Конституцію України ухвалили 24 роки тому – 28 червня 1996 року. З тих пір кожен президент намагався змінити Основний Закон – удосконалити його для громадян або для себе?

Шостий президент України Володимир Зеленський у цьому не виняток. Навпаки, він подав найбільше законопроектів щодо змін до Конституції серед усіх президентів України.

Це підтверджується результатами дослідження Лабораторії щодо першого року президентства Володимира Зеленського.

Деякі з ініціатив президента уже ухвалені Верховною Радою.

Та чи правильно це – постійно змінювати Основний Закон? І чи може це бути ризиком для держави?

Директор аналітичного відділу Лабораторії законодавчих ініціатив Олександр Заславський допомагав розібратися у сюжеті для 24 каналу.

“Їх (законопроекти, – Лабораторія) можна окреслити як несистемні, точкові. Це законопроекти, які розроблялися достатньо закрито, що повпливало на їхню юридичну якість”, – прокоментував Олександр запропоновані президентом зміни до Конституції.

Подробиці дивіться у відео.

У новинних стрічках та сюжетах теленовин вже неодноразово висвітлювалася інформація про те,  як перші економіки світу (США, Великобританія, Німеччина, Іспанія тощо) протистоять економічній кризі, викликаній пандемією SARS-CoV-2. Утім, коли українці чують про 200 мільярдів допомоги в Іспанії, півтрильйона допомоги в Німеччині чи 3 трильйони допомоги в США, то ці цифри видаються захмарними. Адже ВВП нашої країни складає близько $130 мільярдів. Тобто, одна лише Іспанія для подолання кризи виділила коштів на суму,  у півтора рази більшу за річний ВВП України. Насправді, будь-які обсяги, виділених у розвинених економіках коштів, для України будуть видаватися фантастичними.

Тому ми вирішили подивитися на те, як економічним наслідкам коронавірусної кризи протистоять наші сусіди – ті держави, чиї економічні показники та умови життя більш релевантні для проведення аналогій з Україною.

У цьому огляді проаналізовано прямі економічні заходи України та її сусідів з протистояння економічній кризі, викликаної епідемією SARS-CoV-2. Це – прямі виплати, компенсації, безвідсоткові кредити чи кредитні гарантії. Їх можна відносно легко порівнювати.

Крім цих прямих заходів, усі держави здійснювали податкові, монетарні й макрофінансові заходи. Це можуть бути звільнення від штрафів, перенесення терміну сплати певних податків, відміна сплати частини податків або зменшення певних податків, зборів, внесків, мораторій на перевірки, перенесення термінів виплат по кредитах, зміна облікової ставки, перегляд критеріїв для надання кредитів тощо. Їх порівняння не є так само очевидним, а детальний розгляд потребує значного занурення в особливості податкової та банківської систем кожної держави, тому ці заходи винесені за поле цього матеріалу.

Епідемія SARS-CoV-2 пов’язана з запровадженням карантину, обмежень на пересування громадян, а також на роботу компаній та подекуди цілих галузей. У зв’язку з цим попит на певні товари та послуги падає, а в компаній, що їх надають, зменшується кількість грошей для виплати заробітних плат. Якщо ж людині не платити зарплату, то в неї не буде коштів для купівлі інших товарів та послуг. Тож брак коштів вдарить по попиту навіть після закінчення карантину. Виходить порочне коло, що запустилося введенням карантину: зниження попиту → відсутність коштів для виплати заробітних плат → зниження попиту.

Зниження попиту означає, що компаніям бракує операційних коштів, тому вони не можуть вести свою діяльність. Таким чином перериваються виробничо-постачальницькі ланцюги.

Тому державні заходи з протистояння спричиненої коронавірусом економічній кризі включають (чи мають включати) забезпечення роботи економіки, а саме – гарантування виплати зарплат та забезпечення компаній коштами для продовження функціонування виробничо-постачальницьких ланцюгів.

Якщо розглядати Україну та її сусідів, то можна виокремити три типи заходів з підтримки економіки під час кризи.

Польща, Словаччина, Румунія, та, з деякими зауваженнями, Угорщина йдуть цим шляхом. У цих країнах держава компенсує роботодавцю 50-80% зарплатні працівника. Навіть якщо людина тимчасово не працює (наприклад, компанія призупинила свою діяльність через карантин та епідемію) або якщо один з батьків вимушений сидіти вдома, доглядаючи дитину (яка не ходить до школи/садочка), то йому все одно виплачується 50-80% зарплатні. Середні та малі підприємства, що продовжують працювати, але втратили частину доходу, отримують додаткові кошти на виплату зарплатні працівникам. Обсяг цих коштів залежить від відсотку втраченого доходу.

Крім цього, Єврокомісія прийняла рамковий документ для підтримки економік держав-членів ЄС. Саме на його основі Польща, Словаччина, Румунія та Угорщина будують свою політику допомоги економіці. Цей документ передбачає таке:

• Прямі гранти, капітальні вкладення, вибіркові податкові пільги сумою до 800 тисяч євро на одну компанію для забезпечення нагальної потреби в ліквідності.
• Державні гарантії на кредити для компаній. Вони можуть покривати до 90% кредитних ризиків, а для позик до 800 тисяч євро – 100% кредитних ризиків.
• Субсидовані кредити для компаній для покриття негайного оборотного капіталу. Для кредитів до 800 тисяч євро – кредити під 0%.
• Підтримка у формі субсидій на зарплати.
• Підтримка у формі відтермінування сплати податків, чи соціальних внесків.

Є й інші заходи, але це основні.

Україна, Росія, та, з деякими зауваженнями, Молдова належать до другого типу відповіді. Вони дещо збільшили допомогу по безробіттю та можуть компенсувати зарплатню на рівні мінімальної зарплатні. Крім цього, здійснюються одноразові виплати певним категоріям населення (пенсіонери та діти). Програми допомоги бізнесу у формі безвідсоткових кредитів для виплати заробітної плати та забезпечення оборотних коштів – обмежені або відсутні.

Полягає у відсутності прямої державної підтримки. Ні особливих виплат по безробіттю, ні спеціальних форм кредитування немає. Білорусь запровадила деякі податкові та монетарні заходи, але саме прямої допомоги для забезпечення населення грошима або бізнесу оборотними коштами – немає.

Огляд був написаний з використанням матеріалів МВФ та окремих джерел (закони, аналітичні статті), посилання на які можна знайти в кінці детального опису заходів кожної країни.

Малий та середній бізнес може, відповідно до ст. 47¹ ЗУ «Про зайнятість населення», отримати кошти на виплату своїм працівникам, допомогу по частковому безробіттю. Ця допомога надається в розмірі 2/3 тарифної сітки відповідно до кількості годин, на які зменшилася діяльність підприємства, але не більше розміру мінімальної зарплати (4723 грн).

Пенсіонери, в яких пенсія менше 5000 грн, отримали одноразову допомогу у 1000 грн.

Пенсіонери старше 80 років та ще деякі категорії населення отримали підвищення пенсії на 500 грн.

Допомога по безробіттю збільшилася на 170-350 грн.

ФОПи 1 та 2 груп платників єдиного податку отримують 1779 грн на місяць на дитину віком до 6 років та 2218 грн на місяць на дитину віком 6-10 років.

Лікарі, що залучені до боротьби з SARS-CoV-2, отримують доплату у розмірі 300% окладу, а соціальні працівники, що залучені до протидії SARS-CoV-2, мають отримати доплату у 100% зарплатні.

Для малого та середнього бізнесу діє програма 3-5-7-9. За нею держава субсидує процентні ставки по кредитах до рівня 3, 5, 7 чи 9% за виконання певних умов (таких, як продовження діяльності, збереження робочих місць тощо).

Кредити під 0% надаються для рефінансування існуючої заборгованості в банках України. Це означає, що, якщо роботодавець вже має кредити, то він може взяти новий кредит під 0% для сплати старого кредиту. Тобто, держава ніби відкладає термін сплати старого кредиту. Для цього роботодавець має зберегти не менше 60% рівня заробітної плати для не менше ніж 80% робітників.

Сукупна сума державної підтримки не має перевищувати 200 тисяч євро на 1 компанію.

Також, відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень «Основи законодавства України про охорону здоров’я», КМУ разом з НБУ мали б до кінця квітня розробити та затвердити національну програму цільових кредитів для забезпечення фонду заробітної плати з пільговим безвідсотковим періодом. Тобто, це та програма, яка впроваджується в ЄС та є в обмеженому вигляді навіть у Росії. Але наразі така програма не затверджена.

Сукупний розмір коштів виділених на підтримку економіки під час коронавірусу можна оцінити у 82,4 млрд грн, або 3 млрд $, або 2,3 % ВВП. Саме на таку суму збільшилася видаткова частина бюджету відповідно до змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020. При цьому, частина бюджету була перерозподілена. Серед основних показників можна згадати 65 мільярдів для Фонду боротьби з епідемією, 15 мільярдів – Міністерству охорони здоров’я, 10 мільярдів на підвищення пенсій.

Отже, в Україні є виплати по безробіттю на рівні 2/3 тарифної сітки, але не більше мінімальної зарплатні, є одноразові допомоги, є програма 3,5,7,9 та рефінансування під 0%, проте наразі немає програм по відшкодуванню зарплатні за умови її виплати роботодавцем та немає програми забезпечення ліквідності компаній під 0% та кредитних гарантій, як в ЄС.

Крім цього, запроваджені інші заходи, як-от скасування деяких штрафів за порушення податкового законодавства, відміна сплати єдиного соціального внеску для певних категорій, можливість вираховувати кошти, витрачені на лікуванні від SARS-CoV-2, при сплаті ПДФО, скасування штрафів за прострочення кредитів на час карантину, тимчасове скасування податків на землю та нерухомість, інші заходи непрямої підтримки економіки.

• Джерела: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8.

Держава компенсує роботодавцеві 50% мінімальної зарплати (1300 злотих, 345 $) на 1 працівника. Ця допомога виплачується компаніям, що були змушені тимчасово припинити роботу на час карантину. Роботодавець при цьому має виплачувати зарплату в розмірі 50% базової ставки працівника, але не менше розміру мінімальної зарплати.

Роботодавці, які скоротили робочий час на 20-50 %, отримують субсидії від держави у розмірі 50 % зарплати працівника, але не більше, ніж 40% середньої зарплати по країні (2200 злотих, 525$).

Додатково малі та середні підприємці, чий дохід впав, можуть отримати субсидії в розмірі, що залежить від розміру втраченого доходу:

• Якщо продажі впали на 30%, можна отримати 50% мінімальної зарплати на працівника;
• Якщо продажі впали на 50%, можна отримати 70% мінімальної зарплати на працівника;
• Якщо продажі впали на 80%, можна отримати 90% мінімальної зарплати на працівника.

Виділені додаткові фонди на медичне обладнання.

Є виплати по догляду за дитиною.

Діє програма по кредитах під 0% та кредитних гарантіях.

Бюджетні заходи оцінюються у 93 млрд злотих, або 4,2% ВВП.

Програма по наданню кредитів та кредитних гарантій оцінюється у 75 млрд злотих, або 3,3% ВВП.

Програма по забезпеченню ліквідності бізнесу оцінюється у 100 млрд злотих, або 4,5 % ВВП.

Загалом програма підтримки економіки оцінюється у майже 300 мільярдів злотих, або 70 мільярдів $, або 12% ВВП.

Крім прямої підтримки, компанії з 10-49 працівниками отримують компенсацію 50% страхових платежів, компанії зі штатом до 9 працівників отримують компенсацію 100%. При цьому частина податків та внесків відмінена або термін їх сплати перенесений, діють інші податкові та монетарні заходи.

• Джерела: 1, 2, 3

На відміну від інших сусідів України та й самої України, Білорусь не запровадила жодного прямого заходу підтримки економіки. Президент Білорусі не вважає епідемію SARS-CoV-2 значною загрозою. Карантинні заходи Білорусі дуже обмежені (порівняно з іншими державами), а на 9 травня навіть відбувся парад.

Були анонсовані податкові пільги та відтермінування сплати податків, але не зрозуміло, яким чином та коли вони будуть реалізовані.

Серед вже прийнятих заходів можна згадати податкові пільги та канікули. Проте вони були прийняті 24 квітня, вже після терміну сплати податків, тому їхній вплив – доволі обмежений.

Білорусь запровадила деякі монетарні заходи (і податкові, і монетарні заходи не є предметом цього огляду, тому детально розглядатися не будуть). Більшість з них носить рекомендаційний характер. Загалом, навіть монетарні заходи, прийняті в Білорусі, значно поступаються монетарним заходам інших держав.

• Джерела: 1, 2

2 % ВВП (біля 4,8 млрд $) заплановано витратити на:

• Компенсацію 75% зарплати працівникам, що знаходяться в технічному безробітті, – тобто коли компанія не може працювати через карантин та епідемію SARS-CoV-2.
• Компенсацію 75% зарплати батькам, які доглядають за дітьми, поки закриті школи.
• Компенсації не можуть перевищувати середню зарплатню – 5429 леїв (1200$).
• Збільшення фондів охорони здоров’я.

1,5% ВВП (біля 3,6 млрд $) заплановано витратити на програму підтримки бізнесу: безвідсоткові кредити, покриття до 90% кредитного ризику, кредитні гарантії тощо.

Тобто, загалом планується витратити 35 млрд леїв, або 8,4 млрд $, або 3,5% ВВП.

Крім прямої підтримки, діють податкові знижки на податок на прибуток, відтермінування оплати комунальних послуг на три місяці, відкладення оплати податку на власність на три місяці, інші податкові та монетарні заходи.

• Джерела: 1, 2, 3, 4

З початком епідемії SARS-CoV-2 в Молдові було введено надзвичайний стан і встановлено ряд виплат. Проте опозиція оскаржила рішення про виділення цих коштів у конституційному суді у зв’язку з тим, що цей закон не ухвалив парламент. Тож 9 квітня конституційний суд визнав закон недійсним, тому затверджені виплати стали також недійсними.

Потім, 23 квітня, уряд зміг провести в парламенті закон про внесення змін до державного бюджету. Разом з ним парламент ухвалив кредитні угоди з МВФ та Росією. Проте вже 7 травня Конституційний суд визнав договір з Росією неконституційним. Заходи, прийняті в рамках «першого антикризового пакету», частково були перенесені в другий пакет, до них були додані нові заходи.

«Перший антикризовий пакет» передбачав виділення 700 млн леїв, або 39 млн доларів. 2775 леїв (150 $) планувалося виплачувати як допомогу по безробіттю, у тому числі тим громадянам, які повернулися з-за кордону. Також планувалося виплачувати різницю в допомозі по безробіттю, якщо вона не досягала 2775 леїв. На 200 леїв (11 $) були збільшені мінімальні соціальні виплати та на 400 леїв (22 $) збільшилася допомога на дитину. Фермери мали отримувати по 800 леїв (44 $) субсидій.

Після визнання першого антикризового пакету недійсним планувалося направити 300 млн леїв на допомогу підприємцям, 6 млн леїв на заохочення медичних працівників, 168 млн леїв на виплати по безробіттю, 200 млн леїв на соціальну допомогу та 10 млн леїв на створення нових робочих місць.

23 квітня був ухвалений другий антикризовий пакет. Тоді витратна частина бюджету виросла на 2 мільярди леїв (112 млн $), або майже 1% ВВП. З них 1 мільярд леїв направлявся на повернення ПДВ у вигляді різниці між розміром сплаченого ПДВ та сумою податків, що сплачені із заробітної плати. Це був такий захід підтримки бізнесу. Ще 90 млн леїв спрямовувалося на субсидування відсотків по кредитах, виплату заробітних плат. Решта коштів спрямовувалися на охорону здоров’я та соціальні виплати.

Таким чином, враховуючи щотижневі зміни в розподілі бюджетних коштів, складно визначити якусь константу для порівняння з іншими країнами. Тому можна лише зробити загальний висновок, що антикризові заходи в Молдові складаються з субсидування відсотків по кредитах, виплат по безробіттю, одноразових соціальних виплат та повернення ПДВ.

Крім цього, були введенні податкові та монетарні заходи: перенесення часу сплати податків, зміна облікової ставки й інші заходи.

• Джерела: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8

Роботодавці, які були змушені скоротити робочі години на 15-75%, отримують державну компенсацію. Ця компенсація покриває 70% вартості цих годин, але не більше 315 євро на місяць строком на три місяці. Цей захід дещо вибивається з загальноєвропейського тренду, адже виплати фактично прив’язуються до рівня мінімальної зарплати, в той час як в Румунії, Словаччині та Польщі виплати прив’язуються до звичайної (а не мінімальної) зарплати працівника та обмежуються середньою зарплатою по країні.

Лікарі отримують бонус у 1360 євро.

1,5 трильйона форинтів (4,6 млрд $) виділено на пакет фінансових інструментів допомоги бізнесу. Це – три типи кредитів, два інструменти фінансових гарантій, чотири капітальні програми. Усе це включає і безвідсоткові кредити, і покриття до 90% кредитного ризику.

450 мільярдів форинтів (1,4 млрд $) виділяється для інвестицій зі створенням нових робочих місць.

245 мільярдів форинтів (750 млн $) перерозподілено на медичну сферу.

Загалом планується витратити 2,2 трлн форинтів, або 6,75 млрд $, або 4,2 % ВВП.

Крім прямої підтримки, в Угорщині діють також податкові знижки, звільнення від сплати деяких податків, інші податкові та монетарні заходи.

• Джерела: 1, 2, 3

Робітникам тих компаній, які через карантин та епідемію були змушені тимчасово закритися, виплачується 80% зарплатні. Їх компенсує держава. Ці виплати не можуть перевищувати 880 євро на 1 робітника.

За певних умов, батьки можуть взяти відпустку для догляду за дитиною. Тоді їм виплачується 55% зарплатні.

Залежно від розміру втраченого доходу, компаніям надається фінансова допомога:

• якщо компанія втратила 20% доходу, то держава виплачує 180 євро допомоги на 1 працівника;
• якщо компанія втратила 40% доходу, то держава виплачує 300 євро допомоги на 1 працівника;
• якщо компанія втратила 60% доходу, то держава виплачує 420 євро допомоги на 1 працівника;
• якщо компанія втратила 80% доходу, то держава виплачує 540 євро допомоги на 1 працівника;

Виплати обмежені сумою у 200 тисяч євро на 1 компанію.

Всього на допомогу компаніям виділяється 1 мільярд євро на місяць.

500 мільйонів євро на місяць виділяється для надання компаніям гарантій по кредитах.

150 млн євро виділяється на фінансові інструменти для забезпечення ліквідності.

Загальна сума фінансової допомоги становить близько 2 мільярдів євро на місяць, або 2% ВВП. Ці заходи було запроваджено в кінці березня-на початку квітня. Тобто загальну суму, витрачену на підтримку економіки Словаччини, потрібно буде рахувати на час припинення карантину, і вона буде більше, ніж кошти, витрачені за один місяць у квітні.

Крім прямої підтримки, роботодавці мають змогу відкласти сплату соціальних платежів (якщо вони втратили більше 40% доходу). Також запроваджено мораторій на виплату рентної плати до 30 червня, діють податкові знижки, термін сплати частини податків перенесено, діють інші податкові та монетарні заходи.

• Джерела: 1, 2, 3, 4, 5, 6.

Допомога по безробіттю піднялася на 4000 рублів – до розміру мінімальної зарплатні у 12130 рублів (біля 160 $).

Виплачується 5000 рублів (68 $) допомоги по догляду за дитиною до трьох років.

Сім’ї, в яких середній дохід на 1 члена сім’ї не перевищує прожитковий мінімум, можуть отримати допомогу на дітей у віці 3-7 років у розмірі 50% прожиткового мінімуму для регіону, в якому проживає ця сім’я. У середньому по Росії це 5500 рублів (75 $).

Медики, що працюють з хворими SARS-CoV-2 отримують додаткові соціальні виплати:

• Лікарі отримають 80 тисяч рублів (1088 $) на місяць;
• Медсестри отримають 50 тисяч рублів (680 $) на місяць;
• Молодший медперсонал отримає 25 тисяч рублів (340 $) на місяць.

Компанії в галузях, що найбільше постраждали від карантину та епідемії, можуть отримати наступну допомогу:

• Кредити на виплату заробітної плати, за умови, що компанія зменшила штат не більше ніж на 10%. Кредит видається на термін до 12 місяців, з яких перші 6 місяців – безвідсоткові.
• Допомога у розмірі 12130 рублів (розмір мінімальної зарплати) на одного працівника за умови, що компанія зменшила штат працівників не більше ніж на 10%.
• Ці заходи стосуються лише компаній у тих галузях, які найбільше постраждали від карантину та епідемії. А саме – галузі перевезень, туризму, фізкультурно-оздоровчої діяльності, культури та сфери розваг.

Субсидування процентних ставок по кредитах забудовників та до половини суми ставки по договору для кредитів малих та середніх підприємств за виконання певних умов.

У березні на підтримку економіки було виділено 300 млрд рублів, пізніше додалися ще 200 млрд рублів на допомогу регіонам. Загальну суму виділеної (зарезервованої) допомоги експерти оцінюють у майже 1,5 трильйона рублів, або 19 мільярдів доларів, або 1,25 % ВВП. Експертна оцінка всього комплексу заходів, враховуючи й непрямі заходи, оцінюється у розмірі 2-2,8% ВВП.

Крім прямої підтримки, страхові платежі для малого та середнього бізнесу зменшилися з 30 до 15%, зменшуються або переносяться соціальні внески, відкладається сплата частини податків та внесків, діють інші податкові та монетарні заходи.

• Джерела: 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7

Як показав світовий досвід, перед хворобою рівні всі, незалежно від місця проживання, статусу, віку, професії та інших чинників. Тому, аби не повторити сумний сценарій протистояння коронавірусу в інших європейський країнах, благодійники та волонтери з усіх куточків України об’єднали свої зусилля, аби допомогти лікарням. 

Платформа RAZOMua — максимально проста і прозора система, яка допомагає впорядкувати інформацію про нагальні потреби медичних установ та грамотно розподілити допомогу для максимальної продуктивності.

Сайт razomukraine.com наявно демонструє рівень забезпечення опорних лікарень в усіх областях України: кожна лікарня на карті країни відмічена кольоровим маркером, який сигналізує про рівень забезпеченості медичних закладів, а також показує перелік потреб. Ця інформація була зібрана з різних джерел, офіційних та громадських, адже до проекту вже приєднались волонтери-координатори, які на місці контролюють зміну ситуації у кожній з областей. Проте команда RAZOMua сподівається на залучення ще більшої кількості людей та відкрита для співпраці. Тому просить небайдужих долучатись до ініціативи — оперативно та чесно інформувати про те, яка насправді ситуація на місцях, які обіцянки керуючі органи кожного регіону або закладу вже виконали, а з чим необхідно допомогти та посприяти пришвидшенню укомплектованості медичних засобів. 

Неважливо, хто ви — волонтерська група, благодійна організація, приватна компанія чи людина, яка має бажання допомогти країні. Важливо, що кожен відвідувач сайту може сам обрати, у який спосіб він хоче та має змогу допомогти. Функціонал системи дозволяє особисто обрати на карті заклад, куди ви можете самотужки доставити допомогу, або ж обрати лікарню, якій ви хоче допомогти, переказавши будь-яку суму у фонд. Усі грошові надходження команда зобов’язується витратити на потреби саме цієї лікарні чи військових, які несуть службу на фронті.

Окрім того, на сайті вказана телефонна гаряча лінія, куди всі лікарі можуть звертатись у разі виявлення найменших порушень на місцях. Куратори платформи гарантують анонімність та закликають медперсонал не боятись надавати інформацію, адже сьогодні це питання людського життя.  

“Завдяки цьому проекту ми хочемо досягти справедливості! Кожна лікарня має бути почута та забезпечена! Ви зможете напряму допомагати обраній Вами лікарні, ми за прозорість і чесність! “, — кажуть куратори платформи у своєму зверненні.

В умовах надзвичайних загроз, коли єдиним засобом протистояти таким загрозам є надзвичайний стан, важливо забезпечити стабільне функціонування ключових для держави інституцій. Адже саме вони мають вживати заходи задля боротьби з загрозами. З цією метою законодавство більшості держав містить положення, які забезпечують таке стабільне функціонування в умовах надзвичайного стану. Якими є ці гарантії?

1. Якщо парламент розпущений, а нові вибори ще не були проведені, то на час надзвичайного він відновлює свої повноваження.
2. Повноваження парламенту та президента (якщо президент обирається громадянами) не припиняються на час дії надзвичайного стану. Якщо термін його/її повноважень має закінчитися під час надзвичайного стану, то його/її повноваження продовжуються на весь час надзвичайного стану або навіть на 2-3 місяці після його закінчення.
3. Якщо парламент не в сесійному режимі, то під час надзвичайного стану він збирається на позачергову сесію і працює в сесійному режимі весь впродовж всього терміну дії надзвичайного стану.
4. Парламент не може бути розпущений під час надзвичайного стану.
5. Вибори (особливо парламентські та президентські) під час надзвичайного стану не проводяться. Вони відкладаються або на весь час надзвичайного стану або навіть на 1-2 місяці після надзвичайного стану.
6. Якщо країна має практику проведення референдумів, то питання запровадження або закінчення надзвичайного стану заборонено виносити на референдум. Референдуми під час надзвичайного стану не проводяться.
7. Внесення змін до ключових законів заборонена під час надзвичайного стану. Це стосується Конституції та закону про надзвичайний стан, якщо питання надзвичайного стану врегульовані окремим законом. Деякі країни також забороняють під час надзвичайного стану вносити зміни до деяких інших законів, як, наприклад, закону про вибори чи про референдум.

Тож гарантіями стабільного функціонування ключових інституцій під час надзвичайного стану є заборона змінювати головні «правила гри» – Конституцію та положення, що забезпечують незмінність влади, яка має займатися ліквідацією загроз.

Надзвичайний стан вважається небезпечним для демократії заходом. Часто в історії він використовувався для встановлення диктатури. Для того, щоб не допустити зловживання надзвичайними повноваженнями, законодавство деяких країн містить положення щодо парламентського нагляду. Крім запобіганню узурпації, парламентський нагляд має на меті контролювати і «менші» загрози, такі як місцеві «перегиби» виконавчої влади.

В абсолютній більшості проаналізованих країн парламент має бути постійно в стані сесійної роботи, він не може бути розпущений, має повноваження на затвердження надзвичайного стану (чи надзвичайного законодавства), його дострокове скасування, чи непродовження або ж самостійне запровадження надзвичайного стану. Власне, такі положення спрямовані на протидію узурпації влади, а дрібніші зловживання мають іншу форму контролю, яка переважно полягає у звітуванні і реагуванні парламенту на виявлені у звітах порушення.

У португальській конституції є положення, що парламент здійснює нагляд за впровадженням надзвичайного стану протягом всього терміну дії надзвичайного стану.

У Перу президент протягом надзвичайного стану має постійно направляти до парламенту звіти про свою діяльність.

В Ізраїлі всі надзвичайні регуляції (надзвичайне законодавство), що приймаються виконавчою владою мають бути негайно передані на розгляд парламентських комітетів.

В Угорщині президент повинен інформувати спікера парламенту про всі видані надзвичайні регуляції.

У Бразилії під час надзвичайного стану створюється комітет, який займається моніторингом здійснення як оборонного, так і облогового станів. Після того, як оборонний чи облоговий стан закінчилися, президент доповідає конгресу про свої дії.

Крім парламентського є й судовий контроль виконавчої влади. Наприклад, у Словаччині конституційний суд може винести рішення про неконституційність запровадження надзвичайного стану, або певних надзвичайних заходів. А в Чилі, якщо президент оголошує стан облоги без погодження з конгресом, то його дії можуть бути предметом розгляду трибуналу юстиції.

Є звичайний, нормальний правовий стан та стан, коли зі звичайних норм робиться виняток. Такими винятковими режимами зазвичай є або 1 режим (як надзвичайний стан чи стан облоги) або 2 режими (наприклад: надзвичайний стан та воєнний стан). 2 режими зазвичай застосовуються для реагування на воєнну та невоєнну загрози.

Деякі ж держави мають більше виняткових правових режимів. Ці режими можуть мати різні способи запровадження та різні правові наслідки.

У Канаді є 4 надзвичайні режими, що мають протидіяти 4 різним загрозам:

1. Загроза суспільному благополуччю.
2. Загроза публічному порядку.
3. Міжнародна загроза.
4. Воєнна загроза.

В Іспанії таких режими три:

1. Стан загрози. Запроваджується на 15 днів декретом уряду. Якщо парламент його не затверджує, тоді стан загрози не продовжується.
2. Надзвичайний стан. Запроваджується на 30 днів декретом уряду за попереднім затвердженням парламенту. Заходи, тривалість та територія, на яку буде поширюватися надзвичайний стан, визначаються урядом.
3. Стан облоги. Уряд надсилає пропозицію парламенту про запровадження стану облоги, парламент має підтримати цю пропозицію абсолютною більшістю голосів. Парламент визначає заходи, тривалість, умови та територію, на яку буде поширюватися стан облоги.

У Чилі є 4 режими:

1. Стан зібрання (готовності).
2. Стан винятку. Оголошується президентом на 15 днів. Продовження стану винятку потребує затвердження конгресом. Може бути обмежена свобода пересування та свобода зібрань.
3. Стан катастрофи. Оголошується президентом. Конгрес має право його відмінити через 180 днів. Зони, в яких оголошений стан катастрофи переходять під юрисдикцію голови (начальника) національної оборони, що призначається президентом. Може бути обмежена свобода пересування та свобода зібрань. Можуть застосовуватися конфіскація, обмеження права власності, екстраординарні заходи адміністративного характеру.
4. Стан облоги. Оголошується президентом за погодженням з конгресом. Може бути обмежена свобода пересування та арешт громадян у власних помешканнях чи інших місцях, окремих від місць утримання в’язнів та в’язниць. Президент може також одноосібно оголосити стан облоги, але в такому разі він може обмежити лише свободу пересування.

Бразилія має всього 2 режими, але вони доволі незвичні:

1. Стан оборони. Оголошується президентом і затверджується конгресом. Триває 30 днів. Можуть бути обмежені свобода зібрань, таємність комунікації, застосовано арешт та ув’язнення без рішення суду строком до 10 днів.
2. Стан облоги. Запроваджується у разі, якщо стан оборони не може впоратися із загрозою або у разі війни. Уряд або рада оборони надсилають президентові пропозицію щодо стану облоги, президент просить конгрес запровадити такий стан, конгрес на своєму засіданні це робить. Крім обмежень стану оборони, за стану облоги можуть бути додатково здійснені реквізиції, запроваджено обов’язок залишатися у визначених місцях, може відбуватися утримання громадян в окремих від в’язнів будівлях та обмежено широке коло конституційних прав та свобод.

Отже, якщо держава має декілька виняткових правових режимів, тоді способи їх запровадження, їх тривалість, перелік заходів та перелік обмежених прав та свобод будуть різнитися.

Процедура запровадження надзвичайного стану є складною не просто так. Надзвичайний стан дозволяє органам влади впроваджувати такі заходи, на які за звичайних умов вони не мають права. Ці надзвичайні заходи потрібні для протидії особливо небезпечним загрозам.

Типовим набором заходів, які можуть бути запроваджені на час надзвичайного стану, є обмеження конституційних прав та свобод громадян, вилучення майна, реквізиції, евакуація, особливий порядок розподілу продуктів харчування та товарів першої необхідності. Армія, яка в звичайних обставинах має використовуватися для війни та протидії ворогам, за надзвичайного стану може бути залучена для протидії загрозам всередині країни.

За надзвичайного стану можливі і особливі фінансові заходи: наприклад, перевищення лімітів державного боргу чи лімітів дефіциту бюджету. До слова, ці питання врегульовані таким чином в Іспанії та Індії.

Крім всього вищезгаданого, у деяких державах надзвичайний стан дозволяє ще й приймати надзвичайне законодавство. Сфера регулювання надзвичайного законодавства варіюється і може бути досить широка.

Акти надзвичайного законодавства можуть:

• Збільшувати конституційну компетенцію виконавчої та/або законодавчої гілок влади.
• Вносити зміни до майже будь яких нормативних актів (ці зміни здійснюються в обхід звичайної процедури).
• Зупиняти дію нормативних актів.
• Запроваджувати надзвичайні суди.
• Запроваджувати додаткові податки та збори.
• Здійснювати надзвичайні бюджетні заходи.
• Запроваджувати додаткові санкції за порушення правил.

У випадку ж федерацій, надзвичайні заходи можуть полягати у можливості впровадження прямого управління, коли центральні (федеральні) органи влади беруть на себе повноваження органів влади суб’єктів федерації (наприклад, як в Індії).

Зазвичай надзвичайне законодавство втрачає свою силу разом із закінченням дії надзвичайного стану. Проте в деяких країнах воно може мати силу ще до 2 місяців вже після закінчення строку надзвичайного стану.

Загалом, у демократичних країнах можна виокремити два типові режими видання надзвичайного законодавства:

1. Виконавча влада видає надзвичайне законодавство, з подальшим затвердженням такого законодавства парламентом. Такий механізм діє, наприклад, в Словенії та Греції.
2. Виконавча влада видає надзвичайне законодавство. Одночасно з виданням надзвичайного законодавства виконавча влада інформує парламент про те, яке законодавство було запроваджено. Якщо парламент вважає запроваджене надзвичайне законодавство недоцільним, то скасовує його своїм рішенням. Прикладами країн з таким режимом видання надзвичайного законодавства є Південна Африка, Ізраїль, Угорщина, Канада.

Надзвичайне законодавство може надавати владі дуже широкі повноваження і для її контролю парламент має можливість не затверджувати чи скасовувати таке законодавство.

Одним з основних заходів надзвичайного стану є обмеження гарантованих конституцією прав та свобод. Є два способи визначення того, які саме права та свободи будуть обмежені.

1. Є перелік захищених прав та свобод. Вони не можуть бути обмежені під час надзвичайного стану. Натомість, обмеженти можна всі інші права та свободи.

Перелік таких захищених прав може різнитися, але є 2 права, які захищають всі держави. Це – 1) право на життя та 2 ) комплекс гарантій стандарту правосуддя, який полягає у забороні зворотної сили закону, праві не свідчити проти себе, праві на захист, доступ до суду, обґрунтованості обвинувачень тощо.

Нижче представлена таблиця порівняння захищених прав деяких держав.

Україна, як можна побачити, має доволі великий перелік захищених прав. Із загального тренду вибиваються лише свобода віросповідання та свобода совісті, які в Україні не належать до захищених статей.

Частина держав впроваджує ще один рівень захисту прав громадян. Хоча можна обмежувати усі права та свободи, крім захищених, але зазначається, що такі обмеження не мають бути заснованими на расовій, статевій, мовній, релігійній, національній приналежності чи соціальному походженні, деяких інших ознаках. Прикладами таких держав є Сербія, Південна Африка, Польща, Естонія, Хорватія, Україна.

2. Є перелік прав та свобод, що можуть бути обмежені. Ми проаналізували і зібрали вичерпний перелік прав і свобод, які можуть можуть бути обмежені чи призупинені на час надзвичайного стану. Наголошуємо: будь-які інші права та свободи не можуть бути обмежені чи призупинені.

Рішення про запровадження надзвичайного стану найчастіше повинно охоплювати 4 пункти:

• територія надзвичайного стану;
• термін дії надзвичайного стану;
• перелік надзвичайних заходів;
• перелік обмежених конституційних прав та свобод.

Сьогодні ми поговоримо про терміни.

Зазвичай держави визначають строки, на які може бути першопочатково запроваджено надзвичайний стан. Цей термін встановлюється у вигляді верхньої планки, тобто «не більше Х днів». Кількість днів, на які одноразово запроваджується надзвичайний стан, сильно різниться у різних країнах.

Нижній поріг надзвичайного стану – 15 днів (два тижні). Він наявний у Португалії, Греції, Чилі.

У Південній Африці це вже 21 день (три тижні).

Найпоширенішим є термін в 30 днів (1 місяць). Стільки надзвичайний стан може тривати, наприклад, у Великій Британії, Іспанії, Індії, Чехії, Бразилії і в Україні також.

У Перу надзвичайний стан може запроваджуватися на 60 днів (2 місяці).

Популярним є і термін в 90 днів (3 місяці). Він наявний у Сербії, Польщі, Естонії, Канаді.

У Литві надзвичайний стан може бути запроваджений на 180 днів (6 місяців).

Найбільший термін запровадження надзвичайного стану зафіксовано в Ізраїлі та США. Там він становить 1 рік.

Важливо, що час, на який запроваджується надзвичайний стан, може бути продовжений, скорочений або залишений без змін.

Процедура запровадження та процедура продовження терміну дії надзвичайного стану зазвичай не відрізняються (якщо не рахувати Сценарій №4). Тобто, якщо для запровадження надзвичайного стану потрібно, щоб парламент затвердив рішення президента, то продовження буде відбуватися за таким же алгоритмом.

Але у кожному правилі є винятки. У більшості країн як запровадження, так і продовження надзвичайного стану потребує абсолютної більшості депутатських голосів (мінімум 50% + 1 голос). Але, наприклад, у Хорватії кількість депутатів, що має проголосувати за обмеження конституційних прав, дорівнює 2/3 складу парламенту. У Греції запровадження надзвичайного стану потребує 3/5 голосів депутатів, а для продовження потрібна проста більшість. У Південній Африці, навпаки, перше продовження може бути здійснене простою більшістю, а подальші продовження потребують 3/5 голосів.

Якщо загроза, для протидії якій вводився надзвичайний стан, була ліквідована, тоді надзвичайний стан може бути достроково скасований. Повноваження на дострокове скасування надзвичайного стану має суб’єкт, який ввів надзвичайний стан. Утім, навіть якщо надзвичайний стан був запроваджений не парламентом, в більшості випадків, парламент все одно має повноваження на дострокове скасування надзвичайного стану. Частина держав навіть спеціально прописують процедуру скликання засідання парламенту, на якому має розглядатися питання дострокового скасування.

Зокрема, в Індії засідання щодо скасування надзвичайного стану може бути скликане на вимогу 1/10 складу нижньої палати парламенту (в Індії право скасування НС має саме нижня палата). У Канаді таке засідання має бути скликане на вимогу 10 сенаторів, або 20 членів палати громад.

Коронавірус як ураган несеться світом. Він забирає життя, руйнує економіки, призводить до закриття державних кордонів, введення режиму надзвичайного стану та запровадження жорсткого карантину. Як же в цих умовах працюють ті, хто має боротися з ураганами? Як усесвітня турбулентність впливає на уряди окремих країн? 

Здавалося б, у сьогоднішній ситуації державні інститути кожної країни мають працювати злагоджено, як ніколи: об’єднатися заради спільної мети, оперативно розробити стратегію боротьби і виконувати кожен її крок. Натомість, у деяких країнах, замість чіткості і злагодженості, панує страх, розгубленість і відсутність комунікації – як всередині інститутів влади, так і назовні з суспільством. 

Для звичайних громадян пандемія коронавірусу є ураганом, проте для політиків цей ураган є черговою спіраллю можливостей та загроз. Одних це може винести вгору, а інших викинути з політичного небосхилу. Правлячі сили намагаються щосили стабілізувати ситуацію і зберегти своє положення, а опозиція таємно сподівається на урядові невдачі, що призведуть до зміни влади. 

В Україні коронавірусний ураган вже зніс двох міністрів. А голосування про призначення на їх місце нових осіб в перший раз не знайшло достатньої підтримки. Від монобільшості відкололася її п’ята частина, що поставило під загрозу отримання фінансової допомоги від МВФ. Урешті потрібну кількість голосів знайшли за допомогою інших фракцій, але розколота більшість в умовах кризи – це доволі небезпечний сигнал. Та Україна не самотня в політичній круговерті, викликаній коронавірусом.

На межі політичної кризи балансують Іспанія та Італія. В Іспанії уряд не зміг вчасно зреагувати на пандемію, яка насувалася, і попередити про неї своїх громадян. 

Наразі в Іспанії сформовано слабкий уряд меншості, тому прем’єр-міністр Педро Санчез не хотів ризикувати своїм крихким утриманням влади, вводячи жорсткі карантинні заходи тоді, коли вірус ще не завдав країні сильної шкоди. Тож на початку березня в Іспанії усе ще відбувалися футбольні матчі, на які збиралися тисячі людей. А 8 березня в країні не заборонили провести мітинг за права жінок, у якому взяли участь 120 тисяч людей. 

Разом із представниками влади серйозність захворювання не усвідомлювали і громадяни, які продовжували жити звичайним життям тоді, коли потрібно було не допустити поширення. У результаті, вірус заполонив Іспанію дуже швидко. Система охорони здоров’я, яка довгий час вважалася однією з найефективніших і найякісніших у світі, зараз не може впоратися з напливом інфікованих на COVID-19 пацієнтів. 

Президент Франції Емманюель Макрон оголосив пандемії коронавірусу війну і закликав громадян мобілізуватися. Разом з іншими європейськими країнами Франція оголосила карантин, громадянам країни дозволено покидати дім тільки для того, щоб купити харчів, відвідати лікаря чи дістатися на роботу. Крім того, під час гострої фази пандемії призупинено усі поточні реформи і перенесено другий тур муніципальних виборів.

Німеччина теж оголосила карантин.  В своєму зверненні канцлерка Ангела Меркель наголосила на серйозній небезпеці вірусу, що потребує мобілізації зусиль та ймовірно призведе до змін в звичайному укладі німецького життя. А що це означає для самої пані Меркель? Ще починаючи з 2018 року, вона заявляла, що ближче до 2021 року має намір повернутися до академічної діяльності, покинувши пост канцлерки. Але пандемія коронавірусу може скорегувати ці плани: можливим є сценарій перенесення чергових виборів та консервації нинішньої політичної конфігурації на період кризи та на час подолання її наслідків.

Хоча Францію та Німеччину критикували за повільну реакцію на пандемію, ці країни відносно спокійно «пішли» на карантин, ввівши екстраординарні, але необхідні обмеження задля боротьби з поширенням інфекції.

В Угорщині уряд на чолі з прем’єр-міністром Віктором Орбаном отримав карт-бланш. Парламент надав йому необмежені повноваження керувати надзвичайною ситуацією, яку запровадили через коронавірус. При цьому – повноваження надані на невизначений термін.

У результаті, через пандемію парламент закритий, майбутні вибори скасовано, в умовах надзвичайної ситуації проведення референдумів унеможливлено. Фактично, зараз в Угорщині уся влада зосереджена в руках тільки одного державного інституту – уряду. Тож угорська демократія опинилася в дуже хиткому становищі. Особливо, враховуючи, що введена надзвичайна ситуація передбачає тюремні строки за порушення епідеміологічних заходів і розповсюдження неправдивої інформації. Останнє, у свою чергу, загрожує незалежним медіа, проти яких уряд з необмеженою владою може почати боротьбу.

В Ізраїлі прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу, схоже, зміг використати коронавірус на свою користь. За неповний рік в Ізраїлі вже 3 рази переобирали Кнесет, а Нетаньягу висунули звинувачення в корупції. Проте пандемія дозволила 19 березня оголосити в країні надзвичайний стан. Тепер кримінальне переслідування та питання зміни прем’єра відкладені. 

Прикладом згуртованості в кризовий період стала Бельгія. З травня 2019 року у цій країні не могли сформувати новий уряд. Але спалах коронавірусної інфекції підштовхнув політичні сили до об’єднання – за короткий проміжок часу було створено тимчасовий уряд, який діятиме з єдиною метою – подолати коронавірус. 

Тимчасовий уряд в Бельгії отримав особливу владу. Він зможе ухвалювати необхідні для протидії пандемії закони без необхідності проходження повного законодавчого процесу і схвалення парламенту. Натомість, такі закони будуть оголошені королівськими указами і вступатимуть у дію негайно. Деякі бельгійські парламентарі висловлюють побоювання, що новий уряд зловживатиме владою для питань, не пов’язаних з боротьбою проти вірусу. Але чи справді це зашкодить демократії – буде зрозуміло згодом. Поки хороша новина в тому, що в Бельгії з’явилися урядовці, які взяли на себе відповідальність за протидію захворюванню. 

У розпал європейської пандемії, парламент, невизнаної Україною, «Республіки Косово» відправив у відставку тамтешній уряд, який встиг пропрацювати менше двох місяців. Це сталося після того, як коаліція не змогла домовитися щодо впровадження надзвичайного стану. Напередодні очільник уряду «Республіки Косово» звільнив міністра МВС, який закликав ввести надзвичайний стан. На думку прем’єр-міністра, такий різкий крок не виправданий, а глава МВС «сіяв паніку, заявивши, що кількість людей, постраждалих від коронавірусу, збільшується з кожною годиною». 

У результаті, партія, членом якої був «міністр МВС», ініціювала відставку усього тамтешнього «уряду». У країні почалася політична криза. Як тепер функціонуватиме «державний апарат» – невідомо. Адже «дострокові вибори» провести неможливо через поширення захворювання.

