Лабораторія законодавчих ініціатив протягом 10 років свого існування розробила цілу низку пропозицій щодо підвищення ефективності роботи українського парламенту. Всі вони були систематизовані в Концепції змін до законодавчих актів України щодо підвищення ефективності функціонування Верховної Ради України («Біла книга» українського парламентаризму). Концепція покликана підвищити ефективність роботи Верховної Ради України через усунення конкретних недоліків у її діяльності, зокрема, у сфері законотворення, зв’язку з виборцями, парламентського контролю, статусу народних депутатів, організації роботи парламенту тощо. Важливо відзначити, що Концепція готувалася в ході численних консультацій з народними депутатами, представниками апарату Верховної Ради, провідними експертами з усіх регіонів України та інших країн, що додає легітимності документу.

«Важливо зазначити, що «Біла книга» – це стратегічне бачення парламентської реформи, а не законопроект, який треба сьогодні чи завтра ухвалювати. Це скоріше покрокова стратегія реалізації реформи Верховної Ради України», – зазначила програмний координатор Лабораторії законодавчих ініціативОлена Чебаненко.

Виходячи з усього вищезазначеного автори Концепції закликали народних депутатів України створити в парламенті робочу групу, яка б займалася питаннями підготовки та реалізації парламентської реформи. В свою чергу Лабораторія законодавчих ініціатив та інші громадські організації, які виявлять бажання взяти участь у підготовці парламентської реформи, беруть на себе надання організаційної, інформаційної та експертно-аналітичної підтримки такій робочій групі.

Крім того, автори «Білої книги» звернулися до громадськості та засобів масової інформації з тим, щоб створити громадський тиск на Верховну Раду задля віднайдення політичної волі народних обранців до здійснення реформи парламенту. Директор правових програм Лабораторії законодавчих ініціатив Денис Ковриженко наголосив на ролі ЗМІ в даному процесі: «Саме мас-медіа мають формувати відповідний політичний тиск громадськості на депутатів, акцентуючи увагу своїх читачів та глядачів на системних недоліках в роботі парламенту та можливостях їх усунення, а не на поверхових аспектах політичної боротьби».

«Біла книга» українського парламентаризму стала результатом співпраці Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської Фундації за Демократію в межах проекту «Формування консенсусу між народними депутатами України, незалежними експертами та організаціями громадянського суспільства щодо шляхів покращення парламентських процедур і практик через процес консультацій та обговорення Зеленої та Білої книг українського парламентаризму». Повний текст «Білої книги» розміщено на веб-сайті Лабораторії законодавчих ініціатив (розділ «Експертні матеріали»), а також в журналі «Часопис Парламент» (№ 1/2010).

Статті по темі:

Як зробити з ВР більш ефективний парламент?

Як зробити з ВР більш ефективний парламент – рекомендації експертів

Основною метою заходу стало обговорення ключових проблем регулювання діяльності політичних партій в Україні (у тому числі, пов’язаних з участю партій у виборах та фінансуванням виборчих кампаній), визначення шляхів і перспектив їх вирішення. В ході конференції Лабораторією законодавчих ініціатив було представлено Національний Звіт щодо регулювання політичних партій в Україні.

Конференція організована Лабораторією законодавчих ініціатив спільно з Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів і прав людини (БДІПЛ) та за підтримки Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування й Центральної виборчої комісії.

Відкрив конференцію Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут. Він закликав учасників звернути увагу на такі проблеми як забезпечення внутрішньопартійної демократії, питання кадрового забезпечення роботи партій, прозорості їх фінансування та інституційний консенсус навколо удосконалення законодавчої бази щодо партій. «Без реформування партій не можливі демократичні зміни в Україні», – відзначив Ігор Когут.

Лаура Гараньяні, Керівник Програм зовнішньої допомоги Представництва Європейського Союзу в Україні, розповіла про проекти ЄС в Білорусі, Молдові та Україні, які спрямовані на підтримку розвитку демократії та дотримання прав людини. Зокрема ці проекти спрямовані на налагодження діалогу між молодими членами політичних партій, а також на забезпечення гендерного балансу в партіях.

Тигран Карапетян, Координатор проектів ОБСЄ в Україні, завірив присутніх у тому, що його організація готова підтримати українські ініціативи щодо удосконалення регулювання партій, в тому числі й щодо реалізації представленого на конференції Звіту.

Від імені Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування учасників конференції привітав Юрій Ключковський. Також він зробив короткий огляд історії розвитку вітчизняного законодавства про політичні партії та висловив точку зору про згортання відповідного законодавчого регулювання в останні роки: «Як результат, розвиток української партійної системи відбувається у невластивому руслі. Свідченням останнього є формування партій лідерського типу, що становить загрозу демократичному характеру політичних партій, що в свою чергу призводить до втрати ними довіри зі сторони громадян».

Андрій Магера, Заступник Голови Центральної виборчої комісії, під час свого виступу відзначив, що велика кількість політичних партій в Україні, про яку говорять як про недолік політичної системи, насправді не є проблемою. Головне ж питання полягає в тому, щоб закон про політичні партії працював ефективно.

Володимир Богатир, Заступник Міністра юстиції України, ознайомив із статистичними даними щодо вітчизняних партій. Так наразі в Україні зареєстровано 180 політичних партій, що становить 0,4% від усіх громадських формувань. 107 з них брали участь у парламентських виборах, 16 сьогодні мають своїх представників у парламенті.

Після відкриття конференції почалися дискусійні секції, кожну з яких відкривав Директор правових програм Лабораторії законодавчих ініціатив Денис Ковриженко презентаціями основних висновків та рекомендацій Звіту щодо регулювання політичних партій в Україні.

Першу секцію «Регулювання політичних партій: національне  законодавство і  європейські стандарти» модерував Заступник Голови парламентського комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Юрій Ключковський.

В межах цієї секції Марина Ставнійчук, Член Європейської Комісії «За демократію через право», виділила 4 основні напрями реформування: удосконалення спеціального законодавства про політичні партії, удосконалення виборчого законодавства, реформування норм які регулюють роботі парламенту (зокрема – регламентують функціонування парламентських фракцій), а також – ліквідація імперативного мандату. Також Марина Ставнійчук запропонувала доповнити Звіт положеннями, які б описували механізм унеможливлення продажу-купівлі політичних партій.

Сергій Подгорний, Голова підкомітету з питань виборчого законодавства та об’єднань громадян Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, звернув увагу на те, що велика кількість українських політичних партій фактично за своєю суттю є громадськими організаціями або ж профспілками, що деформує партійну систему. Народний депутат закликав парламент максимально спростити законодавство щодо створення, реорганізації та об’єднання партій.

