Опозиція: Влада планує змінити виборчий закон в частині прохідного бар’єру, порядку «нарізки» округів й правил формування виборчих комісій
Про це заявив заступник голови фракції «НУНС» Тарас Стецьків в ефірі передачі “На слуху: Рік виборів” на “Радіо Ера FM”. По-перше, на його думку, можуть знизити прохідний бар’єр.
По-друге, за інформацією депутата, у парламентської більшості є велике бажання змінити порядок нарізки округів. Ще одна норма, яка може бути переглянута до парламентських виборів – порядок формування виборчих комісій. Ці та інші можливі зміни, на думку депутата, будуть спрямовані на розширення можливостей для фальсифікацій.
Цикл передач “На слуху: Рік виборів” – спільний проект Лабораторії законодавчих ініціатив та “Радіо Ера FM”, який здійснюється в межах Програми виборчої реформи в Україні, впроваджуваної Міжнародним фондом виборчих систем (IFES) за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
Олександр Черненко: Необхідно забезпечити широку дискусію, яка б виробила критерії «нарізки» округів
Голова правління Комітету виборців України Олександр Черненко в ефірі передачі «На слуху: Рік виборів» на «Радіо Ера FM» закликав провести публічне обговорення формування виборчих округів. «Про критерії «нарізки» округів в законі провибори сказано дуже мало, фактично нічого. Добре ще, що їх межі мають стати відомими в кінці квітня. Інше питання – що ЦВК просто дасть карту округів, по яким вже прийняте остаточне рішення, без аргументації, чому саме ці райони увійшли до округу», – сказав експерт. На його думку, логіка «нарізки» округів має забезпечити нормальну логістику виборів: близькість центру від дільниць, нерозтягнутість та нерозривність округу, врахувати демографічну ситуацію. Зараз же, визначення їх меж відбуватиметься з огляду на політичну доцільність тих чи інших кандидатів.«Деякі кандидати роками працювали з виборцями, допомагали округу, вирішували питання. А зараз цей округ згідно закону можуть розрізати на кілька частин, які розкидають по різним округам. Проблема в тому, що немає публічних дискусій з владою, опозицією, виборцями, які виробили б чіткі критерії щодо того, чому округ нарізаний саме так», – переконаний Олександр Черненко. На думку експерта, конфігурація мажоритарних округів може значно змінитися в порівнянні з тою, яка існувала на останніх виборах за змішаною системою у 2002 році.
Цикл передач “На слуху: Рік виборів” – спільний проект Лабораторії законодавчих ініціатив та “Радіо Ера FM”, який здійснюється в межах Програми виборчої реформи в Україні, впроваджуваної Міжнародним фондом виборчих систем (IFES) за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
ЦВК не вистачає 400 мільйонів гривень для підготовки виборів. Втім, її веб-сайт буде наповнюватися корисними матеріалами навіть понаднормово
Про це повідомив заступник голови Центрвиборчкому Андрій Магера, відповідаючи на питання про можливість трансляції процесу виборів в он-лайн режимі. «Я виключно з фінансових міркувань про це думаю. Зараз ми попросили в уряду 1 мільярд 200 мільйонів гривень на вибори народних депутатів України. Кабінет Міністрів нам виділив 800 мільйонів, і ця цифра є тільки в законі про бюджет. Тобто, 400 мільйонів у нас дефіцит бюджету. Нам не вистачає на поточні потреби, навіть на заробітну плату недостатньо коштів», – розповів Андрій Магера. «А про он-лайн мовлення – можливо, ми колись доживемо до цього, і зможемо собі дозволити таку розкіш», – додав заступник голови ЦВК під час під час передачі «Рік виборів» на «Радіо Ера».Разом з тим, Андрій Магера розповів про те, що Центральна виборча комісія буде оприлюднювати на своєму веб-сайті всі документи, необхідні для реєстрації кандидатів у депутати. «Більше того, ми будемо публікувати не лише форми певних документів, які від нас вимагає закон, ми будемо подавати певні зразки документів, які закон формально не вимагає. Щоб полегшили людям процес реєстрації для подання документів. Ми максимально підемо назустріч», – запевнив Андрій Магера. «Це не буде зроблено сьогодні чи завтра, але ближче до початку виборчого процесу ми на сайті ЦВК, безумовно, все це розмістимо, і у людей буде більш, ніж достатньо, часу для того, щоб підготуватися і подати документи», – підвів підсумок представник Центральної виборчої комісії України.
