторинг законодавства стосовно стандартів, а вже потім моніторинг відповідності виборчого процесу цим стандартам.

Микола ПЕТРОВ (Московський центр Карнегі, Росія) виділив дві моделі використання адміністративного ресурсу: позитивний та негативний адміністративний ресурс. У першому випадку використання адміністративного ресурсу всіма політичними гравцями зрівноважує та збалансовує саму систему впливу на хід виборчого процесу, а в другому – доступ до важелів впливу має лише одна сторона, що суттєво викривляє картину голосування.

Тематика використання адміністративного ресурсу була особливо актуальною у в ході виступів регіональних експертів з України. Дементій БЄЛИЙ (Херсонське представництва КВУ, Україна) зазначив тенденцію перетворення класичної практики використання адміністративного ресурсу в Україні на фарс, і як результат, зниження його впливу;  Михайло ШЕЛЕП ( Центр політичного менеджменту та виборчого консалтингу, м. Луцьк, Україна)констатував активізацію саме непрямого адміністративного ресурсу.

• Основним аспектам продукування ефективних та своєчасних моніторингових звітів:

Григорій ГОЛОСОВ (Міжрегіональна електоральна мережа підтримки в Росії) підняв актуальне питання доступу до результатів попередніх виборів. В силу відсутності постійного доступу до них в Росії було створено  незалежну базу даних, що акумулює різні параметри виборчого процесу в Російській федерації і уможливлює прослідковування тенденцій електоральної поведінки.

Ілько КУЧЕРІВ (Фонд «Демократичні ініціативи», Україна) презентував результати  Exit-poll, проведеного на позачергових виборах до верховної ради і констатував важливість такої практики для виявлення відхилень від офіційних результатів у контексті моніторингу фальсифікацій.

Віорел ЧЕБОТАРУ  (Інститут політичних досліджень, Молдова) наголосив на стратегічному значенні Exit-poll на пострадянському просторі, коли  за умов використання коректної методики такого роду дослідження дають можливість, хоч і неформально, але верифікувати результати виборів.

• Взаємозалежності між національним та регіональними процесами виборчого моніторингу:

Олексій ТАРАСОВ  (Організація з прав людини, м. Чернігів, Україна) констатував стратегічну важливість спостереження  за виборами на регіональному рівні, адже перевірка та координація цього процесу згори не дає повноцінної картини. Наголошувалося також на важливості постійного моніторингу  у позавиборчий період, що дає змогу виявляти тенденції  майбутнього виборчого процесу.

Юлія ШЕВЧЕНКО (Міжрегіональна електоральна мережа підтримки в Росії) зазначила пріоритетне значення  розробки методичних посібників і рекомендацій на централізованому рівні та їх пристосування до регіональної специфіки.

Вінцем обговорення стали пропозиції щодо перспектив співробітництва на пострадянському просторі для покращення  методологій проведення моніторингу виборів:

Микола ПЕТРОВ (Московський центр Карнегі, Росія) запропонував три напрями майбутнього співробітництва: проведення моніторингу поряд із глибоким його аналізом; використання принципу «поверх кордонів», коли моніторингова діяльність стане регіональною, а не буде чітко обмежуватися кордонами держав; та написання  колективного дослідження з тематики досвіду і практики проведення виборів на пострадянському просторі, що акумулювало б всі зрушення та зміни  електоральної сфери після 1989 року.

Віорел ЧЕБОТАРУ (Інститут політичних досліджень, Молдова) висунув пропозицію стосовно роботи у напрямку уніфікації розуміння концептуальних засад проведення виборів, в тому числі і виборчих стандартів.

Теван ПОГОСЯН (Міжнародний цент людського розвитку, Вірменія) наголосив на перспективі співпраці у сфері адаптації виборчого законодавства в тому числі до європейських стандартів, проведення транскордонного медіа- та фінансового моніторингу для якнайширшого розуміння політичних процесів на пострадянському просторі.

Денис КОВРИЖЕНКО (Лабораторія законодавчих ініціатив) звернув особливу увагу на фінансовий моніторинг, особливо в контексті співробітництва на пострадянському просторі, а також на роботу  по вдосконаленню виборчого законодавства.

Учасники семінару висловили намір створити асоціацію експертів з моніторингу виборів на пострадянському просторі для подальшого співробітництва над створенням інформаційної та аналітичної бази щодо розвитку пострадянських виборчих систем.

Пропозиції учасників семінару щодо співробітництва