Андрій Мелешевич, Декан Факультету правничих наук Національного університету “Києво-Могилянська академія”, зазначив, що наразі українські політичні партії є непрозорим механізмом який реально впливає на життя суспільства. Тому необхідно боротися за підвищення відкритості партій. Вимогами в даному контексті можуть стати введення т.зв. «прймаріз» та відкритих виборчих списків. Крім того, Андрій Мелешевич виступив за заборону виборчих блоків, що має посприяти інституалізації українських партій (що проілюстрував досвід Естонії, де виборчі блоки заборонені).

Ніко Ланге, Керівник Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні, говорив про відсутність «програмних» партій в Україні (не кажучи про «ідеологічні» партії, яких зараз вже фактично не залишилось у Європі). Також він погодився з попереднім виступаючим у тому, що ключовою реформою для партійної системи має стати заборона виборчих блоків. Крім того, Ніко Ланге висловив думку про те, що забезпечення внутрішньопартійної демократії може стати більш ефективним, ніж введення відкритих виборчих списків.

Леонід Мордовець, Секретар з ідеології Політичної ради Соціалістичної партії України, звернув увагу на тендерний дисбаланс у партіях, який, на його думку, необхідно усунути за допомогою відповідної законодавчої норми про обов’язкове представництво жінок у виборчих списках. Також Леонід Морд овець виступив проти ужорстківлення порядку реєстрації політичних партій.

Другу секцію – «Законодавче регулювання  участі партій у виборах: проблеми і шляхи  їх вирішення» – модерував Євген Радченко, Директор з  розвитку Міжнародної громадської організації “Інтерньюз – Україна”. Він наголосив на необхідності законодавчого закріплення самовисування на місцевих виборах. Також він відзначив, що введення змішаної системи виборів на місцевому рівні є потенційно небезпечним для розвитку партійної системи.

Заступник Голови парламентського комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Юрій Ключковський відзначив, що проблема, насправді, полягає не стільки в закритих виборчих списках, скільки в закритому механізмі їх формування. Цьому зарадити може законодавче стимулювання конкуренції всередині партій.

Андрій Магера, Заступник Голови Центральної виборчої комісії, в своєму виступі говорив про те, що партії не можуть бути єдиним механізмом потрапляння в представницькі органи (особливо – місцеві). Представник ЦВК описав проблеми формування виборчих комісій партіями (зокрема, «слабкість» представників партій в тих регіонах, де вони не мають достатньо підтримки виборців). Проблемою також є непрозорість виборчих фондів партії та блоків, що викликане відсутністю необхідних норм в законодавстві.

Олександр Черненко, Голова правління Комітету виборців України, також виступив за заборону виборчих блоків. «Зараз у блоки об’єднуються лише для того, щоб назвати їх іменем політичного лідера, або ж заради того, щоб утворити неприродній конгломерат партій, який би потрапив у парламент», – відмітив Олександр Черненко. Також він висловив пропозицію щодо можливого введення цензу для участі у виборах, за яким, наприклад, у виборчій кампанії зможуть брати участь лише ті партії, які реально можуть забезпечити власне представництво у виборчих комісіях третини регіонів країни. Крім того, доцільно, на думку Олександра Черненко, ввести сертифікацію членів виборчих комісій від партій, яка буде здійснюватися за партійні кошти.

Володимир Ковтунець, Експерт Інституту виборчого права, говорив про те, що партії – лише інструменти реалізації конституційних виборчих прав громадян. В партіях на конкурентних засадах мають відбиратися люди для представництва в органах влади. Тому, якщо буде відсутня норма про самовисування, необхідно максимально спростити процедуру створення партій.

Владислав Каськів, Член Комітету Верховної Ради України з питань промислової і регуляторної політики та підприємництва, зазначив, що закрита виборча система призводить до деградації суспільства, адже вона перешкоджає процесу зміни еліт, й кожні наступні вибори будуть лише погіршувати ситуацію. З огляду на це необхідно відкривати виборчі списки, а також забезпечити відповідальність партій за дії власних представників у владі.

Третю секцію – Шляхи і механізми  посилення внутрішньопартійної  демократії – модерував Ігор Жданов, Президент Аналітичного центру “Відкрита політика”. Він наголосив на тому, що українські партії самі мають дозріти до демократичних процедур в своїй структурі – без цього будь-які законодавчі норми не будуть ефективними й матимуть результатом лише видимість виконання демократичних партійних статутів.

Наталя Богашева, Директор Інституту виборчого права, в продовження теми говорила про те, що партії самі не дотримуються своїх же статутних вимог. Проблемою також є обрання «вічних» лідерів партій (обираються на 7-15 років) з великими повноваженнями, непроведення з’їздів тощо. Відповідні недоліки необхідно усунути через законодавство, адже зараз механізми впливу Міністерства юстиції на цю ситуацію, обмежені.

Рубен-Ерік Діаз-Плаха, Експерт з демократичного врядування Відділу демократичного управління та громадської участі у публічних справах Департаменту демократизації Офісу демократичних інституцій і прав людини (ОДІПЛ) ОБСЄ, в своєму виступі зосередився на проблемі забезпечення гендерного балансу в партіях та, відповідно, в парламенті (сьогодні у Верховній Раді лише 8% становлять жінки, в той час як відповідний середній показник у країнах Європи – 21%). Проблему, на думку Рубена-Еріка Діаз-Плахи можна вирішити не лише квотування (це не зажди спрацьовує), а й законодавчим стимулюванням добровільних дій партій по включенню жінок до виборчих списків.

Світлана Конончук, Керівник політичних програм Українського незалежного центру політичних досліджень, звернула увагу на іміджевих втратах політичних партій внаслідок нерозвинутості внутрішньопартійної демократії, що призводить до розколів, виходу зі складу ключових функціонерів та втрати прихильників.

Остап Семерак, Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету, говорив про те, що законодавчо змусити партії притримуватись демократичних процедур неможливо – внутрішня демократія залежить від політичної культури членів партії. Також він відзначив, що найкращий зв’язок між виборцями та депутатами забезпечують партії, створені «знизу» на основі загальнонаціональних програм розвитку суспільства.

Ростислав Павленко, Директор Школи політичної аналітики, закликав прописати принципи партійної кар’єри у відповідному законі. Крім того, Ростислав Павленко говорив про відкриті загальнонаціональні виборчі списки та про відкриті регіональні виборчі списки як механізми забезпечення внутрішньої демократії.