Цикл передач “На слуху: Рік виборів” – спільний проект Лабораторії законодавчих ініціатив та “Радіо Ера FM”, який здійснюється в межах Програми виборчої реформи в Україні, впроваджуваної Міжнародним фондом виборчих систем (IFES) за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
Денис Ковриженко: Багато депутатів просто не знають, що таке виборча система з відкритими списками
Такого висновку дійшов директор правових програм Лабораторії законодавчих ініціатив Денис Ковриженко на основі коментарів народних депутатів. «Багато депутатів на сьогодні дуже слабо розуміють, що таке пропорційна система з відкритими списками. Пам’ятаю стенограму обговорень у Верховній Раді закону про місцеві вибори. Один з представників Партії регіонів говорив про те, що, в принципі, змішана система – це і є система з відкритими списками, тому що виборчі списки публікуються, вони відкриті для виборців. Але насправді це зовсім не відкриті списки», – розповів експерт під час під час передачі «Рік виборів» на «Радіо Ера».Денис Ковриженко визнав, що сама по собі система з відкритими списками складна, вона потребує певного часу на опрацювання, але широкого громадського обговорення можливості її введення в Україні під час розробки виборчої реформи не проводилося.
«Насправді, відкритий список передбачає для виборця можливість голосувати за конкретного кандидата у списку самовисуванців чи у списку партій. Кандидат може пройти лише якщо він отримав дуже велику кількість голосів. Є система повністю відкритих списків – результати виборів повністю залежать від кількості голосів, тут партія взагалі не впливає. Але така система досить рідкісна, адже партії у всіх країнах зацікавлені у тому щоб принаймні їх лідер мав шанси бути обраним. Тому практикується система напіввідкритих списків – якщо кандидат отримав, наприклад, 20% голосів, то він проходить в парламент незалежно від свого порядкового номеру в списку партії. Якщо ж отримав менше – тоді діє порядок, який визначає партія. Така система стимулює внутрішньопартійну конкуренцію, забезпечується просування найбільш активних партійців», – роз’яснив Денис Ковриженко.
Цикл передач “ На слуху: Рік виборів” – спільний проект Лабораторії законодавчих ініціатив та “Радіо Ера FM”, який здійснюється в межах Програми виборчої реформи в Україні, впроваджуваної Міжнародним фондом виборчих систем (IFES) за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).
Андрій Магера: Змішана виборча система забезпечувала представництво інтересів лише третини українських виборців
Вперше в Україні застосовано сучасну методику громадських обговорень “21st century town meeting” (м. Київ)
16 листопада 2011 року Лабораторія законодавчих ініціатив за сприяння Міжнародного Фонду «Відродження» та Національного університету «Києво-Могилянська академія» провела пілотний захід – громадські обговорення у форматі«Громадські дебати 21-го століття».
Суть формату полягає у проведенні обговорення різних сценаріїв вирішення проблеми з одночасним відображенням на інтерактивних екранах позицій учасників обговорення. Формат не передбачає спікерів (експертних доповідей). Учасниками обговорення є громадяни, зацікавлені у розв’язанні певної проблеми. Експерти, політики, представники органів місцевого самоврядування, громадські діячі можуть брати участь в обговоренні на рівних засадах з громадянами. Після обговорення учасники голосують за визначення найкращого способу (сценарію) вирішення питання.
«Громадські дебати 21-го століття» широко використовуються у Сполучених Штатах Америки. Зокрема, саме у такому форматі обговорювалися дискусійні моменти реформи системи соціального забезпечення США, план відбудови Нового Орлеану після повені, відновлення кварталів Нью-Йорку після терактів 11 вересня 2001 року.
«Громадські дебати 21-го століття» відрізняються високим рівнем ведення дискусії, відкритістю та легітимністю результатів. Практика таких громадських обговорень підвищує довіру в соціумі та допомагає злагодженому вирішенню проблемних питань шляхом діалогу між зацікавленими сторонами. Особливо корисним цей підхід є для органів місцевого самоврядування, учасників політичного процесу на всіх рівнях.
Учасниками цього пілотного заходу стали експерти, представники донорських організацій, науковці та студенти НаУКМА. На обговорення були винесені теми виборчої системи та вступних випробувань до вищих навчальних закладів.
