5 листопада 2025 року Лабораторія законодавчих ініціатив (ЛЗІ) провела експертну розмову «Воєнні виклики та євроінтеграційні завдання Верховної Ради України: інституційний та персональний виміри». Адже нещодавно ЛЗІ опублікувала парламентський Моніторинг за 13 сесію — щодо тенденцій, практик й показників роботи.

Народні депутати, керівництво Верховної Ради та її Апарату, представники експертного середовища та міжнародних проєктів зустрілися, щоб відверто обговорити поточний стан справ, ключові виклики та ризики в роботі українського Парламенту. А також щоб окреслити кроки, які сприятимуть покращенню роботи Верховної Ради, посиленню її субʼєктності та інституційної сталості.

Світлана Матвієнко, виконавча директорка ЛЗІ, підкреслила, що Парламент ІХ скликання вже точно можна назвати парламентом воєнного часу, адже він працює в умовах війни 1350 днів — жодне попереднє скликання не працювало настільки довго. Робота Верховної Ради за таких умов дає можливість говорити про євроінтеграційні завдання та її роль у цих процесах, адже без активної роботи парламентарів Україна не змогла б просунутися на шляху до ЄС так далеко.

Зі свого боку Максиміліан Шредер, керівник Офісу Європейського Парламенту в Україні зауважив, що українці щодня продовжують робити надзвичайні речі за таких обставин — у Парламенті зокрема.

Про вже пророблену роботу — і подальші завдання та виклики для Верховної Ради розповів Перший заступник Голови Верховної Ради України Олександр Корнієнко. Він нагадав, що євроінтеграція є одним з пріоритетних треків роботи на рівні з підтримкою оборони та безпеки.

Про необхідність посилити внутрішні механізми та процеси у Верховній Раді говорила і Заступниця Голови Верховної Ради України Олена Кондратюк.

Голова Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу Іванна Климпуш-Цинцадзе наголосила на важливості Моніторингу, який проводить ЛЗІ — адже це дає можливість подивитися зі сторони, як парламентарі справляються зі своїми обовʼязками та повноваженнями.

Керівник Апарату Верховної Ради Вячеслав Штучний підкреслив, що забезпечення безперервної роботи Парламенту стало одним із ключових завдань від початку війни. «Безперервна діяльність Парламенту — це символ боротьби, символ незламності і відданості державі», — наголосив він.

Важливим і правильним для розвитку Парламенту стало рішення про відкриття Офісу Європарламенту в Україні та Офісу Верховної Ради у Європарламенті. Адже останні 6 років Верховна Рада працює і у форматі діалогів Жана МонеФормат «Діалогів Жана Моне» передбачає зустрічі парламентарів на задану тематику задля пошуку спільного бачення щодо певної проблеми. Такий формат спрямований на розвиток політичного діалогу та консенсусу між політичними партіями., і щодо втілення рекомендацій Дорожньої карти щодо внутрішньої реформи — які Апарат ВРУ виконав на 99%.

Окремої уваги потребує технічне забезпечення парламентської роботи. Гідною відповіддю українського Парламенту на виклики воєнного часу став саме План безперервної роботи Верховної Ради України.

Олексій Сидоренко підкреслив, що Апарат продовжує працювати над посиленням компонентів кіберстійкості й кібербезпеки, а також зауважив, що нещодавно Парламент успішно завершив підключення до системи ПУЛЬС, яка є інструментом моніторингу за ходом виконання євроінтеграційних зобовʼязань — та додатковим майданчиком для взаємодії Верховної Ради з Урядом щодо всіх ініціатив.

Друга частина обговорення була присвячена роботі народних депутатів і депутаток під час дії режиму воєнного стану. Своїми історіями, а також баченням пріоритетів парламентської роботи й змін поділилися парламентарки — Галина Михайлюк, Анастасія Радіна та Марія Іонова.

Заступник виконавчої директорки Лабораторії законодавчих ініціатив Олександр Заславський наголосив, що 2022 році Верховна Рада кратно збільшила інтенсивність парламентської дипломатії.

Галина Михайлюк зазначила, що безпрецедентні виклики, з якими зіштовхнулися депутати й депутатки на початку вторгнення стали поштовхом для відродження парламентської дипломатії.

Анастасія Радіна наголосила на нетривіальності досвіду парламентарів на початку повномасштабного вторгнення. В пріоритеті були як професійні задачі, так і особисті зобовʼязання: безпека родини, адвокація підтримки України, згодом — професійні дискусії щодо відновлення декларування та інших питань.

Марія Іонова наголосила, що війна відкрила можливості для переосмислення ролі ВРУ як інституції, яка рухається шляхом євроінтеграції.

«У цьому контексті спостерігаємо два ключові фактори. Перший, єдність — те, чого бракує, бо саме Верховна Рада має стати центром особистої та спільної відповідальності. Другий фактор — субʼєктність: важливо усвідомлювати, що чим більша інституційна спроможність Парламенту, тим сильніший супротив у час воєнних дій. Тільки так зможемо спільно працювати далі — та зберегти державність», — підсумувала нардепка.

Більше про те, як працювала Верховна Рада ІХ скликання у 13 сесії, читайте у парламентському Моніторингу.

Основні показники роботи Верховної Ради України протягом 13-ї сесії IX скликання:

Зареєстровано 700 законопроєктів. З них:

1. 7 (1%) євроінтеграційних законопроєктів;
2. 45 (6,4%) законопроєктів про надання згоди або денонсацію міжнародних договорів;
3. 8 (1,1%) невідкладних законопроєктів.

Ухвалено в цілому 119 законів. З них:

1. 9 (7,6%) євроінтеграційних законів;
2. 17 (14,3%) законів про ратифікацію міжнародних угод;
3. 3 (2,5%) закони були визначені Президентом як невідкладні.

Президент двічі накладав вето (і надавав свої пропозиції) на законопроєкти. Чотири законопроєкти були ухвалені після вето за 13-ту сесію. 

42 закони ухвалено в цілому після першого читання (35,3%); 77 законів — після другого читання (64,7%).

Моніторинг роботи Верховної Ради України протягом 13-ї сесії IX скликання виявив п’ять ключових тенденцій: 

13-та сесія роботи Верховної Ради України IX скликання відзначилася зміною Уряду, яка залишила відбиток на всіх сферах роботи Парламенту. 353 законопроєкти, внесені урядом Шмигаля, були відкликані. Частину з них перереєстрував уряд Свириденко. Обидва ці уряди в сумі зареєстрували 22,7% законопроєктів, що є найвищим значенням для всього IX скликання. Більш ніж половину з них було зареєстровано після 17 липня 2025 року. Тож новий Уряд зареєстрував за півтора місяця більше законопроєктів, ніж попередній Уряд — за п’ять. Однак нові законопроєкти вимагають нових засідань комітетів та експертиз, тому частка ухвалених урядових законів, навпаки, знизилася. Це вплинуло й на невелику кількість ухвалених протягом 13-ї сесії законів — 119 (найменший показник для весняних сесій роботи Верховної Ради часів повномасштабного вторгнення). Усі ухвалені урядові законопроєкти були ініційовані ще урядом Шмигаля; жодного законопроєкту, ініційованого урядом Свириденко, ухвалено протягом 13-ї сесії не було.

Про законодавчий спам, зумовлений поданням неякісних депутатських законопроєктів, протягом 13-ї сесії свідчать одразу декілька показників. 700 зареєстрованих законопроєктів протягом 13-ї сесії є другим за час повномасштабного вторгнення показником. Звісно, частково це пояснюється вже згаданою перереєстрацією урядових законопроєктів, однак не лише нею. Група «Відновлення України» все ще тримає екстраординарну законопроєктну планку, реєструючи майже шість законопроєктів на одного депутата. А частка депутатських законопроєктів з лише одним підписантом встановила рекорд за все IX скликання, досягши 45%. Тобто майже кожен другий законопроєкт має лише одного підписанта, що є непрямим показником низької якості. Такі високі показники реєстрації законопроєктів посилюють тезу про законодавчий спам на фоні найменшої кількості ухвалених законів для весняних сесій роботи Верховної Ради часів повномасштабного вторгнення.

Одразу два найповільніші рекорди IX скликання були встановлені протягом 13-ї сесії. Законопроєкти народних депутатів від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому проходили в середньому за 110 днів (втричі довше, ніж за попередньої сесії). А от урядові законопроєкти від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому проходили в середньому за 418 днів, закриваючи в такий спосіб законодавчі гештальти уряду Шмигаля (який теж встановив рекорд, найдовше перебуваючи в прем’єрському кріслі).

Ще один рекорд був встановлений Президентом України. Частка порушень конституційної процедури сягнула 47% протягом 13-ї сесії. Практично кожен другий ухвалений Верховною Радою законопроєкт був підписаний із порушенням термінів або ж не був підписаний зовсім. Зросла й частка звичайних порушень Верховною Радою регламентних процедур проходження законопроєктів у другому читанні — були порушені дві третини таких процедур.

Однозначно позитивним спостереженням за 13-ту сесію є нарощення кількісних показників парламентського контролю. Сукупна тривалістьЯк і середня тривалість, яка склала 72 хвилини. «годин запитань до Уряду» протягом 13-ї сесії сягнула 11 годин і перевищує будь-які показники часів повномасштабного вторгнення. Найбільшою за час повномасштабного вторгнення є і кількість відповідей урядовців на поставлені запитання, яка склала 276 відповідей (виступів). Верховна Рада створила вісім тимчасових комісій протягом 13-ї сесії, що є рекордом не лише для часів повномасштабного вторгнення, але й для усього IX скликання. Депутати також направили 303 запити, що є найбільшою кількістю для часів повномасштабного вторгнення.

Цей моніторинг роботи Верховної Ради України IX скликання за 13-ту сесію складається з резюме, шести блоків та додатків. *Для ознайомлення з кожним блоком — перейдіть за посиланнями нижче:

1. законотворча активність: загальна кількість зареєстрованих законопроєктів та законів, їх розподіл за ініціаторами та групами підписантів;
2. проходження законопроєктів: розподіл законів за читанням ухвалення, строки надання висновків головних комітетів, строки від реєстрації до ухвалення закону, зокрема, за читаннями та ініціаторами;
3. пленарний час: загальна кількість часу, витраченого на розгляд законопроєктів у ВРУ, розподіл часу на розгляд законопроєктів відповідно до ініціатора та кількість часу, необхідного для розгляду законопроєкту в сесійній залі;
4. комітети: загальна кількість та розподіл за ініціаторами висновків про відхилення, кількість засідань комітетів та їхнє навантаження відповідно до кількості зареєстрованих законопроєктів та наданих висновків на законопроєкти, включно з навантаженням на одного члена комітету та одного працівника секретаріату;
5. порушення Регламенту: кількість порушень Регламенту щодо законопроєктів та пропозицій Президента України;
6. контрольна функція Верховної Ради: показники проведення «години запитань до Уряду», кількість тимчасових комісій, кількість депутатських запитів.

У додатках подані переліки законопроєктів, що входять до рейтингу за різними кількісними показниками (наприклад, за кількістю днів від реєстрації до ухвалення).

• Протягом 13-ї сесії було проведено дев’ять «годин запитань до Уряду» — загалом народні депутати та міністри витратили більше 11 годин, аби поставити запитання та дістати на них відповіді.
• Найбільше запитань народні депутати мали з тим, що стосується функціонування об’єктів енергетичної інфраструктури держави та соціальної політики. 
• Народні депутати припинили діяльність трьох тимчасових комісій і утворили вісім тимчасових комісій. Усі три припинені комісії були утворені знову. 
• За період 13-ї сесії народні депутати подали 303 депутатські запити, найбільше з повномасштабного вторгнення, але їхня кількість все ще не досягає рівня до 24 лютого 2022 року. 

Здійснення парламентського контролю є безпосереднім конституційним повноваженнямУ цьому моніторингу не аналізується опосередкований парламентський контроль, тобто контроль, який здійснюється іншими органами та посадовими особами (Рахунковою палатою та Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини). Верховної Ради України. Велика частина повноважень у межах парламентського контролю пов’язана саме з діяльністю Уряду, адже Кабінет Міністрів України підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України. Ця частина моніторингу пропонує короткий огляд виконання контрольної функції Парламентом та зміни, які відбулися впродовж 13-ї сесії. 

«Година запитань до Уряду» — це інструмент парламентського контролю, за допомогою якого народні депутати можуть поставити запитання членам Кабінету Міністрів з визначеної теми та дістати на нього відповідь. Пропозиції щодо визначення теми «години запитань до Уряду» вносять Погоджувальній раді депутатські фракції (депутатські групи). Під час проведення «години запитань до Уряду» можуть порушуватися лише питання з визначеної теми. Зазвичай з трибуни відповідає профільний міністр, до чиєї компетенції належить визначена тема, з якої проводиться «година запитань до Уряду», водночас запитання можуть бути адресовані також прем’єр-міністру та іншим міністрам. 

Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну проведення «години запитань до Уряду» у Верховній Раді було припинено з безпекових причин. Першу повноцінну «годину запитань» після 24 лютого 2022 року Верховна Рада провела під час 10-ї сесії. Повернення «години запитань до Уряду» на регулярній основі відбулося вже з травня 2024 року, під час 11-ї сесії.

Протягом 13-ї сесії було проведено дев’ять «годин запитань до Уряду» — загалом народні депутати та міністри витратили понад 11 годин, аби поставити запитання та дістати на них відповідіНерідко народні депутати можуть передавати слово іншому народному депутату під час «години запитань» для поставлення запитання. Зважаючи на це, з даних були видалені репліки народних депутатів, які тривають менше 10 секунд, адже найімовірніше це були саме такі передачі слова.. 

Народні депутати можуть ставити й декілька запитань під час одного виступу, а міністри — відповідати на декілька запитань, або на одне запитання можуть відповідати декілька міністрів. Зважаючи на ці особливості проведення «години запитань до Уряду», отримані дані ілюструють зацікавленість народних депутатів у певних темах чи навіть міністрах.

Найчастіше на запитання народних депутатів упродовж 13-ї сесії відповідали Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль, Віцепрем’єр-міністр з відновлення України — Міністр розвитку громад та територій України Олексій Кулеба, Міністр освіти та науки України Оксен Лісовий та Міністерка соціальної політики України Оксана Жолнович. Такий розподіл є очевидним, з огляду на роль прем’єр-міністра, який координує діяльність Кабінету Міністрів, та те, що перераховані міністри були доповідачами на «годинах запитань до Уряду» (Віцепрем’єр-міністр з відновлення України Олексій Кулеба — двічі).

Верховна Рада може утворювати тимчасові органи: тимчасові спеціальні комісії та тимчасові слідчі комісії. Завданням тимчасових слідчих комісій є здійснення парламентського контролю шляхом проведення розслідування з питань, що становлять суспільний інтерес. Тимчасові спеціальні комісії утворюються для підготовки та попереднього розгляду питань, а також для підготовки та доопрацювання проєктів законів та інших актів Верховної Ради. Народний депутат може бути одночасно членом не більш як двох тимчасових слідчих комісій та однієї тимчасової спеціальної комісії. Тимчасові слідчі та тимчасові спеціальні комісії утворюються строком не більш як на один рік. 

Під час 13-ї сесії Парламент проголосував за утворення восьми тимчасових комісій (п’яти тимчасових слідчих та трьох тимчасових спеціальних) та завершив роботу трьох тимчасових комісій (з них двох — тимчасових спеціальних комісій). Їх перелік наведений у Додатку 7.

У Парламенті цього скликання також з’явилася практика поновлення діяльності тимчасових комісій. З трьох комісій, які завершили свою діяльність під час 13-ї сесії, усі три знову були утворені в той самий день, коли вони припинили діяльність. Щодо Тимчасової спеціальної комісії з питань моніторингу отримання і використання міжнародної матеріально-технічної допомоги це відбулося однією тією самою постановою, яка одночасно завершувала роботу попередньої комісії та відразу утворювала аналогічну комісію в тому ж персональному складі.

Народні депутати мають право направляти депутатські запити та депутатські зверненняОскільки депутатські звернення не потребують оголошення на пленарному засіданні та щодо них немає інформації про їх реєстрацію, що ускладнює збирання даних, вони не є предметом цього моніторингу.. Перші є вимогою народного депутата дати офіційну відповідь з питань, віднесених до компетенції органу чи установи, другі — пропозицією дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до компетенції органу чи установи.

За період 13-ї сесії народні депутати подали 303 депутатські запити, найбільше з повномасштабного вторгнення, але їхня кількість все ще не досягає рівня до 24 лютого 2022 року.

Однією особливістю постповномасштабних депутатських запитів є дедалі вища кількість запитів до Президента щодо нагородження військовослужбовців та інших осіб (найчастіше — званням Героя України). Така ситуація є зрозумілою з огляду на активні бойові дії та той факт, що присвоєння звань та державних нагород належить до повноважень Президента. Депутатський запит став одним з інструментів визнання внеску військовослужбовців на рівні звернень громадян чи електронних петицій. 

1. Протягом 13-ї сесії частка порушень Регламенту під час ухвалення законів залишалася високою: приблизно 61% законів ухвалювався з порушеннями.
2. Частка порушень у другому читанні законопроєктів зросла, як порівняти з 11-ю та 12-ю сесіями.
3. Загальна частка порушень конституційного терміну (15 днів) на підписання законів Президентом упродовж 13-ї сесії склала рекордні для IX скликання 47%. Строк підписання (або надання пропозицій) було порушено для 51 закону, а ще п’ять законів не були ані підписані, ані ветовані.

Обсяг порушень законодавчої процедури протягом 13-ї сесії залишився на високому рівні. Загальна частка законопроєктів, ухвалених з порушеннями, є меншою за 12-ту сесію (66%), зокрема через зменшення порушень для першого читання. Продовжилося збільшення обсягу порушень у другому читанні. 

У цьому розділі надається інформація про порушення Регламенту під час ухвалення законів упродовж 13-ї сесії.

13-та сесія за часткою порушень продемонструвала часткове зростання порушень у більшості категорій, утім зафіксоване значне зменшення у порушенні термінів щодо надання висновків комітету до першого читання. Процедури розгляду орієнтовно 61% (майже двох третин) законів мали порушення протягом 13-ї сесії. 

Протягом 13-ї сесії динаміка частоти порушень Регламенту різниться залежно від першого чи другого читання. Для першого читання частка порушень, як порівняти з 11-ю та 12-ю сесіями, зменшилася, якщо розглядати терміни щодо висновків головних комітетів. Щодо інших двох порушень процедури першого читання вагомих змін, як порівняти з 12-ю сесією, не відбулося.

Для другого читання частка порушень Регламенту зросла для всіх трьох порушень, які відстежувалися для другого читання. Обсяг порушень і для першого, і для другого читань досі перевищує обсяг порушень у період до початку повномасштабного вторгнення. Зростання частки порушень у другому читанні спостерігається вже третю сесію поспіль, що є негативною тенденцією.

У графіках та таблиці дані щодо того, яка частка законопроєктів була ухвалена з тими чи іншими порушеннями Регламенту, подаються за сесіями.

Крім звичайних порушень Регламенту, було здійснено моніторинг порушень Конституції в частині порушення 15-денного терміну на підпис Президентом ухвалених законів (ст. 94 Конституції). Моніторинг було здійснено щодо 119 законів, які були ухвалені Верховною Радою України протягом 13-ї сесії. Строк підписання (або надання пропозицій) було порушено щодо 51 закону, тобто у 43% випадків (за 12-ту сесію порушень було 35%). Крім цього, ще п’ять законів взагалі не були ані підписані Президентом, ані ветовані, ані отримали пропозиції (хоча термін їх підписання вже минув). Якщо об’єднати всі ці порушення, то це складе 47%Також порушення терміну на підпис Президентом України відбулося щодо ветованого на 13-й сесії законопроєкту № 12073 від 27.09.2024, який вчасно отримав пропозиції Президента після ухвалення в другому читанні, утім був підписаний Президентом з порушенням термінів після повторного прийняття з пропозиціями Президента. від усіх ухвалених законів протягом 13-ї сесії, що більше від результатів 11-ї (45%) та 12-ї (44%) сесій. Отже, майже половина всіх ухвалених протягом 13-ї сесії законів містила порушення строків, передбачених Конституцією УкраїниТакож порушення терміну на підпис Президентом України відбулося щодо повторно ветованого законопроєкту № 11150 від 04.04.2024, який не був включений у моніторинг через його прийняття та перше вето під час 11-ї сесії.. 

Звісно, неважливо, на скільки днів було порушено термін — на два дні чи на 102 — в обох випадках це є порушенням. Якщо все ж розглядати рекордсменів у цьому контексті, то рекордним став термін підписання тривалістю у 163 дніРекордним за терміном підписання є законопроєкт № 12271 «Про внесення змін до Закону України «Про виконавче провадження» щодо державної підтримки та економічного відновлення ракетно-космічної галузі в умовах воєнного стану» від 02.12.2024.. 

Порушення конституційної процедури почало збільшуватися з початком воєнного стану. Якщо за 7-му сесію (перші пів року дії режиму воєнного стану) порушення складали 16,4%, то за наступні шість сесій кількість порушень зросла майже втричі. За 13-ту сесію обсяг порушень конституційної процедури перебуває на найвищому рівні за IX скликання Верховної Ради. Обсяг порушень за 13-ту сесію залишається доволі високим, за більшістю показників вищим, ніж за попередні дві сесії. Не можна пояснити ці порушення й нормативно-процедурними недолікамиЗгідно з Конституцією України, Президент має 15 днів, щоб підписати закон та офіційно його оприлюднити або повернути його зі своїми вмотивованими та сформульованими пропозиціями до Парламенту. За рішенням Президента Уряд організовує експертизу закону, що надійшов на підпис Президентові. Згідно з Регламентом КМУ, Уряд має максимум сім днів для подання своїх пропозицій стосовно підписання Президентом закону або обґрунтовані та вмотивовані пропозиції щодо доцільності застосування Президентом України права вето. Витрати часу на підготовку узагальнених зауважень і пропозицій залежать як від обсягу і складності закону, так і від інших чинників — дня тижня і часу надходження копії закону, кількості залучених в експертизі міністерств, різниці в їхніх позиціях щодо ухваленого закону, внутрішніх бюрократичних процедур у міністерствах, технічних причин тощо. Будь-яка комбінація цих чинників може затримати подання пропозицій Уряду щодо закону та відповідно ухвалення Президентом рішення щодо підписання закону або повернення його до Парламенту., адже відповідні норми не змінювалися.

Протягом 13-ї сесії Президент вчасно (без порушення 15-денного терміну) наклав вето та надав пропозиції до двох законопроєктів. Верховна Рада наразі розглянула лише один (№ 12073 від 27.09.2024), який був повторно ухвалений з пропозиціями Президента та підписаний з порушенням терміну, визначеного в Конституції України. 

Один із двох ветованих законопроєктів був ініційований представниками фракції «Слуга народу», а другий був ініційований депутатом групи «Платформа за життя та мир».

• Найбільш завантаженими є Комітет правової політики (64 наданих висновки), Комітет з соціальної політики (52 висновки), Комітет національної безпеки (50 висновків) та Комітет правоохоронної діяльності (49 висновків).
• Комітет з питань соціальної політики, Комітет з правової політики, Комітет з національної безпеки та Комітет з правоохоронної діяльності мають понад два розписані законопроєкти та надані висновки в перерахунку на одного депутата. У п’яти комітетах навантаження (кількість наданих висновків) не перевищує значення 0,5 на одного депутата.

Протягом 13-ї сесії комітети Верховної Ради продовжували здійснювати свою роботу в умовах значного збільшення кількості зареєстрованих законопроєктів, як порівняти з 12-ю сесією. Загальна кількість наданих висновків збільшилася на 186 (з 292 на 12-й сесії) — до 478 висновків, однак це на п’ять висновків менше, ніж комітети надали впродовж аналогічної 11-ї сесії. Найбільше навантаження за кількістю наданих висновків припало на комітети правової політики, соціальної політики, національної безпеки та правоохоронної діяльності. Нерівномірний розподіл навантаження між комітетами, що подекуди відрізняється у 26 разів, порушує питання щодо перерозподілу обов’язків або складу депутатів та працівників секретаріатів у комітетах. 

Інформація щодо строків надання висновків комітетів наявна в розділі про швидкість проходження законопроєктів.

За 13-ту сесію було підготовлено 69 висновків головних комітетів про відхилення законопроєктів. Висновки про відхилення можуть свідчити як про політичну лояльність комітетів, так і про рівень (хоча б мінімальний) якості підготовки законопроєктів. Водночас, як і на 12-й сесії, майже половина відхилених законопроєктів є альтернативними. Президентські законопроєкти, видається, витримують обидва критерії, оскільки не мають висновків про відхилення (водночас варто пам’ятати, що президентських законопроєктів було небагато і вони часто є ратифікаціями та указами). Урядові законопроєкти теж видаються здебільшого безпроблемними: лише дев’ять із них отримали висновок про відхилення, утім варто зазначити, що це втричі більше, ніж за 11-ту сесію, що можна пояснити більшою кількістю зареєстрованих урядових законопроєктів, як порівняти з 11-ю сесією. Основну масу висновків про відхилення отримали законопроєкти депутатів фракції «Слуга народу», що логічно, зважаючи на кількість депутатів та їхню законодавчу активність. 

Під час 13-ї сесії та вперше з початку повномасштабного вторгнення Верховна Рада відправила Кабінет Міністрів у відставку. Новим Прем’єр-міністром стала Юлія Свириденко, яка до цього обіймала посаду Першого віцепрем’єр-міністра — Міністра економіки України.

Відставка Уряду беззаперечно вплинула на законопроєктну активність Парламенту. Відповідно до Регламенту Верховної Ради законопроєкт, внесений Кабінетом Міністрів, вважається відкликаним, якщо до його прийняття в першому читанні за основу повноваження Кабінету Міністрів були припинені. Через відставку Уряду було відкликано 353 таких законопроєкти, із них 59 законопроєктів (17%) були зареєстровані на 13-й сесії. Тобто всі наступні законопроєкти Уряду, які будуть розглядатися у першому читанні за основу, будуть зареєстровані [урядом Свириденко, а не Шмигаля] вже на 13-й сесії й надалі.

Найбільше від відкликання законопроєктів Уряду «постраждали» Комітет з питань транспорту та інфраструктури (76 відкликаних законопроєктів), Комітет з питань фінансів та Комітет з питань правової політики (по 36 відкликаних законопроєктів). Комітети з питань свободи слова та Комітет з питань Регламенту взагалі не мали жодного зареєстрованого урядового законопроєкту, а отже, і жодного відкликаного. 

Під час розгляду навантаження на комітети варто зважати, що цей моніторинг розраховує навантаження, насамперед ґрунтуючись на кількості висновків головних комітетів. Ця методика використовується з огляду на доступність даних (формат відкритих даних). Саме інформація про висновки головних комітетів постійно доступна на сайті Верховної Ради, регулярно оновлюється та наявна щодо всіх висновків головних комітетів. Однак комітети, звісно ж, виконують багато інших функцій та завдань, крім надання висновків головних комітетів. Три комітетиКомітет з питань бюджету, Комітет з питань антикорупційної політики та Комітет з питань європейської інтеграції. мають надавати обов’язкові висновки до всіх законопроєктів, на комітети може покладатися завдання з підготовки висновків як допоміжних комітетів, комітети розглядають та ухвалюють рішення щодо контрольної функції, розглядають листи та звернення, проводять конференції, круглі столи тощо. Наведені обмеження варто брати до уваги, переглядаючи подану нижче інформацію, яка ґрунтується на висновках головних комітетів.

Поданий графік має два показники. По-перше, він демонструє, яка кількість висновківКількість висновків не дорівнює кількості розглянутих законопроєктів. Комітет може надавати декілька висновків щодо одного законопроєкту, наприклад, висновок про включення до порядку денного, висновки до першого і до другого читань, до повторних читань, до тексту законопроєкту, що надаються на заміну, тощо. була надана головними комітетами. Другий показник — це кількість законопроєктів, яка була розписана на кожен комітет як на головний відповідно до предмета відання комітетів. Разом вони показують розподіл законопроєктної роботи щодо попереднього опрацювання законопроєктів.

Найбільше навантаження за кількістю наданих висновків (64 висновки) має Комітет з питань правової політики. Ще чотири комітети також мають (як порівняти з іншими комітетами) високе навантаження: Комітет з соціальної політики (52 висновки), Комітет з національної безпеки (50 висновків), Комітет з правоохоронної діяльності (49 висновків) та Комітет з фінансів. Це порівняно стандартний розподіл для останніх семи сесій воєнного стану (7, 8, 9, 10, 11, 12-ї та 13-ї сесії).

Загальна кількість наданих висновків збільшилася на 186 (з 292 на 12-й сесії) — до 478 висновків, однак це на п’ять висновків менше, ніж надали на аналогічній 11-й сесії. Це відображає збільшення кількості зареєстрованих законопроєктів на 13-й сесії (і, як наслідок, і висновків до них). 

Найбільше зменшили (як порівняти з аналогічною 11-ю сесією) кількість наданих висновків протягом 13-ї сесії такі комітети, як-от: Комітет з питань фінансів (-20 наданих висновків), Комітет з питань зовнішньої політики (-13 наданих висновків) та Комітет з питань здоров’я нації (-10 наданих висновків). 

Водночас у частині комітетів кількість наданих висновків зросла, як порівняти з 11-ю сесією. Так, найбільше зросла кількість наданих висновків (як порівняти з 11-ю сесією) у Комітеті з питань правової політики (+27 наданих висновків), Комітеті з питань соціальної політики (+17 наданих висновків). 

Обсяг розписаних на комітети законопроєктів, як порівняти з 11-ю сесією, змінився в діапазоні від -8 до +25 розписаних законопроєктів. 

Потенційне навантаження (кількість розписаних законопроєктів) на комітети протягом 13-ї сесії найсильніше зменшилося (як порівняти з 11-ю сесією) для Комітету з питань економічного розвитку (-8 розписаних законопроєктів), Комітету з питань гуманітарної політики (-6 розписаних законопроєктів), Комітету з екологічної політики та Комітету з питань інтеграції до ЄС (по -5 розписаних законопроєктів для кожного комітету). 

Потенційне навантаження на комітети зросло для таких трьох комітетів, як-от: Комітет з питань правоохоронної діяльності (+25 розписаних законопроєктів), Комітет з питань бюджету, Комітет з питань організації державної влади (по +21 розписаний законопроєкт).

Інший вимір навантаження на комітети демонструє наведений вище графік, де показано, скільки висновків або зареєстрованих законопроєктів припадає на одного депутата-члена комітетуКількість депутатів на кінець 12-ї сесії, протягом 12-ї сесії кількість депутатів у комітетах змінювалася.. Велике навантаження (кількість і розписаних законопроєктів, і наданих висновків перевищує два на одного депутата) мають чотири комітети: Комітет з питань соціальної політики (4,6 законопроєкту на одного депутата та 5,2 висновку на одного депутата), Комітет з правової політики (4,33 законопроєкту та 3,56 висновку на одного депутата), Комітет з національної безпеки (3,84 законопроєкту та 2,63 висновку на одного депутата) та Комітет з правоохоронної діяльності (5,45 законопроєкту та 2,23 висновку на одного депутата). Ще три комітети мають навантаження понад 1,5 висновку на одного депутата. Це Комітет з освіти, Комітет з економічного розвитку та Комітет з інтеграції до ЄС. 

У п’яти комітетах кількість наданих висновків у перерахунку на одного депутата не досягає показника 0,5 (за 11-ї сесії це значення не досягало 0,5 щодо трьох комітетів). Найменша кількість наданих висновків у перерахунку на одного депутата зафіксована для Комітету з Регламенту (0,20 висновку на одного депутата), Комітету з транспорту та інфраструктури (0,27 висновку на одного депутата) та Комітету з енергетики (0,29 висновку на одного депутата). 

Якщо порівнювати 13-ту сесію та аналогічну 11-ту сесію, то існує відчутна різниця в навантаженнях, адже різниця між кількістю наданих висновків на одного депутата коливається в межах показників від -0,93 до +2,02. Кількість розписаних законопроєктів коливалася трохи менше, у межах показників від -0,67 до +1,6.

Реальне навантаження (тобто кількість наданих висновків на одного депутата) найбільше зменшилося для Комітету з питань зовнішньої політики (-0,93 наданого висновку на одного депутата) та Комітету з питань інтеграції до ЄС (-0,63 наданого висновку на одного депутата). Найбільше зростання реального навантаження зафіксовано для Комітету з питань соціальної політики (+2,02 наданого висновку на одного депутата).

Потенційне навантаження найсильніше зменшилося (як порівняти з 11-ю сесією) у Комітеті з питань свободи слова (-0,67 розписаного законопроєкту на одного депутата). Натомість найсильніше зросло потенційне навантаження для Комітету з питань соціальної політики (+1,60 розписаного законопроєкту на одного депутата) та Комітету з питань освіти (+1,45 розписаного законопроєкту на одного депутата).

Тенденції щодо реального та потенційного навантаження на одного члена комітету загалом відповідають даним щодо навантаження на комітети. 

Якщо порівнювати найменш та найбільш завантажені комітети, то їхнє навантаження відрізняється у 26 разів. Така ситуація, що склалася за 13-ту сесію, а також певні тенденції в навантаженні комітетів, які переходять від сесії до сесії, актуалізують питання про перерозподіл або депутатів, або сфер відання між комітетами. 

Великі навантаження (кількість наданих висновків перевищує три на одного працівника секретаріатуДля підрахунку кількості працівників секретаріатів комітетів використовувалися дані станом на початок вересня 2025 року.) мають Комітет з національної безпеки (3,85 висновку на одного працівника), Комітет з правової політики (3,76 висновку на працівника) та Комітет з правоохоронної діяльності (3,06 висновку на працівника). За 11-ту сесію таких комітетів було чотири. У половини комітетів реальне навантаження (кількість наданих висновків) співвідноситься з абсолютним навантаженням на одного працівника секретаріату. 

У трьох комітетах кількість наданих висновків не досягає 0,5 висновку на одного працівника секретаріату. Це Комітет з питань Регламенту (0,13 висновку на одного працівника), Комітет з питань свободи слова (0,14 висновку на одного працівника) та Комітет з питань енергетики (0,41 висновку на одного працівника). 

Найбільше реальне навантаження (кількість наданих висновків на одного співробітника секретаріату) протягом 13-ї сесії (як порівняти з 11-ю сесією) зменшилося в Комітеті зовнішньої політики (-2,21 наданого висновку на одного працівника секретаріату) та Комітеті з правоохоронної діяльності (-2,12 висновку на одного працівника секретаріату). Найбільше збільшилося реальне навантаження в Комітеті з правової політики (+1,71 наданого висновку на одного співробітника секретаріату).

Якщо порівнювати потенційне навантаження (кількість розписаних законопроєктів на одного співробітника секретаріату) протягом 13-ї сесії та 11-ї сесії, то найбільше зменшилося потенційне навантаження в Комітеті з екологічної політики (-1,5 розписаного законопроєкту на одного працівника секретаріату) та Комітеті економічної політики (-1,23 розписаного законопроєкту на одного працівника секретаріату). Найбільше ж збільшилося потенційне навантаження в Комітеті з питань освіти (+1,39 розписаного законопроєкту на одного співробітника секретаріату) та Комітеті здоров’я нації (+0,93 розписаного законопроєкту на одного співробітника секретаріату).

Розглядаючи кількісні показники роботи комітетів, варто пам’ятати про обов’язкові висновки допоміжних комітетів. Комітет з питань інтеграції України до ЄС, Комітет з питань бюджету та Комітет з питань антикорупційної політики мають порівняно низьке навантаження як головні комітети, однак вони мають надавати свої обов’язкові висновки щодо всіх інших законопроєктів, що потребує значних ресурсів.

Для кращого розуміння особливостей роботи комітетів ВРУ нижче наведено графік, що показує кількість засідань комітетів та скільки в середньому висновків головних комітетів надавалося в перерахунку на одне засідання.

Лише один комітет провів понад 30 засідань за 13-ту сесію — Комітет з питань національної безпеки (за 11-ту сесію цей комітет також був лідером за кількістю засідань). Більш як половина комітетів провела 15 або більше засідань. Менш як 10 засідань протягом 13-ї сесії провели лише чотири комітети. 

Лідером за кількістю висновків на одне засідання є Комітет з правової політики (3,56 висновку за одне засідання). Подібні показники також має Комітет соціальної політики (3,06 висновку на одне засідання), Комітет фінансів (три висновки на одне засідання) та Комітет правоохоронної діяльності (2,88 висновку на одне засідання). Загалом лише ці чотири комітети ухвалювали понад два висновки в перерахунку на одне засідання. 11 комітетів (48% від усіх комітетів) ухвалюють менш як один висновок у перерахунку на одне засідання, для 12-ї сесії цей показник становив 15 комітетів, для 11-ї сесії — 10. 

На навантаження парламентських комітетів можна також поглянути через призму інших функцій та документів, які готують ці комітети.

У таблиці нижче попередні висновки на законопроєкти до головного комітету дають змогу побачити, зокрема, і навантаження трьох обов’язкових комітетів: Комітету з питань антикорупційної політики, Комітету з питань бюджету, Комітету з питань інтеграції України до Європейського Союзу. Саме ці комітети мають надавати свої висновкиЙдеться про висновки на відповідність вимогам антикорупційного законодавства, бюджетного законодавства, зобов’язанням у сфері європейської інтеграції. на всі законопроєкти. Ця їхня функція інколи може потребувати більше ресурсів, ніж надання ними висновків як головних комітетів. 

З огляду на дані контроль за виконанням законів та постанов найактивніше провадять Комітет з питань освіти, науки та інновацій (27 питань з контролю), Комітет із гуманітарної політики (26 питань з контролю), Комітет з питань транспорту та інфраструктури (25 питань з контролю). Разом із даними щодо завантаженості законопроєктною роботою ці дані показують, що порівняно меншу завантаженість законопроєктною роботою комітети компенсують більш активним здійсненням контрольної функції. Деякі ж комітети взагалі можна назвати контрольними або принаймні комітетами з пріоритетною контрольною функцією. Так, Комітет зі свободи слова надав лише один висновок як головний комітет, однак є одним із найбільш активних комітетів за здійсненням контрольної функції. Також виникає ситуація, коли комітети дають більше попередніх висновків до головних комітетів, ніж готують висновків як головний комітет до розписаних законопроєктів через невелику їх кількість. Наприклад, Комітет освіти як головний підготував 21 висновок, але надав попередніх висновків до інших комітетів майже вдвічі більше (39 попередніх висновків). У Комітеті цифрової трансформації різниця між висновками, наданими як головним комітетом, і попередніми висновками до інших головних комітетів становить майже шість разів (дев’ять висновків головного комітету проти 60 попередніх висновків).

1. За 13-ту сесію на розгляд законопроєктів у сесійній залі було витрачено 54 години, що ближче до значень 7-ї та 9-ї сесії, ніж 11-ї.
2. 15% пленарного часу на 13-й сесії витрачено на розгляд законопроєктів, ініційованих не представниками влади. Це найвища частка пленарного часу за все IX скликання.
3. Пленарний час, витрачений на законопроєкти, ухвалені в першому читанні та в цілому, є одним із найвищих для IX скликання та найвищим для періоду дії режиму воєнного стану.
4. Законопроєкти, обидва читання яких припали на 13-ту сесію, розглядалися в середньому 29 хвилин. За таким показником, як-от медіана (що становить 21 хвилину), 13-та сесія вирівнялася з показниками часів до повномасштабного вторгнення.

