28 березня 2018 року в офісі Реанімаційного Пакету Реформ відбулася презентація Керівних принципів на тему «Адвокаційна діяльність та її особливості у роботі з парламентом».

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив спільно з Реанімаційним Пакетом Реформ та Ярославом Юрчишиним, виконавчим директором Transparency International Ukraine, в рамках реалізації Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Олександр Заславський, заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, розповів про передумови появи Керівних принципів на тему «Адвокаційна діяльність та її особливості у роботі з парламентом».

Керівні принципи підготовлено в рамках проекту Лабораторії законодавчих ініціатив у рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа. ЛЗІ, в рамках цієї програми, намагається зробити парламент більш відповідальним, підзвітним та більш аналітично орієнтованим. Поміж іншим, в рамках цієї програми ЛЗІ співпрацювала з трьома групами РПР, супроводжуючи і спільно координуючи адвокаційні кампанії. Мова йде про адвокаційну кампанію спрямовану на розширення прав жертв політичних репресій радянської доби, адвокаційну групу з податкової реформи та адвокаційну групу з податкової реформи. Лабораторії законодавчих ініціатив запропонувала експертам цих груп підготувати аналітичні документи – Policy Papers, які є своєрідними аналогами Білих книг; у розвинених демократіях такі документи готуються до всіх законопроектів і є невід’ємною частиною законотворчого процесу.

Найбільш успішною, поміж цих трьох, була кампанія, спрямована на розширення прав жертв політичних репресій радянської доби. Результатом її стало ухвалення законопроекту в цілому «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років», який ґрунтується на підготовленому Лабораторією законодавчих ініціатив аналітичному документі (Policy Paper) «Відновлення прав жертв політичних репресій». З початку кампанії пройшло три роки, тому треба бути готовими до того, що адвокаційна кампанія може тривати досить довго.

Підсумком адвокаційної діяльності Лабораторії законодавчих ініціатив стала ідея підготовки Керівних принципів, які міститимуть як теоретичну частину, так і систематизований досвід Реанімаційного Пакету Реформ та ЛЗІ.

Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Ukraine, зауважив, що термін «адвокація» з’явився достатньо недавно й прийшов із правозахисного руху. Навіть розвинені демократії потребують механізмів максимального представництва суспільного інтересу. Одним з найбільш ефективних механізмів, за умови активності громадянського суспільства, є громадська адвокація.

Адвокація – це діяльність, спрямована на переконання та мотивацію влади вирішувати суспільні проблеми відповідно до пропозицій та із залученням громади.

Часто наголошують на тому, що адвокація перегукується з лобізмом. Лобіювання є оплачуваною діяльністю, спрямованою на просування приватних інтересів; у той час, як адвокація опікується вирішенням суспільних проблем.

Цикл політики:

• Виявлення проблеми;
• Сприйняття проблеми групами інтересів;
• Формування порядку денного;
• Вироблення рішення;
• Впровадження політики;
• Моніторинг та оцінка політики.

Участь громадськості, представлення наших інтересів за допомогою різноманітних методів адвокації, є однією з гарантій не лише якості політичного процесу, а й розуміння всіх його етапів суспільством.

Найкращих результатів у цьому процесі можна досягти детально спланувавши адвокаційні кампанії з чіткою прив’язкою плану до всіх етапів циклу політики та виходячи з розуміння інтересів усіх учасників процесу його здійснення.

Планування адвокаційних кампаній

Для складання ефективної стратегії адвокаційної кампанії необхідно відповісти на два блоки запитань стосовно зовнішнього середовища (оточення, в якому потрібно буде здійснювати кампанію) та внутрішніх аспектів (нашої спроможності її втілити).

Фактори оцінки зовнішнього середовища:

1. Цілі і завдання кампанії.
2. Поточна політична ситуація.
3. Ключові стейкґолдери.
4. Ключове повідомлення кампанії.
5. Канал донесення ключового повідомлення.

Фактори оцінки внутрішнього середовища:

1. Сильні та слабкі сторони, виклики та можливості.
2. Послідовність кроків здійснення кампанії, складання поетапного плану.
3. Механізм оцінки втілення кампанії.

Також пан Ярослав розповів про побудову коаліції та взаємодію з партнерами в адвокаційних кампаніях; інформаційний супровід адвокаційної кампанії та роботу з традиційними і соціальними медіа; про акції прямої дії та розробку плану виходу з них.

Парламентська адвокація суттєво залежить від процедури законотворчості і на різних її етапах потребує різних підходів – підсумував Ярослав Юрчишин.

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив спільно з Інститутом лідерства та управління Українського католицького університету та Ярославом Юрчишиним, виконавчим директором Transparency International Ukraine, в рамках реалізації Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Лектор: Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Ukraine.

Під час лекції було використано матеріали Керівних принципів на тему «Адвокаційна діяльність та її особливості у роботі з парламентом». Це перше видання, яке систематизувало теоретичні знання процесу здійснення політики та адвокації та наявний досвід реалізації парламентських адвокаційних кампаній, набутого громадською коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ у співпраці з Лабораторією законодавчих ініціатив протягом 2015-2016 років, з метою надати громадським активістам, керівникам організацій, працівникам адвокаційних та комунікаційних напрямків ГО, представникам влади та спеціалістам з бізнесу, які працюють у сфері налагодження стосунків з урядовими структурами (government relation) розуміння як ефективно може взаємодіяти суспільство та влада за допомогою адвокації.

Наталя Бордун, директорка Інституту лідерства та управління Українського католицького університету, привітавши учасників у стінах Українського католицького університету, запросила їх до розмови про те, як спільно будувати майбутнє України. Пані Наталя наголосила на необхідності спільної роботи громадського сектору та влади.

Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Ukraine, презентуючи Керівні принципи адвокаційної діяльності, зосередив особливу увагу необхідності розбудови власних інституцій та механізмів взаємодії з ними.

Що таке адвокація?

Адвокація – це діяльність, спрямована на переконання та мотивацію влади вирішувати суспільні проблеми відповідно до пропозицій та із залученням громади.

З чого складається цикл політики?

Складові циклу політики:

• Виявлення проблеми;
• Сприйняття проблеми групами інтересів;
• Формування порядку денного;
• Вироблення рішення;
• Впровадження політики;
• Моніторинг та оцінка політики.

Участь громадськості при визначенні та пріоритизації проблем, обранні оптимальних шляхів її вирішення, прийнятті рішень, розробці планів їх реалізації та контролю результатів, робить процес втілення політичних рішень відкритим та підзвітним, що є необхідним атрибутом ефективності державного управління.

Як планується адвокаційна кампанія?

Для складання ефективної стратегії адвокаційної кампанії необхідно відповісти на два блоки запитань стосовно зовнішнього середовища (оточення, в якому потрібно буде здійснювати кампанію) та внутрішніх аспектів (нашої спроможності її втілити).

Фактори оцінки зовнішнього середовища:

1. Цілі і завдання кампанії.
2. Поточна політична ситуація.
3. Ключові стейкґолдери.
4. Ключове повідомлення кампанії.
5. Канал донесення ключового повідомлення.

 Фактори оцінки внутрішнього середовища:

1. Сильні та слабкі сторони, виклики та можливості.
2. Послідовність кроків здійснення кампанії, складання поетапного плану.
3. Механізм оцінки втілення кампанії.

Парламентська адвокація суттєво залежить від процедури законотворчості і на різних її етапах потребує різних підходів – підсумував Ярослав Юрчишин.

Олександр Заславський, заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, окреслив витоки ідеї підготовки Керівних принципів з адвокаційної діяльності, а також розповів про діяльність Лабораторії законодавчих ініціатив у рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Зокрема, Олександр розповів про досвід Лабораторії законодавчих ініціатив у підтримці низки адвокаційних кампаній протягом 2015 – 2016 рр. Так, ЛЗІ підтримувала адвокаційну кампанію спрямовану на розширення прав жертв політичних репресій радянської доби, адвокаційну групу з податкової реформи та адвокаційну групу з податкової реформи. Лабораторія законодавчих ініціатив запропонувала експертам цих трьох груп підготувати аналітичні документи – Policy Papers, які є певними аналогами Білих книг, й запровадити визначені елементи циклу політики в законодавчий процес.

Одним з результатів підтримки цих адвокаційних кампаній є ухвалення законопроекту в цілому «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років», який ґрунтується на підготовленому Лабораторією законодавчих ініціатив аналітичному документі (Policy Paper) «Відновлення прав жертв політичних репресій». Варто зауважити, що цей закон ухвалили через три роки після того, як розпочалася адвокаційна кампанія. Тому, треба бути готовими до того, що результати проведення адвокаційної кампанії можуть бути відтерміновані у часі.

Про перебіг адвокаційної кампанії, присвяченої підготовці законопроекту про забезпечення прав жертв політичних репресій докладно розповідається у презентованих Керівних принципах.

14 березня 2018 року в рамках підтримки проекту Закону України № 7283 «Про внесення змін до Закону України “Про Регламент Верховної Ради України” (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків)» та проекту Закону України № 7284 «Про внесення змін до Закону України “Про комітети Верховної Ради України” (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків)» Лабораторія законодавчих ініціатив презентувала аналітичне дослідження (Policy Paper) «Пропозиції до політики щодо забезпечення ґендерної рівності у Верховній Раді України».

Презентація відбулась під час засідання Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України.

Аналітичне дослідження «Пропозиції до політики щодо забезпечення ґендерної рівності у Верховній Раді України» містить пропозиції, викладені в законопроекті «Про внесення змін до Закону України “Про Регламент Верховної Ради України” (щодо забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків)» №7283.

Тетяна Чернуха, програмна координаторка Лабораторії законодавчих ініціатив, презентуючи аналітичне дослідження, наголосила, що Верховна Рада України 8-го скликання відрізняється від попередніх скликань не тільки найбільшою кількістю жінок серед парламентарів за весь час існування Парламенту, але й активним просуванням «ґендерних інтересів» в сфері розбудови державної політики. Недаремно ґендерна сенситивність Верховної Ради стоїть на порядку денному, як один з основних компонентів реформи Парламенту, відповідно до Рекомендацій Пета Кокса та Діалогів Жана Моне.

Ґендерно-сенситивний парламент можна визначити як парламент, який відповідає потребам та інтересам як чоловіків, так і жінок у його структурі, операціях, методах і у роботі загалом. Метою ґендерно-сенситивного парламенту є подолання перешкод на шляху жінок щодо повної участі у політиці, а також демонстрації позитивного прикладу та виокремлення моделі можливостей для суспільства в цілому.

Ідеальний склад парламенту – це люди, які вже мають досвід, та молодь, яка має знання, нові підходи та енергію їх реалізувати на практиці.

Вміння ж домовлятися, високий рівень політичної культури та ціннісна рамка – безумовні передумови нової України, вважає голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив та кураторка Української школи політичних студій Світлана Матвієнко.

Вона належить до тих професіоналів громадянського суспільства, які змінюють підходи в українській політиці.

Як кураторка Української школи політичних студій вона об’єднує активних представників різних суспільних сфер, людей, прагненням яких є системні зміни в країні і готових брати на себе відповідальність.

Як голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив – працює над новою якістю української політики й утвердженням у ній нових цінностей.

До порад та думок Світлани Матвієнко дослухаються топові чиновники країни – від народних депутатів до міністрів. Адже частина з них, серед яких абсолютно нова депутатська група “ЄвроОптимісти”, почали свій політичний шлях завдяки освітнім проектам, які вона курує.

Спецпроект “Вибори вибори” поцікавився у Світлани, яка знається на тому, що залишається за лаштунками парламенту, – як зараз працює українська політика? Чи є ми самостійними гравцями на світовій політичній арені? І чи варто молоді чекати ідеального моменту, щоб йти в політику?

22 лютого 2018 року Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, взяла участь у публічному обговоренні «Створення парламентської служби як складова реформи Верховної Ради України», організованому Комітетом з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування спільно з Комітетом з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України та Парламентською асамблеєю Ради Європи за підтримки Програми Ради Європи «Децентралізація і територіальна консолідація в Україні».

Обговорюючи питання особливостей парламентської служби України, Світлана наголосила:

Лабораторія законодавчих ініціатив зосереджує особливу увагу на реформі парламенту та державної служби, як ключових реформах, які визначають та забезпечують стабільність проведення інших реформ в Україні.

Під час публічного обговорення «Створення парламентської служби як складова реформи Верховної Ради України» Світлана Матвієнко презентувала новий випуск Часопису «Парламент», який присвячено дослідженню особливостей проходження державної служби в Апараті Верховної Ради України.

Часопис «Парламент» – експертний журнал, який виходить друком з 2001 року та зосереджується на різних аспектах парламентаризму, законотворення, висвітлює експертні висновки щодо реформ в Україні.

Випуск Часопису «Парламент» присвячено основі роботи Верховної Ради України як інституції – її адмініструванню. Ефективне, професійне та політично незаангажоване адміністрування роботи парламентарів є необхідною умовою і для ефективного функціонування парламенту в цілому.

Як і будь-який інший парламент світу, Верховна Рада України не може бути зведена до депутатського корпусу, парламент як інституція – це внутрішньопарламентскі органи, роботу яких становлять не лише обрані представниками народу, але й призначені за конкурсом державні службовці. Незважаючи на те, що в цілому Апарат не є відповідальним політично за дії та рішення ухвалювані в комітетах та на пленарних засіданнях, його роль є далеко не останньою, адже саме Апарат готує проекти рішень (висновки комітетів, порядки денні сесій, план законодавчих робіт та ін.). Окрім розробки проектів рішень, спеціальні підрозділи Апарату беруть безпосередню участь у законодавчому процесі (Головне експертно-аналітичне та Головне юридичне управління), видаючи висновки до законопроектів на предмет відповідності Контитуції та законам України. З огляду на це, неможливо вести мову про якість роботи ВРУ як інституції не порушуючи питання якості її служби, яка є основою внутрішньої організації ВРУ, її інституційної пам’яті та навіть законності ухвалюваних нею законів.

Видання та розповсюдження Часопису «Парламент» є частиною проекту, що його реалізує Лабораторія законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Думки і твердження, висловлені в цій публікації, відображають особисту позицію авторів і можуть не співпадати з позицією USAID.

Як українці сприймають реформи? Чому реформи Парламенту та держслужби є визначальними для майбутнього України? Чого чекати від «весни реформ»? Як цінності допоможуть зруйнувати корупцію?

А також про важливість антикорупційного суду, популізм та майбутні вибори, призначення Олексія Бонюка Директором Координаційного центру з надання правової допомоги та багато іншого розповіла Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, в ефірі 5 каналу.

Також до розмови долучився народний депутат України Руслан Сидорович, який розповів про співпрацю Парламенту та Лабораторії законодавчих ініціатив в царині надзвичайно важливих питань.

Рольова гра «АГОРА: Демократична процедура прийняття закону у Верховній Раді України», розроблена Лабораторією законодавчих ініціатив, дозволяє учням приміряти роль учасників процедури демократичного затвердження закону, пройти усі стадії законодавчого процесу: від попереднього розгляду законопроекту до його голосування у Верховній Раді.

Гра АГОРА дає учням змогу не тільки в ігровій формі ознайомитися з процесом законотворення в Україні, але й засвоїти майбутні соціальні ролі та цінності активного громадянства.

Рольова гра «АГОРА» є частиною методичних рекомендацій для вчителів загальноосвітньої школи з питань висвітлення тем «Виборчий процес», «Політична система в Україні: участь громадян», «Законодавство для молоді» і «Молодь в урядових програмах» як складових громадянської освіти.

Про переваги Гри АГОРА розповідають Лілія Гриневич, Міністр освіти і науки; Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив; Сергій Горбачов, директор СШ 148 ім. Івана Багряного м. Києва; Іван Пікуль, вчитель історії та правознавства СШ №148; Ігор Когут, директор Програми USAID РАДА.

Дякуємо нашим партнерам Internews Ukraine за підготовку відео.

Детально про підготовку та правила рольової гри «АГОРА: Демократична процедура прийняття закону у Верховній Раді України»

21 грудня 2017 року у Верховній Раді України відбувся прес-брифінг, присвячений презентації аналітичних досліджень на теми «Концепція законодавчого процесу “від початку до кінця”» та «Пропозиції до політики щодо звітування Уряду в Парламенті».

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив спільно з Дмитром Лубінцем, народним депутатом України, Секретарем Комітету Верховної Ради України з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Дослідження презентували:

• Дмитро Лубінець, народний депутат України;
• Олександр Заславський, Заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, автор дослідження.

Проект концепції законодавчого процесу «від початку до кінця» містить аналіз наявних практик, огляд міжнародного досвіду, а також пропозиції до концепції реформи законодавчого процесу «від початку до кінця» з акцентом на посилення координації між суб’єктами законодавчої ініціативи. У рамках цього документу запропоновано альтернативні варіанти зміни законодавчого процесу «від початку до кінця», які умовно можна назвати «урядоцентричною» (на основі досвіду Франції), «парламентоцентричною» (на основі досвіду США) та «концепцією мінімально необхідних змін» (на основі аналізу наявних в Україні практик).

Читати Концепцію законодавчого процесу «від початку до кінця» (Policy Paper)

У документі «Пропозиції до політики щодо звітування Уряду в Парламенті» проаналізовані основні проблемні аспекти комунікації Уряду та Парламенту, здійснений аналіз міжнародного досвіду та надані пропозиції щодо вдосконалення комунікації між Урядом та Верховною Радою.

Читати Пропозиції до політики щодо звітування Уряду в Парламенті (Policy Paper)

Дмитро Лубінець, народний депутат України:

Мені дуже приємно, що зараз на діяльність Верховної Ради України впливають – і дуже позитивно впливають –  громадські організації, які допомагають нам – народним депутатам, надають свої пропозиції, як вдосконалити і діяльність Верховної Ради, і діяльність законодавчої ініціативи

Олександр Заславський, Заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, представив два аналітичні документи: «Концепцію законодавчого процесу “від початку до кінця”» та «Пропозиції до політики щодо звітування Уряду в Парламенті», які підготовлені в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Олександр зазначив, що наприкінці лютого 2016 року була представлена Дорожня карта щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, яка була підготовлена Оціночною місією Європейського Парламенту під керівництвом Пета Кокса. 17 березня 2016 року Верховна Рада ухвалила Постанову щодо заходів на реалізацію зазначених в Дорожній карті 52-х рекомендацій.

Представлені аналітичні документи розроблені на роз’яснення та розширення тих рекомендацій, які зазначені в Дорожній карті. В документах проаналізовані чинні процедури та практики вироблення рішень в українському парламенті, проаналізовано міжнародний досвід та запропоновано певне бачення вдосконалення цих процесів. Серед конкретних проблем, які були досліджені у документах, Олександр виокремив відсутність стратегічного планування в процесі вироблення політики, а також недостатній рівень координації та комунікації між законодавчою та виконавчою гілками влади в процесі законодавчої роботи.

Серед пропозицій варто виокремити: перегляд статусу Програми діяльності Уряду; відсутність такого документу має бути пов’язана з відставкою уряду; порядок денний сесій має формуватися на основі та на виконання Програми діяльності Уряду; в основі будь-якого документу мають лежати результати моніторингу та оцінки вже реалізованих законів, або певних напрямків політики. Більше того, будь-яка законодавча ініціатива має супроводжуватися планом моніторингу та оцінки, який має бути узгоджений з головним комітетом ВРУ.

Дебати проходили у прямому ефірі Телеканалу РАДА, що дало змогу залучити до теми парламентської реформи широке коло глядачів Телеканалу РАДА та онлайн аудиторію. Також на фейсбук-сторінці Лабораторії законодавчих ініціатив проводилося опитування щодо ключових питань парламентської реформи через онлайн-голосування.

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Модератор: Олександр Заславський, Заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив.

Спікери:

• Олена Сотник, народний депутат України, член депутатської фракції Політичної партії «Об’єднання “Самопоміч”», секретар Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції;
• Юрій Мірошниченко, народний депутат України, член фракції Політичної партії «Опозиційний блок», Голова підкомітету Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності.

Експерти:

• Юрій Ганущак, народний депутат України 6-го скликання;
• Володимир Крижанівський, народний депутат України 1-го скликання, старший консультант Програми USAID РАДА.

Дебати зосередилися на обговоренні конкретних пропозицій, викладених у Дорожній карті щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, підготовленої Місією Європейського Парламенту з оцінки потреб під головуванням Пета Кокса.

На заваді ефективної роботи Верховної Ради України стоїть ціла низка проблем. Аби їх виявити та проаналізувати з жовтня 2015 року по січень 2016 року у Верховній Раді працювала Оціночна місія Європейського Парламенту під керівництвом Пета Кокса. Результатом цієї роботи стала Доповідь та Дорожня карта щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України. 17 березня 2016 року Верховна Рада України ухвалила Постанову, якою взяла за основу цей документ, який містить 52 рекомендації щодо поліпшення роботи Верховної Ради України в частині інституційної спроможності, покращення якості законодавчого процесу, забезпечення відповідності законодавства нормам Європейського Союзу тощо. З того моменту було зареєстровано кілька законодавчих ініціатив на виконання відповідних рекомендацій, які, однак, не були ухвалені навіть за основу. Рік тому була утворена Робоча група з питань реформування парламенту під керівництвом Голови Верховної Ради України, яка мала би забезпечити узгодження позицій парламентських фракцій щодо конкретних рішень у процесі реалізації 52 рекомендацій. Крім того, існує додатковий майданчик для пошуку політичного компромісу, який має назву Діалоги Моне.

Перший блок питань, які обговорили народні депутати України та експерти, стосувався організації процесу обговорення та узгодження політичних рішень щодо парламентської реформи та пошуку політичного компромісу. А також, наскільки ефективним цей процес можна вважати?

Другий блок питань заторкнув питання тих законопроектів, які отримали погодження в рамках робочої групи та платформи діалогів Моне. Мова йде про Проект Закону про внесення змін до законів України “Про комітети Верховної Ради України” та “Про центральні органи виконавчої влади” щодо оптимізації роботи комітетів Верховної Ради України та співвідношення предметів їх відання із сферами діяльності міністерств.

Цей законопроект розроблявся на виконання 17-ї рекомендації Дорожньої карти, в якій йдеться про потребу посилення наглядової ролі комітетів через посилення зв’язку з профільними комітетами. Проте, чому його досі не було ухвалено? Чи дійсно викладені в законопроекті положення відповідають рекомендації? І наскільки взагалі такий законопроект вирішить викладену в Дорожній карті проблему?

Третій блок питань Дебатів зосередився на проблемі «законодавчого цунамі» або, як його ще називають у парламенті, «законодавчого спаму», який визнаний Оціночною місією Європейського Парламенту чи не найбільшою проблемою роботи ВРУ. Мова йде про величезну кількість зареєстрованих народними депутатами законодавчих ініціатив, які стають тягарем для експертних підрозділів Апарату, для комітетів ВРУ та парламенту в цілому. Відповідно, 6-та рекомендація Дорожньої карти пропонує серед депутатських законодавчих ініціатив обрати 20 пріоритетних, і розглядати їх за принципом поплавця. Тобто парламент переходитиме до розгляду наступної депутатської ініціативи лише після ухвалення одного з цих 20-ти в цілому. Серед іншого під час численних обговорень були озвучені й інші можливі варіанти, як от: встановлення мінімальної кількості депутатів для реалізації права законодавчої ініціативи; запровадження інституту законодавчої пропозиції, як способу реалізації права законодавчої ініціативи для членів парламенту; запровадження інституту листа підтримки законодавчих ініціатив окремих депутатів; надання права законодавчої ініціативи комітетам ВРУ.

Який з означених варіантів народні депутати України та експерти вважають найбільш прийнятним для ВРУ? Наскільки значною є проблема «законодавчого цунамі»? І чи можна її вирішити одним з зазначених способів?

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив разом з Комітетом Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку та International IDEA.

Олександр Данченко, Голова Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку, наголосив:

Олена Матузко, Секретар Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку, зазначила:

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, зауважила, що зміни, які відбуваються в усьому світі, стимулюють до перемін й Україну. Зокрема, це стосується можливості того, що у 2024 році в Україні працюватиме електронний виборчий процес. Проте, буде великим перебільшенням твердження про готовність нашої держави до цього процесу. Зелена книга щодо інформаційної безпеки виборчого процесу, яку буде доопрацьовано за результатами сьогоднішніх обговорень та рекомендацій, має на меті пришвидшити цей поступ.

Данило Мялковський, Начальник управління Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, розповів про сучасні механізми захисту інформації у виборчому процесі. Пан Данило наголосив, що запровадження електронного голосування може стимулювати залучення молоді до виборчих процесів – процесів, які є дзеркалом стану розвитку демократії в державі. Впровадження електронного голосування вимагає не тільки перегляду інфраструктури забезпечення проведення виборів, а також і перегляду інституційних та ресурсних спроможностей України. Говорячи про практики забезпечення довіри до електронного голосування, Пан Данило наголосив на важливості надійного підтвердження особи того, хто бере участь у голосуванні. Таку процедуру можна провести, застосовуючи паспорт громадянина України у форматі ID-картки, а також запровадивши технологію цифрового підпису з використанням мобільних терміналів – mobile ID. Проте, особливої уваги заслуговує правове регулювання застосування цих технічних засобів.

Олександр Стельмах, Керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців, Центральна виборча комісія, зазначив, що вже 19 років у ЦВК функціонує єдина інформаційно-аналітична система «Вибори», яка охоплює всі етапи виборчого процесу. Серед складнощів та проблемних питань, які стоять на заваді якісного виборчого процесу, пан Олександр назвав зміну виборчого законодавства під кожні вибори; відсутність постійно діючих виборчих комісій; ігнорування у виборчому законодавстві нових технічних засобів; необґрунтоване скорочення фінансування інформаційних програм; незадовільний стан наповнення даними реєстру громадян та незадовільний стан отримання громадянами ID-карток.

Євген Яковенко, Заступник начальника управління у складі Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України, зауважив, що ЦВК однією з перших в Україні побудувала одні з найбільш значущих інформаційних систем – систему автоматизації виборів і систему державного реєстру виборців. На ці системи здійснюються цілеспрямовані хакерські атаки ворожих спецслужб. Два основні види атак: інформаційне поле, тобто створення несприятливого іміджу держави, а також безпосереднє втручання у роботу цих систем з ціллю блокування подачі інформації або її викривлення. На сьогодні СБУ успішно протидіє таким атакам.

Олександр Риженко, Голова Державного агентства з питань електронного урядування України, наголосив на важливості прийняття Закону України «Про електронні довірчі послуги», який сприятиме впровадженню нових виборчих технологій, електронних сервісів для громадян, які спростять обмін електронними документами між громадянами. Проте, досі невирішено низку питань, як от: доступу до інформації; цифрової нерівності між громадянами, які живуть у великих містах і в регіонах; покращення електронної ідентифікації громадян. Як і попередні спікери, пан Олександр, звернув особливу увагу на те, що будь-яка інформатизація потребує довіри громадян.

Петер Вольф, Технічний керівник програм з питань виборів, конституційного будівництва та інформаційно-комунікаційних технологій у виборчому процесі, International IDEA, зосередив свою увагу на виборчих технологіях та основних тенденціях в контексті кібербезпеки. Серед ключових проблем кібербезпеки на виборах, Петер Вольф назвав DDoS атаки; взламування сайтів та маніпуляція змістом; злом систем, витоки інформації, збір інформації та даних; поширення дезінформації. Належною реакцією на кіберзагрози є національна міжвідомча координація; детальний аналіз усіх процесів, збільшення ресурсів для захисту, стримування, виявлення та протидії загрозам.

