3-4 березня 2010 року за ініціативи Лабораторії законодавчих ініціатив (Україна) та Вестмінстерської фундації за демократію (Великобританія) відбулась міжнародна конференція «ЄВРОПЕЙСЬКІ ПАРЛАМЕНТСЬКІ ТРАДИЦІЇ ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ», приурочена двадцятиріччю парламенту України. Учасники конференції – народні депутати, провідні експерти з питань парламентаризму з України, Великобританії, Польщі та Грузії, представники апарату Верховної Ради, інших органів влади, дипломатичних представництв, громадських організацій та ЗМІ – обговорили головні проблемні моменти у функціонуванні українського парламенту та спробували дійти згоди щодо методів їх усунення.

На основі багаторічних досліджень у сфері порівняльного парламентаризму, серії експертних консультацій у Києві та 10 регіонах України, результатів експертного опитування та вивчення громадської думки стосовно функціонування українського парламенту, Лабораторія законодавчих ініціатив підготувала зведені рекомендації щодо напрямів і шляхів проведення парламентської реформи в Україні. Тож метою міжнародної конференції стала презентація та обговорення напрацьованих пропозицій щодо підвищення ефективності Верховної Ради України, а також збір оцінок і коментарів провідних вітчизняних і закордонних експертів, які будуть враховані у фінальному документі «Біла книга» українського парламентаризму, що окреслить детальну стратегію проведення реформи українського законодавчого органу. Захід включав презентацію рекомендацій, а також три тематичні дискусії: «Представницька роль парламенту», «Законодавчий процес» і «Контрольна функція парламенту».

На відкритті конференції Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут зазначив, що «Біла книга» – документ, відкритий до обговорення, який має на меті, перш за все, створити політичний та громадський консенсус щодо найбільш важливих та актуальних реформ, які б допомогли удосконалити роботу Верховної Ради України. Реалізація стратегії парламентської реформи можлива двома способами: через створення відповідної робочої групи у самому парламенті, до роботи якої були б залучені незалежні експерти та представники громадських організацій; або ж через проведення широкої громадської кампанії, яка б звернула увагу всіх верств українського суспільства на конкретні заходи з реформування законодавчого органу й створила б відповідний суспільний тиск на політиків.

Заступник Голови Верховної Ради України Микола Томенко в свою чергу відзначив, що проблемою номер один для українського парламенту стала потреба у реформуванні виборчої системи.

Голова Центральної виборчої комісії Володимир Шаповал на конференції висловився про ключову роль парламенту в процесі  розбудови демократичної політичної системи.

Також він висловив занепокоєння з приводу того, що парламент все більше сприймається лише як майданчик для політичної боротьби, а не як державний орган з певними функціями (перш за все – законодавчими).

Рубен-Ерік Діаз-Плаха, експерт з демократичного врядування Відділу демократичного управління та громадської участі у публічних справах Департаменту демократизації Офісу демократичних інституцій і прав людини (ОДІПЛ) ОБСЄ, в своєму виступі сфокусував увагу на 2 можливі підходи до представницького характеру парламенту. Перший – класичний – розглядає представництво як мандат, який отримали депутати від громадян. В межах цього бачення імперативний мандат в тому вигляді, в якому він існує в Україні, суперечить європейській практиці та міжнародним стандартам. Інше бачення представництва парламенту – як відображення різноманіття суспільства (політичного, гендерного, етнічного тощо) – також засвідчує необхідність реформ, які б забезпечили повне відображення різних суспільних груп у Верховній Раді.

Др. Сара Вітмор, Науковий співробітник Центру російських та східноєвропейських досліджень Бермінгемського Університету (Великобританія), у своєму виступі наголосила на важливості деполітизації парламентських комітетів, які покликані бути базовим робочим органом парламенту й функціонувати максимально об`єктивно.

Др. Адам Циган, Доктор Школи права Університету Лестера (Великобританія), відзначив що слабкість та неструктурованість партійної системи, яку можна спостерігати в Україні, призводить до того, що реальна влада концентрується у виконавчих органах, а не в парламенті.

Всі зауваження та пропозиції щодо парламентської реформи будуть враховані Лабораторією законодавчих ініціатив й зведені у фінальний документ «Біла книга» українського парламентаризму, ознайомитися з якою в найближчому майбутньому зможуть політики та широка громадськість. Міжнародна конференція підсумувала реалізацію спільного проекту Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської фундації за демократію «Підвищення ефективності українського парламентаризму».

Програма міжнародної конференції

Список учасників міжнародної конференції

Інформація про проект «Підвищення ефективності українського парламентаризму»

Концепція змін до законодавчих актів України щодо підвищення ефективності функціонування Верховної Ради України („Біла книга” українського парламентаризму)

Information about the project strengthening of ukrainian parliamentarism

2 березня 2010 року Лабораторія законодавчих ініціатив провела в агентстві «ІМК» прес-конференцію на тему: «Верховна Рада України: низька довіра до великих повноважень. Результати соціологічного та експертного опитувань». Дослідження проведені в рамках спільного проектуЛабораторії законодавчих ініціатив та Вестмінстерської фундації за демократію «Підвищення ефективності українського парламентаризму».

Головний висновок соціологічного опитування, яке було проведене на замовлення Лабораторії законодавчих ініціатив компанією «TNS Ukraine» (з 4 по 11 лютого 2010 року було опитано 1200 респондентів у всіх регіонах, статистична похибка складає 3%) – вкрай низький рівень довіри українців до свого парламенту. Лише 2,6% опитаних висловили повну довіру до Верховної Ради України, в той час як 58,2% громадян засвідчили повну недовіру до парламенту. За рівнем суспільної недовіри законодавчий орган може конкурувати хіба що з Президентом (на момент проведення дослідження ним був В.Ющенко), якому повністю не довіряють 59,4% респондентів. Основна група населення, яка не довіряє Верховній Раді – молоді люди віком від 25 до 39 років. «Це – дуже активна частина населення в контексті отримання інформації та її обговорення. Тож тут можна встановити зв’язок між рівнем довіри та рівнем обізнаності», – розповіла програмний координатор відділу політичного аналізу Лабораторії законодавчих ініціатив Олена Чебаненко. Більше всього парламенту не довіряють на Сході України (92,6%) та у Києві (91,1%). Серед органів влади найбільшою довірою в українців користуються місцеві ради (їм повністю довіряють 5,5% респондентів), втім й для них баланс «довіри-недовіри» є негативним (повністю не довіряють місцевим радам 37,9% громадян).

Серед причин, через які українці не довіряють власному парламенту, фігурує корумпованість депутатів, нездатність Верховної Ради ухвалювати рішення, спрямовані на розвиток країни, а також залежність народних обранців від великого бізнесу. На питання «Які органи, на Вашу думку, працюють найбільш прозоро і відкрито?» майже 70% респондентів відповіли, що всі владні органи в Україні працюють не прозоро та закрито. Нарешті лише 17,5% всіх українських громадян знають депутатів, які підтримують зв’язки з виборцями їхніх сіл, селищ та міст. Натомість 51,2% респондентів взагалі нічого не чули про таких депутатів, а 31,3% прямо стверджують, що таких депутатів немає. Більш розгорнута інформація щодо результатів опитування викладена у відповідному звіті.

Експертне опитування було проведене Лабораторією законодавчих ініціатив в рамках підготовки „Білої книги” українського парламентаризму. Всього опитали 120 регіональних експертів (представників аналітичних центрів, науковців, регіональних ЗМІ, депутатів місцевих рад та посадових осіб місцевого самоврядування), які мали нагоду висловити свою точку зору на найбільш проблемні моменти роботи Верховної Ради України. Зокрема більшість опитаних (56,2%) висловилися за збереження імперативного мандату. Лише частина експертів (42%) підтримали ідею повного скасування депутатського імунітету, в той час як більшість виступили за збереження його в тому чи іншому вигляді (втім лише 4% підтримали збереження імунітету в нинішньому обсязі). «Очевидно, такі результати пов’язані з тим, що позбавлення депутатів імунітету може мати і певні негативні наслідки, скажімо, у вигляді тиску зі сторони органів виконавчої влади на народних обранців», – відмітив директор правових досліджень Лабораторії законодавчих ініціатив Денис Ковриженко. Також більшість експертів (56%) висловилися за впровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками та за збереження однопалатного парламенту (62% опитаних фахівців).

78% учасників експертного опитування дали позитивну відповідь на питання «Чи необхідно законодавчо врегульовувати порядок утворення парламентської більшості?» «Фактично в жодній європейській країні зараз немає законодавчої норми, яка б регулювала утворення парламентської більшості. В Україні ж за результатами конституційної реформи цю норму закріпили в Конституції. Відповідно ми прагнули з’ясувати ставлення експертів до такої практики, яка не зовсім відповідає європейським стандартам. Все ж більшість опитаних висловилися за те, щоб зберегти поняття парламентської більшості в Конституції і відповідно зберегти в якості підстави для розпуску парламенту неутворення коаліції», – зазначив Денис Ковриженко.

