Цю публікацію підготовано також за фінансової підтримки Швеції.
Делегація українських депутатів виступила в Канаді із закликами до підтримки України
Публікуємо переклад тексту наших партнерів – Парламентського центру.
П’ятеро високопоставлених депутатів українського парламенту 1 квітня завершили дводенний візит до Оттави, який включав низку зустрічей на високому рівні з представниками уряду та парламенту Канади. У постійному заклику до підтримки з боку Канади їхня позиція була послідовною: вдячність Канаді за підтримку України та прохання її розширити.
Делегація на чолі з народною депутаткою від партії «Слуга народу» і головою підкомітету з державних видатків бюджетного комітету Лесею Забуранною провела закриту зустріч з прем’єр-міністром Канади Джастіном Трюдо та віцепрем’єр-міністром Христею Фріланд. Також провели окремі зустрічі з міністром міжнародного розвитку Гарджіт Саджан; послом Канади у справах жінок, миру та безпеки Жаклін О’Ніл; сенаторами Бемом (голова) і Хардером (заступник голови) постійної комісії Сенату із закордонних справ і міжнародної торгівлі; та з депутатами від парламентської групи Канадсько-української дружби.
Делегація також взяла участь у спеціальному засіданні Постійної комісії Палати громад із закордонних справ та міжнародного розвитку, де поінформувала про ситуацію воєнного часу в Україні.
Окрім депутатки Забуранної, до складу делегації увійшли депутатка Євгенія Кравчук, заступниця голови партії «Слуга народу», заступнця голови Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики; народна депутатка Анастасія Радіна, також із «Слуги народу», голова Комітету з питань антикорупційної політики; народна депутатка Іванна Климпуш-Цинцадзе від партії «Європейська солідарність», голова Комітету з питань євроінтеграції, колишня віцепрем’єр-міністр України; та народна депутатка Марія Іонова, також від «Європейської солідарності», голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення реалізації Стратегічного курсу держави на повне членство в ЄС та НАТО та членкиня парламентського Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва.
У п’ятницю на організованій канадськими парламентарями прес-конференції українські депутати наголосили на гуманітарній катастрофі, що розгортається в Україні, відзначивши, що руйнування та людські жертви є немислимими для канадців, які спостерігають здалеку в мирі та безпеці. Депутати наголосили на необхідності термінового надання Україні подальшої військової та фінансової допомоги, а також введення додаткових санкцій проти російської економіки. Українська делегація прямо просила випровадити російських дипломатів з Канади та з багатосторонніх організацій, членом яких є Канада.
“Україна дуже вдячна Канаді за підтримку, надану на сьогоднішній день, проте потрібна додаткова допомога, і вона потрібна негайно. Візит нашої делегації до Оттави – це можливість особисто зустрітися з канадськими високопосадовцями та заохотити Канаду й надалі підтримувати Україну необхідним військовим обладнанням, фінансовою допомогою та вводити суворіші санкції проти Росії”
Делегація закликала посилити підтримку України, зокрема надати більше важкої військової техніки, посилити санкції та пришвидшити оформлення тимчасово переміщених осіб. Вони також закликали Канаду до пильності щодо моніторингу та повідомлення про військові злочини, вчинені російськими збройними силами.
Під час прес-конференції депутатки наголосили, що російське вторгнення завдає шкоди, зокрема українським жінкам, зазначивши, що сексуальне насильство є одним із військових злочинів, які вчиняють російські солдати.
“Вони вбивають наших дітей, новонароджених, ґвалтують наших жінок; вони руйнують і псують наші лікарні”
“Росія намагалася стерти Україну з карти, але у нас є мужність і воля протистояти цьому плану. Захід має продемонструвати мужність і єдність перед обличчям російської агресії та зробити необхідні кроки, щоб збільшити підтримку для України”
Окрім офіційних зустрічей, депутатки приділили багато уваги канадським ЗМІ, щоб донести інформацію про те, що Україні життєвонеобхідна додаткова допомога, і Канада має надати більше підтримки.
Парламентський центр (Канада) та Лабораторія законодавчих ініціатив співпрацюють у рамках проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки і оборони в Україні» (PASS Ukraine), який реалізується за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади (Canada’s Foreign Policy—Global Affairs Canada) у межах Програми розбудови миру та стабілізації (PSOPs).
Цю публікацію підготовано також за фінансової підтримки Швеції.
Брифінг проєкту PASS Ukraine перед посланням Президента України до парламенту Канади
15 березня президент України Володимир Зеленський виступив зі зверненням перед парламентом Канади, аби висловити свою вдячність Канаді за всебічну підтримку України під час війни, яку проти нашої держави розв’язала російська федерація.
У рамках проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки і оборони в Україні» (PASS Ukraine), який реалізується за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади (Canada’s Foreign Policy—Global Affairs Canada) у межах Програми розбудови миру та стабілізації (PSOPs), Лабораторія законодавчих ініціатив і Парламентський центр (Канада) організували спеціальний брифінг перед виступом президента України для обміну актуальною інформацією щодо того, як Україна та наші демократичні інституції продовжують протистояти військовій агресії рф.
Д-р Габріель Бардалл, віце-президент із зовнішніх зв’язків Парламентського центру (Канада), підкреслила під час брифінгу, що вплив російської агресії на Україну є спустошуючим, але українці залишаються об’єднаними і непохитними перед наступаючим ворогом, і Канада підтримуватиме Україну та її демократичні інституції усіма можливими способами.
“Це – глобальне протистояння між авторитаризмом і демократією: між тими, хто поважає основоположні принципи суверенітету і самовизначення, та тими, хто вірить лише у силу зброї та руйнувань. Війна в Україні – це також і наша битва. Тому що Україна бореться за майбутнє демократії, свободу і мир. Сьогодні кожен з нас тут глибоко вдячний за сміливість і міць українським чоловікам і жінкам, які сьогодні, ризикуючи усім, захищають Україну”
У свою чергу, Олександр Заславський, директор аналітичного напряму Лабораторії законодавчих ініціатив, розповів, що, незважаючи на воєнний стан і постійну загрозу для життя людей, усі органи державної влади продовжують працювати.
“Від запровадження воєнного стану у країні Верховна Рада збиралася на пленарні засідання уже тричі. Інституція, яка лежить в основі української демократії, має працювати. Верховна Рада є запорукою законності української влади. Зупинка її роботи призведе до безпрецедентної політичної кризи, розколу та дезорганізації. У разі припинення роботи парламенту здатність української армії та держави чинити організований опір буде поставлена під сумнів”
Виконавчий директор Парламентського центру Том Кормієр також висловив свою підтримку Україні та запевнив, що Парламентський центр залишається надійним партнером для Верховної Ради і громадянського суспільства в Україні.
“Верховна Рада, незважаючи на неспроковану агресію росії, залишається міцною опорою державності, показуючи світові цінність демократії та спротив українського народу. Я поділяю думку, що демократія та Україна переможуть”
Після брифінгу, представляючи парламенту президента України Володимира Зеленського, Джастін Трюдо, прем’єр-міністр Канади, засвідчив, що Канада завжди буде другом України.
“Свобода, справедливість, правда, права людей, міжнародний порядок – це ті цінності, які ви захищаєте, ризикуючи життям. Ви нагадуєте нам, що друзі завжди сильніші разом. Канада буде продовжувати підтримувати Україну, надаючи озброєння, фінансову та гуманітарну допомогу. Ми будемо поруч, щоб допомогти відбудувати зруйноване, коли агресора буде вигнано”
У своєму зверненні до канадського парламенту президент України Володимир Зеленський висловив вдячність Канаді за надійне партнерство і багаторічну підтримку, проте звернув увагу, що для встановлення миру в Україні потрібно докласти більше зусиль – і українцям, і міжнародній спільноті.
“Канада завжди була, є і, я впевнений, буде нашим надійним партнером. Ви прийшли нам на допомогу одразу, як ми попросили про це. Проте, на жаль, війна продовжується. Потрібно робити більше для миру. Робити більше, щоб зупинити Росію, щоб захистити Україну і Європу від цього тотального зла, яке знищує все: меморіали, церкви, школи, лікарні, житлові квартали і всі наші підприємства. Ми не просимо багато. Ми просимо справедливості. Ми просимо реальної підтримки, яка допоможе нам вистояти і захистити наше життя”
Державні інституції України та організації громадянського суспільства, серед яких і Лабораторія законодавчих ініціатив, продовжують працювати майже цілодобово, щодня наближаючи перемогу України над ворогом. Знаємо, що наша держава вистоїть. Слава Україні!
Олександр Заславський про загрозу повномасштабного вторгнення Росії
На тлі ескалації військової агресії з боку РФ дуже важливо надавати світові чіткі меседжі про те, що і чому відбувається в Україні. Тож директор аналітичного напряму Лабораторії Олександр Заславський у прямому ефірі індійського каналу NewsX розповів про ситуацію в Україні та можливість повномасштабного вторгнення Росії.
Про все це та багато іншого Ви можете послухати тут.
А ми публікуємо бесіду повністю:
Добрий день! Ви дивитеся Newsx, мене звати Паріді Бханот Повідомлення, які надходять останні пару тижнів, говорять про те, що Росія концентрує велику кількість військ на кордоні з Україною. У цей час союзники України: НАТО, ЄС та окремі країни, як Франція, розширюють свою підтримку, але в мене виникає, і напевно у всіх, хто нас дивиться, одне питання – що відбувається зараз в Україні: з якими проблемами зіштовхуються люди, що переживає економіка та чи є військова присутність у містах, які знаходяться не біля кордонів? Для того, аби дати відповіді на ці питання, сьогодні з нами Олександр Заславський, який живе в Києві, столиці України. Напевно, я неправильно вимовляю, але, тим не менш, Олександре, дякуємо за те, що Ви сьогодні з нами на Newsx.
Дорого дня всім! Дякую вам за цю можливість.
Одразу почнімо. Що саме підштовхнуло Росію розмістити війська на кордоні саме зараз?
Саме зараз… Напевно варто нагадати, що у 2014 році Росія окупувала Крим, який є українською територією, окупувала частину Донецької та Луганської областей. Тому ми перебуваємо у стані війни з 2014 року. Що відбувається зараз: концентрація військ на Сході України, в Криму, який Росія перетворили на військову базу, та в Білорусі, на північному кордоні з Україною. На мою думку, Росія переконана, що, якщо вона зараз не поверне Україну до своєї сфери впливу, то в майбутньому вона не зможе цього зробити. Окрім як через повномасштабну війну та повну окупацію України.
Все ж таки останні 8 років впроваджувалися політики, які зробили Україну більш «європейською», якщо так можна сказати.
Наші інституції стали демократичнішими, а наша парламентська система працює в протилежному від Росії напрямку, а це означає, що Путін втратить можливість відродити Радянський Союз.
На нашу, українську, думку, це саме те, що він намагається зробити. Пам’ятаю, як декілька років тому він казав, що розпад СРСР – найбільша геополітична трагедія ХХ століття.
Та, скоріш за все, для ескалації саме зараз є багато причин. Одна з них – санкції, введені ЄС та США через російський напад на Україну в 2014 році. Поки конфлікт не закінчиться, санкції матимуть силу. Мінські домовленості поки не застосовуються, а це означає, що санкції будуть уражати російську економіку все сильніше. Тому ми впевнені, що Росія хоче змусити Україну імплементувати Мінські домовленості якнайшвидше, щоб позбутися санкцій. Тож що це за вимоги? Вимоги передбачають вибори на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей, спеціальний статус цих територій, закріплений у Конституції, та багато іншого, включно з поверненням контролю кордонів між Україною та Росією.
Але які можуть бути вибори під дулом автомату? Після 8 років окупації ми не безпідставно віримо, що після таких «виборів» ці території будуть використані Москвою для того, щоб тиснути на Київ, що буде означати часткову або повну втрату суверенітету для України.
Олександре, дякуємо, Ви дуже добре пояснили яка ситуація складається, та які інтереси Росії щодо України. Давайте поговоримо більше про Україну. Чому для України важливе членство у НАТО або ЄС?
У 2014 році Росія напала на Україну та підтримувала нелегальні військові угрупування своїми грошима, зброєю та солдатами в Донецькій та Луганській областях. І з 2014 року Росія продовжує це робити. Ми, українці, хочемо гарантій безпеки. Загроза йде від Росії, тому ми хочемо почуватися в безпеці від Росії. Якщо говорити про євроатлантичну інтеграцію та чому нам важливо стати частиною ЄС, то хочу нагадати, хоч ви напевно знаєте, про Революцію Гідності, яка почалася з того, що авторитарний президент Янукович вирішив не підписувати угоду про асоціацію з ЄС, незважаючи на те, що протягом декількох років стверджував, що підпише її. Українське суспільство чекало цього, тому його вибір не підписувати спричинив масові протести та людські втрати. Тож «європейській» вибір має сильне символічне та історичне значення. Більше того – курс на зближення з ЄС та НАТО був закріплений у Конституції в 2019 році. Саме Росія штовхає Україну в бік ЄС та НАТО, особливо заявляючи (такі заяви робив Путін та деякі високопосадовці РФ), що Росія не розцінює Україну як незалежну державу. Вони розцінюють українців як частину «російського народу», а Україну, як частину «русского мира», що є абсолютно неприпустимим. Ми різні.
Олександре, що стосується людей – чого вони хочуть? Та як вони сприймають Росію?
З 2014 люди в Україні вже звикли до постійної загрози повномасштабної військової агресії та вторгнення Росії. Я не відчуваю страху в суспільстві. Українська влада, армія та люди готові дати відсіч у разі російського вторгнення. Парламент розробляє новий формат роботи, щоб бути мобільнішим у разі повномасштабного вторгнення. І, згідно з соціологічними дослідженнями, 33% українців готові долучитися до озброєного спротиву у разі потреби і 20% готові протистояти іншим шляхом: у формі протестів та громадської непокори.
Українці вже занадто далеко від росіян. Ми не однакові, ми різні люди і ми не будемо толерувати порушення наших прав.
Олександре, а як щодо психологічного впливу? Переконана, що, враховуючи ваш досвід, і те, що Ви добре пам’ятаєте події 2014 року, ви точно зазнали психологічного впливу, але як щодо дітей, які зіштовхнуться з цим вперше, який психологічний вплив матимуть ці події на них?
Шок був у 2014 році. Більшість населення України не могла повірити, що Росія, яка перед цим постійно говорила про дружбу, спроможна на таке. Але за 8 років суспільство усвідомило, що Росія не друг, а агресор. Знову ж таки, це не НАТО атакувало Україну чи територію Росії. Це Росія окупувала території України. Зараз суспільство розуміє, що агресор – Росія. Ми звикли до цього і більше не відчуваємо того шоку, що був в 2014 році. Тоді люди не вірили, що «друг» може напасти на нас, але більше у нас немає таких ілюзій, тепер ми знаємо, що таке може бути. І згідно з останніми опитуваннями – українці готові захищати себе зі зброєю в руках.
Перш ніж як ми закінчимо, хочу поставити ще 2 швидких питання. Перше – який вплив на економіку має вся сьогоднішня ситуація? Друге – чи є військова присутність у столиці та інших містах не біля кордону?
Спочатку скажу, що, ймовірно, є внутрішні чинники для агресивних дій Росії. Російська економіка зараз перебуває у стагнації, і пандемія також на це вплинула. Рейтинги Путіна падають. Зараз вони найнижчі з нульових. Після анексії Криму вони значно виросли, і він думає, що агресія щодо України зараз зробить те саме. Водночас всі ці маневри впливають на російську економіку. І ми вже бачили, як московська біржа падала на 6% та російський індекс РТС впав на 8%. Отже, ми бачимо, що російська економіка не дуже добре себе почуває, водночас російські маневри можуть впливати на українську економіку, стимулюючи паніку, але цього не сталося. Високі ціни на газ мають більший вплив на українську економіку, ніж російські маневри та заяви. Це щодо першого питання. Щодо другого – я не бачу українські війська та танки, які марширують Києвом, але можу сказати, що з 2014 року відчувається наявність людей, вдягнених у військову форму. І, можливо, присутність таких людей заспокоює. Ми знаємо, що армія завжди тут і завжди готова нас захищати.
Останнє запитання: для нас важливо знати, для нас, як для країни, що ми можемо зробити, щоб допомогти? Чого Україна очікує від світу?
Підтримки, напевно. Можу сказати, що Європа добре знає, що таке мир. Я маю на увазі Гітлера та другу половину 30-х років ХХ століття і до чого це призвело. Ми очікуємо підтримку від наших міжнародних партнерів та союзників. Підтримку, яка унеможливить будь-який варіант російської агресії проти України. Звісно, зараз для нас важливіша економічна підтримка, але, якщо вибирати між економічними втратами та можливістю повномасштабної війни в Європі, з тисячами або мільйонами жертв та мільйонами біженців, думаю, вибір очевидний – не допустити агресії.
Дуже дякую за розмову. Ми бажаємо Вам та всім українцям, щоб ескалація не просувалася далі. Дякуємо.
Лабораторія законодавчих ініціатив презентувала дослідження з ґендеру
Продовжуємо співпрацювати з Верховною Радою!
8 грудня Лабораторія разом з Parliamentary Centre (Канада) презентували результати дослідження «Ґендерний аналіз перешкод, з якими зіштовхуються цільові групи реформування сектору безпеки і оборони в Україні: зведений звіт оцінки комітетів Верховної Ради України та дослідження за участі організацій громадянського суспільства».
Це дослідження підготоване в рамках спільного проєкту Лабораторії та Parliamentary Centre (Канада) – «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який реалізується за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади та Програми розбудови миру та стабілізації (PSOPs) у партнерстві із Верховною Радою України.
Проєкт приділяє особливу увагу інклюзивним практикам та ґендерній рівності в процесі реформування сектору безпеки і оборони. Тому однією зі складових проекту було дослідження, яке мало на меті виявити проблеми та перешкоди, з якими зіштовхуються цільові групи в процесі реформування сектору безпеки і оборони України.
В основу дослідження лягли результати інтерв’ю та опитування, проведені з депутатами, працівниками секретаріатів комітетів та організаціями громадянського суспільства (ОГС), що займаються питаннями забезпечення рівних прав та можливостей жінок та чоловіків, хлопців і дівчат у секторі безпеки та оборони України.
Результати цього дослідження ґрунтуються на:
- оцінці та самооцінці законодавчої, наглядової та організаційної спроможності комітетів Верховної Ради України, включаючи питання ґендерної рівності;
- первинному дослідженні зібраних даних (з березня по серпень 2021 року) у комітетів Верховної Ради України та організацій громадянського суспільства (ОГС) щодо ґендерної рівності в процесі реформування сектору безпеки і оборони.
Презентувала дослідження Хезер Хухтанен – експертка з ґендерних питань та реформування сектору безпеки.
В обговоренні дослідження взяли участь також:
- Аніта Ванденбельд, Членкиня парламенту Канади, пані Парламентський секретар, Міністерство міжнародного розвитку Канади;
- Олександр Корнієнко, Перший заступник Голови ВРУ;
- Олена Кондратюк, Заступниця Голови ВРУ;
- Іванна Климпуш-Цинцадзе, Голова Комітету ВРУ з питань інтеграції України до Європейського Союзу, Членкиня групи з міжпарламентських зв’язків з Канадою;
- Катерина Павліченко, Заступниця міністра МВС;
- Марина Лазаренко, Виконавча директорка ГО «Інститут ґендерних програм».
Під час дискусії ми отримали цінні коментарі від усіх учасників заходу, які будуть імплементовані у фінальну версію дослідження. Планується, що дослідження буде поширене для глибшого ознайомлення серед цільових сторін процесу реформування сектору безпеки і оборони.
Делегація УШПС на Всесвітньому форумі за демократію
Цього тижня у Страсбурзі проходив World Forum for Democracy. Це велика щорічна подія, яка проходить у Раді Європи та збирає делегації зі всієї Європи для обговорення важливих питань. Тема цього року: «Чи може демократія врятувати навколишнє середовище?».
Дати цьогорічного Форуму символічні для України, адже саме 9 листопада, 26 років тому, Україна стала членом Ради Європи. Цей крок був важливим для визнання суверенності України та залучення нас, як держави, до формування спільної європейської політики.
Політичні в’язні
Хоча цьогорічна тема і стосується охорони довкілля, ми також не можемо ігнорувати тему політичних в’язнів РФ. Українських громадян незаконно утримують за ґратами в Росії, на окупованих територіях Криму та Сходу України. Ми не можемо мовчати про це. Тому наша делегація у Страсбурзі своєю акцією під час Форуму вкотре нагадала Європі про військову агресію Російської Федерації щодо України, анексію Криму і численні порушення прав людини на півострові та тимчасово окупованих територіях Донецької і Луганської областей.
Громадський моніторинг якості повітря
У повітря немає кордонів. Забруднення повітря в одній точці впливає на здоров’я мільйонів людей.
Наявність необхідної інформації – перший крок до усвідомлення і вирішення проблеми. Ще 3 роки тому Україна була білою плямою на мапі світу у контексті вимірювання якості повітря – ніхто не знав, чим ми дихаємо. Тим часом у світі внаслідок забруднення повітря щороку помирають близько 7 мільйонів людей.
Сьогодні завдяки цифровому інструменту Saveecobot, співзасновником якого є випускник Української школи політичних студій Артем Романюков, українці можуть дізнаватися про актуальний стан забруднення повітря майже у будь-якій точці країни та долучатися до вирішення цієї проблеми. Чат-бот працює у 15 країнах світу і має понад 1,5 активних користувачів.
Під час Форуму у Страсбурзі Артем Романюков представив SaveDnipro та Saveecobot як ініціативу з найбільшим національним та міжнародним впливом та розповів як цифрові інструменти можуть впливати на захист довкілля глобально.
Екологічна криза та Схід України
Зараз ми переживаємо екологічну кризу, яка охоплює весь світ і подолати її можна тільки спільними зусиллями. Питання чистого довкілля у сучасному світі стосуються основоположних прав людей. І тут важливо пам’ятати про погіршення стану довкілля на тимчасово окупованих територіях України. Це може бути неочевидним фактом, проте екологічна ситуація на Сході України – це величезна проблема, і на неї теж важливо звертати увагу світової спільноти. Від дій агресора потерпають не тільки люди, а й довкілля, і все це матиме невизначений за масштабами негативний вплив на майбутні покоління українців.
Про це на Форумі розповідала Марія Мезенцева – випускниця УШПС 2018 року та Голова Постійної делегації ВРУ у Парламентській асамблеї Ради Європи.
Голос України на Форумі був гучним. Дякуємо за це учасникам та випускникам УШПС.
Світлана Матвієнко про важливість існування аналітичних центрів для розвитку країни
Про все це та багато іншого Ви можете послухати тут:
А ми публікуємо бесіду повністю:
Навіщо потрібні громадські організації та аналітичні центри? Що вони роблять? Яку роль відіграють у нашому житті?
Варто розпочати з короткої увертюри та розказати трошки історії. Взагалі, саме поняття Think tank, або фабрика думок чи мозковий центр, – відоме ще з 1903 року. До речі, в лексикон його ввели журналісти. Вони так називали об’єднання, що намагалися впливати або якимось чином визначати державну політику, не перебуваючи в державному апараті.
Проте широкого вжитку поняття отримало в 1932 році, коли Рузвельт працював над президентською кампанією. Тоді людей, які гуртувалися навколо нього та пропонували своє бачення реформування різних сфер, почали називати мозковими центрами (Think tank). З того часу назва прижилася, почала часто звучати, і громадяни почали звертати увагу на такі центри.
Після Другої світової війни почали утворюватися великі міжнародні організації, де об’єднувалося багато країн, – це стало поштовхом для розвитку громадянського суспільства в країнах по всьому світу.
Науково-дослідні інститути, які існували в Радянському Союзі, насправді теж були аналітичними центрами. Навіть зараз є державні інституції, які виконують подібні функції. Наприклад, наш Національний інститут стратегічних досліджень.
Якщо подивитися на Сполучені Штати, то там аналітичні центри розбиті на три основні групи: державні інституції, які працюють для державного апарату; близько 600 аналітичних центрів, які працюють при університетах, та ті, що працюють за рахунок пожертв громадян та різноманітних донорів. Вони дуже відрізняються один від одного, проте головне – їхній вплив.
Тут можна навести цікавий приклад – деякі дослідники вважають, що Холодна війна закінчилась не тільки через дипломатію та політики держав, а й завдяки міжнародним корпораціям, як-от «RAND» (американський аналітичний центр? заснований 14 травня 1948 року, – ред.). І по сьогодні є багато центрів, які визначають засади політик різних держав: у Британії є «Chatham House», у США таких інституцій дуже багато, але найвідоміша – «Brookings Institution». Всі про них знають, послуговуються їхніми матеріалами, чекають звітів та різноманітних індексів – оцінки економіки, корупції, освіти, бідності в різних країнах.
В Україні найбільш відомим та, власне, першим є центр, який зараз носить ім’я Олександра Разумкова. Його знають, оскільки там є великий блок соціології. Для нас вже є звичним, коли ми чуємо в новинах: «КМІС порахував», «Центр Разумкова сказав», «Лабораторія законодавчих ініціатив промоніторила». Кожен з цих центрів асоціюється з людьми, які їх створювали та поклали велику частину життя на їхній розвиток.
Зараз є дуже багато хороших центрів, які ґрунтуються не просто на якійсь зацікавленості, а на професійності, наукових інтересах та можливості методологічно працювати з різними проблемами. І це дуже важливо, оскільки це – думка незалежних груп. Так, на цю думку теж можна впливати, і це роблять, але загалом без аналітичних центрів розвиток та демократизація суспільства неможливі.
Наскільки важливо, щоб саме соціологія лягала в основу аналітичних досліджень? І наскільки важливо контролювати свої прогнози?
Насправді без соціології, яка може бути як кількісною, так і якісною, неможлива якісна аналітика. Питання в тому, що не всі українські аналітичні центри можуть собі її дозволити, адже це дорога річ, особливо якщо говорити про соціологію якісну.
За 21 рік існування ми в Лабораторії законодавчих ініціатив завжди послуговувалися чіткими даними. Якщо не мали можливостей замовляти соціологію якісну – послуговувалися тільки визнаною соціологією. Я маю на увазі таку, де дотримано всіх стандартів, щоб ці дані були вивіреними та нікому не нашкодили. Якщо прогнози видають на неправильних даних, потім можна накоїти лиха, що і можна бачити зараз. Уже другий рік пандемія, є декілька дуже хороших аналітичних центрів, які готували безліч пропозицій, але їх прийняли тільки частково або не прийняли взагалі. Найбільш сумне в цій ситуації те, що всі ці прогнози збулися.
Аналітичні центри, які працюють серйозно, завжди відслідковують не тільки свої прогнози, а й наскільки їхня аналітика чи будь-яка інша робота вплинула на формування тієї чи іншої державної політики, на сприйняття громадян або різних груп. Серйозний аналітичний центр завжди визначає своїх бенефіціарів: для кого він працює, заради кого і з ким він працює, аби досягнути своїх цілей. Тому без соціології тут нікуди.
У соціологів є чорний список псевдосоціологів. Чи є подібний репутаційний список щодо псевдоаналітиків та аналітичних центрів з маніпулятивними замовними дослідженнями?
У соціологів є такий список, у журналістів є такий список, в аналітичних центрів – теж. Аналітичні центри дають змогу мати зважену незалежну думку, тому дуже важливо відповідати за неї, в першу чергу, перед громадянами. Проте завжди є ті, хто може вміло використовувати імідж громадського діяча чи аналітику перед та під час виборів і цим вдало маніпулювати. Це є, і цим користуються так само як і замовною соціологією.
Взагалі, зараз це вже певний «тренд» – відбілювання репутації за допомогою громадської діяльності. Раніше було «модно», щоб дружина відомого політика мала салон краси, потім це трансформувалося у фешн-журнал або свій бренд одягу, пізніше це вийшло на новий рівень – картинну галерею. Останнім часом «модно» мати свою громадську організацію або благодійний фонд. І хоч є хороші приклади, але є і приклади репутаційно дуже погані.
На якій фінансовій основі працюють аналітичні центри в Україні?
В Україні аналітичні центри діляться на різні типи. В основному, вони працюють за рахунок міжнародної підтримки. Це найбільший блок.
Це уряди інших країн, а саме платники податків інших країн, які нам допомагають. Є перелік найбільших донорів. Це – США, Швеція, Нідерланди, Європейська Комісія, Японія. Але тут треба розуміти важливу річ: коли ми говоримо про донорів та міжнародну технічну допомогу – те, що називається international aid – більшість цих коштів отримує держава. Громадські організації/аналітичні центри отримують менше 10% від цих грошей, тому що часто державі допомагають напряму – на різні програми, на багато чого.
Інший блок – це громадські організації, які отримують державне фінансування. І це добре, оскільки і в США, і в Європі такі організації теж є. Важливо тут, чи існує транспарентний розподіл цих коштів та доступ до них? Ми, наприклад, намагаємося не брати кошти від держави та ніколи цього не робили, тому що вважаємо, що є більш вразливі групи, які можуть на це претендувати. І найважливіший блок – громадяни почали залучатися до фінансування багатьох засобів масової інформації, громадських організацій та різних інституцій. Минулого року у нас було персональне досягнення – ми збільшили частку приватних пожертв від 3% до 42%. Це дуже відчутно та свідчить про те, що, якщо працювати якісно, репутація обов’язково віддячить тобі за це.
Які сильні та слабкі сторони аналітичних центрів та що ви хотіли б вдосконалити?
З сильних сторін – у нас дуже потужне громадянське суспільство. Треба розуміти, що воно складається не тільки з аналітичних центрів. У нас є ветеранські організації, які зараз відіграють надзвичайну роль.
Головне – це самоорганізація та комунікація між різними групами. Негатив – це коли ми не вміємо спілкуватися та ділимо роботу на елітну та не елітну.
21 досягнення Лабораторії за 21 рік
Лабораторія законодавчих ініціатив була заснована 28 квітня 2000 року випускниками Національного університету «Києво-Могилянська академія». Ми виросли з ініціативи в потужний аналітичний центр, який реалізував багато суспільно важливих проектів та має на меті втілювати ще більш амбітні цілі у майбутньому.
За 21 рік ми пройшли довгий шлях. Багато речей, які сьогодні є звичними для України, як-от проєвропейський курс розвитку чи важливість відкритості влади, ми відстоювали через спротив. Але ми щасливі продовжувати цей шлях, адже віримо в те, що він є правильним для України.
Хочемо розділити наш успіх з вами та пригадати цінні моменти, проекти і досягнення, завдяки яким Лабораторія зростала усі ці роки.
1. Розробили закон про фінансування політичних партій
У далекому 2003 році експерти ЛЗІ стали авторами першого в Україні закону, який запровадив державне фінансування політичних партій. У 2004 році цей закон було ухвалено. Механізм, прописаний у ньому, передбачав запровадження прямої фінансової підтримки партій за рахунок коштів Державного бюджету України. Розмір підтримки був пропорційним ступеню представленості партії в парламенті. Також закон обмежував граничний обсяг державного фінансування, що мало запобігти надлишковому фінансуванню та убезпечити партії від залежності від держави. Однак пізніше, у 2007 році, дію цього закону було скасовано. Державне фінансування партій відклали на довгі роки. Тільки за деякий час положення цього першого закону лягли в основу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції», який діє зараз.
2. Допомогли удосконалити законопроєкт «Про місцеві референдуми»
Лабораторія завжди застосовувала комплексний підхід до розбудови демократичних інституцій в Україні. А тому ми не могли оминути питання місцевої демократії і безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення. Коли у 2012 році Закон «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» втратив чинність, експерти ЛЗІ вже мали напрацювання для вдосконалення нового профільного законопроєкту «Про місцеві референдуми», який готувався до другого читання. Однак потрібний закон так і не ухвалили. До врегулювання місцевих референдумів влада повернулася лише у 2021 році – і Директор Аналітичного відділу Лабораторії Олександр Заславський долучився до робочої групи зі створення відповідного законопроєкту.
3. Започаткували часопис «ПАРЛАМЕНТ»
Першим в Україні фаховим журналом, повністю присвяченим проблемам парламентаризму, став Часопис «ПАРЛАМЕНТ», який ЛЗІ випускає з 2001 року. Все, що тільки можна собі уявити про роботу парламенту, народних депутатів, а також функціонування дотичних інституцій, є на сторінках журналу: законодавчий процес та контрольні функції, робота комітетів та фракцій, регулювання політичних партій та участі громадськості у законодавчому процесі і багато-багато іншого. Саме Часопис «ПАРЛАМЕНТ» став тим майданчиком, на якому вперше заговорили про проблеми, як-от прозорість роботи комітетів чи «кнопкодавство». У цьому журналі більше 10 років тому з’явився перший моніторинг законодавчої діяльності парламенту, без чого сьогодні важко уявити публічний простір.
4. Створили першу в Україні Білу книгу українського парламентаризму
З моменту заснування ЛЗІ одним з найбільш пріоритетних для організації був і залишається парламентський напрямок. Ми напрацювали десятки інформаційних і аналітичних матеріалів, а також глибинних досліджень на цю тему. Поворотним моментом в історії українського парламентаризму можна вважати першу в Україні Білу книгу українського парламентаризму – всеохопний документ з комплексним аналізом ключових проблем функціонування парламенту та пропозиціями щодо їхнього вирішення, який ми підготували у 2010 році. Значна частина проаналізованих проблем, які так і не були вирішені на той момент, увійшли до Дорожньої карти щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, яку підготувала оціночна місія Європейського парламенту у 2016 році. Наразі Лабораторія регулярно моніторить поступ парламентської реформи в Україні.
5. Поширили в Україні практику підготовки Тіньових звітів
Послуговуючись досвідом розвинених демократій, у 2016 році Лабораторія започаткувала і популяризувала практику підготовки аналітичних документів у форматі Тіньових/альтернативних звітів (Shadow reports), які ми презентували у профільних комітетах Верховної Ради. Основна мета тіньових звітів – посилення контрольної функції парламенту та залучення неурядових аналітичних центрів до моніторингу й оцінки державної політики. За 4 роки експерти ЛЗІ разом з іншими профільними організаціями підготувала та представила більше 10 Тіньових звітів на теми від реалізації реформи парламенту до створення об’єднаних територіальних громад та виконання «декомунізаційних законів».
6. Спільно з Лігою Інтернів відновили діяльність Європейського інформаційно-дослідницького центру при Верховній Раді України
Якість законодавчого процесу в Україні все ще потребує поліпшення. Саме тому Лабораторія спільно з Лігою Інтернів у 2015 році відновила діяльність Європейського інформаційно-дослідницького центру при Верховній Раді України. Центр став прообразом парламентської дослідницької служби, покликаної забезпечити високу якість законодавчого процесу та ухвалення рішень, які ґрунтуються на фактах та аналітиці. Тільки за 2016 рік з урахуванням аналітичних матеріалів центру народні депутати розробили близько 20 законопроєктів і внесли близько 200 пропозицій до другого читання. Європейський інформаційно-дослідницький центр функціонує досі, працюючи над удосконаленням законодавчого процесу в Україні за найкращими європейськими практиками.
7. Створили майданчик для професійного розвитку журналістів
Усвідомлюючи особливу роль засобів масової інформації у демократичному суспільстві, організація спрямувала чимало зусиль на розбудову професійних ЗМІ в Україні. Квінтесенцією цього напряму був проєкт «Школа професійної журналістики «НОВА Україна». Він став майданчиком для спілкування професійних журналістів, обміну знаннями, досвідом, ідеями та ініціативами. За час свого існування (з 2009 по 2012 рік) випускниками стали більше 80 журналістів з усіх куточків України.
8. Розробили Матрицю форм участі громадськості
Від самого початку свого існування Лабораторія працює над тим, аби громадськість була більше залучена до процесу вироблення рішень як на національному, так і на місцевому рівнях. Серед багатьох аналітичних матеріалів та проєктів, спрямованих на поліпшення співпраці громадянського суспільства й органів влади та місцевого самоврядування, особливо виділяється Матриця форм участі громадськості у процесі вироблення й ухвалення політичних рішень в Україні. Саме ця Матриця у 2014 році лягла в основу політики Ради Європи щодо підтримки громадянського суспільства в Україні на наступні кілька років.
9. Започаткували і розвиваємо Українську школу політичних студій – найуспішніший проєкт політичної освіти в Україні
Українська школа політичних студій – найуспішніший освітньо-мережевий проєкт в Україні, що за 16 років зібрав спільноту з понад 500 лідерів з різних галузей. Школа була створена рішенням Комітету Міністрів Ради Європи у 2005 році і є частиною міжнародної мережі Шкіл політичних студій Ради Європи. УШПС сьогодні – унікальна платформа для пошуку однодумців, втілення спільних ініціатив, поширення цінностей, генерування ідей та створення можливостей для їхньої реалізації. Крім того, у 2007 році Лабораторія законодавчих ініціатив заснувала Східноєвропейську школа політичних студій (Білорусь), щоб дати можливість лідерам Білорусі сформувати свій майданчик для дискусій з важливих суспільно-політичних питань.
10. Створили окрему освітню програму для народних депутатів, системно навчаємо парламентарів
Перед парламентськими виборами 2014 року Лабораторія започаткувала окрему освітню програму для народних депутатів – «Нова якість українського парламенту: імпульс Майдану». У програмі взяли участь парламентарі з громадянського суспільства та журналістики, обрані вперше. Саме під час навчання у них виникла ідея створити міжфракційне об’єднання. Так з’явився осередок УШПС у Верховній Раді – МФО «ЄвроОптимісти». Парламентська програма УШПС працює і в 9-му скликанні.
11. Разом з Представництвом ЄС в Україні започаткували проєкт «Рада за Європу»
Із моменту створення Лабораторія законодавчих ініціатив безупинно займалася питаннями європейської інтеграції України. Ще на початку 2000-х експерти Лабораторії розробили висновок про необхідність створення єдиного координаційного органу у сфері європейської інтеграції. Лабораторія займалась підготовкою аналітичних матеріалів та адвокацією наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу, Плану дій Україна – ЄС, а згодом і Угоди про Асоціацію. Після підписання Угоди Лабораторія разом з Представництвом ЄС в Україні започаткували проєкт «Рада за Європу», що інформував депутатів про співробітництво України та ЄС.
12. Заснували проєкт «Школа лідерів громад», щоб працювати з лідерами на місцях
Перші місцеві вибори після Революції гідності потребували лідерів нового часу в кожному містечку та громаді. У відповідь на цей виклик Лабораторія започаткувала Школу лідерів громад – навчальну програму, створену об’єднувати місцевих лідерів та лідерок з усіх регіонів України та допомагати їм розвивати їхні громади. 48% випускників програми ШЛГ різних років балотувалися на місцевих виборах 2020 року. 40% з них – перемогли.
Зараз спільнота налічує більше 250 місцевих лідерів по всій країні, а цього року поповниться новою групою.
13. Популяризували в Україні Town Hall Meeting та працюємо над розробкою інших інноваційних інструментів участі
З 2010 року Лабораторія популяризує в Україні Town Hall Meeting – міські зібрання. Це – кваліфіковане, цілеспрямоване та результативне обговорення питань, що цікавлять громадськість. За ці роки Лабораторія провела більше 50 міських зібрань у різних українських громадах, результати яких дуже часто лягали в основу формування різних державних політик та прийняття політичних рішень. Новим інструментом участі, який Лабораторія адаптує для України, є соціальний аудит – методика, що дозволяє одночасно активізувати громаду та забезпечити підзвітність влади.
14. Провели в Україні Конгрес НУО
Розвиток, підтримка та захист громадянського суспільства стали для ЛЗІ невід’ємною складовою повсякденної діяльності. У 2007 році Лабораторія організувала і провела в Україні Другий регіональний конгрес НУО, який став логічним продовженням першого заходу у Варшаві у 2006 році. Конгрес став справжнім поштовхом для громадянського суспільства в Україні, адже заклав основи для діяльності цілого ряду громадських організацій і створив передумови для дійсного демократичного розвитку громадського сектору й української демократії загалом. На згадку з тих часів маємо привітання учасників Конгресу від тодішнього президента України Віктора Ющенка.
15. Розробили положення, завдяки якому стало можливим проведення теледебатів
Дебати кандидатів у президенти 2019 на стадіоні стали справжньою медійною «бомбою» і вразили мільйони громадян. Однак по-справжньому поворотним моментом в історії української демократії були саме перші теледебати у 2004 році, коли мало хто вірив у можливість такої події взагалі. І якраз ті дебати відбувалися на основі розробленого експертами ЛЗІ Положення «Про порядок проведення Національною телекомпанією України передвиборчих дебатів під час виборів Президента України в 2004 році».
Перші теледебати в Україні
16. Допомагаємо виборцям робити усвідомлений вибір
Одне з ключових завдань для Лабораторії – боротьба з популізмом та сприяння підвищенню громадянської свідомості українців. Так у 2006 році стався проєкт «Усвідомлений вибір – 2006». Тоді Лабораторія очолила консорціум громадських організацій, щоб допомагати виборцям зробити раціонально мотивований вибір під час обрання своїх представників у парламенті.
17. Координували підготовку стратегічного документу «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ»
Лабораторія не може не пишатися своєю участю як координуючої організації у підготовці безпрецедентного для історії незалежної України стратегічного документу «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ». У 2009 році цей документ став громадським порядком денним на найближчі кілька років. Він об’єднав авторський колектив з понад сорока провідних незалежних українських аналітиків, аби представити суспільству експертне бачення найбільш цілісної картини ключових реформ, яких потребувала держава.
18. Організували Форум «Саміт Україна – ЄС 2011: громадський вимір»
Поділяючи європейські цінності та впроваджуючи кращі європейські практики у своїй роботі, Лабораторія стала одним з ключових акторів в рамках Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства. Певний період Лабораторія очолювала Українську національну платформу Форуму. А в 2011 році ми взяли участь у підготовці та організації історичної події – зустрічі тодішніх Президента Європейської Ради Германа Ван Ромпея і Президента Європейської Комісії Жозе Мануеля Баррозу з представниками українських громадських організацій, профспілок, бізнес-асоціацій, експертних та аналітичних установ.
19. Протягом 10 років видавали Євробюлетень
Лабораторія всіляко підтримує європейський вектор розвитку України, а також сприяє поширенню європейських цінностей в українському суспільстві. Тому протягом десяти років (з 2003 по 2012 рік) організація видавала та розповсюджувала Євробюлетень – щомісячне інформаційне видання Представництва Європейської Комісії в Україні. Журнал містив всеохопну інформацію про актуальну адженду Європейського Союзу, а також всебічно висвітлював прогрес у стосунках України та ЄС.
20. Ініціювали серію регіональних конституційних форумів
У зв’язку з тим, що конституційна реформа 2004 року не принесла бажаного результату – створення збалансованої системи органів публічної влади – Лабораторія у 2007-2008 роках ініціювала серію регіональних конституційних форумів. Це відбулося для того, щоб визначити межі конституційної реформи та механізмів внесення змін до Конституції, які б давали відповіді на основні актуальні на той момент виклики, відповідали загальносуспільним інтересам і забезпечували консолідацію суспільства. За результатами були підготовлені аналітичні матеріали, які охоплювали позиції політиків, представників провідних аналітичних центрів, науковців та іноземних фахівців.
21. Прапор Європи
Лабораторія відстоювала необхідність проєвропейського курсу для України задовго до того, як це було закріплено в Конституції. У 2013 році – ще перед тим, як мала бути підписана Угода про Асоціацію з Європейським Союзом, – ми ініціювали в українських містах символічний проєкт «Прапор Європи». Першою до ініціативи долучилася Сумська міська рада, яка погодилася вивішувати Прапор Європи поряд із Державним Прапором у дні державних свят та під час проведення міжнародних заходів. Того ж року проєкт підтримали ще 15 міст. «Прапор Європи» об’єднав Волочиськ, Івано-Франківськ, Іллінці, Кобеляки, Корюківку, Кременчук, Львів, Луцьк, Мену, Мостиську, Острог, Рівне, Сарни, Суми, Тростянець і Чернігів, а пізніше ініціатива поширилась на всю країну.
Нова операційна директорка в Лабораторії законодавчих ініціатив
До команди Лабораторії законодавчих ініціатив приєдналася нова операційна директорка Олександра Егерт.
«Масштаб проєктів та програм Лабораторії законодавчих ініціатив вражає. Я щаслива приєднатись до команди майстрів своєї справи, які вже багато років відстоюють та просувають демократичні цінності в українському суспільстві. Вірю в те, що мої знання та досвід будуть корисними, і сприятимуть втіленню амбітних планів Лабораторії», – каже Олександра про своє призначення.
Олександра Егерт має понад 10-річний управлінський досвід у громадському секторі. До цього Олександра обіймала посаду виконавчої директорки Асоціації правників України.
Тож це – надзвичайно важливе підсилення для команди ЛЗІ. Ми дуже цінуємо, що до Лабораторії приєднуються саме такі фахові та ціннісні люди. Рухаємося тільки вперед до нових звершень!
Перша леді Литви та Лабораторія законодавчих ініціатив на заході з нагоди 15-річчя галереї ЦЕХ
Перша леді Литви Діана Науседенє та Міністр культури Литви Сімонас Кайріс завітали до арт-галереї ЦЕХ, засновником та директором якої є випускник Української школи політичних студій Олександр Щелущенко (випуск 2010 року).
Перша леді Литви Діана Науседенє (ліворуч) та директор галереї ЦЕХ Олександр Щелущенко (праворуч). Фото: Андрій Самарець
Українській галереї ЦЕХ виповнилося вже 15 років. Це – одна з найуспішніших недержавних культурних інституцій сучасного мистецтва в Україні. Тим часом у Вільнюсі, столиці Литви, цього року святкує 5-річчя друга галерея Tsekh Gallery Vilnius, яка є наразі однією із найбільших приватних галерей країни.
Перша леді Литви та Міністр культури відвідали виставку, присвячену 15-річчю галереї ЦЕХ, на якій представлені важливі роботи 11 митців з України, Литви та США.
Директор галереї ЦЕХ Олександр Щелущенко (ліворуч) та міністр культури Литви Сімонас Кайріс (праворуч). Фото: Андрій Самарець
«Любі мої, я – щаслива, перебуваючи тут та відчуваючи пульс України. Це – край, з яким Литву поєднують щільні історичні та культурні зв’язки. Я щиро рада ознайомитися з роботами українських митців. Нехай ваша творчість злітає на крилах свободи та шириться у найдивовижніших формах», – привітала галерею Діана Науседенє українською мовою.
Для Української школи політичних студій культура є фундаментом державної політики. УШПС та Лабораторія законодавчих ініціатив раді мати можливість підтримувати випускників на їхньому Шляху та допомагати просувати українське мистецтво у світі. Бажаємо галереї ЦЕХ нових перемог!
Фото: Андрій Самарець
Окрема подяка Посольству Литви в Українi за те, що ця зустріч відбулася!
Після карантину галерея ЦЕХ запрошує усіх охочих відвідати виставку проекту «Spirits: 15 років витримки». Мистецтво захоплює!
Побачити роботи, представлені на виставці, можна тут.
Керівні органи Лабораторії змінилися
За 20 років існування Лабораторія законодавчих ініціатив змінювалася й вдосконалювалася, але ніколи не зраджувала своїм переконанням і місії. Місії розвивати Україну як європейську, демократичну країну, в якій живуть політично свідомі громадяни, а верховенство права діє як основоположний принцип.
Ми виросли з ініціативи в потужний аналітичний центр, який має сміливість іти проти течії і відстоювати свою думку, незважаючи на зовнішні обставини.
Думаємо і діємо, випереджаючи час, уже понад 20 років. Жити гідно – дуже важко (с). Але це не зможе нас зупинити. Ми ростемо далі, інституалізуємо напрацьоване і ділимося з вами новинами – 2021 рік ми почали з новою структурою управління і новими обраними членами Ради Лабораторії законодавчих ініціатив. Організація підсилена гідними і професійними людьми, з якими Лабораторія продовжить свій Шлях.
Нова Голова Ради – Таміла Ташева, заступниця Постійного Представника Президента України в Автономній Республіці Крим, співзасновниця і член правління громадської організації КримSOS, член правління Міжнародного фонду «Відродження», член Наглядової ради Українського інституту. Таміла Ташева займається правозахисною діяльністю, у першу чергу питаннями, що стосуються окупованих територій та наслідків військової агресії РФ проти України, зокрема роботою з ВПО та правами людини в Криму. За плечима Таміли – досвід адвокаційної і законотворчої діяльності, створення сталої громадської організації «КримСОС» і багаторічна праця над розвитком громадянського суспільства в Україні. У 2019 році Таміла Ташева була удостоєна польської нагороди ім. Серджіо Вієра де Мелло як особа, діяльність якої спрямована на користь мирного співіснування та співпраці між суспільствами, релігіями і культурами.
Заступник Голови Ради – Олександр Хоруженко, випускник Української школи політичних студій 2006 року, експерт з реформи децентралізації та місцевого самоврядування в Україні, член Наглядової ради фактчекінгового проекту Stopfake. У 2016-2020 роках Олександр відповідав за впровадження реформи децентралізації в Сумській області і в низьці секторальних напрямків, серед яких безпека громад, реформа охорони здоров’я, розвиток інфраструктури. Завдяки таким лідерам на місцях, як Олександр Хоруженко, масштабна реформа децентралізації була запущена і успішно пройшла перший етап впровадження.
Членкиня Ради – Катерина Рябіко, координаторка проектів Бюро демократичних інститутів і прав людини ОБСЄ (БДІПЛ). Катерина понад п’ятнадцять років займається темами демократизації та прав людини,відповідаючи за розробку політики у сфері політичної відповідальності, ґендерної рівності, парламентської етики, політичної участі та демократичних виборів. Катерина Рябіко нагороджена премією USAID за видатні досягнення у сприянні демократичному розвитку в Україні та лідерство у спрямуванні зусиль уряду США щодо сприяння демократії.
Світлана Матвієнко – відтепер Виконавча директорка Лабораторії законодавчих ініціатив.
Маємо за честь співпрацювати з цими людьми! І рухаємося далі до ще більших звершень.