Днями Володимир Зеленський анонсував проєкт «Зелена країна». У рамках цього проєкту площі лісів мають збільшити на 1 мільйон гектарів протягом наступних 10 років. Для цього планується висадити 1 мільярд дерев за перші 3 роки.

Проте наскільки реалістичним є цей план? Ми поговорили з експертами галузі.

Віцепрезидент Лісівничої академії наук України, професор кафедри екологічної економіки Національний лісотехнічний університет України Ihor Soloviy розповів нам про сучасний стан лісорозведення та лісовідновлення в Україні. За його словами, зараз темпи засадження та відновлення лісів далекі від тих, які потрібні для реалізації амбітного плану Зеленського.

Державне агентство лісових ресурсів України у своїй відповіді нам зазначило, що підтримує ідею Зеленського.

Також в позиції агентства вказано, що для оптимального рівня лісистості України (20%) необхідно створити понад 2 мільйони гектарів нових лісів. Тобто удвічі більше, ніж пропонується проєктом «Зелена країна».

Нова ініціатива Зеленського справді має благородну мету. Проте поки рано говорити про позитивні зміни, оскільки залишається занадто багато питань. Чи є земля для засаджень? Як стимулювати власників землі проводити засадження? Наскільки продуманою є ця ініціатива та чи є стратегія її реалізації?

Ми не змогли залишитися осторонь, почувши про нову ініціативу Володимира Зеленського – побудувати «Президентський університет», який «має стати сучасним інноваційним освітнім та науковим центром».

У цьому університеті планують готувати фахівців таких галузей: інформаційні технології, кібербезпека та штучний інтелект, нанотехнології, аерокосмічні, енергетичні технології, біотехнології та науки про здоров’я, глобалізація та міжнародні комунікації.

Будівництво нового закладу вищої освіти, за словами міністра освіти й науки, коштуватиме 7,2 млрд гривень. Сам виш має розташовуватися на території державного «Експоцентру України».

Ініціативу президента ще має окремо затвердити Кабінет Міністрів України, однак ми звертаємо увагу на необхідність першочергового вирішення інших проблем, які супроводжують вищу освіту.

Система освіти – надзвичайно важлива для розвитку країни сфера, тому зміни у ній потрібно проводити комплексно, послуговуючись дослідженнями, а не бажанням підняти рейтинг. Створення нового університету, навіть міжнародного рівня, не вирішує системні проблеми, яких в Україні багато. Це і низька оплата праці науково-педагогічних працівників, і корумпованість окремих ланок вищої освіти, і епідемія плагіату, і, що найважливіше в цьому випадку, – велика кількість вже створених ЗВО, які не забезпечують стабільно високу якість освіти для всіх студентів.

У 2016 році експерти Лабораторії підготували Shadow Report, проаналізувавши реформу системи освіти, і на жаль, багато проблем, згаданих у ньому, є актуальними і сьогодні. У цьому звіті ми зазначали, що необхідно забезпечити першочергове фінансування «сильних» українських ЗВО, які мають потенціал входження до кола університетів-лідерів Східної Європи, за рахунок поступового зменшення державної підтримки закладів вищої освіти, що надають нижчий рівень підготовки.

Не варто також забувати, що університети створені не тільки для студентів. У першу чергу, це – дослідницькі центри. Гроші, які планують виділити на новий виш, можна було б використати на фінансування дослідницьких програм у вищезгаданих галузях.

Університети, які існують десятиліттями в Україні, вже мають необхідну базу та репутаційний капітал, тому потребуватимуть значно менших фінансових вливань, ніж створення нового закладу. Через це ймовірність витратити 7 мільярдів гривень на будівництво «Президентського університету» видається неефективним використанням наявного фінансування та точно не першочерговим кроком для підвищення якості освіти в Україні.

Ще одна проблема з новим проєктом Зеленського в тому, що реалізовувати його планують в Києві. У столиці вже сконцентрована значна кількість ЗВО, в тому числі і найпрестижніші та найкращі в країні. Реалізація проєкту такого масштабу не в Києві могла б пришвидшити економічний розвиток та посилити інвестиційну привабливість для регіонів.

Створення нового ЗВО можна розцінити як суто популістичний крок, адже він повністю ігнорує інституційні проблеми української освіти, переводячи увагу на один яскравий точковий приклад, який створює видимість змін.

Відбіркова Комісія завершила формування групи XV-XVI програми Української школи політичних студій, яка відбудеться у 2021 році. Уже зовсім скоро розпочнеться Перша сесія навчальної програми УШПС, а наша Спільнота стане ще більшою.

Щороку ми відслідковуємо наших аплікантів та спостерігаємо за динамікою відбору. Тож цього року ми також підготували деякі цікаві дані про людей, які заповнили анкету на участь в УШПС у 2021 році.

Зокрема, цьогоріч маємо майже порівну аплікантів серед чоловіків (51%) та жінок (49%). Середній вік аплікантів – 34 роки. Серед охочих потрапити на програму УШПС 58% з Києва та області, 42% – з інших регіонів.

Більше половини аплікантів 2021 року (62%) заповнювали анкету на участь в Школі вперше. Для нас це свідчить, у першу чергу, про те, що інтерес до Української школи політичних студій не вщухає. І це мотивує нас щороку удосконалювати програму та все більше працювати над розвитком громадянського суспільства в Україні.

Цікаво, що цього року ми маємо надзвичайно велику кількість заявок від представників сектору політики та державної служби, порівняно з минулим роком. У 2020 році, навпаки, найбільше аплікантів було з бізнесу та адвокатського середовища. На жаль, представники медіа та творчих професій традиційно подаються найменше, однак ми працюємо над тим, аби збільшувати зацікавленість цієї галузі до програми УШПС.

Цього року ми також проаналізували відповіді аплікантів з віртуального інтерв’ю, яке є звичною частиною заявки на участь в УШПС. Так ми отримали дані, що майже третина наших аплікантів вважають для себе відповідною посаду міністра / заступника міністра. Ще 28% – мають амбіцію бути народним депутатом України.

Майже усі апліканти (96%) схвалюють Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». 84% аплікантів 2021 року хочуть щепитися від COVID-19.

Продовжуємо об’єднувати людей за спільними цінностями та поглядами. Дякуємо всім, хто подавав свою анкету цього року. Кожен аплікант та аплікантка є для нас дуже цінними.

А ми вже чекаємо зустрічі із новою групою студентів УШПС, яка відбудеться скоро!

У нас хороші новини – Національна суспільна телерадіокомпанія України (Суспільне мовлення) та Лабораторія законодавчих ініціатив уклали угоду про взаємодію та співпрацю!

Про все це та багато іншого Ви можете послухати тут:

А ми публікуємо бесіду повністю:

Школа лідерів громад – це не просто навчання. Ми створюємо спільноту лідерів, яких об’єднують цінності і бачення демократичної та європейської України.

За майже 6 років існування програма Школи лідерів громад налічує більше 250 випускників з різних куточків України. Це – представники місцевого врядування, громадські активісти й волонтери – люди, яким не байдужа доля окремої громади та цілої країни. Ми пишаємося успіхами кожного і кожної з них. І завжди готові підтримати випускників на їхньому непростому Шляху боротьби за розвиток громади.

Для сюжету програми «Ранок на Суспільному» розказали трохи більше про те, що ж таке Школа лідерів громад та що ми готуємо для учасників цього року. 

Своїм досвідом участі у минулорічній програмі для сюжету поділився випускник Школи лідерів громад 2020 року Олександр Куклишин. Тоді він працював у місцевому самоврядуванні Вишневого. А зараз, надихнувшись навчальною програмою, сам робить проєкт «Україна наймає ветеранів», який має на меті допомогти ветеранам у працевлаштуванні.

Спільнота Школи лідерів громад справді завжди готова підтримати своїх випускників. Директорка освітнього відділу Лабораторії Наталія Манушкіна розповіла в ефірі «Ранок на Суспільному» кілька історій про випускників Школи та наголосила на важливій місії програми:

Дивіться більше у сюжеті.

Лабораторія законодавчих ініціатив була заснована 28 квітня 2000 року випускниками Національного університету «Києво-Могилянська академія». Ми виросли з ініціативи в потужний аналітичний центр, який реалізував багато суспільно важливих проектів та має на меті втілювати ще більш амбітні цілі у майбутньому.

За 21 рік ми пройшли довгий шлях. Багато речей, які сьогодні є звичними для України, як-от проєвропейський курс розвитку чи важливість відкритості влади, ми відстоювали через спротив. Але ми щасливі продовжувати цей шлях, адже віримо в те, що він є правильним для України.

Хочемо розділити наш успіх з вами та пригадати цінні моменти, проекти і досягнення, завдяки яким Лабораторія зростала усі ці роки.

У далекому 2003 році експерти ЛЗІ стали авторами першого в Україні закону, який запровадив державне фінансування політичних партій. У 2004 році цей закон було ухвалено. Механізм, прописаний у ньому, передбачав запровадження прямої фінансової підтримки партій за рахунок коштів Державного бюджету України. Розмір підтримки був пропорційним ступеню представленості партії в парламенті. Також закон обмежував граничний обсяг державного фінансування, що мало запобігти надлишковому фінансуванню та убезпечити партії від залежності від держави. Однак пізніше, у 2007 році, дію цього закону було скасовано. Державне фінансування партій відклали на довгі роки. Тільки за деякий час положення цього першого закону лягли в основу Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання і протидії політичній корупції», який діє зараз. 

Лабораторія завжди застосовувала комплексний підхід до розбудови демократичних інституцій в Україні. А тому ми не могли оминути питання місцевої демократії і безпосередньої участі громадян у вирішенні питань місцевого значення. Коли у 2012 році Закон «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» втратив чинність, експерти ЛЗІ вже мали напрацювання для вдосконалення нового профільного законопроєкту «Про місцеві референдуми», який готувався до другого читання. Однак потрібний закон так і не ухвалили. До врегулювання місцевих референдумів влада повернулася лише у 2021 році – і Директор Аналітичного відділу Лабораторії Олександр Заславський долучився до робочої групи зі створення відповідного законопроєкту.

Першим в Україні фаховим журналом, повністю присвяченим проблемам парламентаризму, став Часопис «ПАРЛАМЕНТ», який ЛЗІ випускає з 2001 року. Все, що тільки можна собі уявити про роботу парламенту, народних депутатів, а також функціонування дотичних інституцій, є на сторінках журналу: законодавчий процес та контрольні функції, робота комітетів та фракцій, регулювання політичних партій та участі громадськості у законодавчому процесі і багато-багато іншого. Саме Часопис «ПАРЛАМЕНТ» став тим майданчиком, на якому вперше заговорили про проблеми, як-от прозорість роботи комітетів чи «кнопкодавство». У цьому журналі більше 10 років тому з’явився перший моніторинг законодавчої діяльності парламенту, без чого сьогодні важко уявити публічний простір.  

З моменту заснування ЛЗІ одним з найбільш пріоритетних для організації був і залишається парламентський напрямок. Ми напрацювали десятки інформаційних і аналітичних матеріалів, а також глибинних досліджень на цю тему. Поворотним моментом в історії українського парламентаризму можна вважати першу в Україні Білу книгу українського парламентаризму – всеохопний документ з комплексним аналізом ключових проблем функціонування парламенту та пропозиціями щодо їхнього вирішення, який ми підготували у 2010 році. Значна частина проаналізованих проблем, які так і не були вирішені на той момент, увійшли до Дорожньої карти щодо внутрішньої реформи та підвищення інституційної спроможності Верховної Ради України, яку підготувала оціночна місія Європейського парламенту у 2016 році. Наразі Лабораторія регулярно моніторить поступ парламентської реформи в Україні.

Послуговуючись досвідом розвинених демократій, у 2016 році Лабораторія започаткувала і популяризувала практику підготовки аналітичних документів у форматі Тіньових/альтернативних звітів (Shadow reports), які ми презентували у профільних комітетах Верховної Ради. Основна мета тіньових звітів – посилення контрольної функції парламенту та залучення неурядових аналітичних центрів до моніторингу й оцінки державної політики. За 4 роки експерти ЛЗІ разом з іншими профільними організаціями підготувала та представила більше 10 Тіньових звітів на теми від реалізації реформи парламенту до створення об’єднаних територіальних громад та виконання «декомунізаційних законів». 

Якість законодавчого процесу в Україні все ще потребує поліпшення. Саме тому Лабораторія спільно з Лігою Інтернів у 2015 році відновила діяльність Європейського інформаційно-дослідницького центру при Верховній Раді України. Центр став прообразом парламентської дослідницької служби, покликаної забезпечити високу якість законодавчого процесу та ухвалення рішень, які ґрунтуються на фактах та аналітиці. Тільки за 2016 рік з урахуванням аналітичних матеріалів центру народні депутати  розробили близько 20 законопроєктів і внесли близько 200 пропозицій до другого читання. Європейський інформаційно-дослідницький центр функціонує досі, працюючи над удосконаленням законодавчого процесу в Україні за найкращими європейськими практиками. 

Усвідомлюючи особливу роль засобів масової інформації у демократичному суспільстві, організація спрямувала чимало зусиль на розбудову професійних ЗМІ в Україні. Квінтесенцією цього напряму був проєкт «Школа професійної журналістики «НОВА Україна». Він став майданчиком для спілкування професійних журналістів, обміну знаннями, досвідом, ідеями та ініціативами.  За час свого існування (з 2009 по 2012 рік) випускниками стали більше 80 журналістів з усіх куточків України.  

Від самого початку свого існування Лабораторія працює над тим, аби громадськість була більше залучена до процесу вироблення рішень як на національному, так і на місцевому рівнях. Серед багатьох аналітичних матеріалів та проєктів, спрямованих на поліпшення співпраці громадянського суспільства й органів влади та місцевого самоврядування, особливо виділяється Матриця форм участі громадськості у процесі вироблення й ухвалення політичних рішень в Україні. Саме ця Матриця у 2014 році лягла в основу політики Ради Європи щодо підтримки громадянського суспільства в Україні на наступні кілька років.  

Українська школа політичних студій – найуспішніший освітньо-мережевий проєкт в Україні, що за 16 років зібрав спільноту з понад 500 лідерів з різних галузей. Школа була створена рішенням Комітету Міністрів Ради Європи у 2005 році і є частиною міжнародної мережі Шкіл політичних студій Ради Європи. УШПС сьогодні – унікальна платформа для пошуку однодумців, втілення спільних ініціатив, поширення цінностей, генерування ідей та створення можливостей для їхньої реалізації. Крім того, у 2007 році Лабораторія законодавчих ініціатив заснувала Східноєвропейську школа політичних студій (Білорусь), щоб дати можливість лідерам Білорусі сформувати свій майданчик для дискусій з важливих суспільно-політичних питань.

Перед парламентськими виборами 2014 року Лабораторія започаткувала окрему освітню програму для народних депутатів – «Нова якість українського парламенту: імпульс Майдану». У програмі взяли участь парламентарі з громадянського суспільства та журналістики, обрані вперше. Саме під час навчання у них виникла ідея створити міжфракційне об’єднання. Так з’явився осередок УШПС у Верховній Раді – МФО «ЄвроОптимісти». Парламентська програма УШПС працює і в 9-му скликанні. 

Із моменту створення Лабораторія законодавчих ініціатив безупинно займалася питаннями європейської інтеграції України. Ще на початку 2000-х експерти Лабораторії розробили висновок про необхідність створення єдиного координаційного органу у сфері європейської інтеграції. Лабораторія займалась підготовкою аналітичних матеріалів та адвокацією наближення законодавства України до законодавства Європейського Союзу, Плану дій Україна – ЄС, а згодом і Угоди про Асоціацію. Після підписання Угоди Лабораторія разом з Представництвом ЄС в Україні започаткували проєкт «Рада за Європу», що інформував депутатів про співробітництво України та ЄС.

Перші місцеві вибори після Революції гідності потребували лідерів нового часу в кожному містечку та громаді. У відповідь на цей виклик Лабораторія започаткувала Школу лідерів громад – навчальну програму, створену об’єднувати місцевих лідерів та лідерок з усіх регіонів України та допомагати їм розвивати їхні громади. 48% випускників програми ШЛГ різних років балотувалися на місцевих виборах 2020 року. 40% з них – перемогли.

Зараз спільнота налічує більше 250 місцевих лідерів по всій країні, а цього року поповниться новою групою. 

З 2010 року Лабораторія популяризує в Україні Town Hall Meeting – міські зібрання. Це – кваліфіковане, цілеспрямоване та результативне обговорення питань, що цікавлять громадськість. За ці роки Лабораторія провела більше 50 міських зібрань у різних українських громадах, результати яких дуже часто лягали в основу формування різних державних політик та прийняття політичних рішень. Новим інструментом участі, який Лабораторія адаптує для України, є соціальний аудит – методика, що дозволяє одночасно активізувати громаду та забезпечити підзвітність влади. 

Розвиток, підтримка та захист громадянського суспільства стали для ЛЗІ невід’ємною складовою повсякденної діяльності. У 2007 році Лабораторія організувала і провела в Україні Другий регіональний конгрес НУО, який став логічним продовженням першого заходу у Варшаві у 2006 році.  Конгрес став справжнім поштовхом для громадянського суспільства в Україні, адже заклав основи для діяльності цілого ряду громадських організацій і створив передумови для дійсного демократичного розвитку громадського сектору й української демократії загалом. На згадку з тих часів маємо привітання учасників Конгресу від тодішнього президента України Віктора Ющенка.

Дебати кандидатів у президенти 2019 на стадіоні стали справжньою медійною «бомбою» і вразили мільйони громадян. Однак по-справжньому поворотним моментом в історії української демократії були саме перші теледебати у 2004 році, коли мало хто вірив у можливість такої події взагалі. І якраз ті дебати відбувалися на основі розробленого експертами ЛЗІ Положення «Про порядок проведення Національною телекомпанією України передвиборчих дебатів під час виборів Президента України в 2004 році». 

Одне з ключових завдань для Лабораторії – боротьба з популізмом та сприяння підвищенню громадянської свідомості українців. Так у 2006 році стався проєкт «Усвідомлений вибір – 2006». Тоді Лабораторія очолила консорціум громадських організацій, щоб допомагати виборцям зробити раціонально мотивований вибір під час обрання своїх представників у парламенті. 

Лабораторія не може не пишатися своєю участю як координуючої організації у підготовці безпрецедентного для історії незалежної України стратегічного документу «Модернізація України. Визначення пріоритетів реформ». У 2009 році цей документ став громадським порядком денним на найближчі кілька років. Він об’єднав авторський колектив з понад сорока провідних незалежних українських аналітиків, аби представити суспільству експертне бачення найбільш цілісної картини ключових реформ, яких потребувала держава.

Поділяючи європейські цінності та впроваджуючи кращі європейські практики у своїй роботі, Лабораторія стала одним з ключових акторів в рамках Форуму громадянського суспільства Східного Партнерства. Певний період Лабораторія очолювала Українську національну платформу Форуму. А в 2011 році ми взяли участь у підготовці та організації історичної події – зустрічі тодішніх Президента Європейської Ради Германа Ван Ромпея і Президента Європейської Комісії Жозе Мануеля Баррозу з представниками українських громадських організацій, профспілок, бізнес-асоціацій, експертних та аналітичних установ. 

Лабораторія всіляко підтримує європейський вектор розвитку України, а також сприяє поширенню європейських цінностей в українському суспільстві. Тому протягом десяти років (з 2003 по 2012 рік) організація видавала та розповсюджувала Євробюлетень – щомісячне інформаційне видання Представництва Європейської Комісії в Україні. Журнал містив всеохопну інформацію про актуальну адженду Європейського Союзу, а також всебічно висвітлював прогрес у стосунках України та ЄС. 

У зв’язку з тим, що конституційна реформа 2004 року не принесла бажаного результату – створення збалансованої системи органів публічної влади – Лабораторія у 2007-2008 роках ініціювала серію регіональних конституційних форумів. Це відбулося для того, щоб визначити межі конституційної реформи та механізмів внесення змін до Конституції, які б давали відповіді на основні актуальні на той момент виклики, відповідали загальносуспільним інтересам і забезпечували консолідацію суспільства. За результатами були підготовлені аналітичні матеріали, які охоплювали позиції політиків, представників провідних аналітичних центрів, науковців та іноземних фахівців. 

Лабораторія відстоювала необхідність проєвропейського курсу для України задовго до того, як це було закріплено в Конституції. У 2013 році – ще перед тим, як мала бути підписана Угода про Асоціацію з Європейським Союзом, – ми ініціювали в українських містах символічний проєкт «Прапор Європи». Першою до ініціативи долучилася Сумська міська рада, яка погодилася вивішувати Прапор Європи поряд із Державним Прапором у дні державних свят та під час проведення міжнародних заходів. Того ж року проєкт підтримали ще 15 міст. «Прапор Європи» об’єднав Волочиськ, Івано-Франківськ, Іллінці, Кобеляки, Корюківку, Кременчук, Львів, Луцьк, Мену, Мостиську, Острог, Рівне, Сарни, Суми, Тростянець і Чернігів, а пізніше ініціатива поширилась на всю країну.

З 5 квітня у Києві діє жорсткий локдаун, але не всі звертають на це увагу. Народний депутат та заступник голови фракції «Слуга народу» Микола Тищенко, наприклад, другий рік поспіль потрапляє в скандал, пов’язаний з недотриманням карантинних обмежень. Цього року він влаштував вечірку на честь дня народження своєї дружини.

Як повідомляють «Схеми», вечірка проходила в ресторані готелю, який, за правилами карантину, має бути зачинений для відвідування, ще й гості не носили захисні маски. За інформацією медіа, поліція відкрила провадження за ч. 1 статті 325 (порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням) Кримінального кодексу. Хоча сам депутат не одразу визнав факт порушення та необхідність понесення відповідальності за нього (стаття передбачає штраф у розмірі від 17 тисяч до 51 тисячі гривень, арешт до 6 місяців або обмеження чи позбавлення волі до 3 років).

Пан Тищенко, звісно, не єдиний порушник карантинних норм, але між ним і його колегами та простими людьми є одна велика відмінність – він народний депутат. Тобто його статус вирізняється широкими можливостями для впливу та формування суспільної ситуації, а отже – надзвичайно високою відповідальністю, насамперед, за свої вчинки. Водночас, якщо цієї відповідальності всіляко намагаються уникати, то і довіра до інституцій та людей, які її уособлюють, нівелюється.

Європейський досвід показує нам, що протиправна і неетична поведінка представників влади підриває довіру людей до цієї влади, а отже – несе за собою серйозні наслідки. Наприклад, у 1995 році, у Швеції набула широкого розголосу «справа Тоблероне». У центрі скандалу опинилася Мона Салін, яка на той час була віце-прем’єркою та розглядалася як головна кандидатка на посаду прем’єр-міністра. Вона витратила 50 тисяч крон (близько 7 тисяч євро) на особисті витрати, розраховуючись робочою платіжною карткою, яку можна було використовувати тільки для робочих витрат. Це викликало в країні хвилю такого обурення, що політикиня була змушена подати у відставку та повернути витрачені 50 тисяч та додаткові 15 тисяч крон. Свою назву скандал отримав завдяки шоколадкам «Тоблероне», які були серед речей, куплених за державний кошт.

У 2013 році через скандал із плагіатом у відставку подала близька союзниця Ангели Меркель, міністерка освіти Німеччини Аннетте Шаван. Університет, у якому вона захищала дисертацію, позбавив її звання доктора наук за плагіат. Два роки до того схожа історія трапилася з міністром оборони Карлом-Теодором цу Ґуттенберґом. Як результат, наступниця пані Шаван на посаді міністра, Йоганна Ванка, назвала нагляд за німецькими університетами одним з головних своїх пріоритетів, щоб зменшити ймовірність появи плагіату в наукових роботах.

Відомим є також нещодавній випадок у Норвегії, де прем’єр-міністерку Ерну Солберг оштрафували за порушення карантинних обмежень. Солберг запланувала святкування свого 60-річчя з 13 членами родини, незважаючи на те, що публічні збори в Норвегії були обмежені 10 людьми. Тому поліція оштрафувала прем’єр-міністерку на 20 тисяч крон (майже 2 тисячі євро). На прес-конференції представник поліції зазначив, що пані Солберг є найважливішим обраним представником країни та неодноразово була провідною фігурою в урядових рішеннях щодо заходів для стримування пандемії, тому важливо було покарати її за порушення, щоб підтримати довіру громадськості до карантинних обмежень.

Отже, можна з впевненістю сказати, що етична й відповідальна поведінка представників влади – необхідний елемент демократизації політичного життя країни. Справедливо, що до людей, яким довірили вирішувати долю своєї громади, регіону, країни ухвалювати важливі рішення в суспільних справах та розпоряджатися державними коштами та майном, громадяни пред’являють найвищі вимоги щодо їхньої моральності. А в сучасних умовах, коли український парламент має один з найнижчих рівнів довіри серед усіх державних інституцій, потрібно терміново шукати інструменти, здатні повернути довіру людей.

Один з таких інструментів – Кодекс парламентської етики, розробка та прийняття якого є логічним та потрібним кроком у розвитку українського парламентаризму та професіоналізації політики.

Водночас Етичний кодекс не має розглядатися як засіб примусу до гарної поведінки, він має стати етичною рамкою, що створює середовище, в якому фасилітується професіоналізм політиків, розвиток їхніх моральних якостей та усвідомлення депутатами своєї моральної відповідальності, яка має бути вищою в порівнянні зі звичайними громадянами.  

Тож наразі важливо повернутися до процесу підготовки Кодексу парламентської етики, забезпечивши широке обговорення вимог та очікувань громадян від політичної еліти. Результатом розробки й ухвалення Етичного кодексу для народних депутатів має стати зменшення кількості неетичних та неморальних інцидентів, що допоможе відновити довіру населення до єдиного законодавчого органу в Україні.

Лабораторія законодавчих ініціатив вже не один рік бореться за впровадження в Україні такого кодексу. Більше інформації ви знайдете в нашому аналітичному звіті «Етичний кодекс парламентаря: структура, зміст, тематика. Реалії та пропозиції для України».

Щоб узагальнити, існують чотири основні причини, щоб повернутися до процесу розробки повноцінного Кодекс парламентської етики:

• Боротьба з корупцією. Встановлені стандарти і регулювання допомагають запобігти зловживанню службовим становищем та іншим формам корупції, оскільки встановлюють чіткі правила поведінки для депутатів, контролюють їхню фактичну поведінку та передбачають покарання за порушення;
• Покращення підзвітності та зміцнення довіри з боку населення;
• Професіоналізація політики, адже чіткі стандарти також допомагають об’єднати членів парламенту, дозволять їм подолати очевидні політичні розбіжності й виробити почуття колегіальності. Стандарти можуть також підвищити престиж парламентської роботи;
• Дотримання міжнародних стандартів.

Чого потребують українські громади, з якими проблеми вони зіштовхуються та які досягнення за останні роки мають? Про це ми говорили під час онлайн-зустрічі 7 квітня з випускниками Школи лідерів громад та Української школи політичних студій, які безпосередньо долучені до змін на місцях.

Головною темою онлайн-зустрічі було обговорення чотирьох ключових питань – сфера освіти, медицини, безпеки та охорони довкілля. Цьогорічна програма Школи лідерів громад буде акцентувати увагу саме на цих чотирьох напрямках, тому нам було вкрай важливо отримати вичерпний фідбек від представників громад, аби зробити навчальну програму якомога більш відповідною до конкретних проблем громад.

Однією з найпоширеніших проблем для громад випускники наших програм називають нестачу кадрів. Молоді лікарі та вчителі не хочуть повертатися до регіонів, тому заохочення молодих спеціалістів до робити в маленьких громадах є справжнім викликом, на який витрачається безліч зусиль. Важливим для громад є також питання працевлаштування та ресоціалізації ветеранів. Відсутність постійної можливості або платформи для комунікації та обміну досвідом між громадами була ще однією вагомою проблемою, про яку говорили під час зустрічі.

Тож перейдемо до основних думок, які висловили наші випускники та гості під час зустрічі.

Світлана Матвієнко, виконавча директорка Лабораторії законодавчих ініціатив пояснила, чим цьогорічна Школа лідерів громад відрізнятиметься від попередніх програм:

Інна Підлуська, заступниця виконавчого директора Міжнародного фонду «Відродження», розповіла учасникам заходу про фундаментальні речі, які формують успішні проекти:

Володимир Шматько, випускник УШПС 2018 року, міський голова Чорткова (Тернопільська область) уже другу каденцію очолює та розвиває громаду Чорткова. Під час онлайн-зустрічі він поділився з учасниками власним досвідом побудови успішної громади:

Аліна Коваль, випускниця УШПС 2012 року, голова комісії з питань регіонального розвитку Хмельницької обласної ради, є одним з «першопрохідців» реформи децентралізації в Україні. Адже Хмельниччина була однією з перших областей, де почалася реформа. Якими є успіхи децентралізації і що потрібно, реформа продовжувалась – Аліна Коваль розповіла під час заходу:

В Олега Дзем’юка, випускника Школи лідерів громад 2017 року та УШПС 2019 року, а нині голови Ворохтянської селищної громади (Івано-Франківська область) проблеми виникли ще на етапі створення громади. Мешканці сіл Ворохта і Татарів не хотіли приєднуватися до Яремчанської громади, однак у місцевої влади спершу були інші плани. Олег поділився, як вдалося відвоювати окрему громаду і що потрібно змінювати далі:

Відбір на четверту Школу лідерів громад розпочато! Заповнити анкету та податися на участь у програмі можна з 15 квітня до 10 травня включно.

Школа лідерів громад – це навчальна програма, створена об’єднувати місцевих лідерів з усіх регіонів України та допомагати їм розвивати їхні громади. Реформа децентралізації започаткувала незворотній процес змін. Тому зараз украй необхідно підсилювати Україну на місцях, допомагати новим лідерам з регіонів брати на себе відповідальність і втілювати зміни далі.

Програма Школи лідерів громад була започаткована у 2015 році під егідою Української школи політичних студій та Лабораторії законодавчих ініціатив за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

За цей час ми маємо результати, які доводять необхідність подальшої роботи з громадами:

• 3 навчальні програми Школи лідерів громад проведено з 2015 року. 2 з них були присвячені підготовці до місцевих виборів.
• >250 представників місцевого самоврядування та громадянського суспільства стали випускниками.
• 48% випускників програми ШЛГ різних років балотувалися на місцевих виборах 2020 року. 40% з них – перемогли.

Школа лідерів громад 2021 кардинально відрізнятиметься від програм попередніх років, відповідаючи на виклики, з якими щодня зіштовхуються громади з різних регіонів України. Проблеми громад охоплюють великий спектр – від безпечного середовища, чистого довкілля до проблем з доступом до якісної медицини та освіти. І для усіх цих проблем ми будемо спільно шукати рішення.

Цього року навчання буде присвячене не тільки навичкам з ефективного управління, реформі децентралізації та інструментам громадської участі. Ми плануємо поглиблювати співпрацю з громадами та забезпечити довгострокове менторство для вирішення нагальних потреб громад.

Особливу увагу буде приділено екологічному менторству, під час якого учасники програми дізнаються більше про оцінку впливу на довкілля для громад, адаптацію до кліматичних змін, утилізацію побутових та інших відходів. Проблеми, пов’язані з безпекою середовища, доступом до медицини та освіти, будуть детально досліджені за допомогою інструментів громадської участі – міських зібрань у форматі Town Hall Meeting та соціального аудиту громад.

Закликаємо подаватися на програму людей, які:

1. є представниками місцевого самоврядування всіх рівнів, головами об‘єднаних територіальних громад, місцевими активістами та волонтерами;
2. мають значні професійні здобутки та демонструють лідерські якості;
3. займають активну життєву позицію та готові використовувати отримані знання на користь суспільству та громаді;
4. мають кредит довіри та підтримку громади;
5. зможуть долучити свою громаду до програми екологічного менторства та співпрацювати з консультантом з екологічних питань;
6. готові працювати з громадою за допомогою інструментів, отриманих під час навчання, після завершення програми.

Проведення Школи лідерів громад у 2021 році планується в офлайн-режимі. Однак через карантинні обмеження дати проведення програми Школи лідерів громад 2021 можуть змінюватися, про що учасників буде повідомлено заздалегідь. Участь у програмі є безкоштовною, оскільки проект здійснюється за підтримки Міжнародного фонду Відродження.

Орієнтовні дати проведення програми:

Ще більше деталей програми та відповіді на важливі питання щодо цьогорічної програми тут. З будь-яких інших питань звертайтеся на електронну адресу info@usps.org.ua або на Facebook-сторінку УШПС.