Нарешті 67% експертів виступили за необхідність введення обов’язкового схвалення Верховною Радою програми діяльності уряду перед набуттям повноважень останнім. «В будь-якій країні з парламентською формою правління уряд просто не може почати функціонувати до тих пір, поки програма його діяльності не схвалена парламентом. Відповідно, якщо програма діяльності уряду не схвалена, то процес його формування триває, а якщо схвалена – парламент має що контролювати. В Україні ж обов’язковість схвалення програми уряду не забезпечена законодавчо, що відмітили й експерти», – додавДенис Ковриженко.

«Ці два дослідження говорять про те, що український парламент сьогодні недостатньо виконує свою представницьку роль», – зазначив Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут. «В рік 20-ліття українського парламентаризму ми працюємо для того, щоб сформувати пакет рекомендацій для підвищення ефективності Верховної Ради, який, за наявності відповідної політичної волі і громадської підтримки, можливо було б втілити в життя в найближчій перспективі. Всі отримані висновки ми збираємось обговорити на міжнародній конференції «Європейські парламентські традиції та українські реалії», яка триватиме в Києві 3-4 березня», – підсумував прес-конференцію Ігор Когут.

Результати соціологічного опитування щодо довіри українських громадян до парламенту

Результати експертного опитування щодо основних проблемних моментів в роботі українського парламенту

PowerPoint презентація

Експерти Лабораторії законодавчих ініціатив підготували коротку версію «Білої книги» українського парламентаризму, де були описані основні проблемні моменти функціонування Верховної Ради України та наведені рекомендації щодо їх усунення. Зокрема в даному документі увага була зосереджена на можливостях підвищення ефективності виконання українським парламентом представницьких функцій, удосконалення законодавчого процесу, парламентського контролю та загальних засад організації Роботи Верховної Ради України, удосконалення норм законодавства, які регулюють статус народного депутата України.

У 2008 році Лабораторією законодавчих ініціатив було проведено аналіз основних чинників, які зменшують ефективність здійснення парламентом своїх законодавчих та контрольних повноважень, послаблюють зв’язок депутатів з партіями і призводять до „відірваності” парламенту від потреб та інтересів суспільства. За результатами цього аналізу була підготовлена „Зелена книга” українського парламентаризму, яка визначала перелік основних проблем у відповідній сфері. Протягом 2009 року Лабораторією законодавчих ініціатив було напрацьовано ряд рекомендацій щодо напрямів вирішення цих проблем, які було викладено у „Білій книзі” українського парламентаризму. Ці рекомендації було обговорено з окремими народними депутатами, науковцями, представниками Апарату Верховної Ради України, регіональними експертами. Даний документ підготовлений на базі попередніх рекомендацій, уточнених за результатами експертних дискусій. У ньому систематизовано основні проблеми, пов’язані з представницькою природою законодавчого органу, здійсненням парламентом своїх законодавчих і контрольних функцій, статусом народних депутатів України. Автори документа очікують, що за результатами публічного обговорення цього документа буде підготовлено остаточний варіант „Білої книги” українського парламентаризму, яка стане своєрідною „дорожньою картою” парламентської реформи в Україні і основою для напрацювання конкретних законодавчих пропозицій у напрямі підвищення ефективності роботи Верховної Ради України.

The “White Book” of Ukrainian Parliamentarism (english version)

У цьому випуску:

1. Визначення поняття «Політична партія».
2. Партії як організації.
3. Партії у виборах.
4. Фінансування партій.
5. 5.Виконання.

У цьому випуску:

1. Концепція змін до законодавчих актів України щодо підвищення ефективності функціонування Верховної Ради України («Біла книга» українського парламентаризму).
2. Результати соціологічного дослідження щодо довіри громадян до Верховної Ради України.
3. Заява Мережі підтримки реформ щодо засад проведення місцевих виборів в Україні.

Лабораторія законодавчих ініціатив підготувала висновки та пропозиції щодо проекту закону „Про лобіювання”, який опрацьовується Міністерством юстиції України. На думку експертів Лабораторії, законопроект потребує ґрунтовного доопрацювання перед його внесенням на розгляд Верховної Ради України.