Четверту секцію – Фінансування політичних партій: напрямки удосконалення законодавчого регулювання – модерував Володимир Фесенко, Голова Правління  Центру прикладних політичних досліджень „Пента”. Він говорив про існування чіткого зв’язку між станом внутрішньопартійної демократії та схемами фінансування партій – чим більша залежність партій в даному контексті від бізнесу, тим більш обмеженими є демократичні процедури. Володимир Фесенко відзначив критичне ставлення більшості українського суспільства до введення державного фінансування партій, а також небажання самих партій переходити до державної системи фінансування, що передбачатиме відповідний контроль.

Марчін Валєцкі, Керівник Відділу демократичного врядування Бюро демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ, назвав чотири основні реформи для механізмів фінансування партій: забезпечення виконання відповідних законів, забезпечення доступу громадськості до інформації про фінансування партій, введення справедливої системи державного фінансування партій та членських внесків, а також заборона анонімного фінансування партій. «Демократія має контролювати гроші, інакше гроші будуть контролювати демократію», – застеріг Марчін Валєцкі. Він наголосив на тому, що встановлення публічного контролю за фінансуванням партій – єдиний шлях до консолідації демократії, а політичні партії – не приватні підприємства.

Юрій Шведа, Доцент кафедри політології філософського факультету Львівського національного університету ім. І. Франка, говорив про неоднозначність наслідків введення державного фінансування партій. Зокрема – про дискримінацію внаслідок цього малих позапарламентських партій, а також «одержавлення» політичних партій. Крім того, Юрій Шведа відзначив, що державне фінансування може бути введене лише за умови забезпечення достатнього рівня життя громадян, чого наразі в Україні не спостерігається.

Ірина Бекешкіна, Науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи», говорила про ставлення суспільства до українських партій. Більшість людей не довіряють партіям, серед причин чого: реалізація партіями виключно інтересів політичних лідерів, недотримання гасел, непрозорість фінансування. В той же час, близько 10% українців, за словами Ірини Бекешкіної, готові в тій чи іншій мірі фінансувати політичні партії.

Закривали конференцію Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут, та Керівник Відділу демократичного врядування Бюро демократичних інституцій і прав людини ОБСЄ Марчін Валєцкі, які закликали учасників та ЗМІ доносити до широкої громадськості пропозиції реформ до законодавства, яке регулює роботу політичних партій.

Національний Звіт щодо регулювання політичних партій в Україні

Country report on legislation and regulations pertaining to political parties (Ukraine)

У фокусі візиту опинились питання взаємодії та співпраці молодіжних організацій політичних партій з материнськими структурами, особливості врахування позицій молодіжного крила при прийняті рішень партійним керівництвом, ефективності механізмів комунікації на місцевому та національному рівні, залучення «молодіжок» до виконання завдань, що постають перед партіями у щоденній діяльності (зокрема під час виборчих кампаній). Дискусії щодо цих тем пройшли під час робочих зустрічей з керівництвом ВМГО «Батьківщина Молода» та ВМГО «Союз Молоді Регіонів України».

Іншим важливим аспектом візиту молдавської Школи молодого політичного лідера стали зустрічі з українськими політичними експертами у форматі дискусійної панелі, що стосувались питань сучасної ситуації в політичній сфері України, особливостей діючої партійної системи та її інституційної спроможності. Зокрема питання законодавчого забезпечення діяльності політичних партій в Україні та партійних фінансів було висвітлене Директором з правових питань Лабораторії законодавчих ініціатив Денисом КОВРИЖЕНКОМ; про моделі політичного комунікації між політичними партіями та громадянським суспільством говорила Голова Ради Українського незалежного центру політичних досліджень, керівник програм розвитку громадянського суспільства Юлія ТИЩЕНКО; тему політичної освіти молоді та програм для представників місцевого самоврядування та політичних партій розкривали експерти Інституту політичної освіти Олександр СОЛОНТАЙ та Любомир ГРИЦАК.

Відбулась в рамках навчального візиту актуальна для обох сторін зустріч з подібним до Школи молодого політичного лідера Асоціації ADEPT проектом, що діє в Україні – Школою Молодого політика Українського Фонду підтримки реформ. Виконавчий директор Фонду та координатор Школи Олександр ЯРЕМА поділився з молдавськими колегами набутим досвідом, здобутками та викликами, що постають перед Школою та Фондом, а також поділився узагальненими міркуваннями учасників школи щодо сучасної політичної ситуації.

Особливе зацікавлення учасників навчального візиту викликала неформальна дискусія з одним із провідних аналітиків та знавцем політичних технологій Директором зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства «Гайдай.Ком» Сергієм ГАЙДАЄМ, що стала своєрідним знайомством молдавських партнерів з сучасною  українською політикою. Запропонований формат дискусії, що відштовхувалась від теми «Чотири дефіцити президентської виборчої кампанії 2010. Чого не вистачало виборцям та політикам?», дозволив охопити не лише актуальні питання української політики та щойно завершеної президентської виборчої кампанії, але й глобальні геополітичні стратегії та основи сучасних теорій політичного конструювання.

За результатами зустрічей та дискусій учасники Школи молодого політичного лідера Асоціації ADEPT змогли скласти власне збалансоване уявлення про політичні процеси та тенденції, актуальні сьогодні в Україні, порівняти стан та перспективи розвитку партійної системи України та Молдови, роль та структурну укоріненість молодіжних організацій політичних партій, міру поширення та розвитку механізмів партійної демократії зокрема на прикладі стосунків політичних партій з власними молодіжними організаціями.

Проект «Школа молодого політичного лідера» покликаний сприяти розвитку політичних партій у Республіці Молдова шляхом підготовки представників молодіжних організацій політичних партій та просування демократичних цінностей, котрі є основою багатопартійної системи. Водночас важливим завданням, що постає перед школою, є створення конструктивного діалогу між молодіжними організаціями політичних партій Республіки Молдова, досягнення компромісу та взаємотерпіння як єдиного життєспроможного рішення для подолання міжпартійних конфліктних ситуацій. Учасниками школи, окрім представників політичних партій, є також представники неурядових організацій та ЗМІ.

Асоціація АДЕПТ є одним із провідних аналітичних центрів Республіки Молдова, що зосереджує свою діяльність на питаннях популяризації практик та механізмів демократії участі, належного врядування, виборчих процесів та партійної системи, аналізу політичних, соціо-економічних та виборчих процесів та тенденцій у Республіці Молдова та у країнах-сусідах. Асоціація АДЕПТ  входить до розгалуженої мережі міжнародних партнерів Лабораторії законодавчих ініціатив, зокрема представники АДЕПТ’у є учасниками Мережі лідерів громадянського суспільства (Азербайджан – Вірменія – Грузія – Молдова – Україна), діяльність якої в Україні співкоординується Лабораторією законодавчих ініціатив.

Програма особистісного розвитку є тренінговим компонентом Української школи політичних студій. Навчальна програма Першого модулю “Мистецтво комунікації” складалась з таких тем:

• поняття комунікації та стратегії ефективної комунікації;
• як розуміти та використовувати мову тіла;
• розуміння мотивів та намірів і мистецтво ставити точні питання;
• вміння «читати» справжні повідомлення партнера по комунікації.

Групу було сформовано шляхом конкурсного відбору анкет. До її складу увійшли випускники УШПС, а також інші представники бізнесу та громадської діяльності.

Під час модулю Програми Self-made man учасники мали можливість детально вивчити комунікативні стратегії та практикувати методи виявлення дійсних намірів партнерів по комунікації. Тренер програми Ігор Рак допоміг усвідомити власні слабкі та сильні сторони. Крім того, учасники оволоділи практичними техніками явного та неявного впливу на хід комунікації.

Програма складалась на 30 відсотків з теоретичного матеріалу, а 70 відсотків часу учасники практикували навички ефективної комунікації. В результаті учасники програми отримали можливість розвивати комунікативні здібності та вміння працювати над подоланням власних бар’єрів.

Загалом Програма особистісного розвитку передбачає системний підхід і складається з чотирьох послідовних модулів:

• комунікація як мистецтво;
• стратегії досягнення цілей;
• динаміка особистого зростання;
• системне мислення та інтеграція навичок.

Комплекс модулів формують цілісну трансформаційну модель особистісного розвитку та дієву основу для управління змінами у різних сферах життя.

Другий модуль Програми особистісного розвитку буде присвячений стратегіям досягнення цілей і відбудеться з 23 до 27 червня.

Завдяки плідній співпраці УШПС з Українським Товариством Оксфордського Університету, Михайло Мінаков, член Ради Асоціації випускників УШПС, виступив із публічною лекцією “Популізм як логіка: український досвід” в одному з найбільш престижних коледжів Оксфорду (6 травня 2010 року, Мертон Коледж).

15 квітня 2010 року в інформаційному агентстві УНІАН пройшло експертне обговорення на тему “Виклики місцевих виборів в Україні”. У заході взяли участь представники Мережі підтримки реформ: Олександр Хоруженко (Директор Центру досліджень регіональної політики, Суми), Ігор Когут(Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив), Геннадій Максак (Президент Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень, Чернігів), Денис Ковриженко (Директор з правових питань Лабораторії законодавчих ініціатив), Олександр Черненко (Голова Правління ВГО «Комітет виборців України»). Учасники обговорення презентували експертні позиції аналітичних центрів з різних регіонів України щодо найбільш актуальних питань місцевих виборів.

Крім того на заході була оприлюднена Заява представників Мережі підтримки реформ щодо засад проведення місцевих виборів в Україні. Мережа погодилася з тим, що законодавство про місцеві вибори (зокрема – в частині про виборчу систему) є далеким від досконалості і потребує суттєвого доопрацювання. Водночас учасники Мережі наголосили на тому, що скасування дати вже призначених чергових місцевих виборів, якими б аргументами воно не підкріплювалось, прямо суперечить Основному закону держави і, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 червня 2009 року (№ 14-рп/2009), є порушенням виборчих прав громадян.

Мережа підтримки реформ розділяє стурбованість Верховної Ради проблемою правового регулювання місцевих виборів та вітає ініціативу проведення парламентських слухань «Реформування законодавства України про місцеві вибори в інтересах територіальних громад», що відбудуться 12 травня 2010 року. На цих слуханнях представники Мережі закликатимуть парламент невідкладно призначити дату проведення чергових місцевих виборів; внести зміни до Конституції, які б уніфікували строки повноважень депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів та визначити строк повноважень депутатів місцевих рад і відповідних голів  з дати чергових, а не позачергових виборів; вжити заходів, спрямованих на запобігання одночасному проведенню місцевих і загальнонаціональних виборів; дослухатися до інших пропозицій, викладених у Заяві.

Ігор Когут, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, відзначив під час обговорення:

Також Ігор Когут анонсував громадські обговорення ситуації, що склалася з місцевими виборами, та пропозицій щодо виходу з неї, в різних регіонах України.

Олександр Черненко, Голова Правління ВГО «Комітет виборців України», наголосив:

Експерт зробив висновок про те, що політична доцільність в даній ситуації перемогла і правове поле, і здоровий глузд.

Денис Ковриженко, Директор правових програм Лабораторії законодавчих ініціатив, говорив про те, що зміни до системи місцевих виборів, прийняті в 2004 році, відірвали місцеві ради від громад й занурили їх у вир політичної боротьби.

Також він висловив пропозиції щодо необхідності забезпечення персоніфікації системи виборів місцевих рад, введення мажоритарної системи виборів мерів великих міст, за якої міські голови будуть обиратися абсолютною (а не відносною) більшістю членів громади. Ключовим питанням, на думку експерта, також є уніфікація регулювання місцевих виборів з регулюванням загальнодержавних виборів через ухвалення Виборчого кодексу.

Геннадій Максак, Президент Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень, зазначив: 

Геннадій Максак також акцентував увагу на тому, що місцеві вибори є індикатором політичної культури громадян, й існуюча виборча система (в якій превалюють інтереси політичних партій), на жаль, не сприяє розвитку в українців культури участі.

Олександр Хоруженко, Директор Центру досліджень регіональної політики під час експертного обговорення зупинитися регіональному аспекті проведення системних реформ і задачах, які повинні стояти перед Мережею підтримки реформ в регіональному аспекті.

Заява Мережі підтримки реформ щодо засад проведення місцевих виборів в Україні

Statement of the Reform support network on the principles of local elections in Ukraine

8 квітня пройшло урочисте відкриття Першої сесії 2010-го навчального року Української школи політичних студій. У заході взяли участь визначні українські та закордонні експерти, політики та дипломати.

