Інструменти демократії | Лабораторія законодавчих ініціатив

Прес-конференція «Коли в Україні запрацює місцевий референдум?» (відео)

У прес-конференції взяли участь народний депутат України, Голова комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Давид Жванія, Голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут, Президент Фонду Східна Європа Віктор Лях, та експерт Лабораторії законодавчих ініціатив Олександр Заславський.

Ця прес-конференція стала фінальним заходом в рамках проекту «Реформа інституту місцевого референдуму: участь громадян в урядуванні», який реалізовувала коаліція організацій в рамках ініціативи «Мережа підтримки реформ»: Лабораторія законодавчих ініціатив (м. Київ), ГО «Центр політичного аналізу та виборчого консалтингу» (м. Луцьк), ГО «Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень» (м. Чернігів), Донецька та Херсонська організації ВГО «Комітет виборів України».

Метою проекту була консолідація зусиль громадськості, експертів і політиків з метою лобіювання у парламенті рекомендацій до законопроекту про місцевий референдум (№0867), які б відповідали інтересам громадянського суспільства, а також популяризація інституту місцевого референдуму в якості інструменту безпосередньої участі громадян в урядуванні.

Під час прес-конференції Ігор Когут окреслив основні результати круглого столу, що відбувся 13 березня 2013 року у стінах Верховної Ради України, де в середовищі широкого кола експертів та народних депутатів були актуалізовані проблеми та перспективи регулювання у сфері місцевих референдумів, а також були представлені громадські рекомендації до законопроекту №0867.

Давид Жванія розповів про роль інституту місцевого референдуму в представницьких демократіях Європи та країн СНД, і, крім того, проінформував про перспективи необхідного доопрацювання законопроекту про місцевий референдум, його ухвалення, а також належного застосування.

Розповідаючи про ініціативу підтримки проекту «Реформа інституту місцевого референдуму: участь громадян в урядуванні» та про сам проект Віктор Лях охарактеризував процедуру громадських обговорень як приклад найкращих практик вироблення громадських рекомендацій та участі громадян у виробленні політики.

Олександр Заславський поінформував про етапи реалізації проекту «Реформа інституту місцевого референдуму: участь громадян в урядуванні», результати експертних консультацій у регіонах України, а також про основні проблемні моменти законопроекту про місцевий референдум та громадські рекомендації до нього.

Дивитися відео

Проект «Реформа інституту місцевого референдуму: участь громадян в урядуванні» реалізується Лабораторією законодавчих ініціатив з партнерами в межах спільної ініціативи Pact Inc., Міжнародного фонду «Відродження» та Фонду Східна Європа. Реалізація компоненту «Підтримка місцевих ініціатив» програми «Об`єднуємося заради реформ (UNITER)», що виконується Pact Inc., стала можливою завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), та фінансовій підтримці Міжнародного фонду «Відродження».

Круглий стіл “Реформа інституту місцевого референдуму: участь громадян в урядуванні”

Під час заходу було обговорено питання законодавчого забезпечення конституційного права громадян на участь у місцевому референдумі для вирішення територіальною громадою питань місцевого значення шляхом прямого волевиявлення. Також народні депутати та експерти обговорили положення законопроекту про місцевий референдум (реєстр. № 0867 від 12.12.2012), що був поданий Кабінетом Міністрів України і прийнятий за основу 19 квітня 2011 року Верховною Радою України VI скликання та внесений до Верховної Ради України VII скликання для його подальшого розгляду відповідно до статті 106 Регламенту Верховної Ради України за процедурою підготовки до другого читання.

Участь у круглому столі взяли народні депутати України, представники органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх провідних асоціацій, неурядових організацій, науковці, експерти.

На відкритті заходу виступили Давид Жванія, народний депутат України, голова Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, Марина Ставнійчук, радник Президента України – Керівник Головного управління з питань конституційно-правової модернізації Адміністрації Президента України, Ігор Когут, голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив та Віктор Лях, президент Фонду Східна Європа.

Відкриваючи круглий стіл, Давид Жванія окреслив основні теми обговорення: види референдумів і їх юридичні наслідки, процедура ініціювання та проведення референдумів, кворум для визнання результатів референдуму дійсними, фінансування та оскарження результатів референдуму тощо.

Ігор Когут підкреслив, що місцевий референдум може стати інструментом висловлення недовіри до влади, а експерти ж мають визначити як зробити цей інструмент ефективним.

Марина Ставнійчук зауважила, що робота із запровадження інституту місцевого референдуму є свідченням європейського підходу і це питання є пріоритетним як для Конституційної Асамблеї, так і для Громадської ради з питань розвитку громадянського суспільства. Вона також підкреслила, що процес прийняття цього закону відбувається в умовах низького рівня активності громадян, недостатнього усвідомлення громадянами своїх можливостей щодо впливу на вироблення політики, а також при відсутності якісної політичної культури.

Під час виступу у панельному обговоренні “Проблеми законодавчого регулювання інституту місцевого референдуму. Європейський та український досвід” Володимир Бондаренко, народний депутат України, голова підкомітету з питань виборчого законодавства та об`єднання громадян Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, звернув увагу громадськості на питання імплементації результатів референдуму та доцільність урізноманітнення акторів, що можуть ініціювати референдум.

Анатолій Ткачук, директор з питань науки та розвитку Інституту громадянського суспільства, експерт Ради Європи, зазначив, що на його думку, референдум – це гармата, що має рідко застосовуватись, особливо у поляризованих суспільствах. Замість нього можна й треба проводити консультації, опитування тощо. Експерт поставив під сумнів доцільність проведення консультаційних референдумів, оскільки їх рішення не є обов`язковими. В цілому експерт підтримав прийняття законопроекту, але також зазначив на необхідності прийняття законодавства, що сприяло б децентралізації влади в Україні.

Євген Карташов, народний депутат України, голова підкомітету з питань місцевого самоврядування Комітету ВРУ з питань державного будівництва та місцевого самоврядування, поділив думку колег щодо доцільності реформування інституту місцевого референдуму та зазначив, що це перш за все інструмент для показу думки населення і оцінки дій та намірів влади з боку населення.

На думку Дениса Ковриженка, радника з юридичних питань Представництва Міжнародної фундації виборчих систем (IFES) в Україні, легше розробити новий законопроект про місцевий референдум, ніж доопрацьовувати до II читання наявний (№0867). Експерт вважає що референдум має бути або затверджуючим, або скасовувальним, оскільки громадяни не мають необхідних знань для прийняття правових рішень. Експерт також зазначив, що суттєвого доопрацювання потребують розділи щодо агітації під час підготовки до місцевого референдуму та його фінансування.

Юрій Ключковський, президент Інституту виборчого права, наголосив на тому, що природа всезагального референдуму відрізняється від природи місцевого. Також він підняв ряд надзвичайно актуальних та складних питань: предмет місцевого референдуму, маніпулювання під час складання питань для винесення на голосування, можливість оскарження факту реєстрації ініціативної групи тощо.

Віктор Кравченко, директор Центру правової допомоги містам Всеукраїнської асоціації органів місцевого самоврядування “Асоціація міст України”, підтримуючи колег, також наголосив на важливості чіткого окреслення предмету референдуму.

В рамках секційного обговорення “Реформа інституту місцевого референдуму: участь громадян в урядуванні” Олександр Заславський, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив, презентував основні результати дослідження, здійсненого в рамках однойменного проекту у співпраці з регіональними партнерами і членами Мережі підтримки реформ. Було зазначено, що у період із 1991 по 2012 рік в Україні відбулося 165 референдумів, і більшість із них проводилася із ініціативи місцевої влади у зв`язку із змінами в адміністративному поділі. Однак абсолютно неможливо відслідкувати ті ініціативи, які так і не були зареєстровані через недосконалість діючого на той момент закону «Про всеукраїнський та місцевий референдуми».

Серед рекомендацій до законопроекту були зазначені:

рішення імперативного місцевого референдуму мають таку ж юридичну силу, як і нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування, однак влада не може скасовувати або вносити зміни до відповідного акту/рішення імперативного місцевого референдуму протягом певного періоду (наприклад 4-5 років);
передбачити в законопроекті терміни розгляду радою відповідного рівня питання щодо результатів консультативного референдуму протягом 30 днів з дня оголошення результатів такого референдуму та зобов’язати раду відповідного рівня не розглядати аналогічне питання по суті тому, яке було висунуто на місцевий референдум, однак яке не було підтримано громадою, протягом певного терміну (1-2 роки);
варто закріпити можливість змінити форму запитання/проекту рішення, якщо воно не відповідає вимогам закону. Технічні описки та неточності, допущені у поданих ініціативною групою документах, не є підставою для відмови територіальної комісії в реєстрації ініціативної групи;
також потрібно передбачити механізм консультації ініціативних груп, щоб питання винесені на референдум відповідали вимогам цього закону;
визначити в законопроекті суб`єкти місцевого референдуму та передбачити можливість створення фонду усіма суб`єктами місцевого референдуми, а не обмежувати це право ініціативною групою;
передбачити в законопроекті можливість реєстрації суб`єктів місцевого референдуму в якості прибічників чи опонентів поставленого на голосування питання;
не проводити місцеві референдуми за 3 місяці до виборів всіх рівнів і протягом 3 місяців потому.

Геннадій Максак, президент неурядового аналітичного центру «Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень», м. Чернігів, у своєму виступі відмітив, що референдумом перш за все має займатися влада, а не тільки неурядові організації та західні фонди.

Михайло Наход, голова Центру політичного аналізу та виборчого консалтингу, м. Луцьк, презентував рекомендації, напрацьовані у ході виконання проекту. Серед них:

запровадити відповідальність посадових осіб за невиконання рішень місцевого референдуму,
створити певний конституційний орган, що допоможе ініціативним групам правильно сформувати питання (ним може стати Центральна виборча комісія),
зробити відкритою інформацію щодо грошових внесків для фінансування проведення місцевого референдуму,
запровадити проведення міні-референдумів у форматі townhall-meeting.

Дементій Білий, голова Херсонської обласної організації ВГО “Комітет виборців України”, спочатку відзначив деякі ризики проведення місцевих референдумів, такі як політизація, відсутність належного фінансування, невиконання рішень референдуму. На його думку, референдум – це інститут підвищення правової культури населення, що міг би суттєво посприяти вихованню населення України. Також експерт торкнувся питання видів референдумів, зазначивши, що думки спеціалістів з цього питання розходяться, проте механізм розгляду рішення, прийнятого на референдумі (незалежно від того, був він консультативний чи імперативний) має бути чітко прописаний. Також Д. Білий підтримав спрощення процедури реєстрації ініціативних груп, зазначивши, що необхідно чітко визначити перелік підстав для відмови у реєстрації такої ініціативи, а також надати ініціативним групам можливість виправити помилки та ще раз подати ініціативу.

Після виступів експертів відбулася дискусія народних депутатів України та експертів щодо процедури прийняття нового Закону про місцевий референдум та деяких окремих моментів, що стосуються процедури організації та проведення референдуму.

Підсумовуючи, Давид Жванія зазначив, що у разі внесення законопроекту до порядку денного, Комітет Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування буде активно працювати над врахуванням усіх висновків та коментарів експертів та буде намагатися до II читання надати збалансований законопроект, за який український парламент міг би проголосувати якомога скоріше.

Дайджест громадського спостереження за виборами (№3)

Основна увага в дайджесті приділена моніторингу роботи ЦВК, процесові формування окружних та дільничних виборчих комісій, ролі адмінресурсу під час кампанії та забезпеченню реальної рівності між кандидатами, а також рівності доступу основних політичних сил до ЗМІ. Дайджест виходить українською та англійською мовами.

Дайджест громадського спостереження за виборами (№3).

The Digest of Civil Polling on the Elections to the Parliament in Ukraine (№3).

Ігор Когут: “Це будуть жахливі перевибори”

Заява Центральної виборчої комісії про те, що вони не мають можливості встановити результат означають, що вибори в окремих округах визнані такими, що не відбулися. Тому ЦВК звернулася до Верховної Ради з питання призначити нові вибори. Якщо будуть скарги в судовому порядку від кандидатів, це лише додасть легітимності для призначення перевиборів.

Чи будуть це перевибори, чи переголосування – тут може бути по-різному. Перевибори від переголосування відрізняються тим, що в переголосуванні беруть участь ті самі кандидати, а в перевиборах можуть балотуватися інші. Скоріше за все можуть бути призначені перевибори.

Якщо будуть перевибори, то в них зможуть брати участь ті, хто програв на інших округах. Це основна загроза перевиборів. Буде дуже багато кандидатів і дуже багато інтриги навколо цього. Очевидно, це буде навала і все буде набагато складніше тому що амбітних і незадоволених кандидатів буде більше. Відтак, впливу на комісію, на формування комісії буде значно більше. Але, можливо, буде значно більший контроль від ЦВК і кожного з кандидатів, хоча дуже складно собі уявити бюлетені по 40-50 людей – це будуть жахливі вибори. Більш оптимальним було б призначити переголосування, але за умови зміни виборчих комісій. При переголосуванні все буде простіше, єдиними умовами тут виступають інші окружні виборчі комісії й інші дільничні виборчі комісії, а друга умова заключається в безпосередньому контролі від Центральної виборчої комісії.

Визначити те, чи буде це переголосування, чи перевибори може в першу чергу суд. З іншого боку Верховна Рада. ЦВК звернулося до парламенту з проханням призначити дострокові вибори, а не переголосуваня. Призначати переголосування Верховна Рада невповноважена, це прерогатива суду.

У випадку, якщо від Верховної Ради не буде реакції, то Центральна виборча комісія буде змушена постійно намагатись провести вибори в тих округах, де це необхідно разом з місцевими виборами або іншими. А Верховна Рада рано чи пізно буде змушена призначити перевибори, бо працювати в режимі відсутності п`яти депутатів можна, але необхідно в певний термін призначати вибори. Не виключено, що Верховна Рада буде працювати e неповному складі. Для мажоритарної системи це нормально. Ми мали вже такі самі випадки в Києві через високу конкуренцію.

Ігор Когут: “Парламентські вибори – випуск пару для українського суспільства”

Про Партію регіонів

Від самого початку парламентська кампанія 2012 року була способом легітимізації влади Партії регіонів. Для неї стояло важливе завдання – створити однопартійну більшість для того, щоб в принципових питаннях (як власність на землю, наприклад) не мати принципових суперечок всередині коаліції з комуністами. Але, напевно, Партія регіонів все ж буде змушена створювати таке об`єднання в майбутньому. Й, очевидно, в неї будуть виникати час від часу суперечності з партнерами по більшості.

«Регіонали», в принципі, досягли максимуму, який могли здобути на цих виборах. Разом з тим ми спостерігаємо дуже брудну кампанію в мажоритарних округах. Тут не можна сказати нічого на честь Партії регіонів. Вона діяла брутально і до виборів, і під час, і, напевно, буде діяти брутально на перших установчих засіданнях нового парламенту.Але об’єктивно – партія влади в Україні завжди набирала в межах 12-14%, тож дійсно маємо прецедент. Хоча, напевно, для більшості людей в базових для ПР регіонах так і не було знайдено політичної альтернативи. Таким проектом каналізації незадоволених настроїв на Сході міг би стати проект «Україна вперед», але не вистачило харизми й довіри.

Що хотіло сказати суспільство

Ці парламентські вибори стали таким собі випуском пару для українського суспільства. Наступні вибори будуть аж в 2015 році, тому громадяни дійсно хотіли у той чи інший спосіб висловити свою позицію, прореагувати на ситуацію у країні. Тут, як не парадоксально, перш за все йдеться про низьку явку – більше ніж 40% виборців не прийшло на вибори. Це реакція на стан справ у країні. Маємо ще більшу недовіру до правлячої еліти, до правлячої політичної сили. Українське суспільство – спільнота тотальної недовіри, тут ситуація жодним чином не змінилася.

Про ВО «Свобода»

Результат ВО «Свобода» – це так само реакція суспільства на відсутність стрічки в бюлетені «Не підтримую жодного кандидата». Не можу сказати, що проходження в парламент цієї політичної сили свідчить про радикалізацію українського суспільства. Це скоріше говорить про серйозний потенціал активних громадян. От йдуть розмови про радикалізацію парламенту чи «коричневу загрозу», але ж в багатьох країнах стабільної Європи так само при владі знаходяться праві сили. Єдине – в Україні ми не маємо жодних запобіжників проти будь-якої партії влади, проти будь якого крену. Таким запобіжником має бути демократія сама по собі.

Голосування за «Свободу» – це не ідеологічний вибір (хоча мова і йде про одну з небагатьох ідеологічних партій). Це незадоволення і владою, і опозицією, а також прояв недовіри до проекту Кличка (так суспільство прореагувало на його небажання підписувати будь-які коаліційні угоди). Так само не є повністю ідеологічним голосування за комуністів – КПУ отримала голоси незадоволених Партією регіонів на Сході і Півдні.

Про українську демократію

Ці вибори показали, що українське суспільство поступово дозріває до демократії. Не пройшли проекти, котрі мали достатньо коштів для телевізійної реклами: «Вперед Україна», «Наша Україна». Бачимо, що цей ресурс далеко не завжди спрацьовує, тому є сподівання, що в майбутньому ми могли б спокійно обходитись без такого дорогого компонента виборів як телевізійна реклама. Політикам треба ходити й зустрічатися з людьми, а не постійно з’являтися на телеекранах. Знову апелюючи до європейського досвіду, варто відзначити, що там такої масованої політичної реклами на телебаченні немає. Там більше поширений формат дебатів або ж зустрічей з виборцями.

Про парламентське оновлення

Навіть з приходом нових людей до парламенту має пройти час, перш ніж там з’явиться нова енергія. Адже та ж «Свобода» – це люди, які переважно не мають досвіду парламентської діяльності. Те саме можна сказати про частину списку «Удару». Але ж факт є фактом – громадяни дали можливість прийти до влади новим партіями, які можуть стати стимулом для досвідчених політиків з обох таборів.

Тож маємо оновлення на третину складу парламенту. Також багато хто повертається до Верховної Ради через певний час відсутності в активній політиці. Втім, слід пам’ятати – коли більшість політичних сил запрошують до себе нових людей, ніхто не задає питання, чи розуміють ці нові депутати функції члена парламенту. Розуміння парламентаризму й представницького характеру влади наразі дуже низьке.

Про розмежованість регіонів

Ці вибори не вирішили проблему політичної розмежованості Сходу і Заходу України. Бачимо, що електорат Партії регіонів і комуністів – це Схід та Південь, електорат опозиції – Захід й частково Центр. Тобто, політична географія не змінилася, а от радикалізація цього протистояння збереглася. Політики так і не знайшли способу порозуміння Сходу і Заходу.

Хто переміг?

Не можна стверджувати, що опозиція цілковито програла вибори. Якби пройшов виборчий законопроект Партії регіонів, то мали б значно гіршу ситуацію. Тому опозиція скоріше програла в одномандатних округах, де виставляла завідомо слабких кандидатів.

Найбільшою помилкою діючого закону про вибори (окрім бар’єру, виборчої системи та суб’єктів висування, які просто не обговорювалися під час зміни законодавства) – норми про виборчкоми, які діяли дуже непрозоро. Загалом же ці вибори здобудуть славу точкових боїв. Ціна мандату дуже висока, видно, що кандидати занадто багато вклали ресурсів, щоб поступатися. Ніхто вже навіть не говорить про реальну підтримку, важливий лише мандат та гарантії, які він приносить з собою. Є побоювання, що напруга може перерости людей на майдани, фактично ми це вже й спостерігаємо.

Порушення правил масової агітації — наймасовіша проблема парламентської виборчої кампанії 2012 року

Тренінги для членів ОВК та ДВК, діяльність офіційних спостерігачів та представників міжнародних організацій, робота закордонних виборчих дільниць, моніторинг фінансових витрат кандидатів у мажоритарних округах, найпоширеніші порушення під час ведення виборчих кампаній та організація роботи в день голосування — це ті ключові проблемні питання, яким приділено увагу в другому дайджесті громадського спостереження за парламентськими виборами в Україні виданого Національною платформою Форуму громадянського суспільства Східного партнерства.

Згідно інформації зібраної за допомогою проектів, що використовували краудмепінг — спеціальні інтерактивні інтернет-платформи, найбільш масовими є порушення за категорією “проведення передвиборчої агітації”. За даними проекту Electua.org, таких випадків виявлено понад 44 % серед 1155 повідомлень про порушення. За інформацією зібраною проектом “Майдан Моніторинг: Вибори 2012” виявлено 768 таких випадків.

Варто підкреслити, що громадські організації здійснили значний об`єм роботи, спрямований на забезпечення чесних та прозорих виборів. Так, у підсумках другого Дайджесту наголошено на тому, що “…громадськими організаціями було визначена необхідність просвітницьких кампаній для членів ДВК та ОВК, спостерігачів та представників міжнародних організацій, а також — виборців щодо роз’яснення їх прав, обов’язків, можливих порушень, необхідності про ці порушення заявляти та сприяти проведенню виборів до парламенту, що адекватно відображають інтереси суспільних груп на всій території України”.

Дайджест підготовлено на основі громадського спостереження за виборчим процесом в Україні таких неурядових організацій як Комітет виборців України, Громадська мережа ОПОРА, Асоціація “Спільний простір”, Ініціатива Electua.org, Рух “Чесно”, Майдан Моніторинг та Коаліція виборчих ініціатив “Дзвін”.

Дайджест 2 громадського спостереження за виборами (Ukr)

Довідка:

Національна платформа Форуму громадянського суспільства Східного партнерства — мережа українських неурядових громадських організацій, які об`єднують понад 150 організацій-членів. Платформа є частиною Форуму громадянського суспільства Східного партнерства, що є міжнародною платформою, яка складається з: НУО з країн Східної Європи, країн-членів ЄС, європейських і міжнародних мереж в цілях збільшити роль громадянського суспільства в обговоренні, реалізації і оцінюванні внутрішньої політики країн, які зацікавлені в Східному партнерстві з Європейським Союзом.

Digest 2 public observation of elections in Ukraine

In the second Digest National Platform of Eastern Partnership Civil Society Forum presents key results of the public observation on the eve of elections. Training of DEC and PEC members, activities of official observers and representatives of international organizations, the work of polling stations, monitoring financial expenditures of candidates in majority constituencies, the most common violations during the conduct of election campaigns and the organization of work on election day — these are the key issues, which paid attention in the second digest of the public observation of parliamentary elections in Ukraine published by National Platform of Eastern Partnership Civil Society Forum.According to information gathered through projects that used croudmapping — special interactive online platform, the most widespread violations by category “of campaigning.” According to the project Electua.org, such cases were found over 44% of 1155 reports of abuse. According to information gathered by “Square Monitor: Election 2012” 768 such cases were found.

It should be stressed that NGOs have made considerable amount of work aimed at ensuring free and fair elections. Thus, the results of the second digest highlighted that: «…NGOs defined a need of educational campaigns for PEC and DEC members, observers and representatives of international organizations, as well — for voters for clarification of their rights, responsibilities, potential violations, the need to report these violations to state and promote parliamentary elections that adequately reflect the interests of social groups throughout Ukraine. »

Digest was prepared on the basis of public observation of the electoral process in Ukraine of such NGOs as The Committee of Voters of Ukraine (http://www.cvu.org.ua/), The Social Network “OPORA” (http://oporaua.org/), The Association “Spilnyi Prostir “(http://www.prostir-monitor.org/), Initiative Electua.org, Movement “Chesno”(http://www.chesno.org/), The Maidan Monitoring (http://maidanua.org/) and The Coalition of Election Initiatives “Dzvin”.

Digest 2 public observation of elections in Ukraine (Eng)

Additional:

National Platform of Eastern Partnership Civil Society Forum is the network of Ukrainian non-governmental civic organizations, which unite more than 150 organizations-members. Platform is the part of Eastern Partnership Civil Society Forum which is the international platform which consists of: NGO’s from the countries of Eastern Europe, countries-members of EU, European and International networks in order to broad the role of civil society in discussions, implementation and evaluation of the internal politics of countries which are interested in Eastern Partnership with European Union.

Дайджест громадського спостереження за виборами (№1)

Перший випуск огляду, присвяченого спостереженню за парламентською кампанією-2012 в Україні зі сторони громадських організацій та ініціатив. Основна увага в дайджесті приділена моніторингу роботи ЦВК, процесові формування окружних та дільничних виборчих комісій, ролі адмінресурсу під час кампанії та забезпеченню реальної рівності між кандидатами, а також рівності доступу основних політичних сил до ЗМІ. Дайджест виходить українською та англійською мовами.

Дайджест громадського спостереження за виборами (№1)
The Digest of Civil Polling on the Elections to the Parliament in Ukraine (№1)

І. Когут про вибори в Україні та Грузії (Сьогодні про головне від 02.10.2012, телеканал TVi)

Дивитися відео

Міхаїл Саакашвілі визнав вибори у Грузії демократичними. Перемогу здобула “Грузинська мрія” – 53%, а правляча партія “Єдиний національний рух” набрала 41%. Як зміниться політичний курс, який був взятий 9 років тому, вирішиться після того, коли Грузія з січня 2014 стане парламентсько-президентською республікою. Що перемога опозиції означатиме для Президента Грузії? Чи збережуться реформи, які проводив Саакашвілі? Про це та багато іншого говорять в ефірі «Сьогодні про головне» на ТВі заступник генерального директора Центру Разумкова Валерій Чалий, заступник генерального директора Центру міжнародних та порівняльних досліджень Олег Грицаєнко, голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут та політтехнолог Денис Богуш.

Місцеві референдуми: профільний законопроект буде доопрацьовувати вже нова Рада (прес-конференція у Чернігові)

10 жовтня у Чернігові, в експертному клубі «Чиста політика» відбулась прес-конференція, присвячена завершенню проекту «Реформа інституту місцевого референдуму: участь громадян в урядуванні», який в рамках коаліційної співпраці реалізовує Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень спільно з Лабораторією законодавчих ініціатив в межах спільної ініціативи Pact Inc., Міжнародного фонду «Відродження» та Фонду Східна Європа.

За словами Євгенія Романенка, керівника проекту, головною ідеєю коаліційної співпраці громадських організацій з 8 областей України стало поєднання експертного потенціалу регіонів для напрацювання рекомендацій до законопроекту «Про місцевий референдум» (р.н. 7082), який ухвалено парламентом у першому читанні 19.04.2011 р. Насамперед, зусилля представників громадськості та зацікавлених органів місцевої влади спрямовувалися на включення в проект нормативного документу положень, які б розширили можливості впливу громадян на вирішення питань місцевого значення за ініціативою громадськості.

“Аналітичний етап – всебічний аналіз законопроекту, проведення фокус-груп, експертних опитувань та тематичних «круглих столів» – дозволив напрацювати комплекс узгоджених рекомендацій, які формалізовані як в окремих аналітичних звітах, так у вигляді зведених рекомендацій до проекту закону. Всі напрацьовані аналітичні матеріали розміщувалися в регіональних ЗМІ.”

Євгеній Романенко

Керівник проекту «Реформа інституту місцевого референдуму: участь громадян в урядуванні»

Не менш важливою складовою проекту стало проведення широкої просвітницької кампанії на місцевому рівні з метою популяризації місцевого референдуму як ефективного інструменту прямої демократії. За словами Геннадія Максака, керівника Поліського фонду, найбільш резонансним заходом в цьому напрямку стало проведення наприкінці липня міні-референдуму в м. Чернігові.

“Слід підкреслити, що саме після нашого заходу ряд політичних сил почав активно артикулювати тематику місцевих референдумів та акцентував на них увагу при складанні передвиборчих програм.”

Геннадій Максак

Керівник Поліського фонду

Але фінальний і найголовніший етап проекту – імплементація напрацьованих рекомендацій – ще попереду. На цьому наголосив Олександр Заславський, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив, яка виступає координатором коаліції та забезпечує комунікацію з Верховною Радою України.

“Ситуація, яка на сьогодні склалась з законопроектом про місцевий референдум, полягає в тому, що в Комітеті з державного будівництва та місцевого самоврядування, як з об’єктивних, так і з політичних причин, ще не відбулося жодного засідання утвореної робочої групи по цьому питанню. Це означає, що законопроект автоматично включається до порядку денного наступної сесії вже нової Верховної Ради як такий, що пройшов перше читання. Відповідно, доопрацьовувати його буде Комітет у новому складі. І ми будемо лобіювати пропозиції громадських експертів вже після затвердження нового складу Комітету. Сподіваємося, що на хвилі змін оновлені мандатоносці з завзяттям будуть доопрацьовувати цей законопроект.”

Олександр Заславський

Експерт Лабораторії законодавчих ініціатив

Проект «Реформа інституту місцевого референдуму: участь громадян в урядуванні» реалізується Поліським фондом міжнародних та регіональних досліджень в межах спільної ініціативи Pact Inc., Міжнародного фонду «Відродження» та Фонду Східна Європа. Реалізація компоненту «Підтримка місцевих ініціатив» програми «Об’єднуємося заради реформ (UNITER)», що виконується Pact Inc., стала можливою завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), та фінансовій підтримці Міжнародного фонду «Відродження».

Чи можливий другий Майдан після виборів? (Радіо Свобода)

Про можливість масштабних громадських протестів після парламентських виборів в ефірі Радіо Свобода поділилися своїми думками Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут та директор Центру досліджень проблем громадянського суспільства Віталій Кулик.

Дивіться також: “Справжніх буйних мало – бракує вожаків” (Радіо Свобода).