Основна мета обговорень – окреслення кола  реальних проблем українського парламентаризму, а також вироблення рекомендацій щодо  їх вирішення (зокрема – тих, які були порушені у презентованому дослідженні).

Тематика обговорення стосувалася:

1. Статусу народного депутата України;
2. Контрольних функцій парламенту;
3. Участі громадськості у законотворчому процесі;
4. Реформи Апарату Верховної Ради України.

Громадська консультаця у Чернігові проведені в рамках реалізації спільного проекту Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської фундації за демократію «Підвищення ефективності українського парламентаризму». Вона стала сьомою у серії із 9-ти заходів, які відбудуться у різних областях України.

Під час обговорення у ЧЕРНІГОВІ були порушені питання фінансування політичних партій, зв’язку депутатів з виборцями, зміни виборчої системи, імперативного мандату, участі громадськості у законодавчому процесу, ефективності контрольних функцій парламенту тощо. Основними проблемними моментами у контексті функціонування українського парламенту були визнані відсутність контролю за використанням коштів державного бюджету, неналежне врахування інтересів регіонів у законодавчому процесі та неефективність механізмів впливу громадськості на прийняття державно владних рішень. Учасники наголосили на зв’язку парламентської реформи з іншими реформами, зокрема – конституційною.

У контексті реформи виборчої системи, була підтримана ідея про неможливість повернення до мажоритарного представництва та необхідність запровадження системи відкритих списків. Зокрема, говорилося про збільшення кількості виборчих округів до 450-ти при тому, що кандидати висуватимуться партіями. Дебатувалося питання прохідного бар’єру для політичних партій, а також важливість врахування голосів, поданих проти всіх кандидатів, під час визначення складу законодавчого органу.

Учасники звернули увагу на проблему взаємодії депутатів з виборцями на місцях. Зокрема, обговорювалися питання лобіювання законодавчих ініціатив на рівні регіонів, Крім того, була озвучена теза про необхідність підвищення впливу фракцій на партійну, а також запровадження механізмів впливу на окремого народного депутата.

Неоднозначно розглядалося питання імперативного мандату народного депутату. З одного боку, лунали тези про важливість цього інституту в умовах пропорційної виборчої системи, за якої виборець делегує управлінські повноваження партії із програмою, а не окремій особі; відповідно, рішення повинні прийматися фракцією, яка у сесійній залі голосує одностайно. З іншого боку, посилання на досвід зарубіжних держав і українську практику змусили деяких учасників визнати інститут імперативного мандату недемократичним і таким, що обмежує право народного обранця на самовираження.

Що стосується контрольних функцій і повноважень парламенту, то, на думку учасників обговорення, їх наразі є досить. Однак існує проблема нечіткого визначення умов і механізмів взаємодії Верховної Ради України з іншими органами влади. Тому актуальним питанням є забезпечення на законодавчому рівні більш чіткого розподілу повноважень між владними органами з метою забезпечення відповідальності.

Неефективними були визнані чимало механізмів залучення громадськості до законодавчого процесу. Так, наприклад, це стосується парламентських слухань, оскільки їхні результати не реалізують навіть у системі виконавчої влади, не кажучи вже про парламент.

Було висловлено застереження щодо перспектив реформи парламентського Апарату, оскільки, зазвичай, реформа подібних структур призводить до їх збільшення і бюрократизації. Тим не менше, учасники погодилися, що необхідно зменшувати кількість внесених до Верховної Ради України законопроектів з метою зниження навантаження на Головне науково-експертне управління та Головне юридичне управління Апарату парламенту.

Дослідження:

Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення

Парламентський контроль: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності

1 жовтня 2009 року у містах Суми та Харків Лабораторія законодавчих ініціатив провела презентацію власного дослідження, присвяченого проблемам українського парламентаризму. Також у рамках заходів відбулося обговорення презентованого дослідження, у яких взяли участь політики, експерти, науковці, представники громадськості та медіа. Лабораторію законодавчих ініціатив представляли Денис КОВРИЖЕНКО, Директор з правових питань Лабораторії законодавчих ініціатив, та Олена ЧЕБАНЕНКО, Програмний координатор Відділу політичного аналізу Лабораторії законодавчих ініціатив.

Основна мета обговорень – окреслення кола  реальних проблем українського парламентаризму, а також вироблення рекомендацій щодо  їх вирішення (зокрема – тих, які були порушені у презентованому дослідженні).

Тематика обговорення стосувалася:

1. Статусу народного депутата України;
2. Контрольних функцій парламенту;
3. Участі громадськості у законотворчому процесі;
4. Реформи Апарату Верховної Ради України.

Громадські консультації у Сумах і Харкові проведені в рамках реалізації спільного проекту Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської фундації за демократію «ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ». Вони є п’ятим і шостим у серії із 9-ти заходів, які відбудуться у різних областях України.

Під час обговорення в СУМАХ активно обговорювалися питання статусу народного депутата, реформи виборчої системи та її зв’язку із партійним будівництвом, доцільності обмеження депутатської недоторканості та запровадження імперативного мандату народних обранців, особливостей складання виборчих списків тощо.

Учасники обговорення погодилися, що реформи варто проводити у межах наявної системи. Тим не менше, належного розуміння того, які моделі певних парламентських інститутів можуть ефективно функціонувати в Україні, немає. Була висловлена теза про надто широкий спектр повноважень народного депутата України поза законодавчою діяльністю. Можливість впливу парламенту на інші органи влади наразі призводить до надмірної політизації його роботи. Що стосується перспектив запровадження двопалатного парламенту, то реальні механізми представництва регіонів у законодавчому органі наразі обговорюються дуже спрощено. Необдумані ж кроки у цьому напрямку призведуть до ускладнення парламентських процедур, а, отже, корупції.

Як і під час попередніх консультацій, значну увагу було приділено питанню зміни виборчої системи. Незважаючи на впевненості у тому, що наступні парламентські вибори пройдуть за закритими списками, запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками розглядалося як значний крок уперед, хоча й не панацея від усіх проблем державного будівництва. Дискусії ж про можливе повернення до мажоритарної системи є проявом небезпечної тенденції. У контексті вдосконалення пропорційного представництва, була висловлена пропозиція щодо необхідності законодавчого визначення статусу безпартійних народних депутатів, що стимулюватиме структуризацію політичних партій.

Важливий момент, на який було звернуто увагу, – «декомерціалізація» виборчих списків з метою уникнення ситуації купівля місць у них. Це, зокрема, потребує реформи законодавства про політичні партії, спрямоване на перетворення місцеві партійні осередки на «ліфти», які дозволять потрапляння місцевих політиків до парламенту. Була підтримана висловлена під час обговорення пропозиція щодо запровадження виборчих цензів: потрапляння до виборчих списків повинно залежать від реального членства кандидата в партії та реальної роботи у ній. Загалом, партійне будівництво, базоване на принципах ідеологічності та активної роботи, було визнане основним шляхом підвищення ефективності Українського парламенту.

Ще одне питання, щодо якого буда досягнута згода аудиторії, – необхідність обмеження депутатської недоторканості. Так, наприклад, можуть бути встановлені особливі правила поводження з народними депутатами під час попереднього слідства (забезпечений позачерговий доступ до обмудстмана та контроль з боку Генерального прокурора за перебігом слідчих дій) – тобто уникнення політичних провокацій можливе за рахунок відповідних процесуальних норм. Однак, в цілому, парламентар має притягатися до відповідальності на загальних підставах.