Експертами Лабораторії законодавчих ініціатив підготовлені висновки щодо законопроектів, які перебувають на розгляді в Комітеті з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією: „Про правила професійної етики на публічній службі та запобігання конфлікту інтересів” (реєстр. № 4420-1 від 14.05.2009 р.), „Про заходи державного фінансового контролю публічної служби” (реєстр. № 4472 від 14.05.2009 р), „Про Національне бюро антикорупційних розслідувань України” (реєстр. № 5031 від 29.07.2009 р.).З експертними висновками можна ознайомитись тут:

Висновок щодо проекту Закону України „Про правила професійної етики на публічній службі та запобігання конфлікту інтересів” (№ 4420-1).

Висновок щодо проекту Закону України „Про заходи державного фінансового контролю публічної служби” (№ 4472).

Висновок щодо проекту Закону України „Про Національне бюро антикорупційних розслідувань України” (№ 5031).

За вересень 2009 р. Верховна Рада ухвалила лише один закон (№ 3080 «Про внесення змін до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування»), який був ініційований Кабінетом Міністрів України, і який підтримали 249 депутатів з чотирьох фракцій (БЮТ, НУНС, КПУ, Блок Литвина). Закон передбачає підвищення рівня відповідальності посадових осіб місцевого самоврядування за порушення вимог Закону України “Про боротьбу з корупцією” та Присяги посадової особи місцевого самоврядування.

Така низька продуктивність Верховної Ради України пояснюється внутрішньо парламентським конфліктом навколо законопроекту про внесення змін до державного бюджету на 2009 рік (щодо підвищення розміру прожиткового мінімуму та розміру мінімальної заробітної плати), який парламент відмовився ухвалити в другому читанні і в цілому. За законопроект, на ухваленні якого наполягала фракція Партії регіонів, проголосували 200 народних депутатів із 385, зареєстрованих у сесійній залі. Відповідно до законопроекту, пропонується затвердити прожитковий мінімум з 1 липня у розмірі 808 грн., а з 1 жовтня 848 грн. При цьому розмір мінімальної заробітної плати з 1 липня мав становити 825 грн., з 1 жовтня 864 грн., з 1 грудня 900 грн. Після нерезультативного голосування Партії регіонів заблокувала трибуну і президію Верховної Ради.

4 вересня відбулося позачергове пленарне засідання Верховної Ради України шостого скликання. Під час засідання був ратифікований Протокол про збереження і стале використання біологічного та ландшафтного різноманіття до Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат, підписаної у м. Києві 22 травня 2003 року, 256-ма голосами “за”. Також був прийнятий закон № 3080 «Про внесення змін до Закону України “Про службу в органах місцевого самоврядування”».

Під час перерви представники фракції Партії регіонів заблокували президію і трибуну для виступів. Представники Партії регіонів висунули таку вимогу: Верховна Рада повинна ухвалити законопроект про соціальні стандарти. В разі, якщо Верховна Рада не ухвалить цей законопроект, вони проти того, щоб розглядалися інші законопроекти.

Наступного разу депутати зібралися в сесійній залі лише 22-го вересня, коли за результатами обговорення можливих варіантів законопроекту про підвищення соціальних стандартів на засіданні Погоджувальної ради один із проектів було включено до порядку денного, а інші були рекомендовані до розгляду. Погоджувальна рада також рекомендувала ухвалити рішення, згідно з яким під час голосування за зазначені законопроекти народні депутати голосуватимуть персонально, знаходячись у сесійній залі, а не картками. Народні депутати 240-ма голосами підтримали Постанову про зміну способу голосування щодо цих законопроектів. Представники фракції Партії регіонів не підтримали це рішення і черговий раз заблокували президію і трибуну для виступів.

Врешті-решт, за вересень був прийнятий лише один закон. Якщо звернутися до Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік», то можна побачити, що на здійснення законотворчої діяльності верховної ради передбачено видатки у розмірі 413 314, 2 тис. грн.; відповідно, на один місяць передбачені видатки у розмірі 34 442,85 тис. гривень. Це означає, що один закон, прийнятий Верховною Радою у вересні місяці коштує громадянам України більше 34 мільйонів гривень.  

Протягом жовтня 2009 року Верховна Рада України прийняла 11 законів, 2 з яких вже набули чинності. Найбільше прийнятих законів спрямовані на удосконалення галузевої політики (5 законів); по 2 стосуються державного будівництва, соціальної та правової політик.