Міжнародний центр людського розвитку успішно застосовує формат упродовж декількох років у Вірменії та інших країнах. За цей час предметами обговорення стали як питання місцевого значення (благоустрій території, розвиток інфраструктури), такі питання внутрішньої і зовнішньої політики країни. Передача цього досвіду українським партнерам стала можливою завдяки проекту, реалізованого за підтримки Black Sea Trust for Regional Co-operation.
Громадські організації презентували результати експертного опитування по виборчій реформі
28 жовтня 2011 року у Києві відбулася прес-конференція Громадського консорціуму виборчих ініціатив на тему «Рік до виборів народних депутатів України – законодавчі та політичні загрози демократичним виборам». Були презентовані результати загальноукраїнського експертного опитування щодо виборчого законодавства України, в якому взяли участь 560 експертів з 22 регіонів України. Також експерти вказали на найбільш проблемні моменти поданих законопроектів про вибори народних депутатів та означили основні загрози демократичності майбутніх виборів.
«Рівно через рік українці підуть до виборчих дільниць, – зазначив на прес-конференції Голова Правління КВУ Олександр Черненко, – але вже сьогодні ми робимо невтішні прогнози щодо демократичності та конкурентності майбутнього виборчого процесу. Наш песимізм базується, в першу чергу, на аналізі законопроекту про вибори народних депутатів, який внесений парламентською більшістю і з великою долею ймовірності буде прийнятий найближчим часом. Жодної критики не витримує ані непрозорість процесу підготовки цього документу, ані його якісне наповнення. Навіть якщо не вдаватися в технічні тонкощі, неозброєним оком видно, що окремі положення законопроекту напряму суперечать Конституції України, а запропонована в ньому виборча система не є наслідком суспільно-політичного діалогу та консенсусу».Голова Правління Громадянської мережі «ОПОРА» Ольга Айвазовська назвала внесення законопроекту депутатами більшості «відверто провокаційним»: «З одного боку, в пояснювальній записці до документу вказано, що законопроект розроблено робочою групою, створеною Президентом, але він суттєво відрізняється в низці важливих норм від першоджерела. А Венеціанська комісія виявляється оцінювала не той проект, що розглядатиме Верховна Рада. Суттєві зміни стосуються можливості скасування реєстрації кандидатів, дозволу одночасно балотуватися і в одномандатному мажоритарному та багатомандатному округах, неточності щодо вимог до нарізки округів. Народні депутати, яких ми жодного разу не бачили на засіданні робочої групи діють всупереч погодженого Президентом тексту, адже саме за ним було останнє слово щодо документу».
Оглядач веб-ресурсу «Вибори в Україні» Віктор Килимар, презентуючи результати експертного опитування, зазначив: «Наше дослідження унікальне тим, що вперше в Україні була опитана така кількість фахівців, які безпосередньо задіяні у виборчих процесах: представники політичних партій, діючі та колишні члени виборчих комісій, політологи, науковці-правник, журналісти. Результати опитування показали, що лише четверта частина експертного середовища підтримує змішану виборчу систему, яка пропонується депутатською більшістю, в той час, як майже 40% опитаних підтримують виборчу систему відкритих регіональних списків».
Експертне опитування здійснювалося Громадським консорціумом виборчих ініціатив у рамках проекту «Сприяння подальшому зміцненню виборчих процесів в Україні» за фінансової підтримки Європейського Союзу та за сприяння Координатора проектів ОБСЄ в Україні.
Ігор Когут: Україну силоміць, маніпулятивно повертають до змішаної виборчої системи
Тут можна говорити про різні аспекти недоліків системи. Слід загалати, як формувалась більшість після виборів 2002 ріку. Також є багато питань щодо округів – ніяк не визначені критерії їх «нарізки» округів. Тут можуть бути численні маніпулятивні технології – хоча б з огляду на те, в якому регіоні буде більше чи менше округів.
Також необхідно згадати про складність закону, його просто не розуміють. Причина цього – тотальна недовіра до всіх учасників процесу. Діяльність члена виборчої комісії регламентується фактично покроково. У експертів, які готували висновки Венеціанської комісії, така складність викликала нерозуміння.
Важко сьогодні стовідсотково говорити про те, яка виборча система найкраща для України. Соціологія говорить про те, що люди хочуть мати мажоритарну систему. Відверто – альтернативою до змішаної системи сьогодні виглядає система відкритих регіональних виборчих списків. Аналізуючи виборчий законопроект, підготовлений Міністерством юстиції, Венеціанська комісія взяла на себе величезну сміливість. Попри те, що її попередній висновок виявився досить обережним, в ньому міжнародні експерти наголосили, що Україна мала б прислухатися до рекомендацій Парламентської асамблеї Ради Європи щодо запровадження саме системи з відкритими регіональними списками. На що Міністр юстиції відповів що «вирішувати, яку обирати виборчу систему – це виключне право самої держави». Але в ситуації, що зараз склалася, не зрозуміло, хто насправді це вирішує: чи держава, чи окремі політики, чи це рішення президента. Але знову ж таки, доводиться визнавати, що це рішення ніяким чином не було продискутовано та не апробовано. Було б природно, якби президент, винісши проблему обговорення виборчого закону за межі парламенту, позбавив проблему багатьох політичних аспектів. Насправді, під час засідань Робочої групи ініціатори законопроекту прислухалися до багатьох експертних зауважень (стосовно спостереження, стосовно оприлюднення даних про кандидатів, стосовно навчання членів виборчих комісії тощо) й знаходився компроміс. Але принципового питання виборчої системи не торкалися. Ми залишаємося в ситуації, коли в суспільстві залишається недовіра до того, що його голосами в черговий раз хочуть маніпулювати.
Разом з тим, Україна не витримає ситуації без змін. Якщо не буде виборів у 2012 році, то та соціальна напруга, яка вже сьогодні виплескується за край, може набути дуже небезпечних форматів. Вибори ж часто бувають способом каналізації суспільної енергії. Тож у наступному році парламентські вибори мають відбутися в будь-якому разі.
Україна вміє проводити чесні вибори відповідно до міжнародних стандартів. Наша країна в цьому плані не є білою плямою на карті Європи. Але зараз вкрай потрібна політична воля влади та громадянська активність й відповідальність виборців.
Про підвищення прохідного бар’єру:
Це питання політичної доцільності. Якщо говорити про європейський досвід, то від 3% до 5% вважається допустимим для прохідного бар’єру. Але якщо говорити про політичну доцільність в контексті тих політиків, які зараз при владі в парламенті, то для них вигідне підвищення бар’єру. Сьогодні вони відчувають силу й прагнуть відсікти конкурентів, законсервувати систему. Якщо ж говорити про політичну доцільність суспільства, то мені здається, нам треба все-таки знижувати бар’єр й створювати конкуренцію в парламенті. Потрібно надати можливість для нових політичних об’єднань проходити в парламент та створювати свої фракції.
Про скасування пункту «проти всіх»:
Ця позиція вже вилучена з виборчого законопроекту. Будемо дивитися, як це позначиться на виборчому процесі та на його результатах. Часто говорять, що це робиться для підвищення політичної відповідальності виборців, але таке пояснення, насправді, досить недолуге. Дійсно, ті голоси, які віддані «проти всіх», пізніше так чи інакше йдуть в ротацію й розподіляються між лідерами виборів. Але з відміною відповідного пункту ми отримуємо загрозу підвищення рівня абсентеїзму, тобто кількості людей, які відмовляться йти на голосування. А якщо люди не підуть на вибори, то це підвищить небезпеку фальсифікацій.
Про заборону виборчих блоків:
Проблема виборчих блоків є багатовимірною. Зокрема тут треба згадати про політичну відповідальність – блоки насправді її розмивають. Чи можемо ми сьогодні щось конкретне сказати про блок «Наша Україна – Народна самооборона»? Хто є хто там, за що вони виступають?
Разом з тим, на проблему блоків не можна дивитися лише в контексті виборчого законодавства. Тут також треба враховувати чинник якості політичних партій. По-перше, для того, щоб забороняти виборчі блоки, необхідно законодавчо створити умови для нормального об’єднання партій. По-друге, будь-які заборони дуже негативно сприймаються в суспільстві. Лабораторія законодавчих ініціатив проводила відповідне соціологічне опитування, й більшість опитаних не хочуть такої заборони. Громадяни не хочуть, щоб чи то їх, чи то політичні партії у чомусь обмежували. По-третє, партії сьогодні «множаться» вегетативним способом – кожен, хто не погодився з керівництвом, створює власну партію. Що далі робити цим «партіям однієї особи?» Вони шукають способу разом з кимось потрапити в парламент. Якби сьогодні ми мали самодостатні, сильні партії, вони б таким чином посилювали одна одну. Але зараз це просто можливість потрапити у прохідний виборчий список. Також маємо проблему внутрішньопартійної демократії. Політичну відповідальність несе не керівництво партії. Наочний приклад – КПУ. Пам’ятаємо часи, коли вони набирали понад 20% на виборах до парламенту, а зараз – менше 5%. Але чи відбулась зміна лідера партії? І чи є потреба в цьому? В Європі ситуація кардинально інша.
Громадські організації вкотре наголошують на відсутності публічного обговорення змін до законодавства про вибори народних депутатів
28 вересня 2011 року в Києві відбулася прес-конференція представників Громадського консорціуму виборчих ініціатив на тему «Чи врахувала робоча група по вдосконаленню виборчого законодавства попередні рекомендації Венеціанської комісії, ОБСЄ та IFES». Як повідомили учасники прес-конференції, на засіданні робочої групи під головуванням Міністра юстиції України, що засідала напередодні (27 вересня), було враховано низку рекомендацій Венеціанської комісії щодо окремих процедурних моментів, але взагалі не розглядалися або не було прийнято рішення щодо принципових питань: виборчої системи, критеріїв і строків визначення меж округів, порядку формування виборчих комісій. Під час засідання робочої групи були надані документи для розгляду членам робочої групи, де всі рекомендації Венеціанської комісії розподілені на 4 умовні групи – в залежності від можливості їх врахування (з точки зору Міністерства юстиції). Питання виборчої системи потрапило до групи пропозицій, які не можуть бути враховані взагалі.
Експерт додала, що Венеціанська комісія знову рекомендувала розглянути можливість застосування виборчої системи з відкритими регіональними списками, яка могла б бути застосована в інтересах розвитку парламентаризму в Україні:
Також експерт відзначив, що під час засідання було сказано, що робоча група не буде чекати остаточного висновку Венеціанської комісії (який, як зазачалося, офіційно буде оприлюднений в середині жовтня), а все, що вже напрацьовано, просто передадуть на розгляд парламенту.
Директор правових програм Лабораторії законодавчих ініціатив Денис Ковриженко зауважив, що на засіданні робочої групи не розглядався звіт, запропонований Міжнародною фундацією виборчих систем (IFES).
Напрями удосконалення нового проекту закону „Про вибори народних депутатів України” в контексті останніх рекомендацій Венеціанської комісії
27 травня 2011 року Міністерство юстиції оприлюднило на власному веб-сайті доопрацьований варіант проекту Закону „Про вибори народних депутатів України” і 23 червня направило його на експертизу до Венеціанської комісії, Міжнародної фундації виборчих систем та Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ (БДІПЛ).
Висновок на законопроект був підготовлений Венеціанською комісією та БДІПЛ/ОБСЄ 12 вересня 2011 р. Остаточне його схвалення на пленарній сесії Комісії очікується 15 жовтня цього року. Відтак Міністерство юстиції отримало достатньо часу для доопрацювання законопроекту перед його внесенням до парламенту.
У цьому контексті виникає цілком закономірне питання – які саме рекомендації Комісії варто враховувати в процесі удосконалення проекту нового варіанту Закону про парламентські вибори? Комісія критично оцінила положення статті 9 законопроекту, згідно з якими депутатом може бути обрано особу, яка проживає в Україні протягом останніх 5 років та не має судимості за вчинення умисного злочину. Проте, хоч Комісія і закликала переглянути ці обмеження, їх перегляд потребує змін до статті 76 Конституції, що наразі є фактично неможливим. Відповідно, ця рекомендація не може бути виконана. Важливим недоліком законопроекту, на думку експертів Комісії, є відсутність чітких критеріїв визначення меж виборчих округів та можливість їх утворення безпосередньо перед початком виборчого процесу.
Від себе відзначимо, що цей недолік може ускладнити планування партіями власних виборчих кампаній. Так, ті потенційні кандидати, які вже зараз активно рекламують себе в певних регіонах, за 90 днів до виборів можуть дізнатись про те, що їх нинішнє уявлення про межі потенційних округів може бути далеким від дійсності – „уявні” округи можуть бути „порізані” між двома-трьома округами, що зведе їх нинішні зусилля щодо своєї популяризації серед виборців нанівець.
Відсутність критеріїв утворення округів може призвести до того, що округи будуть нарізатись в інтересах певних партій і кандидатів, звісно – не опозиційних. Саме тому законопроект необхідно доповнити положеннями, які передбачатимуть утворення округів задовго (наприклад, за 6 місяців) до початку виборчого процесу та визначатимуть критерії визначення меж округів.
Згідно із законопроектом, засідання комісії є повноважним за умови присутності на ньому більше половини від складу комісії; при цьому рішення комісії можуть прийматись більшістю від присутніх на засіданні. На думку міжнародних експертів , ці положення законопроекту можуть призвести до зловживань і прийняття рішень меншістю від складу комісій. Щоправда, Комісією не було враховано національний досвід проведення виборів, коли в умовах більш жорстких вимог до кворуму та ухвалення рішень певні партії зривали проведення засідань і прийняття комісіями рішень, що, м’яко кажучи, не дуже позитивно впливало на їх роботу. Тому до врахування цієї позиції Комісії необхідно підходити зважено.
Досить критично Комісія оцінила пропоноване законопроектом регулювання фінансування виборчих кампаній. До недоліків віднесено відсутність обмежень розміру виборчого фонду, належного регулювання непрямих внесків (наприклад, коли фінансування передвиборної агітації здійснюється не шляхом перерахунку внеску до виборчого фонду, а опосередковано – шляхом надання послуг на безоплатній основі чи зі знижками тощо), необхідність перерахування залишків виборчих фондів самовисуванців до державного бюджету, відсутність вимог щодо оприлюднення фінансової звітності до проведення виборів тощо. З урахуванням загальноєвропейської тенденції до підвищення прозорості фінансування виборів, ці висновки Комісії мають бути враховані при подальшому удосконаленні законопроекту. При цьому удосконалюватись має не лише сам законопроект, але і Закон „Про політичні партії в Україні”, вимоги якого в частині фінансування партій не узгоджено з положеннями виборчого законодавства.
Традиційно Комісія розкритикувала й підстави визнання голосування на дільниці недійсним (стаття 91 законопроекту). На думку європейських експертів, встановлення мінімальних порогів (10% чи 20%) для порушень, що можуть тягти визнання голосування недійсним, фактично означає встановлення межі толерантності до виборчих порушень. У зв’язку з цим Комісією було запропоновано передбачити можливість визнання голосування на дільниці недійсним в усіх випадках, коли внаслідок порушень неможливо встановити результат волевиявлення виборців. Пропонований Комісією підхід вже застосовувався в ході виборчих кампаній (зокрема, у 2002 р.), однак був переглянутий, оскільки створював грунт для різноманітних зловживань. Наприклад, в деяких округах кандидати-переможці програвали вибори лише тому, що на дільницях, де за них голосувала більшість виборців, голосування визнавалось недійсним. Тому питання про необхідність врахування згаданої рекомендації Комісії є доволі дискусійним.
Варто відзначити, що з тих чи інших причин поза увагою Венеціанської комісії залишилась низка інших проблемних положень законопроекту про парламентські вибори. Зокрема – недоліки процедури формування виборчих комісій, яка є дискримінаційною щодо тих партій, які не утворили власні парламентські фракції (йдеться насамперед про опозиційні фракції), позбавлення незалежних кандидатів, висунутих шляхом самовисування, права висувати кандидатури на посади членів окружних виборчих комісій, відсутність належних гарантій доступу виборців до найбільш важливої інформації про суб’єктів виборчого процесу (передвиборних програм кандидатів і партій, декларацій про доходи тощо, які оприлюднюватимуться лише на веб-сайті ЦВК), скасування державного фінансування передвиборної агітації (що є нетиповим для загальноєвропейської практики). Поза увагою Комісії залишилась і процедура зміни місця голосування без зміни виборчої адреси („модернізований” аналог голосування за відкріпними посвідченнями), регулювання якої є незадовільним і може призвести до зловживань.
Таким чином, рекомендації Венеціанської комісії щодо удосконалення законопроекту про парламентські вибори мають враховуватись виважено, з урахуванням вимог Конституції та національної практики проведення виборів. Оскільки предметом розгляду Комісії були далеко не всі проблемні положення законопроекту, доопрацювання останнього не має зводитись лише до обговорення рекомендацій європейських експертів. Міністерству юстиції та парламенту варто дослухатись і до тих пропозицій вітчизняних фахівців, які хоч і не знайшли відображення у Висновку Комісії, однак врахування яких сприятиме проведенню парламентських виборів у відповідності до загальновизнаних стандартів.