Для розрахунку показників пленарного часу використовувалися лише дані, що стосуються часу, витраченого на розгляд законопроєктів. Час на реєстрацію, оголошення запитів, «годину запитань до Уряду», постанови тощо не враховувався. 

За 13-ту сесію народні депутати витратили майже 54 години пленарного часу на розгляд законопроєктів. Це значно менше, ніж за попередні дві сесії. 11-та та 12-та сесії демонстрували найвищі результати витраченого пленарного часу, утім після максимуму для Верховної Ради за період повномасштабного вторгнення (11-та сесія — 76 годин) це значення почало поступово спадати. Можна припустити можливе закінчення тенденції на зростання витраченого пленарного часу, яке почалося за 9-ї сесії. 

За 13-ту сесію 85% пленарного часу було присвячено розгляду законопроєктів влади — фракції «Слуга народу», Уряду та Президента. Це доволі нестандартна ситуація для останніх п’яти сесій, адже зазвичай це значення складає понад 90%. Це можна пов’язати зі збільшенням кількості ухвалених опозиційних законопроєктів у цій сесії.

13-та сесія Верховної Ради демонструє подальше збільшення середнього та медіанного часу, витраченого на обговорення законопроєктів, як порівняти з попередніми сесіями. Середній та медіанний час розгляду є ледь не найвищими показниками для IX скликання та є найвищими для періоду повномасштабного вторгнення. Це свідчить про продовження тенденції до відновлення довшого розгляду законопроєктів, наближаючись до довоєнного формату роботи Парламенту. Для всіх ухвалених законопроєктів у першому читанні та в цілому кількість витраченого пленарного часу збільшилася. Хоча середній час дещо нижчий за піковий показник 6-ї сесії (701 секунда), ці дані демонструють повернення до довоєнного формату розгляду законопроєктів.

Законопроєкти, які розглядалися лише в другому читанні протягом 13-ї сесії, розглядалися в залі засідань приблизно з такою ж швидкістю, як і протягом останніх двох сесій. Можна сказати, що швидкість розгляду законопроєктів у другому читанні вийшла на плато, характерне для Верховної Ради за період повномасштабного вторгнення. Як і протягом попередніх трьох сесій, більш ніж половина законопроєктів обговорюється довше, ніж до початку вторгнення. Для 50% законопроєктів, прийнятих у другому читанні та в цілому (перше читання яких було до 12-ї сесії), пленарний час збільшився.

Законопроєкти, обидва читання яких припали на 13-ту сесію, розглядалися на рівні з 11-ю сесією. Середній час розгляду законопроєктів становить орієнтовно 29 хвилин, а медіанний показник — 21 хвилину. Це свідчить про деяке скорочення часу, як порівняти з 12-ю сесією, хоча й залишає його на рівні, що є одним із найвищих показників після початку повномасштабного вторгнення. Для половини законопроєктів зменшилася тривалість обговорення в сесійній залі приблизно на сім хвилин, як порівняти з попередньою сесією. Отже, за форматом розгляду законопроєктів у сесійній залі 13-та сесія продовжує рух до періоду до повномасштабного вторгнення. Для 90% законопроєктів пленарний час для обох читань зменшився, як порівняти з 12-ю сесією.

П’ять найдовших за кількістю часу розгляду в залі пленарних засідань законопроєктів й представлені в Додатку 6. 

• 35,3% законопроєктів ухвалено після першого читання, 64,7% — після другого читання, третє читання не застосовувалося.
• Лише два зі 119 ухвалених протягом 13-ї сесії законів були зареєстровані до 24 лютого 2022 року, що вказує на домінування порядку денного воєнного стану.
• Основні строки проходження законопроєктів (середні значення): 1) від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому — 69 днів; 2) між першим читанням та ухваленням його в другому читанні та в цілому — 149 днів; 3) від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому — 309 днів.

Строки проходження законопроєктів встановили два найповільніші рекорди.

Для першого читання середній строк проходження депутатських законопроєктів є найвищим за період 4–13-ї сесії ІХ скликання та складає 110 днів, що майже вчетверо перевищує показники 12-ї сесії. Це найповільніше значення, як порівняти з іншими суб’єктами законодавчої ініціативи за 13-ту сесію.

Для другого читання середня кількість днів проходження урядових законопроєктів шляху від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому є найвищою за період 4–13-ї сесій та складає 418 днів. Це найповільніше значення, як порівняти з іншими суб’єктами законодавчої ініціативи за 13-ту сесію.

1. 42 — ухвалено в цілому після першого читання (35,3%);
2. 77 — ухвалено в цілому після другого читання (64,7%);
3. 0 — ухвалено в цілому після третього читання (0%).

13-та сесія продовжила стандартний розподіл ухвалених законів за читаннями ухвалення. Майже дві третини законів були ухвалені в другому читанні та в цілому, а 35,3% — у першому читанні та в цілому. Схожа ситуація була й під час 5, 6, 8, 10, 11-ї та 12-ї сесій. Тренд із незастосування третього читання не змінився — жоден законопроєкт не пройшов три читанняВідповідно до ч. 1 ст. 102 Регламенту, законопроєкти розглядаються Верховною Радою, як правило, за процедурою трьох читань.. Нагадаємо, що два читання дають змогу краще підготувати законопроєкт, виправити недоліки та помилки, виявлені під час першого читання. Однак два читання потребують також і більше часу.

Під час розгляду інформації щодо комітетів варто брати до уваги, що цей моніторинг ґрунтується на кількості висновків головних комітетів. Ця методика використовується з огляду на доступність даних. Саме інформація про висновки головних комітетів постійно доступна на сайті Верховної Ради, регулярно оновлюється та наявна щодо всіх висновків головних комітетів. Однак комітети, звісно ж, виконують багато інших функцій та завдань, крім надання висновків головних комітетів. Три комітетиКомітет з питань бюджету, Комітет з питань антикорупційної політики та Комітет з питань інтеграції України до Європейського Союзу. мають надавати обов’язкові висновки до всіх законопроєктів, на комітети може покладатися завдання з підготовки висновків як допоміжних комітетів, комітети розглядають та ухвалюють рішення в рамках контрольної функції, розглядають листи та звернення, проводять конференції, круглі столи тощо. Однак уся ця інформація публікується лише фрагментарно, тому вона не може бути використана для формату регулярного моніторингу. Однак якщо ця інформація доступна в прийнятному для системного моніторингу форматі, вона використовується. Наведені обмеження варто брати до уваги, переглядаючи подану нижче інформацію, яка ґрунтується на висновках головних комітетів.

Час надання висновківНаведені дані стосуються лише тих випадків, коли висновки надавалися. Розраховувався час між датою реєстрації законопроєкту та датою надання першого висновку головного комітету, беручи до уваги висновки про включення до порядку денного. Цей різновид висновків було взято до уваги, оскільки часто під час попереднього опрацювання комітет фактично вже розглядає законопроєкти по суті. головних комітетів на законопроєкти дає змогу оцінити відразу декілька важливих показників. У розрізі комітетів час від реєстрації до надання першого висновку комітетом характеризує навантаження на комітети, а також надає можливість загалом спрогнозувати швидкість попереднього опрацювання того чи іншого законопроєкту залежно від його головного комітету. У розрізі ініціаторів час надання висновків характеризує прихильність членів комітетів до того чи іншого ініціатора та поглиблює прогностичні можливості швидкості попереднього опрацювання. Врешті-решт час, потрібний для отримання першого висновку головного комітету, разом із даними щодо загального проходження законопроєктів дає змогу краще зрозуміти цілісну динаміку проходження законопроєктів. 

Комітети надавали висновок до першого читання в середньому за 106 днів, а половина всіх висновків була надана за 34 дні.

Швидкість надання висновків дуже різниться залежно від комітету. Різниця в деяких випадках досягає 200-кратного розміру. Якщо порівнювати показники 13-ї сесії та показники попередньої 12-ї сесії, то для понад третини комітетів час на надання першого висновку зменшився (для деяких комітетів — навіть на пів року), у майже двох третин — зріс. Найчастіше це було помірне зростання на 1–2 місяці. 

Загалом навантаження і швидкість надання висновків здебільшого співвідносяться. Однак подекуди це не так. Комітет з правоохоронної діяльності, Комітет з питань фінансів та Комітет з питань національної безпеки, попри порівняно велику кількість наданих висновків (30 та більше), досить швидко надавали перші висновки до законопроєктів. А Комітет з питань транспорту та інфраструктури, маючи помірну кількість наданих висновків (лише п’ять), порівняно довго надавав перші висновки до законопроєктів. 

Якщо порівняти з 12-ю сесією, середня кількість днів на надання першого висновку комітету до першого читання втричі зменшилася для Президента і повернулася до рівня 11-ї сесії. Для народних депутатів та Кабміну середній строк надання висновку незначно зменшився (на 11 днів для Уряду та на один день для народних депутатів), як порівняти з 12-ю сесією. Уже п’яту сесію поспіль середній строк надання перших висновків до урядових законопроєктів менший за середній строк надання перших висновків до депутатських законопроєктів. Медіанний час надання першого висновку на урядові та депутатські законопроєкти має різницю лише в один день. Однак, якщо порівнювати з 12-ю сесією, то медіанний час для урядових законопроєктів зріс, для депутатських — зменшився. Водночас медіанний час надання першого комітетського висновку на президентські законопроєкти значно менший за медіанний час надання першого висновку на урядові та депутатські законопроєкти. Законопроєкти Президента, як і зазвичай, найшвидше отримують перші висновки комітетів, половина таких законопроєктів отримує перший комітетський висновок трохи більше, ніж за два тижні.

Законопроєкти більшості фракцій та груп протягом 13-ї сесії отримували висновки швидше, як порівняти з 12-ю сесією, для деяких фракцій — у середньому в п’ять разів швидше. Однак для законопроєктів, ініційованих депутатами від фракції «Європейська солідарність» та групи «За майбутнє», швидкість надання перших висновків, навпаки, зменшилася.

П’ять найдовших законопроєктів за кількістю днів проходження від реєстрації до надання першого висновку головного комітету представлені в Додатку 1. 

Швидкість надання висновків комітетів до другого читанняРозраховувалася кількість днів між датою ухвалення законопроєкту в першому читанні та датою надання першого висновку комітету до другого читання (хоча висновків може бути декілька). є менш показовою через малу кількість цих висновків на один комітет. До цих данихЧерез малу кількість висновків до другого читання тут використовується лише середнє значення. Лише вісім комітетів надали п’ять або більше висновків до другого читання за 13-ту сесію. треба ставитися обережно, однак вони теж варті уваги. Дев’ять із 17Ще шість комітетів не надали жодного висновку до другого читання. комітетів (тобто більш як половина) збільшили (як порівняти з попередньою 12-ю сесією) час, за який вони в середньому надавали висновки до другого читання, ще понад третина — зменшили цей час. 

Час від ухвалення законопроєкту в першому читанні до надання висновку до другого читання в середньому склав 130 днів, що майже в півтора раза більше, ніж за 12-ту сесію, а половина всіх висновків була надана за менш ніж 74 дні. Тобто швидкість комітетського опрацювання законопроєктів до другого читання різниться від швидкості опрацювання до першого читання орієнтовно на 20%.

Комітети надали лише три висновки до законопроєктів Президента України до другого читання протягом 13-ї сесії. Тому цей субʼєкт виділений у таблиці сірим кольором.

Швидкість надання першого висновку комітету до другого читання демонструє, що середній час на надання висновків, як порівняти з 12-ю сесією, для урядових законопроєктів зменшився (на сім днів), тоді як для депутатських законопроєктів — середній час збільшився (на 21 день). Для депутатів фракції «Слуга народу» час на надання першого висновку комітету до другого читання теж збільшився (на 46 днів). 

П’ять найдовших законопроєктів за кількістю днів проходження від першого читання до надання першого висновку головного комітету до другого читання, а також п’ять найшвидших законопроєктів представлені в Додатку 2.

Строк на ухвалення законів незалежно від того, у якому читанні вони були ухвалені, у середньому становить 225 днів, медіана — 132 дні (тобто половина законопроєктів була ухвалена більш ніж за 132 дні, а половина — менш ніж). 

Для 60% законопроєктів строки, потрібні для ухвалення законопроєкту в першому читанні та в цілому, зросли. Внаслідок цього медіанний час збільшився проти 12-ї сесії. Усі (крім одного) законопроєкти, ухвалені в першому читанні та в цілому, були зареєстровані після травня 2024 року. Винятком є один законопроєкт, зареєстрований у жовтні 2023 року. Така тенденція загалом відповідає стандартній логіці використання першого читання як швидкого треку з ухвалення найбільш термінових законопроєктів. 

Експериментальний показник «темп зростання» знизився орієнтовно на п’ять днів — отже, відбулося зниження швидкості зростання часу, потрібного для ухвалення законопроєкту в першому читанні та в цілому. Нагадаємо, що темп зростання розраховується як середня різниця між різницею децилів кількості днів від реєстрації до ухвалення 12-ї та 11-ї сесій та різницею децилів кількості днів від реєстрації до ухвалення 13-ї та 12-ї сесій. 

У першому читанні та в цілому було ухвалено 11 урядових законопроєктів, 18 депутатських та 13 президентських. Майже всі урядові законопроєкти (окрім одного) складали лише ратифікації (як це було за 9-ї та 10-ї сесії). Водночас усі (окрім одного) президентські законопроєкти, ухвалені в першому читанні та в цілому, були схваленнями указів та ратифікаціями.

Строк проходження урядових законопроєктів від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому збільшився лише на два дні. Середній строк проходження депутатських законопроєктів є найвищим за період 4–13-ї сесії IX скликання та складає 110 днів, що майже вчетверо перевищує показники 12-ї сесії. Цікавим є те, що для депутатських законопроєктів зріс як середній, так і медіанний строк. Це означає, що частина депутатських законопроєктів стали проходити від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому набагато довше, зокрема внаслідок розгляду певної кількості старих законопроєктів.

Для президентських законопроєктів середній строк зменшився вчетверо, хоча медіанний строк зменшився незначно. Це означає, що половина президентських законопроєктів стала проходити від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому швидше. Загалом середній строк проходження для президентських ініціатив є найменшим за 4–13-ту сесії IX скликання. Хоча всі ці ініціативи є указами та ратифікаціями.

П’ять найдовших законопроєктів за кількістю днів проходження від реєстрації до ухвалення в першому читанні та в цілому , а також п’ять найшвидших законопроєктів представлені в Додатку 3. 

Протягом 13-ї сесії Парламент зменшив строк проходження законопроєктів від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому. У середньому час на проходження від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому зменшився на 26 днів, як порівняти з 12-ю сесією, та збільшився на сім днів, як порівняти з 11-ю сесією. Медіанне значення зменшилося на 67 днів і повернулося до рівня показників 11-ї сесії. Для 60% законопроєктів строки, потрібні для ухвалення законопроєкту в другому читанні та в цілому, зменшилися. Лише два з 77 (3%) законопроєктів, ухвалених у другому читанні та в цілому, були зареєстровані до 24 лютого 2022 року. Це означає, що протягом 13-ї сесії ухвалювали майже виключно закони, що відповідали порядку денному воєнного стану. Такі показники демонструють, що за три роки та сім сесій воєнного стану Верховна Рада фактично напрацювала новий порядок денний з новим обсягом законопроєктів.

Темп зростання часу від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому зменшився. Це вже друга сесія поспіль зі зниженням темпу зростання. Строки ухвалення законопроєктів на 13-й сесії зросли, проте темпи цього зростання суттєво впали, як порівняти з попередніми періодами.

Верховна Рада України ухвалила лише один президентський законопроєкт у другому читанні та в цілому протягом 13-ї сесії. Тому цей субʼєкт виділений у таблиці сірим кольором.

Урядові законопроєкти збільшили (якщо порівняти з 12-ю сесією) середній час проходження від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому та досі проходять цей шлях найповільніше серед усіх суб’єктів законодавчої ініціативи. Середня кількість днів проходження урядових законопроєктів є найвищою за період 4–13-ї сесій та складає 418 днів. Водночас депутатські законопроєкти ухвалювалися швидше в середньому на 74 дні, як порівняти з 12-ю сесією, та досягли рівня 8, 9-ї та 11-ї сесії. 

Середній строк проходження депутатських законопроєктів є найвищим за період 4–13-ї сесії IX скликання та складає 110 днів, що майже вчетверо перевищує показники 12-ї сесії.

Єдиний президентський законопроєкт, ухвалений у другому читанні та в цілому, стосувався регулювання множинного громадянства. Він пройшов шлях від реєстрації до ухвалення за 315 днів, однак із цього не можна робити висновки про вплив Президента як суб’єкта законодавчої ініціативи на законотворчий процес, адже було ухвалено лише один такий законопроєкт.

П’ять найдовших за кількістю днів проходження від реєстрації до ухвалення в другому читанні та в цілому законопроєктів, а також п’ять найшвидших законопроєктів представлені в Додатку 4.

Верховна Рада України ухвалила лише один президентський законопроєкт у другому читанні та в цілому протягом 13-ї сесії. Тому цей субʼєкт виділений у таблиці сірим кольором.

Процес проходження законопроєктів від ухвалення в першому читанні до ухвалення в другому читанні та в цілому протягом 13-ї сесії повернув тенденції 6, 7-ї та 11-ї сесії у контексті співвідношення часу проходження депутатських та урядових законопроєктів, адже тепер депутатські законопроєкти демонструють швидше проходження, ніж урядові законодавчі ініціативи. Як порівняти з 12-ю сесією, відповідний час проходження урядових законопроєктів збільшився на 44 дні (тобто майже на третину), а от для депутатських законопроєктів ситуація обернена — і час проходження зменшився на 35 днів, як порівняти з 12-ю сесією.

Строк між першим читанням та ухваленням у другому збільшився для 40% найшвидших законопроєктів, а для інших 40% (з середнім та довшим строком проходження), навпаки, зменшився. 

П’ять найдовших за кількістю днів проходження від ухвалення законопроєкту в першому читанні до ухвалення в другому читанні та в цілому, а також п’ять найшвидших законопроєктів представлені в Додатку 5.

Зареєстровано 700 законопроєктів. З них:

1. 7 (1%) євроінтеграційних законопроєктів;
2. 45 (6,4%) законопроєктів про надання згоди або денонсацію міжнародних договорів;
3. 8 (1,1%) невідкладних законопроєктів.

Ухвалено в цілому 119 законів. З них:

1. 9 (7,6%) євроінтеграційних законів;
2. 17 (14,3%) законів про ратифікацію міжнародних угод;
3. 3 (2,5%) закони були визначені Президентом як невідкладні.

13-та сесія роботи Верховної Ради України IX скликання відзначилася доволі високою законотворчою активністю — зареєстровано 700 законопроєктів, за цим показником 13-та сесія знаходиться на другому місці за період дії режиму воєнного стану. Це спостереження, разом з двома іншими, може свідчити про збільшення законодавчого спаму. Так, за 13-ту сесію також значно зросла частка законопроєктів з одним підписантом. Крім цього, як і за попередніх сесій, група «Відновлення України» продемонструвала дуже високу активність: на одного депутата групи припадає майже шість зареєстрованих законопроєктів (у п’ять разів більше, ніж для інших фракцій та груп).

Уряд продемонстрував найбільшу частку зареєстрованих законопроєктів за все IX скликання. Значне зростання частки урядових законопроєктів зумовлене зміною Уряду (та необхідністю перереєстрації законопроєктів попереднього Уряду). Це відобразилося також на найнижчій кількості ухвалених законів за всі весняні сесії воєнного стану, адже жоден законопроєкт, ініційований урядом Свириденко, не був ухвалений протягом 13-ї сесії.

Частка законів, ініційованих депутатами фракцій меншості та позафракційними, сукупно становить 16%, що є найвищим показником для усього IX скликання. Кількість ухвалених законів із 23+ підписантами є найвищою за IX скликання. Також цікавим є те, що було ухвалено два законопроєкти групи «Платформа за життя та мир», уперше з початку повномасштабного вторгнення.

Протягом 13-ї сесії було зареєстровано 700 законопроєктів, що на 135 більше, ніж було зареєстровано за попередню весняну 11-ту сесію. Загалом, 13-та сесія має один із найвищих показників кількості законопроєктів за період воєнного стану. Такий результат відрізняється від тренду попередніх сесій, у яких було зафіксоване поступове зниження кількості зареєстрованих законопроєктів, яке почалося з 9-ї сесії. Це можна пояснити як посиленням законодавчого спаму, так і перереєстрацією урядових законопроєктів, спричиненою зміною Уряду. 

Протягом 13-ї сесії було зареєстровано сім євроінтеграційнихЄвроінтеграційними законопроєктами є такі, що отримали відповідний статус за рішенням Комітету з питань євроінтеграції. Таким чином, кількість євроінтеграційних законопроєктів за 13-ту сесію може змінюватися і не відповідати даним, наведеним у Моніторингу. Це може статися, якщо Комітет з питань євроінтеграції визнає законопроєкти, зареєстровані за 13-ту сесію, євроінтеграційними вже після публікації Моніторингу за цю сесію. Наведені тут дані щодо кількості зареєстрованих євроінтеграційних законопроєктів є актуальними станом на 02.09.2025. законопроєктів. Це 1% від усіх зареєстрованих законопроєктів. 

Протягом 13-ї сесії було зареєстровано 45 законопроєктів про надання згоди або денонсацію міжнародних договорів. Це 6,4% від усіх зареєстрованих законопроєктів. 

Протягом 13-ї сесії було зареєстровано вісім невідкладних законопроєктів. Це 1,1% від усіх зареєстрованих законопроєктів.

Для більшості фракцій та груп Верховної Ради України показники 13-ї сесії залишаються порівняно стабільними, демонструючи тенденції, подібні до попередніх сесій (10–12-та). Позафракційні депутати (6,1%) та «Європейська солідарність» (3,6%) зареєстрували від 10 до 41 законопроєкту, що відповідає їхній попередній активності. Частка законопроєктів Президента залишається на доволі стандартному для себе рівні. Проте є кілька помітних змін та особливостей, які варто виокремити:

1. Частка законопроєктів, ініційованих Кабінетом Міністрів України, зросла до 22,7% проти 15,83% на 12-й сесії. Це найбільше зростання частки Уряду за сесію та найвища як частка, так і кількість законопроєктів за все IX скликання. Здебільшого урядові законопроєкти були зареєстровані вже новим Урядом після 17 липня 2025. За півтора місяця уряд Юлії Свириденко зареєстрував законопроєктів більше, ніж уряд Шмигаля — за п’ять. Темп реєстрації за один місяць уряду Свириденко втричі перевищує темп уряду Шмигаля на 13-й сесії. Причини такого зростання полягають у перереєстрації законопроєктів після їх відкликання. Саме цей процес є однією з причин такого зростання кількості законопроєктів за сесію та частки урядових.
2. «Слуга народу» демонструє найнижчу частку законопроєктів за все IX скликання. Кількість законопроєктів фракції влади насправді вища, ніж за три попередні сесії. Зростання кількості та одночасне зменшення частки законопроєктів «Слуги народу» спричинене зростанням кількості зареєстрованих законопроєктів від інших фракцій та Уряду.
3. Продовження високої активності «Відновлення України»: група «Відновлення України» зберегла високий рівень законодавчої активності, хоча її частка знизилася до 13,9%, як порівняти з рекордними 20,41% на 12-й сесії. Причиною зменшення частки законопроєктів цієї групи є зростання кількості законопроєктів Уряду та депутатських фракцій. Кількість зареєстрованих цією групою законопроєктів залишається стабільною протягом останніх чотирьох сесій. Попри це, група залишається однією з найактивніших, обходячи більшість фракцій та груп, що підтверджує тенденцію можливого законодавчого спаму, коли реєструється значна кількість законопроєктів, які не завжди мають перспективу ухвалення.
4. Частка законопроєктів, ініційованих фракцією «Батьківщина», зросла до 5,9% проти 3,67% на 12-й сесії. Це найвищий показник для фракції за останні п’ять сесій, що свідчить про зростання її законодавчої діяльності.
5. Фракція «Голос» дещо відновила свою активність (3% проти 1,61% на 12-й сесії), але залишається на досить низькому рівні, як порівняти з попередніми скликаннями. 

У контексті кількості підписантів законопроєктів 13-та сесія вибивається з тенденції до зменшення кількості законопроєктів з одним ініціатором, велика кількість яких опосередковано свідчить про наявність законодавчого спаму. Частка законопроєктів, що мають одного підписанта, збільшилася проти 11-ї та 12-ї сесії та є найвищою за всі сесії IX скликання. Натомість майже всі частки всіх інших груп законопроєктів продемонстрували зниження. Це може свідчити про менший рівень співпраці депутатів між собою та потенційно дещо нижчу якість законопроєктів. Водночас продовжується поступове зростання частки законопроєктів, котрі мають понад 23 підписанти.

У цьому розділі парламентського моніторингу автори виходять із припущення, що більша кількість підписантів позитивно корелює із кращою пропрацьованістю законопроєктів, вищим рівнем консенсусу та є ознакою зменшення законодавчого спаму. 

Найбільше підписантів має Законопроєкт про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини № 13181 від 17.04.2025. Він має 248 підписантів.

За 13-ту сесію було ухвалено в цілому 119 законів. Це порівняно невисокий показник для IX скликання. Водночас це найменший показник для весняних сесій за період воєнного стану, оскільки кількість ухвалених законопроєктів, як порівняти з 11-ю сесією, зменшилася на 18. Щобільше, співвідношення прийнятих до зареєстрованих за 13-ту сесію менше, ніж за 11-ту та 12-ту сесії.

Протягом 13-ї сесії було ухвалено дев’ять євроінтеграційних законів. Це 7,6% від усіх ухвалених законів. 

Протягом 13-ї сесії Верховна Рада ухвалила 17 законів про надання згоди щодо міжнародних договорів. Це 14,3% від усіх ухвалених законів. Лише один міжнародний законопроєкт був денонсацією угоди, а саме: про зупинення для України дії Конвенції про заборону протипіхотних мін. З 16 договорів, ратифікованих Верховною Радою протягом 13-ї сесії, було сім багатосторонніх угод та дев’ять двосторонніх угод. Серед усіх цих угод найбільше було ратифіковано з ЄС (чотири угоди).

Три законопроєкти (2,5%), ухвалені протягом 13-ї сесії, були визначені Президентом України як невідкладні. 

Президент два рази накладав вето (і надавав свої пропозиції) на законопроєкти. Один із законопроєктів уже був ухвалений з урахуванням пропозицій Президента, другий — на розгляді у комітеті.

По-перше, депутати фракції «Слуга народу» несуттєво збільшили свою частку від усіх ухвалених законопроєктів (46,2%), як порівняти з 11-ю сесією (43%). Такий показник є досить типовим для «Слуги народу», якщо розглядати період воєнного стану. Частка ухвалених законопроєктів «Слуги народу» продовжує зростати третю сесію поспіль, утім ця частка залишається значно меншою, ніж рекордна за 10-ту сесію (63%). 

По-друге, Кабінет Міністрів України вже третю сесію поспіль демонструє зменшення частки ухвалених законів. Якщо за попередню сесію Уряд був ініціатором майже третини ухвалених законопроєктів, то зараз — лише чверті. Зменшення частки ухвалених законопроєктів можна пояснити зміною Уряду, адже частина законопроєктів попереднього Уряду так і не була ухвалена, тоді як проєкти нового Уряду ще не встигли пройти всі етапи розгляду. Водночас жоден законопроєкт, ініційований урядом Свириденко, протягом 13-ї сесії ухвалений не був.

Частка прийнятих законів, ініційованих Президентом України, також зменшилася (11,8%), як порівняти з результатами 12-ї (14,8%) та 11-ї (16,8%) сесії. Така частка ухвалених законів, ініційованих Президентом, є однією з найнижчих для IX скликання. 

По-третє, частка законів, ініційованих депутатами фракцій меншості та позафракційними, сукупно становить 16%, що є найвищим показником для всього IX скликання. Зокрема, таке зростання цього показника може бути спричинене тим, що частка законопроєктів фракції «Голосу» виросла більш ніж удвічі (9,2%), як порівняти з іншими сесіями за період воєнного стану.

Цікаво, що протягом 13-ї сесії було ухвалено два закони, ініційовані групою «Платформа за життя та мир». Це перші два ухвалених законопроєкти, ініційовані депутатами, що входять до цієї групи.

13-та сесія частково продовжила позитивні тенденції попередніх сесій. Так, якщо порівняти з попередньою 12-ю сесією, то суттєво зросла частка ухвалених законів, що мають більш як 23 підписанти, такі законопроєкти становлять понад третину від усіх прийнятих. Їхня частка є не тільки рекордною, а й вперше найвищою серед інших груп за сесію. Водночас продовжується зростання частки законопроєктів, котрі мають одного підписанта. Також суттєво зменшилася частка таких ухвалених законопроєктів, що мають 8–22 підписантів. Так, 65% ухвалених законів мають понад вісім підписантів, за 12-ту сесію це значення становило 70%. 

Найбільше підписантів має Закон про внесення змін до Податкового кодексу та інших законів в Україні щодо підтримки підприємців оборонно-промислового комплексу № 13420 від 25 червня 2025 року, ухвалений Верховною Радою 21 серпня 2025. Він має­ 128 підписантів.

З порушенням строку на 37 днів Уряд Свириденко нарешті подав до Парламенту Програму своєї діяльності. У липні 2025 року вперше після повномасштабного вторгнення Верховна Рада прийняла відставку прем’єр-міністра, а з нею — і всього Кабінету Міністрів та сформувала новий уряд.

Уряд Свириденко — вже третій Кабінет Міністрів, сформований за період діяльності Верховної Ради ІХ скликання. Перший уряд Олексія Гончарука мав схвалену програму, але пропрацював менше ніж пів року. Другий — Дениса Шмигаля — залишився без схваленої програми взагалі, проте протримався більше п’яти років. Така практика продемонструвала парадокс: формально законодавство наділяє Верховну Раду важелями впливу на уряд, але на практиці політичні реалії дають Кабміну можливість уникати програмних зобов’язань.

За законом новосформований Кабінет Міністрів має розробити та подати до Верховної Ради цей документ протягом місяця з дня свого формування. Йдеться саме про реєстрацію відповідної постанови у Парламенті. Публічна презентація проєкту — це ініціатива виключно Юлії Свириденко, закон до цього не зобов’язує. Уряд затвердив Програму ще 10 вересня, Свириденко також вказала, що направлятиме її до Верховної Ради. Однак у Верховній Раді її зареєстрували ще пізніше — лише 23 вересня. Питання про схвалення Програми діяльності мають розглянути протягом 15 днів з часу її реєстрації, орієнтовно на початку жовтня.

Програма діяльності — це основний документ планування державної політики, який лягає в основу середньострокових планів дій Кабінету Міністрів (на трирічний період) та планів його пріоритетних дій (на період до одного року). Вона має не лише окреслювати пріоритети уряду, а й містити чіткі цілі, завдання, критерії оцінки та строки їх виконання. Її схвалення — кредит довіри Кабміну і забезпечення його імунітетом. Верховна Рада не може розглядати питання про відповідальність Кабінету Міністрів протягом року після її прийняття.

Програма стає базою для щорічних звітів уряду перед Парламентом. Тож її наявність — ключовий інструмент парламентського контролю. За підсумками обговорень звітів Верховна Рада може визнати діяльність уряду задовільною або ні. І навіть прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів. Однак, якщо Програми діяльності немає, весь цей логічний ланцюжок руйнується від початку: і контрольна функція Парламенту втрачає сенс. Немає Програми — немає звіту. Немає звіту — немає підстав для оцінки діяльності уряду. Немає оцінки — немає відповідальності. Це створює замкнуте коло безвідповідальності, де про системність оцінки політичних рішень можна забути, адже їх ухвалюють радше ситуативно.

Досвід попередніх Кабінетів Міністрів свідчить, що уряди можуть функціонувати і без будь-якого стратегічного бачення своєї діяльності. Втім, хоч якось оцінити їхню діяльність без попередньо затверджених показників досягнення результатів — видається малоймовірним. Так, наприклад, попередній прем’єр-міністр Денис Шмигаль (а наразі — міністр оборони України) у 2020 році представив свою Програму діяльності, яку Парламент не схвалив навіть після доопрацювання. Водночас Регламент Верховної Ради дозволяє повторно вносити на розгляд Програму діяльності Кабінету Міністрів, але не раніше як через рік після дня її схвалення. Однак Денис Шмигаль не робив цього ні у 2021, ні у 2022 чи наступних роках. Тож Парламент не мав можливості оцінювати їхні результати у передбаченій законом формі.

Відсутнє звітування породжує й іншу проблему: кожен наступний уряд фактично змушений «вигадувати велосипед» наново, оскільки не знає, що зробили попередники. Спроба колишнього прем’єр-міністра Володимира Гройсмана започаткувати традицію «перехідних книг» так і не стала практикою. Тож Парламент не може оцінити, чи запропоновані новим Кабміном заходи — новаторська ініціатива чи лише спадщина попереднього уряду.

Програма діяльності уряду Свириденко виглядає як будь-який інший програмний документ у державі — «за все хороше, проти всього поганого»: стратегії затвердити, зарплати підвищити, робочі місця створити, послуги цифровізувати (останнє, до речі, чи не єдина пропозиція розв’язання проблеми корупції). Презентована Програма охоплює лише період кінця 2025 року та 2026 рік (сумарно всього 16 місяців). Це нетипово короткий горизонт планування, який наштовхує на думку, що сам Уряд не бачить себе у довшій перспективі. Структурно документ складається з 12 пріоритетів, 16 програмних цілей і 129 оперативних завдань. Від попередніх програм урядів Гончарука і Шмигаля збережено систему «закріплення відповідальних міністерств», що спрощує моніторинг їхньої діяльності.

Багато цілей і критеріїв їхнього досягнення на 2026 рік Уряд планує «під ялинку» — дедлайн 31 грудня. Зведення усього планування до останнього дня року виглядає щонайменше дивно. Складається враження, що виконання завдань відкладатимуть до фіналу, а, отже, навряд чи це відбуватиметься поступово і прогнозовано.

Показовий приклад — Міністерство освіти і науки у 2026 році мало би підвищити кваліфікацію 50 тисяч педагогів за новим стандартом дошкільної освіти, який ще мають затвердити. Це можна трактувати по-різному: або кожен квартал кваліфікацію підвищуватимуть 12,5 тисяч педагогів, або всі 50 тисяч вчителів мають пройти кваліфікацію за цією програмою до 31 грудня. Обидва шляхи приведуть до цілі, однак їхній ефект на освітній процес буде неоднаковим.

У порядок денний повернулися і старі проєкти, наприклад, будівництво нового корпусу Київського слідчого ізолятора в Київській області. Ця ідея не нова, те ж саме у лютому 2022 року пропонував тодішній очільник Міністерства юстиції Денис Малюська. На той час будівництво оцінили у більше ніж пів мільярда гривень, але у червні того ж року тендер відмінили через скорочення видатків. У 2025 році побудова нового корпусу ізолятора повернулась вже у формі публічного інвестиційного проєкту, видатки на який передбачено у Державному бюджеті на 2025 рік.

Значна кількість критеріїв і цілей у Програмі — це вже попередньо анонсовані проєкти чи плани міністерств або навіть заходи з Плану пріоритетних дій Уряду на 2025 рік. Наприклад, впровадження програм Міністерства внутрішніх справ «офіцер-рятувальник громади» чи «поліцейський офіцер громади», формування центрів ментального здоров’я, сервіс «е-Консул», проєкт «гроші ходять за вчителем», який намагались запровадити ще з 2019 року тощо.

З одного боку, це сприяє тяглості уряду, проєкти не «загубляться» і надалі впроваджуватимуться. З іншого — Програма більше нагадує компіляцію попередніх планів, ніж цілісний стратегічний документ. До того ж завдання, які Уряд ставить перед собою, але виконати не може з тих чи інших причин, накопичуються, мігрують від програми до програми, а в підсумку — все залишається на рівні обіцянок, планів, концепцій чи громадських обговорень. Аналізу «чому не вийшло?» ніхто не проводить, як і аналізу обґрунтованості майбутніх планів та проєктів.

Чи отримає Уряд річний імунітет від парламентської недовіри і чи зможе Верховна Рада використати передбачений законом інструмент контролю за діями Кабміну — дізнаємося уже незабаром.

Парламент має шанс відновити контрольну функцію, оскільки цей документ є своєрідним мірилом ефективності та результативності уряду загалом та окремих його членів. Водночас Верховна Рада ризикує ще більше розмити власну спроможність впливати на Кабінет Міністрів, якщо не схвалить документ. Адже тоді уряд не звітуватиме про свою діяльність перед Парламентом, а з огляду на постійні нарікання нардепів про відсутність контролю над урядом, така політична позиція — це радше постріл собі в ногу. А країна вкотре залишиться з черговою збіркою обіцянок, виконання і успішність яких не можна буде ні виміряти, ні простежити належним чином.

На початку вересня голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Катерина Рябіко долучилася до візиту Верховної Ради України та Національної Асамблеї Північної Македонії до Великої Британії. У британському парламенті делегація вивчала досвід однієї з найстаріших демократій в регулюванні правил етичної поведінки для членів парламенту. У візиті взяли участь народні депутати України, парламентарі Національної Асамблеї Північної Македонії, а також представники OSCE/ODIHR, Парламентської асамблеї Ради Європи та Національного демократичного інституту.

Для української делегації ключовим фокусом стало питання парламентської етики та впровадження відповідного Кодексу в Україні, проєкт якого був поданий до Верховної Ради ще наприкінці 2022 року. Адже станом на сьогодні Регламент Верховної Ради України регулює лише порушення правил поведінки в сесійній залі, виключно під час пленарного засідання і тільки в разі образи іншого народного депутата або депутатської фракції чи групи. Наявних механізмів недостатньо для того, щоб український Парламент міг субʼєктно реагувати та регулювати неетичну поведінку народних депутатів. Водночас кожне порушення етичних норм з їхнього боку вбиває довіру до Парламенту як інституції та шкодить репутації України за кордоном.

Саме тому Лабораторія законодавчих ініціатив послідовно обстоює необхідність ухвалення Кодексу поведінки парламентарів, зокрема ухвалення законопроєкту № 8327, мета якого — осучаснити чинні норми депутатської етики та створити ефективну систему їх впровадження.

Проєкт Кодексу поширює етичні стандарти й поза сесійною залою та передбачає створення спеціального Комітету з етики, що наближає український Парламент до норм ОЕСР/GRECO та практики Парламенту Великої Британії. Утім, законопроєкт про Етичний кодекс вже два роки очікує свого розгляду у ВРУ: для його ухвалення наразі бракує політичної волі. Однак досягнення консенсусу в цьому питанні, як і суспільна важливість прийняття етичних обмежень, є не просто одним з пріоритетних завдань для Верховної Ради України, а й елементом зміцнення політичної культури — навіть в умовах війни.

Більше про те, навіщо українському Парламенту потрібен Етичний кодекс — у статті ЛЗІ.