Найпродуктивнішим суб’єктом законодавчої ініціативи виступили народні депутати України – за місяць було підтримано 7 законопроектів парламентарів. Також Верховна Рада України ухвалила 2 урядових закони і 2 президентських.

Жодний з запропонованих на розгляд Верховної Ради законопроектів не був одностайно підтриманий всіма фракціями парламенту.

Самостійно по одному галузевому закону запропонували депутати від Партії регіонів та від фракції Блоку Юлії Тимошенко, та по одному соціальному закону депутати від Комуністичної партії України та від Блоку Литвина. З ініціативи міжфракційних депутатських груп (БЮТ – Партія Регіонів, НУНС – Партія регіонів – КПУ, Партія регіонів – БЮТ – НУНС – Блок Литвина – КПУ) було прийнято ще 3 закони, з яких 2 стосуються державного будівництва, один – правової політики.

Фракція Блоку Юлії Тимошенко виступила опонентом двох соціальних законів: «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» та «Про мораторій на підвищення цін і тарифів на лікарські засоби і вироби медичного призначення»; фракція Блоку «Наша Україна – Народна Самооборона» окрім вже зазначених соціальних законів не підтримала Закони  «Про доповнення статті 3 Закону України “Про фермерське господарство” (щодо уточнення родинних стосунків, що дають право бути членами господарства)», «Про внесення змін до статті 1 Закону України “Про державну підтримку та особливості функціонування дитячих центрів “Артек” і “Молода гвардія” (щодо державної власності)», «Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами)», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення організаційно-правових основ виявлення, попередження та припинення діяльності організованої злочинності та корупції»; представники фракції Комуністичної партій України не проголосували за законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо символіки)»; фракція Блоку Литвина не підтримали закони «Про внесення змін до Закону України “Про перелік об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації” (щодо Мінпаливенерго)», «Про внесення змін до статті 101 Кримінально-процесуального кодексу України (щодо участі органів охорони державного кордону у кримінальному судочинстві)», «Про затвердження загальнодержавної програми імунопрофілактики та захисту населення від інфекційних хвороб на 2009-2015р.», «Про доповнення статті 3 Закону України “Про фермерське господарство” (щодо уточнення родинних стосунків, що дають право бути членами господарства)».

13 та 14 жовтня 2009 року у Дніпропетровську і Донецьку Лабораторія законодавчих ініціатив провела презентацію власного дослідження, присвяченого проблемам українського парламентаризму. Також у рамках заходів відбулося обговорення презентованого дослідження, у яких взяли участь політики, експерти, науковці, представники громадськості та медіа. абораторію законодавчих ініціатив представляли Денис КОВРИЖЕНКО, Директор з правових питань Лабораторії законодавчих ініціатив, та Олена ЧЕБАНЕНКО, Програмний координатор Відділу політичного аналізу Лабораторії законодавчих ініціатив.

Основна мета обговорень – окреслення кола реальних проблем українського парламентаризму, а також вироблення рекомендацій щодо  їх вирішення (зокрема – тих, які були порушені у презентованому дослідженні).

Тематика обговорення стосувалася:

1. Статусу народного депутата України;
2. Контрольних функцій парламенту;
3. Участі громадськості у законотворчому процесі;
4. Реформи Апарату Верховної Ради України.

Громадські консультації у Дніпропетровську і Донецьку проведені в рамках реалізації спільного проекту Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської фундації за демократію «Підвищення ефективності українського парламентаризму». Вони є п’ятим і шостим у серії із 9-ти заходів, які відбудуться у різних областях України.

Під час консультації 13 жовтня 2009 року у Дніпропетровську активно обговорювалися питання участі громадськості у законодавчому процесі, зокрема – роботи експертних і громадських рад при представницьких органах влади. Крім того, були порушені дотичні до функціонування парламенту питання, а саме – прозорості місцевих бюджетів у частині відсутності контролю за їхньою видатковою частиною, підвищення правової та політичної грамотності населення, необхідності підключення віддалених куточків України до мережі Інтернет тощо.

Була підтримана ідея скасування зниження або повного скасування прохідного бар’єру на парламентських виборах, оскільки Верховна Рада повинна представляти весь український народ, а не лише його частину. Учасники наголосили, що законодавство не містить норми, відповідно до якої виключно політичні партії мають можливість формувати органи державної влади, однак на практиці відбувається саме так. Тому необхідним є запровадження системи громадського контролю за діяльністю народних депутатів України, а також їх звітності з метою забезпечення належного представництва інтересів усього населення. Оскільки весь народ не може бути представлений у сесійній залі парламенту, активну роль посередника між пересічним громадянином та органами влади повинні виконувати громадські організації. Вони повинні забезпечити постійний тиск на місцеві осередки політичних партій.

Було наголошено на необхідності удосконалення роботи парламентських комітетів, а також важливості врахування результатів комітетських слухань під час прийняття рішень парламентом. Учасники погодилися, що необхідно змінювати механізми роботи комітетів Верховної Ради України. Висловлювалася теза про створення другої палати парламенту з метою забезпечення ефективного представництва регіонів.

Активно дебатувалася під час обговорення ідея створення електронного парламенту. Зокрема, йшлося про забезпечення доступу всіх зацікавлених осіб до пов’язаної із законодавчим процесом документації, створення для кожного громадянина можливості висловитися щодо того чи іншого законопроекту, запровадження електронного документообігу тощо.

У парламентських комітетах і радах усіх рівнів має бути запроваджений механізм громадської експертизи, який передбачатиме залучення профільних галузевих фахівців для дачі висновків із їхньою подальшою юридичною відповідальністю за надані оцінки. В цьому контексті, актуальності набуває питання виділення критеріїв, на підставі яких можуть бути визначені фахові експерти у певній галузі, висновки яких позитивно вплинуть на законодавчий процес. Важливим кроком може стати створення загального реєстру громадських експертів із тих чи інших питань. До того ж, варто передбачити, ким і на підставі чого надаватимуться повноваження членам громадських рад. У цілому, як перешкода на шляху до запровадження відповідного механізму була визнана відсутність політичної волі залучати незалежних експертів до законодавчого процесу.

Основним лейтмотивом обговорення 14 жовтня 2009 року у Донецьку стала дискусія навколо можливих змін системи парламентських виборів в Україні, а також того, яким чином це може вплинути на підвищення ефективності роботи вітчизняного парламенту. Висловлювалися думки щодо необхідності запровадження прохідного виборчого бар’єру для політичних партій на рівні 4-5 відсотків, оскільки наразі чимало партій із подібними програмними положеннями. Крім того, дебатувалося питання відсутності в Україні ідеологічних партій, що негативно впливає на якість законодавчого процесу.

Наголошувалося на необхідності розуміння суспільного контексту при оцінці ефективності вітчизняного парламенту, оскільки об’єктивно колегіальний орган має менший ресурс легітимності, ніж одноособові органи влади. Наразі політики, медіа та суспільство активно обговорюють питання, пов’язані із реформою представницького органу, однак існує необхідність звести їх усі у єдине цілісне бачення заради стратегічних змін.

Було звернено увагу на ряд цікавих фактів українського парламентаризму: по-перше, більшість підтриманим Верховною Радою законодавчих ініціатив – це постанови, які загалом не змінюють правового простору держави; по-друге, протягом перших дев’яти місяців 2009 року парламент прийняв 170 законів, у той час як Конституційний Суд України розглянув 130 подань щодо конституційності нових норм, що ставить під сумнів ефективність законотворчої роботи парламенту; по-третє, надзвичайно низьким є коефіцієнт корисної дій від обговорень законопроектів на веб-сторінці Кабінету Міністрів України – на 22 оприлюднені документи був наданий лише один коментар; по-четверте, Президент наразі отримує більше звернень щодо порушень прав людини, ніж Уповноважений Верховної Ради з прав людини.

Наразі актуальною проблемою вітчизняного парламентаризму було визнано неналежне висвітлення його діяльності у засобах масової інформації. Більшість публічних виступів і повідомлень спрямовані на завоювання популярності, а не на змістовне інформування громадян. Саме тому роль медіа у забезпеченні належної роботи Верховної Ради України має бути простимульована. Зокрема, більш активно мають висвітлюватися парламентські та комітетські слухання.

Учасники погодилися, що основними напрямками парламентської реформи в Україні має стати удосконалення парламентських процедур, а також активізація ролі громадянського суспільства як контролера влади. Успішність законодавчої роботи залежить або від належного представництва інтересів населення, або від внутрішніх мотивів політичних партій. Відповідно, виховання ж потужного експертного середовища дозволить не лише виробити рекомендації щодо відповідних реформ, а й забезпечити їх імплементацію.

Дослідження:

Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення

Парламентський контроль: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Відеоролики: