14 грудня у Львові пройшло перше регіональне обговорення проекту стратегії «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ» в межах кампанії Національної громадської Мережі підтримки реформ. У ньому взяли участь близько 70 експертів, представників громадських організацій, політичних партій, місцевої влади, мас-медіа зі Львова та Львівської, Тернопільської й Івано-Франківської областей.

Проект  стратегії «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ» був підготовлений провідними українськими незалежними експертами і став основою громадської дискусії щодо пріоритетів реформування України. Дослідження у Львові презентували редактори розділів: Ігор Коліушко (Центр політико-правових реформ), Олександр Сушко (Інститут Євро-Атлантичного Співробітництва) та експерти: Мирослав Маринович (Український католицький університет), Олександра Бетлій (Інститут економічних досліджень та політичних консультацій), Олександр Степаненко (ЕГО «Зелений світ»).

Разом з позитивними відгуками щодо підготовленого проекту Стратегії учасники львівського обговорення висловили авторам чимало зауважень та побажань з приводу подальшого удосконалення. Зокрема особливу увагу було зосереджено на необхідності доопрацювання Стратегії в контексті її цілісності та можливості практичної реалізації. Як зазначив Ігор Коліушко, «осмислення даного тексту має бути перманентним».

Учасниками львівського обговорення стали політолог, директор Лабораторії  соціальних досліджень Центру підтримки  приватної ініціативи Ігор Марков; завідувач кафедри  політичних наук та філософії Львівського  регіонального інституту державного  Управління Національної Академії Держуправління при Президентові України, доктор філософських наук, професор  Атоніна Колодій; політолог, експерт проекту “Західна аналітична група” Орест Друль; політолог, головний редактор Інтернет-видання «Вголос» Ігор Танчин; народний депутат  України Тарас Стецьків; директор Центру досліджень місцевого самоврядування Віталій Загайний; депутат Львівської обласної ради Олександр Старовойт; керівник Західноукраїнського  регіонального навчального центру Петро Мавко; завідувач кафедри  філософії Львівського національного  університету ім. І. Франка, доктор філософських наук, професор Анатолій Карась; проректор з  навчальної роботи Львівського національного  університету ім. І. Франка Марія Зубрицька; Заступник директора з наукової роботи Львівського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України Андрій Ліпенцев, керівник Громадської організації “Експерт-група” Андріан Фітьо.

Наступний круглий стіл пройшов 15 грудня у Чернівцях, у Національному університеті ім. Федьковича. Тут проект стратегії «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ» презентували Роман Куйбіда (Центр Політико-правових реформ), Віталій Кравчук (Інститут економічних досліджень та політичних консультацій), Наталія Сад (Інститут Євро-Атлантичного співробітництва) та Олександр Степаненко (ЕГО «Зелений Світ»).

Серед учасників обговорення проекту були заступник керівника апарату Чернівецької облдержадміністрації Борис Руснак; директор Центру реконструкції та розвитку Ярослав Кирпушко; завідувач кафедри  міжнародної інформації Чернівецького національного університету ім. Ю. ФедьковичаВолодимир Фісанов; член Національного комітету Громадянської  кампанії «Молодіжна Варта», експерт Інституту політичної освіти, депутат Закарпатської  обласної ради Олександр Солонтай; доктор економічних наук, професор, проректор з наукової роботи Буковинського університету Валерій Євдокіменко; голова Чернівецього обласного товариства «Знання» Ярослав Курко та ін. Всього у заході взяли участь понад 50 учасників. Як і у Львові, у Чернівцях результатом обговорення проекту Стратегії реформ стали пропозиції щодо його допрацювання та зосередження на практичних аспектах пропозицій Стратегії. Крім того, учасники обговорення наголосили на важливості співпраці громадськості як між собою (в контексті розбудови демократії “знизу”), так і з органами влади та місцевого самоврядування, які мають усвідомити власну відповідальність у процесі здійснення чи нездійснення ключових реформ у державі.

Національна громадська Мережа підтримки  реформ – незалежний самоврядний рух організацій громадянського суспільства України, спрямований на вироблення стратегії модернізації країни та пріоритетів реформ, просування реформ на всіх рівнях та у всіх гілках державної влади, участь організацій громадянського суспільства у національних та регіональних кампаніях впровадження реформ. Мережа має на меті об’єднати провідні аналітичні центри України та окремих експертів й організувати процес визначення національних та регіональних пріоритетів реформ, узгодження стратегії модернізації України, реформування ключових сфер суспільного життя, державного управління та організації політичного процесу. Крім того, об’єднання спрямоване на те, щоб дати можливість численним національним мережам та окремим організаціям громадянського суспільства з усіх регіонів України знайти своє місце у кампанії з просування та підтримки реформ.

Повний текст дослідження «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ».

Короткий текст дослідження «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ».

Регіональні координатори національної кампанії «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ» та місця проведення обговорень.

16 грудня у Дніпропетровську пройшло обговорення проекту «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ» в межах кампанії Національної громадської Мережі підтримки реформ. На ньому зібралося понад 100 експертів, науковців, представників громадських організацій, місцевої влади, бізнесу, засобів масової інформації та слухачів Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Української  Академії державного управління при Президентові  України, в приміщенні якого відбувся захід.

Проект  стратегії «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ» був підготовлений провідними українськими незалежними експертами і став основою громадської дискусії щодо пріоритетів реформування України. Дослідження у Дніпропетровську презентували: Ігор Коліушко (Центр політико-правових реформ), Дмитро Науменко (Інститут економічних досліджень та політичних консультацій), Олександр Сушко (Інститут Євро-Атлантичного співробітництва) та Ганна Голубовська-Онісімова (ВЕГО «Мама 86»). Також у обговоренні проекту взяли активну участь експерти Дніпропетровського регіонального інституту державного управління Української  Академії державного управління при Президентові  України: Віталій Баштанник, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри права та європейської інтеграції; Віталій Попруга, кандидат економічних наук, доцент кафедри економіки та регіональної економічної політики; Олександр Рудік, кандидат політичних наук, доцент кафедри права та європейської інтеграції, заступник директора з наукової роботи; Іван Шпітун, кандидат філософських наук, доцент кафедри державного управління та місцевого самоврядування; Ольга Антонова, кандидат наук з державного управління, доцент кафедри державного управління та місцевого самоврядування.

В ході дискусій учасники дійшли висновку про те, що основоположною та вихідною частиною стратегії реформ має стати визначення демократичних цінностей, на основі яких слід реформувати державні інституції, територіальне самоврядування, проводити соціально-економічну модернізацію та удосконалення зовнішньої та безпекової політики держави. В контексті змін у вищенаведених сферах експерти наголосили на визначальній ролі конституційної реформи, на необхідності деполітизації стосунків України з іншими державами та консолідації позиції українських політиків на міжнародному рівні. Крім того, учасники обговорення дійшли висновку щодо необхідності налагодження співпраці в сфері просування реформ громадських організацій та органів місцевого самоврядування, на основі чого стане можливим здійснення модернізації вже на загальнодержавному рівні.

Національна громадська Мережа підтримки  реформ – незалежний самоврядний рух організацій громадянського суспільства України, спрямований на вироблення стратегії модернізації країни та пріоритетів реформ, просування реформ на всіх рівнях та у всіх гілках державної влади, участь організацій громадянського суспільства у національних та регіональних кампаніях впровадження реформ. Мережа має на меті об’єднати провідні аналітичні центри України та окремих експертів й організувати процес визначення національних та регіональних пріоритетів реформ, узгодження стратегії модернізації України, реформування ключових сфер суспільного життя, державного управління та організації політичного процесу. Крім того, об’єднання спрямоване на те, щоб дати можливість численним національним мережам та окремим організаціям громадянського суспільства з усіх регіонів України знайти своє місце у кампанії з просування та підтримки реформ.

Повний текст дослідження «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ».

Короткий текст дослідження «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ».

Регіональні координатори національної кампанії «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ» та місця проведення обговорень.

Впродовж 14-18 грудня відбудуться регіональні обговорення проекту стратегії «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ». Кампанія, здійснювана Національною громадською Мережею підтримки реформ, має на меті виробити концептуальний документ, в якому було б систематизовано та обґрунтовано проект найактуальніших реформ для нашої держави.

Основою громадської дискусії щодо пріоритетів реформування України стане відповідне дослідження, яке було підготовлене провідними українськими незалежними експертами за ініціативи Міжнародного фонду «Відродження», організаційної підтримки «Лабораторії законодавчих ініціатив» та фінансового сприяння Pact Inc., Програма “Об’єднуємося заради реформ” (UNITER).

Редакторами проекту стратегії стали Ігор Коліушко (Центр політико-правових реформ), Ігор Бураковський (Інститут економічних досліджень та політичних консультацій), Олександр Сушко (Інститут Євро-Атлантичного співробітництва), Євген Бистрицький (Міжнародний фонд «Відродження») таЄвген Захаров (Харківська правозахисна група).

Дослідження «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ» складається з чотирьох структурних блоків:

1. Інституційна організація держави і територіального самоврядування.
2. Модернізація України: соціально-економічний вимір.
3. Зовнішня політика та безпека держави.
4. Фундаментальні цінності демократичних змін.

Повний текст дослідження «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ».

Короткий текст дослідження «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ».

Регіональні координатори національної кампанії «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ» та місця проведення обговорень.

В рамках діяльності Національної громадської Мережі підтримки реформ експертами провідних аналітичних центрів України було підготовлене комплексне дослідження «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ», що виконуватиме роль незалежної надпартійної програми та буде орієнтиром у розумінні стану та потреб реформ й перспектив розвитку країни. Особлива увага в даному дослідженні приділена визначенню підходів та принципів модернізації України,  висвітленню орієнтирів стратегічних напрямів реформ у сферах інституційної організації держави, соціально-економічної політики, зовнішньої політики та безпеки, а також фундаментальним цінностям як основі діяльності держави.

Пропоноване дослідження є проектом для широкого громадського обговорення, що відбудеться у форматі відкритих круглих столів у провідних навчальних закладах Львова, Луцька, Чернівців, Сум, Дніпропетровська, Донецька, Харкова, Одеси та Сімферополя впродовж 14 – 18 грудня поточного року із залученням  насамперед науковців, представників громадських організацій, експертного середовища, представників політичних партій, місцевої влади, бізнесу та засобів масової інформації на місцевому/регіональному рівні.

Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ (коротка версія дослідження).

13 та 14 жовтня 2009 року у Дніпропетровську і Донецьку Лабораторія законодавчих ініціатив провела презентацію власного дослідження, присвяченого проблемам українського парламентаризму. Також у рамках заходів відбулося обговорення презентованого дослідження, у яких взяли участь політики, експерти, науковці, представники громадськості та медіа. абораторію законодавчих ініціатив представляли Денис КОВРИЖЕНКО, Директор з правових питань Лабораторії законодавчих ініціатив, та Олена ЧЕБАНЕНКО, Програмний координатор Відділу політичного аналізу Лабораторії законодавчих ініціатив.

Основна мета обговорень – окреслення кола реальних проблем українського парламентаризму, а також вироблення рекомендацій щодо  їх вирішення (зокрема – тих, які були порушені у презентованому дослідженні).

Тематика обговорення стосувалася:

1. Статусу народного депутата України;
2. Контрольних функцій парламенту;
3. Участі громадськості у законотворчому процесі;
4. Реформи Апарату Верховної Ради України.

Громадські консультації у Дніпропетровську і Донецьку проведені в рамках реалізації спільного проекту Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської фундації за демократію «Підвищення ефективності українського парламентаризму». Вони є п’ятим і шостим у серії із 9-ти заходів, які відбудуться у різних областях України.

Під час консультації 13 жовтня 2009 року у Дніпропетровську активно обговорювалися питання участі громадськості у законодавчому процесі, зокрема – роботи експертних і громадських рад при представницьких органах влади. Крім того, були порушені дотичні до функціонування парламенту питання, а саме – прозорості місцевих бюджетів у частині відсутності контролю за їхньою видатковою частиною, підвищення правової та політичної грамотності населення, необхідності підключення віддалених куточків України до мережі Інтернет тощо.

Була підтримана ідея скасування зниження або повного скасування прохідного бар’єру на парламентських виборах, оскільки Верховна Рада повинна представляти весь український народ, а не лише його частину. Учасники наголосили, що законодавство не містить норми, відповідно до якої виключно політичні партії мають можливість формувати органи державної влади, однак на практиці відбувається саме так. Тому необхідним є запровадження системи громадського контролю за діяльністю народних депутатів України, а також їх звітності з метою забезпечення належного представництва інтересів усього населення. Оскільки весь народ не може бути представлений у сесійній залі парламенту, активну роль посередника між пересічним громадянином та органами влади повинні виконувати громадські організації. Вони повинні забезпечити постійний тиск на місцеві осередки політичних партій.

Було наголошено на необхідності удосконалення роботи парламентських комітетів, а також важливості врахування результатів комітетських слухань під час прийняття рішень парламентом. Учасники погодилися, що необхідно змінювати механізми роботи комітетів Верховної Ради України. Висловлювалася теза про створення другої палати парламенту з метою забезпечення ефективного представництва регіонів.

Активно дебатувалася під час обговорення ідея створення електронного парламенту. Зокрема, йшлося про забезпечення доступу всіх зацікавлених осіб до пов’язаної із законодавчим процесом документації, створення для кожного громадянина можливості висловитися щодо того чи іншого законопроекту, запровадження електронного документообігу тощо.

У парламентських комітетах і радах усіх рівнів має бути запроваджений механізм громадської експертизи, який передбачатиме залучення профільних галузевих фахівців для дачі висновків із їхньою подальшою юридичною відповідальністю за надані оцінки. В цьому контексті, актуальності набуває питання виділення критеріїв, на підставі яких можуть бути визначені фахові експерти у певній галузі, висновки яких позитивно вплинуть на законодавчий процес. Важливим кроком може стати створення загального реєстру громадських експертів із тих чи інших питань. До того ж, варто передбачити, ким і на підставі чого надаватимуться повноваження членам громадських рад. У цілому, як перешкода на шляху до запровадження відповідного механізму була визнана відсутність політичної волі залучати незалежних експертів до законодавчого процесу.

Основним лейтмотивом обговорення 14 жовтня 2009 року у Донецьку стала дискусія навколо можливих змін системи парламентських виборів в Україні, а також того, яким чином це може вплинути на підвищення ефективності роботи вітчизняного парламенту. Висловлювалися думки щодо необхідності запровадження прохідного виборчого бар’єру для політичних партій на рівні 4-5 відсотків, оскільки наразі чимало партій із подібними програмними положеннями. Крім того, дебатувалося питання відсутності в Україні ідеологічних партій, що негативно впливає на якість законодавчого процесу.

Наголошувалося на необхідності розуміння суспільного контексту при оцінці ефективності вітчизняного парламенту, оскільки об’єктивно колегіальний орган має менший ресурс легітимності, ніж одноособові органи влади. Наразі політики, медіа та суспільство активно обговорюють питання, пов’язані із реформою представницького органу, однак існує необхідність звести їх усі у єдине цілісне бачення заради стратегічних змін.

Було звернено увагу на ряд цікавих фактів українського парламентаризму: по-перше, більшість підтриманим Верховною Радою законодавчих ініціатив – це постанови, які загалом не змінюють правового простору держави; по-друге, протягом перших дев’яти місяців 2009 року парламент прийняв 170 законів, у той час як Конституційний Суд України розглянув 130 подань щодо конституційності нових норм, що ставить під сумнів ефективність законотворчої роботи парламенту; по-третє, надзвичайно низьким є коефіцієнт корисної дій від обговорень законопроектів на веб-сторінці Кабінету Міністрів України – на 22 оприлюднені документи був наданий лише один коментар; по-четверте, Президент наразі отримує більше звернень щодо порушень прав людини, ніж Уповноважений Верховної Ради з прав людини.

Наразі актуальною проблемою вітчизняного парламентаризму було визнано неналежне висвітлення його діяльності у засобах масової інформації. Більшість публічних виступів і повідомлень спрямовані на завоювання популярності, а не на змістовне інформування громадян. Саме тому роль медіа у забезпеченні належної роботи Верховної Ради України має бути простимульована. Зокрема, більш активно мають висвітлюватися парламентські та комітетські слухання.

Учасники погодилися, що основними напрямками парламентської реформи в Україні має стати удосконалення парламентських процедур, а також активізація ролі громадянського суспільства як контролера влади. Успішність законодавчої роботи залежить або від належного представництва інтересів населення, або від внутрішніх мотивів політичних партій. Відповідно, виховання ж потужного експертного середовища дозволить не лише виробити рекомендації щодо відповідних реформ, а й забезпечити їх імплементацію.

Дослідження:

Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення

Парламентський контроль: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Відеоролики:

Основна мета обговорень – окреслення кола  реальних проблем українського парламентаризму, а також вироблення рекомендацій щодо  їх вирішення (зокрема – тих, які були порушені у презентованому дослідженні).

Тематика обговорення стосувалася:

1. Статусу народного депутата України;
2. Контрольних функцій парламенту;
3. Участі громадськості у законотворчому процесі;
4. Реформи Апарату Верховної Ради України.

Громадська консультаця у Чернігові проведені в рамках реалізації спільного проекту Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської фундації за демократію «Підвищення ефективності українського парламентаризму». Вона стала сьомою у серії із 9-ти заходів, які відбудуться у різних областях України.

Під час обговорення у ЧЕРНІГОВІ були порушені питання фінансування політичних партій, зв’язку депутатів з виборцями, зміни виборчої системи, імперативного мандату, участі громадськості у законодавчому процесу, ефективності контрольних функцій парламенту тощо. Основними проблемними моментами у контексті функціонування українського парламенту були визнані відсутність контролю за використанням коштів державного бюджету, неналежне врахування інтересів регіонів у законодавчому процесі та неефективність механізмів впливу громадськості на прийняття державно владних рішень. Учасники наголосили на зв’язку парламентської реформи з іншими реформами, зокрема – конституційною.

У контексті реформи виборчої системи, була підтримана ідея про неможливість повернення до мажоритарного представництва та необхідність запровадження системи відкритих списків. Зокрема, говорилося про збільшення кількості виборчих округів до 450-ти при тому, що кандидати висуватимуться партіями. Дебатувалося питання прохідного бар’єру для політичних партій, а також важливість врахування голосів, поданих проти всіх кандидатів, під час визначення складу законодавчого органу.

Учасники звернули увагу на проблему взаємодії депутатів з виборцями на місцях. Зокрема, обговорювалися питання лобіювання законодавчих ініціатив на рівні регіонів, Крім того, була озвучена теза про необхідність підвищення впливу фракцій на партійну, а також запровадження механізмів впливу на окремого народного депутата.

Неоднозначно розглядалося питання імперативного мандату народного депутату. З одного боку, лунали тези про важливість цього інституту в умовах пропорційної виборчої системи, за якої виборець делегує управлінські повноваження партії із програмою, а не окремій особі; відповідно, рішення повинні прийматися фракцією, яка у сесійній залі голосує одностайно. З іншого боку, посилання на досвід зарубіжних держав і українську практику змусили деяких учасників визнати інститут імперативного мандату недемократичним і таким, що обмежує право народного обранця на самовираження.

Що стосується контрольних функцій і повноважень парламенту, то, на думку учасників обговорення, їх наразі є досить. Однак існує проблема нечіткого визначення умов і механізмів взаємодії Верховної Ради України з іншими органами влади. Тому актуальним питанням є забезпечення на законодавчому рівні більш чіткого розподілу повноважень між владними органами з метою забезпечення відповідальності.

Неефективними були визнані чимало механізмів залучення громадськості до законодавчого процесу. Так, наприклад, це стосується парламентських слухань, оскільки їхні результати не реалізують навіть у системі виконавчої влади, не кажучи вже про парламент.

Було висловлено застереження щодо перспектив реформи парламентського Апарату, оскільки, зазвичай, реформа подібних структур призводить до їх збільшення і бюрократизації. Тим не менше, учасники погодилися, що необхідно зменшувати кількість внесених до Верховної Ради України законопроектів з метою зниження навантаження на Головне науково-експертне управління та Головне юридичне управління Апарату парламенту.

Дослідження:

Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення

Парламентський контроль: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності

1 жовтня 2009 року у містах Суми та Харків Лабораторія законодавчих ініціатив провела презентацію власного дослідження, присвяченого проблемам українського парламентаризму. Також у рамках заходів відбулося обговорення презентованого дослідження, у яких взяли участь політики, експерти, науковці, представники громадськості та медіа. Лабораторію законодавчих ініціатив представляли Денис КОВРИЖЕНКО, Директор з правових питань Лабораторії законодавчих ініціатив, та Олена ЧЕБАНЕНКО, Програмний координатор Відділу політичного аналізу Лабораторії законодавчих ініціатив.

Основна мета обговорень – окреслення кола  реальних проблем українського парламентаризму, а також вироблення рекомендацій щодо  їх вирішення (зокрема – тих, які були порушені у презентованому дослідженні).

Тематика обговорення стосувалася:

1. Статусу народного депутата України;
2. Контрольних функцій парламенту;
3. Участі громадськості у законотворчому процесі;
4. Реформи Апарату Верховної Ради України.

Громадські консультації у Сумах і Харкові проведені в рамках реалізації спільного проекту Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської фундації за демократію «ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ». Вони є п’ятим і шостим у серії із 9-ти заходів, які відбудуться у різних областях України.

Під час обговорення в СУМАХ активно обговорювалися питання статусу народного депутата, реформи виборчої системи та її зв’язку із партійним будівництвом, доцільності обмеження депутатської недоторканості та запровадження імперативного мандату народних обранців, особливостей складання виборчих списків тощо.

Учасники обговорення погодилися, що реформи варто проводити у межах наявної системи. Тим не менше, належного розуміння того, які моделі певних парламентських інститутів можуть ефективно функціонувати в Україні, немає. Була висловлена теза про надто широкий спектр повноважень народного депутата України поза законодавчою діяльністю. Можливість впливу парламенту на інші органи влади наразі призводить до надмірної політизації його роботи. Що стосується перспектив запровадження двопалатного парламенту, то реальні механізми представництва регіонів у законодавчому органі наразі обговорюються дуже спрощено. Необдумані ж кроки у цьому напрямку призведуть до ускладнення парламентських процедур, а, отже, корупції.

Як і під час попередніх консультацій, значну увагу було приділено питанню зміни виборчої системи. Незважаючи на впевненості у тому, що наступні парламентські вибори пройдуть за закритими списками, запровадження пропорційної виборчої системи з відкритими списками розглядалося як значний крок уперед, хоча й не панацея від усіх проблем державного будівництва. Дискусії ж про можливе повернення до мажоритарної системи є проявом небезпечної тенденції. У контексті вдосконалення пропорційного представництва, була висловлена пропозиція щодо необхідності законодавчого визначення статусу безпартійних народних депутатів, що стимулюватиме структуризацію політичних партій.

Важливий момент, на який було звернуто увагу, – «декомерціалізація» виборчих списків з метою уникнення ситуації купівля місць у них. Це, зокрема, потребує реформи законодавства про політичні партії, спрямоване на перетворення місцеві партійні осередки на «ліфти», які дозволять потрапляння місцевих політиків до парламенту. Була підтримана висловлена під час обговорення пропозиція щодо запровадження виборчих цензів: потрапляння до виборчих списків повинно залежать від реального членства кандидата в партії та реальної роботи у ній. Загалом, партійне будівництво, базоване на принципах ідеологічності та активної роботи, було визнане основним шляхом підвищення ефективності Українського парламенту.

Ще одне питання, щодо якого буда досягнута згода аудиторії, – необхідність обмеження депутатської недоторканості. Так, наприклад, можуть бути встановлені особливі правила поводження з народними депутатами під час попереднього слідства (забезпечений позачерговий доступ до обмудстмана та контроль з боку Генерального прокурора за перебігом слідчих дій) – тобто уникнення політичних провокацій можливе за рахунок відповідних процесуальних норм. Однак, в цілому, парламентар має притягатися до відповідальності на загальних підставах.

Активна дискусія точилася навколо питання імперативного мандату народного депутата України. Наразі в Україні механізми відкликання відсутні. Тим не менше, досвід інших держав (наприклад, США) передбачає такого відкликання, зокрема, у разі порушення правил депутатської етики (невідвідування засідань парламенту, особиста неучасть у голосуваннях, неналежне поводження у сесійній залі тощо). Тому в українських реаліях потрібним кроком могло б стати прийняття Кодексу депутатської етики із паралельним закріпленням на рівні Регламенту Верховної Ради України підстав припинення повноважень того чи іншого депутата безпосередньо парламентом. Крім того, запровадження імперативного мандату потребує зміни законодавства про місцевмй референдум.

Щодо підстав дострокового припинення повноважень парламенту Президентом України, учасники погодилися із тим, що до наразі закріпленого у Конституції переліку підстав варто додати формулювання «із політичних мотивів». Однак у такому випадку, нові парламентські вибори повинні проводитися разом із референдумом про довіру Президентові із можливістю його відставки за результатами такого референдуму. Це зніме проблему політичних спекуляцій навколо питання дострокового припинення повноважень Верховної Ради України.

Конфлікт інтересів у парламенті був розглянутий крізь призму невідповідності приватного інтересу народного депутата та колегіального способу прийняття рішень у законодавчому органі. Колегіальність обмежує можливість контролю за діяльністю окремого парламентаря, а тому необхідно запровадити механізми такого контролю (зокрема, за роботою в комітетах, тимчасових слідчих комісіях тощо).

У контексті переведення лобіювання у легальне русло, наголошувалося на необхідності посилити роль громадянського суспільства, а також асоціацій всеукраїнського рівня за умов чіткого визначення їхнього законодавчого статусу. Порушувалося питання можливості надання права законодавчої ініціативи таким асоціаціям. Крім того, удосконалення потребують механізми висвітлення діяльності Верховної Ради України.

Основні питання, порушені під час обговорення у ХАРКОВІ, стосувалися удосконалення системи фінансування політичних партій, критеріїв визначення ефективності роботи народних депутатів, обмеження термінів перебування на посаді представників деяких парламентських інституцій, ролі громадянського суспільства у процесі реформування тощо.

Методологічні рамки обговорення передбачали подолання межі між теорією та практикою державного будівництва, а також між політикою та правом. Тобто концепція реформ повинна розроблятися з урахуванням особливостей вітчизняного політичного процесу та мати на меті підвищення ефективності політичного процесу в цілому, а не окремих інститутів.

В якості пропозиції щодо забезпечення присутності народних депутатів на засіданнях парламенту, була висловлена ідея про «плаваючу» більшість: якщо народний обранець пропускає певну кількість засідань, це є підставою для позбавлення його права брати участь у голосуваннях ще на певний час; при цьому, рішення приймаються більшістю від присутніх на засіданні депутатів. Крім того, варто дотримуватися принципу жорсткої партійної приналежності: якщо депутат не голосує як його політична партія, це має бути підставою для його виведення зі складу Верховної Ради України, оскільки народ делегує свій суверенітет партіям, а не конкретним особам. Активно обговорювалися механізми забезпечення особистого голосування депутатів.

Учасники обговорення погодилися, що кількість зареєстрованих і розглянутих законопроектів не є мірилом якості законодавчого процесу. Кожен поданий проект закону повинен бути результатом консолідації позицій різних депутатів і політичних сил. До того ж, зважаючи на те, що порядок денний роботи Верховної Ради України є предметом політичних спекуляцій, на початку кожного року варто визначати законодавчі пріоритети на цілий рік. Крім того, мають бути запроваджені санкції не лише за блокування роботи парламенту, а й встановлена юридична відповідальність за прийнятий закон у разі його негативного впливу. Було висловлено припущення про те, що помічники народних депутатів та Апарат Верховної Ради України мають фінансуватися політичними партіями.

На думку учасників, особлива роль у лобіюванні тих чи інших реформ має належати громадянському суспільстві, оскільки самі народні депутати дбають, здебільшого, про власні інтереси. Представники громадськості мають забезпечувати контроль за діяльністю парламентарів, а також інформаційно супроводжувати законодавчий процес.

Систематизовані пропозиції щодо усунення проблем українського парламентаризму, зібрані в результаті регіональних консультацій, будуть узагальнені у „Білій книзі українського парламентаризму”. Її презентація буде супроводжуватись міжнародною конференцією щодо парламентської реформи,  а також прес-конференцією на одному з загальнонаціональних телеканалів.

За поданими посиланнями можна знайти тексти чотирьох тематичних досліджень, підготовлених експертами лабораторії законодавчих ініціатив, а також зняті в рамках реалізації проекту відеоролики, присвячені проблемам українського парламентаризму.

Дослідження:

Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення

Парламентський контроль: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Відеоролики:

Лабораторію законодавчих ініціатив представляли Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, Денис КОВРИЖЕНКО, Директор з правових питань Лабораторії законодавчих ініціатив, та Олена ЧЕБАНЕНКО,Програмний координатор Відділу політичного аналізу Лабораторії законодавчих ініціатив.

Основна мета обговорень – окреслення кола  реальних проблем українського парламентаризму, а також вироблення рекомендацій щодо  їх вирішення (зокрема – тих, які були порушені у презентованому дослідженні).

Тематика обговорення стосувалася:

1. Статусу народного депутата України;
2. Контрольних функцій парламенту;
3. Участі громадськості у законотворчому процесі;
4. Реформи Апарату Верховної Ради України.

Громадські консультації у Луцьку і Львові проведені в рамках реалізації спільного проекту Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської фундації за демократію «ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УКРАЇНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ». Вони є третім і четвертим у серії із 9-ти заходів, які відбудуться у різних областях України.

Під час обговорення 22 вересня 2009 року в ЛУЦЬКУ активно обговорювалися питання необхідності обмеження депутатського імунітету, важливості забезпечення належної фахової підготовки народних депутатів України, умов і можливих наслідків запровадження права народної законодавчої ініціативи, низької ефективності роботи омбудсмана тощо.

Особливим лейтмотивом стало обговорення впливу рівня політичної культури, а також правового нігілізму громадян на розвиток парламентаризму, а також ролі громадянського суспільства у цьому процесі. Учасники погодилися, що наразі існує криза влади в Україні, що напряму пов’язано з відсутністю системи політичної відповідальності. Була висловлена позиція щодо необхідності створення системи персоніфікованої відповідальності Президента за умов обмеження функцій парламенту виключно законодавчою, а також бюджетними повноваженнями; решта ж повинна належати до відання виконавчої влади.

Увагу було звернено на питання впливу проблем парламентаризму на діяльність органів місцевого самоврядування, а також зв’язку між територіальними громадами та представництвом у Верховній Раді України. Особливий акцент було зроблено на залежності місцевого самоврядування від бюджетного фінансування та політичної боротьби. Були висловлені припущення щодо необхідності легалізації механізмів цивілізованого лобіювання з метою з метою зміщення центру прийняття політичних рішень в офіси партій і на рівень територіальних громад. При цьому модель лобіювання повинна визначатися на підставі аналізу зарубіжного досвіду і може варіюватися в залежності від території або галузі.

Як і під час попередніх зустрічей, учасники підкреслили необхідність зміни механізмів формування виборчих списків партій таким чином, аби громадяни знали, за кого вони голосують.

Основні питання, порушені під час обговорення 23 вересня 2009 року у ЛЬВОВІ, стосувалися якості депутатського корпусу (зокрема, його фахової підготовки), потреби розширення кола осіб, які потрапляють до партійних списків, обмеженості зворотної комунікації парламентарів із громадськістю, необхідності завершення адміністративно-територіальної реформи, важливості зміни статусу і повноважень обмудсмана, проблеми відсутності належного фінансового обґрунтування багатьох законопроектів, удосконалення структури та кадрового потенціалу Апарату Верховної Ради України тощо.

Порушувалось питання зміни виборчої системи на користь мажоритарної або пропорційної з відкритими списками, реформи партійного законодавства, а також зміни відносин у системі влади в цілому, які наразі є корумпованими.

Учасники обговорення звернули увагу на тенденцію до формування тимчасових коаліцій у Верховній Раді України навколо тих чи інших законопроектів, що фактично перетворює законодавчий процес на політичний торг.

Систематизовані пропозиції щодо усунення проблем українського парламентаризму, зібрані в результаті регіональних консультацій, будуть узагальнені у „Білій книзі українського парламентаризму”. Її презентація буде супроводжуватись міжнародною конференцією щодо парламентської реформи,  а також прес-конференцією на одному з загальнонаціональних телеканалів.

За поданими посиланнями можна знайти тексти чотирьох тематичних досліджень, підготовлених експертами лабораторії законодавчих ініціатив, а також зняті в рамках реалізації проекту відеоролики, присвячені проблемам українського парламентаризму.

Дослідження:

Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення

Парламентський контроль: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Відеоролики:

Основна мета обговорень – окреслення кола реальних проблем українського парламентаризму, а також вироблення рекомендацій щодо  їх вирішення (зокрема – тих, які були порушені у презентованому дослідженні).

Тематика обговорення стосувалася:

1. Статусу народного депутата України;
2. Контрольних функцій парламенту;
3. Участі громадськості у законотворчому процесі;
4. Реформи Апарату Верховної Раду України.

Громадські консультації у Херсоні та Одесі проведені в рамках реалізації спільного проекту Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської фундації за демократію «Підвищення ефективності українського парламентаризму». Вони є першими у серії із 9-ти заходів, які відбудуться у різних областях України.

Основні питання, порушені під час обговорення 10 вересня 2009 року в ХЕРСОНІ стосувалися підвищення ефективності системи представництва і політичної відповідальності в Україні. Ну думку учасників, основною проблемою вітчизняного парламенту є недосконала система виборів. Пропорційне представництво, яке не передбачає зв’язку окремих народних обранців із регіонами, було оцінено як вкрай неефективне. У якості альтернативи, були обговорені переваги та недоліки мажоритарної виборчої системи, а також системи пропорційного представництва з відкритими списками.

Крім того, учасники обговорення наголосили, що в умовах нерівномірного розподілу ресурсів між різними українськими територіями? важливим нововведенням може стати друга палата парламенту, представники якої будуть лобіювати інтереси регіонів на найвищому політичному рівні.

Інші важливі питання, які порушувалися, стосувалися обсягу прав народу брати участь у законодавчому процесі (зокрема – через інститут референдуму), шляхів підвищення ефективності роботи консультативних і дорадчих органів при парламенті, інституту імперативного мандату, взаємодії парламенту із судовою гілкою влади тощо.

Під час обговорення 11 вересня 2009 року в ОДЕСІ було порушено питання сутності та якості демократії у сучасному світі, а також місця парламенту у системі демократичних інститутів. Зокрема, активно дебатувалося питання меж народного суверенітету та призначення народовладдя. Як і в Херсоні, велика увага була приділена обговоренню проблем виборчої системи, а також політичної відповідальності народних депутатів перед громадянами.

Експерти погодилися, що законотворення потребує фахового підходу. Разом із тим, незалежна експертиза під час обговорення законопроектів повинна бути обов’язковою та мати ключове значення.

Крім того, були порушені питання прозорості роботи Верховної Ради України, її місця у системі розподілу повноважень між різними гілками влади, механізмів співпраці з місцевою владою тощо.

У заході взяв участь народних депутат України Сергій ГРИНЕВЕЦЬКИЙ, який окреслив своє бачення проблем українського парламенту, зокрема – недосконалу систему виборів, низьку якість законопроектів, неефективність партійного будівництва, залежність законодавчого процесу від політичного тощо. Народний депутат зауважив, що функціонування сучасного українського парламенту створює суттєві загрози демократичному врядуванню в цілому.

Систематизовані пропозиції щодо усунення проблем українського парламентаризму, зібрані в результаті регіональних консультацій, будуть узагальнені у „Білій книзі українського парламентаризму”. Її презентація буде супроводжуватись міжнародною конференцією щодо парламентської реформи,  а також прес-конференцією на одному з загальнонаціональних телеканалів.

За поданими посиланнями можна знайти тексти чотирьох тематичних досліджень, підготовлених експертами лабораторії законодавчих ініціатив, а також зняті в рамках реалізації проекту відеоролики, присвячені проблемам українського парламентаризму.

Дослідження:

Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення

Парламентський контроль: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності

Відео:

Дискусії навколо проблем, пов’язаних із коаліційним процесом і формуванням уряду в Україні, є багатовимірними та мають тривалу історію. Особливої актуальності відповідні питання набути після проведення політичної реформи, зокрема – після запровадження пропорційної виборчої системи на національних і місцевих виборах. Перетворення політичних партій на основних суб’єктів забезпечення наступництва та цілісності політичного життя обумовило необхідність створення механізмів системної співпраці між ними як для ефективного парламентського процесу, так і для гарантування відповідальності виконавчої влади. Зважаючи на важливість ролі коаліції у визначенні конфігурації вітчизняного політичного поля та змісту реалізовуваної політики, створення оптимальної моделі комунікації та співпраці між різними політичними силами в парламенті є принципово важливим для утвердження демократичних принципів в Україні.

Метою проведення засідання Експертного клубу стало обговорення проблем наявного механізмів формування парламентської коаліції та уряду, а також вироблення рекомендацій щодо напрямів подальшого реформування чинного регулювання відповідних питань. Зокрема, планується розглянути окреслену проблематику в контексті майбутніх конституційних перетворень в Україні.

Це засідання Експертного клубу стало продовженням серії заходів, присвячених обговоренню найактуальніших проблем конституційної реформи в Україні, під час яких планується узагальнити та систематизувати експертні позиції щодо перспектив наближення вітчизняного Основного закону до європейських демократичних стандартів. У засіданні Експертного клубу взяли участь вітчизняні та зарубіжні експерти з конституційних питань, юристи, науковці, а також представники органів державної влади України.

Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, привітав учасників засідання та наголосив на необхідності обговорювати перспективи конституційного розвитку раціонально – на основі експертного знання. Наразі Україна перебуває у зоні конституційної турбулентності та політико-правового рейдерства. За таких умов, особливо важливим стає тверезий аналіз для вироблення нового розуміння суспільних процесів.

Анна РАЙСМАН, Координатор проектів з конституційних питань Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні, зауважила, що основною метою конституційного реформування є постійна робота над слабкими місцями Основного закону шляхом конкретизації думок фахівців щодо актуальних тем, які обговорюються в суспільстві та в парламенті. Вироблені експертні позиції мають бути використані для вдосконалення чинної редакції української Конституції. Вітчизняні проблеми не є унікальними, а тому використання досвіду інших країн (зокрема, Німеччини) має велике значення.

На думку Йоахіма ЛІНКА, Професора публічного права, директора Ландтагу Тюрінгії в відставці, для створення нової Конституції України необхідні належні умови. У світі існують різні підходи до того, як створити стабільну систему співіснування уряду та парламенту для збереження демократії. Парламентська демократія є оптимальною моделлю для виконання цього завдання, утвердження якої можливе у разі дотримання ряду умов. По-перше, її функціонування потребує існування розвинутої партійної системи і, таким чином, ефективної фракційної структури законодавчого органу, яка б забезпечувала представництво у парламенті та уряді всіх верств населення. Відповідно, в Україні є необхідність підвищення прохідного бар’єру на виборах до Верховної Ради України. По-друге, виконавча влада має відповідати перед парламентом і контролюватися ним, оскільки уряд не може бути відірваний від народу, а лише парламент володіє достатньою легітимністю для забезпечення належного контролю. По-третє, варто уникати подвійного керівництва виконавчої влади. Нечітке розмежування компетенцій – причина політичних суперечок. Тому оптимальна модель – зосередження виконавчої влади в руках уряду при збереженні представницьких функцій Президента. По-четверте, Прем’єр-міністр має обиратися парламентом і представляти фракцію більшості. Неможливість домовитись про кандидатуру голови виконавчої влади є підставою для перевиборів (тобто неспроможність депутатів конструктивно виконувати установчу функцію має тягнути за собою втрату мандатів). Прем’єр-міністр повинен призначати міністрів – по одному або всіх разом, оскільки важливим питанням є забезпечення лояльності голови виконавчої влади. По-п’яте, уряд може бути відкликаний парламентом у результаті вотуму недовіри одночасно із призначенням нового Прем’єр-міністра та формуванням нового уряду.

Ростислав ПАВЛЕНКО, Директор Громадської організації «Школа політичної аналітики», нагадав учасникам засідання, що ефективність влади варто розуміти не лише як управлінську ефективність (послідовність та імплементованість рішень), а і як відповідальність за вчинені кроки (тиск на уряд з боку політичних партій та громадянського суспільства з метою уникнення прийняття рішень, що захищають індивідуальний або корпоративний інтерес). Світова статистика свідчить на користь парламентських моделей взаємодії законодавчої та виконавчої влади, однак вони можуть виявитися неефективними у випадку слабкості партійних систем. Окресливши історію різних варіантів парламентсько-урядової співпраці в Україні, експерт підкреслив важливість питання коаліційної стабільності. У вітчизняних умовах, коли більшість населення підтримує президентську форму правління, доцільно обговорювати перспективи змішаної моделі, за якої Президент пропонує парламенту склад уряду, а уряд є повноваженим у випадку підтримки парламентом його програми діяльності. Важливий механізм – конструктивний вотум недовіри уряду (коли питання про відставку Прем’єр-міністра може бути порушено лише у випадку наявності іншої кандидатури на пост глави виконавчої влади).

Микола КОЗЮБРА, Завідувач кафедри державно-правових наук Національного університету «Києво-Могилянська Академія», зауважив, що парламентська демократія не може розумітися виключно як форма правління (парламентська республіка), а повинна передбачати належний рівень ефективності та легітимності. Парламентська демократія функціонує тоді, коли парламент чітко виконує всі покладені на нього функції – законодавчу, представницьку, контрольну. Участь парламенту (а більш конкретно – парламентської більшості) у процесі формування уряду є вирішальною. Інший важливий момент – хто і за якою процедурою може звільнити Прем’єр-міністра. За таких умов, подальші конституційні перетворення в Україні повинні передбачити: відмову від подвійної відповідальності уряду перед Верховною Радою України та перед Президентом на користь виключної відповідальності перед парламентом; відмову від наявності міністрів з різним статусом (кандидатури всіх міністрів повинні подаватися Прем’єр-міністром і затверджуватися парламентом); відмову від наявності кількох центрів виконавчої влади  (наразі в Україні частково виконавчі функції перебирають на себе Рада національної безпеки та оборони та Секретаріат Президента). Тим не менше, необхідно зберегти певні елементи дуалізму влади. Зокрема. Президент має виступати у ролі арбітра під час переговорів про коаліцію та формування уряду. Микола Козюбра наголосив, що всі позитиви чинної української Конституції ще не використані, а тому варто думати над внесенням необхідних змін.

Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ, народний депутат України, зазначив, що на сьогодні головні проблеми вітчизняного конституційного будівництва є суспільно-політичними за своєю суттю. В Україні відсутні традиції демократії. Тим не менше, в контексті інституційних розв’язань наявних проблем, оптимальним шляхом формування уряду є найпростіший – тобто президентський, за якого результати одних виборів визначають усе. Таким підхід є своєрідною грою у ва-банк, однак лише так можна припинити постійне політичне протистояння.

Програма заходу

Аналітичні матеріали «Коаліційний процес і формування уряду в умовах реформування конституційного ладу в Україні»

Презентація «Коаліційний процес і формування уряду: досвід країн Європи»