Активна дискусія точилася навколо питання імперативного мандату народного депутата України. Наразі в Україні механізми відкликання відсутні. Тим не менше, досвід інших держав (наприклад, США) передбачає такого відкликання, зокрема, у разі порушення правил депутатської етики (невідвідування засідань парламенту, особиста неучасть у голосуваннях, неналежне поводження у сесійній залі тощо). Тому в українських реаліях потрібним кроком могло б стати прийняття Кодексу депутатської етики із паралельним закріпленням на рівні Регламенту Верховної Ради України підстав припинення повноважень того чи іншого депутата безпосередньо парламентом. Крім того, запровадження імперативного мандату потребує зміни законодавства про місцевмй референдум.

Щодо підстав дострокового припинення повноважень парламенту Президентом України, учасники погодилися із тим, що до наразі закріпленого у Конституції переліку підстав варто додати формулювання «із політичних мотивів». Однак у такому випадку, нові парламентські вибори повинні проводитися разом із референдумом про довіру Президентові із можливістю його відставки за результатами такого референдуму. Це зніме проблему політичних спекуляцій навколо питання дострокового припинення повноважень Верховної Ради України.

Конфлікт інтересів у парламенті був розглянутий крізь призму невідповідності приватного інтересу народного депутата та колегіального способу прийняття рішень у законодавчому органі. Колегіальність обмежує можливість контролю за діяльністю окремого парламентаря, а тому необхідно запровадити механізми такого контролю (зокрема, за роботою в комітетах, тимчасових слідчих комісіях тощо).

У контексті переведення лобіювання у легальне русло, наголошувалося на необхідності посилити роль громадянського суспільства, а також асоціацій всеукраїнського рівня за умов чіткого визначення їхнього законодавчого статусу. Порушувалося питання можливості надання права законодавчої ініціативи таким асоціаціям. Крім того, удосконалення потребують механізми висвітлення діяльності Верховної Ради України.

Основні питання, порушені під час обговорення у ХАРКОВІ, стосувалися удосконалення системи фінансування політичних партій, критеріїв визначення ефективності роботи народних депутатів, обмеження термінів перебування на посаді представників деяких парламентських інституцій, ролі громадянського суспільства у процесі реформування тощо.

Методологічні рамки обговорення передбачали подолання межі між теорією та практикою державного будівництва, а також між політикою та правом. Тобто концепція реформ повинна розроблятися з урахуванням особливостей вітчизняного політичного процесу та мати на меті підвищення ефективності політичного процесу в цілому, а не окремих інститутів.

В якості пропозиції щодо забезпечення присутності народних депутатів на засіданнях парламенту, була висловлена ідея про «плаваючу» більшість: якщо народний обранець пропускає певну кількість засідань, це є підставою для позбавлення його права брати участь у голосуваннях ще на певний час; при цьому, рішення приймаються більшістю від присутніх на засіданні депутатів. Крім того, варто дотримуватися принципу жорсткої партійної приналежності: якщо депутат не голосує як його політична партія, це має бути підставою для його виведення зі складу Верховної Ради України, оскільки народ делегує свій суверенітет партіям, а не конкретним особам. Активно обговорювалися механізми забезпечення особистого голосування депутатів.

Учасники обговорення погодилися, що кількість зареєстрованих і розглянутих законопроектів не є мірилом якості законодавчого процесу. Кожен поданий проект закону повинен бути результатом консолідації позицій різних депутатів і політичних сил. До того ж, зважаючи на те, що порядок денний роботи Верховної Ради України є предметом політичних спекуляцій, на початку кожного року варто визначати законодавчі пріоритети на цілий рік. Крім того, мають бути запроваджені санкції не лише за блокування роботи парламенту, а й встановлена юридична відповідальність за прийнятий закон у разі його негативного впливу. Було висловлено припущення про те, що помічники народних депутатів та Апарат Верховної Ради України мають фінансуватися політичними партіями.

На думку учасників, особлива роль у лобіюванні тих чи інших реформ має належати громадянському суспільстві, оскільки самі народні депутати дбають, здебільшого, про власні інтереси. Представники громадськості мають забезпечувати контроль за діяльністю парламентарів, а також інформаційно супроводжувати законодавчий процес.

Систематизовані пропозиції щодо усунення проблем українського парламентаризму, зібрані в результаті регіональних консультацій, будуть узагальнені у „Білій книзі українського парламентаризму”. Її презентація буде супроводжуватись міжнародною конференцією щодо парламентської реформи,  а також прес-конференцією на одному з загальнонаціональних телеканалів.

За поданими посиланнями можна знайти тексти чотирьох тематичних досліджень, підготовлених експертами лабораторії законодавчих ініціатив, а також зняті в рамках реалізації проекту відеоролики, присвячені проблемам українського парламентаризму.

Дослідження:

Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення

Парламентський контроль: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Відеоролики:

Лабораторію законодавчих ініціатив представляли Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, Денис КОВРИЖЕНКО, Директор з правових питань Лабораторії законодавчих ініціатив, та Олена ЧЕБАНЕНКО,Програмний координатор Відділу політичного аналізу Лабораторії законодавчих ініціатив.

Основна мета обговорень – окреслення кола  реальних проблем українського парламентаризму, а також вироблення рекомендацій щодо  їх вирішення (зокрема – тих, які були порушені у презентованому дослідженні).

Тематика обговорення стосувалася:

1. Статусу народного депутата України;
2. Контрольних функцій парламенту;
3. Участі громадськості у законотворчому процесі;
4. Реформи Апарату Верховної Ради України.

Громадські консультації у Луцьку і Львові проведені в рамках реалізації спільного проекту Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської фундації за демократію «ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ». Вони є третім і четвертим у серії із 9-ти заходів, які відбудуться у різних областях України.

Під час обговорення 22 вересня 2009 року в ЛУЦЬКУ активно обговорювалися питання необхідності обмеження депутатського імунітету, важливості забезпечення належної фахової підготовки народних депутатів України, умов і можливих наслідків запровадження права народної законодавчої ініціативи, низької ефективності роботи омбудсмана тощо.

Особливим лейтмотивом стало обговорення впливу рівня політичної культури, а також правового нігілізму громадян на розвиток парламентаризму, а також ролі громадянського суспільства у цьому процесі. Учасники погодилися, що наразі існує криза влади в Україні, що напряму пов’язано з відсутністю системи політичної відповідальності. Була висловлена позиція щодо необхідності створення системи персоніфікованої відповідальності Президента за умов обмеження функцій парламенту виключно законодавчою, а також бюджетними повноваженнями; решта ж повинна належати до відання виконавчої влади.

Увагу було звернено на питання впливу проблем парламентаризму на діяльність органів місцевого самоврядування, а також зв’язку між територіальними громадами та представництвом у Верховній Раді України. Особливий акцент було зроблено на залежності місцевого самоврядування від бюджетного фінансування та політичної боротьби. Були висловлені припущення щодо необхідності легалізації механізмів цивілізованого лобіювання з метою з метою зміщення центру прийняття політичних рішень в офіси партій і на рівень територіальних громад. При цьому модель лобіювання повинна визначатися на підставі аналізу зарубіжного досвіду і може варіюватися в залежності від території або галузі.

Як і під час попередніх зустрічей, учасники підкреслили необхідність зміни механізмів формування виборчих списків партій таким чином, аби громадяни знали, за кого вони голосують.

Основні питання, порушені під час обговорення 23 вересня 2009 року у ЛЬВОВІ, стосувалися якості депутатського корпусу (зокрема, його фахової підготовки), потреби розширення кола осіб, які потрапляють до партійних списків, обмеженості зворотної комунікації парламентарів із громадськістю, необхідності завершення адміністративно-територіальної реформи, важливості зміни статусу і повноважень обмудсмана, проблеми відсутності належного фінансового обґрунтування багатьох законопроектів, удосконалення структури та кадрового потенціалу Апарату Верховної Ради України тощо.

Порушувалось питання зміни виборчої системи на користь мажоритарної або пропорційної з відкритими списками, реформи партійного законодавства, а також зміни відносин у системі влади в цілому, які наразі є корумпованими.

Учасники обговорення звернули увагу на тенденцію до формування тимчасових коаліцій у Верховній Раді України навколо тих чи інших законопроектів, що фактично перетворює законодавчий процес на політичний торг.

Систематизовані пропозиції щодо усунення проблем українського парламентаризму, зібрані в результаті регіональних консультацій, будуть узагальнені у „Білій книзі українського парламентаризму”. Її презентація буде супроводжуватись міжнародною конференцією щодо парламентської реформи,  а також прес-конференцією на одному з загальнонаціональних телеканалів.

За поданими посиланнями можна знайти тексти чотирьох тематичних досліджень, підготовлених експертами лабораторії законодавчих ініціатив, а також зняті в рамках реалізації проекту відеоролики, присвячені проблемам українського парламентаризму.

Дослідження:

Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення

Парламентський контроль: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Відеоролики:

Експертна зустріч відбулася в межах реалізації Проекту Лабораторії законодавчих ініціатив та Вестмінстерської фундації за демократію «ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ» («Developing Recommendations for the Improvement of Ukrainian Parliamentarism»). Головна мета даного проекту – реальне підвищення ефективності українського парламентаризму. Задля її досягнення Проект передбачає виокремлення основних недоліків у функціонуванні Верховної Ради України (підготовка так званої «Зеленої книги українського парламентаризму», яка систематизуватиме наявні проблеми у відповідній сфері) та розробку пропозицій щодо їх усунення (вироблення так званої «Білої книги українського парламентаризму», яка узагальнить рекомендації, спрямовані на подолання вад у роботі вітчизняного парламенту). Реалізація цілей Проекту включає аналіз та широке обговорення (як у Києві, так і в регіонах) найбільш актуальних проблем функціонування Верховної Ради, а також висвітлення поточних проблем і перспектив їх усунення у ЗМІ.

Ця експертна зустріч стала останньою із серії з чотирьох заходів, присвячених обговоренню найактуальніших проблем українського парламентаризму, а саме:

• статусу народного депутата України;
• контрольних функцій парламенту;
• функціонування парламентських служб;
• участі громадськості у законотворчому процесі.

Розпочалось обговорення з того, що експерт  Лабораторії законодавчих ініціатив Денис КОВРИЖЕНКО представив аналітичний огляд, присвячений темі вдосконалення механізмів функціонування Апарату Верховної Ради України.

Володимир ЯЛОВИЙ, Заступник керівника Апарату Верховної Ради України, наголосив, що питання реформи Апарату Верховної Ради України мають дуже велике значення. Навіть в країнах з тривалою парламентською традицією ставиться питання про покращення роботи апарату, то в Україні це тим більш має сенс. Пан Яловий відзначив два ключові моменти, з позиції яких треба розглядати перспективу реформування парламентського апарату: принцип «не зроби гірше», а також питання про первинність апарату чи парламенту. У той же час, є кілька питань, актуальність яких на сьогодні викликає певні сумніви. Одним з таких питань, зокрема, є перспектива реформування мобілізаційних структур Апарату Верховної Ради.

Анатолій СЕЛІВАНОВ, Завідувач Відділу зв’язків з органами правосуддя Апарату Верховної Ради України, підкреслив важливість правильного вибору методології при інтерпретації діяльності парламентського Апарату та проведенні відповідних досліджень. Для отримання належного розуміння функцій цієї інституції як юридичної особи публічної влади необхідно ретельно вивчати положення про Апарат.

Юрій ЯСЕНЧУК, Заступник Керівника Апарату Верховної Ради України, зауважив, що наразі існує потреба розділити розгляд питання ефективності діяльності Апарату Верховної ради на два блоки: структура апарату і роль апарату в законодавчому процесі. Пан Ясенчук заперечив тезі про радянське походження структури Апарату Верховної Ради. Наявна структура була розроблена Академією Наук України і впроваджена в 1994 році На той момент така структура була визнана оптимальною.

Михайло ТЕПЛЮК, Заступник Керівника Апарату, керівник Головного юридичного управління Апарату Верховної Ради України, зазначив, що модель структури Апарату Верховної Ради України стала результатом тривалих дискусій. На момент впровадження механізму Апарату в дію всі його складові були спрямовані на покращення умов функціонування парламенту. Перш за все, намагалися запобігти дублюванню функцій різних підрозділів в середині Апарату. В результаті, нинішня структура в принципі дозволяє виконувати всі основні функції Апарату. Щодо питання про різний статус підрозділів в середині Апарату, то, за словами пана Теплюка, це має цілком раціональне пояснення. Якщо подивитись на управління, які були кваліфіковані як головні, то можна одразу побачити, що це ключові підрозділи, що виконують найважливіші функції. В такий спосіб була здійснена спроба стимулювати працівників цих управлінь вищим статусом і, відповідно, вищою зарплатнею.

Микола КОЗЮБРА, Завідувач кафедрою державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя Конституційного Суду України у відставці, доктор юридичних наук, професор, заслужений юрист України, зауважив, що необхідно закцентувати увагу на потребі підходити обережно до будь-яких реформ. З початку незалежності України піднімалися питання по потребу великого чи малого Апарату, і чи не підмінить він парламент. З часом змінилися умови функціонування Апарату, звяилися нові функції, і, відповідно, нові підрозділи. Наразі ж структуру різко ламати не варто, але реформувати час.Викликає сумнів потреба як в функціональній, так і в кадровій розпорошеності  апарату. На думку пана Козюбри, заслуговує на увагу досвід багатьох країн, в яких навіть помічники депутатів відносяться до структур апарату. З одного боку, потрібна уніфікація структурних підрозділів, а з іншого – максимально читка визначеність функцій.

Ігор КОЛІУШКО, Голова Центру політико-правових реформ, наголосив, що діяльність парламентського апарату не є найгострішою проблемою українського парламентаризму. На фоні неякісної роботи комітетів Апарат функціонує майже бездоганно. Варто взагалі відділити питання реформування парламентського апарату, як державної структури, від проблеми функціонування парламенту, як політичного органу. Основною проблемою, на експерта, є неякісна первинна експертиза, яку виконує науково-експертне управління. Вже згадана проблема суб’єктів законодавчої ініціативи призводить до перевантаження цього підрозділу документами, якість яких часто не витримує жодної критики. Науково-експертне управління займається експертизою, але не має часу проводити більш масштабний аналіз законодавства. Інститут законодавства, навпаки, має можливість проводити масштабні дослідження законодавчої бази, але безпосередньо не задіяний в експертизі поточних законопроектів. Тому Голова Центру політико-правових реформ розглядає можливість об’єднати ці дві інституції.

