Публічна лекція «Допомогти чи тиснути, або як досягти максимуму у стосунках з владою»

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив спільно з Інститутом лідерства та управління Українського католицького університету та Ярославом Юрчишиним, виконавчим директором Transparency International Ukraine, в рамках реалізації Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Лектор: Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Ukraine.

Під час лекції було використано матеріали Керівних принципів на тему «Адвокаційна діяльність та її особливості у роботі з парламентом». Це перше видання, яке систематизувало теоретичні знання процесу здійснення політики та адвокації та наявний досвід реалізації парламентських адвокаційних кампаній, набутого громадською коаліцією Реанімаційний Пакет Реформ у співпраці з Лабораторією законодавчих ініціатив протягом 2015-2016 років, з метою надати громадським активістам, керівникам організацій, працівникам адвокаційних та комунікаційних напрямків ГО, представникам влади та спеціалістам з бізнесу, які працюють у сфері налагодження стосунків з урядовими структурами (government relation) розуміння як ефективно може взаємодіяти суспільство та влада за допомогою адвокації.

Наталя Бордун

Наталя Бордун, директорка Інституту лідерства та управління Українського католицького університету, привітавши учасників у стінах Українського католицького університету, запросила їх до розмови про те, як спільно будувати майбутнє України. Пані Наталя наголосила на необхідності спільної роботи громадського сектору та влади.

“Протистояння важливе і потрібне, але воно не творить. Творить те, що відбувається у співпраці”
Ярослав Юрчишин

Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Ukraine, презентуючи Керівні принципи адвокаційної діяльності, зосередив особливу увагу необхідності розбудови власних інституцій та механізмів взаємодії з ними.

“На жаль, в Україні дуже багато позиченого в Радянському Союзі, а не створено власноруч. Ми не перебудували стосунки суспільство-влада; ми не перебудували управління державою – інституції називаються українськими, а по суті вони, в переважній своїй більшості, залишились пострадянськими, в кращому випадку. Політичних партій ми так і не збудували, лише політичні проекти з закритим фінансуванням, з відсутністю внутрішньопартійної демократії.

Тривалий час життя в чужих державах навчив нас не вірити один одному. Це одне з найбільших проклять нашого суспільства.

Ми, як суспільство, так давно жили під владою поляків, австрійців, росіян, німців, будь-кого, що коли сформували власну владу, все одно живемо в опозиції до неї. Тобто, що влада не робить, ми завжди шукаємо підтекст.

Чому українці в рейтингу щастя завжди пасуть задніх? Історично склалося, що українцям виявляти щастя – це підставлятися. Прийде КДБ і запитає, чого ти щасливий?”
Ярослав Юрчишин
“У нас із вами є два варіанти: або й далі жити у опозиції до власної держави, або взяти відповідальність за нашу державу і будувати її. Найлегший шлях – іти у владу, але хто вас туди пустить. Нові люди у владі наражаються на шалену критику від своїх колишніх партерів.

Є можливість допомагати владі і не йдучи у владу, проте це складніше. У розвинутому світі існує велика кількість механізмів, як долучити до управління державою максимальну кількість людей. Один з найвідоміших – присутній і в Україні – це децентралізація.

Якщо аналізувати країни Східної Європи, Латинської Америки та навіть країни Західної Європи, то можна побачити, що українське громадянське суспільство має просто унікальний вплив на прийняття рішень. Мало де петиція, позиція, акція, може вплинути на неприйняття закону. Це як добре, так і погано.

В Україні найбільш ефективним механізмом на даний момент є механізм, про який ми не так вже багато й знаємо, – це адвокація”

Що таке адвокація?

Адвокація – це діяльність, спрямована на переконання та мотивацію влади вирішувати суспільні проблеми відповідно до пропозицій та із залученням громади.

З чого складається цикл політики?

Складові циклу політики:

  • Виявлення проблеми;
  • Сприйняття проблеми групами інтересів;
  • Формування порядку денного;
  • Вироблення рішення;
  • Впровадження політики;
  • Моніторинг та оцінка політики.

Участь громадськості при визначенні та пріоритизації проблем, обранні оптимальних шляхів її вирішення, прийнятті рішень, розробці планів їх реалізації та контролю результатів, робить процес втілення політичних рішень відкритим та підзвітним, що є необхідним атрибутом ефективності державного управління.

Як планується адвокаційна кампанія?

Для складання ефективної стратегії адвокаційної кампанії необхідно відповісти на два блоки запитань стосовно зовнішнього середовища (оточення, в якому потрібно буде здійснювати кампанію) та внутрішніх аспектів (нашої спроможності її втілити).

Фактори оцінки зовнішнього середовища:

  1. Цілі і завдання кампанії.
  2. Поточна політична ситуація.
  3. Ключові стейкґолдери.
  4. Ключове повідомлення кампанії.
  5. Канал донесення ключового повідомлення.

 Фактори оцінки внутрішнього середовища:

  1. Сильні та слабкі сторони, виклики та можливості.
  2. Послідовність кроків здійснення кампанії, складання поетапного плану.
  3. Механізм оцінки втілення кампанії.

Парламентська адвокація суттєво залежить від процедури законотворчості і на різних її етапах потребує різних підходів – підсумував Ярослав Юрчишин.

Олександр Заславський

Олександр Заславський, заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, окреслив витоки ідеї підготовки Керівних принципів з адвокаційної діяльності, а також розповів про діяльність Лабораторії законодавчих ініціатив у рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Зокрема, Олександр розповів про досвід Лабораторії законодавчих ініціатив у підтримці низки адвокаційних кампаній протягом 2015 – 2016 рр. Так, ЛЗІ підтримувала адвокаційну кампанію спрямовану на розширення прав жертв політичних репресій радянської доби, адвокаційну групу з податкової реформи та адвокаційну групу з податкової реформи. Лабораторія законодавчих ініціатив запропонувала експертам цих трьох груп підготувати аналітичні документи – Policy Papers, які є певними аналогами Білих книг, й запровадити визначені елементи циклу політики в законодавчий процес.

Одним з результатів підтримки цих адвокаційних кампаній є ухвалення законопроекту в цілому «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 – 1991 років», який ґрунтується на підготовленому Лабораторією законодавчих ініціатив аналітичному документі (Policy Paper) «Відновлення прав жертв політичних репресій». Варто зауважити, що цей закон ухвалили через три роки після того, як розпочалася адвокаційна кампанія. Тому, треба бути готовими до того, що результати проведення адвокаційної кампанії можуть бути відтерміновані у часі.

Про перебіг адвокаційної кампанії, присвяченої підготовці законопроекту про забезпечення прав жертв політичних репресій докладно розповідається у презентованих Керівних принципах.

Ярослав Юрчишин, Любомир Гультай, Олександр Заславський

Зміна політичних еліт: чи можна виховати доброчесних політиків і чиновників?

Про досвід Української школи політичних студій у студії Громадського радіо Наталя Соколенко і Андрій Куликов розмовляли зі Світланою Матвієнко, Головою Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, і Оленою Макеєвою, випускницею УШПС 2017 року.

Наталя Соколенко: Скільки вже випусків Української школи політичних студій і чи Ви можете ствердно відповісти тепер на питання, чи можна виховати доброчесних політиків і чиновників, чи ні?

Світлана Матвієнко: Зараз ми вже маємо 12 повноцінних випусків. Школа працює з 2006 року і зараз триває набір на тринадцяту групу Школи. Набір триває до 31 січня і ми закликаємо всіх небайдужих, активних і професійних заповнювати заявки.

Щодо питання, чи можливо виховати доброчесних політиків. Я думаю, що виховання починається в дитячому садочку і в родині, а ми вже намагаємося надати такого ціннісного каркасу вже сформованим особистостям. Тому що, якщо подивитися на середній вік школярів, як ми їх називаємо, це приблизно 33 – 34 роки. Тому що, зазвичай, ми відбирали людей до 35 років і цього року вирішили боротися з ейджизмом всередині самих себе і підняли планку до 40 років. Але завжди зазначаємо, що якщо люди вважають, що вони спроможні, здатні і цікаві, адекватно себе оцінюють і бачать себе в майбутньому політичному і суспільному житті, у будь-якому разі подавати анкети, тому що ми завжди робимо винятки, які підтверджують правила.

Виховати, я думаю, не зовсім можливо, проте можливо змінити певні уявлення людей, які вже знаходяться на державних посадах або планують свою активну політичну діяльність. Ми працюємо з шістьма групами: це політики, державні службовці, юристи, журналісти, громадські діячі та представники наукової спільноти, і представники бізнесу.

Наталя Соколенко: Чому журналістам так пощастило бути окремою категорією в Українській школі політичних студій? Чому така роль важлива відводиться журналістам?

Світлана Матвієнко: Журналістам, правда, відводиться дуже важлива роль, тому що основою демократичного розвитку і стабільних суспільних трансформацій є свобода слова і свобода вираження. І ми мали навіть окремі школи для журналістів. Тому журналісти завжди мають свою квоту, вони яскраво представлені. Це, ми вважаємо, одні з найкращих журналістів країни, як тих, хто пише, так і тих, хто працює на телеканалах і на радіо. І, повертаючись до цього питання, мені здається, з журналістами найлегше працювати в тому сенсі, що вони мають надзвичайно активну життєву позицію, і вони потрапляють до Школи, за звичай, молодшими, ніж середній вік по групі.

Наталя Соколенко: Тут я мушу зізнатися, що 2010 року я також подала заявку до Української школи політичних студій і потрапила, до речі, з першого разу. Я знаю багато друзів, які не з першого, а з третього-четвертого, або і з п’ятого, разу подаючи заявки потрапляли до УШПС. Я тоді була розгублена, бо переміг Віктор Янукович на президентських виборах, і я не уявляла, як жити в цій країні далі. І Українська школа політичних студій як раз допомогла мені зорієнтуватися і допомогла зрозуміти, що треба домовлятися з носіями різних ідеологій, поглядів. І моє запитання до Олени Макеєвої, що Вас привело до школи політичних студій? Я читала ваше інтерв’ю, де ви зізнаєтеся в тому, що у вас немає політичних амбіцій і вам не подобається українська політика.

Олена Макеєва: Я, мабуть, не стандартний школяр цієї школи, тому що в  мене вже був досвід – я працювала в уряді і пішла разом з Наталією Яресько. Я шукала нові сенси, шукала відповідь на питання, чому нам не вдалося провести реформи, чому потрібно було йти, чому так побудована політика, що виконавчій та законодавчій владі так важко домовлятися. В мене було дуже багато питань,  і як людина, яка завжди шукає нові смисли і відповіді на питання, я шукала, де я можу повчитися. Так я потрапила на Школу політичних студій, де не тільки знайшла відповіді на свої питання, але й натхнення, я побачила нові перспективи для нашої країни разом з новими молодими лідерами.

Андрій Куликов: Наскільки шаленим був Ваш досвід в Українській школі політичних студій? Скільки вам довелося заплатити за навчання?

Олена Макеєва: Коли я працювала в уряді, то відкрила для себе свої нові риси характеру, я відкрила свої потужності. Мені завжди казали, що дуже багато працювала, в уряді я зрозуміла, що до того часу я просто відпочивала й насправді в мене є дуже багато енергії. Стосовно Школи: там я відкрила себе, як людину творчу. В першу чергу, завдяки людям, які вчилися поряд зі мною; я навчилася багато від тих людей, поряд з якими я знаходилась протягом цієї програми і я побачила наскільки можна креативно і творчо мислити, творчо вирішувати різні ситуації, в тому числі й конфліктні. Тому для мене це надзвичайно цікавий досвід і велика частина мого життя. І зараз мені більш зрозуміло, як будувати той конструктор, який називається держава Україна, і як проводити реформи більш ефективно.

Андрій Куликов: Скільки вам довелося заплатити за навчання?

Олена Макеєва: Навчання зазвичай безкоштовне, але будь-який студент Школи може надати благодійну допомогу, якщо вважає за потрібне.

Під час навчання головним для мене були люди, з якими я спілкувалась. Сьогодні мені не вистачає того спілкування, тих глибинних дискусій, які я мала протягом минулого року. Я з нетерпінням чекаю на кінець відбору, тому що випускники матимуть нагоду ще послухати лекції та продовжити спілкування. Це найцінніше в цій програмі.

Андрій Куликов: Чи не було у вас спокуси перейти у віртуальний світ?

Світлана Матвієнко: У нас було дуже багато спокус за ці 12 років. Але, ми не вважаємо, що навчання відбувається в традиційному форматі. Перша сесія Школи, яка відбувається в Києві, проходить саме в лекційному форматі, щоб показати групі лідерів думок і професіоналів високого класу з різних галузей. Проте, вже друга сесія повністю присвячена інтерактивному навчанню і читанню текстів, третя присвячена виключно питанню реформ і механізмам змін. Потім у Страсбурзі група вивчає, що відбувається всередині європейських інституцій – Раді Європи, Європарламенті, Європейському суді з прав людини.

Андрій Куликов: Чому Страсбург, а не Брюссель?

Світлана Матвієнко: Страсбург – дуже важлива територія для Європи. Це територія, де було вирішено і врегульовано багато конфліктних питань, і власне Європарламент працює і в Брюсселі, і в Страсбурзі. Саме в Страсбурзі можна побачити, як Франція і Німеччина вирішували свої проблеми, і це те місце, з якого можна взяти дуже багато для української ситуації.

Наталя Соколенко: Навчання у Українській школі політичних студій – це лише перший етап для випускників, далі вони потрапляють до Асоціації випускників УШПС. Така своя мережа. Як ви оцінюєте цю мережу? Вона є ефективною у вирішенні політичних, соціальних, суспільних завдань, чи може бути на її основі створена якась політична сила?

Світлана Матвієнко: Наразі спільнота УШПС нараховує понад 420 випускників школи. Одразу хочу сказати, що школа ніколи не перетвориться на політичну партію, тому що це зруйнує підвалини, на яких вона була створена. Школа створена рішенням Комітету міністрів Ради Європи як знак і привілей для України після закінчення Помаранчевої Революції. Такі школи працюють у 22 країнах і це величезна мережа. Серед наших випускників є люди і в «Силі людей», і «Демократичному Альянсі», і «Громадянській позиції», і в різних партіях, але основне, що ми маємо робити – це будувати міжпартійний діалог і підвищувати рівень політичної культури. Тому якщо випускники разом зберуться і будуть говорити про партії – це можливо, всередині школи про створення партій не йдеться. Школа є своєрідним ситом, яке відсіює професіоналів, прекрасних людей, які можуть відстояти свою ціннісну рамку, і не просто її відстояти, а й пропагувати в широкі маси

Наталя Соколенко: Але якщо разом зберуться і будуть говорити про цінності, і на цій основі вимагати робити зміну політичних еліт?

Світлана Матвієнко: Ми мали досвід подібної підтримки, ще до парламентських виборів 2014-го року ми прорахували приблизну кількість людей, які вперше потраплять до парламенту, і створили відому групу «Єврооптимісти». Це був дуже цікавий для школи досвід, тому що ми могли побачити, як потім на молодих людей впливає партійна дисципліна, і що з ними відбувається в стінах парламенту.

Андрій Куликов: Пані Олено, наскільки ви себе після УШПС відчуваєте причетною до політичної еліти? І, можливо, треба вже вести мову не про зміну еліт, а про ліквідацію поняття «еліта» як таке?

Олена Макеєва: Я теж дуже не люблю слова «еліта», і «політична еліта» звучить взагалі дуже дивно. Я себе відношу до категорії менеджерів, і як була менеджером, так і залишилася ним. В мене взагалі немає відчуття наявності якоїсь еліти в школі, там люди з різними компетенціями, з різними поглядами, але на основі цінностей нам вдається будувати діалог.

Світлана Матвієнко: Я вважаю, що школа є своєрідним ситом, яке відсіює професіоналів, прекрасних людей, які можуть відстояти свою ціннісну рамку, і не просто її відстояти, а й пропагувати в широкі маси.

Рольова гра АГОРА: відео

Рольова гра «АГОРА: Демократична процедура прийняття закону у Верховній Раді України», розроблена Лабораторією законодавчих ініціатив, дозволяє учням приміряти роль учасників процедури демократичного затвердження закону, пройти усі стадії законодавчого процесу: від попереднього розгляду законопроекту до його голосування у Верховній Раді.

Гра АГОРА дає учням змогу не тільки в ігровій формі ознайомитися з процесом законотворення в Україні, але й засвоїти майбутні соціальні ролі та цінності активного громадянства.

Рольова гра «АГОРА» є частиною методичних рекомендацій для вчителів загальноосвітньої школи з питань висвітлення тем «Виборчий процес», «Політична система в Україні: участь громадян», «Законодавство для молоді» і «Молодь в урядових програмах» як складових громадянської освіти.

Про переваги Гри АГОРА розповідають Лілія Гриневич, Міністр освіти і науки; Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив; Сергій Горбачов, директор СШ 148 ім. Івана Багряного м. Києва; Іван Пікуль, вчитель історії та правознавства СШ №148; Ігор Когут, директор Програми USAID РАДА.

Дякуємо нашим партнерам Internews Ukraine за підготовку відео.

Детально про підготовку та правила рольової гри «АГОРА: Демократична процедура прийняття закону у Верховній Раді України»

Гру АГОРА розроблено Лабораторією законодавчих ініціатив в рамках  Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Презентація концепції Зеленої книги щодо інформаційної безпеки виборчого процесу на Комітетських слуханнях «Засади електронного урядування у виборчому процесі»

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив разом з Комітетом Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку та International IDEA.

Фотограф: Олександр Коваленко

Олександр Данченко, Голова Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку, наголосив:

“Оскільки Україна перебуває на шляху демократизації, відповідних змін потребує не лише суспільство в цілому, але і всі його інституції. Зокрема, коли мова йде про виборчий процес, то передбачається широке використання сучасних інформаційних технологій і стандартизації механізмів під час його проведення.

Розвиток електронної демократії та електронного врядування не можливе без впровадження електронного волевиявлення”
Фотограф: Олександр Коваленко

Олена Матузко, Секретар Комітету Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку, зазначила:

“Чинне законодавство України поки не передбачає проведення електронного голосування, але іноземний досвід демократичних держав щодо електронних виборів має стати основою під час розробки та прийняття законодавчих актів, спрямованих на розвиток е-виборів та цифровізацію виборчого процесу.

Впровадження інформаційних технологій у вітчизняний виборчий процес має відбуватися з урахування найкращого правового досвіду провідних держав у розрізі як і прогресивного волевиявлення, так і захисту результатів волевиявлення під час електронного голосування”
Фотограф: Олександр Коваленко

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, зауважила, що зміни, які відбуваються в усьому світі, стимулюють до перемін й Україну. Зокрема, це стосується можливості того, що у 2024 році в Україні працюватиме електронний виборчий процес. Проте, буде великим перебільшенням твердження про готовність нашої держави до цього процесу. Зелена книга щодо інформаційної безпеки виборчого процесу, яку буде доопрацьовано за результатами сьогоднішніх обговорень та рекомендацій, має на меті пришвидшити цей поступ.

Фотограф: Олександр Коваленко
“На нашу думку, питання впровадження електронного голосування, виклики і ризики пов’язані з цим, а також низка інших дотичних й важливих питань є надзвичайно актуальними для України.

Електронне голосування це не лише інструмент за допомогою якого можна просто дізнатись результат волевиявлення громадян, у нашому розумінні це інструмент, що робить ефективнішим весь виборчий процес, а також збільшує рівень довіри до управління ним.

Правильно реалізовані рішення в сфері електронного голосування можуть підвищити рівень захисту голосів, пришвидшити обробку результатів і спростити процес голосування. Проте, такі рішення пов’язані зі значними проблемами. Якщо вони правильно не сплановані та не розроблені ретельно, вони можуть підірвати довіру до всього виборчого процесу”
Олександр Якименко
Програмний координатор в Україні, International IDEA

Електронізація виборчого процесу: налагодження міжінституційного діалогу та вироблення спільних позицій

Фотограф: Олександр Коваленко

Данило Мялковський, Начальник управління Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації, розповів про сучасні механізми захисту інформації у виборчому процесі. Пан Данило наголосив, що запровадження електронного голосування може стимулювати залучення молоді до виборчих процесів – процесів, які є дзеркалом стану розвитку демократії в державі. Впровадження електронного голосування вимагає не тільки перегляду інфраструктури забезпечення проведення виборів, а також і перегляду інституційних та ресурсних спроможностей України. Говорячи про практики забезпечення довіри до електронного голосування, Пан Данило наголосив на важливості надійного підтвердження особи того, хто бере участь у голосуванні. Таку процедуру можна провести, застосовуючи паспорт громадянина України у форматі ID-картки, а також запровадивши технологію цифрового підпису з використанням мобільних терміналів – mobile ID. Проте, особливої уваги заслуговує правове регулювання застосування цих технічних засобів.

Фотограф: Олександр Коваленко

Олександр Стельмах, Керівник Служби розпорядника Державного реєстру виборців, Центральна виборча комісія, зазначив, що вже 19 років у ЦВК функціонує єдина інформаційно-аналітична система «Вибори», яка охоплює всі етапи виборчого процесу. Серед складнощів та проблемних питань, які стоять на заваді якісного виборчого процесу, пан Олександр назвав зміну виборчого законодавства під кожні вибори; відсутність постійно діючих виборчих комісій; ігнорування у виборчому законодавстві нових технічних засобів; необґрунтоване скорочення фінансування інформаційних програм; незадовільний стан наповнення даними реєстру громадян та незадовільний стан отримання громадянами ID-карток.

Фотограф: Олександр Коваленко

Євген Яковенко, Заступник начальника управління у складі Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки Служби безпеки України, зауважив, що ЦВК однією з перших в Україні побудувала одні з найбільш значущих інформаційних систем – систему автоматизації виборів і систему державного реєстру виборців. На ці системи здійснюються цілеспрямовані хакерські атаки ворожих спецслужб. Два основні види атак: інформаційне поле, тобто створення несприятливого іміджу держави, а також безпосереднє втручання у роботу цих систем з ціллю блокування подачі інформації або її викривлення. На сьогодні СБУ успішно протидіє таким атакам.

Фотограф: Олександр Коваленко

Олександр Риженко, Голова Державного агентства з питань електронного урядування України, наголосив на важливості прийняття Закону України «Про електронні довірчі послуги», який сприятиме впровадженню нових виборчих технологій, електронних сервісів для громадян, які спростять обмін електронними документами між громадянами. Проте, досі невирішено низку питань, як от: доступу до інформації; цифрової нерівності між громадянами, які живуть у великих містах і в регіонах; покращення електронної ідентифікації громадян. Як і попередні спікери, пан Олександр, звернув особливу увагу на те, що будь-яка інформатизація потребує довіри громадян.

Міжнародний досвід використання інформаційно-телекомунікаційних технологій у виборчому процесі

Фотограф: Олександр Коваленко

Петер Вольф, Технічний керівник програм з питань виборів, конституційного будівництва та інформаційно-комунікаційних технологій у виборчому процесі, International IDEA, зосередив свою увагу на виборчих технологіях та основних тенденціях в контексті кібербезпеки. Серед ключових проблем кібербезпеки на виборах, Петер Вольф назвав DDoS атаки; взламування сайтів та маніпуляція змістом; злом систем, витоки інформації, збір інформації та даних; поширення дезінформації. Належною реакцією на кіберзагрози є національна міжвідомча координація; детальний аналіз усіх процесів, збільшення ресурсів для захисту, стримування, виявлення та протидії загрозам.

Фотограф: Олександр Коваленко

Проф. Керстен Шюрманн, IT University of Copenhagen, розповів про забезпечення виборів з використанням ІКТ та про те, яким чином можна захистити виборчі системи. Проф. Шюрманн звернув увагу на необхідність ретельної підготовки правової та технічної бази виборів для забезпечення їх прозорості та ефективності. Також він особливо наголосив на тому факті, що виключно технічна система виборів завжди є вразливою до кібератак, незалежно від того, наскільки добре вона захищена від хакерів. Необхідно мати неспростовні докази – папери (бюлетені), які можна перевірити після опублікування результатів. Добре працюють разом технології та паперовий слід (використання бюлетенів), адже лише технології не можуть гарантувати прозорість; а довіра до виборів формується якісно проведеним аудитом.

Фотограф: Олександр Коваленко

Петер Ербен, старший директор IFES в Україні, старший міжнародний радник з виборів, розкрив особливості використання виборчих технологій в Україні. Пан Петер зазначив, що десять років тому люди були сповнені оптимізму стосовно використання технологій у виборчому процесі, сьогодні ж, через кіберзагрози та постійні хакерські атаки, люди сповнені недовіри до цього процесу. Сьогодні йде регрес у використанні технологій у виборах саме через питання довіри. Технології мають переваги в швидкій обробці великих масивів даних, проте вони не заміняють старих «ручних» методів, а радше доповнюють та покращують їх. Пан Петер відзначив, що в Україні реєстр виборців (традиційно один з найбільш проблематичних аспектів виборів у всьому світі) є дуже гарним; відстає Україна в системі управління результатами виборів.

Фотограф: Олександр Коваленко

Олексій Кошель, Директор ВГО «Комітет виборців України», наголосив на важливості надзвичайно якісної, чітко прописаної законодавчої бази, аби уникнути додаткових ризиків при застосуванні нових технологій. Серед ризиків, які стоять перед виборчою системою України, пан Олексій назвав ризик постійного втручання з боку Росії, а також недовіру до результатів виборів.

Дорожня карта впровадження електронного врядування у виборчому процесі

Фотограф: Олександр Коваленко

Єгор Аушев, Керівник проекту Cyber Guard, співзасновник HACKEN, презентуючи концепцію Зеленої книги з інформаційної безпеки виборчого процесу, наголосив, що цей документ створений з метою представити експертному товариству та заінтересованим сторонам огляд чинного стану окремих питань інформаційної безпеки виборчого процесу, виявити проблемні ситуації, спробувати оцінити масштаби, динаміку і гостроту виявлених проблем, та подати можливості їх вирішення.

“Можна зробити загальний позитивний висновок про достатню зрілість відомих технічних рішень та достатній практичний досвід їх застосування, попри відомі ризики. Також, після системного розгляду усієї сукупності питань, стає очевидним, що кібер-загрози, які можуть становити небезпеку для виборчого процесу, тільки частково пов’язані з технічними вразливостями. Неадекватні уявлення про загрози та формування громадської думки про вразливість, є так само небезпечними і, можливо, навіть складнішими для протистояння”
Фотограф: Олександр Коваленко

Ігор Малченюк, Технологічний стратег, Microsoft, асоційований член, Українська інформаційно-безпекова група (НУО), наголосив, що у Зеленій книзі приділено значну увагу аналізу важливих компонентів виборчого процесу, як от електронний реєстр виборців, підрахунок голосів, захист персональних даних виборців. Кібер-атаки з боку іноземних держав є викликом національному суверенітету та представляють реальну загрозу для політичних систем, призводять до деградації довіри, до порушення цілісності даних та зниження використання технологій.

Фотограф: Олександр Коваленко

Віктор Жора, директор Infosafe IT, проаналізував еволюцію системи «Вибори»; дослідив, які технологічні зміни пройшла українська виборча система від 2002 до 2017 року; розкрив основні фази атак на виборчу систему України, як от несанкціоноване втручання, спотворення результатів, DDoS атаки; а також розповів завдяки яким крокам можна зробити виборчий процес в Україні більш безпечним. Пан Віктор наголосив, що Україна виступила в якості тестового майданчика для кібер-атак на виборчі системи по всьому світі. Питання кібер-безпеки є наріжним каменем у питанні довіри до виборчого процесу.

Фотограф: Олександр Коваленко

Володимир Фльонц, Голова ГО «Електронна демократія», звернув увагу, що термін «інтернет голосування» вже присутній в українському законодавстві. Пан Володимир зазначив, що зараз немає жодних перешкод для впровадження відкритого інтернет-голосування, важче запровадити таємне голосування. Без довіри до процесу голосування не виникає легітимності результатів обрання.

Фотограф: Олександр Коваленко

Наприкінці Комітетських слухань проф. Керстен Шюрманн продемонстрував приклад кібератаки на систему електронного голосування – злам машини для голосування. За допомогою власного комп’ютера, невеличкого пошуку необхідної інформації в інтернеті та нескладних маніпуляцій, за 5 хвилин проф. Шюрманн зміг увійти до системи машини для електронного голосування та змінити дані, які у ній зберігались.

Фотограф: Олександр Коваленко

Презентація аналітичного дослідження (Policy Paper) на тему «Пропозиції до політики щодо реформування сфери кібербезпеки в Україні»

14 грудня 2017 року під час Комітетських слухань «Засади електронного урядування у виборчому процесі» відбулася презентація аналітичного дослідження (Policy Paper) на тему «Пропозиції до політики щодо реформування сфери кібербезпеки в Україні».

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив разом з Комітетом Верховної Ради України з питань інформатизації та зв’язку та International IDEA.

У парламентських слуханнях взяли участь 42 особи, серед яких представники КМУ, профільних парламентських комітетів, представник ЦВК та представники НГО, що спрямовують свою діяльність на вдосконалення виборчого процесу в Україні.

Аналітичне дослідження (Policy Paper) на тему «Пропозиції до політики щодо реформування сфери кібербезпеки в Україні» містить ідентифікацію та опис проблеми; досліджує регуляторні принципи сфери кібербезпеки; аналізує реформу законодавства ЄС та її значення для кібербезпеки України; пропонує альтернативні варіанти й аналізує перешкоди та шляхи їх подолання.

Дослідження презентовано одним із його авторів – Єгором Аушевим, Керівником проекту Cyber Guard, співзасновником HACKEN.

Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, зауважила, що зміни, які відбуваються в усьому світі, стимулюють до перемін й Україну. Зокрема, це стосується можливості того, що у 2024 році в Україні працюватиме електронний виборчий процес. Проте, буде великим перебільшенням твердження про готовність нашої держави до цього процесу. Зелена книга щодо інформаційної безпеки виборчого процесу, яку буде доопрацьовано за результатами сьогоднішніх обговорень та рекомендацій, має на меті бодай частково заповнити цю прогалину.

Олександр Якименко, Програмний координатор в Україні, International IDEA:

“На нашу думку, питання впровадження електронного голосування, виклики і ризики пов’язані з цим, а також низка інших дотичних й важливих питань є надзвичайно актуальними для України.

Електронне голосування це не лише інструмент за допомогою якого можна просто дізнатись результат волевиявлення громадян, у нашому розумінні це інструмент, що робить ефективнішим весь виборчий процес, а також збільшує рівень довіри до управління ним.

Правильно реалізовані рішення в сфері електронного голосування можуть підвищити рівень захисту голосів, пришвидшити обробку результатів і спростити процес голосування. Проте, такі рішення пов’язані зі значними проблемами. Якщо вони правильно не сплановані та не розроблені ретельно, вони можуть підірвати довіру до всього виборчого процесу”
“Використання Інтернету, інтернету речей (IoT) та інформаційних технологій відкриває перед людством безмежні можливості, але й створює нові, дуже серйозні, загрози. Все більше інформації переміщується в онлайн і за останніми підрахунками у Світі вже понад 20 млрд пристроїв підключених до інтернету, що у кілька разів більше ніж населення Землі. Також на серверах збирається мільярди гігабайт різної інформації. Світ стає відкритим, та таке стрімке зростання потребує формування “правил гри””
Єгор Аушев
Керівник проекту Cyber Guard, співзасновник HACKEN
“Відсутність в Україні законодавчого забезпечення кібербезпеки в умовах гібридної війни значно підвищує ризики руйнування національної системи кібербезпеки (якщо така взагалі існує), а також ставить під сумнів участь українських складових забезпечення кібербезпеки на європейському та світовому рівнях. На сьогоднішній день в Україні відсутній єдиний центр координації роботи щодо законодавчого та нормативно-правового забезпечення ефективної системи кібербезпеки, яка б базувалась на комплексному аналізі наявного стану в цій сфері, викликів, наявних та потенційних загроз, враховувала інтереси усіх стейкголдерів, інтегрувалась в європейську та глобальну міжнародну систему кібербезпеки, мала б достатнє фінансове, організаційне, технічне, кадрове забезпечення”
Єгор Аушев
Керівник проекту Cyber Guard, співзасновник HACKEN

Підготовка та презентація аналітичних матеріалів у форматі Policy Paper є частиною проекту, який реалізує Лабораторія законодавчих ініціатив у рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Презентація аналітичного дослідження (Policy Paper) на тему «Пропозиції до політики щодо реабілітації осіб з порушеннями здоров’я»

21 листопада 2017 року в готелі «Київ» пройшла презентація аналітичного дослідження (Policy Paper) на тему «Пропозиції до політики щодо реабілітації осіб з порушеннями здоров’я».

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Станом на зараз, державна система реабілітаційних послуг не забезпечує належного покриття, що ускладнює доступ громадянам, які їх потребують. Це проблема, яка потребує суспільної уваги.

У пропонованому дослідженні проаналізовано спроможність системи реабілітації відповідати подальшій імплементації Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та Міжнародної класифікації функціонування обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ). Метою аналітичного документу є вироблення пропозицій для формування державної політики у сфері реабілітації осіб з порушеннями здоров’я на основі імплементації Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та просування їх максимальної незалежності. Висвітлено міжнародні та національні норми щодо реабілітації осіб з інвалідністю, проаналізовано прогалини в українському законодавстві та правозастосовній практиці щодо доступу до реабілітаційних послуг та допоміжних засобів.

На основі аналізу запропоновано можливі шляхи поліпшення державної політики у визначеній сфері, окреслено перспективи запровадження альтернативи, яка базуватиметься на імплементації МКФ.

Фото: Олександр Коваленко

У заході взяли участь близько 30 учасників, серед яких помічники народних депутатів України, представники Секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я, Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Інституту соціальних технологій, Міжнародного Університету розвитку людини «Україна», eHealth, клінічної лікарні «Феофанія», представники громадськості.

Фото: Олександр Коваленко

Олександр Заславський, Заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, зауважив, що Лабораторія законодавчих ініціатив, в рамках Програми РАДА, сприяє посиленню аналітичної спроможності Верховної Ради України в законодавчому процесі. Зокрема, Лабораторія відновила діяльність Європейського інформаційно-дослідницького центру, який зараз працює автономно, і який готує відповіді на запити народних депутатів та інформаційно-аналітичні довідки. Лабораторія законодавчих ініціатив пропонує на розгляд комітетів два типи документів – пропозиції до політики (Policy Paper) і альтернативні звіти (Shadow Report). Альтернативні звіти – документи, розроблені для посилення контрольної функції комітетів, які передбачають аналіз певних законів; пропозиції до політики – документи, які з точки зору циклу політики повинні розглядатися в першу чергу, до розгляду законопроекту. Лабораторія законодавчих ініціатив намагається запровадити практику розгляду аналітичних документів, які досліджують окреслену проблему, поточну політику, її ефективність та вади, аналіз стейкголдерів та альтернативних варіантів вирішення проблеми. Такі документи розглядаються на засіданнях комітетів, під час круглих столів з залученням найширшого кола заінтересованих сторін, а також роздаються народним депутатам у сесійній залі. Усі ці заходи спрямовані на підвищення якості законодавства.

Фото: Олександр Коваленко

Богдан Мойса, координатор аналітичного напряму Української Гельсінської Спілки з прав людини, наголосив, що чинна систем реабілітації не може вдало реагувати на сучасні виклики. Навіть більше, її правове забезпечення не відповідає міжнародним зобов’язанням, які взяла на себе Україна, ратифікувавши у 2009 році Конвенцію ООН про права осіб з інвалідністю. Підтвердження невідповідності реабілітаційної системи України міжнародним стандартам подає й Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), місія якої проводила оцінку в грудні 2015 року.

“На жаль, в Україні практично відсутня міжвідомча координація сфер охорони здоров’я, освіти та соціального захисту в питаннях реабілітації людей з інвалідністю, а створена система реабілітації не задовольняє потреби осіб з інвалідністю в отриманні послуг, особливо в сільській місцевості. Чинній реабілітаційній галузі бракує комплексної системи оцінки потреб, міждисциплінарної роботи у наданні послуг та безпосередньої їх спрямованості на клієнта”

Пан Богдан детально проаналізував групи осіб, які потребують надання реабілітаційних послуг; а також окреслив проблеми, пов’язані зі встановлення інвалідності; розглянув установи та інституції, відповідальні за це. Пан Богдан заторкнув питання розповсюдженості та розгалуженості реабілітаційних центрів, звернувши увагу на те, що особи з психосоціальними та інтелектуальними порушеннями найбільше страждають від нестачі таких центрів. Серед позитивних ініціатив, автор відзначив запровадження пілотного проекту «Створення системи надання послуг раннього втручання», а також внесення до класифікатору професій таких спеціальностей, як лікар фізичної реабілітації, фізичний терапевт, ерготерапевт.

Фото: Олександр Коваленко

Також пан Богдан проаналізував міжнародний досвід надання реабілітаційних послуг, наголосивши на домінуванні поступового переходу від стаціонарних реабілітаційних закладів до надання послуг за місцем проживання та денних стаціонарів. Розглянув британську, шведську, чеську, польську та ізраїльську моделі надання реабілітаційних послуг. Пан Богдан завершив презентацію пропозицією запровадження підходу імплементації МКФ, який запропоновано МОЗ, водночас зберігши чинні здобутки реабілітаційної системи для осіб з інвалідністю.

Фото: Олександр Коваленко

В ході дискусії піднімалися питання фінансування надання якісних реабілітаційних послуг; соціального захисту осіб, які наглядають за особами з інвалідністю (опікунів); суб’єктивності оцінки інвалідності; обмеженості МКФ для адекватної оцінки інвалідності; штатного розпису фахівців з надання реабілітаційних послуг; проясненню термінів «фізична реабілітація», «соціальна реабілітація» і «психологічна реабілітація»; формування мультидисциплінарної команди у закладах реабілітації.

Презентація аналітичного документу (Policy Paper) на тему «Пропозиції до політики щодо конфлікту інтересів народних депутатів України»

15 листопада 2017 року в Українському кризовому медіа-центрі відбулася презентація аналітичного документу (Policy Paper) на тему «Пропозиції до політики щодо конфлікту інтересів народних депутатів України».

Захід організовано Лабораторією законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Спікери:

  • Світлана Матвієнко, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив;
  • Сергій Лещенко, народний депутат України, голова підкомітету з питань міжнародного співробітництва та імплементації антикорупційного законодавства Комітету ВРУ з питань запобігання і протидії корупції;
  • Уляна Полтавець, програмна директорка Лабораторії законодавчих ініціатив;
  • Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Україна;
  • Олександр Лємєнов, головний експерт Антикорупційної групи РПР.

У документі проаналізовано явище конфлікту інтересів в українському парламенті та запропоновано можливі варіанти управління конфліктами інтересів та розробки політики щодо конфлікту інтересів. У результаті проведеного аналізу виявлено, що 9% депутатів мають ознаки наявності конфлікту інтересів. Проте, розпорошеність законодавства, відсутність цілісної політики щодо конфлікту інтересів, недостатність санкцій та інертність контролюючих органів не дозволяють не тільки розв‘язати існуючі, але й попередити потенційні конфлікти інтересів. Природа представницької функції парламентаря передбачає наявність певних конфліктів інтересів, тому надзвичайно важливо попереджувати конфлікти інтересів та забезпечити невідворотність покарання за порушення існуючих норм та заходів щодо конфлікту інтересів за допомоги цілісної політики щодо конфлікту інтересів.

“До теми конфлікту інтересів ми прийшли після співпраці з народними депутатами України в рамках підготовки Етичного кодексу для народних обранців. Це надзвичайно важлива й актуальна тема для України і з багатьма міжнародними партнерами ми працюємо над нею вже багато років. Після запропонованої кодифікації для народних депутатів, яка включила основні положення Закону «Про статус народного депутата України», Закону «Про Регламент Верховної Ради України» і, власне, Конституції України. Ми сформували підґрунтя, аби кожен народний обранець розумів, що саме входить в етичну кодифікацію, яким чином це регулюється, і яким чином ми можемо запобігати корупційним проявам роботи народних депутатів. Бо робота народного депутата – це професійна діяльність, яка обов’язково має регулюватися, так само, як діяльність лікаря або вчителя”
Світлана Матвієнко
Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив

Світлана наголосила, що дане дослідження, зроблене у форматі Policy Paper, в якому традиційно готуються документи в рамках Програми РАДА. Документ пропонує пропозиції до політики, тобто в ньому можна знайти конкретні рішення для запобігання конфлікту інтересів народних обранців, виходячи з чинного законодавства, та пропозиції на майбутнє в сфері регулювання депутатської діяльності як такої.

“Те, що ми маємо в українському парламенті, це результат повної неврегульованості питання конфлікту інтересів. Тому що, коли потрапляє депутат в парламент, в нього виникає традиційна і постійна мотивація використовувати посаду для власного збагачення через використання можливостей, яке дає депутатське крісло. А особливо депутатам, які мають постійні бізнес-зв’язки зі своїми або попередніми компаніями, або навіть їхнє відсторонення від бізнесу відбулось лише формально, на папері, а насправді вони і далі контролюють свій бізнес”
Сергій Лещенко
народний депутат України

Пан Сергій наголошує, що для нього вже стало традицією чути, перебуваючи у сесійній залі, неприховані розмови депутатів про те, яким чином найкраще акумулювати бюджетні кошти в колі своїх інтересів. Саме Етичний кодекс, на думку Пана Сергія, дозволив би уникнути корупційних проблем, які постійно виникають. Депутати, які мають бізнес, не можуть бути дотичними до прийняття рішень у цій сфері.

Пан Сергій зауважує, що дане дослідження показує, наскільки проблематика є гострою і як вона врегульовується у світі. Пан Сергій сподівається, що з ухваленням Етичного кодексу в українському парламенті проявів конфлікту інтересів стане значно менше. Він наголошує, що краще не допускати, аніж потім витрачати гроші на боротьбу з цим явищем. Й презентоване дослідження сприятиме викоріненню явища конфлікту інтересів.

“Роль парламенту в боротьбі з корупцією не зводиться лише до ухвалення антикорупційних законів. Демократичний парламент мусить, насамперед, сам слідувати власним нормам відкритості та прозорості. Безумовно, основною перепоною в дотриманні цих принципів є конфлікт інтересів депутатів. Прикладів, коли представник певної індустрії є членом або очолює профільний парламентський комітет, в українській практиці багато. Незважаючи на поширеність терміну «кумівство», конфлікт інтересів, явище, яке, по суті, розкриває цей термін, в українському парламенті не є пріоритетом на порядку денному парламентської реформи та боротьби з корупцією. Водночас наявність конфлікту інтересів у народних депутатів є першопочатковим джерелом виникнення корупції. Депутати активно користуються відсутністю покарання за наявність та використання приватного інтересу.

Згідно з проведеним аналізом електронних декларацій 422 народних депутатів України 8 скликання за 2016 рік, 31% володіє корпоративними правами, а 25,6% є кінцевими бенефіціарами юридичних осіб. Водночас аналіз виявив наявність конфлікту інтересів у 38 депутатів, з них двоє – голови комітетів (Голова Комітету Верховної Ради України з питань охорони здоров’я та Голова Комітету Верховної Ради України з питань транспорту). Рекордсменами з наявності приватних інтересів, пов‘язаних з діяльністю комітету, є члени аграрного комітету (20 депутатів) та комітету з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства (7 депутатів).

При цьому деякі підприємства можуть належати членам сім‘ї, а не самим депутатам, що в будь-якому разі суперечить нормам Закону України «Про запобігання корупції»: права не можуть бути передані на користь членів сім‘ї. Однак лише 3 зі 131 депутата, котрі володіють корпоративними правами, зазначили, що підприємства передано в управління. Проте ні регламентний комітет, ні НАЗК не вживає необхідних заходів не тільки для уникнення, але й для усунення наявного конфлікту інтересів. Самі ж депутати користуються своїм становищем та безкарністю, беручи участь у голосуваннях щодо питань, в яких мають прямі інтереси.

З огляду на вищеописані проблеми, доцільним є введення комплексної політики щодо конфлікту інтересів. Така політика включатиме ряд заходів, що дадуть змогу не тільки ефективно управляти конфліктами інтересів, але й попереджати їхнє виникнення. Для цього, згідно з рекомендаціями ОЕСР, політику буде побудовано за ключовими напрямками: повнота визначення поняття конфлікту інтересів в законодавстві, забезпечення прозорості, відкритості та підзвітності, управління конфліктами інтересів, освіта та інформування щодо конфлікту інтересів, правозастосування та контроль виконання чинних норм”
Уляна Полтавець
програмна директорка Лабораторії законодавчих ініціатив

Ярослав Юрчишин, виконавчий директор Transparency International Україна, наголосив на важливості дослідження, яке привертає увагу до постійного порушення конфлікту інтересів, зосереджується на пріоритеті приватного інтересу над суспільним у діях окремих політиків. Пан Ярослав зазначив, що Україна поступово рухається до вирішення проблеми конфлікту інтересів. Важливість даної проблеми полягає в тому, що боротьба з наслідками корупції є досить складною, адже корупційні схеми залишаються живими, їх легко можна реанімувати та перенаправити. Ефективнішими є дії з запобігання виникнення таких ситуацій, коли створюються правила, які не дозволяють бути корумпованими. Також пан Ярослав наголосив, що Етичний кодекс у реаліях України буде дієвим тільки тоді, коли за його порушення будуть введені суттєві стягнення.

Олександр Лємєнов, головний експерт Антикорупційної групи РПР, зауважив, що не зважаючи на те, що з 2014 року в українському законодавстві наявні норми боротьби з корупцією, проте досі ні профільні антикорупційні інституції, ні народні депутати не можуть врегулювати цю проблему в своїй діяльності. Пан Олександр звернув увагу на те, що дуже часто високопосадовці навіть достоту не розуміють самої сутності принципу конфлікту інтересів. Саме тому дослідження є надзвичайно актуальним для ґрунтовного ознайомлення народними депутатами.

Підготовка аналітичних матеріалів у форматі Policy Paper  є частиною проекту, який реалізує Лабораторія законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Пропозиції до політики щодо супровідних документів у законодавчому процесі (Policy Paper)

Від проблеми «законодавчого спаму» найбільше потерпають самі народні депутати та Апарат Верховної Ради України. З-поміж кількох можливих варіантів вирішення проблеми найбільш прийнятним в поточних умовах є удосконалення механізму підготовки супровідних документів, зокрема, пояснювальної записки. Наразі вона відіграє суто формальну роль і практично не впливає ні на процес процедурного проходження законопроекту, ні на оцінку документу з боку різних груп стейкголдерів. Але якщо змінити роль супровідної записки і формалізувати її структуру, а в практику апаратної роботи ввести контрольні списки (чек-лист), то це може як покращити ситуацію із великим обсягом законопроектів, так і оптимізувати роботу управлінь. Для імплементації цього варіанту потрібно лише внести зміни в методологічні рекомендації до законодавчої техніки, в яких означити роль та структуру пояснювальної записки.

Підготовка та презентація аналітичних матеріалів у форматі Policy Paper є частиною проекту, який реалізує Лабораторія законодавчих ініціатив у рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Збірка вибраних робіт учасників Сьомої міжнародної конференції «Парламентські читання»

Конференцію організовано Лабораторією законодавчих ініціатив у партнерстві з Факультетом правничих наук, Факультетом соціальних наук та соціальних технологій, Студентським науковим товариством правників «Scholaris» Національного університету «Києво-Могилянська академія», а також Кафедрою парламентаризму та політичного менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України.

Конференція «Парламентські читання» покликана сформувати якісно вищий рівень експертного та академічного дискурсу в Україні та залучити молодих науковців і представників академічних кіл до проведення досліджень щодо еволюції становлення та тенденцій розвитку парламентаризму в Україні, якісних та кількісних методів дослідження внутрішньо парламентських процесів, методології дослідження поведінки парламентарів.

За результатами конференції підготовлено збірку вибраних робіт учасників.

Конференція є частиною проекту, що реалізує Лабораторія законодавчих ініціатив за підтримки Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське преставництво», що виконується Фондом Східна Європа.

9-та Щорічна асамблея Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства

З вітальним словом під час урочистого відкриття виступили Директор Естонського центру Східного Партнерства, Посол Естонії з особливих доручень Яан Рейнхольд та Співголова Керівного комітету Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства Геннадій Максак, випускник Української школи політичних студій.

Геннадій Максак наголосив, що 9 років роботи Форуму слугують доказом того, що він є ефективним інструментом багатостороннього діалогу між ЄС, урядами країн Східного Партнерства та представниками громадянського суспільства. У подоланні викликів, які існують на регіональних рівнях: боротьба з корупцією, дотримання прав людини та відстоювання демократичних цінностей, – вагомий внесок належить громадським активістам.

Перший день Щорічної асамблеї був присвячений визначенню порядку денного всього заходу. Найбільшу увагу приділили співпраці урядів і громадянського суспільства країн Східного партнерства, яке винесли на першу пленарну сесію. Під час неї обговорювали низку питань: перспективи регіональної та економічно інтеграції; ЗМІ та дезінформація в медійному просторі; цифрові інструменти як засоби демократичного урядування. Співголова ПА ЄВРОНЕСТ Маріан Лупу, член Керівного комітету ФГС СхП Каха Гоголашвілі та представниця Генерального директорату Європейської комісії з питань сусідства і переговорів щодо розширення Діана Яблонська висловили свої думки щодо механізмів посилення та ширшого залучення громадянського суспільства до вироблення політик у регіоні Східного Партнерства.

На обговорення в робочих групах були винесені напрацювання всіх національних платформ Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства, а також цілі, зазначені в документі «20 очікуваних досягнень Східного Партнерства до 2020 року».

Перший день завершився ухваленням Декларації громадянського суспільстваОднак українська та грузинська делегації виступили проти окремих пунктів Декларації, які стосувались забезпечення присутності незалежних російських ЗМІ в медіа-сфері країн-партнерів. Оскільки в день голосування за процедурою вносити зміни не можна, консенсус було знайдено в окремій думці до Декларації, яку додали делегації України та Грузії: «Зважаючи на російсько-грузинський конфлікт та російсько-український конфлікт, російську окупацію територій регіону та величезний вплив російських ЗМІ в гібридній війні, а також враховуючи норми законодавства в наших країнах, наші делегації наполягають на тому, щоб відповідний пункт не застосовувався до Грузії та України».

Другий день розпочався із вручення журналістської нагороди Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства ім. Павла Шеремета, яку минулого року отримав Микола Семена, а цього року її присудили ув’язненому азербайджанському журналісту Афгану Мухтарлі, якого викрали в Грузії під час протестів. Після цього представники Керівного комітету Форуму громадянського суспільства СхП Геннадій Максак та Айкуї Арутюнян представили ухвалену Декларацію громадянського суспільства, за яку проголосували 130 організацій країн-партнерів.

Під час свого виступу Комісар Європейського Союзу з питань розширення та європейської політики сусідства Йоганнес Ган наголосив на успіхах України, Грузії та Молдови у виконанні пунктів, передбачених Угодами про асоціацію, та окреслив плани співпраці з іншими країнами-партнерами. Також Комісар зазначив, що документ «20 очікуваних досягнень Східного Партнерства до 2020 р.» можна розглядати як дорожню карту, направлену на реалізацію визначених цілей, і зауважив, що в Європейського Союзу та громадянського суспільства високі взаємні очікування: громадянське суспільство сформувало своє бачення співпраці, яке є предметом обговорення на Саміті в Брюсселі, у той час як Європейський Союз очікує максимальної поінформованості населення країн-партнерів, а також тісної співпраці з різноманітними європейськими інституціями.

Після декількох паралельних дискусій, що тематично були розподілені за робочими групами, Українська національна платформа Східного Партнерства презентувала дослідження «Україна в координатах Східного Партнерства 2017-2020 рр.», в якому експерти УНП оцінили актуальність та реалістичність 20 очікуваних досягнень і визначили пріоритетні для України. У дискусії взяли участь Геннадій Максак, Національний координатор УНП, Ганна Гопко, Голова Комітету ВРУ у закордонних справах, та Боґуслав Ґертруда, Керівник напряму з питань України Європейської служби зовнішніх справ. Усі учасники дискусії зійшлися на тому, що без активної позиції та підтримки громадянського суспільства жодна з реформ, у тому числі медична, пенсійна та освітня, не будуть успішними. У рамках секторальної співпраці ключовими напрямками визначили посилення енергетичного компоненту і безпеки на східних кордонах ЄС.

Завершився другий день Щорічної асамблеї голосуванням за координаторів національних платформ і координаторів ЄС у рамках форуму Громадянського суспільства Східного Партнерства. Українська делегація одноголосно обрала Національним координатором Української національної платформи ФГС СхП Геннадія Максака.

Останній день було присвячено обговоренню стратегії Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства на 2018-2020 рр., а саме важливості його адвокаційної функції, й організаційної реформи. Проте через брак кворуму обидва документи не було ухвалено, тому Робочі групи опрацьовуватимуть їх протягом року та голосуватимуть дистанційно.

Фото: Civil Society Forum