10 березня в медіа-холі агентства УНН відбулась презентація соціологічного дослідження щодо громадської довіри до влади здійсненого на замовлення Лабораторії законодавчих ініціатив компанією TNS в Україні в межах щомісячного дослідження «Омнібус» (Omnibus). На заході були представлені також результати парламентського моніторингу Лабораторії законодавчих ініціатив за 2010 сесійний рік (2010-й сесійний рік включає шосту та сьому сесії Верховної Ради України: з лютого 2010 року по січень 2011 року).

Під час соціологічного дослідження  було опитано 1200 респондентів віком від 16 до 75 років в більш ніж 80 населених пунктах всіх типів та в усіх регіонах України. При опитуванні витримані квоти за статтю й віком. Час проведення польового етапу дослідження – з 2 по 10 лютого 2011 року. Математична точність вибірки становить +/- 3%.

Традиційно для України, найбільше громадяни довіряють Церкві (67,1% респондентів висловили повну або переважну довіру їй), ЗМІ – як українським (46,4%), так і російським (37,4%) й західним (36,5%) – та Збройним силам (40,1%). Найменше довіри у Судів (14,3%), Прокуратури (17%), Міліції (17,4%) та Верховної Ради України (18,7%). Серед органів влади більше всього українці довіряють Президенту (31%).

Загалом же можна констатувати, що за останні півроку в Україні відбулось падіння (подекуди – досить суттєве) рівня громадської довіри до всіх органів влади та до значної кількості соціальних інституцій. Так за період з вересня 2010 року по лютий 2011 року рівень довіри до Верховної Ради України скоротився на 2,7%, до Уряду – на 6,8%, до Президента найбільш суттєво – на 10,3%. Простежується і падіння рівня довіри до Судів (на 7,3%), Прокуратури (на 5,7%), Міліції (на 7,6%), Служби безпеки України (на 6,7%), Місцевих державних адміністрацій (на 7%) та Місцевих рад (на 5%). Дещо знизився рівень довіри навіть до Українських ЗМІ (на 4,4%) та Російських мас-медіа (на 4%). Єдині позитивні зміни спостерігаються у ставленні до Західних ЗМІ – тут рівень довіри виріс на 2,9%.

У Києві, де, відбулися певні зміни у владі (персональні та структурні) без виборів, рівень довіри до міської ради та міської державної адміністрації найнижчий серед усіх регіонів. Так упродовж року рейтинг повної та переважної довіри до Київради знизився з 10,5% у лютому 2010 року до 4,5% у лютому нинішнього року; аналогічне зниження спостерігається і для Київської міської державної адміністрації: з 7,5% у лютому 2010 року до 3% у лютому 2011 року.

Більше всього Верховній Раді України довіряють (тобто, відповіли «повністю довіряю» або «переважно довіряю») на Півдні (36,8%), у Криму (35%), на Південному Сході (28%) та на Сході (24,4%). Найменше – у Києві (4,5%) та на Заході (5,6%).

Президенту найбільше довіряють (відповіли «повністю довіряю» або «переважно довіряю») на Сході (50,8%), Південному Сході (44,5%) та Півдні (41%). Найменше – на Заході (6,4%) та у Києві (10,5%).

Уряду найбільше довіряють (відповіли «повністю довіряю» або «переважно довіряю») на Сході (50,8%), у Криму (36,7%), на Південному Сході (34,9%), та Півдні (32,8%). Найменше – у Києві (7,5%), на Заході (8%) та Північному Заході (8%).

В цілому, динаміка зміни рівня довіри до Верховної Ради України, Президента та Уряду нагадує параболи, які спочатку йдуть по висхідній, а потім спадають.

У вересні 2010 року спостерігалося загальне підвищення рівня довіри до всіх центральних органів влади в порівнянні з показниками лютого 2010 року (слід зазначити, що показники початку 2010 року стосувалися ще Президента Ющенка та Уряду Тимошенко). З вересня ж 2010 року відбулось падіння довіри до всіх органів влади. Разом з тим, необхідно відзначити, що рейтинги довіри все ж не повернулися до минулорічного рівня. Тож слід констатувати, що за останній рік повна та переважна довіра до Верховної Ради України зросла на 6,6%, до Президента – на 17,1%, до уряду – на 5,9%.

Більшість українців не підтримують відновлення чинності конституції 1996 року та повернення до т.зв. «президентсько-парламентської республіки». На питання «Чи підтримуєте ви розширення повноважень Президента України та обмеження повноважень Верховної Ради України у зв’язку з відновленням чинності Конституції 1996-го року?» 63,3% респондентів відповіли «Ні», в той час як підтримали посилення президентської влади 36,5% опитаних. В регіональному розрізі розширення повноважень президента підтримали лише респонденти на Сході (51,3%). Ще у двох регіонах, які традиційно підтримують діючого президента, громадяни висловили порівняно високу підтримку поверненню до «президентсько-парламентської республіки» – на Півдні (50%), та Південному Сході (46%). В усіх інших регіонах значна більшість респондентів виступила проти посилення президента (від 60 до 80% респондентів).