Під час відкриття сесії відбулось представлення учасників цьогорічної Школи, а також було продемонстровано фільм «УШПС: європейський успіх України». Безпосередньо відкривав сесію Директор Української школи політичних студій, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор КОГУТ, який привітав присутніх з тим, що вони змогли пройти серйозний конкурсний відбір й стати учасниками Школи. Аке ПЕТЕРСОН, Представник Генерального Секретаря Ради Європи в Україні з координації програм співробітництва з Україною, розповів про проекти та конвенції Ради Європи спрямовані на розвиток та утвердження демократичних цінностей в європейських країнах (одним із таких проектів і стала УШПС). Надзвичайний та Повноважний Посол Японії в України  Ізава ТАДАШІ розповів на відкритті сесії, що його країна з 2004 року співпрацює з різними проектами Ради Європи, що, зокрема, дозволяє їй налагоджувати зв’язки з різними європейськими країнами, серед яких і Україна. Георг ЦУБЛЕР, Надзвичайний та Повноважний Посол Швейцарії в Україні, відзначив, що його країна, яка зараз головує в Комітеті міністрів Ради Європи, буде всіляко підтримувати розвиток демократичних традицій в середовищі молодої української еліти.

Після відкриття відбулась дискусійна платформа на тему «Політичний та економічний потенціал нових інструментів співпраці Європейського Союзу та України», модератором якої став Ігор ЖОВКВА, доцент Дипломатичної академії України при МЗС України, випускник УШПС. Він наголосив, що для України головні завдання розвитку стосунків з Європейським Союзом протягом останніх років знаходяться в площині не зовнішньої, а внутрішньої політики. Крім того, він звернув увагу присутніх на реформу системи євроінтеграції, яку проводить нова влада в Україні. Першим доповідачем в дискусії став Олександр ЧАЛИЙ, Надзвичайний та Повноважний Посол України. На його думку Рада Європи на даному історичному етапі є набагато важливішим партнером для України, ніж Європейський Союз. Свою позицію Олександр Чалий пояснив тим, що ЄС зараз знаходиться в глибокій соціально-економічній кризі, як внаслідок останнього розширення, так і внаслідок глобальних кризових явищ. Така криза призводить до поширення в Євросоюзі уявлення про неможливість подальшого розширення саме в форматі ЄС, та до повернення до ідеї «Великої Європи» у вигляді об’єднання на зразок Ради Європи. Що ж до перспектив приєднання України до ЄС, то вони, за прогнозами Олександра Чалого, з’являться не раніше 2019-2020 року. До того ж часу питання членства в Європейському Союзі має бути зняте з порядку денного. Натомість Україні необхідно розвивати прагматичні відносини з ЄС, вибудовуючи прийнятну для себе зону вільної торгівлі з Євросоюзом та працюючи над спрощенням візового режиму. Крім того, Олександр Чалий повторив свою тезу про те, що в України є шанс стати «Швейцарією XXI ст.» завдяки розташуванню в геополітичному центрі Євразії, для чого, втім, потрібна, перш за все, внутрішня консолідація та історичне примирення українського суспільства. Другий доповідач, Ганс-Юрген ГАЙМЗЬОТ, Надзвичайний та Повноважний Посол Німеччини в Україні, розповів про багатошаровість внутрішньої інтеграції Європейського Союзу, за якої різні країни-члени в різній мірі залучені до об’єднання. Він підтвердив тезу про важливість саме внутрішньополітичних дій України задля налагодження співпраці з ЄС – Євросоюз просто не може замість України творити її політику, спрямовану на наближення до стандартів Європейського Союзу. Крім того, Ганс-Юрген ГАЙМЗЬОТ порадив Україні обрати для себе найбільш прийнятну модель співпраці з ЄС – відповідними прикладами можуть послужити системи відносин, вибудовані Швейцарією, Норвегією або Туреччиною.

Тема другої дискусійної платформи, яка відбулась 8 квітня – «Актуальні виклики демократії – базові рефлексії». Модератором цього блоку виступив Ніко ЛАНГЕ, Голова Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні. В своєму виступі він звернувся до теоретичних основ політичної науки, й нагадав присутнім твердження Платона та Аристотеля про суспільний устрій, які до цього часу не втратили свою актуальність. Також він відзначив, що політична наука завжди своїм головним предметом дослідження мала демократію та демократичні цінності. Доповідачем під час дискусії став Генріх ОБЕРРОЙТЕР, Директор Академії політичної освіти (Тутцінг, Німеччина). Він також звернувся до політичної теорії та розповів учасникам Школи про сутність різних моделей ліберальної демократії, принагідно порівнявши їх з російською моделлю демократії, що, на думку Генріха ОБЕРРОЙТЕРА, не може вважатися ліберальною. Крім того, він наголосив на критичній важливості забезпечення політичної культури участі та політичного консенсусу (в тому числі – і консенсусу інституцій) в суспільстві. Серед негативних явищ в сучасній політиці доповідач відзначив превалювання штучних інтересів політичних партій над інтересами суспільства (що особливо небезпечно за умов ідеологічної поляризації партійної системи), драматизацію політики внаслідок споживацькому підходу ЗМІ до висвітлення політичних подій. Крім того, Генріх ОБЕРРОЙТЕР говорив про зниження політичної участі та довіри громадян до влади, що з різних причин можна спостерігати в різних європейських країнах, включаючи Україну, Португалію, Грецію, Польщу та ін. Завершився перший день сесії урочистим прийомом в резиденції Посла Японії в Україні.

Другий день сесії УШПС буде проходив в місті Буча.

Зранку пройшла установча зустріч з діяльності П’ятого набору Української школи політичних студій та Європейської асоціації шкіл політичних студій після якої відбулось знайомство учасників УШПС-2010 (допомагав їм в цьому процесі викладач УШПС, сертифікований тренер Ігор РАК).

Після цього учасники взяли участь у дискусійній платформі «Конституційний дизайн та реалізація ключових правових реформ в Україні: двадцять років у пошуках політичного балансу», доповідачем якої був Володимир ШАПОВАЛ (Голова Центральної виборчої комісії України, Член Наглядової Ради УШПС).

Після першого блоку слухачі мали можливість стати активними учасниками обговорення «Стратегія формування політики в умовах кризи: яких реформ потребує Україна?» (доповідачами виступили: Віктор ПИНЗЕНИК, Голова Українського фонду підтримки реформ та Мартін РАЙЗЕР, Директор Світового Банку по Україні, Білорусі та Молдові).

Наступна частина роботи групи Школи «Про реформи» була побудована навколо доповіді Андрія ЄРМОЛАЄВА, Директора Національного інституту стратегічних досліджень).

