Основну увагу під час дискусій було приділено регіональній політиці, проблемам місцевого самоврядування, аналізу політичної ситуації у країні напередодні виборів, а також питанню цінностей, розглянутому з точки зору модернізаційного процесу та сучасних суспільно-політичних явищ. Експертами сесії виступили Владімір РІСТОВСКІ, Андрій САДОВИЙ, Анатолій РОМАНЮК, Юрій ГАНУЩАК, Сергій РАХМАНІН, Ігор КОЛІУШКО, Олександр ГАНУЩИН, Дмитро ДОБРОДОМОВ, Олег СИНЮТКА та Мирослав МАРИНОВИЧ, модератором однієї з дискусій виступив випускник УШПС, Святослав ШЕРЕМЕТА. Крім того, учасники Школи долучились до стимуляційної гри, модератором якої виступила Альона СИБІРЯКОВА, а також поспілкувались з письменницею Оксаною ЗАБУЖКО, істориком Володимиром В`ЯТРОВИЧЕМ та журналістом Юлією БАНКОВОЮ.

Перший день

13 вересня відбулось відкриття Третьої сесії Української школи політичних студій, експертами якої виступили міський голова міста Львова Андрій САДОВИЙ та представник Генерального секретаря Ради Європи з питань координації програм співробітництва Ради Європи Владімір РІСТОВСКІ.

Андрій САДОВИЙ у своїй вітальній промові звернув увагу на зміст професії політика та те, які зобов`язання автоматично бере на себе людина, обираючи такий шлях. Політик повинен мати твердий стрижень і бажання служити, аби витримати всі перепони на шляху та відбутись. Люди, які розуміють під політикою лише домінування, є прикладом радянського вишкілу. Обираючи для себе шлях політика, людина повинна розуміти, що немає неможливих речей – все можливо. Потрібні важка щодення праця, самовіддача і любов до людей, яким ви вирішили служити.

Наступним із привітанням учасникам Школи виступив Представник Генерального секретаря Ради Європи з питань координації програм співробітництва Ради Європи Владімір РІСТОВСКІ. Він розповів про свій досвід роботи у Раді Європи та співробітництво цієї організації з Україною, після чого зосередив увагу на аналізі виступу Генерального секретаря Ради Європи Ягланда Турбйорна і тез, які він висловив щодо України в питаннях якості реформ, політичного процесу, співпраці між Україною та РЄ (промоція якої була однією з основних цілей візиту) та майбутніх парламентських виборів. Крім того, Владімір Рістовскі приділив увагу розповіді про План дій Україна – ЄС 2011-2014, який є одним з основних політичних інструментів діяльності Ради Європи в Україні. Створений у співпраці з українською владою, план містить ряд проектів, спрямованих задовольнити необхідність реформ у царинах демократії, прав людини та верховенства права. Він також назвав основні приорітети діяльності РЄ в Україні: реформа судової системи, реформа місцевого самоврядування, свобода висловлювань, протидія корупції, соціальне забезпечення, сприяння створенню стабільного демократичного уряду. Крім того, були окреслені технічні особливості кооперації – які проекти наразі здійснюються, яких коштів не вистачає та звідки РЄ їх бере. Було приділено увагу і основним досягненням – так оцінили прийняття нового уголовно-процесуального кодексу, створення превентивного механізму для захисту проти корупції, кроки в контексті реформи місцевого самоврядування. Наразі йде експертна робота в сфері свободи слова – опрацьовуються проблеми підтримки медіа, захисту журналістської професії, захисту персональної інформації. Діяльність між україною та РЄ має довготривалий характет та  передбачає реформу системи кримінального правосуддя, а також покращення роботи демократичних інститутів. Представник генсека Ради Європи зазначив, що принципи демократї, пріоритет прав людини та верховенства права є тим, що пов`язує європейців у єдине ціле. Тому залученість у демократичні процеси – те, що робить нас європейцями

Експертами першої дискусійної панелі, присвяченої темі «Україна у передвиборчому «вогні» – думки, реалії та перспективи» стали Директор Центру політичних досліджень Анатолій РОМАНЮК та керуючий партнер Групи Компаній Рост Альона СИБІРЯКОВА.

Анатолій РОМАНЮК говорив про виборчу систему і розвиток виборчого процесу в Україні загалом. Експерт зауважив, що вибори можуть існувати лише в демократичному суспільстві, і це є найбільш визначальний елемент, який впливає на політичне життя та на політичну систему. Політика сучасного штибу з`являється лише тоді, коли виборче право було поширене на більшість населення. Експерт, погоджуючись із думкою європейських дослідників, вважає, що немає поганих виборчих систем, всі виборчі системи демократичні. Нюанс полягає лише в тому, що певна система є кращою для певного суспільства. Лектор наводить приклади з політичної історії різних країн (розповідаючи про механізм діяльності різних виборчих систем на практиці), демонструючи зміни, яких вони зазнавали і те, як це відбивалось на політичному житті загалом. На думку Анатолія РОМАНЮКА, виборче законодавство в Україні формується свідомо і несвідомо. Свідомо – в тому сенсі, що це завжди результат переговорів, результат боротьби між різними політичними акторами стосовно змісту виборчого законодавства. Несвідомо – тому що ми не думаємо, що нас чекає завтра. Головним чинником, який присутній і який визначає поведінку українських політичних акторів, – чергова виборча кампанія. Всі виборчі закони, які готуються в нашій країні, створюються під конкретну виборчу кампанію, залежно від того. Експерт також приділив увагу аналізу передумов, важливих для розуміння результатів нинішньої виборчої кампанії. Однією з найбільших проблем, що стримує політичних розвиток в Україні, є закриття внутрішньопартійної демократії та встановлення монополії центру в українських політичних партіях. Наслідки такої потужної централізації можуть бути дуже згубними, оскільки таким чином йде закриття політичних класів та припинення процесу оновлення еліт.

Наступний лектор, керуючий партнер Групи Компаній Рост Олена СИБІРЯКОВА, зосередила увагу на більш практичному – технічному – компоненті, що присутній на кожних виборах, а саме – на роботі політтехнологів. Лектор розповіла про виникнення самої професії політтехнолога та пов’язані з нею стереотипи та міфи. Політтехнологія, зазначає Олена Сибірякова, є рудиментом пострадянського простору, коли з’явився великий попит на нові професіональні сфери – PR, психологію, рекламу тощо. Самі вибори змінили свій формат, разом із цим змінився і підхід до виборів – з’явились і люди, які запропонували нову професію як відгук на нові соціально-політичні умови. Олена Сибірякова розповіла про три школи, на які покладаються сучасні політтехнологи: 1) методологічна школа (Щедровицький Г.П.), 2) психологічна (Ситников О.П.), 3) школа ТРИЗ (рос. – теория решения изобретательских задач). На Заході існують спеціалісти вузького профілю, які займаються виборами, втім, там немає політтехнологів. Різниця у роботі між першими і другими полягає у цілях. Політтехнолог прагне досягти її будь-якою ціною, часто – за рахунок маніпуляцій. На Заході ж робиться ставка на стратегію. Експерт також навела критерії оцінювання політтехнологів, а також, даючи оцінку нинішній політичній кампанії, зауважила, що в Україні робота політтехнологів зосереджена переважно у мажоритарних округах. Зараз ми бачимо результат безкомпромісної боротьби за владу, коли немає стратегічних проектів, цінностей, є лише бажання захистити власний інтерес. Є гра в політику, але не сама політика. З цим пов’язана і втрата довіри суспільства до політиків.

Після лекційної частини Олена Сибірякова запропонувала учасникам пограти у симулятивну гру «Україна в світі – які позиції ми маємо зайняти?». Це комплексно побудована ділова гра з елементами рольових ігор, під час яких необхідно прийняти певні рішення в умовах конфлікту інтересів. На час гри учасники беруть на себе виконання ролей реальних осіб в умовах існуючого або ж імітованого сценарію. Сила цього методу полягає в його практичній спрямованості. Ці ролі вмотивовують учасників займатися темами, які вважаються сухими і нудними, посилюють їхню комунікативну компетенцію та роблять їх здатними вирішувати конфлікти з поглядом на перспективу. Завдяки комплексності такий навчальний процес є дуже інтенсивним. Учасники мають швидко навчитися налаштовуватися на інші культури та ідентичності, а також бути готовими до конфлікту інтересів. Результат – усвідомлення, що політика будується на компромісах, які розробляються в умовах великого тиску і досягаються дуже нелегко.

Фотогалерея першого дня сесії.

Другий день сесії розпочався з продовження симулятивної гри із модератором Оленою СИБІРЯКОВОЮ, під час якого групи презентували свої напрацювання.

Після цього учасники долучились до дискусії «Фіскальна та бюджетна децентралізація: питання самодостатності громад», експертом якої виступив Народний депутат України, Член Комітету Верховної Ради України з питань бюджету Юрій ГАНУЩАК. Справжній політик, на думку лектора,  повинен уміти довести народу, що непопулярні заходи влади – саме те, що потрібно електорату. Якщо він цього не може – це політиканство. Експерт розповів про процедуру розробки та умови впровадження реформ. Розповів про кращі практики, на які треба рівнятись. Наразі Україна потребує реформи адміністративно-територіального устрою, оскільки без цього неможливо вирішувати бюджетні питання. Лектор приділив увагу питанню необхідності інтенсифікації сільського господарства та стимулювання розвитку сіл, що дасть змогу уникнути перенаселення мегаполісів та дасть новий поштовх розвитку провінційним містам. Після цього Юрій Ганущак зупинився на основних проблемах сучасного адміністративно-територіального устрою (АТУ) та наслідках його неврегульованості, серед яких – неможливість повного розмежування повноважень; наявність земель з невизначеною юрисдикцією, з декількома власниками (район, місто); деградація сільської місцевості; неефективне витрачання ресурсів на управління; слабкий рівень залучення інвестицій через адміністративні перепони. Лектор розповів про наявну та запропоновану систему адміністративно-територіального устрою України. Більш детальну інформацію Ви знайдете у презентації лектора.