Переважна більшість українців вважає, що існуючу систему виборів до парламенту (пропорційну систему з закритими списками) необхідно змінювати. Так лише 22,5% респондентів висловилось за те, щоб обирати депутатів до Верховної Ради України за тією ж системою, що й на двох попередніх парламентських виборах. 27,6% опитаних виступили за те, щоб наступні вибори до парламенту відбувалися за такою ж виборчою системою, як останні місцеві вибори (за змішаною системою). Водночас, майже половина респондентів (48,9%) висловилась проти введення змішаної системи на парламентських виборах, однак визнали, що і пропорційну виборчу систему з закритими списками все ж необхідно змінити.

Переважна більшість українців вважає, що всі органи влади (як на загальнодержавному, так і на місцевому рівнях) працюють непрозоро та не достатньо відкрито – це засвідчили 77,2% респондентів (аналогічний показник в минулому році становив 69,9%). Певне покращення в даному контексті можна спостерігати лише у Президента, прозорість та відкритість діяльності якого засвідчили 8,8% опитаних. Найбільш закритими громадяни вважають роботу Верховної Ради України,  а також Уряду й інших центральних органів виконавчої влади.

PowerPoint-презентація дослідження

Верховною Радою України шостого скликання протягом минулого сесійного року (2010-й сесійний рік включає шосту та сьому сесії Верховної Ради України: з лютого 2010 року по січень 2011 року) було прийнято 224 закони.

Основні тенденції:

1. У законотворенні з великим відривом переважає сфера галузевої, економічної та правової політики. При цьому значно відстає сфера  політики культури і освіти. Також досить мало з ухвалених законів стосуються інформаційної політики й політики у сфері національної безпеки та оборони.
2. Однією з основних ознак законодавчого процесу у Верховній Раді України є переважання ухвалених законів, які були ініційовані Народними депутатами. На відміну від України, у більшості країн Західної Європи спостерігається протилежна законодавча тенденція: переважна більшість законопроектів ініційовані урядом. У Німеччині, наприклад, щороку приймається близько 75% законів, ініційованих урядом. Фактично, лише в Італії ситуація аналогічна українській: більшість законопроектів ініціюють депутати. Однак, при цьому, все ж частіше ухвалюються законопроекти, які ініціював уряд.
3. Все ж необхідно відзначити, що за минулий сесійний рік збільшилась кількість законів, ініційованих урядом. Особливо ця тенденція проявилася під час 7-ї сесії.
4. Значно зросла кількість ухвалених законів, які були ініційовані представниками фракції Партії регіонів.
5. Під час 7-ї сесії на законодавчу арену повернувся ще один суб’єкт законодавчої ініціативи: Національний банк України.
6. З 224 ухвалених протягом 2010-го року законів лише 17 були підтримані всіма парламентськими фракціями. Варто зазначити, що фракція НУНС не підтримала 87% ухвалених в цілому законопроектів, а фракція БЮТ-Батьківщина – майже 70%. При цьому часто не відігравало ролі, хто був ініціатором законопроекту. Наприклад, фракція БЮТ-Батьківщина не підтримала більшість ухвалених парламентом законів, які були ініційовані попереднім урядом під керівництвом Юлії Тимошенко.

Практика останніх років свідчить, що організувати кампанію з вирішення певної політичної проблеми легше в регіонах, ніж в країні загалом. Сталося так з двох причин.По-перше, на місцевому рівні питання, що потребують вирішення, все ж не такі заполітизовані в порівнянні з проблемами загальнонаціонального рівня, як, наприклад, зміна виборчої системи, податкова чи пенсійна реформи тощо. По-друге, результати відповідних місцевих кампаній є більш відчутними для громадян, адже тут йдеться про вирішення конкретних проблем конкретної місцевості. Однак для ефективності місцевих кампаній критично важливою є комунікація влади та громадян, партнерство громадських організацій та місцевих чиновників. Зараз в Україні діє багато програм, які спрямовані на посилення такої співпраці. Як приклад можна згадати проект «Громадянин і держава. Розвиток партнерства для ефективного врядування в Україні» та проект «Посилення співпраці влади і громадськості на регіональному рівні задля розвитку громади». Основна задача цих проектів — передача в регіони (місцевим політикам та громадським активістам) знань та навичок щодо ефективного аналізу та розробки політики, організації кампаній задля просування певних питань на місцевому рівні. Також передбачається застосовування на практиці здобутих знань шляхом реалізації міні-ініціатив на місцевому рівні.

Чи готова місцева влада в Україні до співпраці з громадськістю? Відповідь — так. По-перше, є організаційна готовність серед представників місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій вчитися, відвідувати тренінги, брати участь у коаліціях з неурядовими організаціями. По-друге, представники влади, так само як і представники громадськості, відчувають, з одного боку, брак власних навичок для аналізу та здійснення дієвої політики в своїх регіонах, а з іншого боку — усвідомлюють певну неефективність, яка реально існує в процесі здійснення повноважень місцевими радами та державними адміністраціями.

Однак існують серйозні проблеми в комунікації між місцевими політиками та громадянами. На жаль, в контексті України не можна говорити про усталеність традиції співпраці влади та громадськості. Навіть на місцевому рівні, незважаючи на те, що саме тут така співпраця більш ефективна. Дуже часто влада не розглядає громадські організації як партнерів, а громадські організації не розглядають владу як доступний канал впливу, через який можливо провести те чи інше рішення. Тож маємо брак партнерських стосунків.

Разом з тим є надії на позитив. По-перше, поступово з’являється все більше і більше ініціатив, які мають на меті стимулювати співпрацю влади та громадськості, демонструвати, що таке партнерство можливе й вигідне для всіх учасників та для громад, що влада може використовувати ресурс громадськості, і навпаки. Такі ініціативи виникають як за участі та підтримки міжнародних організацій (наприклад, Європейського Союзу, Британської Ради, програми “МАТРА” посольства Королівства Нідерландів) чи українських донорів, так і за власної ініціативи неурядових центрів на місцях. По-друге, протягом останніх років вже було кілька вдалих проектів, які засвідчили дієвість співпраці місцевої влади з громадськими організаціями та активними членами громади. Приклад — так званий «Новоазовський експеримент» в одному з районів Донецька. Зміст його полягав у тому, що Донецька обласна рада видала серію міні-грантів для громад та громадських організацій з метою стимулювання вирішення конкретних невеликих місцевих проблем. Хтось на ці гроші будував майданчики, хтось ремонтував під’їзди і т. д. Проект мав реальні позитивні результати. Подібні програми успішно діяли і в інших регіонах, наприклад в Одеській області. Красномовним є той факт, що за дуже невеликі кошти люди готові були діяти задля покращення життя своїх громад. Тож, перспективи є, головне зараз — підтримка місцевих ініціатив та відповідна освіта.

Зважаючи на те, що втілення принципів місцевої демократії в життя є одним із основних місій громадянського суспільства в Україні, метою конференції став обмін досвідом між випускниками Української школи політичних студій щодо співпраці влади та громадськості на місцевому рівні задля вироблення рекомендацій, спрямованих на стимулювання ефективного розвитку на рівні громад, а також сприяння подальшій співпраці влади і громадськості в регіонах.

Конференцію відкрив Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, Директор Української школи політичних студій, який наголосив на важливості співпраці влади та громадськості на місцевому рівні у контексті проведення національних реформ, а також підкреслив важливість обміну досвідом між представниками місцевої влади та громадянського суспільства щодо ефективного розвитку громади. Геннадій ДРУЗЕНКО, Завідувач секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань європейської інтеграції, на прикладі міста Кам’янця-Подільського  презентував своє бачення важливості приватно-муніципального партнерства як передумови виводу українських історичних міст на глобальний туристичний ринок. Вадим ТРЮХАН, Директор Координаційного бюро європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України (вересень 2008-травень 2010 рр.), поділився власним досвідом ефективної організації на місцях інформаційних заходів з точки зору представника центральної влади.

Під час обговорення співпраці влади та громадськості у східних і північних регіонах України Сергій ТКАЧЕНКО, Голова Правління Донецької обласної організації комітету Виборців України, поділився досвідом ефективної відповідної роботи на Донеччині. Олександр ХОРУЖЕНКО, Директор Центру досліджень регіональної політики, депутат Сумської обласної ради, розповів про особливості кооперації місцевої влади та громадянського суспільства на Сумщині. Ірина СИНЕЛЬНИК, Радник міського голови, Чернігівська міська рада, та Геннадій МАКСАК, Президент неурядового аналітичного центру «Поліський фонд міжнародних та регіональних досліджень», представили позитивні приклади та проблеми роботи задля розвитку громади на Чернігівщині з позиції влади та громадськості.

У ході обговорення південної та західної перспектив підвищення ефективності взаємодії влади та громадськості на місцевому рівні Анатолій БОЙКО, Голова Одеської обласної організації ВГО “Комітет виборців України”, розказав про співпрацю своєї організації з місцевими органами влади, наголосивши на актуальних проблемах організації та проведення місцевих виборів. Юрій ЯРЕМЧУК, Заступник голови Краснопільської районної державної адміністрації, поділився досвідом спільної ефективної роботи представників влади та НУО на прикладі Краснопільського району Сумської області. Святослав ШЕРЕМЕТА,Директор Західно-Українського центру політичних досліджень, депутат Львівської обласної ради, закцентував увагу на проблемних моментах співпраці громади та національної влади на прикладі Львівщини.

Під час обговорення проблем і перспектив розвитку громади Роберт ХОРОЛЬСЬКИЙ, Експерт з правових питань Українсько-європейського дорадчого центру з питань законодавства (UEPLAC), надав експертний коментар щодо проблем і перспектив співпраці місцевої влади та громадськості. Олег ДЕМЧУК, Координатор громадсько-політичного руху, Депутат Хмельницької обласної ради, на прикладі міста Кам’янець-Подільський представив бачення успішного використання місцевих ресурсів задля розвитку регіону. Валерій ВЕРЕМЧУК,Голова Львівської міської організації Народний Рух України, Член Центрального Проводу Народного Руху України, Депутат Львівської міської ради, розповів про особливості роботи для добробуту громадян у м. Львів.Віталій БОГДАНОВ, Депутат Херсонської міської ради V скликання, закцентував увагу на зловживаннях місцевої влади на Херсонщині, показавши учасникам 2 відеофільми щодо цього. Іван САГАН,  Міський голова м. Городок (2006-2010) (Львівська область), поділився досвідом своєї роботи на посаді мера, підкресливши важливість і проблемність ефективної співпраці влади та громадськості на базовому рівні. Олександр СОЛОНТАЙ, Експерт Інституту Політичної Освіти, пославшись на приклад Закарпаття, підкреслив важливість активної позиції представників місцевої влади щодо захисту інтересів громадян.

Насамкінець, учасники обговорили та затвердили проект документу «Керівні принципи ефективної співпраці влади та громадськості на місцевому рівні», який узагальнив ключові підходи до розробки політики у співпраці місцевої влади та громадськості. Було вирішено доопрацювати документ і поширити його у громадах.

Найбільш дискусійними питаннями, порушеними під час конференції, стали проблеми забезпечення прозорості роботи органів місцевої влади, їх готовності та можливостей співпрацювати з громадськістю, зловживання місцевою владою своїми повноваженнями, ефективного використання специфічних ресурсів певних регіонів, забезпечення належного інформаційного супроводу діяльності влади та громадськості на місцях, сприяння наближенню українських практик до європейських стандартів тощо.

У конференції взяли участь випускники Української школи політичних студій, які представляли центральні та місцеві органи влади, а також організації громадянського суспільства Донеччини, Закарпаття, Києва, Львівщини, Одещини, Сумщини, Херсонщини, Хмельниччини, Чернігівщини.

За результатами конференції буде підготовлений методологічний посібник “Кращі практики співпраці влади та громадськості на місцевому рівні в Україні», який узагальнить обговорені під час заходу питання. Учасники конференції прийняли рішення створити Клуб місцевої демократії для обговорення актуальних питань місцевого значення у різних регіонах України, обміну досвідом, а також напрацювання рекомендацій щодо ефективної розробки політики на місцях.

Програма конференції

Список учасників конференції

«Керівні принципи ефективної співпраці влади та громадськості на місцевому рівні» (документ)

Олена Чебаненко «Керівні принципи ефективної співпраці влади та громадськості на місцевому рівні» (презентація)

Вадим Трюхан «Організація на місцях інформаційних заходів. Досвід представника центральної влади» (презентація)

Представники Лабораторії законодавчих ініціатив взяли участь у міжнародній конференції  «Громадський моніторинг як інструмент розвитку громадянського суспільства», котра відбулась 18-19 грудня 2010 року в м. Одеса. Конференція стала комунікативним майданчиком обміну досвідом для понад 50 представників НУО та регіональних мас-медіа з Одеської, Миколаївської, Херсонської областей та АРК Крим, які уже реалізували моніторингові проекти, або ж планують таку діяльність. Основними темами для дискусії стали проблеми ефективності інструментів участі громадськості в процесі прийняття рішень в Україні, роль громадського моніторингу в стосунках влади і суспільства, механізми здійснення такого громадського моніторингу, а також проблеми діяльності моніторингових організацій в сфері публічної політики і житлово-комунального господарства.

Організаторами конференції виступили Одеська обласна організація «Комітету виборців України», Східноєвропейський демократичний центр (Варшава, Польща) у партнерстві з Мережею підтримки реформ та Лабораторією законодавчих ініціатив. Даний захід став завершальним етапом реалізації проекту «Підготовка локальних ЗМІ та громадських організацій до моніторингу діяльності органів влади та політиків на півдні України».

Одним з основних доповідачів Конференції був Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут. У своїй презентації на тему «Інструменти участі громадськості у процесі прийняття рішень» він поділився загальноєвропейським досвідом механізмів та процедур участі громадськості у процесі прийняття рішень як на локальному і на національному, так і міжнародному рівнях, спираючись на Кодекс кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішень. Водночас Ігор Когут наголосив, що усім представникам громадянського суспільства потрібно знайти механізми та аргументи для того, щоб примусити владу повірити в те, що їй необхідно співпрацювати з громадськістю задля того, щоб залишатися владою. Така співпраця, поміж іншого, передбачає прозорість прийняття політичних рішень, підзвітність та підконтрольність влади перед громадськістю.

Від імені Мережі підтримки реформ програмний координатор Лабораторії законодавчих ініціатив Катерина Сідаш та секретар Громадянської асамблеї України Андрій Когут представили результати комплексного моніторингу «Місцеві вибори 2010». Окрім безпосередніх результатів експертного опитування інтерес учасників викликала форма моніторингу, методологічні аспекти та можливість застосування подібного досвіду під час майбутніх моніторингових проектів.

Результати комплексного моніторингу “Місцеві вибори 2010”

Презентація «Інструменти участі громадськості у процесі прийняття рішень» (Ігор Когут)

Кодекс кращих практик участі громадськості у процесі прийняття рішень (укр.)

Code of Good Practice for Civil Participation in the Decision-making Process (Eng.)

Лабораторія законодавчих ініціатив підготувала збірку кращих досліджень, які взяли участь у Першій щорічній міжнародні конференції «Парламентські читання». Тематика робіт – діяльність та місце парламенту у політичній системі України й інших країн, проблеми функціонування парламентаризму та пропозиції щодо їх усунення. Автори – молоді науковці, юристи та політологи, з України, Білорусі та Росії. Крім того, в публікації містяться доповідь директора Академії політичної освіти (Німеччина) Генріха Оберройтера «Парламентаризм: міжнародний досвід» та заступника голови парламентського комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування Юрія Ключковського«Концепція парламентаризму: український контекст».

Перша щорічна міжнародна конференція «Парламентські читання» відбулась в жовтні 2010 року в стінах Національного університету «Києво-Могилянська академія». Конференція започаткована до двадцятиріччя українського парламенту та ініційована Лабораторією законодавчих ініціатив й студентським науковим товариством правників «Scholaris», Факультетом правничих наук й Факультетом соціальних наук та соціальних технологій Національного університету «Києво-Могилянська академія». Проект відбувся завдяки підтримці Програми розвитку законотворчої політики України Програми сприяння парламенту України (ПСП ІІ). Партнерами виступили юридична компанія «Ващенко, Бугай та партнери», Інститут виборчого права, Фонд Конрада Аденауера, а також Студентський Юридичний журнал.

В перший день, 10 грудня, в рамках Конференції було проведено дві панельні дискусії. Тему першої дискусії – «Чи є свобода слова в Україні: сучасний стан» представивНіко ЛАНГЕ, Керівник Фонду Конрада Аденауера в Україні. Модератором виступив Ігор КОГУТ, Директор Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА», Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив.

Тема другої панельної дискусії –  «Майбутнє української журналістики у контексті світових тенденцій». У ній взяли участь Олександр МАРТИНЕНКО, Генеральний директор Інформаційного агентства «Інтерфакс-Україна», Андрій ШЕВЧЕНКО, Депутат Верховної Ради України, Голова парламентського комітету з питань свободи слова та інформації, Єгор СОБОЛЄВ, координатор Незалежного бюро журналістських розслідувань «Свідомо», член Проектної Ради Школи. професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА». Промодерував дискусіюОлег ХОМЕНОК, Голова Правління Інституту розвитку регіональної преси, Член Проектної Ради Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА».

По закінченню дня випускникам було урочисто вручено дипломи про успішне завершення програми.

11 грудня 2010 року  випускники Школи професійної журналістики мали змогу прослухати виступи закордонних експертів. Зокрема, Кай ГЕЛЬФРІЦ, Керівник академії журналістики, представник Об’єднання німецьких видавців журналів, розказав про сучасні виклики журналістики в цифровому світі. Він відзначив важливу соціальну роль медіа, використання цифрових технологій в щоденній роботі журналіста, а також створення мереж і спілок, які б забезпечували максимально оперативний обмін інформацією і ресурсами. Цифровий світ дає можливість розвиватися журналісту як “бренду”. Модератором обговорення виступив Олексій ПОГОРЕЛОВ, Генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси, член Проектної Ради Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА». Виступ Герхарда ГНАУКА, кореспондента “Die Welt” у Варшаві,  був присвячений темі «Писати або мовчати: журналісти і архіви спецслужб», який розповів про особливості роботи журналістів з секретними матеріалами. Модератором цієї дискусії виступив Ігор КОГУТ, Директор Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА», Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив. Вільям ГОРСЛІ, представник вільних медіа Асоціації європейських журналістів, Голова Британської секції Асоціації європейських журналістів, керівник британського Центру вільних медіа (CFOM), представив тему «Захист та безпека журналістів: європейські правила і реалії», де відзначив основні європейські стандарти у відповідній сфері й особливості їх дотримання. Промодерував виступ Андрій КУЛИКОВ, журналіст, ведучий програми “Свобода слова”, член Проектної Ради Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА».

У другій половині дня учасники конференції мали можливість поспілкуватися з Бьорном ЕРІКСЕНОМ, Екс-директором телевізійного відділу Європейської мовної спілки, який представив тему «Очікування та вимоги менеджменту стосовно критичної журналістики в організації сучасного телевізійного мовлення». В своєму виступі Бьорн ЕРІКСЕН розглянув жанри телевізійного мовлення, зокрема: щоденні головні і супровідні новини, тижневі закордонні новини, споживчі, фінансові, політичні, культурні огляди, дитячі новини, цілодобові новинні ефіри та документальні журналістські дослідження. Пан Еріксен зазначив, що телевізійне мовлення передбачає особливий підхід у створенні і поданні новин, зокрема правдивість, критичність, креативність, зрозумілість, образність тощо. Також Бьорн ЕРІКСЕН поділився своїм досвідом розповівши свою життєву історію про здобуття освіти та побудову кар’єри.

12 грудня 2010 року слухачі Школи професійної журналістики пройшли тренінг Максима САВАНЕВСЬКОГО, консультанта з інтернет-комунікацій, автора проекту Watcher.com.ua, на тему: «Використання новітніх медіа в роботі журналіста». Максим САВАНЕВСЬКИЙ закцентував свою увагу на інструментарії Інтернету для оптимізації роботи з інформаційним ресурсом.

Школа професійної журналістики “НОВА УКРАЇНА” – це майданчик для спілкування  професійних журналістів з різних регіонів України, обміну знаннями, досвідом, ідеями, ініціативами та інноваціями, а також для поглиблення знань та навичок роботи в різних жанрах.

Місією Школи є професійний розвиток та підтримка лідерів української журналістики, авторитетних та відповідальних представників професії, які поділяють та відстоюють високі стандарти журналістики, дотримуються етичних принципів, розуміють природу журналістської професії, є гнучкими до запровадження інноваційних підходів, сповідують ідеали незалежних засобів масової інформації у демократичному суспільстві та розділяють європейські цінності.

В рамках Четвертої сесії відбулося обговорення теми «Соціальна функція журналістики в Україні» (лектор: Н. ЛИГАЧОВА, шеф-редактор видань проекту «Телекритика»). Пані Наталя розповіла учасникам як поєднати побудову власної кар’єри з громадськими інтересами та знайти баланс між професійними досягненнями та високою суспільною місією журналістики. Наголосила на тому, що журналістам  необхідно пам’ятати особливості і потреби насамперед цільової аудиторії, а не редакції.

19 листопада 2010 року  слухачі Школи професійної журналістики мали змогу взяти участь у тренінгу голови правління Інституту розвитку регіональної преси О. ХОМЕНКА на тему: «Технології проведення журналістських розслідувань» та поспілкуватися з Д. ДОБРОДОМОВИМ, генеральним продюсером телеканалу «ЗІК» (автором та ведучим програми журналістських розслідувань «Хто тут живе?», випускником Школи професійної журналістики “НОВА УКРАЇНА” 2010 року) пропрактику проведення журналістських розслідувань на  прикладі роботи Агенції журналістських розслідувань «Інформатор».

20 листопада 2010 року слухачі Школи професійної журналістики пройшли тренінг Р.КОБЦЯ, аналітичного директора ГО «Ідеальна країна», кандидата філософських наук, на тему: «Аналіз державної політики для журналістів та редакторів ЗМІ». Пан Роман розглянув такі поняття як «політика», «державне управління», були обговорені властивості оптимальної політики та характеристики державної політики.

Також учасники школи прослухали лекції з професійної тематики, а саме: В.МАСЮК, директор ТзОВ “Галмедіа”, поділився досвідом ефективного управління ЗМІ, О.ПОГОРЕЛОВ, генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси, Член Проектної Ради, розповів журналістам про сучасні перспективи газетного бізнесу. Також учасники мали нагоду неформально поспілкуватися з М.МАРИНОВИЧЕМ, віце-ректором Українського католицького університету, прокризу моральності як стан українського суспільства. Пан Мирослав зауважив, що суспільство потребує особистісного «переформатування», оскільки у людини повинно бути в серці визначено, що є добре, а що погано – це основний непорушний закон, якого мають дотримуватися за будь-яких обставин (в тому числі, і насамперед, – журналісти).

Під час Четвертої сесії Школи виступив також В. СЕРГІЙЧУК, професор Київського національного університету ім. Тараса Шевченка з доповіддю на тему «Сторінки історії ОУН-УПА: погляд противників і прихильників», в якій пан Володимир проаналізував історичні факти, що стосуються ОУН-УПА та висловив свою позицію щодо даної теми.

Наприкінці дня було проведено підбиття підсумків Четвертої сесії Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА».

Школа професійної журналістики “НОВА УКРАЇНА” – це майданчик для спілкування  професійних журналістів з різних регіонів України, обміну знаннями, досвідом, ідеями, ініціативами та інноваціями, а також для поглиблення знань та навичок роботи в різних жанрах.

Місією Школи є професійний розвиток та підтримка лідерів української журналістики, авторитетних та відповідальних представників професії, які поділяють та відстоюють високі стандарти журналістики, дотримуються етичних принципів, розуміють природу журналістської професії, є гнучкими до запровадження інноваційних підходів, сповідують ідеали незалежних засобів масової інформації у демократичному суспільстві та розділяють європейські цінності.

Цього року коло Школи поповнилося ще 36 випускниками проекту. Ми прагнули наповненої широкоформатної дискусії, що дозволила би нам зрозуміти та ефективно донести думки й бачення один до одного, а також сформувати певне ціннісне уявлення про те, як далі має будуватися наше з Вами майбутнє та розвиватися наша країна.

Особливістю заходу стала надана учасникам можливість оцінювати думки експертів та висловлювати своє ставлення до проблеми за допомогоюоціночної системи SENSE, наданої партнером заходу – Компанією «РОСТ».

Конференція відбулася у форматі роботи двох панельних дискусій, під час яких учасники мали змогу почути виступи представників експертних кіл і, звісно, активно долучитися до дискусійного обговорення запропонованих питань:

• Панельна дискусія: «Мережеві соціальні групи як конструктори політично-ідеологічного дизайну країни».
• Майстерня професійного досвіду випускників школи «Як можна зробити (У)країну кращою?».

Право вітального слова на відкритті заходу було надано: Ігорю КОГУТУ, Директору Української школи політичних студій, Голові Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, пану Аке ПЕТЕРСОНУ, Представнику Генерального Секретаря Ради Європи в Україні з координації програм співробітництва з Україною, Олександру ЧАЛОМУ, Члену Наглядової Ради УШПС, Надзвичайному і Повноважному послу України, Франсуа ФРІДРІХУ, Координатору Європейської Мережі Шкіл політичних студій Ради Європи та Артему МИРГОРОДСЬКОМУ, Директору ТОВ «Топфвелл Консалтинг Україна», Голові Ради Асоціації випускників УШПС, випускник УШПС 2007 року.

Робота першої панельної дискусії «Мережеві соціальні групи як конструктори політично-ідеологічного дизайну країни» тривала в інтерактивному режимі SENSE. Модератором виступила Дарка ЧЕПАК, Головний редактор  «Савік Шустер Студії», випускниця УШПС 2006 року, а експертами: Сергій ГАЙДАЙ, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства «Гайдай.Ком»; Альона СИБІРЯКОВА, Керуючий партнер Групи Компаній «Рост»; Франсуа ФРІДРІХ, Координатор Європейської Мережі Шкіл політичних студій Ради Європи та Денис БОГУШ, Президент Bohush Communication, Член Міжнародної асоціації паблік рілейшнз (IPRA), Член Ради IPRA (Council Member of IPRA), Віце-президент Української PR Ліги.

Учасникам конференції були запропоновані короткі виступи, які послугували поштовхом до обговорення, яке було сфокусовано на обговоренні таких ключових тем, як:

• Мережеві соціальні групи як майданчики накопичення соціального капіталу;
• Шлях до мережевого суспільства через горизонтальні соціальні зв’язки;
• Проникнення інновацій, нових ідей та практик – правило 150 («номер Данбера»).

Випускникам було запропоновано висловити свою думку з приводу наступних питань:

1. Чи можуть мережеві соціальні спільноти впливати на конструктори політико-ідеологічного дизайну країни?
2. Чи є вони учасником будь-якої мережевої спільноти (соціальної мережі в інтернеті, клубу)?
3. Якби член Вашої спільноти висунув свою кандидатуру на пост Президента України, Ви б його підтримали?
4. Яким чином Ви були б готові підтримати цього кандидата і сприяти його перемозі?

Після цього було це раз проголосоване перше питання – для розуміння зміни поглядів учасників дискусії. З порівняльними результатами можна ознайомитися нижче:

Другу панель «Майстерня професійного досвіду випускників школи «Як можна зробити (У)країну кращою?» модерував Олег ПЕТРЕНКО, 1-й заступник Генерального директора (1st Deputy CEO) Медичного центру “Універсальна клініка “Оберіг”, випускник УШПС 2006 року.

До обговорення було запрошені експерт: Володимир БОГАТИР, Заступник Міністра юстиції України, випускник УШПС 2009 року; Денис БУГАЙ, Адвокат, керівник (партнер) «Юридичної компанії «Ващенко, Бугай та партнери», випускник УШПС 2009 року; Юрій БОВА, Міський голова м. Тростянець, випускник УШПС 2006 року; Дмитро ВОЛОШЕНКОВ, Заступник Голови Одеської обласної державної адміністрації, випускник УШПС 2009 року;Олександр БОГУЦЬКИЙ, Директор-президент ТОВ «Міжнародна комерційна телерадіокомпаніїя» (ICTV), Керівник групи Starlight Media, випускник УШПС 2006 року. Ідеєю цієї дискусійної платформи було показати бачення та сприйняття суспільних процесів в Україні випускниками Школи різних років.

Також у рамках роботи конференції відбулася Урочиста церемонія вручення дипломів учасникам УШПС-2010, у якій взяли участь Ігор КОГУТ, Директор Української школи політичних студій, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, Аке ПЕТЕРСОН, Представник Генерального Секретаря Ради Європи в Україні з координації програм співробітництва з Україною та Франсуа ФРІДРІХ, Координатор Європейської Мережі Шкіл політичних студій Ради Європи.

Наступного дня, 7 листопада 2010 року, відбулися Збори Асоціації випускників УШПС, на яких було представлено Звіт Ради Асоціації та обраноновий склад Ради Асоціації випускників УШПС.

Після цього розпочалася спільна робота випускників над «Ціннісним меморандумом країни», документом, представленим до розгляду випускниками 2010 року. Фасилітаторами обговорення виступили Сергій ГАЙДАЙ, Директор зі стратегічного планування соціально-інжинірингового агентства «Гайдай.Ком» та Наталія СОКОЛЕНКО, Спеціальна кореспондентка «Вікна-Новини», СТБ, випускниця УШПС 2010 року.

Ініціатива проведення регіональних конгресів стала результатом III – го Самміту глав держав і урядів держав – членів Ради Європи (Варшава, 16 – 17 травня 2005 року). Перший захід відбувся в березні 2006 року в Варшаві – в ньому взяли участь близько 200 представників громадянського суспільства країн Центральної та Східної Європи. Місцем проведення Другого регіонального конгресу було обрано м. Київ.

Мета Конгресу – створення платформи для обговорення лідерами провідних національних неурядових організацій ролі НУО в процесах розвитку та консолідації демократії, розгляд можливостей та перспектив регіонального співробітництва, напрацювання резолюції і рекомендацій щодо діяльності НУО в регіоні.

Під час Київського регіонального конгресу НУО планується обговорення двох ключових тематичних блоків:

1. «Роль НУО в процесі розвитку і консолідації демократії»;
2. «Регіональне співробітництво НУО: проблеми та перспективи».