Заключним акордом дня став виступ «Проблема якості еліт: спроба їхньої оцінки в Україні» Михайла МІНАКОВА, Старшого програмного менеджера напрямку «Демократичне врядування», ПРООН України, доцента кафедри філософії НаУКМА.

В третій день сесії, 10 квітня, учасники мали змогу взяти участь у наступних дискусійних платформах: «Політична журналістика та відкритість політичних процесів в Україні: проблеми та перспективи» (доповідач Юлія МОСТОВА, Заступник головного редактора газети «Дзеркало тижня»), «Безпека та демократія крізь призму українських реалій» (доповідач Анатолій ГРИЦЕНКО, Голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони, Член Української частини Ради міжпарламентської ради «Україна-НАТО»), «Принцип верховенства права та проблеми його реалізації в Україні» (доповідач Микола КОЗЮБРА, Завідувач кафедрою державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя Конституційного Суду України у відставці) та «Чотири дефіцити президентської виборчої кампанії 2010. Чого не вистачало виборцям та політикам» (доповідач Сергій ГАЙДАЙ, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства «Гайдай.Ком»).

В останній день першої сесії УШПС, 11 квітня, відбувся тренінг «Політика як гра. Публічний виступ як структурна імпровізація» (ведучий Анатолій НЄЄЛОВ, Художній керівник та режисер театру-студії «Чорний квадрат») та дискусійна платформа «Ціннісні орієнтації українського суспільства в історичній перспективі» (доповідач Наталя ЯКОВЕНКО, Завідувач кафедрою історії Національного університету «Києво-Могилянська академія»).

Українська школа політичних студій – незалежний, позапартійний проект, який має на меті формування, навчання та підтримку нової генерації політиків, державних службовців, лідерів громадянського суспільства, підприємців, журналістів, юристів, яким під силу сформулювати та реалізувати українську європейську ідею. Близько сорока учасників, які були відібрані з-поміж чотирьохсот кандидатів з усієї України, візьмуть участь у трьох сесіях в Україні та одній у м. Страсбург, Франція.

Школу було створено за ініціативи Ради Європи та Лабораторії законодавчих ініціатив. За цей період її випускниками стало більше 140 осіб. Провідні міжнародні експерти, політики, науковці та дипломати із різних куточків світу – від Японії до Канади – щорічно залучаються у якості викладачів до діяльності Школи. За короткий час своєї діяльності УШПС вдалося стати одним із провідних освітніх проектів – і не лише в Україні. Вона зайняла гідне місце у Європейській мережі шкіл політичних студій, яка сьогодні складається із шістнадцяти інституцій. До мережі входять школи, що працюють у Белграді (Сербія), Бухаресті (Румунія), Кишиневі (Молдова), Москві (Росія), Пріштіні (Косово), Скоп’є (Македонія), Софії (Болгарія), Тбілісі (Грузія), Загребі (Хорватія), Єревані (Вірменія), Тірані (Албанія), Баку (Азербайджан), Сараєво (Боснія і Герцеговина), Погоріці (Чорногорія) та Мінську (Бєларусь).  Конкурс на участь у Школі зростає з року у рік.

Завдання УШПС: створення єдиного комунікаційного простору для людей, які орієнтовані на успіх, базові гуманістичні цінності та демократичні принципи; застосування інноваційних освітніх підходів, які формують багатовимірне розуміння процесів, що мають місце в Україні та світі, а також створюють можливості для обміну досвідом між лідерами з різних сфер суспільного життя; всебічна підтримка та ціннісне орієнтування учасників мережі. Роль цього проекту було підкреслено Комітетом Міністрів Ради Європи, який 11 січня 2006 року відзначив створення Української школи політичних студій одним із кроків, що мають особливе значення для демократичного розвитку України.

Учасниками заходу стали: Ігор Когут (Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив), Ігор Коліушко (Голова Правління Центру політико-правових реформ), Віталій Тесленко (Виконавчий директор ВГО «Комітет Виборців України»), Юлія Тищенко (Голова Правління Українського незалежного центру політичних досліджень), Ольга Айвазовська (Голова Правління ВГО «Громадянська мережа ОПОРА»).

На заході була презентована «Дорожня Карта Реформ» – унікальний документ, в якому зібраний комплекс найактуальніших змін в політиці, економіці, інфраструктурі, гуманітарній, інформаційній та інших сферах суспільного життя України. Авторами Карти стало більш ніж 40 провідних українських експертів та науковців. «Дорожня карта реформ» ґрунтується на масштабному дослідженні «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ», громадські обговорення якого пройшли в 9 регіонах України та Києві.

Крім того, на прес-конференції були підведені підсумки Національного консиліуму Мережі підтримки реформ, який пройшов на початку березня в Києві і зібрав понад 180 представників громадянського суспільства, місцевого самоврядування, політичних партій, провідних аналітичних центрів, наукових інституцій та ЗМІ з усієї України. На заході були обговорені ключові реформи в державі та механізми їх реалізації, визначені перспективи громадської співпраці в сфері втілення в життя описаних змін.

Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут відзначив, що після завершення виборів президента України та зміни влади з політичного порядку денного не зникла проблема здійснення реформ. Більше того, в лексикон політиків знову увійшов термін «модернізація країни» в його сучасному, комплексному значенні. Ігор Когут наголосив, що новий режим наразі перебуває в процесі пошуку стратегії реформ. Орієнтирами системних змін і може стати «Дорожня карта реформ». Тому завдання організацій громадянського суспільства та засобів масової інформації України полягає у тому, щоб конвертувати суспільний запит на реформи у відповідну політичну волю людей при владі до здійснення системних змін. «Дорожню карту реформ» вже передано в адміністрацію Президента, а також заплановано надіслати її народним депутатам (включаючи тіньовий Кабінет Міністрів).

Голова Правління Центру політико-правових реформ Ігор Коліушко акцентував увагу на тому, що реалізація реформ можлива лише за умови налагодження ефективної організації державної влади. Забезпечення такої ефективності має стати першим кроком модернізації України. Крім того, запорукою розвитку держави повинна бути тяглість політики, на яку не впливала б радикально зміна політичної влади. Серед позитивів, які вдалося досягти новому режиму, Ігор Коліушко виділив швидке створення робочих органів у виконавчій владі, яким доручено розробляти проекти реформ. Серед негативів – спосіб, у який формувався уряд (без апеляцій до політики). Зокрема це стосується занадто розширеного складу Кабінету Міністрів, дублювання функцій та нечіткого розмежування повноважень та відповідальності (в тому числі мова йде про 7 віце-прем’єр-міністрів та 9 урядових комітетів).

Юлія Тищенко, Голова Правління Українського незалежного центру політичних досліджень, на прес-конференції говорила про фундаментальні цінності демократичного розвитку. Вона звернула увагу на те, що демократія можлива й без громадянського суспільства (при чому, не лише теоретично – приклади таких суспільств зараз можна спостерігати і в Європі). Однак це можливо лише за умови стабільної й ефективної діяльності демократичних інститутів. Наразі Україна ще не випрацювала відповідних механізмів, тож задля демократичного розвитку їй необхідне дієве громадянське суспільство. Вибудувати його можливо лише за умови забезпечення сприятливих умов для неурядових організацій, а також – через впровадження комунікативних майданчиків для громадських організацій та владних інститутів.

Ольга Айвазовська, Голова Правління ВГО «Громадянська мережа ОПОРА», поділилась досвідом спостереження за реформами, які протягом останніх років почали реалізовуватися в Україні (зокрема – реформа освіти та реформа системи ЖКХ). Вона застерегла нову владу від того, щоб обмежувати ці реформи. Так запланована зміна діючої системи вступу у ВНЗ, на її думку, може призвести до підвищення корупції в даній сфері. Натомість Ольга Айвазовська закликала політиків виважено й системно підійти до реформ, реалізація яких вже почалася.

Віталій Тесленко, Виконавчий директор ВГО «Комітет Виборців України», розповів, що його організація веде зараз практичну роботу щодо лобіювання реалізації напрацьованих у «Дорожній карті реформ» змін по всіх регіонах України. Серед ключових реформ він виділив зміну виборчого законодавства як елемент інституційного реформування держави. Зокрема Віталій Тесленко наголосив на критичній необхідності забезпечення персоналізації виборчої системи через впровадження відкритих виборчих списків.

В продовження  уже проведених громадських обговорень та консультацій Мережа підтримки реформ зосередить свою подальшу діяльність на акумулюванні усіх про-активних суспільних зусиль, що спрямовані на реалізацію реформ в Україні, проведення масштабної національної інформаційної кампанії з популяризації реформ та вироблення суспільного запиту щодо їх здійснення, а також залучення громадськості до процесу впровадження конкретних реформ та моніторингу їх ефективності.

Національна громадська Мережа підтримки реформ – незалежний самоврядний рух організацій громадянського суспільства України, спрямований на вироблення стратегії модернізації країни та пріоритетів реформ, їх просування на всіх рівнях та у всіх гілках державної влади, участь організацій громадянського суспільства у відповідних національних та регіональних кампаніях. Об’єднання спрямоване на те, щоб дати можливість численним національним мережам та окремим організаціям громадянського суспільства з усіх регіонів України знайти своє місце у кампанії реалізації масштабних реформ в державі.

5-6 березня 2010 року у Києві відбувся Національний Консиліум Мережі підтримки реформ «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ».

Метою проведення заходу стало підсумкове громадське обговорення доопрацьованої стратегії «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ». Проект є безпрецедентною для історії незалежної України спробою об’єднати авторський колектив з понад сорока провідних незалежних українських аналітиків задля того, аби представити суспільству експертне бачення якнайбільш цілісної картини ключових реформ, що необхідні державі.

Організаторами заходу стали Лабораторія законодавчих ініціатив при підтримці проекту «Об’єднуємося заради реформ» (UNITER) та Міжнародного фонду «Відродження». Участь в обговоренні взяли активні представники громадянського суспільства, місцевого самоврядування та політичних партій, провідних аналітичних центрів, наукових інституцій та засобів масової інформації (понад 150 учасників). Основним  завданням Національного Консиліуму стало обговорення Дорожньої Карти Реформ, яка буде слугувати орієнтиром діяльності організацій громадського суспільства, політиків і бізнесу, спрямованої на реалізацію модернізацій них реформ в країні.

Розпочався Національний консиліум з вітального слова Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігоря Когута. Він акцентував увагу учасників зібрання на необхідності віднайдення громадського консенсусу навколо проекту реформ та можливості залучення всіх зацікавлених у модернізації держави сторін до єдиної Мережі підтримки реформ. Роланд Ковач, Директор  проекту «Об’єднуємося заради реформ», під час вітального слова говорив про ключову роль активного громадянського суспільства в процесі реформ, яке не повинне чекати сприятливих умов та готовності офіційної влади до початку модернізації, а, натомість, має постійно чинити тиск на політиків й просувати відповідні ініціативи. Тим більше, що, за останні роки українське громадянське суспільство здійснило значний прогрес і продовжує активно розвиватися. Ігор Бураковський, Голова Правління Міжнародного фонду «Відродження», Директор Інституту економічних досліджень та політичних консультацій, засвідчив існування в суспільній свідомості запиту на серйозні реформи. Відтак головне – відійти від традиційних гасел й почати діяти на основі конкретних пропозицій, приклади яких можна знайти в проекті Дорожньої Карти Реформ. Керівник апарату Міністра освіти та науки Ярина Ясиневич також засвідчила ключову роль суспільної підтримки процесу реформування, без якої модернізаційні проекти на мають шансів бути реалізованими.

Тему «Інституційна організація держави і територіального самоврядування» представляли Ігор Коліушко (Центр політико-правових реформ), Анатолій Ткачук (Інститут громадянського суспільства) та Роман Куйбіда (Центр політико-правових реформ) за модерації Романа Кобця (ГО «Ідеальна  Країна»). Головні висновки обговорення – найбільш серйозною проблемою в сфері публічної влади є неефективність державних інституцій. Тож важливим завданням є реалізація відповідних реформ (системи виконавчої влади, адміністративно-територіального устрою, судової системи тощо), проекти й моделі яких вже опрацьовані вітчизняним експертним середовищем.

Тему «Модернізація України: соціально-економічний вимір» презентували Ігор Бураковський (Міжнародний фонд «Відродження», Інститут економічних досліджень та політичних консультацій), Олександра  Бетлій (Інститут економічних досліджень та політичних консультацій) та Дмитро Науменко (Інститут економічних досліджень та політичних консультацій). Модерував тему Єгор Соболєв (Бюро журналістських розслідувань «Свідомо»). Головними напрями реформування в даній сфері були визначені наступні: фіскальна політика, монетарна політика, регуляторна політика та приватизація, соціальна сфера, охорона здоров’я, інфраструктура, аграрна політика та захист довкілля. Інтегральною ідеєю цих реформ має бути поняття «сталого розвитку».

Блок «Зовнішня політика та безпека держави» був представлений Олександром Сушком (Інститут Євро-Атлантичного співробітництва) та Володимиром Горбачем (Інститут Євро-Атлантичного співробітництва), модерувався Вікторією Сюмар (Інститут масової інформації). Висновок обговорення – головні проблемні моменти для української зовнішньої політики та національної безпеки породжені проблемами та конфронтацією у внутрішній політиці. Тож Україна має виробити таку систему зовнішньої та безпекової політики, за якої зміна людей на тій чи іншій посаді не тягнула за собою радикальної зміни державного курсу в даній сфері.

Тема «Фундаментальні цінності демократичних змін» була представлена Максимом Лацибою (Український незалежний центр політичних досліджень), Євгеном Захаровим (Харківська правозахисна група) та Ганною Голубовською-Онісімовою (ВЕГО «МАМА-86»). Модерувала тему Юлія Тищенко (Український незалежний центр політичних досліджень). Ключові пропозиції, які були озвучені в даному блоці: необхідність «екологізації» політики, здійснення реформ в сфері законодавчої підтримки організації громадянського суспільства та правозахисту.

На завершальному етапі Національного Консиліуму «Мережі підтримки реформ» учасники підтримали Дорожню Карту Реформ, як орієнтир в процесі просування ідєї всеохопної модернізації країни. Водночас Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут закликав ініціювати обговорення «Дорожньої карти» в різних регіонах України, поширювати її серед якнайширших верств української громадськості та надсилати конкретні пропозиції щодо вдосконалення та доповнення.

Дорожня карта реформ для громадянського суспільства (матеріали до обговорення)

Roadmap for reforms for civil society

Програма заходу

Повний текст дослідження «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ»

Короткий текст дослідження «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ»

3-4 березня 2010 року за ініціативи Лабораторії законодавчих ініціатив (Україна) та Вестмінстерської фундації за демократію (Великобританія) відбулась міжнародна конференція «ЄВРОПЕЙСЬКІ ПАРЛАМЕНТСЬКІ ТРАДИЦІЇ ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ», приурочена двадцятиріччю парламенту України. Учасники конференції – народні депутати, провідні експерти з питань парламентаризму з України, Великобританії, Польщі та Грузії, представники апарату Верховної Ради, інших органів влади, дипломатичних представництв, громадських організацій та ЗМІ – обговорили головні проблемні моменти у функціонуванні українського парламенту та спробували дійти згоди щодо методів їх усунення.

На основі багаторічних досліджень у сфері порівняльного парламентаризму, серії експертних консультацій у Києві та 10 регіонах України, результатів експертного опитування та вивчення громадської думки стосовно функціонування українського парламенту, Лабораторія законодавчих ініціатив підготувала зведені рекомендації щодо напрямів і шляхів проведення парламентської реформи в Україні. Тож метою міжнародної конференції стала презентація та обговорення напрацьованих пропозицій щодо підвищення ефективності Верховної Ради України, а також збір оцінок і коментарів провідних вітчизняних і закордонних експертів, які будуть враховані у фінальному документі «Біла книга» українського парламентаризму, що окреслить детальну стратегію проведення реформи українського законодавчого органу. Захід включав презентацію рекомендацій, а також три тематичні дискусії: «Представницька роль парламенту», «Законодавчий процес» і «Контрольна функція парламенту».

На відкритті конференції Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут зазначив, що «Біла книга» – документ, відкритий до обговорення, який має на меті, перш за все, створити політичний та громадський консенсус щодо найбільш важливих та актуальних реформ, які б допомогли удосконалити роботу Верховної Ради України. Реалізація стратегії парламентської реформи можлива двома способами: через створення відповідної робочої групи у самому парламенті, до роботи якої були б залучені незалежні експерти та представники громадських організацій; або ж через проведення широкої громадської кампанії, яка б звернула увагу всіх верств українського суспільства на конкретні заходи з реформування законодавчого органу й створила б відповідний суспільний тиск на політиків.

Заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко в свою чергу відзначив, що проблемою номер один для українського парламенту стала потреба у реформуванні виборчої системи.

Голова Центральної виборчої комісії Володимир Шаповал на конференції висловився про ключову роль парламенту в процесі  розбудови демократичної політичної системи.

Також він висловив занепокоєння з приводу того, що парламент все більше сприймається лише як майданчик для політичної боротьби, а не як державний орган з певними функціями (перш за все – законодавчими).

Рубен-Ерік Діаз-Плаха, експерт з демократичного врядування Відділу демократичного управління та громадської участі у публічних справах Департаменту демократизації Офісу демократичних інституцій і прав людини (ОДІПЛ) ОБСЄ, в своєму виступі сфокусував увагу на 2 можливі підходи до представницького характеру парламенту. Перший – класичний – розглядає представництво як мандат, який отримали депутати від громадян. В межах цього бачення імперативний мандат в тому вигляді, в якому він існує в Україні, суперечить європейській практиці та міжнародним стандартам. Інше бачення представництва парламенту – як відображення різноманіття суспільства (політичного, гендерного, етнічного тощо) – також засвідчує необхідність реформ, які б забезпечили повне відображення різних суспільних груп у Верховній Раді.

Др. Сара Вітмор, Науковий співробітник Центру російських та східноєвропейських досліджень Бермінгемського Університету (Великобританія), у своєму виступі наголосила на важливості деполітизації парламентських комітетів, які покликані бути базовим робочим органом парламенту й функціонувати максимально об`єктивно.

Др. Адам Циган, Доктор Школи права Університету Лестера (Великобританія), відзначив що слабкість та неструктурованість партійної системи, яку можна спостерігати в Україні, призводить до того, що реальна влада концентрується у виконавчих органах, а не в парламенті.

Всі зауваження та пропозиції щодо парламентської реформи будуть враховані Лабораторією законодавчих ініціатив й зведені у фінальний документ «Біла книга» українського парламентаризму, ознайомитися з якою в найближчому майбутньому зможуть політики та широка громадськість. Міжнародна конференція підсумувала реалізацію спільного проекту Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської фундації за демократію «Підвищення ефективності українського парламентаризму».

Програма міжнародної конференції

Список учасників міжнародної конференції

Інформація про проект «Підвищення ефективності українського парламентаризму»

Концепція змін до законодавчих актів України щодо підвищення ефективності функціонування Верховної Ради України („Біла книга” українського парламентаризму)

Information about the project strengthening of ukrainian parliamentarism