Проф. Керстен Шюрманн, IT University of Copenhagen, розповів про забезпечення виборів з використанням ІКТ та про те, яким чином можна захистити виборчі системи. Проф. Шюрманн звернув увагу на необхідність ретельної підготовки правової та технічної бази виборів для забезпечення їх прозорості та ефективності. Також він особливо наголосив на тому факті, що виключно технічна система виборів завжди є вразливою до кібератак, незалежно від того, наскільки добре вона захищена від хакерів. Необхідно мати неспростовні докази – папери (бюлетені), які можна перевірити після опублікування результатів. Добре працюють разом технології та паперовий слід (використання бюлетенів), адже лише технології не можуть гарантувати прозорість; а довіра до виборів формується якісно проведеним аудитом.

Петер Ербен, старший директор IFES в Україні, старший міжнародний радник з виборів, розкрив особливості використання виборчих технологій в Україні. Пан Петер зазначив, що десять років тому люди були сповнені оптимізму стосовно використання технологій у виборчому процесі, сьогодні ж, через кіберзагрози та постійні хакерські атаки, люди сповнені недовіри до цього процесу. Сьогодні йде регрес у використанні технологій у виборах саме через питання довіри. Технології мають переваги в швидкій обробці великих масивів даних, проте вони не заміняють старих «ручних» методів, а радше доповнюють та покращують їх. Пан Петер відзначив, що в Україні реєстр виборців (традиційно один з найбільш проблематичних аспектів виборів у всьому світі) є дуже гарним; відстає Україна в системі управління результатами виборів.

Олексій Кошель, Директор ВГО «Комітет виборців України», наголосив на важливості надзвичайно якісної, чітко прописаної законодавчої бази, аби уникнути додаткових ризиків при застосуванні нових технологій. Серед ризиків, які стоять перед виборчою системою України, пан Олексій назвав ризик постійного втручання з боку Росії, а також недовіру до результатів виборів.

Єгор Аушев, Керівник проекту Cyber Guard, співзасновник HACKEN, презентуючи концепцію Зеленої книги з інформаційної безпеки виборчого процесу, наголосив, що цей документ створений з метою представити експертному товариству та заінтересованим сторонам огляд чинного стану окремих питань інформаційної безпеки виборчого процесу, виявити проблемні ситуації, спробувати оцінити масштаби, динаміку і гостроту виявлених проблем, та подати можливості їх вирішення.

Ігор Малченюк, Технологічний стратег, Microsoft, асоційований член, Українська інформаційно-безпекова група (НУО), наголосив, що у Зеленій книзі приділено значну увагу аналізу важливих компонентів виборчого процесу, як от електронний реєстр виборців, підрахунок голосів, захист персональних даних виборців. Кібер-атаки з боку іноземних держав є викликом національному суверенітету та представляють реальну загрозу для політичних систем, призводять до деградації довіри, до порушення цілісності даних та зниження використання технологій.

Віктор Жора, директор Infosafe IT, проаналізував еволюцію системи «Вибори»; дослідив, які технологічні зміни пройшла українська виборча система від 2002 до 2017 року; розкрив основні фази атак на виборчу систему України, як от несанкціоноване втручання, спотворення результатів, DDoS атаки; а також розповів завдяки яким крокам можна зробити виборчий процес в Україні більш безпечним. Пан Віктор наголосив, що Україна виступила в якості тестового майданчика для кібер-атак на виборчі системи по всьому світі. Питання кібер-безпеки є наріжним каменем у питанні довіри до виборчого процесу.

Володимир Фльонц, Голова ГО «Електронна демократія», звернув увагу, що термін «інтернет голосування» вже присутній в українському законодавстві. Пан Володимир зазначив, що зараз немає жодних перешкод для впровадження відкритого інтернет-голосування, важче запровадити таємне голосування. Без довіри до процесу голосування не виникає легітимності результатів обрання.

Наприкінці Комітетських слухань проф. Керстен Шюрманн продемонстрував приклад кібератаки на систему електронного голосування – злам машини для голосування. За допомогою власного комп’ютера, невеличкого пошуку необхідної інформації в інтернеті та нескладних маніпуляцій, за 5 хвилин проф. Шюрманн зміг увійти до системи машини для електронного голосування та змінити дані, які у ній зберігались.