Київський регіональний конгрес неурядових організацій – це триденна конференція, учасниками якої стануть понад 160 осіб, в тому числі:

• лідери провідних неурядових організацій з України, Російської Федерації, Польщі та Білорусі (125 учасників);
• лідери впливових НУО з Азербайджану, Вірменії, Грузії, Молдови, країн Балтійського регіону та Словаччини (15 учасників);
• представники Ради Європи;
• міжнародні експерти;
• ЗМІ.

Список учасників Київського регіонального конгресу НУО формується на основі:

• пропозицій Організаційного комітету та регіональних партнерів;
• аплікаційних заявок, заповнених представниками НУО з України, Російської Федерації, Беларусі та Польщі (останній термін подачі – 8 листопада 2007 року (четвер).

Українська школа політичних студій (УШПС) була започаткована Генеральним директоратом з політичних справ Ради Європи  у 2005 році з нагоди 10-річчя вступу України до організації. Діяльність УШПС спрямована на створення єдиного комунікаційного простору для людей, орієнтованих на успіх, базові гуманістичні цінності та демократичні принципи. Її метою є також застосування інноваційних освітніх підходів та створення можливостей для обміну досвідом між лідерами з різних сфер суспільного життя. Школа забезпечує всебічну підтримку та ціннісне орієнтування учасників мережі.

17 вересня сесію відкрили Ігор Когут, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив та Дмитро Волошенков, Заступник Голови Одеської обласної державної адміністрації, випускник УШПС.

Після цього у рамках сесії відбулись такі дискусійні платформи:  «Україна та Росія: питання зовнішньої політики і безпека» (доповідач Ніколай Петров, Член наукової ради Московського Центру Карнегі, Програма «Суспільство та регіональна політика») та «Виклики та перспективи адміністративної реформи» (доповідач Ігор Коліушко, Голова Центру політико-правових реформ).

У своєму виступі пан Петров розповів про особливості зовнішньої політики Росії та інвестиційний клімат держави. Лектор, зокрема, акцентував увагу на документі про програму ефективного використання зовнішньополітичних факторів з метою довготривалого розвитку Російської Федерації, у зв’язку із чим також зауважив, що зовнішня політика повинна перш за все сприяти збалансованому розвитку країни.

У дискусії учасники Української школи політичних студій взяли участь разом із слухачами Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА». Зустріч продовжилась презентацією діяльності Лабораторії законодавчих ініціатив, а також нових програм Української школи політичних студій.

Другий день сесії розпочався  з роботи в групах (тема: «Ціннісний меморандум країни»), яку провели Наталія Амельченко, Завідуюча кафедрою політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», кандидат філософських наук, доцент, та Ігор Когут, Директор Української школи політичних студій, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив.

Після цього відбулися такі дискусійні платформи: «Питання регіональної політики та місцевого самоврядування в українській політичній дискусії» (модератор – Сергій Гриневецький, Народний депутат України, Перший заступник Голови Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони ). Спільно зі слухачами Школи професійної журналістики пройшла також дискусійна платформа «Оцінка судової реформи в Україні» (модератор: Віктор Агєєв, Адвокат, керуючий партнер адвокатської компанії «Агєєв, Федур і партнери», Директор ПП «Агєєв Ріелті», Голова Української третейської спілки, випускник УШПС; доповідач: Станіслав Шевчук, Доктор юридичних наук, професор Національного Університету «Києво-Могилянська Академія»). Лектор акцентував увагу на визначальному значенні Конституційного Суду для суспільного життя країни, пояснивши це тим, що суди такого рівня перебувають в певному сенсі над законом, формуючи основоположні принципи та ідеї життя суспільства.

Крім того, учасники заслухали доповідь Олега Петренка, Директора зі стратегічного розвитку клініки «ОБЕРІГ», випускника УШПС на тему «Право на здоров’я та державна політика охорони здоров’я», під час якої були розглянуті впливові фактори політичного, економічного та суспільного життя сучасної України, діяльність уряду та суспільства країни щодо зміцнення здоров’я населення, засади та принципи роботи медичного обслуговування, а також створення системи охорони громадського здоров’я як ідеологічно нової системи.

Остання дискусія була присвячена темі: «Глобальна зміна клімату: наслідки та можливості для України»; її провела старший викладач кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська академія», випускниця УШПС Олена Маслюківська. У своїй доповіді пані Маслюківська зосередила увагу на руйнівних складових діяльності людини, які впливають на клімат планети. Доповідач також висвітила проблему негативних наслідків глобальної зміни клімату, зокрема, процеси міграції, зникнення багатьох видів рослин та тварин, збільшення кількості, інтенсивності та тривалості посух, повеней та тропічних циклонів, проблему танення арктичних льодовиків. У підсумковій тезі лектор зазначила, що позитивним наслідком таких процесів стане необхідність віднайдення нового способу та стилю життя, розробки нових джерел енергії та оптимізації використання природних ресурсів. Закінчився день роботою в групах (тема: «Ціннісний меморандум країни»).

Третій день сесії продовжився груповою роботою (тема: «Ціннісний меморандум країни»), яку підсумували Завідуюча кафедрою політології Національного університету «Києво-Могилянська академія», кандидат філософських наук, доцент Наталія Амельченко та Директор Української школи політичних студій, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут.