Лабораторія законодавчих ініціатив сприяє підвищенню якості парламентського процесу через підтримку міжпартійного діалогу і просування етичних стандартів в парламенті в рамках Програми Матра (Посольство Королівства Нідерландів).
Консультативна зустріч із представниками НУО в рамках “ІІ Діалогів з питань парламентської етики”
21 жовтня о 10:30 у представництві Програми USAID “РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво” Лабораторія законодавчих ініціатив провела консультативну зустріч у рамках “ІІ Діалогів з питань парламентської етики”, за підтримки OSCE Office for Democratic Institutions and Human Rights (ODIHR), Netherlands Institute for Multiparty Democracy та Embassy of the Netherlands in Ukraine. Трансляція зустрічі он-лайн відбувалася у мережу YouTube.
Запрошені експерти, Маргіт Сутроп, професор практичної філософії, та Мартен Юрік з Центру етики, університет Тарту, а також Дірк Тоурнстра, незалежний радник з питань парламентаризму, провели з представниками неурядових організацій тренінг-гру з розбору складних етичних кейсів, яку потім буде презентовано народним депутатам.
Ігор Когут, директор Програми USAID “РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво”, підкреслив, що парламентська етика, це один із наріжних каменів діяльності програми у співпраці із ОБСЄ БДІПЛ. Зустрічі на рівні експертів неурядових організацій дозволяє «протестувати» гру навколо кейсів із складними етичними викликами, яку пізніше буде представлено нардепам.
“Наша мета – інклюзивність та залучення народних депутатів для обговорення етичних стандартів та громадянського суспільства для діалогу. Ми будемо раді бачити як результат діяльності «Етичний кодекс», але вирішувати мають народні депутати. Запрошуємо для наполегливої роботи”
Катерина Рябіко, координаторка проекту ОБСЄ БДІПЛ, розповіла про продовження пілотного проекту.
“Ми шукаємо новий формат для залучення депутатів та проведення реформи. Ми продовжуємо «діалоги» у Верховній Раді. Перша зустріч була присвячена пошуку консенсусу щодо Етичного кодексу, або змін до існуючих нормативних актів. Сьогодні ж – дебати щодо принципів, які можуть бути відображені у етичному кодексів. Подібна гра (розбір кейсів) у парламенті Естонії привела до прийняття етичного кодексу”
Маргіт Сутроп, Професор практичної філософії, голова Центру етики, Університет Тарту, відзначила, що етичний кодекс необхідний, якщо взяти приклад Європарламенту
“В Естонії було багато «гарячих дебатів», та процес прийняття кодексу був дуже не простий. Навіщо записувати у Кодекс те, що здається і так зрозумілим дорослим людям? Ми готові поділитися досвідом, чому так важливо саме зафіксувати певні норми в кодексі та презентувати його людям. В Естонії навіть спікер парламенту не була переконана, що написаний кодекс допоможе змінити ситуацію”
Народним депутатам потрібно домовитися щодо Кодексу так, щоб люди зрозуміли необхідність його виконання, а не просто щоб «показати» свою етичність.
Співпраця парламенту та засобів масової інформації (Info Brief)
Парламент як вищий представницький орган народу привертає до своєї роботи підвищену увагу суспільства загалом та ЗМІ зокрема.
Взаємодія із засобами масової інформації є найпоширенішою та найуспішнішою практикою забезпечення принципів прозорості та підзвітності в діяльності законодавців. Покращення роботи парламенту потребує також нових зусиль щодо роботи із акредитованими ЗМІ. Так, «Дорожня карта щодо внутрішньої реформи підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України» (п. 29) передбачає, що «… працівникам ВРУ, відповідальним за комунікаційну політику, необхідно забезпечити можливості ознайомлення з кращими світовими практиками та обміну передовими технологіями у зазначеній сфері».
Підготовка аналітичних матеріалів у форматі Info Brief є частиною проекту, який реалізує Лабораторія законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.