Наступна дискусійна панель була присвячена питанню мас-медіа у політичному контексті – «Виклик медіа: як донести до людей логіку реформ?», її експертом виступив Редактор відділу політики інформаційно-аналітичного тижневика «Дзеркало тижня. Україна» Сергій РАХМАНІН.

Лектор зосередив свою увагу на проблемах, які наразі переживає вітчизняна журналістика. Читачі перетворились на споживачів, покупців інформації, не лишилось справжніх новин, а редакційна політика ЗМІ часто є відображенням прагнень і бажань власників. Медіа не виконують функцію інформування, а журналісти більше не є сучасними просвітниками і тлумачами. Сергій Рахманін розповів про історію роботи видання «Дзеркало тижня», редакційну політику та аудиторію. Після чого висловив свій погляд на політичну ситуацію в Україні, роль журналістики у політичних процесах та труднощі, з якими стикається політичний журналіст, якщо стає на цей шлях і залишається відданим своїй професії.

Виїзд до Львова

Вечірня програма дня продовжилась виїздом учасників до Львова, де вони відвідали Національний музей-меморіал “Тюрма на Лонцького” та стали учасниками розмови «на перехресті літератури та історії» за участі письменниці Оксани ЗАБУЖКО, історика Володимира В`ЯТРОВИЧА та журналістки Юлії БАНКОВОЇ. Під час зустрічі письменниця презентувала свій роман «Музей покинутих секретів», розповіла про довгу та кропітку роботу над ним, про зв`язок із історичним минулим та співвідношення історичної правди та письменницької фантазії.

Фотогалерея другого дня сесії.

Третій день

Третій день Третьої сесії УШПС розпочався з виступу голови правління Центру політико-правових реформ Ігоря КОЛІУШКА на тему «Виклики та перспективи адміністративно-територіальної реформи в Україні».

Лектор приділив увагу темам місцевого самоврядування та інституційної організації. Експерт також окреслив комплекс питань, від яких залежить розвиток країни, та зупинився на проблемі організації публічної влади в Україні. Щодо останнього пункту, лектор вважає, що одним з ключових питань в цьому сенсі є реалізація на пракцтиці концепції «держава для людини» (а не «людина для держави») – сучасна держава повинна обслуговувати громадян, дбати про доступність і зручність публічних послуг, а також забезпечувати безпеку  громадян, як зовнішню, так і внутрішню. І для здійснення цього дуже важливо, щоб люди, які йдуть в політику, були свідомі свого призначення і місця (місії або ролі в суспільній організації). Ігор Коліушко вважає, що децентралізація – ключове питання, від якого залежить, чи будемо ми розвиватись. Максимальна децентралізація повноважень і фінансів є запорукою виживання суспільства в умовах перманентної неефективної державної влади, при цьому держава повинна забезпечити контроль за законністю діяльності місцевої влади. Незалежна судова влада має бути надійним гарантом недопущення зловживань і першими, й другими. Експерт окреслив функції органів публічної влади щодо публічних послуг, описав завдання, покладені на органи місцевого самоврядування та рівні його реалізації, а також компетенції місцевого самоврядування громади, району, основні функції районних державних адміністрацій. Лектор висвітлив питання існуючої системи органів публічної адміністрації на місцях, окреслив модель реформування системи органів публічної влади на місцях , відмінності варіантів організації місцевих державних адміністрацій (досвід Польщі та Франції), а також приділив увагу завданню бюджетної реформи. Більш детальну інформацію Ви знайдете у презентації лектора.

Наступна дискусійна панель була присвячена темі «Стратегія розвитку міста: де брати кошти для місцевих бюджетів?», експертом якої став депутат Львівської обласної ради Олександр ГАНУЩИН.

Політик розповів про відмінності у бюджетуванні, ресурсах та делегованих державою повноваженях у містах обласного і районного значення. Використовючи приклад реальних міст – Радехова, Нового Калинова, Брод, Городка, Моршина, Нововорівська, Миколаєва, Калуша, Трукавця – розповів про практичні інструменти та способи акумулювання коштів у місцевих бюджетах. Зокрема, про зменшення видатків на управління, юридичну реєстрацію, наведення порядку з комунальним майном та комунальними підприємствами тощо. Лектор розповів, як краще поводитись із бюджетними та іншими установами, а також яким чином варто співпрацювати із вертикаллю влади і брати участь у бюджетних програмах. Більш детальну інформацію Ви знайдете у презентації лектора.

Наступною була дискусійна панель, присвячена питанню «ЗМІ та вибори: регіональний вимір», експертом якої виступив генеральний продюсер телеканалу ZIK Дмитро ДОБРОДОМОВ.

Телеканал ZIK було створено у вересні 2010 року, але за невеликий проміжок часу йому вдалось не лише вийти на прибутковий рівень, але й здобути славу одного з найбільш потужних і впізнаваних каналів регіону. Згідно з даними «GFK Ukraine», передачі телеканалу ZIK за рейтингом не поступаються програмам центральних каналів країни, а деякі проекти за рейтингами у Львівський області часто випереджають національні проекти. Канал виробляє багато контенту власного виробництва, левова частка якого – журналістські розслідування та програми суспільно-політичного спрямування. Лектор розповів про свій шлях від газетного журналіста до генерального продюсера телеканалу, ексклюзивні проекти власного виробницства, власників та те, яким чином вони впливають на редакційну політику каналу. Експерт також зупинився на особливостях регіональної журналістики, труднощах, з якими стикаються медійники, а також розповів про власну політичну кар’єру і її вплив на телеканал.

Третій день сесії завершився виступом першого заступника міського голови Львова Олега СИНЮТКИ на тему «Випрацювання стратегії розвитку міста» на прикладі міста Львів.

Однією з найбільш дієвих методик випрацювання та втілення в життя стратегії міста є об’єднання фахівців, які знають місто, його особливості та проблемні сфери, акумуляція внутрішніх та зовнішніх ресурсів. Для Львова у цьому сенсі є дві найбільш пріоритетні сфери – туризм (під що вже є база) і IT технології (те, що буде завтра рухати місто вперед). На сьогодні Львів є потужним центром розвитку інформаційних технологій в Україні та Східній Європі. До прикладу, міжнародна консалтингова компанія KPMG визнала Львів як один з найкращих нових центрів розвитку ІТ та бізнес послуг нової хвилі в регіоні EMEA (Європа – Близький Схід – Азія), він також входить в трійку найбільших – разом із Києвом та Харковом – центрів в Україні. Олег СИНЮТКА розповів, яким чином держава підтримуватиме ініціативи, розвиватиме та здійснюватиме підтримку даної сфери. Крім того, посадовець розповів про ще декілька стратегічних для Львова проектів – зокрема, продовження вузької колії з Польщі до Львова і побудова нового вокзалу (що сприятиме збільшенню пасажиропотоку та скороченню шляху з Балтійського моря до Чорного). Ще один стратегічний задум в контексті реалізації потенціалу транспортної системи України – створення транснаціональної магістралі Берлін-Київ. Важливими з точки зору розвитку та реорганізації є також якість внутрішніх перевезень, освіти, забезпечення комфорту проживання та боротьба з корупцією.

Фотогалерея третього дня сесії.

Четвертий день

Останній, четвертий день сесії був представлений дискусією на тему «Цінності та модернізаційний процес» за участі віце-ректора Українського Католицького Університету у Львові Мирослава МАРИНОВИЧА.

Причину політичної кризи в Україні лектор вбачає не в політиці чи економіці, а в духовності. В сучасному суспільстві, коли мова заходить про моральність та моральний вибір людини, визначальним критерієм стало гасло «морально те, що вигідно мені», що віддзеркалює байдужість до духовності, цінностей як таких. Сучасна людина обирає шлях практичних цінностей, вірить не у розум як засіб для вдосконалення суспільства, а намагається будь-яким способом вижити у світі. Все це призводить до накопичення «шлаків» у суспільстві. Стрімкий процес інтелектуального розвитку, якого ми досягли, залишився неврівноваженим духовним та моральним прогресом. Навпаки – наше суспільство перебуває в стані морального регресу, вакууму духовності, від чого напруга лише зростає. В цьому сенсі, коли ми говоримо про модернізаційний процес, то мусимо говорити і про його пряму залежність від реанімування цінностей. Прогресом об’єктивності ми називаємо користування відносними етичними критеріями, уникання етичної оцінки та етичного тлумачення будь-яких проблем. Цінності та духовні речі мають бути основою всього. Мирослав Маринович розповів, що за всі 10 років, проведених у засланні за наклепницькі вигадки, які порочать радянський суспільний лад (1977–1987 – арешт за звинуваченням у «проведенні антирадянської агітації та пропаганди»; 7-річне ув’язнення в таборі суворого режиму ВС-389/36 у с. Кучино Чусовського р-ну Пермської обл. (Росія) та 3-річне заслання в с. Саралжин Уїльського р-ну Актюбинської обл. (Казахстан), жодного дня не жалкував, що пішов проти радянської влади, оскільки цей конфлікт став джерелом духовних перемог та оптимізму. Українському суспільству варто повернутись до питання цінностей і людської гідності та навчитись відстоювати правду, почасти ідучи на свідомі жертви, що створить надійні підвалини для подальших духовних надбудов.

