Інше | Лабораторія законодавчих ініціатив

Видання книги Марти Студенної-Скрукви «Український Донбас. Обличчя регіональної ідентичності»

У рамках видавничої програми УШПС відбулися презентації перекладу книги польскої науковиці Марти Студенної-Скрукви «Український Донбас. Обличчя регіональної ідентичності». Переклад вийшов за підтримки Лабораторії законодавчих ініціатив та фонду «Відродження».

У полі наукових інтересів авторки з Польщі регіональні ідентичності Східної Європи, зокрема так званої пограничної зони між Україною та Росією. Авторку, окрім всього, цікавить поняття «руська культура України» («ruska kultura Ukrainy»).

Авторка сфокусувалася на науковій літературі свого предмету, розлогому соціологічному матеріалі, публіцистиці доби української незалежності, опублікованих документах, різнопланових наративних джерелах, інтернет-ресурсах, а також неопублікованому матеріалі українських (зокрема, донецьких) дослідників.

Книгу Марти Студенної-Скрукви можна вважати однією з перших ластівок регіональної ідентичності – в фокусі дослідження якої саме Донбас. Науковиця зробила величезну роботу, проаналізувавши багато джерел та дослідивши різні аспекти існування регіону.

«Український Донбас. Обличчя регіональної ідентичності» – добрий зразок мультидисциплінарного дослідження, що поєднує методи та підходи різних дисциплін.

Примірники книги можна отримати в офісі Лабораторії законодавчих ініціатив за попереднім запитом.

Пропозиція до державної політики у сфері розвитку електронних послуг (Policy Paper)

Одним з головних пріоритетів багатьох демократичних країн світу визнано розвиток відкритих, гнучких, орієнтованих на співробітництво і взаємодію електронних послуг. Глобалізація та запровадження електронного врядування породжує запит громадян та суб’єктів господарювання на електронні послуги, підвищення їхньої мобільності на внутрішньому ринку та забезпечення обслуговування економіки майбутнього. Світовий досвід демонструє, що в сучасних умовах електронні послуги є якісним інструментом забезпечення відкритості, прозорості та ефективності діяльності органів влади, а також вагомим джерелом конкурентної переваги.

Електронний спосіб надання послуг передбачає можливість для громадянина чи бізнесмена отримати необхідну інформацію (довідку, соціальну допомогу, ліцензію, дозвіл) в режимі он-лайн у будь-який зручний час за принципом 24/7, без відвідування органу влади.

Чинна система надання адміністративних послуг в Україні є непрозорою, мало доступною, закритою для суб’єктів звернення та потребує негайного впорядкування й оптимізації адміністративних послуг та поетапного запровадження їх надання в електронній формі.

Головними вимогами суб’єктів звернення є надання доступних та прозорих, безпечних та некорумпованих, найменш затратних, швидких та зручних, зрозумілих та надійних адміністративних послуг. Послуги такої якості можна ефективно забезпечити шляхом запровадження електронних послуг.

У дослідженні аналізується поточний стан сфери надання електронних послуг, розглядаються світові моделі надання електронних послуг та оптимальна модель для України, досліджується механізм оптимізації порядку надання адміністративних послуг, аналізуються умови успішної реалізації державної політики у сфері розвитку системи надання електронних послуг.

Підготовка аналітичних матеріалів у форматі Policy Paper є частиною проекту, який реалізує Лабораторією законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Пропозиція до розробки державної політики електронної ідентичності в Україні (Policy Paper)

Серед основних пріоритетів розвитку України у напрямку побудови нової політики державного управління є використання системи електронного врядування з властивими інструментами відкритої та прозорої он-лайн взаємодії держави з громадянином із залученням новітніх інформаційно-телекомунікаційних технологій.

Така взаємодія спрямована на надання державою електронних безконтактних послуг та передбачає спілкування між громадянином та державними органами, що надають послуги, через певні інтерфейси інформаційних систем з використанням механізмів електронної ідентифікації та протоколів її підтвердження (автентифікації), які мають бути засновані на принципах безпеки та гарантіях впевненості у встановленні ідентичності обох сторін такої взаємодії.

У дослідженні аналізуються проблеми технологічного, організаційного, соціально-економічного характеру, які стоять на заваді ефективної, надійної та безпечної інфраструктури електронної ідентифікації України. Також розглядаються можливі варіанти подолання цих проблем.

Е-демократія в Україні: рекомендації щодо впровадження політики та забезпечення її результативності (Policy Paper)

Документ присвячено питанню вироблення політики е-демократії в Україні. На думку авторів документу, е-демократія може бути визначена як оди з пріоритетних напрямків державного будівництва, який вимагає чіткої взаємодії всіх гілок влади, органів державного управління та місцевого самоврядування. Е-демократія не може розглядатись як окрема політика поза політикою демократизації як такої. Разом з тим вона спроможна суттєво посилити та прискорити демократичні процеси у всіх сферах державного життя.

Відбувся семінар для журналістів “Східне партнерство та нові виклики для України”

24-25 квітня 2014 року, у м. Київ Лабораторія законодавчих ініціатив спільно з Українською національною платформою Форуму громадянського суспільства Східного партнерства за підтримки Європейської комісії провели семінар для журналістів «Східне партнерство та нові виклики для України».

Метою семінару було інформування представників ЗМІ про політику Східного партнерства, його особливості, цілі та види діяльності, а також покращення якості матеріалів засобів масової інформації та налагодження співпраці з неурядовими організаціями, експертами, які беруть активну участь у виконанні Національної платформи Східного партнерства Форум громадянського суспільства.