Сергій Лещенко закликає ввести санкції за порушення депутатської етики (відео)
Народний депутат Сергій Лещенко виступаючи з трибуни Верховної Ради відзначив (2:50), що
“конфлікт інтересів не оминає навіть голів парламентських комітетів. Закликаю ухвалити етичний кодекс, який регулюватиме це питання – та міститиме конкретні санкції за порушення норм такого кодексу”
Круглий стіл “Інституціоналізація коаліції та опозиції у парламенті України”
1 червня 2016 року відбувся круглий стіл “Інституціоналізація коаліції та опозиції у парламенті України”.
Захід було організовано Лабораторією законодавчих ініціатив спільно з Комітетом з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України в рамках Програми USAID “РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво”, що виконується Фондом Східна Європа.
Під час круглого столу було презентовано та розглянуто законодавчі ініціативи щодо внесення змін до Регламенту ВРУ (№ 1066, 1066-1, 3061, 3061-1, 4331, 4331-1), спрямовані на унормування статусу коаліції та опозиції. Захід спрямовано на вироблення консолідованої позиції щодо законодавчого унормування статусу та порядку діяльності коаліції та опозиції у Верховній Раді України.
Павло Пинзеник, Перший заступник Голови Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України наголосив на принциповій важливості вирішення статусу парламентської більшості та, відповідно, меншості у Верховній Раді України:
“Наш Комітет неодноразово звертав увагу керівництва Верховної Ради і парламенту в цілому на те, що досі лишаються неврегульованими питання щодо формування коаліції, порядку призначення прем`єр-міністра, інших членів Кабінету Міністрів України та інших важливих політичних посад; невизначеним також лишається статус парламентської опозиції, що відповідає пункту 44-47 Дорожньої карти місії Європейського парламенту, у яких йдеться про налагодження парламентського діалогу і визначення правового статусу діяльності коаліції і опозиції у Верховній Раді України”
Ігор Когут
Ігор Когут, директор Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», запевнив у готовності до різнобічної підтримки налагодити політичний діалог:
“Для Програми «РАДА» надзвичайно важливим є надання підтримки Комітету з питань Регламенту та організації роботи Верховної Ради України з метою посилення інституційної спроможності парламенту, сприяння налагодження політичного діалогу та створення майданчиків для експертного обговорення”
Юрій Мірошніченко
Юрій Мірошниченко, співавтор законопроекту № 1066, стисло презентував основні ідеї законодавчої ініціативи:
“Я мав честь бути одним з ініціаторів законопроектів щодо прав парламентської опозиції. Як у нашій фракції, так і в парламенті в цілому неодноразово піднімалося питання регулювання парламентської опозиції та обговорювалися різні концептуальні підходи шляхів законодавчого його унормування. Відповідно, в рамках даного законопроекту пропонується законодавчо закріпити гарантії прав парламентської опозиції шляхом внесення змін до Регламенту Верховної Ради України. У законопроекті пропонується врегулювати право парламентської опозиції на представництво у керівництві Верховної Ради та її органах, делегувати висування Першого заступника Голови ВРУ, голів комітетів до предметів відання яких відноситься питання бюджету, організації роботи Верховної Ради, свободи слова, соціальної політики, охорони здоров`я, науки та освіти, судочинства, законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, боротьби з організованою злочинністю та корупцією, прав людини та національних меншин. Як бачимо, предмети відання тут перераховані чітко відповідають функції парламентської опозиції, тобто здійснення контролю”
Михайло Папієв
Михайло Папієв, Голова підкомітету з питань депутатської етики, зі свого боку запевнив у готовності до ґрунтовної роботи над інституціалізації коаліції та опозиції в парламенті:
“Нам треба нарешті набратися сміливості і заявити про своє виключне право, як Комітету з питань Регламенту, взяти на себе відповідальність нової редакції Регламенту, що покликана унормували діяльність коаліції та опозиції”
Валерій Писаренко
Валерій Писаренко, співавтор законопроекту № 1066-1, № 3061-1, говорив про принципово необхідність політичної волі до якнайшвидшого прийняття рішення щодо статусу коаліції і опозиції у парламенті України:
“Дискусія щодо врегулювання статусу парламентської опозиції повинна мати місце, оскільки це питання не може вирішуватися на рівні кулуарних домовленостей та потребує нагального законодавчого врегулювання. Чи це будуть зміни до Регламенту, або рано чи пізно стане частиною Конституції України – питання іншої розмови. На даному етапі, я вважаю, необхідна принципова згода з тією тезою, що права парламентської опозиції мусять бути прописані у законодавстві України”
Борис Беспалий
Борис Беcпалий, консультант Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», висловив за обережність щодо переліку прав парламентської опозиції, оскільки «Опозиційні фракції мають такі ж права, що і коаліційні (право на представництво у парламентських постійних і тимчасових органах обов’язкове включення законопроектів від опозиції в порядок денний тощо)». З цієї точки зору виокремлювати якісь пріоритети опозиції у суто законодавчій діяльності складно:
“Щодо питання включення законопроектів від опозиції в порядок денний, якщо опозиція пропонує законопроект який показує загальне бачення, то його буде включено і ухвалено. З точки зору ефективності включення законопроекту лише для того, щоб опозиційна сила мала можливість презентувати свою програму, на мій погляд, викликає великі сумніви”
Новий номер Часопису “Парламент” у Верховній Раді!
Черговий сесійний день у Верховній Раді розпочався Часописом “Парламент”!
Лабораторія законодавчих ініціатив за підтримки Програми USAID RADA презентувала народним депутатам перший номер Часопису “Парламент” за 2016 рік, що чекав кожного на робочому місці завдяки народним обранцям Ярославу Маркевичу та Олексію Мушаку.
Матеріали підготовлені Європейським інформаційно-дослідницьким центром на чолі з Романом Кобецем.
Флешмоб у Верховній Раді підтримали й інші народні депутати: Вікторія Пташник, Владислав Голуб, Наталя Веселова, Оксана Юринець, Павло Кишкар, Юрій Македон, Андрій Вадатурський, Сергій Лещенко та Світлана Заліщук.
«Біла книга» як документ державної політики. Експертно-аналітичний супровід законотворчого процесу в ЄС
У цьому випуску:
- «Біла книга» як документ державної політики.
- Експертно-аналітичний супровід законотворчого процесу в Європейському Союзі.
- Урядова звітність (ФРН, Великобританія, США, Канада, Польща, ЄС).
Презентація дослідження “Експертно-аналітичний супровід законодавчого процесу у Європейському Союзі”
З 19 травня 2016 року 14.00 по 16.00, в у приміщенні зали засідань (к. №12) за адресою вул. Грушевського, 18/2 рамках Дня Європи у Верховній Раді України відбулася Презентація дослідження «Експертно-аналітичний супровід законотворчого процесу в Європейському Союзі», де було представлено річний звіт Європейського інформаційно-дослідницького центру при ВРУ.
Європейський інформаційно-дослідницький центр є парламентською дослідницькою службою, що здійснює пошукову, аналітичну і дослідницьку роботу щодо принципів законодавчого регулювання інших держав (насамперед, країн ЄС). Започаткування та підтримка роботи Центру є одним з кроків на шляху до реформування роботи та наближення до європейський стандартів Парламенту України.
Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.
З вітальний словом до учасників заходу звернувся Голова Верховної Ради України Андрій Парубій та наголосив на потенціалі Центру покращити якість законопроектів, що надходять на розгляд парламенту:
“Я вітаю і цілковито підтримую роботу Європейського інформаційно-дослідницького центру, який має на меті активізувати аналітичну роботу і, що дуже важливо, активізувати цю аналітичну роботу ще до того моменту, коли законопроект потрапляє в сесійний зал”
Ігор Когут, директор Програми USAID “РАДА”, зазначив, що:
“Сьогодні річниця діяльності Європейського інформаційно-дослідницького центру при Верховні Раді України, діяльність якого підтримується Програмою USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво». Формування дослідницької служби при парламенті, вдосконалення бібліотеки при Верховній Раді України є надзвичайно актуальним питанням, адже про це багато йдеться в рекомендаціях Європейського Парламенту”
Народний депутат України Олена Сотник, найактивніший користувач Європейського інформаційно-дослідницького центру, розповіла про користь аналітичної підтримки, наданої Центром, в роботі над законопроектами:
“Я – молодий парламентар, маю сказати, що першою проблемою, перед якою я постала у Верховній Раді – це питання аналітичного забезпечення. Не є секретом, що секретаріати комітетів є обмеженими в часі та ресурсах щодо надання належної аналітичної підтримки законопроектів та надання інформації стосовно тих або інших аспектів законодавства країн ЄС, які цікавлять парламентаря. Під час роботи над законодавчою ініціативою, де я є ініціатором, Проектом Закону про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров`я (щодо допуску членів сім`ї, опікуна, піклувальника до пацієнта у відділенні реанімації та інтенсивної терапії) № 4649 від 11.05.2016, я зверталася до напрацювань, наданих Європейським інформаційно-дослідницьким центром, наданих у відповідь на запит. На основі цієї аналітичної роботи ми змогли швидко напрацювати законопроект, який вже зареєстровано у Верховній Раді”
Аркадій Нижник, Заступник керівника Головного юридичного управління Апарату Верховної Рад України також переконаний у нагальній необхідності покращення якості законопроектів, які на сьогоднішній день потрапляють до розгляду у сесійній залі.
“Європейський інформаційно-дослідницький центр є хорошим інструментом зокрема для комітетів Верховної Ради України, оскільки саме на них покладено основну функцію підготовки законопроектів”
Володимир Бондаренко, Заступник Керівника Апарату Верховної Ради України – керівник Головного організаційного управління.
“Апарат Верховної Ради України покладає великі надії на дослідницькі центри при Верховній Раді, оскільки такий формат надання аналітичної підтримки має полегшити і покращити якість роботи народних депутатів з точки зору їхньої продуктивності, адже опрацювати весь масив законопроектів, винесених на порядок денний і, відповідно, прийняти рішення щодо підтримки певної ініціативи при голосуванні”
Народний депутат України Оксана Юринець наголосила на важливості ознайомлюватися з досвідом впровадження та наслідками тієї чи іншої політики, тих або інших реформ у державах Європи та світу, адже саме ця інформація допоможе якісніше спрогнозувати можливі наслідки такої політики для України:
“Під час підготовки законопроекту дуже важливо оперувати відповідною інформацією щодо його імплементації, щодо досвіду запровадження аналогічних законів в інших країнах, адже, готуючи законодавчі ініціативи парламентарі часто не мають повної картини щодо того як він працюватиме та можливі наслідки його впровадження”
Тимур Таштанов, місцевий координатор програми Європейського Парламенту з підвищення інституційної спроможності Верховної Ради, зосередив свою увагу на доцільності запровадження Білих книг як інструменту налагодження комунікації між Урядом та Парламентом України:
“З одного боку, народні депутати часто нарікають на якість законопроектів, які надходять з Уряду, а з іншого – представники Уряду нарікають на те, що депутати не голосують за їхні ініціативи, що вони їх блокують альтернативними законопроектами. У даному випадку доводиться говорити про певний відсоток кризи довіри між двома інституціями. Запровадження інституту Білих книг спрямоване саме на вирішення цієї проблеми. В українських реаліях ми вже цього року можемо провести експеримент і домовитися про те, що Уряд, перш ніж розробляти власне законопроект, спочатку підготує концепцію, так звану Білу книгу, прийде з нею в комітет, прийде до депутатів, винесе на громадське обговорення, отримає коментарі та зауваження, відповідно, доопрацює, і тільки тоді розробить текст законопроекту”
Експертний круглий стіл “Вдосконалення законодавства про реабілітацію жертв політичних репресій. Проблеми та перспективи”
12 травня в рамках Програми USAID “РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво” відбувся експертний круглий стіл «Вдосконалення законодавства про реабілітацію жертв політичних репресій. Проблеми та перспективи».
Захід є спільною ініціативою Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, Українського інституту національної пам’яті і Лабораторії законодавчих ініціатив, та проводиться у партнерстві з Групою політики національної пам’яті РПР та Центром дослідження визвольного руху.
З ліва направо: Володимир В’ятрович, Валерій Пацкан, Ігор Когут
Перший заступник голови Комітету з питань прав людини, міжнаціональний відносин та національних меншин, голова підкомітету з питань зв’язків з українцями, які проживають за кордоном Валерій Пацкан загострив увагу на актуальності теми відновлення прав жертв політичних репресій та вдосконалення відповідної нормативної бази.
“Зараз досі діє закон з 1991 року, який потребує детального перегляду таких питань як розширення категорій осіб, які підпадають під дію закону, форм соціального захисту, який має бути забезпеченим державою, знов звернути увагу при подальшій розробці законодавства з цих та інших питань”
Володимир В’ятрович
Ігор Когут, директор Програми USAID «РАДА», розповів про цілий процес процесу адвокатування даної законодавчої ініціативи, здійснюваної Лабораторією законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво»
“Питання, які розглядаються сьогодні на круглому столі, ставали предметами підтримки, яка надається громадянському суспільству, громадським організаціям, асоціаціям, спілкам і Парламенту України. Ця тема пройшла червоною ниткою кількох форм комунікації народних депутатів України з виборцями: в Луцьку проведено засідання громади з обговорення даного законопроекту; пізніше, наприкінці минулого року, дуже цікава інституційна новела в Парламенті – це наш Європейський інформаційно-дослідницький центр у співпраці з галузевими підготував пропозиції до політики, Policy Paper «Відновлення прав жертв політичних репресій», що розповсюджується серед народних депутатів України. Сьогоднішній захід є дуже важливим етапом цієї роботи, коли профільний комітет, беручи до уваги усі напрацювання, позиції усіх заінтересованих сторін, має можливість узгодити принципові позиції законопроекту перед внесенням його на розгляд”
Фото: Микола Мирний, Центр інформації про права людини
Тренінг “Аналіз відкритих даних”
6 квітня 2016 року в адміністративному приміщенні Верховної Ради України за адресою Садова 3А пройшов тренінг “Аналіз відкритих даних”, для експертів Європейського інформаційно-дослідницького центру, співробітників секретаріату Комітету ВРУ з питань державного будівництва, регіональної політики і місцевого самоврядування.
Тренінг організовано Лабораторією законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID “РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво”, що виконується Фондом Східна Європа.
В якості тренера виступив Михайло Кольцов, Керівник підрозділу Департаменту аналітики Адміністрації Президента України, викладач журналістики даних UMESchool.
Тренінг мав теоретичну та практичну частини.
Теоретична частина стосувалася методологічних аспектів у підході до аналізу даних:
- постановки питання,
- моделювання гіпотези
- побудови гіпотези, ґрунтуючись на оброблених даних,
- розбір основних джерел відкритих даних та алгоритмів їх первинної обробки.
Під час практичної частини тренінгу, учасники оволоділи навичками поетапної роботи з базовими інструменти обробки та аналізу даних.
За результатами тренінгу учасники дізналися про ряд міжнародних та українських баз відкритих даних, а також освоїли алгоритмізовані та автоматизовані алгоритми їх обробки.
Суспільство бідних – найкращий ґрунт для політичної корупції. Де вихід з урядової кризи – інтерв’ю зі С. Матвієнко
Світлана Матвієнко та Мустафа Джемілєв
Поки не будуть озвучені перші кадрові рішення, жодних підстав говорити про те, що хтось з претендентів на пост прем’єра кращий, немає, вважає голова Лабораторії законодавчих ініціатив.
Коли людям потрібно робити вибір між власним гаманцем та демократією, їх важко спонукати «затягувати паски» заради реформ, вважає голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Світлана Матвієнко
Аналітичний центр Лабораторія законодавчих ініціатив був створений 16 років тому за ініціативи випускників Києво-Могилянської академії. Він фокусується на демократичних перетвореннях та політико-правових темах парламентаризму, функціонування політичних інститутів та виборчих процесів, його експерти безпосередньо залучені до парламентського законотворчого процесу.
В інтерв’ю НВ Світлана Матвієнко, голова Ради Лабораторії, яку в Україні підтримує Рада Європи, розповідає про відсутність довіри між політиками і до політиків як головну причину парламентської кризи і пояснює, чому дочасні вибори неминучі і згубні.
Які шляхи виходу з політичної кризи ви бачите сьогодні?
Спершу необхідно зупинитися на причинах. Коріння нинішньої кризи лежить у двох площинах. По-перше, це відсутність довіри – як між учасниками політичного процесу, так і довіри громадян до інститутів влади. По-друге, це неготовність політиків нести відповідальність.
На жаль, кількість «договорняків» та історія взаємин між діючими політиками у парламенті та уряді є такою, що відновлення взаємної довіри виглядає малореалістичним. Найкращим аргументом змусити політиків, які перебувають у владі, брати на себе відповідальність є загроза виборів. Проте, зважаючи на геополітичні та безпекові виклики, здоровий глузд радить розмірковувати щодо до цього інструменту дуже обережно. До того ж опитування показують значне зростання рейтингів популістів, тож очікувати, що наступна Верховна Рада буде кращою за якістю та більш відповідальною поки що не варто. Тому і тут надія тільки на тиск: якщо громадськість та експерти можуть «дотискати» діючих політиків, потрібно використовувати весь арсенал доступних засобів, щоб вже запущені процеси не зупинилися.
Втім, усе ж таки, якщо сьогодні таки відбудеться зміна уряду, то яким має бути новий уряд?
Останні тижні пройшли у дискусіях щодо оновлення уряду його нового формату: чи залишиться «зло» політичних квот, чи на чолі виконавчої влади зможуть стати безпартійні професіонали – так звані «технократи».
Я вважаю, що «технократичний» уряд – це також перехідний етап, тому що будь-який уряд має раніше чи пізніше отримати мандат довіри громадян на виборах. Проте в умовах політичної кризи експертна спільнота та активісти більше підтримують саме ідею «технократичного» уряду, який зрештою погодилась очолити Наталя Яресько. Ідея виглядає просто: визначити короткий список пріоритетних реформ, знайти під кожний пріоритет досвідченого менеджера з позаполітичних кіл та визначити жорсткий дедлайн оцінки його роботи. Забезпечити підтримку Ради та «заспокоїти» політиків в разі обрання такого уряду мала б відсутність політичних амбіцій у його членів. Очевидно, що такий підхід не припав до душі ключовим гравцям.
Другий варіант – відновлення Коаліції у тому чи іншому форматі, яка в свою чергу відновить «політичний» уряд. На жаль, цей варіант лише відсуне політичну кризу у часі, так як розподіл портфелів у такому уряді буде відбуватися не за професійними критеріями, а за квотним принципом чи політичною лояльністю. Єдиною альтернативною кандидатурою на такий уряду виявився діючий спікер. Але анонсована Гройсманом участь в його уряді окремих міністрів-«технократів» (приміром, з числа нинішніх заступників міністра економіки) не робить його консолідованим та самостійним в рішеннях. Тому цей варіант також не знімає питання дострокових виборів. Якими б не були дії такого уряду, більшу частину відповідальності за все, що відбуватиметься, буде нести та конфігурація Коаліції, яка його делегує.
Ви особисто бачили серед тих кандидатів у прем’єри, імена яких лунали до сьогодні, людину, спроможну не тільки справді очолити реформи, але й протистояти політичному впливу і спротиву системи, яка прагне самозберегтися?
В нинішніх економічних умовах потрібна така кандидатура, яка в першу чергу забезпечить результат. Якщо ступінь спротиву політичним впливам та незалежність прем’єр-міністра означатиме блокування його ініціатив у парламенті, то можна поставити питання: а чим ця ситуація буде відрізняти від нинішньої, за Яценюка? Якщо новий очільник уряду буде слугувати ще одним «громовідводом» та витрачатиме час на пояснення того, чому не йдуть реформи, то ефективність будь-якої команди міністрів буде низькою.
Наразі найбільший страх наших західних партнерів – концентрація влади в руках однієї політичної групи. Тому, звичайно, кандидатура Яресько, беумовно, сприймається краще інвесторами і кредиторами.
Але хто б не очолив уряд, якщо новий прем’єр буде неспроможний вести комунікацію з парламентом на підтримку реформ, то доведеться знову задуматися над перспективою дострокових виборів. Гройсман сприймається у парламенті як більш прогнозована політична фігура, хоча дехто загострює увагу на його наближеності до президента. Суспільство взагалі може сприймати таку ситуацію як узурпацію та циклювання «старих обличь», навіть якщо новим спікером для балансу стане представник Народного Фронту. У такій ситуації зараз будь-який прем’єр повинен провести швидкі структурні реформи та налагодити діалог із суспільством. Повернення довіри суспільства – це єдиний ресурс, на який можна спертися за нинішніх розкладів у парламенті.
Чи є підстави вважати, що Гройсман чи Яресько здатен бути таким прем’єром?
Поки ми не побачимо перших рішень нового прем’єра, наприклад, кадрових, жодних підстав немає.
Якщо дочасні парламентські вибори все ж таки будуть оголошені, коли це може статися і як це змінить парламент?
Я вже говорила про кризу довіри та відповідальності. Якщо їх не повернути, дострокових виборів не уникнути. Частина політиків говорить, що вони можуть відбутися восени. Якщо політики зможуть відновити взаємодію між урядом і Верховною Радою та продемонструють суспільству реальні зміни в результаті їх синхронізованої роботи, тоді, можливо, каденція цього парламенту буде тривати довше песимістичних прогнозів.
Втім, з того, що ми бачимо, поки що дискусія ведеться на рівні особистостей та політичних гасел. Це стосується не тільки уряду, але і політичних сил. Третій сектор має заохотити громадян вимагати від політиків комунікувати із суспільством не тільки мовою популізму та риторикою роз’єднання. Інакше наступний парламент нічим не відрізнятиметься за якістю і ще швидше перетвориться на джерело деструктиву.
Коли аналогічний відрізок історії реформ переживали східноєвропейські країни, там теж мала місце політична нестабільність і вибори чи не раз на два роки. Чи чекає те саме на Україну і чи призведе це до зміни політичного ландшафту? Чи може бути низка виборів через короткі проміжки часу тим механізмом, який очистить українську політику і приведе в неї нову, більш якісну генерацію політиків?
Не можна розглядати ситуацію відокремлено: ніби у нас немає війни, немає бажання Росії бачити знекровлену та недієздатну Україну. Такі часті вибори могли б стати виходом на хвилі економічного зростання та добробуту. Але коли людям потрібно робити вибір між власним гаманцем та демократією, буде все важче спонукати їх «затягувати паски», якщо результати реформ не стануть відчутними. На формування демократичних партій знизу можна сподіватися, лише якщо у людей будуть для цього гроші, а дрібний та середній бізнес побачить у таких партіях захист власних інтересів та буде готовий їх фінансувати. Зрештою, громадяни самі не повинні сидіти та чекати нової генерації політиків – потрібно йти у владу та бути справжніми «новими обличчями», на відміну від розкручених політичних брендів.
Українські партії правильніше називати політичними проектами, а не партіями. Їм дорікають відсутністю реальної ідеології, мовляв, вони прагнуть влади не заради реалізації програм, а заради доступу до “корита”. Чи вважаєте ви хоч якісь українські сили політичними партіями, а не проектами, з реальною ідеологією, внутрішньою партійною демократією та іншими атрибутами зрілої і відповідальної політсили?
Партії стають партіями не через факт їх реєстрації та участі у виборах, а через факт спільної позицій багатьох активних людей і лідерів, які здатні домовитися про спільні дії та організовану участь у виборах. Без потужної горизонтальної самоорганізації Україна не має шансів отримати демократичні партії. Добре, що українці вже мають такий досвід з огляду на два Майдани. Погано, що це об’єднання проти когось, частіше персонально, а не систематичне відстоювання спільних інтересів та робота, як кажуть, на рівні власного будинку та вулиці. Поки що складно назвати партії, у яких є внутрішньопартійна демократія, дискусія і повага до думки меншості, і які активно присутні у публічному полі, окрім кількох винятків. Якщо ви можете стати членом такої партії, то вважайте, що у демократії є шанс.
Закон про фінансування політичних партій, який вступає в силу з другого півріччя 2016 року – чи позбавить він політичні партії впливу великого бізнесу?
Закон Про державне фінансування – це позитивне явище, але він запрацює лише тоді, коли буде відкрита уся інформація про тих, хто фінансує політичні партії. Він має перспективу стимулювати внутрішню демократію в партіях, якщо регіональні осередки отримуватимуть адекватну частину «фінансового пирога» і не виконуватимуть роль виключно статистів для керівництва партій. Партії повинні мати реально діючи регіональні осередки та створювати вертикальні ліфти для активної частини громадян, бути каналом потрапляння активних членів до «великої політики».
Водночас без обмеження зовнішньої агітації під час виборів та жорсткішого контролю замовної «джинси» у ЗМІ перспектива цілковито позбутися впливу великого бізнесу на політику виглядає туманною. Активність громадськості, незалежні медіа, інші механізми контролю – невід’ємні складові для більшої прозорості та підзвітності політичних партій, безвідносно їх бюджетного фінансування.
Перед місцевими виборами були внесені зміни до виборчого законодавства, проте вони зробили виборчу систему не прозорішою, а заплутанішою. Наразі знов лунають заклики до зміни виборчого закону. Яким він повинен бути, щоб виборчий процес став реально прозорим, а у владу могли прийти гідні політики, а не маріонетки олігархів?
На момент прийняття цього закону про місцеві вибори експерти вже підготували альтернативний варіант закону, який відповідав кращим світовим практикам. Втім, політики його не підтримали, схилившись до варіанту підкилимного «договорняка». Ми ще по-справжньому не випробували систему відкритих списків, в умовах коли у нас залишається змішана пропорційно-мажоритарна система.
Звісно, кожна виборча система має свої недоліки та вразливість до корупційних ризиків. Поки суспільство «хворе» на корупцію і бідне, чистим просвітництвом та ідеальним законодавством повністю виправити ситуацію не вдасться.
Суспільство бідних людей – найкращий ґрунт для політичної корупції, неусвідомленого вибору і популізму. Політичним партіям та уряду слід вирішити головну етичну дилему: дбати про добробут громадян і наражатися на постійний свідомий вибір – чи тримати суспільство у холодних лещатах бідності, проте завжди отримувати електоральний врожай, удобрений популізмом