Утім, пандемія коронавірусу впливає не лише на внутрішню політику. Деякі країни намагаються використати вразливість інших держав з користю для себе. 

Росія направила в Італію, епіцентр коронавірусу в Європі, дезінфікуючі  засоби і військових генералів – фірмовий знак російської «гуманітарної допомоги». Імовірно, таким чином Росія намагається закріпитися на політичній сцені Італії, одного з своїх найбільших прихильників у Європейському Союзі, і посилити свої аргументи на користь зняття або, принаймні, пом’якшення санкцій через коронавірус – глобальну загрозу, яка, на думку росіян, затьмарює всі існуючі конфлікти.

Вплив Росії простежується і на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей України. Очільники МЗС Франції та Німеччини напередодні повідомили, що окупанти ОРДЛО використовують коронавірус як прикриття, щоб завадити роботі спостерігачів ОБСЄ. Зокрема, бойовики обмежили доступ Спеціальної моніторингової місії до окупованої території Донецької області через «карантин». Тож реальний стан справ щодо захворюваності в ОРДЛО приховано від міжнародних спостерігачів, і які насправді наміри цих «обмежень» – невідомо.

Коронавірусний ураган ще не закінчився, але вже допоміг одним країнам сформувати новий уряд та консолідуватися, другим – закріпити позиції старої влади, а в третіх навпаки зруйнував старий політичний ландшафт. Його вітри вже принесли нові практики дистанційної роботи в органи влади, виборчі та інші новації в політичне життя країн світу. Вочевидь, політична площина «післякарантинного світу» може зазнати не менш докорінних, незворотніх і непередбачуваних змін, ніж повсякденне життя людей. 

Надзвичайний стан є правовим режимом, який запроваджується тоді, коли держава не може усунути наявні загрози іншими, звичайними засобами. Це – крайній захід. Процедура запровадження надзвичайного стану в більшості проаналізованих держав не відрізняється від запровадження стану облоги чи воєнного стану. Тобто надзвичайний стан прирівнюється до оголошення війни. А в деяких державах (наприклад, Греція, Чилі, Бразилія, Аргентина) немає правового режиму під назвою «надзвичайний стан». Якщо в цих державах є надзвичайна загроза (навіть, якщо вона невоєнна), то там оголошується стан облоги.У цій статті в таких випадках стан облоги буде вважатися надзвичайним станом. Тобто правовий режим протидії як воєнним так і невоєнним загрозам – єдиний.

Серед проаналізованих країн окремо можна виділити федерації. В унітарних державах надзвичайний стан оголошується на національному рівні головою держави, урядом, чи парламентом.  У федераціях надзвичайний стан може бути запроваджений як на федеральному рівні, так і на рівні суб’єктів федерації. Наприклад, у Канаді надзвичайний стан може бути запроваджений як на рівні уряду Канади, так і на рівні уряду провінції Онтаріо чи Манітоби. Прикладами таких федерацій є Канада, США, Аргентина. Ця стаття концентрується на аналізі механізмів запровадження надзвичайного стану саме центральною владою.

Парламент, уряд та президент є суб’єктами, що вирішують питання запровадження надзвичайного стану. Процедура НС має виконувати одночасно два завдання: 1) швидке реагування на загрози і, одночасно, 2) збереження демократичного режиму, тобто недопущення диктатури. Саме з метою охорони демократії такий «неповороткий» орган, як парламент залучений до процедур оголошення надзвичайного стану. Залежно від процедури, конкретного алгоритму запровадження надзвичайного стану, можна виокремити 5 сценаріїв.

Парламент затверджує рішення виконавчої влади (президента чи уряду) про запровадження надзвичайного стану. Це відбувається у такий спосіб:

1. Уряд (у деякий країнах – президент) направляє до президента (або, відповідно, уряду) пропозицію про запровадження надзвичайного стану. Цей крок необов’язковий, законодавство частини держав не вимагає такої пропозиції.
2. Президент (в деяких країнах – уряд) приймає рішення про запровадження надзвичайного стану.
3. Парламент збирається на термінове засідання для затвердження рішення про запровадження надзвичайного стану. Зазвичай це має відбутися упродовж 1-2 днів.
4. Якщо парламент затверджує таке рішення президента, то надзвичайний стан запроваджується. Якщо питання запровадження надзвичайного стану не знаходить потрібної кількості голосів «за», то введення надзвичайного стану скасовується.

Є два варіанти того, коли саме запроваджується надзвичайний стан. Перший варіант – рішення про запровадження НС вступає в силу лише після затвердження такого рішення парламентом. Другий варіант – НС починає діяти відразу після підпису такого рішення президентом, але якщо парламент не затверджує це рішення, тоді воно втрачає силу.

Таку процедуру запровадження надзвичайного стану мають Україна, Словенія, Румунія, Португалія, Нова Зеландія, Латвія, Канада.

Парламент не скасовує рішення виконавчої влади (президента чи уряду) про запровадження надзвичайного стану. Процедура у цьому випадку має відбуватися так:

1. Уряд (в деякий країнах – президент) направляє до президента (відповідно, в деяких країнах – уряду) пропозицію про запровадження надзвичайного стану. Цей крок необов’язковий, законодавство частини держав не вимагає такої пропозиції.
2. Президент (в деяких країнах – уряд) приймає рішення про запровадження надзвичайного стану. Це рішення вступає в силу відразу після підписання. Щойно рішення про запровадження надзвичайного стану прийняте – він починає діяти.
3. Парламент збирається на засідання для обговорення рішення про запровадження надзвичайного стану. Зазвичай це має відбутися упродовж 1-5 днів.
4. Якщо парламент не погоджується з запровадженням надзвичайного стану, тоді він може проголосувати за скасування рішення президента. Пропозиція про скасування рішення щодо запровадження надзвичайного стану має набрати достатньо голосів «за», інакше – надзвичайний стан продовжує діяти.

Головна відмінність між першими двома способами полягає в тому, що для запровадження надзвичайного стану за Сценарієм №1 необхідна підтримка більшості депутатів, а за Сценарієм №2 – невтручання депутатів, неприйняття ними рішення про скасування. 

Прикладами країн, що мають таку процедуру запровадження надзвичайного стану, є США, Польща, Південна Корея, Індія.

Парламент приймає рішення про запровадження надзвичайного стану. Це відбувається усього в два кроки:

1. Парламент збирається на своє засідання та розглядає питання запровадження надзвичайного стану. Ця ініціатива може виходити як від уряду, так і від самого парламенту.
2. Надзвичайний стан запроваджується, якщо парламент ухвалює це рішення, зібравши необхідну кількість голосів «за».

Так впроваджують надзвичайний стан Сербія, Литва, Ізраїль, Угорщина, Греція, Естонія, Хорватія, Болгарія, Аргентина.

За Сценарієм №3, уся повнота влади щодо запровадження надзвичайного стану зосереджена в руках парламенту. Виникає питання – що робити, якщо парламент не може швидко зібратися? Це стосується і щодо держав, в яких рішення про запровадження надзвичайного стану потребує парламентського затвердження.

Деякі країни мають спеціальні процедури на випадок неспроможності парламенту зібратися для запровадження, чи затвердження надзвичайного стану. Вони полягають в тому, що інший суб’єкт влади отримує можливість оголосити надзвичайний стан. Важливе уточнення: навіть якщо інший суб’єкт ввів надзвичайний стан, парламент все одно має щонайшвидше зібратися на своє засідання та затвердити таке рішення. Надзвичайний стан, оголошений іншим суб’єктом, діє до першого засідання парламенту, і якщо парламент на цьому засіданні не затверджує рішення про введення НС, – то надзвичайний стан скасовується.

Спеціальні процедури повинні одночасно забезпечувати оперативне реагування на надзвичайні загрози і максимально убезпечувати країну від одноосібного управління. Тому важливими є критерії визначення того, що парламент дійсно не може зібратися і його владу щодо запровадження надзвичайного стану має здійснити інший суб’єкт. Найчастіше таким критерієм є перерва в пленарній роботі парламенту, несесійний час чи розпущений парламент.

Здебільшого суб’єктом, що перебирає на себе парламентські функції з запровадження надзвичайного стану є президент. У Словенії, Литві, Болгарії чи Аргентині, за парламентської неспроможності, надзвичайний стан оголошує президент одноосібно.

В Ізраїлі, якщо Кнесет не зібраний, то надзвичайний стан може оголосити уряд, а якщо і уряд не може зібратися, тоді надзвичайний стан може одноосібно оголосити прем’єр-міністр.

Щоб не допустити захоплення влади, запровадження надзвичайного стану може потребувати погодження такого рішення одразу декількома суб’єктами. Наприклад, у Сербії це президент, прем’єр та спікер. У Греції та Хорватії – президент та уряд, а в Угорщині президент може оголосити надзвичайний стан лише якщо неспроможність парламенту зібратися засвідчать одночасно спікер, прем’єр та голова конституційного суду.

Крім того, повноваження парламенту можуть бути передані до іншого парламентського суб’єкта, як наприклад в Португалії. У цій країні такі повноваження переходять до органу під назвою «Постійний комітет» (за способом формування нагадує українську Погоджувальну раду).

Надзвичайний стан запроваджується виконавчою гілкою влади, але лише парламент може продовжити надзвичайний стан. Процедура відбувається так:

1. Уряд, Президент, або Монарх вводять надзвичайний стан. Він вступає в силу одразу після підписання рішення про запровадження надзвичайного стану.
2. Надзвичайний стан діє певну кількість днів (зазвичай до 30 днів).
3. Продовжити надзвичайний стан може лише парламент. Той суб’єкт, який запровадив надзвичайний стан, не може продовжувати його дію.

У більшості країн парламент може достроково скасувати надзвичайний стан, але, на відміну від Сценарію № 2, за Сценарієм №4 він не має обов’язково збиратися та обговорювати доцільність запровадження надзвичайного стану.

Прикладами країн, що мають таку процедуру запровадження надзвичайного стану, є Південна Африка, Великобританія, Чехія.

Надзвичайний стан запроваджується виконавчою гілкою влади. Алгоритм дій включає всього два кроки:

1. Уряд і президент погоджують питання запровадження надзвичайного стану.
2. Влада оголошує рішення про запровадження надзвичайного стану. НС починає діяти одразу, його не потрібно затверджувати у парламенті.

Це найбільш жорсткий спосіб запровадження надзвичайного стану, який несе найбільше ризиків узурпації влади. Сценарій №5 діє, наприклад, у Перу.

Отже, є п’ять процедур запровадження надзвичайного стану. Усі вони відрізняються здебільшого роллю парламенту.

Кількість хворих на коронавірус в Україні, як і в усьому світі, – зростає.  Для боротьби з хворобою багато держав вводять режим надзвичайного стану. Серед тих, хто вже оголосив надзвичайний стан: Чехія, Естонія, Іспанія, Болгарія, Португалія, Італія, Сербія, Ліван більшість штатів США, цей список можна продовжувати. В Україні, станом на вечір 19 березня зафіксовано 26 випадків захворювання коронавірусом, а якщо ситуація буде погіршуватися, то ймовірним виглядає введення надзвичайного стану і в Україні.

Більше того, деякі ЗМІ вже говорять, що в трьох областях України введено надзвичайний стан. Насправді це не так. У Чернівецькій, Житомирській та Київській областях ввели надзвичайну ситуацію, а не надзвичайний стан. Вони мають різні способи введення та різні правові наслідки.

Лабораторія законодавчих Ініціатив нагадує правові особливості механізму введення надзвичайного стану.

Порядок введення надзвичайного стану врегульований Конституцією, Регламентом ВРУ та законом «Про правовий режим надзвичайного стану».

ВООЗ оголосила пандемію коронавірусу. Пандемія, яка створює загрозу життю і здоров’ю значних верств населення є, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про правовий режим надзвичайного стану», однією з умов введення надзвичайного стану. Якщо цю загрозу безпеці громадян України неможливо усунути іншими способами, тоді має бути введено надзвичайний стан.

Якщо в Україні наявні умови (пандемія) для введення надзвичайного стану, то РНБОУ або КМУ надають пропозиції Президенту щодо введення надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях.

Президент видає Указ про введення надзвичайного стану. Цей указ має містити інформацію щодо:

1) обґрунтування необхідності введення надзвичайного стану, відповідно ст. 4 ЗУ «Про правовий режим надзвичайного стану»;

2) межі території, на якій вводиться надзвичайний стан: це можуть бути окремі території, або вся територія України;

3) час, з якого вводиться надзвичайний стан, і строк, на який він вводиться: не більш як 30 днів для території всієї України і не більш як 60 днів для окремих територій України;

4) перелік і межі надзвичайних заходів, вичерпний перелік конституційних прав і свобод, які тимчасово обмежуються: переважно це стосується обмеження свободи пересування, руху транспортних засобів, обмеження масових зібрань, встановлення особливого порядку роботи підприємств та запровадження особливого порядку розподілення продуктів харчування і предметів першої необхідності. Права, визначені частиною другою ст. 64 Конституції, не можуть бути обмежені;

5) органи державної влади, органи військового командування та органи місцевого самоврядування, яким доручається здійснення заходів надзвичайного стану, та межі їх додаткових повноважень.

Після підписання указу Президент негайно звертається до ВРУ.

Верховна Рада збирається у дводенний строк без скликання на засідання, на якому розглядається питання затвердження указу Президента. Це питання не потребує попередньої підготовки в комітетах та не потребує включення до порядку денного сесії, розкладу пленарних засідань сесії, тижневого порядку денного пленарних засідань Верховної Ради. Проект закону щодо затвердження відповідного указу Президента розглядається за процедурою першого читання та прийняття закону в цілому.

Верховна Рада може прийняти повністю, частково з рекомендаціями та/або застереженнями або відхилити проект закону про затвердження відповідного указу Президента.

Затверджений указ про ведення надзвичайного стану негайно оголошується засобами масової інформації.

Одночасно Україна інформує держави, які підписали Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, про обмеження прав і свобод, закріплених в цьому пакті, на час надзвичайного стану.

У разі усунення загрози безпеці громадян, Президент своїм указом, може скасувати надзвичайний стан раніше строку, на який він вводився. Пропозиції про скасування надзвичайного стану подаються Президентові від ВРУ або КМУ.

У разі необхідності, надзвичайний стан може бути продовжений, але не більше ніж на 30 днів. Указ Президента про продовження надзвичайного стану має бути затверджений Верховною Радою України.

На тлі пропозицій КМУ щодо зміни механізму введення надзвичайного стану, варто наголосити на тому, що відповідно п. 31 ст. 85 та п. 21 ст. 106 Конституції (а Конституція вища за інші закони), затвердження Верховною Радою указу Президента про введення надзвичайного стану є обов’язковим. Без прийняття змін до Конституції, передача  Президенту повноважень на одноосібне введення надзвичайного стану є неконституційною.

Отже, надзвичайний стан вводиться за пропозицією РНБОУ чи КМУ через видання указу Президента, який має затвердити Верховна Рада. Надзвичайний стан може бути оголошений на території окремих місцевостей на 60 днів, або на території всієї України на  30 днів. Після цього він може бути продовжений ще на 30 днів. В разі усунення загрози безпеці громадян Президент може достроково припинити надзвичайний стан.