Андрій ШЕВЧЕНКО, Народний депутат України, зазначив, що на сьогодні не варто однозначно оцінювати проблеми функціонального розподілу в межах Апарату Верховної Ради України. Незважаючи на тривалі дебати про розподіл функцій Головного науково-експертного управління та Юридичного управління Апарату, з точки зору депутата було б найзручніше, якби експертний супровід того чи іншого нормативно-правового акту забезпечувала одна людина або один структурний підрозділ від моменту написання законопроекту і до моменту прийняття закону.

Стислий виклад висновків та рекомендацій учасників обговорення

Матеріали “Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності”

Презентація матеріалів “Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності”

Основна мета обговорень – окреслення кола реальних проблем українського парламентаризму, а також вироблення рекомендацій щодо  їх вирішення (зокрема – тих, які були порушені у презентованому дослідженні).

Тематика обговорення стосувалася:

1. Статусу народного депутата України;
2. Контрольних функцій парламенту;
3. Участі громадськості у законотворчому процесі;
4. Реформи Апарату Верховної Раду України.

Громадські консультації у Херсоні та Одесі проведені в рамках реалізації спільного проекту Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської фундації за демократію «Підвищення ефективності українського парламентаризму». Вони є першими у серії із 9-ти заходів, які відбудуться у різних областях України.

Основні питання, порушені під час обговорення 10 вересня 2009 року в ХЕРСОНІ стосувалися підвищення ефективності системи представництва і політичної відповідальності в Україні. Ну думку учасників, основною проблемою вітчизняного парламенту є недосконала система виборів. Пропорційне представництво, яке не передбачає зв’язку окремих народних обранців із регіонами, було оцінено як вкрай неефективне. У якості альтернативи, були обговорені переваги та недоліки мажоритарної виборчої системи, а також системи пропорційного представництва з відкритими списками.

Крім того, учасники обговорення наголосили, що в умовах нерівномірного розподілу ресурсів між різними українськими територіями? важливим нововведенням може стати друга палата парламенту, представники якої будуть лобіювати інтереси регіонів на найвищому політичному рівні.

Інші важливі питання, які порушувалися, стосувалися обсягу прав народу брати участь у законодавчому процесі (зокрема – через інститут референдуму), шляхів підвищення ефективності роботи консультативних і дорадчих органів при парламенті, інституту імперативного мандату, взаємодії парламенту із судовою гілкою влади тощо.

Під час обговорення 11 вересня 2009 року в ОДЕСІ було порушено питання сутності та якості демократії у сучасному світі, а також місця парламенту у системі демократичних інститутів. Зокрема, активно дебатувалося питання меж народного суверенітету та призначення народовладдя. Як і в Херсоні, велика увага була приділена обговоренню проблем виборчої системи, а також політичної відповідальності народних депутатів перед громадянами.

Експерти погодилися, що законотворення потребує фахового підходу. Разом із тим, незалежна експертиза під час обговорення законопроектів повинна бути обов’язковою та мати ключове значення.

Крім того, були порушені питання прозорості роботи Верховної Ради України, її місця у системі розподілу повноважень між різними гілками влади, механізмів співпраці з місцевою владою тощо.

У заході взяв участь народних депутат України Сергій ГРИНЕВЕЦЬКИЙ, який окреслив своє бачення проблем українського парламенту, зокрема – недосконалу систему виборів, низьку якість законопроектів, неефективність партійного будівництва, залежність законодавчого процесу від політичного тощо. Народний депутат зауважив, що функціонування сучасного українського парламенту створює суттєві загрози демократичному врядуванню в цілому.

Систематизовані пропозиції щодо усунення проблем українського парламентаризму, зібрані в результаті регіональних консультацій, будуть узагальнені у „Білій книзі українського парламентаризму”. Її презентація буде супроводжуватись міжнародною конференцією щодо парламентської реформи,  а також прес-конференцією на одному з загальнонаціональних телеканалів.

За поданими посиланнями можна знайти тексти чотирьох тематичних досліджень, підготовлених експертами лабораторії законодавчих ініціатив, а також зняті в рамках реалізації проекту відеоролики, присвячені проблемам українського парламентаризму.

Дослідження:

Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення

Парламентський контроль: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Відео:

Вестмінстерська фундація за демократія (ВФД) започатковує велику Програму посилення Верховної Ради України. Частиною цієї Програми є курс для неурядових організацій, спрямований на підвищення знань і розвиток навичок для більш ефективної співпраці вітчизняних неурядових організацій і українського парламенту. Курс передбачає детальне ознайомлення зі шляхами та інструментами, необхідними для ефективної співпраці громадянського суспільства та Верховної Ради України, а також опанування навичок, важливих для успішного лобіювання, адвокасі-діяльності та організації громадянських кампаній.

Курс був розроблений консорціумом експертів з Великобританії, серед яких – представники Центру демократичного державного управління при факультеті державного управління Ессекського університету, Національної Ради Волонтерських Організацій і Фонду Томсона Ройтерса, у співпраці з українськими організаціями – Лабораторією законодавчих ініціатив і Могилянською Школою Журналістики в Національному університеті «Києво-Могилянська Академія».

Завданнями курсу є:

• Переосмислення українськими неурядовими організаціями ролі парламенту, а також ознайомлення зі шляхами конструктивної співпраці з парламентом і парламентарями;
• Розвиток навичок, необхідних для успішного лобіювання, адвокасі-діяльності, організації кампаній та політичного аналізу;
• Розвиток навичок, необхідних для ефективної співпраці з медіа в рамках адвокасі-діяльності та організації кампаній;
• Налагодження робочих зв’язків між неурядовими організаціями, народними депутатами України та представниками Апарату Верховної Ради України.

Тематика курсу стосується:

• парламентського та законодавчого процесів;
• інструментів і механізмів співпраці неурядових організацій з парламентом;
• стратегій і способів лобіювання, адвокасі-діяльності та організації кампаній;
• способів співпраці неурядових організацій з медіа, а також шляхів впливу на громадську думку.

Курс розрахований на представників українських неурядових організацій, які мають досвід лобістської діяльності та проведення кампаній – тобто йдеться не про навчання базовим навичкам. Досвід такої діяльності або участь у тренінгах із відповідною тематикою є обов’язковою вимогою. Наявність досвіду попередньої співпраці з Верховною Радою України не є обов’язковим.

Відбір організацій-учасників базуватиметься на інформації про організацію, поданій у аплікаційній формі. Оскільки навчання потребує високої активності учасників, їх кількість обмежена до 16-ти осіб на кожен модуль. Відбір проводитиметься на конкурсній основі.

Підставою для співпраці відібраних учасників і організаторів буде письмова неформальна угода, відповідно до якої представники відібраних організацій зобов’язуватимуться відвідати всі заняття вибраних модулів. Угода передбачатиме, що визначені учасники навчатимуться за модулем 1, а також модулем 2 чи 3 на вибір або обома з них. Такий підхід потребує від керівництва організацій-учасниць звільнення слухачів курсі від усіх робочих обов’язків (включно із телефонною комунікацією) та від присутності на місці роботи на час навчання. Крім того, оскільки проводити тренінги планується за межами Києва, учасники з Києва повинні бути готові перебувати не вдома протягом часу навчання.

Незважаючи на обмежену кількість місць, ми заохочуємо Вас взяти участь у відборі, оскільки сподіваємося, що цей курс буде розвинений у інші навчальні програми.

Більш детальну інформацію про проект, орієнтовну програму навчання та аплікаційну форму можна знайти за поданими нижче посиланнями.

Із нетерпінням чекаємо на Ваші аплікаційні форми!

Інформація про проект

Орієнтовна програма навчання

Аплікаційна форма

Експерти Лабораторії законодавчих ініціатив проаналізували законодавчі підсумки роботи Верховної Ради України протягом 4-ї сесії (лютий – липень 2009 року). За цей період парламент прийняв 158 законів, що майже вдвічі більше, ніж загальна кількість законів, підтриманих законотворцями протягом 2008-го року.

Впродовж лютого 2009 року Верховна Рада України прийняла 12 законів, що менше, ніж у січні, лютому та березні 2009 року. Найбільше прийнятих законів стосуються галузевої політики (8 законів); 3 спрямовані на державне будівництво та розвиток місцевого самоврядування; 1 стосується соціальної політики. Варто відмітити прийняття Закону України «Про Фонд асоціації органів місцевого самоврядування».

Найпродуктивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи стали народні депутати України – за місяць було підтримано 7 депутатських законів. Крім того, Верховна Рада України проголосувала за 4 законодавчі ініціативи Кабінету Міністрів України і за 1 президентський законопроект.

Всі парламентські фракції продемонстрували одностайність у прийнятті рішень по таких законопроектах: «Про внесення змін до деяких законів України” (щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зайнятості членів особистих селянських господарств», «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо відрядження військовослужбовців до державних органів та установ), «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення справності і модернізаціїї озброєння та військової техніки Збройних Сил України», “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” щодо врегулювання питань експорту електроенергії” з пропозиціями Президента України від 10.04.2009, «Про асоціації органів місцевого самоврядування».

Серед прийнятих законів представники фракції Партії регіонів не підтримали Закони «Про доповнення статті 9 Закону України “Про оренду державного і комунального майна” (щодо книговидавничої справи), «Про внесення змін до Митного тарифу України (щодо ставки ввізного мита на полівінілхлорид), «Про посилення відповідальності за несвоєчасну виплату або безпідставну невиплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших встановлених законом виплат», «Про внесення зміни до статті 11 Закону України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”. Фракція Блоку «Наша Україна – Народна Самооборона» не підтримала Закони «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу” з пропозиціями Президента України від 14.01.2009 та «Про внесення змін до Закону України “Про оренду державного та комунального майна”. Представники фракції Комуністичної партій України не проголосували за Закони “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо вдосконалення фінансових механізмів здійснення інвестицій у будівництво житла)”, “Про Фонд державного майна України” з пропозиціями Президента України від 13.06.2007, «Про внесення доповнень до Закону України “Про концесії” (щодо особливостей застосування концесійних угод при здійсненні діяльності з централізованого водо-, теплопостачання та водовідведення).

Протягом березня 2009 року Верховна Рада України прийняла 43 закони, які на даний момент вже діють. Найбільше прийнятих законів спрямовані на вирішення економічних проблем та подолання наслідків економічної кризи (13 законів); значна кількість законів також присвячена вдосконаленню регулювання правових відносин (11 законів); також прийнято 8 галузевих законів і 6 законів у сфері соціальної політики; найменше уваги було приділено державному будівництву та місцевому самоврядуванню (3 закони), національній безпеці і обороні (1 закон), та інформаційній політиці (1 закон).

З точки зору продуктивності, як народні депутати, так і кабінет міністрів проявили неабияку законодавчу активність (по 21 закону). Також було прийнято 1 закон Президента «Про Загальнодержавну програму “Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини” на період до 2016 року». Варто зазначити, що протягом березня 2009 року було підтримано 3 законодавчі ініціативи, які були внесені народними депутатами України від Соціалістичної партії України чи за їх участі ще у парламенті попереднього скликання.
Одностайно всі парламентські фракції проголосували за 18 законів, серед яких 6 у сфері правової політики, 5 економічних законів, 3 галузевих, 2 у сфері соціальної політики і 2 у сфері державного будівництва і місцевого самоврядування. Можна перерахувати такі важливі закони, підтримані всіма фракціями ВР України: «Про внесення змін до статті 245 Цивільного кодексу України» (щодо повноважень посадових осіб органів місцевого самоврядування на вчинення дій, прирівняних до нотаріальних), «Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу» з пропозиціями Президента України від 20.02.2009, «Про Дисциплінарний статут органів і підрозділів цивільного захисту», «Про внесення змін до статті 12 Закону України “Про плату за землю”», «Про внесення змін до статті 325 Кримінального кодексу України» (щодо порушення вимог санітарних і протиепідемічних норм), «Про внесення зміни до Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”» (щодо одночасності проведення виборів), «Про внесення змін Закону України “Про міліцію” щодо вдосконалення соціального захисту працівників міліції», «Про внесення змін до деяких законів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні, транспортуванні та використанні генетично модифікованих організмів”», «Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” щодо врегулювання питань експорту електроенергії», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо відповідальності за незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель), «Про внесення зміни до Закону України “Про імміграцію”» (щодо неповнолітніх дітей), «Про внесення змін до Закону України “Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби”» (щодо надпланових надходжень до Державного бюджету).

З ініціативи Кабінету міністрів України було прийнято 6 галузевих законів, 3 соціальних, 9 економічних, 2 закони в сфері правової політики і 1 у сфері  інформаційної політики. («Про внесення змін до Закону України “Про фермерське господарство»,  «Про внесення змін до Закону України “Про державну геологічну службу України” (щодо контролю за видачею ліцензій та дотриманням ліцензійних умов), “Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання негативним наслідкам впливу світової фінансової кризи на розвиток агропромислового комплексу” з пропозиціями Президента України від 20.02.2009, «Про внесення доповнень до статті 2 Закону України “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності”», «Про внесення змін до статті 9 Закону України “Про природні монополії”», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України та посилення відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування», «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”» (щодо фінансування лікарні “ОХМАТДИТ”), «Про внесення змін до статті 325 Кримінального кодексу України» (щодо порушення вимог санітарних і протиепідемічних норм) , «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення правил перебування в Україні», «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” щодо операцій з цінними паперами», «Про внесення зміни до Закону України “Про імміграцію”» (щодо неповнолітніх дітей).
Депутати від Партії регіонів виступили суб’єктами законодавчої ініціативи десяти законопроектів, з них 3 окремо від депутатів інших фракцій: 2  в сфері правової політики («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо виконання рішень третейських судів), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо відповідальності за незаконний посів або вирощування снотворного маку чи конопель)») і одни в сфері соціальної політики («Про внесення змін Закону України “Про міліцію”» (щодо вдосконалення соціального захисту працівників міліції).

БЮТ ініціював 10 законопроектів, з них 5  окремо від депутатів інших фракцій: 2 закони у сфері правової політики («Про внесення змін до Закону України “Про нотаріат”» (щодо повноважень на вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування), «Про внесення змін до статті 245 Цивільного кодексу України» (щодо повноважень посадових осіб органів місцевого самоврядування на вчинення дій, прирівняних до нотаріальних)), 2 закони у сфері державного будівництва та місцевого самоврядування («Про внесення зміни до Закону України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів”» (щодо одночасності проведення виборів), «Про затвердження зміни до статті 22 Конституції Автономної Республіки Крим» (щодо строку повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим)), і один соціальний закон («Про внесення змін до Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”» (щодо перепідпорядкування та перепрофілювання військово-медичних закладів)).

Депутати НУНС 6 разів скористалися правом законодавчої ініціативи, з яких двічі окремо від депутатів інших фракцій: один економічний закон («Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику”» (щодо врегулювання питань експорту електроенергії) і один закон в сфері правової політики («Про внесення змін до статті 11 Закону України “Про міліцію”» (щодо підстави затримання осіб, яких запідозрено в занятті бродяжництвом)). Депутати КПУ виступили суб’єктами законодавчої ініціативи двох законопроектів, з яких один ініціювали окремо від депутатів інших партій: економічний закон «Про внесення змін до Закону України “Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів”» (щодо ставок). Депутати Блоку Литвина виступили ініціаторам двох законопроектів, з яких 1 запропонували окремо від депутатів інших фракцій: закон в сфері правової політики «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за наругу над могилою та іншими місцями поховання».

Окремо слід виділити законопроекти, які були ініційовані міжпартійними групами депутатів. З восьми таких законопроектів 2 були присвячені державному будівництву та місцевому самоврядуванні (“Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України” з пропозиціями Президента України від 07.02.2009, «Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень Конституційного Суду України, особливостей провадження у справах за конституційними зверненнями та недопущення зловживань правом на конституційне подання»), 3 закони були економічного характеру («Про внесення змін до Закону України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства”», «Про внесення змін до статті 12 Закону України “Про плату за землю”»,  «Про внесення змін до Закону України “Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби” (щодо надпланових надходжень до Державного бюджету)», був ухвалений один галузевий закон («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, а також порядку поділу та об’єднання земельних ділянок)), один закон у сфері національної безпеки і оборони («Про внесення змін до деяких законів України» (щодо змін у системі комплектування військ (сил) особовим складом)), і один закон у сфері правової політики ««Про внесення змін до Закону України “Про правові засади цивільного захисту»). Представники фракції Партії регіонів не підтримали Закони «Про внесення змін до деяких законів України (щодо змін у системі комплектування військ (сил) особовим складом)», «Про внесення зміни до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”» (щодо держмита за видачу свідоцтва про право на спадщину), «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо посилення відповідальності за порушення правил перебування в Україні», «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” щодо операцій з цінними паперами», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації», «Про внесення змін до Закону України “Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби” (щодо надпланових надходжень до Державного бюджету)», «Про внесення змін до деяких законів України з питань акцизного збору»; фракція Блоку Юлії Тимошенко виступила опонентом таких законів: «Про внесення змін до Закону України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства”», «Про внесення доповнень до статті 2 Закону України “Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у галузі зовнішньоекономічної діяльності”», «Про внесення змін до статті 9 Закону України “Про природні монополії”»; фракція Блоку «Наша Україна – Народна Самооборона» не підтримала законів  «Про внесення змін до Закону України “Про державну геологічну службу України” (щодо контролю за видачею ліцензій та дотриманням ліцензійних умов), “Про тимчасові слідчі комісії, спеціальну тимчасову слідчу комісію і тимчасові спеціальні комісії Верховної Ради України” з пропозиціями Президента України від 07.02.2009, «Про внесення змін до статті 9 Закону України “Про природні монополії”», “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо погашення заборгованості перед Пенсійним фондом України та посилення відповідальності за порушення законодавства у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування”, “Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень Конституційного Суду України, особливостей провадження у справах за конституційними зверненнями та недопущення зловживань правом на конституційне подання”; представники фракції Комуністичної партій України не проголосували за закони «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, а також порядку поділу та об’єднання земельних ділянок)», “Про внесення змін до Закону України “Про правові засади цивільного захисту”, «Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” (щодо рефінансування)», «Про внесення змін до Закону України “Про ставки акцизного збору на тютюнові вироби” (щодо надпланових надходжень до Державного бюджету)», «Про внесення змін до деяких законів України з питань акцизного збору», «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України “Про здійснення контролю за сплатою збору на обов’язкове державне пенсійне страхування та збору на обов’язкове соціальне страхування”»; Блок Литвина не підтримали закон “Про внесення змін до Закону України “Про виноград та виноградне вино” з пропозиціями Президента.

Найпродуктивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи стали народні депутати України – за місяць було підтримано 7 депутатських законів. Крім того, Верховна Рада України проголосувала за 4 законодавчі ініціативи Кабінету Міністрів України і за 1 президентський законопроект.

Всі парламентські фракції продемонстрували одностайність у прийнятті рішень по таких законопроектах: «Про внесення змін до деяких законів України” (щодо стимулювання використання альтернативних джерел енергії), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо зайнятості членів особистих селянських господарств», «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо відрядження військовослужбовців до державних органів та установ), «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення справності і модернізаціїї озброєння та військової техніки Збройних Сил України», “Про внесення змін до Закону України “Про електроенергетику” щодо врегулювання питань експорту електроенергії” з пропозиціями Президента України від 10.04.2009, «Про асоціації органів місцевого самоврядування».

Єдиною фракцією, яка голосувала проти деяких прийнятих законів, став Блок «Наша Україна – Народна Самооборона». Зокрема, фракція не підтримала Закони «Про внесення змін до Закону України “Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання”, «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо структури податкової міліції та соціального захисту її працівників), «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України щодо діяльності Державної кримінально-виконавчої служби України», «Про внесення змін до Закону України “Про запобігання захворюванню на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та соціальний захист населення”, “Про внесення змін до деяких законів України щодо повноважень Конституційного Суду України, особливостей провадження у справах за конституційними зверненнями та недопущення зловживань правом на конституційне подання” з пропозиціями Президента України від 08.04.2009.

Протягом травня 2009 року Верховна Рада України прийняла 25 законів. Це удвічі більше, ніж було протягом квітня 2009 року. Найбільше прийнятих законів стосуються галузевої політики (10 законів); 7 законів спрямовані на удосконалення соціальної політики; 4 регулюють питання економічної політики; по 2 стосуються правової політики, а також державного будівництва.

Найпродуктивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи виступили народні депутати України – за місяць було підтримано 15 законопроектів парламентарів. Найбільш активно право законодавчої ініціативи реалізовували представники фракції Блоку Юлії Тимошенко (17 разів); на другому місці – представники Партії регіонів (9 разів); представники Народного Союзу «Наша Україна» та Комуністичної партії України виступили з ініціативами по 5 разів; представники Блоку Литвина – 4 рази. Також Верховна Рада України ухвалила 9 урядових закони, більшість з яких стосуються галузевої політики, та 1 президентський, спрямований на врегулювання питань соціального забезпечення багатодітних сімей.

Одностайність прийняття рішення всі парламентські фракції продемонстрували під час голосування за соціальні законопроекти («Про внесення змін до Закону України “Про державну підтримку та особливості функціонування дитячих центрів “Артек” і “Молода гвардія”, «Про внесення змін до Закону України “Про оздоровлення та відпочинок дітей»), галузеві законопроекти («Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання розвитку космічної діяльності», «Про внесення змін до Закону України “Про лікарські засоби” (щодо використання шрифту Брайля в інструкціях про застосування лікарських засобів)), економічні законопроекти («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з приєднанням України до Конвенції про тимчасове ввезення», «Про внесення змін до Закону України “Про господарські товариства” (щодо нерозповсюдження дії обмеження кількості учасників на зареєстровані товариства з обмеженою відповідальністю), «Про внесення зміни до статті 14 Закону України “Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (щодо експорту спирту етилового)).

Найчастіше «проти» підтриманих в цілому Верховною Радою України висловлювалися представники Народного Союзу «Наша Україна» (12 голосувань «проти»); найменше – представники Комуністичної партії України та Блоку Литвина (по 1-му опозиційному голосуванню). Блок Юлії Тимошенко не підтримав загальну позицію парламенту двічі, а Партія регіонів – 4 рази.

Протягом червня 2009 року Верховна Рада України прийняла 56 законів. Це удвічі більше, ніж було прийнято протягом травня 2009 року. Більше того, з точки зору кількісних показників, червень став найпродуктивнішим місяцем законодавчої роботи у цьому році. Найбільше прийнятих законів стосуються галузевої політики (27 законів); 12 законів спрямовані на удосконалення правової політики; 8 регулюють питання соціальної політики; 5 стосуються економічної політики, 3 – політики інформаційної; 1 – питань державного будівництва.

Найпродуктивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи виступили народні депутати України – за місяць було підтримано 36 законопроектів парламентарів. Найбільш активно право законодавчої ініціативи реалізовували представники фракції Партії регіонів (29 разів); на другому місці – представники БЮТ (27 разів); представники Народного Союзу «Наша Україна» та виступили з ініціативами 11 разів; представники Блоку Литвина – 10 разів; представники КПУ – 5 разів. Загалом, Верховна Рада України ухвалила 20 урядових закони, більшість з яких стосуються галузевої політики, та жодного президентського закону.

Одностайність прийняття рішення всі парламентські фракції продемонстрували при прийнятті 23-х законів. 13 з них – галузеві, 4 стосуються соціальної політики, 3 – правової, 2 – інформаційної. Найбільш резонансні законопроекти, підтримані всіма фракціями –«Про внесення зміни до статті 21 Закону України “Про рекламу”» (щодо заборони розповсюдження реклами виробів немедичного призначення)», «Про внесення змін до Закону України “Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу в Україні”», «Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення”» (щодо приведення деяких положень у відповідність Рамковій конвенції із боротьби проти тютюну), «Про внесення змін до статті 301 Кримінального кодексу України» (щодо відповідальності за зберігання творів, зображень або предметів порнографічного характеру), «Про відчуження земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності».

Найчастіше «проти» підтриманих в цілому Верховною Радою України висловлювалися представники Народного Союзу «Наша Україна» (21 голосування «проти»); найменше – представники Блоку Литвина (2 опозиційні голосування). КПУ не підтримала загальну позицію парламенту 11 разів, Партія регіонів – 8 разів, БЮТ – 4 рази.Ряд законів не були підтримані двома фракціями, зокрема – «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», «Про внесення змін до статті 338 Кримінального кодексу України щодо посилення кримінальної відповідальності за наругу над державними символами України», «Про внесення змін до статей 21 та 33 Закону України “Про охорону праці”» (щодо видачі дозволів на початок виконання робіт та експлуатації устаткування підвищеної небезпеки), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах», «Про всеукраїнський референдум», «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо земельних відносин, «Про внесення змін до статті 17 Закону України “Про Вищу раду юстиції”  (щодо процедури складення присяги), «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України», «Про загальні засади розвитку державно-приватного партнерства в Україні», «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (стосовно погодинної оплати праці).

Особливо варто відмітити прийняття законів «Про всеукраїнський референдум», «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про загальні засади розвитку державно-приватного партнерства в Україні».

У липні 2009 року Верховна Рада України ухвалила лише 3 закони, з яких два було ухвалено на позачерговій сесії 24-го липня. Кабінетом міністрів України був ініційований законопроекту у сфері економіки («Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей проведення заходів з фінансового оздоровлення банків»). Народні депутати реалізували свої законодавчі права в міжпартійних групах і висунули один економічний законопроект («Про внесення змін до законів України “Про Державний бюджету України на 2009 рік” та “Про Національний банк України”») і одни законопроект зі сфери державного будівництва («Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виборів Президента України»).

Депутати з НУНС не підтримали жодного з зазначених законопроектів. КПУ проголосувала проти закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виборів Президента України» і проти закону Кабінету міністрів. Блок Литвина не підтримав лише закон  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виборів Президента України». Варто звернути увагу на злагоджену роботу обох великих парламентських фракцій, які своєю згодою фактично вирішували долю законопроектів.

Особливої уваги заслуговую саме закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо виборів Президента України». Актуальність цього закону можна прирівняти лише до його заполітизованості. Цим законом передбачається  змінити порядок формування окружних і дільничних виборчих комісій, зменшити строки виборчого процесу з 120 до 90 днів, вдосконалити порядок оскарження рішень суб’єктів виборчого процесу; ліквідувати інститут відкріпних посвідчень та підписних листів на підтримку кандидата на пост Президента України; внести зміни до Кримінального кодексу України за перешкоджання  вільному  здійсненню громадянином   свого виборчого права або права брати участь у референдумі, перешкоджання діяльності іншого суб’єкта виборчого процесу, ініціативної  групи  референдуму,  комісії  з референдуму,  члена виборчої комісії, члена  ініціативної групи референдуму, члена комісії з референдуму або офіційного спостерігача при виконанні ними  своїх  повноважень тощо. Таким чином, саме цей закон визначить, якої якості будуть вибори президента 2010 року.

У цьому випуску:

1. Інститут вето: зарубіжний досвід, національне законодавство і практика, пропозиції.
2. Імунітети виборних посадових осіб: шляхи удосконалення правового регулювання.

Експертна зустріч відбулася в межах реалізації Проекту Лабораторії законодавчих ініціатив та Вестмінстерської фундації за демократію «ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ» («Developing Recommendations for the Improvement of Ukrainian Parliamentarism»). Головна мета даного проекту – реальне підвищення ефективності українського парламентаризму. Задля її досягнення Проект передбачає виокремлення основних недоліків у функціонуванні Верховної Ради України (підготовка так званої «Зеленої книги українського парламентаризму», яка систематизуватиме наявні проблеми у відповідній сфері) та розробку пропозицій щодо їх усунення (вироблення так званої «Білої книги українського парламентаризму», яка узагальнить рекомендації, спрямовані на подолання вад у роботі вітчизняного парламенту). Реалізація цілей Проекту включає аналіз та широке обговорення (як у Києві, так і в регіонах) найбільш актуальних проблем функціонування Верховної Ради, а також висвітлення поточних проблем і перспектив їх усунення у ЗМІ.

Ця експертна зустріч стала третьою в серії з чотирьох заходів, присвячених обговоренню найактуальніших проблем українського парламентаризму, а саме:

• статусу народного депутата України;
• контрольних функцій парламенту;
• функціонування парламентських служб;
• участі громадськості у законотворчому процесі.

Розпочалось обговорення з того, що експерт Лабораторії законодавчих ініціатив Денис КОВРИЖЕНКО представив аналітичний огляд, присвячений темі вдосконалення механізмів участі громадськості в законодавчому процесі. В даному дослідженні містяться рекомендації щодо правового удосконалення механізмів базових форм громадянської участі як-то: референдуми, звернення громадян, цивілізоване лобіювання інтересів, публічні акції, громадські обговорення та вивчення громадської думки, судовий захист легітимних очікувань громадян.

Завідувач кафедри загальнополітичних і державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя Конституційного Суду України у відставці Микола КОЗЮБРА відзначив, що сьогодні в українських умовах увага в даній сфері зосереджена лише на одній формі безпосередньої демократії – референдумах, в той час як є й інші її ьформи, так як народна законодавча ініціатива та народне вето. Останні також можуть бути ефективними механізмами народної участі, однак лише за умови детального оформлення відповідних процедур. Щодо референдумів Микола Козюбра відзначив, що світовий та український досвід показує – референдумами досить часто маніпулюють. Тому необхідним кроком є більш чітке визначення предмету загальнонаціональних референдумів в Конституції, а саме – щодо його звуження. Варто розширити перелік питань, які не можуть бути винесеними на референдум. Крім того, з точки зору експерта, закону, прийнятому на референдумі, слід надавати вищу юридичну силу в порівнянні з законами, прийнятими парламентом.

Микола САВЕНКО, доцент Національного університету «Києво-Могилянська академія», суддя Конституційного Суду України у відставці зосередив увагу на проблемі матеріального забезпечення виконання рішень, прийнятих на референдуми. Дане питання має бути додатково деталізоване в законодавстві. Микола Савенко також звернув увагу на ризики, пов’язані з можливою відмовою президента підписувати закони, прийняті на референдумі.

Народний депутат України Андрій ШЕВЧЕНКО погодився з необхідністю обмеження предмету загальнонаціональних референдумів, а також відзначив їх значний потенціал в якості консультативного механізму. Щодо звернень громадян до народних депутатів, політик висловився за те, що слід максимально наповнити право саме індивідуального звернення громадян до народних депутатів. Таке забезпечення, зокрема, передбачене в проекті закону «Про доступ до інформації». Звернув увагу Андрій Шевченко також на широкі можливості, які несе із собою використання електронних звернень громадян. Однак тут можуть виникнути проблеми, пов’язані зі спам-атаками персональних електронних скриньок депутатів. Дана проблема має бути вирішена як в технічному аспекті, так і до певної міри в правовому.

В контексті звернень громадян Микола Козюбра притримувався дещо іншої точки зору. На думку експерта перевага має бути надана не індивідуальним зверненням, а колективним петиціям, направленим до народних депутатів. Підготовка колективних звернень автоматично передбачає їх вищий рівень обґрунтовані. З цієї точки зору Микола Козюбра запропонував розрізнити статус колективних та індивідуальних звернень – саме першим, з його точки зору, має приділятися більше уваги в процесі законотворення. Втім, й механізм індивідуальних звернень в жодному разі не можна відкидати.

Також в процесі обговорення Андрій Шевченко та Голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор КОГУТ висловили ідею щодо запровадження стадії врахування публічної думки в законотворчому процесі через введення обов’язкового етапу розгляду узагальнених звернень громадян та зацікавлених груп щодо проекту закону на рівні парламентських комітетів.  Таким узагальненням звернень зацікавлених позапарламентських суб’єктів, на думку учасників обговорення, могли б займатись громадські ради при комітетах Верховної Ради. В даному аспекті Микола Козюбра відзначив, що оскільки в світі більшість законопроектів надходить в парламент від уряду, то громадські ради з аналогічними функціями доцільно створювати при Кабінеті Міністрів.

Презентація “Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності”

Протягом червня 2009 року Верховна Рада України прийняла 56 законів. Це удвічі більше, ніж було прийнято протягом травня 2009 року.(Аналіз законів прийнятих Верховною Радою України у травня  2009-го року див. тут). Більше того, з точки зору кількісних показників, червень став найпродуктивнішим місяцем законодавчої роботи у цьому році. Найбільше прийнятих законів стосуються галузевої політики (27 законів); 12 законів спрямовані на удосконалення правової політики; 8 регулюють питання соціальної політики; 5 стосуються економічної політики, 3 – політики інформаційної; 1 – питань державного будівництва.

Найпродуктивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи виступили народні депутати України – за місяць було підтримано 36 законопроектів парламентарів. Найбільш активно право законодавчої ініціативи реалізовували представники фракції Партії регіонів (29 разів); на другому місці – представники БЮТ (27 разів); представники Народного Союзу «Наша Україна» та виступили з ініціативами 11 разів; представники Блоку Литвина – 10 разів; представники КПУ – 5 разів. Загалом, Верховна Рада України ухвалила 20 урядових закони, більшість з яких стосуються галузевої політики, та жодного президентського закону.

Одностайність прийняття рішення всі парламентські фракції продемонстрували при прийнятті 23-х законів. 13 з них – галузеві, 4 стосуються соціальної політики, 3 – правової, 2 – інформаційної. Найбільш резонансні законопроекти, підтримані всіма фракціями –«Про внесення зміни до статті 21 Закону України “Про рекламу”» (щодо заборони розповсюдження реклами виробів немедичного призначення)», «Про внесення змін до Закону України “Про організацію та проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 з футболу в Україні”», «Про внесення змін та доповнень до Закону України “Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров’я населення”» (щодо приведення деяких положень у відповідність Рамковій конвенції із боротьби проти тютюну), «Про внесення змін до статті 301 Кримінального кодексу України» (щодо відповідальності за зберігання творів, зображень або предметів порнографічного характеру), «Про відчуження земельних ділянок приватної власності для суспільних потреб та з мотивів суспільної необхідності».

Найчастіше «проти» підтриманих в цілому Верховною Радою України висловлювалися представники Народного Союзу «Наша Україна» (21 голосування «проти»); найменше – представники Блоку Литвина (2 опозиційні голосування). КПУ не підтримала загальну позицію парламенту 11 разів, Партія регіонів – 8 разів, БЮТ – 4 рази.Ряд законів не були підтримані двома фракціями, зокрема – «Про ідентифікацію та реєстрацію тварин», «Про внесення змін до статті 338 Кримінального кодексу України щодо посилення кримінальної відповідальності за наругу над державними символами України», «Про внесення змін до статей 21 та 33 Закону України “Про охорону праці”» (щодо видачі дозволів на початок виконання робіт та експлуатації устаткування підвищеної небезпеки), «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження автоматизованої системи документообігу в адміністративних судах», «Про всеукраїнський референдум», «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо земельних відносин, «Про внесення змін до статті 17 Закону України “Про Вищу раду юстиції”  (щодо процедури складення присяги), «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України», «Про загальні засади розвитку державно-приватного партнерства в Україні», «Про оптові ринки сільськогосподарської продукції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (стосовно погодинної оплати праці).

Особливо варто відмітити прийняття законів «Про всеукраїнський референдум», «Про засади запобігання та протидії корупції», «Про відповідальність юридичних осіб за вчинення корупційних правопорушень», «Про загальні засади розвитку державно-приватного партнерства в Україні».