Під час семінару журналісти мали можливість поспілкуватися з експертами з питань співробітництва України та ЄС щодо лібералізації торгівлі України з ЄС, а також візової, екологічної та енергетичної політик. Крім цього представники ЗМІ дізналися як і де шукати якісну і цікаву інформацію про політику Східного партнерства, а також які типові помилки роблять журналісти, висвітлюючи тему європейської інтеграції та Східного партнерства зокрема, а також як уникнути таких помилок. Участь у семінарі взяли близько 30 журналістів регіональних та київських ЗМІ.

24 квітня 2014 року семінар розпочався виступом Андрія Когута, координатора РГ 4 “Контакти між людьми” Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства. Експертом було представлено цілі, структура та формат роботи Східного партнерства. Окремо було наголошено про Форум громадянського суспільства, як майданчика для залучення громадянського суспільства до роботи у рамках Східного Партнерства. Андрій Когут відмітив, що головним викликом для Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства протягом попередніх років роботи та у майбутньому залишатиметься робота над реалізацією завдань, які необхідно виконати для підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС.

Наступним перед журналістами виступив їх колега, журналіст Сергій Сидоренко, який спеціалізується на висвітленні європейської інтеграції. Сергій поговорив із журналістами щодо широко розповсюджених міфів про європейську інтеграцію, які використовуються у ЗМІ. Також Сергій пояснив журналістами структуру Європейського союзу, що допоможе їм краще аналізувати інформацію щодо прийняття рішень у ЄС. Крім того, було пояснено деяку термінологію, яку часто плутають журналісти, зокрема роз`яснено різницю між такими термінами як «Рада Європи», «Європейська Рада» та «Рада Європейського союзу».

Наступні виступи експертів були присвячені темі «Угода про Асоціацію як компас реформ для України». Під час цієї панелі виступили Дмитро Шульга, директор Європейської програмної ініціативи Міжнародного фонду «Відродження» та Вадим Трюхан, екс-директор Координаційного бюро європейської інтеграції та євроатлантичного співробітництва. Експерти окреслили для учасників передісторію стосунків Україна-ЄС щодо підписання Угоди про Асоціацію, а також розповіли про сучасний стан перемовин щодо підписання усіх частин Угоди. На думку Вадима Трюхана, підписання Угоди про Асоціацію є інструментом європейських змін в Україні, також це буде імпульсом для розвитку секторального співробітництва, визначатиме порядок денний для реформ в Україні. Учасники активно цікавились досвідом інших країн, зокрема Польщі та Балтійських держав щодо вступу в ЄС, а також перевагами вступу до ЄС та підписання Угоди про Асоціацію з ЄС для різних секторів української економіки.

День логічно продовжився виступом Вероніки Мовчан, директора з наукової роботи, керівника Центру економічних досліджень, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Її виступ був присвячений лібералізації торгівлі України з ЄС. Після ознайомлення учасників із деякими теоретичними аспектами лібералізації торгівлі, експерт окреслила для учасників структуру зовнішньої торгівлі України та розповіла про різні торгівельні режими України. З метою запобігання перекручуванню інформації в медіа, експерт також розповіла учасникам про різницю між такими етапами економічної інтеграції як «зона вільної торгівлі», «митний союз», «спільний ринок» та «економічний та валютний союз». Також було пояснено різницю між термінами «квоти» та «тарифні квоти», що журналісти теж часто плутають. У своєму виступі експерт також розповіла про економічну частину Угоди про Асоціацію та висвітлила як підписання Угоди впливатиме на такі галузі як сільське господарство, харчова промисловість, легка промисловість, металургія тощо. Окрему увагу у виступі Вероніки було приділено впливу Угоди на ціни та асортимент товарів. На думку експерта, основна додана вартість Угоди про Асоціацію для України полягає у гармонізації регуляторного середовища.

Наступного дня перед учасниками виступила Ірина Сушко, керівник громадської ініціативи «Європа без Бар`єрів». Вона висвітлила тему візової лібералізації та відповіла на численні запитання журналістів, що підкреслюють інтерес громадян України до цієї теми. Ірина розповіла про план дій із візової лібералізації та останні візові новації, підготовлені Європейським союзом для України, зокрема щодо цін, тривалості віз та необхідних документів.

Зоряна Міщук, виконавчий директор ВЕГО «МАМА-86», висвітлила тему екологічних викликів європейської інтеграції. Зоряна підкреслила, що європейська інтеграція стала каталізатором реформ в сфері екології. В рамках секторальної бюджетної підтримки ЄС фінансує програму «Підтримка реалізації Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року», про яку більш докладно розповіла Зоряна. На думку експерта, екологія є однією із найскладніших та найкоштовніших сфер реформування в рамках європейської інтеграції для України, сумарний обсяг необхідних коштів для інвестування – близько 40 млрд. євро. Крім того, в ЄС – дуже високі стандарти в сфері захисту довкілля, що означає для України велику роботу над гармонізацією законодавства. Експерт також окреслила екологічні пріоритети порядку денного «Україна – ЄС» та навела результати оцінки виконання екологічних пріоритетів порядку денного, що проводився громадськими організаціями.

Остання дискусійна панель була присвячена темі енергетичної співпраці Україна – ЄС. Антон Антоненко, виконавчий директор аналітичного центру Dixi Group, розповів про базові документи, що регулюють енергетичну співпрацю Україна – ЄС, а також співпрацю у рамках енергетичного співтовариства. Також експерт окреслив діяльність підгрупи «Енергетична безпека», РГ 3 «Довкілля, зміна клімату та енергетична безпека» Форуму громадянського суспільства Східного партнерства. Також у цій панелі виступив Святослав Павлюк, керівник програми ЄС «Угода мерів-Схід». Він розповів про європейську ініціативу, що залучає місцеві та регіональні органи влади до сталого енергетичного розвитку та захисту клімату, користаючись підтримкою Європейської Комісії. Ініціатива ґрунтується на добровільних зобов`язаннях місцевих рад поліпшувати якість життя мешканців за рахунок підвищення ефективності використання енергії та розширення сфери використання енергії з поновлюваних джерел, досягаючи при цьому скорочення викидів СО2 щонайменше на 20% до 2020 року.

Інфобюлетень № 4. Проект “Всеукраїнська ініціатива за чесні державні закупівлі в системі освіти”. Короткі підсумки проекту

У листопаді 2012 року Лабораторія законодавчих ініціатив і Центр Політичних Студій та Аналітики започаткували Всеукраїнську ініціативу за чесні державні закупівлі в системі освіти. Суть проекту полягає у комплексному дослідженні закупівельної діяльності субрегіональних органів влади під час забезпечення навчальних процесів у чотирьох областях та Криму.

Відповідними партнерами на місцях стали експерти Центру політичного аналізу и прогнозування “Крим”(м. Сімферополь), Центру досліджень регіональної політики (м. Суми), ГО “Батьківщина” (м. Макіївка), Центру політичного аналізу та виборчого консалтингу(м. Луцьк), ГО “Євросоціум” (м. Харків).

Цілями даного проекту є:

• налагодження взаємодії між бюджетними організаціями та громадськістю;

• обмін досвідом між регіонами України;

• проведення фінансового аналізу відділів освіти;

• виявлення проблем у сфері державних закупівель відділами освіти;

• представлення рекомендацій для поліпшення Законодавства України в сфері державних закупівель.

Регіональні цільові програми та бюджети областей: перші підсумки моніторингу-2013

Фінансова самодостатність місцевих бюджетів є проблемою номер один в порядку денному розвитку місцевого самоврядування. Бюджети територіальних громад на понад 60% залежать від субвенцій, дотацій та трансфертів з державного бюджету. Збільшення ресурсної бази місцевих бюджетів – це мрія політиків як від влади, так і опозиції. Відповідні законопроекти народжуються дюжинами, але законами з них стають хіба одиниці. Отже, якби місцеві потреби були б задоволені у повному обсязі, то чи змогла б місцева влада витратити ці кошти ефективно та прозоро?

Експерти дослідили питання доступності інформації про регіональні цільові програми в економічній сфері (сільське господарство, розвиток підприємництва, енергоефективність, будівництво тощо), і одночасно – доступність інформації про відповідні видатки бюджетів областей, АР Крим, м. Києва та Севастополя.

У більшості регіонів України регіональні цільові програми, а також програми соціально-економічного розвитку доступні безпосередньо на сайтах обласних державних адміністрацій або обласних рад регіональні. Разом з тим, у 9 регіонах наявні лише переліки з реквізитами рішень обласних рад. Це дещо ускладнює вільний доступ до текстів програм, оскільки структура сайтів не є типовою, і для пошуку відповідної інформації необхідно витратити достатньо часу.

На користь цього свідчить, наприклад той факт, що чиновники Державної служби України з питань регуляторної політики та підприємництва не мали можливості повністю проінвентаризувати всі наявні регіональні програми у сфері підтримки підприємництва. У відповідному переліку на сайті служби для Івано-Франківської, Львівської, Миколаївської, Полтавської, Херсонської областей, АР Крим та м. Києва є лише посилання на реквізити, але повні тексти програм відсутні.

Але більш важливою на сьогодні проблемою є доступність інформації про фінансування регіональних цільових програм. Програми, що передбачають певну підтримку економічної діяльності, розробляються, як правило, для сфер сільського господарства, енергоефективності, розвитку підприємництва, інвестицій тощо. Важливо, що у багатьох випадках ці програми передбачають три категорії джерел фінансування – за рахунок державного бюджету, місцевих бюджетів та з інших джерел, тобто приватних коштів або коштів міжнародної технічної допомоги. При цьому, у більшості випадків звіти про результати реалізації програм не публікуються. Відтак платникам податків практично неможливо визначити не тільки ефективність виконання, але й за рахунок чого досягнутий результат. Наприклад, якщо кредитування малого та середнього бізнесу за рахунок приватного сектору в певному регіоні становить понад 10 млн.грн., то чи є сенс витрачати на це з обласного бюджету ще 500 тис. гривень?

Практика публікації бюджетної звітності обласними держадміністраціями є ще більш несистемною. Регіональні програми прийняті для виконання заходів за рахунок всіх бюджетів регіону (обласного, бюджетів міст, інших територіальних громад). Разом з тим,– на сайтах обласної влади можуть бути опубліковані звіти про виконання лише обласних бюджетів (без бюджетів інших громад на території області). Як варіант, інформація по місцевим бюджетам може бути представлена лише у вигляді агрегатів, або ж обласна держадміністрація обмежиться інформацією лише про власні видатки як головного розпорядника бюджетних коштів.

Ці тенденції сформувалися, на нашу думку, через двозначні положення статті 28 Бюджетного кодексу України стосовно доступності інформації про бюджети. У статті передбачено, що інформація про виконання бюджету, в т.ч. місцевого за видатками і кредитуванням бюджету має бути представлена деталізовано за групами функціональної класифікації.

Тобто, якщо йдеться про місцеві бюджети, немає однозначної вказівки, чи потрібно наприклад зазначити лише групу “Інші послуги, пов`язані з економічною діяльністю”, або розшифрувати напрями, з яких вона складається, зокрема – “Фінансування енергозберігаючих заходів”, “Підтримка малого і середнього підприємництва” тощо. Якщо саме таких змістовних рядків у звіті про виконання місцевого бюджету немає, громадянину практично неможливо встановити обсяг коштів, переданих на фінансування конкретної регіональної цільової програми. Це стосується і програм у сфері сільського господарства.

На прикладі однієї з програм підтримки агропромислового комплексу в АР Крим можна побачити, наскільки є узгодженими бюджетний процес та процес вироблення галузевої політики.

Автономна Республіка Крим у порівнянні з іншими регіонами України у 2012 році отримала найбільший обсяг підтримки агропромислового комплексу за рахунок державного бюджету – майже 165 млн.грн.¹ , що становило 8,7% усього обсягу підтримки АПК з держбюджету. Основна частка цих коштів (118 млн.грн.) була використана на підтримку хмелярства, закладення молодих садів та виноградників, що для Криму цілком логічно.

Що в цій ситуації нелогічно – обсяг сільськогосподарського виробництва Криму за даними Мінекономрозвитку та Держстату України за 9 місяців 2013 року (тобто наступного за одержанням значної бюджетної підтримки) впав майже на 4%, що взагалі є нонсенсом для такої галузі, як агропромисловий комплекс. АПК України у 2013 році стабільно зростав: плюс 3% за 9 міс., плюс 13,7% за рік.

Менше з тим, у 2013 році, згідно даних Мінагрополітики, Крим знову є одним з лідерів за обсягами підтримки – 30,8 млн.грн., або 7% загального обсягу (враховані програми підтримки тваринництва, хмелярства та виноградарства).

При цьому апетити місцевої влади в рази перевищують можливості бюджету. У Криму в 2012-2013 роках діяла регіональна цільова програма розвитку аграрного сектору², яка передбачала фінансову підтримку АПК за рахунок державного бюджету 453,2 млн.грн. у 2012 році, 374,8 млн.грн. – у 2013 році. За рахунок бюджету республіки додатково планувалося фінансувати 24-25 млн. грн. щорічно.

Відкриємо звіт про виконання бюджету Криму за 2012 рік (розміщений на сайті Верховної Ради України). Закладено в бюджеті лише 13,7 млн. з 24, профінансовано – 2,8 млн. грн., тобто п`ята частина. Основна частка цих коштів пішла на підтримку сільгоспвиробників за збереження поголів`я молочних корів (2,3 млн.грн.), що, знову ж таки на 40% менше показника, закладеного в згаданій програмі.

Далі – більше. У 2013 році (дані за січень-вересень) з державного бюджету на виплату дотації фермерам за утримання та збереження молодняку великої рогатої худоби в Крим надійшло майже 1,8 млн. грн., що взагалі не було передбачено регіональною програмою розвитку АПК!

Тепер про результати. Звіт Ради Міністрів АР Крим за 2012 рік³ повідомляє про те, що з метою «стабілізації молочного тваринництва» 11 підприємств одержали підтримку з республіканського бюджету в сумі 3,1 млн. грн. Тобто на 800 тис. більше показаних у звіті про виконання бюджету. При цьому інфографіка на сайті Ради Міністрів АРК доповідає про … 500 тис. гривень виділених на підтримку молочного скотарства за 2012-2013 роки, і, відповідно – зростання поголів`я худоби на 15%. Це чудово, бо програма планувала це зростання взагалі на рівні 1-2%. А звіт Ради Міністрів АР Крим одночасно каже про скорочення поголів’я худоби у 2012 році на 4%… Але ж очікуваний результат підтримки молочного скотарства у програмі був взагалі вказаний інший – збільшення надоїв на 1 корову…

Хіба в цьому випадку можна говорити про якусь узгодженість регіональної програми з бюджетним процесом на рівні регіону та країни? А також про фактично проведені видатки бюджету регіону – 500 тис., 2,3 млн., 3,1 млн. гривень – яка цифра правильна?

Цей випадок наведений виключно для порівняльного аналізу положень регіональних цільових програм та бюджетного процесу. Він не має на меті дати оцінку дій органів влади або доцільності державної підтримки сільського господарства.

У наступних матеріалах будуть більш детально проаналізовані тенденції, пов`язані з регіональними цільовими програмами та бюджетним процесом.

Матеріал підготовлений в рамках проекту «Моніторинг прозорості підтримки економічної діяльності на регіональному рівні», що фінансується Міжнародним фондом «Відродження».

[1] Дані про держпідтримку АПК надані Мінагропродом на запит про одержання публічної інформації.

[2] http://zakon2.rada.gov.ua/krym/show/rb0658002-11/print1384280617865071

[3] http://www.rada.crimea.ua/textdoc/ru/6/project/817pr.pdf

[4] http://www.ark.gov.ua/images/itog_site_21.jpg

Четверта щорічна конференція випускників школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА»

Вже традиційно, завдяки підтримці програми «Засоби масової інформації» Міжнародного фонду «Відродження» Лабораторія законодавчих ініціатив провела 31 січня – 1 лютого 2014 року в м. Київ Четверту щорічну конференцію випускників Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА». Протягом чотирьох років функціонування Школи її випускниками стали близько 80 журналістів із усієї України. Щорічна Конференція випускників спрямована на підтримку спільноти журналістів та сприяє обміну ідеями, спілкуванню та втіленню нових ініціатив.Після урочистого відкриття, де з вітальним словом виступили Ігор Когут, голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, директор Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА» та Лілія Баран, Міжнародний фонд «Відродження», конференція розпочалася обговоренням теми «Медіа до і після Вільнюського саміту: куди рухається галузь?». До виступу було запрошено Дмитра Гнапа, координатора і репортера, агентство Слідство.Інфо; журналіста, Hromadske TV. Д. Гнап розповів про нові медіа проекти, що з`явилися на українському ринку у листопаді-грудні 2013 року. Окресливши специфіку кожного з них, Д. Гнап розповів учасникам про редакторську політику Hromadske TV, а також подальші можливості монетизації проекту. Експерт разом з учасниками обговорили тенденції у висвітленні політичних та соціальних новин в умовах, що склалася в країні.

Наступна тема була присвячена питанню безпеки журналіста та безпеки персональних даних, що є особливо актуальним з огляду на деякі законодавчі новели, прийняті Верховною Радою України цього року та політично-соціальну ситуацію. Цю тему висвітлили Людмила Панкратова, адвокат, медіа юрист, тренер таДмитро Снопченка, тренер, фахівець IT-консалтингової компанії «Об`єднання Юг». Л. Панкратова окреслила права журналістів та відповідальність за порушення права журналіста на професійну діяльність. Також, особливу увагу було приділено правам журналістів у зв`язку із подіями грудня-січня 2013-2014 рр. На думку експерта, більшість порушень прав журналістів, що мали місце у цей період, мають спільні риси, що свідчать про порушення державою Україна ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також, медіа експерт зазначила, яких дій мають вживати журналісти для захисту своїх прав: фіксувати усі факти правопорушень, протестувати та широко повідомляти про такі випадки міжнародним організаціям, звертатися до юристів та адвокатів, які допоможуть скласти усі види заяви та проконтролюють виконання усіх необхідних у цьому випадку процедур. Д. Снопченко зосередився на технічних аспектах безпечної роботи журналістів. Експерт зауважив, що за останні 30 років суттєво розширився перелік можливих засобів для безпечної роботи в Інтернеті, не змінилося лише ставлення людей до своїх персональних даних. Журналісти, на його думку, можуть стати жертвою цільової або «віяльної» атаки. Д. Снопченко зосередив свою увагу на основних загрозах, які виникають у сучасних умовах при використанні комп`ютеру та Інтернету та методах попередження таких загроз.

Наступний день конференції був присвячений новітнім тенденціям та викликам у медіа сфері. До виступу на тему «Журналіст в цифрову епоху: запити ринку та стандарти роботи» було Олега Шинкаренко, мультимедійного журналіста та Інну Гадзинську, редактора, Корпоративні медіа, Вейсберг і партнери. Олег Шинкаренко розповів учасникам про свій досвід роботи мультимедійним журналістом-фрілансером, якими інструментами він послуговується у своїй роботі та які переваги мають ті чи інші мікрофони, камери для якісної роботи мультимедійного журналіста-фрілансера. І. Гадзинська зосередилася на питаннях, на які має собі дати відповідь кожне медіа задля свого ефективного розвитку у цифрову епоху. Зокрема, на думку експерта, варто звернути увагу на джерела витрат, фінансування та бюджет; аудиторію; надання сервісів; знати бажання користувача та конкурентів в обличчя; розуміти свої конкурентні переваги. І. Гадзинська також висловила думку, що майбутнє медіа за соціалізацією, локалізацією та мобільністю.

Виступити та обговорити тему перспективності та прибутковості онлайн-проектів був запрошений Дмитро Лисицький, віце-президент, керівник Інтернет-бізнесу, UMH Group. На думку експерта новинні проекти в Інтернеті не зможуть заробляти кошти на підписці та бути самоокупним, монетизуватися, якщо вони не пропонують унікальну інформацію своєму читачеві. Д. Лисицький відмітив, що складнощі знаходження рекламного бюджету полягають у необхідності задовольнити потреби як свого читача/глядача, так і рекламодавця. На українському медіа ринку більшість рекламодавців – це великі FMCG компанії, які консолідують ринок. Крім того, експерт рекомендував також звернути мас-медіа увагу на компанії онлайн-торгівлі, які дійсно вкладають кошти у своє просування та можуть реально виміряти зиск від розміщення своєї реклами в тих чи інших виданнях. Д. Лисицький також звернув увагу учасників на той факт, що в українському сегменті Інтернету за трафіком високі позиції займають сервісні сайти, а не медіа, тому простору для розвитку ще дуже багато. Експерт порадив учасникам використовувати спеціалізовані програми типа Google Analytics та Google AdSense в якості перших кроків із монетизації онлайн-проектів.

Закінчилася конференція обговоренням перспектив розвитку мережі випускників Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА».

*Школа професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА» – це майданчик для спілкування професійних журналістів, обміну знаннями, досвідом, ідеями та ініціативами, а також для поглиблення професійних знань та навичок роботи в різних жанрах задля виховання та формування авторитетних лідерів української журналістики, які б розділяли та відстоювали найвищі стандарти журналістики, дотримувалися етичних принципів, розуміли суть та природу журналістської професії, сповідували ідеали незалежних засобів масової інформації у демократичному суспільстві, розділяли європейські цінності. Школа – єдина програма в Україні, яка формує спільний світоглядний комунікативний майданчик для професійного спілкування серед авторитетного журналістського середовища з різних регіонів України та сприяє доланню стереотипів.

Бюджет-2014: Системні ризики вартістю понад 188 млрд грн

Значне навантаження на видаткову частину бюджету за рахунок програм державної допомоги підприємствам суттєво підвищує ризик дефолту, тому що надана допомога не сприяє економічному зростанню, а отже – добробуту громадян, платоспроможному попиту та відповідно збільшенню доходів бюджету. Неякісний аналіз при прийнятті урядових рішень про надання державних гарантій вже призвів до того, що у 2014 році державі доведеться виплатити понад 2 млрд грн кредитів, залучених компаніями під державні гарантії.

Не зважаючи на те, що країна перебуває на межі дефолту, уряд продовжує практику неефективного фінансування підприємств і цілих галузей. У такий спосіб марно витрачаються бюджетні кошти та невиправдано підвищуються соціальні очікування працівників підприємств, що одержують бюджетну підтримку.

Загалом втрати бюджету від надмірної та неефективної державної допомоги підприємствам, непрозорих та неконкурентних державних закупівель та недолікам в адмініструванні податку на додану вартість, а також інших схем із ознаками корупційних ризиків, складуть понад 188 млрд грн або майже 24 млрд дол. США. Це майже половина витратної частини проекту бюджету на 2014 рік. В разі ж належного адміністрування податку на доходи фізичних осіб та податку на землю, що складають основу надходжень місцевих бюджетів, та інвентаризації менш значних схем «вимивання» коштів із бюджету, то сума втрат державного бюджету перевищить 200 млрд грн що еквівалентно 25 млрд дол. США.

За оцінками керівника програм «Лабораторії законодавчих ініціатив» Дениса Чернікова у вугільній галузі бюджетна підтримка собівартості видобутого вугілля за період 2009-2013 років зросла вдвічі. При цьому собівартість видобутку вугілля у 2,5 рази перевищує його ринкову ціну. Видатки на технічну модернізацію шахт в бюджет практично не закладаються. Показово, що в бюджеті-2014 на підтримку собівартості закладена сума, яка в точності відповідає видаткам 2013 року (13 301 847,8 грн). Тобто не проведено аналіз вигід і витрат, не використано програмно-цільовий метод, за яким повинна працювати бюджетна система України. Враховуючи досвід попередніх років, запланована сума може збільшитися на 70% або 100% упродовж 2014 року (понад 26 млрд.грн.), але чи вистачить у бюджеті коштів на її виплату – велике питання.

При тому, що експорт електроенергії торік склав 4,3 млрд грн, уряд планує для цієї галузі пільгові кредити на суму 2,7 млрд грн. Бюджет працює з електроенергетикою собі у збиток.

Видатки на будівництво та розвиток автодоріг у 2014 році заплановані втричі менше, ніж повернення боргів у цій галузі. Але уряд продовжує знов набирати боргів в автодорожньому комплексі – ще на 2,3 млрд грн.

Недооціненою є роль малого та середнього бізнесу в зростанні економіки. Мікрокредитування малого і середнього бізнесу заплановано лише на суму 11,2 млн грн. Це майже в 20 разів менше, ніж було передбачено урядовою програмою стимулювання розвитку економіки на 2013-2014 роки і в понад тисячу разів менше фінансування вугільної галузі. При цьому малий і середній бізнес формують як мінімум п’яту частину доходів зведеного бюджету України.

Серед інших недоліків проекту бюджету Денис Черніков зазначив факт «ненадання вперше за останні роки урядом розрахунку втрат бюджету від пільг в оподаткуванні. Як показав досвід останніх років, абсолютні суми втрат суттєво завищуються, тому ті галузі, які дійсно потребують стимулів, не можуть скористатися податковими пільгами».

За оцінками директора Фундації «Відкрите суспільство» Івана Сікори, «можна стверджувати про більш як 100 млрд. грн. втрат лише при здійсненні закупівель за бюджетні кошти (майже 12,5 млрд дол. США), якщо брати за основу 30% «відкатів» та офіційні оцінки вищих посадових осіб щодо втрат бюджету через корупційні ризики при закупівлях, що були зроблені в 2011 році. Це складає ¼ витратної частини бюджету. На рівні міського бюджету Києва це більше 4,1 млрд грн щорічно або більше 0,5 млрд дол. США». Серед інших корупційних ризиків, варто відзначити на думку експерта наступні: орієнтовно 5–7 млрд грн не попадають в бюджет через практику контрабанди нафтопродуктів. За експертними оцінками, 25-33% світлих нафтопродуктів невідомо звідки взялись на ринку, а це означає втрати бюджету від ненадходження акцизу від імпорту нафтопродуктів. Інше джерело прибутків – різниця яка осідає у довірених бізнес-структур при торгівлі газом українського видобутку шляхом гри на значній різниці в цінах між вартістю українського та імпортного газу. Вартість такої гри цінами – 3,15 млрд дол. або більше 25 млрд грн.

Неповернення ПДВ продовжує виступати інструментом кредитування економіки з боку експортерів. «Комісія» посередників за допомогу у поверненні ПДВ експортерам складає 3-5 млрд дол. США (24-40 млрд грн) при тому, що в 2014 році половину сплаченого ПДВ експортери зможуть взагалі не побачити при застосуванні вексельних схем розрахунків. В результаті виходить, що понад 188 млрд грн можна було б оптимізувати в разі зменшення корупційних ризиків або спрямувати ці кошти на потреби структурної перебудови економіки та інші цілі.

Окремо Іван Сікора торкнувся політики бюджетної централізації. На його думку, «політика бюджетної децентралізації (віддати 60% зведеного державного бюджету місцевим радам) так і залишилася передвиборчою обіцянкою Партії регіонів». У планах на 2013 рік частка місцевих бюджетів за доходами склала лише 46%, а за видатками ще менше – 43%. Показово, що навіть у 2012 році частка місцевих бюджетах за доходами складала 51%, а за видатками – 45%. У проекті державного бюджету на 2014 рік прогноз є ще гіршим – хоча абсолютний обсяг місцевих бюджетів порівняно з 2013 роком виріс на 6,7%, до 234,9 млрд. гривень, він складає лише 47% від прогнозу доходів зведеного бюджету – 498,9 млрд грн. Існуюча бюджетна політика централізації фінансових потоків приводить до залежності місцевих еліт від уряду через механізм бюджетних трансфертів.

Іван Сікора та Денис Черніков висловили пропозиції щодо підвищення ефективності бюджетної політики. На їх думку, необхідним є повноцінне застосування програмно-цільового методу при управлінні публічними фінансами, впровадження міжнародних стандартів у сферах державної підтримки підприємств та державних закупівель. Важливо також змістити акценти бюджетної політики на реальну підтримку малого та середнього підприємництва.

Посилання на новину в ЗМІ:

http://glavcom.ua/news/178188.html

http://www.epravda.com.ua/news/2014/01/15/414927/

Проект «Громадське лобіювання стандартів державної допомоги ЄС» фінансується Міжнародним фондом «Відродження» та виконується ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив».

21-23 листопада журналістів вчили цікаво висвітлювати європейську інтеграцію

21-23 листопада 2013 року Лабораторія законодавчих ініціатив за підтримки Європейської програми Міжнародного фонду «Відродження»провела семінар «Сучасні виклики в Європейському союзі крізь призму актуальних сфер співробітництва України з ЄС та ключові аспекти європейської економічної інтеграції України».

Cемінар в рамках проекту «Сприяння покращенню у висвітленні журналістами європейської тематики: серія інформаційних семінарів-тренінгів для представників ЗМІ» спрямований на підвищення професійного рівня українських журналістів, зокрема з питань європейської інтеграції та європейської тематики в цілому. У семінарі взяли участь журналісти, що представляють різні види мас-медіа, а також блогери з багатьох міст України.

Семінар розпочався панельною дискусією, що була присвячена питанням державної допомоги підприємствам та впровадження стандартів ЄС у цій сфері. Своїми думками з цього приводу поділилися Денис Черніков, керівник аналітичних програм Лабораторії законодавчих ініціатив та Андрій Лучик, головний редактор газети «Хроніки Любарта», що має значний досвід роботи у ЗМІ розповів про його досвід висвітлення цієї теми в ЗМІ.

Д. Черніков розповів про основні тенденції та етапи у сфері державної підтримки господарювання в Україні, зазначивши, що з 2011 року, із запровадженням Податкового кодексу України, в нашій державі, не зважаючи на багаторічну практику панування звуженого формально-галузевого принципу у наданні державних ресурсів для підтримки економічної діяльності, існує значний потенціал для трансформації цієї системи, який складається з:

впровадження альтернативних підходів у вигляді горизонтальних (спільних для багатьох секторів економіки) форм підтримки;
поширення критеріального підходу (наявності кількісних та якісних умов для надання підтримки);
подальшого удосконалення механізмів інвентаризації, аналізу практики державної підтримки.

Також експерт надав огляд правил державної допомоги ЄС, що є цілісним механізмом, що забезпечує ефективне спрямування бюджетних та інших ресурсів держав-членів ЄС на проведення структурних перетворень в економіці та підвищення конкурентоспроможності суб`єктів спільного ринку Європейського Союзу. Андрій Лучик навів приклади власних журналістських матеріалів, де висвітлювалася ця тематика, зокрема щодо Луцького автомобільного заводу та заводу Електронмаш.

Після цього учасники познайомились із Олександром Шатковським, експертом з державних закупівель та Олексієм Шалайським, головним редактором видання “Наші гроші”, які висвітлили тему впровадження стандартів ЄС в системі державних закупівель. О. Шатковський розповів учасникам про проблемні моменти здійснення державних закупівель в Україні, виділив серед них часту зміну законодавства, внесення суттєвих змін до редакції законопроекту між 1 та 2 читаннями, що є сумнівним з точки зору регламенту та свідчить про неналежну фахову експертизу, велику кількість винятків у діючому законі, незастосування закону державними та комунальними суб`єктами господарювання, не працюючий розділ закону про реверсивний електронний аукціон, неоднозначно сформульовані в законі підстави застосування процедури закупівлі в одного учасника. Також експерт зосередився на практичних проблемах участі у торгах. О. Шалайський розповів про те, як проект «Наші гроші» здійснює моніторинг розподілу бюджетних коштів та яким чином будь-який журналіст може долучитися роботи у цій сфері.

Наступного дня, 22 листопада 2013 року відбувся виступ Тараса Качки, екс-першого заступника директора Державного департаменту з питань адаптації законодавства Міністерства юстиції України, та Дарії Марчак, екс-редактора напряму «Економічна політика і реформи», Forbes.ua. Такий тандем експерта та професійного журналіста надав учасникам можливість дізнатися більше про зону вільної торгівлі як можливість для модернізації торгівельних відносин та економічного розвитку України як у теоретичному, так і практичному планах. Д. Марчак розпочала свій виступ із сильних та слабких сторін створення зони вільної торгівлі із ЄС, зазначивши, що як прибічників, так і незгодних із ЗВТ із ЄС багато, але аргументи одних сильніші, а інші просто кричать голосніше. Д. Марчак відмітила, що український виробник банально боїться конкуренції, а крім того в нашій державі немає культури інвестицій в модернізацію підприємств. Також журналістка розповіла про найяскравіші приклади маніпуляцій в ЗМІ щодо теми європейської інтеграції України. Одним із найяскравіших прикладів журналістка назвала використання в ЗМІ суми в 165 мільярдів євро, які начебто потрібні для адаптації технічних регламентів до стандартів ЄС. Звідки взялася ця цифра – невідомо, але медіа активно користуються нею. На думку Т. Качки, Україна має бути експортно-орієнтованою державою, тому що по деяким групам товарів ми не споживаємо стільки, скільки виробляємо або збираємо (у сфері сільського господарства). Т. Качка також відмітив, що в нашій державі повільно, але впевнено відбувається адаптація законодавства до європейського, що в довгостроковій перспективі невідмінно принесе зиск українській економіці. Експерт наголосив, що в нашому регіоні ЄС є чудовим прикладом із трансформації держав і українська держава може і має цим скористатися.

Після цього Ольга Шевченко, завідувач сектору стратегій регіонального розвитку відділу регіонального розвитку Національного інституту стратегічних досліджень, поділилася своїми знаннями та думками щодо регіонального співробітництва між Україною та ЄС. О. Шевченко познайомила журналістів із ключовими поняттями із сфери регіонального розвитку та регіональної політики та окреслила основні моменти державної стратегії регіонального розвитку на період до 2020 року. Особливу увагу експерт приділила транскордонній співпраці, яка є одним з інструментів прискорення процесів наближення рівня життя населення прикордонних територій до середньоєвропейського забезпечення вільного перетинання товарами, особами і капіталами державного кордону. О. Шевченко відмітила, що підписання Угоди про Асоціацію з ЄС відкриває нові широкі можливості для кожного регіону: підвищення темпів розвитку; удосконалення структури виробництва; покращення становища у соціальній сфері; отримання стимулу для ведення торгівлі з країнами ЄС; активізація потенціалу внутрішнього розвитку; відкриття ринків України для товарів, вироблених у Європі, та ринки європейських країн для товарів внутрішнього виробника; збільшення обсягів експорту товарів та підвищення рівня доходів. Також експерт поділилася із учасниками корисними контактами, де можна знайти необхідну інформацію щодо регіональної політики та регіонального розвитку.

Наступна панель була присвячена питанню модернізації вищої освіти в Україні. Цю тему висвітлила Олена Оржель, менеджер з моніторингу проектів, Національний темпус-офіс в Україні. О. Оржель в інтерактивній формі поговорила із учасниками про такі програми як Темпус, Еразмус Мундус та програма Жана Моне, а також Еразмус Плюс та окреслила, як громадяни України можуть скористатися цими можливостями, наголосивши, що не тільки студенти можуть скористатися ними. Також експерт розповіла, на що журналістам слід звертати увагу при висвітленні теми модернізації вищої освіти в Україні.

Семінар було продовжено виступом Анни Голубовської-Онісімової, експерта Проекту ЄС «Додаткова підтримка Міністерству екології та природних ресурсів України у впровадженні програми галузевої бюджетної допомоги» на тему «Досвід ЄС в реалізації життєздатної екологічної стратегії України». Експерт перш за все зазначила, що програма бюджетної підтримки ЄС – це новий інструмент співробітництва, міжнародна угода для підтримки реалізації взаємно визнаних стратегічних реформ, фактично це отримання бюджетом коштів від іноземної установи за умови дотримання узгоджених умов здійснення платежу. Бюджетна підтримка екологічного сектору полягає у наданні підтримки задля досягнення пріоритетів, визначених Національною стратегією з питань охорони навколишнього середовища. Показниками виконання програми є наближення природоохоронного законодавства України до законодавства ЄС, посилення інституційної спроможності для реалізації нової політики, а також практичні результати із впровадження національної екологічної політики у різних галузях: стабілізація викидів від електростанцій до рівня 2011 року, покращення якості поверхневих вод, покращення переробки відходів, збільшення площі природоохоронних територій. Наостанок відбулася зустріч із Романом Ніцовичем, головним редактором видання “Українська енергетика UA-Energy.org”. Редактор поділився із учасниками своїми міркуваннями щодо того, як цікаво висвітлювати в ЗМІ питання енергоефективності, енергетичної політики та сталого розвитку.

В останній день учасники мали змогу подискутувати щодо перспектив Вільнюського саміту із Ігорем Когутом, головою Ради Лабораторії законодавчих ініціатив та Геннадієм Друзенко, керівником практики в сфері права ЄС юридичної фірми “Constructive Lawyers” (Україна), віце-президентом Інституту європейської інтеграції (Польща). Учасники не могли залишити поза свою увагою події 21 листопада 2013 року, а саме постанову Кабінету Міністрів України призупинити, в інтересах національної безпеки України, процес підготовки підписання Угоди про Асоціацію із ЄС. Г. Друзенко піддав сумніву правомірність цієї постанови, оскільки така постанова змінює засади зовнішньої політики України, що є законодавчо визначеними. Експерти погодилися, що ЄС не без своїх внутрішніх проблем, про що яскраво свідчить приклад Греції, але відкриття ринку в довгостроковому плані буде корисним для України. Крім того, згода ЄС підписати Угоду – це дуже великий крок назустріч, своєрідний історичний шанс для України.

Також після цього відбудеться обговорення учасниками проблем та можливостей висвітлення європейської інтеграції в ЗМІ. В кінці семінару учасники отримали завдання із підготовки практичних завдань із тематики семінару.