Фотогалерея четвертого дня сесії.

Українська школа політичних студій – це спільна Програма Лабораторії законодавчих ініціатив та Ради Європи, започаткована у 2005 році з нагоди десятиріччя вступу України до цієї міжнародної організації. Місією Школи є формування, навчання, інтелектуальна та інформаційна підтримка, а також ціннісне орієнтування української мережі лідерів.

Захід провела Лабораторія законодавчих ініціатив за підтримки програми “Засоби масової інформації” Міжнародного фонду “Відродження” та Мережевої медіа програми фондів “Відкрите суспільство”. Сесія була присвячена питанням побудови ефективного громадянського суспільства та ролі медіа, використання маркетингових інструментів для ЗМІ, регулювання авторського права в Україні та світі, філософії свободи слова. Також під час сесії учасники поспілкувалися з експертами на теми екологічної політики, суспільних відносин у трикутнику «держава – ринкова економіка-конкуренція», системи охорони здоров’я, дотримання захисту прав людини у місцях несвободи, «мови ворожнечі» в мас-медіа. Крім того, у рамках сесії було проведено круглий стіл «Полювання за інформацією: формальний та неформальний підходи», тренінг з питань висвітлення конфлікту в мас-медіа та семінар «Аналіз державної політики для журналістів та редакторів ЗМІ». Учасники відвідали дискусію «Ринок нових можливостей: медіатенденції в країнах колишнього СРСР», яка відбулася у рамках 64-го Всесвітнього Газетного Конгресу. У кінці сесії журналісти також взяли участь у форум-театрі: це методика інтерактивної роботи з групою, спрямована на вирішення та краще розуміння тієї чи іншої соціальної проблеми.

Після урочистого відкриття сесії Ігорем Когутом, головою Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, та Євгеном Бистрицьким, виконавчим директором Міжнародного фонду «Відродження», останній своїм виступом «Дієве громадянське суспільство: роль медіа» відкрив тематичний блок, присвячений сучасним викликам у медіа галузі. Були розглянуті поняття «комунікація», «суспільний дискурс», «громадянське суспільство», «повнота публічної сфери». Експерт відмітив, що передача інформації відбувається на двох рівнях: локутивному, де відбувається її перевірка на істинність, та іллокутивному,  де висловлюються емоції чи вольове ставлення до того, про що йде мова. Було зазначено, що громадянське суспільство – це сукупність, об’єднана приватно-колективним інтересом, і об’єднуючим фактором тут виступають цінності.

Після цього журналісти познайомилися із Анною Нельсон, доцентом, викладачем Колумбійського університету (США). Експерт презентувала результати досліджень конкурентоздатності медіа на нових ринках, які лягли в основу звіту Міжнародної асоціації газет і видавців. Анна Нельсон розповіла про дослідження медіа ринку у Грузії, Єгипті, Гватемалі та В’єтнамі. А загалом в основі звіту – дані від 227 респондентів у 60 країнах. Дослідниця прийшла до висновку, що не зважаючи на цензуру та насилля у багатьох країнах світу, деякі з них все ж таки мають безпрецедентну свободу ЗМІ. Медіа менеджерам та редакторам в державах, що розвиваються, перш за все не вистачає навичок управління; крім того керівники більшості газет вважають економічний клімат та ринкові умови найбільшими викликами для редакторської незалежності та розвитку медіа як бізнесу. Також дослідження Анни стосувалося частки цифрових ЗМІ у загальному прибутку медійних організацій: не зважаючи на те, що їх кількість неухильно зростає по всьому світові, від цифрових медіа ринок отримує лише 10% свого прибутку, а основним джерелом коштів все ще залишаються традиційні медіа.

В кінці першого дня Олександра Дворецька, координатор Мережі правових приймалень Криму (Кримський правозахисний центр “Дія”), ознайомила журналістів ізметодикою форум-театру, за якою вони працювали впродовж сесії.

Наступний день розпочався із вправ, спрямованих на встановлення довірливих відносин та сприйняття серед учасників Школи (це відбувалося в рамках підготовки до проведення форум-театру). Змістовна частина дня розпочалася виступом Оерла Вілкінсона, президента, виконавчого директора Міжнародної маркетингової асоціації новинних медіа (INMA, США),  який розповів про маркетингові інструменти для просування ЗМІ в епоху мультимедіа. З численними прикладами Оерл Вілкінсон розповів учасникам Школи про призначення різних платформ на медіа ринку та переваги й недоліки кожної з них, зазначивши про стійкість концепту традиційної газети («оскільки люди, навіть читаючи статтю на веб-сайті друкованого видання, на запитання – що ти робиш? – все ще відповідають – я читаю газету»). Виступ американського експерта було зосереджено навколо таких питань: яким чином можливо змінити «газетну культуру», як краще просувати нові медіа продукти на ринок, нові бізнес-моделі та інновації, що чекає на медіа індустрію впродовж наступних декількох років.

Після цього журналісти вирушили до Києва, де в Українському домі в рамках 64-го Всесвітнього Газетного Конгресу відбулася дискусія «Ринок нових можливостей: медіатенденції в країнах колишнього СРСР». У дискусії взяли участь Вікторія Сюмар, виконавчий директор Інституту масової інформації, Леонід Цодіков, керівник  UMH Lab, Ольга Іванова, заступник керівника дирекції з питань розвитку нових цифрових продуктів і редакційних технологій, Russia Beyond The Headlines, Российская газета, Денис Воронков, генеральний директор видавничого дому «Аргументы и факты», Манфред Верфель, заступник генерального директора, виконавчий директор, Competence Center Newspaper Production, WAN-IFRA, Катерина Лапшина, директор з розвитку медіа бізнесу СКМ, голова Наглядової ради “Сегодня Мультимедіа”. Модератором виступив Борис Ложкін, президент UMH, член Правління WAN-IFRA. Учасники дискусії говорили про стан традиційних і нових ЗМІ у сучасному медіа ландшафті пострадянського простору, зокрема Д.Воронков розповів про плани холдингу «Медіа3» (до якого входить газета «Аргументы и Факты») інвестувати у цифрові платформи і розвивати свої онлайн-ресурси. Крім того, експерти обговорили питання достовірності рейтингів, що надаються такими учасниками ринку як PWC чи ZenithOptimedia, оскільки інформація про методологію таких досліджень часто не є відкритою.

Потім учасники Школи взяли участь у панельній дискусії, присвяченій питанню регулювання авторського права в Україні та світі; спікерами стали Ярослав Ліпшиц, президент фундації «Сучасна Польща» та Олександр Ольшанський, заступник голови Правління Інтернет Асоціації України. Я.Ліпшиц ознайомив учасників Школи із історією виникнення авторського права та розкрив монополістичну, на думку спікера, природу авторського права, що є штучно створеним концептом. О.Ольшанський зазначив, що нині авторське право вже давно втратило своє початкове значення: воно вже не належить автору, а належить великим медіа корпораціям, які зазвичай віддають автору менше 1% від прибутку. В кінці дня за модерації Олександри Дворецької учасники взяли участь у підготовчих вправах до форум-театру.

Наступний день, 6 вересня 2012 року, також розпочався з вправ, спрямованих на розвиток навичок командної роботи. Далі був виступ Всеволода Речицього, конституційного експерта Харківської правозахисної групи, кандидата юридичних наук, доцента Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого, який говорив профілософію свободи слова як основоположну свободу людини. Також значну увагу було приділено поняттю «символічна реальність», було розглянуто її формування та функції.

Наступний тематичний блок під назвою «Етичні засади роботи журналіста» розпочався з круглого стола, в якому головними спікерами стали Олексій Шалайський, редактор сайту «Наші гроші», Дмитро Гнап, керівник Агентства журналістських розслідувань “Слідство.Інфо”, Максим Сухенко, керівник проектів журналістських розслідувань “1+1”, програма “ГРОШІ”. Під час круглого столу учасники разом із експертами обговорили можливості полювання за інформацією для журналістів. Експерти дали свої поради щодо ефективного використання онлайн-ресурсів для проведення якісного журналістського розслідування. Д. Гнап дав учасникам поради, яким чином працювати з джерелами інформації, коли журналіст опиняється на місці події. О.Шалайський підняв питання можливості використання «зливів інформації». М. Сухенко порадив учасникам Школи звертатися до офіційних, відкритих джерел, шукати інформацію в регіональній пресі та звертатися за інформацією до людей безпосередньо.

В цей же день учасники розподілили ролі та обговорили сценарій для форум-театру. Після цього відбувся тренінг з питань висвітлення конфлікту в журналістиці. Тренером виступила Ольга Духніч, викладач кафедри політичних наук та загальної психології, заступник декану філософського факультету Таврійського національного університету, тренер та методист тренінгових програм НУО «Інтеграція та розвиток». О.Духніч розповіла учасникам про предмети конфлікту та методи аналізу конфліктної ситуації. Також під час тренінгу учасників поділили на групи і вони аналізували реальні статті в ЗМІ в контексті теми тренінгу.

7 вересня 2012 року, у п’ятницю, журналісти познайомилися з Оленою Маслюківською, старшим викладачем Національного університету Києво-Могилянська академія, кандидатом економічних наук, керівником напряму освіти та навчання “Програми розвитку публічно-приватного партнерства”, яка своїм виступом на тему «Чи є в Україні екологічна політика?» розпочала тематичний блок «Ключові виклики українського суспільства». Були розглянуті поняття й цілі екологічної політики, шляхи стабілізації і поліпшення стану навколишнього природного середовища України, серед яких особливо відзначили інтеграцію екологічної політики до соціально-економічного розвитку України та впровадження екологічно збалансованої системи природокористування. Також говорилося про повільний розвиток екологічної політики в Україні через відсутність в програмах партій грамотного екологічного компоненту і неспівпадіння часових циклів власне політики (короткий) й екологічної політики (довгостроковий).

Після цього до Школи завітали Денис Черніков, старший експерт Лабораторії законодавчих ініціатив, і Олександр Шатковський, експерт з державних закупівель, які висвітили тему «Держава, ринкова економіка, конкуренція. Чи можна в Україні грати за європейськими правилами?». Ознайомивши журналістів з ключовими подіями у сфері регулювання державних закупівель, експерти говорили про державну допомогу бізнесу в Україні.

Потім Олег Петренко, директор зі стратегічного розвитку клініки «Оберіг», магістр менеджменту організацій охорони здоров’я, виступив перед учасниками з темою «Безкоштовно-платна медицина. Якою вона є насправді?». Було відзначено, що погіршення медичного обслуговування за даними опитування у липні 2012 року входить у п’ятірку найбільших загроз для України. Однак рівень та якість медичної допомоги визначають лише 10 – 15 % загального виміру здоров’я, також необхідно брати до уваги генетику, спосіб життя, навколишнє середовище, освіту. Крім цього, були розглянуті типи систем охорони здоров’я, серед яких приватна, страхова і бюджетна. Експерт виокремив дві основні взаємодоповнюючі причини незадовільного стану справ у секторі медичного обслуговування в Україні: кількісний дефіцит фінансових ресурсів і неефективне використання наявних фінансових, матеріально-технічних та людських ресурсів.

Цього ж дня відбулося продовження підготовки до форум-театру, зокрема учасники опрацьовували в групах свої ролі. Тематичний блок дня продовжився виступом Олега Мартиненка, голови правління Асоціації українських моніторів дотримання прав людини в діяльності правоохоронних органів, доктора юридичних наук, який розповів учасникам Школи про дотримання захисту прав людини в місцях несвободи. О. Мартиненко ознайомив учасників із факультативним протоколом до Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських та таких, що принижують людську гідність, видів поводження і покарання, з якого можна зробити висновок, що місця несвободи не обмежуються тюрмами – до місць несвободи належать також місця утримання осіб під опікою, наглядом, захистом, охороною. За оцінкою правозахисників, таких місць в Україні – понад 5 тисяч. Також, експерт звернув увагу на основні проблеми, що існують у сфері захисту прав людини у місцях несвободи.

Тема прав людини отримала продовження у виступі Максима Буткевича, координатора проекту “Без кордонів” (громадська організація Центр “Соціальна Дія”). Він поділився своїми міркуваннями щодо теми «Образ «іншого» в медіа: мова ворожнечі як порушення професійних стандартів журналіста». Були розглянуті поняття «мови ворожнечі», її види, закцентовано увагу на проблемі пропаганди ксенофобії та расизму в медіа, розглянуто приклади використання «расистського мовлення».

Наприкінці дня відбувся спектакль форум-театру, в якому взяли участь усі учасники Школи.

Останній день другої сесії Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА» був присвячений семінару з питань аналізу державної політики для журналістів та редакторів ЗМІ. Тренером виступив Роман Кобець, співробітник Інституту філософії НАН України, викладач кафедри філософії Національного університету «Києво-Могилянська академія», кандидат філософських наук. Були розглянуті відмінності понять «politics» і «policy», проаналізовано характеристики  державної політики та «зацікавлених сторін», які є об’єктом беспосереднього впливу прийняття того чи іншого рішення. Також було виокремлено спільні проблеми журналістів та аналітиків політики. Після цього учасники мали змогу на практиці використати набуті знання та проаналізували проблему аварійних балконів.

27 липня Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень у співпраці з Лабораторією законодавчих ініціатив та за організаційного сприяння Чернігівського міського голови в рамках проекту “Реформа інституту місцевого референдуму: участь громадян в урядуванні” провів промо-захід, спрямований на популяризацію інституту місцевого референдуму.

Метою заходу стало поширення  інформації про одну з форм прямої демократії – місцевий референдум. Понад 200 учасників заходу мали можливість ознайомитись з його процедурами, експерти розповідали про переваги такого механізму. Крім того, під час заходу для наочності відбулось імпровізоване голосування щодо реальних проблем міста.

Як повідомив на брифінгу за підсумками міні-референдуму президент Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень Геннадій Максак, захід став першим публічним кроком, спрямованим на формування в регіоні кола прихильників інструменту місцевого референдуму, та ознаменував завершення аналітичного етапу проекту, в рамках якого проводилися експертні опитування у фокус-групах. «Наше сьогоднішнє завдання – схематично показати учасникам заходу основні етапи та процедури референдуму, донести до широкого загалу інформацію про потужний інструмент залучення громад до вирішення місцевих проблем», – сказав Геннадій Максак. Він підкреслив, що результати голосування не матимуть юридичної сили, організатори не проводили підрахунок голосів для уникнення двозначного тлумачення мети заходу.

За словами Олександра Заславського, експерта Лабораторії законодавчих ініціатив (м. Київ), проект «Реформа інституту місцевого референдуму: участь громадян в урядуванні» є коаліційним та реалізується у 8 областях України організаціями, що входять в Мережу підтримки реформ. «У квітні 2011 р. Верховна Рада України у першому читанні ухвалила проект Закону „Про місцевий референдум”. Він містить ряд суттєвих недоліків. Як наслідок, навіть у разі його схвалення як закону він навряд чи розширить можливості впливу громадян на вирішення питань місцевого значення. Реалістичним шляхом вирішення викладеної проблеми учасники нашої коаліції бачать консолідований вплив громадськості, експертів та зацікавлених представників місцевого самоврядування на парламент з метою включення до зазначеного законопроекту положень, які уможливлювали використання механізму місцевого референдуму для вирішення проблем місцевих громад», – зазначив експерт. Крім того, Олександр Заславській розповів про співпрацю Мережі підтримки реформ з Комітетом Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування щодо врахування рекомендацій, напрацьованих в рамках проекту.

4 липня 2012 р. у Херсоні вперше на Півдні України пройшов мініреферендум за технологією “Town Hall Meeting”. Громадяни висловили свою позицію з приводу кількох проблем міста (механізм оплати вивезення побутових відходів та процедура ініціювання місцевого референдуму). Були обрані варіанти вирішення проблемних моментів, ці позиції будуть донесені до місцевої влади Херсона й до Верховної Ради України.

У мініреферендумі взяли участь як рядові мешканці різних вікових й соціальних груп, так і представники міськвиконкому та депутати міської ради. Влада та громадськість Херсону на рівних умовах висловлювали свої позиції, вели діалог та пропонували способи вирішення проблем.

“Town Hall Meeting” – технологія публічних дискусій, яка широко використовується в Сполучених Штатах Америки та деяких інших країнах (зокрема – у Вірменії). Сутність такого мініреферендуму – обговорення кількох сценаріїв вирішення проблем з одночасним виведенням ключових позицій на інтерактивний екран, що дає змогу всім учасникам перебувати в спільному полі дискусії. Кожен учасник має право висловитися, незалежно від свого статусу: експерти, політики, представники органів місцевого самоврядування, громадські діячі та інші категорії городян можуть брати участь в обговоренні на рівних засадах. Після обговорення всі голосують за визначення найкращого способу (“сценарію”) вирішення проблемного моменту.

Першою проблемою, що обговорювалося в Херсоні, був механізм оплати за вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення). Серед варіантів: а) оплата відповідних послуг як складова частина тарифу з утримання будинку та прибудинкової території у розрахунку на квадратний метр площі житла (по будинках, в яких не створено ОСББ) та б) оплата за вивезення побутових відходів як за окрему послугу у розрахунку на метр квадратний площі житла (по будинках, в яких не створено ОСББ). Але найбільше голосів здобув інший варіант, згідно якого оплата вивезення відходів має рахуватися як сплата за окрему послугу у розрахунку на одного мешканця(знову ж таки, по будинках, в яких не створено ОСББ). За таким сценарієм відповідний тариф розраховується на підставі формули, затвердженої Постановою Кабміну, а фактична вартість послуги визначається за підсумками конкурсу серед підприємств у розрахунку на одного мешканця квартири. Також, виконком міськради має затвердити норму побутових відходів на одну людину.

Інша проблема – контроль процедури ініціювання місцевого референдуму. На сьогодні для громадськості та органів місцевого самоврядування дедалі більше стає актуальним питання безпосередньої участі громадян в урядуванні, в тому числі – шляхом проведення місцевого референдуму. Насамперед, це зумовлено умовами, в яких працюють органи місцевого самоврядування – дедалі більша обмеженість політичної свободи та ресурсна залежність від Уряду. До рішень, які приймаються за таких умов, висуваються вищі вимоги щодо легітимності та якості. На жаль, застаріле законодавство про місцевий референдум різко обмежує активність громадян та дає можливості маніпулюванню громадською думкою (особливо – зі сторони влади).

Серед запропонованих “сценаріїв” на мініреферендумі були такі варіанти удосконалення законопроекту про місцевий референдум №7082, який проходить підготовку до другого читання. : а) Територіальна виборча комісія (ТВК) повністю контролює й перевіряє процес створення і реєстрації ініціативних груп та має право відмовляти їй у реєстрації;  б) ТВК не може впливати на процес створення ініціативних груп, але має право через суд у конкретних випадках скасовувати реєстрацію. Жителі Херсону надали перевагу альтернативному “сценарію”, за яким ТВК лише контролює процедуру створення ініціативних груп місцевого референдуму, але все ж має право відмовляти в реєстрації. Таким чином учасники мініреферендуму висловилися за обмежений контроль зі сторони ТВК (повідомлення про проведення зборів зі створення ініціативної групи місцевого референдуму подається за 3 дні, із зазначенням інформації щодо їх часу та місця проведення тощо; представники ТВК не обов’язково мають бути присутніми на зборах; перевіряються лише реєстраційні листи учасників зборів; ТВК надає час на виправлення помилок в реєстраційних документах, а відмовити у реєстрації на підставі невідповідності таких документів неможливо; відмова можлива лише через невідповідність законодавству запитань, які виносяться на місцевий референдум).

Обидві проблеми викликали активні дискусії між громадянами, які набували додаткової гостроти за рахунок присутності представників місцевих органів влади та депутатів міськради. Загалом даний пілотний для Херсону захід зібрав понад півсотні мешканців міста, а в перспективі це число може значно збільшитися. Херсонський “Town Hall Meeting” показав, що існує запит на такі обговорення й, що головне, механізми залучення громадян до прийняття рішень. Як зазначалося, результати мініреферендуму в Херсоні будуть передані місцевій владі та у Верховну Раду України (в контексті розробки закону про місцевий референдум, яка зараз триває у парламентському комітеті з питань державного будівництва та місцевого самоврядування).

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив разом з партнерами по Мережі підтримки реформ – Херсонською  обласною організацією «Комітету виборців України» в рамках проекту «Реформа інституту місцевого референдуму: участь громадян Херсонської та Одеської областей в урядуванні» за підтримки Фонду «Східна Європа» в рамках проекту “Об’єднуємося заради реформ” (UNITER), який виконує “Pact в Україні” за сприяння Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

Друга сесія Української школи політичних студій почалась з виступу директора Української школи політичних студій, Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігоря КОГУТА, який розповів учасникам про програму заходу та окреслив питання, які будуть обговорюватись під час дискусій.

Одразу після відкриття розпочалась дискусійна панель «Актуальні події на Близькому Сході: виклики та наслідки для світу та України», експертом якої виступив Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор СЕМИВОЛОС.

Лектор приділив увагу роз`ясненню суті теорій соціальних рухів, які описують причини виникнення соціальних вибухів, в тому числі – недавніх заворушень на Близькому Сході та у Північній Африці. Так, Ігор Семиволос розповів про теорію колективних дій (М. Олсон), теорію соціальних рухів, теорію переламного моменту (М. Ґладуелл), а також про нормативний вибух в аморальному суспільстві (Є. Головаха). Серед причин конфліктів експерт виділив такі: застаріла ненависть, маніпулятивні еліти, політика ідентичностей (суперечливі символи, стереотипи, страхи активізуються для агресії у випадку етнічного конфлікту у розділеному суспільстві), дилема безпеки (мобілізація та контр-мобілізація різних груп перед загрозою з боку інших груп в умовах занепаду держави), економічні причини – боротьба за збільшення доступу до ресурсів, корупція, безробіття, економічний застій, «failed state». Ігор Семиволос підсумумвав, що успішними є ті революції, які завершуються компромісом. Також він прослідкував логіку та особливості окремих етапів конфлікту в розідленому суспільстві (акумулювання, мобілізація, дилема безпеки, примус, ескалація, миротворення) й зазначив, що перемога однієї зі сторін під час революційного руку, має наслідком зростання відчуття успіху, зростання кількості людей, залучених в акціях, а також збільшення очікування дивідендів її представниками.

Сенс революцій, вважає лектор, полягає у тому, що виникають нові соціальні групи, які готові здійснювати соціальні трансформації. Розглядаючи можливий сценарій розвитку подій на Близькому сході та ймовірність його ісламізації, експерт вважає – попри те, що в результаті демократичних виборів до влади на Близькому Сході приходять ісламістські партіїх та рухи, які ідентифікуються виборцями як чесні, розвиток подій за Іранським сценарієм все ж неможливий.

День завершився роботою в групах.

Другий день сесії був присвяченний роботі з текстами. У цьому блоці Школа, застосовуючи новітній досвід, способи та методи викладання, використовуєаспенський метод у роботі з учасниками (традиція проведення таких семінарів триває з 2007 року). Свого часу Аспенський Інститут (www.aspeninstitute.org) було створено для того, щоб помітні постаті, лідери в бізнесі, культурі, державному управлінні, ЗМІ та політиці час від часу проходили через семінари, які пропагують принципи лідерства, заснованого на цінностях. Аспенські семінари спрямовано на підтримку відкритого діалогу про проблеми особистості і суспільства. Їх засновано на здатності учасників вести змістовний діалог, реактуалізації фундаментальних цінностей та усвідомленні нерозривності зв’язку долі окремих країн з долею людства. З метою якнайбільш продуктивного результату проведення семінару, учасники заздалегідь отримують усі необхідні тексти, аби читання було осмисленим та грунтовним.

Зокрема, учасники Школи ознайомились з працями таких авторів, як Платон, М.Хоркхаймер, Т.Адорно, А.Грамши, Р.Барт, Д.П.Мірандола, Ж.О. де Ламетри, М.Гайдеггер, Х.Плеснер, А.Еткінд, Д.С.Денет, В.Шумов тощо. Після чого доктор філософських наук, доцент кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія», випускник УШПС Тарас ЛЮТИЙ й  доктор філософських наук, професор кафедри філософії та релігієзнавства Національного університету «Києво-Могилянська академія» Вадим МЕНЖУЛІН промодерували дискусію з приводу прочитаного, розгляднувши практичну користь, актуальність і значення текстів з точки зору сьогодення.

День був присвячений темі етнонаціональної політики України крізь призму кримськотатарського питання. Учасники відвідали Бахчисарай, його історичний район – Салачик, де зустрілись з народним депутатом України ІІІ-V скликань, Заступником голови Меджлісу кримськотатарського народуРефатом ЧУБАРОВИМ.

Мова йшла про державну етнонаціональну політику в Україні. Експерт зазнаивє, що у нас немає системного наукового і правового підходу, закріпленого в якомусь документі, що регулював би це питання. Втім, попри відсутність етнонаціональної політики як особливого правового документа, ми маємо низку норм, що регулюють вирішення міжнаціональних питань. Рефат Чубаров засвідчив, що відсутність системного підходу і визначеності в певних принципових питаннях спричиняє бездіяльність влади на місцях, а також ухвалення невдалих рішень. Експерт роз`яснив учасникам логіку дій, вимог та прагнень кримськотатарського народу, апелюючи до історичних фактів, які це обумовили – починаючи з часів Кримського ханства і до наших днів та беручи до уваги геополітичну, релігійну, гуманітарну складові. Лектор покладає надії, що парламентські слухання щодо етнонаціональної політики, які відбулись нещодавно, стануть поштовхом у роботі над розробкої та схваленням концепції етнополітики України.

Четвертий день сесії Української школи політичних студій розпочався з майстер-класу Директора зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства «Гайдай.Ком» Сергія ГАЙДАЯ «Соціальна інженерія – спосіб запропонувати суспільству нову соціально- політичну модель».

Лектор розповів учасникам про соціальну інженерію, її роль у супільстві, технології захоплення влади в умовах інформаційно насиченого світу, яким чином ними користуються сучасні українські політики і яким чином їм вдається впливати на електорат. Сергій Гайдай також розповів про міфи, що існують в українському суспільстві та захищають українську владу: 1) «Політика – брудна справа, створена для неповноцінних людей з маніакальним бажанням отримати владу». Насправді, політика – це не більше, ніж інструмент управління суспільством. Моральною чи аморальною вона стає відповідно до того, хто і з якою метою її використовує. 2) «В українців нічого ніколи не виходить – менталітет такий». Реально ж, усі нації мають потенціал для цивілізаційних «проривів», і українці мають для цього усі необхідні ресурси, окрім одного – сильної національної еліти. 3) «Соціально-політичний устрій держави винайдено і апробовано, не потрібно вигадувати велосипед». Насправді, скільки існує людство – стільки воно створює нові правила соціального устрою. 4) «Зміни у суспільстві – довга справа, на це потрібні століття». Однак, якщо за зміни у суспільстві береться справжня еліта – це питання найближчих років. 5) «PR – це мистецтво лукавства». На практиці, це не більше, ніж інструмент з формування, корекції й управління суспільною свідомістю; це діалог із соціумом.

Крім того, Сергій Гайдай приділив увагу роз`ясненню поняття еліти, визначивши цей клас людей як таких, що «готові жертвувати власним життям заради абстрактних ідей». Експерт також розповів про ІВОМСи (інформаційні віруси, що отупляють масову свідомість), які використовують наше незнання та спрямовані на захист існуючої політичної системи, а також про логіку побудови та внутрішню структуру держави. Наразі, зазначає лектор, наша держава влаштована так, що чим вище людина на політичній драбині влади, тим більше привілеїв вона отримує, втім, якщо ми хочемо, аби в політику прийшла справжня еліта – ми маємо збільшувати не привілеї, а навпаки – забезпечувати ефективність механізмів обмеження і відповідальності посадовців.

Після лекції учасники, працюючи в групах, підготували та презентували власні проекти створення в Україні партії нового типу.

Наступною була дискусійна панель, присвячена питанню системи прийняття рішень в ЄС (погляд зсередини) та обговоренню демократичних процесів в Україні. Експертом виступив Старший радник, спеціаліст відділу зі стратегічного планування Європейської служби з питань зовнішньополітичної діяльності Піркка ТАПІОЛА.

Лектор розповів про логіку та механізми прийняття політичних рішень в Європейському Союзі, інтереси та цінності, що їх сповідує та пропагує Європа, проаналізував геополітичну ситуацію, в якій діє чинна українська влада. Предметом обговорення став також розвиток демократії в Україні, перспективи впровадження Угоди про асоціацію с ЄС і створення зони вільної торгівлі. Під час свого виступу Піркка Тапіола також приділив увагу питанням реформування українського законодавства, перебігу і перспектив політичного діалогу України з Євросоюзом, та проаналізував відповідні настрої української політичної еліти.

Завершальною в цей день стала дискусійна панель, присвячена Угоді про Асоціацію ЄС з Україною – говорили про реальний стан та перспективи її втілення. Експертом тут стала Гостьовий дослідник Брюссельського Центру Карнегі (Фонд Карнегі за міжнародний мир) Ольга ШУМИЛО-ТАПІОЛА.

Експерт розповіла про стосунки України та ЄС, про те, як нас бачить Брюссель та країни Євросоюзу і яким чином Україна може вплинути на ситуацію. Лектор також розповіла про міфи щодо ЄС, які часто лунають у ЗМІ і які заважають побачити реальність об’єктивно:

1. Міф про те, що «ЄС нас не хоче»;
2. Розцінювання в особі канцлера Німеччини Ангели Меркель суворого противника вступу України до Євросоюзу;
3. «Брюсель – це наше все». Не варто думати, що чим більше політиків відвідає Брюссель, тим більшу прихильність ми отримаємо у відповідь.
4. «Саміт – місце де вирішуються справи». Українці очікують, що одразу після заходу має бути прорив, якого, насправді, не відбувається. Все це трапляється через нерозуміння того, що прориви готуються протягом тривалого часу до саміту.
5. «Цінності не мають значення». Для Європи характерне розуміння, що доля однієї людини варта стільки, скільки і доля всієї країни, тому останні події та політичні переслідування в Україні викликали такий резонанс. Наше розуміння прав людини та ступінь захищеності громадян ніяк не можна співставляти з європейським підходом.
6. «Росія – загроза ЄС». Євросоюз не боїться Росії. Дуже багато держав-членів ЄС або мають нормальні відносини з цією країною, або вони їх перебудовують.
7. «Європа прийде і зміне все за ніч». Ми недостатньо прагнемо змін самі, тому навіть якщо нам дадуть кошти на реформування, його навряд чи вдастся провести вдало. Україна має працювати над собою.
8. «Європа – гомогенне суспільство», хоча в ЄС загалом і в кожній країні окремо є багато течій та поглядів. Нам легче не бачити цієї поліфонії думок і просто звинувачувати у власних невдачах ЄС.
9. Нарешті, міф про обов’язковий вступ до ЄС. Україні варто переключити увагу з обговорення питання про розширення Євросоюзу – це не завадить вирішувати більш нагальні питань. До дискусій про приєднання до Європейського Союзу можна буде повернутися з часом, після реалізаціїх реформ.

Ольга  Шумило-Тапіола також розповіла про Угоду щодо асоціації ЄС з Україною – як наразі вона сприймається Європою та які її перспективи. Значна увага Євросоюзу, як зазанчила експерт, буде прикута до майбутніх парламентських виборів, результати яких вплинуть і на діалог України з ЄС.

Останній день сесії був присвячений темі «Крим на політичній мапі України». Доповідачем дискусійної платформи виступив Заступник голови Верховної Ради АР Крим Григорій ІОФФЕ.

Політик розпочав свій виступ зі звернення до історії появи та існування Автономної республіки Крим у скаді України. Сам цей факт – існування автономії у складі унітарної держави – екперт називає певним політологічним нонсенсом, оскільки автономія (задекларована Конституцією АР Крим) – це парламентська республіка, а існування такої у складі унітарної України (чи то президентсько-парламентської, чи то парламентсько-президентської республіки) – дуже нетипове явище. Відносини АР Крим з державою є неформальними, свідченням цього є наша Конституція (Кримський парламент не приймає закони – лише нормативно-правові акти. Останні у випадку невідповідності Конституції України, можуть бути призупинені президентом і не можуть бути оскаржені прокурором).

Григорій Іоффе розповів про процес створення кримської автономії, про міфи стосовно цього, поширювані сучасними молодими політиками та політологами. Висвітлив він і передумови, які сприяли такій події, в тому числі історичний та політичний контекст питання. Експерт зазначив, що існування кримської автономії слід розглядати як факт, і такий факт, що суттєво впливає на багато процесів в країні. Не враховувати це – означає вбачати у Криму лише сепаратистськи налаштованих співгромадян. Саме тому обов’язково має бути вироблена виважена політика України по відношенню до автономії.  Кримський політик та учасники Школи дискутували з приводу наявної соціально-політичної та економічної ситуації, гуманітарних і релігійних питань.

Сесія завершилась загальним підведенням підсумків та обміном враженнями учасників. Вже в вересні учасники відвідають чергову сесію у м. Львів, яка буде присвячена реформам.

Українська школа політичних студій – це спільна програма Лабораторії законодавчих ініціатив та Ради Європи, започаткована у 2005 році з нагоди десятиріччя вступу України до цієї міжнародної організації. Місією Школи є формування, навчання, інтелектуальна та інформаційна підтримка, а також ціннісне орієнтування української мережі лідерів.

Школа професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА» – це майданчик для спілкування професійних журналістів, обміну знаннями, досвідом, ідеями та ініціативами, а також платформа для поглиблення професійних знань і навичок роботи в різних жанрах задля виховання та формування лідерів української журналістики, які б відстоювали найвищі стандарти журналістики, дотримувалися етичних принципів, розуміли суть журналістської професії, сповідували ідеали незалежних засобів масової інформації у демократичному суспільстві, поділяли європейські цінності. Школа – єдина програма в Україні, яка формує світоглядний комунікативний майданчик для професійного спілкування журналістів з різних регіонів України та сприяє доланню стереотипів.

Робота першої сесії розпочалася проведенням 26 травня 2012 року круглого столу на тему “Сучасні виклики журналістики”. Доповідачами виступили  Єгор СОБОЛЄВ, координатор Незалежного бюро журналістських розслідувань “Свідомо”, та Валентина САМАР, голова Правління Інформаційного прес-центру.  Вони поділилися своїм баченням основних викликів, що стоять перед сучасними ЗМІ, зокрема обговорили питання професійності матеріалів журналістів-блогерів. Також говорили про актуальність та можливості використання у роботі журналіста інформації з соціальних мереж, що у перспективі може поставити під питання виживання традиційних ЗМІ. Учасники круглого столу підкреслили, що наразі українська журналістика зіштовхнулася з двома основними проблемами, які визначають її подальший розвиток: по-перше, мас-медіа ще не стали по-справжньому незалежними у своїй роботі, більшість не до кінця розуміє сутність професії журналіста, а по-друге, український медіа простір починає переживати інформаційну революцію, пов’язану зі зростаючою роллю нових медіа. Після цього учасники Школи мали змогу прослухати виступ Єгора Соболєва, присвячений громадській активності як новому виміру професії журналіста. На думку експерта, самих журналістських матеріалів є недостатньо для якісних зрушень в Україні, а відсутність активних дій з боку громадян загалом, і журналістів зокрема, спрямованих на зміну існуючої системи, є дорогою в нікуди. Тому Є. Соболєв закликав журналістів об’єднувати зусилля заради спільної мети.

Наступного дня, 27 травня 2012 року, Ольга ДУХНІЧ, викладач кафедри політичних наук та загальної психології, заступник декану філософського факультету Таврійського національного університету, тренер та методист тренінгових програм НУО «Інтеграція та розвиток», допомогла учасникам ближче познайомитися один з одним та покращити командну роботу протягом усієї програми.

Сесія Школи продовжилася виступом Ігоря СЕМИВОЛОСА, виконавчого директора Центру близькосхідних досліджень, що був присвячений темі національної безпеки України. Експерт розповів журналістам про критерії нацбезпеки, поділився своїм баченням основних загроз для держави, висвітлив питання побудови політичної нації в Україні, зазначивши, що конкуруючі ідентичності громадян різко зменшують можливості для діалогу та пошуків компромісу зі спірних питань; також суттєвим викликом є криза політичних інститутів, недостатня легітимність політичної еліти та фрагментація політичного поля.

Після цього журналісти відвідали історико-археологічний музей «Салачик», що у м. Бахчисарай. Там само учасники мали змогу познайомитися із Рефатом ЧУБАРОВИМ, народним депутатом України III, IV та V скликання, заступником Голови Меджлісу кримськотатарського народу, й прослухати його лекцію «Етнонаціональна політика України крізь призму кримськотатарського народу».  Кримський політик розповів учасникам Школи про історичне минуле кримськотатарського народу та проблеми, з якими стикається цей народ у сучасній українській державі, де етнонаціональна політика, на думку Р. Чубарова, не є достатньо виваженою та продуманою.

Наступного дня, 28 травня 2012 року, Володимир ПРИТУЛА, голова Комітету із моніторингу свободи преси в Криму, ознайомив журналістів з історією життя «советских крымчан», розповів про їх політичні уподобання та причини виникнення такого феномену. Говорилося й про соціальне становище народів, які населяли Кримський півострів. Також, В. Притула у своєму виступі зосередився на становищі кримських татар в Україні, зазначивши, що освітнє, мовне, земельне питання, а також збереження ідентичності наразі є основними для кримськотатарського народу.

Продовжився день виступом Ленура ЮНУСОВА, радника з питань ЗМІ в Криму програми «У-Медіа», Інтерньюз-Україна. Експерт виступив перед слухачами Школи з метою висвітлення питання змін способів споживання інформації у сучасному світі та їх впливу на медіа. Л.Юнусов підкреслив виключну роль мобільних приладів, соціальних мереж, пошукових систем та агрегаторів у змінах способів засвоєння інформації, зазначивши, що якщо раніше комунікація відбувалася за принципом «один говорить, всі слухають», то наразі ситуація кардинально змінилася: «всі говорять, ніхто не слухає». Також експерт показав, якою є медіа дієта сучасної людини, як змінилася поведінка людей за останні 20 років під впливом змін у способах споживання інформації, яким чином це вплинуло на природу медіа: на зміну розірваній комунікації прийшли інтерактивні, конвергентні соціальні медіа. Під час свого виступу Л. Юнусов також зазначив, що у сучасному світі набирає обертів розважальна функція ЗМІ, а інформаційна та просвітницька роль мас-медіа, навпаки, відходить на другий план.

Продовжуючи знайомитися з темою національної безпеки України, учасники Школи попрямували до м. Севастополь для відвідання фрегату «Гетьман Сагайдачний». Журналісти мали змогу на власні очі побачити один із найбільших кораблів Військово-морських сил України, на борту якого під час виконання своїх завдань перебуває 208 моряків, дізнатися про основні його функції, познайомитися з особливостями управління, озброєння та побутом українських морських вояків.

Наступного дня, 29 травня 2012 року, перед учасниками виступив Сергій ГАЙДАЙ, директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства «Гайдай.ком», з презентацією «Журналіст: суб’єкт чи інструмент соціальної інженерії?». Експерт розповів учасникам про інформаційні віруси, що отруюють масову свідомість, про утворення мемів, стереотипів та різних психо-програм у суспільстві, а також навів приклади їх використання у PR. Друга частина виступу С. Гайдая була присвячена розвінчанню п’яти міфів, що захищають українську владу, зокрема: «Політика – це брудна справа»; «В українців ніколи нічого не виходить, менталітет такий»; «Зміни у суспільстві – довга справа, на це потрібні століття», зазначивши, що для справжньої еліти, яка в Україні не існує, це питання декількох найближчих років.

Робота Школи завершилася проведенням практичного тренінгу з використання інфографіки в мас-медіа. Тренером виступив Олег ОНИСЬКО, керівник агенції Ukrainian Media Service, головний редактор тижневика «ZIK». Тренер познайомив журналістів з основними принципами використання інфографіки та підготовки інформації для її візуалізації. О. Онисько зосередився на основних інструментах, деяких особливостях колористики, на прикладах показав учасникам, які зразки інфографіки можна вважати якісними, а які – ні, а також розповів, як читач сприймає інформацію в залежності від використання тих чи інших інструментів в інфографіці.

Проведення наступних сесій Школи планується 4-8 вересня 2012 року у Києві та 18-21 жовтня у Львові.

Дивіться також:

Інформація про сесію (викладачі, теми виступів, заходи)

20 грудня 2012 року в Києві відбувся круглий стіл «Результати реформи законодавства України про місцеві вибори», на якому були презентовані результати громадського моніторингу діяльності депутатів місцевих рад в п`яти регіонах України (Волинській, Донецькій, Закарпатській, Херсонській та Чернігівській областях). Моніторинг проводився з метою визначення наслідків реформи законодавства про місцеві вибори 2010 року. В кожному регіоні він охопив три місцевих ради: обласну, міську обласного центра та міську невеликого міста – вцілому відстежувалася робота 90 депутатів. У круглому столі взяли участь експерти з питань місцевого самоврядування з різних регіонів України та з Києва, які безпосередньо займались моніторингом та досліджували ситуацію на місцях.

Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут відзначив, що загалом метою проекту було встановити, чи покращила виборча реформа 2010 року (заміна пропорційної системи на змішану) якість роботи місцевих депутатів та їх взаємодію з виборцями. Отримані результати можуть бути використані для удосконалення виборчого законодавства (зокрема, Виборчого кодексу) та законодавства про місцеве самоврядування.

Андрій Когут, програмний координатор Лабораторії законодавчих ініціатив, говорив про ще одне завдання проведеного моніторингу – порівняти роботу депутатів місцевих рад, обраних за списками, та мажоритарників. Проект показав, що наразі такої різниці фактично не існує. Можна зробити висновок, що своїх цілей – розвиток каналів комунікації між депутатами та виборцями – виборча реформа не досягла. Поінформованість громадян щодо роботи інститутів місцевого самоврядування (персональний склад, діяльність, звітування) залишається низькою, що підтвердили відповідні опитування.

Михайло Шелеп, виконавчий директор Центру Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу (м. Луцьк), ознайомив з результатами моніторингу волинських депутатів. Проект показав слабку обізнаність багатьох з них щодо власних функцій та інструментів їх виконання (запити, звітування тощо). Взаємодія з медіа відбувається переважно з ініціативи самих журналістів. Нерідко депутати-можоритарники навіть не проживають в окрузі, від якого обрані.

Експерт Карпатського агентства прав людини «Вестед» (м. Ужгород) Павло Білак говорив про реалізацію проекту на Закарпатті де були виявлені схожі тенденції (загалом слід відзначити, що такі тенденції прослідковуються по всій країні). Моніторинг показав складність отримання інформації щодо діяльності депутатів облрад (в порівнянні з міськими депутатами). Крім того, несподіванкою став факт того, що досліджувана Виноградівська міська рада фактично всі свої рішення приймає без обговорення.

Євгеній Романенко, керівник проекту Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень,поділився враженнями від реалізації проекту у Чернігівській області. Там у вибірку депутатів потрапив голова обласної ради, й моніторинг показав значно більшу активність з його боку в порівнянні зі звичайними депутатами, в тому числі й в контексті комунікації з виборцями. Це дозволило зробити висновок, що така активність залежить не від способу обрання того чи іншого депутата, а від його особистого підходу та посади.

Експерт Донецької обласної організації Комітету виборців України Олег Гришин також засвідчив складність в отриманні інформації щодо роботи місцевих рад всіх рівнів. За мотивами набуття депутатського мандату він поділив народних обранців на 3 категорії: депутати, які пішли в місцеву владу заради статусу депутата; представники різноманітних бюджетних установ, делеговані в ради для вирішення їх питань; бізнесмени, які вирішують особисті питання та питання власного бізнесу. Крім того, експерт говорив про недостатнє розуміння виборцями функцій та повноважень місцевих депутатів.

Дементій Бєлий, голова Херсонської обласної організації Комітету виборців України, представив результати моніторингу південного регіону. Проект засвідчив, що звітування місцевих депутатів перед виборцями там фактично не відбувається. Разом з тим, належність депутата до політичної партії, нехай частково, але все ж позитивно впливає на його комунікацію з виборцями, адже партійне керівництво спонукає своїх партійців до більш активної роботи з громадянами. Експерт також відзначив, що мажоритарна складова виборчої системи не виконала покладених на неї сподівань. Як тезу до обговорення голова Херсонської обласної організації КВУ висловив пропозицію щодо проведення частіших місцевих виборів (наприклад, раз у 2 роки), що, на його думку, активізує і самих депутатів, і виборців (в тому числі – в контексті обізнаності).

Насамкінець, Андрій Когут підсумував напрацьовані пропозиції законодавчих змін (перш за все – до закону про місцеве самоврядування та закону про статус місцевих депутатів). Загалом дані рекомендації (які будуть видані в окремій публікації) спрямовані на покращення комунікації депутатів з виборцями та забезпечення прав депутатів від меншості, а також – на підвищення правової обізнаності депутатів місцевих рад щодо своїх прав та можливостей.

Круглий стіл організовано Лабораторію законодавчих ініціатив і Центром Політичного Аналізу та Виборчого Консалтингу (в рамках діяльності Мережі підтримки реформ) та за підтримки програми “Громадянське суспільство та належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”.

Незалежні українські експерти прокоментували щорічний звіт по Україні в рамках Європейської політики сусідства за 2011 рік під час прес-конференції, що відбулася 17 травня в агентстві «Інтерфакс». На думку експертів, ці звіти є важливим індикатором того, як ЄС оцінює процес реформ в Україні. Вони є дзеркалом європейської інтеграції і дозволяють виміряти температуру відносин між ЄС та Україною.

Європейські експерти занепокоєні ситуацією щодо поваги до верховенства права та посилення судової влади у Україні. Справи проти лідерів опозиції та членів колишнього уряду підтвердили побоювання щодо вибіркового застосування правосуддя.

У Звіті наголошується на необхідності привести Закон №4050-VI «Про державу службу» у відповідність до норм ЄС. З такою оцінкою погоджуються й українські експерти, оскільки під час розробки цього закону не були взяті до уваги ключові рекомендації, зроблені програмою SIGMA. 

Можна впевнено стверджувати, що протягом 2011 жодного прогресу у виконанні Україною Європейської політики сусідства щодо свободи зібрань не було. На думку Володимира Чемериса, члена правління Інституту економіко-соціальних досліджень «Республіка», «незначним кроком у її виконанні можна вважати лише створення у березні 2012 робочої групи з доопрацювання законопроекту про свободу зібрань за участі громадськості. Адже свобода зібрань – це найефективніший і, часом, єдиний інструмент, за допомогою якого українці захищають свої соціальні та громадянські права. Проте влада хоче його  відібрати: в Україні існують систематичні порушення права на мирні зібрання. Так, суди протягом 2011 заборонили 90% усіх позовів органів влади про заборону мирних зібрань (а у Києві – усі 100%)». У сфері боротьби з корупцією Звіт справедливо зафіксував, що дана політика в Україні все ще має “паперовий” характер, – зауважує Іван Пресняков, експерт Українського інституту публічної політики. Він додав, що імплементація ухвалених документів викликає багато питань.

Загалом, експертна оцінка процесу реформ в Україні протягом 2011 року збігається з оцінкою, наданою ЄС. Експерти закликають владу серйозно поставитися до цієї оцінки і визначають такі необхідні кроки щодо реформ:

• Ухвалити законопроект “Про свободу мирних зібрань»,  який розроблений правозахисниками та отримав загалом позитивну оцінку Венеціанської комісії, а не урядовий проект № 2450, який свого часу отримав негативну оцінку як української громадськості, так і експертів Ради Європи та ОБСЄ.
• Внести зміни до нещодавно прийнятого закону “Про державну службу” з урахуванням рекомендацій SIGMA. Також необхідно ухвалити проект Адміністративно-процедурного кодексу (текст якого готовий з 2008 року).
• Президенту України необхідно якнайшвидше остаточно визначитися з тим, який саме орган має координувати антикорупційну політику у державі з наданням цьому органу повноваження і ресурси для такої роботи. Інакше реалізація антикорупційної стратегії та державної програми з часом загальмується внаслідок браку політичної волі та координації.

Довідка
15 травня Делегація ЄС в Україні опублікувала щорічний звіт по Україні в рамках Європейської політики сусідства , який оцінює стан виконання Україною Порядку денного Асоціації ЄС-Україна у 2011 році.

Діяльність Громадської експертної ради здійснюється в рамках проекту  “Платформа аналізу євроінтеграційної політики України”, що реалізується в рамках проекту “Об’єднуємося заради реформ” (UNITER), який виконується Pact в Україні за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).

29 березня у Львові відбулася зустріч Робочої групи 3 Східного Партнерства «Довкілля, зміни клімату та енергетична безпека». Учасниками заходу стали представники громадських організацій, що працюють у сфері довкілля, зміни клімату, енергетичної безпеки. З-поміж головного було обговорено основні напрямки діяльності Робочої групи та окреслено пріоритети на 2012 рік.

Андрій Когут, член Керівного комітету Національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, поінформував учасників щодо ключових аспектів ініціативи Східне партнерство, а також найбільш важливих напрямків діяльності Форуму та Національної платформи. Говорячи про виміри Східного партнерства, експерт відзначив “певні проблеми багатостороннього рівня співпраці”, пов’язані насамперед з тим, що всі країни-учасниці Східного партнерства є надзвичайно різними. За його словами, досить часто країни-учасниці Східного партнерства є непоінформованими щодо дільності одна одної в тих чи інших сферах. Тому питання обміну інформацією є дуже важливим. А. Когут також зауважив, що до чотирьох тематичних платформ (“Демократія, належне врядування та стабільність”, “Економічна інтеграція та наближення до політик ЄС”, “Енергетична безпека”, “Міжлюдські контакти”), в рамках яких відбувається багатостороння співпраця, буде додано ще одну – “Соціальний діалог”, що об’єднає представників профспілок та організацій роботодавців.

Однією з важливих складових Східного партнерства є Форум громадянського суспільства, який було створено з метою налагодження контактів, а також обміну інформацією та досвідом між громадськими організаціями країн-учасниць. Форум є також своєрідним каналом прямої комунікації між представниками громадянського суспільства країн Східного партнерства та інституціями Європейського Союзу.

Говорячи власне про Національну платформу Форуму, А. Когут зауважив, що вона є свого роду “офіційним учасником” ініціативи “Східне партнерство”, що дає змогу “безперешкодно” комунікувати і з Представництвом ЄС в Україні, і з комісарами Євросоюзу. Цей майданчик, який “все ще перебуває на стадії становлення”, за словами експерта, дозволяє виносити обговорення важливих питань на міжнародний рівень. Тому необхідність розвитку співпраці в рамках тристороннього формату – зустрічей представників громадянського суспільства, урядових структур та інституцій ЄС – вкрай важдива. Це дасть змогу поставити на порядок денний ті проблеми, обговорення яких влада намагається уникати.

Наталія Андрусевич, координатор Робочої групи 3 “Довкілля, зміни клімату та енергетична безпека”, у свою чергу, відзначила, що Форум громадянського суспільства Східного партнерства є “дієвим інструментом”, який можна та потрібно практично та ефективно використовувати. Як приклад, вона навела ініціювання Робочою групою №3 під час третього Форуму громадянського суспільства у Познані звернення з приводу міжнародних переговорів зі зміни клімату в Дурбані. Окрім того, як зазначила вона, на сьогодні в рамках тематики Робочої групи №3 Європейська Комісія приділяє значну увагу, зокрема, питанням Спільної екологічної інформаційної системи, зеленої економіки, а також належного екологічного врядування.

Говорячи про порядок денний Форуму громадянського суспільства у цьому контексті, Н. Андрусевич зауважила, що під час другої зустрічі у Берліні у 2010 році Робочою групою було обрано 6 тематичних напрямків, на основі яких було підготовлено 6 дискусійних документів щодо екологічного врядування, відновлювальної енергетики, стратегії екологічної безпеки, зміни клімату і природних ресурсів, екосистемних послуг та управління відходами. Окрім того, було впроваджено проект з оцінки екологічного врядування, результати якого було презентовано під час третього Форуму у Познані у 2011 році.

Щодо діяльності Робочої групи в рамках Національної платформи, то на даний момент вона концентрується навколо 3-х груп питань – моніторинг виконання екологічної та енергетичної складової Порядку денного асоціації, моніторинг виконання Планів дій з реалізації екологічної та транспортної стратегії,а також доступ до екологічної інформації та формування екологічної політики.

Зоряна Міщук, представник ВЕГО “Мама-86”, представила присутнім презентацію щодо оцінки та моніторингу належного екологічного врядування. Під час проекту було здійснено оцінку таких спектів як доступ до інформації, екологічне звітування, стратегічна екологічна оцінка тощо. За її словами, аналіз вищезазначених питань здійснювали експерти з 6 країн-учасниць Східного партнерства, які оцінювали ситуацію у тій чи іншій сфері за шкалою оцінок. Пріоритетними питаннями, що досліджувалися експертами, за словами виконавчого директора ВЕГО “МАМА-86”, були: посилення співробітництва з ЄС; посилення адміністративних структур та процедур; розробка планів, стратегій та програм в сфері охорони навколишнього середовища; інтеграція екологічних питань в секторальні політики та інші. Результати оцінювання вилились у своєрідний рейтинг країн-учасниць Східного партнерства. Разом з тим, вона наголосила, що дослідження містить певну частку суб’єктивності, адже оцінку здійснювали фахівці, що висловлювали свою думку. Так, відповідно до результатів, його очолює Вірменія, за нею йде Молдова, а Україна посідає третє місце. Говорячи про загальні результати дослідження, З. Міщук зауважила, зокрема, що реформи в країнах Східного партнерства відбуваються непослідовно. Окрім того, реальні механізми та процедури для участі громадськості та її доступу до інформації відсутні. Також поки що “досить слабко вирішуються” питання інтеграції екологічної політики в інші сфери, наголосила виконавчий директор ВЕГО “МАМА-86”.

Ще одним важливим висновком є те, що спостерігається певна кореляція у стратегічному плануванні – ті країни, що ведуть переговори щодо Угоди про асоціацію з ЄС, демонструють найбільші успіхи у розробці Національної стратегії екологічної політики. Зокрема, єдиною сферою, в якій Україна отримала першість, є сфера розробки стратегій, планів та програм.

Питання порядку денного Східного партнерства та, зокрема, Національної платформи Форуму громадянського суспільства у сфері енергетичної безпеки було представлене Владиславом Дейнеко, представником Аналітичного центру регіонального співробітництва. Так, під час презентації експерт зосередився на питаннях завдань Робочої групи №3 Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, а також рекомендацій щодо формування порядку денного громадських організацій, які беруть участь у роботі Форуму та опікуються питаннями енергетичної безпеки.

Під час другої частини зустрічі експерти також обговорили перспективи, пріоритети, а також основні завдання діяльності Робочої групи на 2012 рік.

Джерело: “Європейський простір”