Кожен раз, коли народний депутат потрапляє у скандал, це знижує довіру населення не тільки до конкретного депутата, але й до Верховної Ради загалом. На жаль, подібні скандали виникають кожен місяць, а іноді і кожен тиждень.

Тому не дивно, що останні опитування показують рівень недовіри суспільства до ВРУ у понад 75%.

Минулого тижня, 23 серпня, народний депутат з фракції «Слуга народу», заступник голови комітету з питань бюджету, Олександр Трухін потрапив у ДТП на Бориспільській трасі. У результаті ДТП шестеро людей отримали травми. Трухін, за інформацією ЗМІ, перебував у стані алкогольного сп’яніння.

Проте найцікавіше почалося вже після ДТП.

З сайтів ЗМІ, які писали про ДТП, почали зникати згадки про причетність Трухіна або матеріали про це повністю. Проте жодне з цих видань не публікувало спростування інформації чи доповнення – новини просто зникли. Деякі ЗМІ повідомляли про звернення із «проханням» прибрати статті від нібито PR-агентства.

У «Слузі Народу» досі ніяк не прокоментували цей інцидент.

У результаті ми маємо ситуацію, коли народний депутат України намагається уникнути відповідальності та поширення інформації про ДТП за його участі, а партія, у свою чергу, його покриває, адже інакше називати мовчання в такій ситуації неможливо.

Минулого місяця, 8 липня, у центрі Львова теж сталася аварія за участі народного депутата. Цього разу «головною дієвою особою» був позафракційний депутат Олександр Юрченко. Після скоєння ДТП він намагався втекти з місця подій та наніс ушкодження потерпілому водієві, і все це під дією наркотичних речовин, що підтвердив тест.

Найгірше в цій ситуації те, що у Верховної Ради немає виробленого механізму покарань депутатів у подібних випадках, тому Регламентний комітет ВР заявив, що не може покарати Юрченка. Це вкотре говорить про необхідність запровадження Етичного кодексу депутата.

Звісно, проблема не тільки у відсутності Етичного кодексу для парламентарів – проблема у зламаній системі правосуддя. Народні депутати часом, здається, перебувають за межами правового поля, ігноруючи будь-які норми і приписи і не несучи за це відповідальність. Адже чіткого механізму впливу на депутатів, які порушують Закон, немає.

Закон один для всіх, проте депутати мають особливий порядок притягнення до відповідальності. Розслідування щодо депутатів може проводити тільки НАБУ або центральний апарат ДБР, а вносити зміни до ЄРДР може здійснити лише Генеральний прокурор. Лише після проведення всіх слідчих дій, розгляду справи в суді і, власне, рішення суду повноваження народного депутата можуть бути достроково припинені.

Увага громадськості до проблеми, реформування правоохоронної системи і недопущення привілейованості народних депутатів у питаннях правосуддя – це першочергові кроки.

Проте запровадження Етичного кодексу теж може передбачити механізми превенції та вирішення проблем, коли депутати використовують свої повноваження з корисливими цілями, їхня поведінка не відповідає професійним вимогам тощо. Важливо зазначити, що Кодекс має бути тими правилами, якими депутати будуть послуговуватися у своїй щоденній діяльності. Тобто він повинен регулювати відносини як у законотворчій, парламентській діяльності, так і позапарламентській, що пов’язана із виконанням функцій народного депутата.

Скандали, в які потрапляють парламентарі найчастіше пов’язані саме з їх позапарламентською діяльність. Для ефективності Кодексу, кожен парламентар повинен відчувати відповідальність за вчинення діяльності, що суперечить його професійним вимогам, а також – розуміти легітимність Кодексу.

Розробка професійно-етичних стандартів для депутатів має багато переваг:

По-перше, покращується підзвітність та зміцнюється довіра. Суспільство розумітиме систему регулювання питань етики, відповідно – йому буде легше довіряти парламентарям, адже воно знатиме, що будь-які порушення будуть виявлені, а порушники покарані. В свою чергу, парламентарі відчуватимуть відповідальність, оскільки Кодекс передбачатиме санкції, можливо навіть у вигляді припинення виконання функцій депутата. 

По-друге, Кодекс може бути засобом боротьби із корупцією. Встановлені стандарти допоможуть запобігти зловживанням службовим становищем та іншим формам корупції, оскільки встановлюють чіткі правила поведінки для депутатів, механізми контролю за їхньою роботою та передбачають покарання за порушення. Ці стандарти допоможуть депутатам краще зрозуміти, якої поведінки чекає від них суспільство, особливо після певних скандалів, які можуть потенційно виникати.

По-третє, Кодекс може бути інструментом професіоналізації політики. Часто поведінка депутатів Верховної Ради України на робочому місці не відповідає етичним та моральним нормам (наприклад, образливі слова стосовно іншого народного депутата, бійки, сексистська поведінка тощо). Неетична поведінка у Верховній Раді підриває професійність в очах громадськості не тільки окремого депутата, але і парламенту загалом. Потрапивши до парламенту, депутати повинні дотримуватися одних і тих же правил поведінки на робочому місці. Уніфіковані стандарти також допоможуть об’єднати самих членів парламенту та конструктивно вирішувати певні політичні розбіжності.

Таким чином, питання розробки Етичного кодексу депутата залишається відкритим, і особливо актуалізується при виникненні скандальних ситуацій, коли депутати зловживають своїм професійним становищем. В українському законодавстві міститься багато норм, які стосуються депутатської етики, санкцій у разі вчинення правопорушень, проте, з одного боку вони є недорегульованими, а з іншого – немає принципів поведінки депутатів поза парламентом. Тому Етичний кодекс зміг би стати тією основою, що сформувало б внутрішню соціальну відповідальність депутатів, уніфікувала етичні стандарти та орієнтири для всіх парламентарів, і як результат – посилювала довіру громадян до депутатського корпусу.

18 серпня розпочалася перша програма Екологічного менторства громад. Цього року програма Школи лідерів громад змінила формат і тепер має три етапи. Перший – навчання для лідерів. Його ми вже провели у червні. Тепер другий етап – навчання менторів з питань екології.

Протягом трьох днів 30 відібраних менторів взяли участь у панельних дискусіях щодо широкого спектру екологічних проблем: від роздільного сортування сміття до енергетичної стійкості громад. Тепер, отримавши всі необхідні знання та оволодівши інструментами, ментори поїдуть до громад, які ми відібрали на першому етапі, та розпочнуть співпрацю з лідерами протягом вересня-грудня цього року.

Концепція zero waste – це про свідоме споживання, про мінімізацію кількості відходів, надання преваги речам багаторазового використання, замість «зручних» одноразових. І це – необхідність для світу загалом і України зокрема. Проте як громадам запроваджувати цю концепцію?

Ірина Миронова, виконавча директорка ГО Zero Waste Lviv, координаторка ZW Cities, членкиня правління Zero Waste Alliance Ukraine, на прикладі Львова, фактично пілотного проєкту zero waste міста в Україні, поділилася з менторами своїм досвідом ініціювання екологічних змін у громаді.

Що таке стратегічна екологічна оцінка (СЕО) та оцінка впливу на довкілля (ОВД)? Чим відрізняються ці інструменти та як громадськість може їх використовувати?

Важливим для успішної роботи з ОВД є розуміння законодавчих засад здійснення оцінки впливу на довкілля, її етапи та особливості участі громадськості. Розібратися у цих складних питаннях нашим менторам допомогла Марина Шимкус, керівниця проєкту Європейської Бізнес Асоціації (European Business Association) та експертка з питань ОВД та СЕО.

Вона розповіла учасникам програми Екологічного менторства громад нюанси проведення процедури оцінки впливу на довкілля та важливість громадського контролю у сфері ОВД.

За декілька років Україна з білої плями на карті Європи перетворилася на країну з розвиненою системою обладнання для моніторингу якості повітря. Сьогодні всього в декілька кліків можна дізнатися якість повітря у майже будь-якій точці України, але як впливати на зниження рівня забруднення повітря власноруч?

Дрібнодисперсний пил та викиди великих підприємств не просто погіршують комфорт – вони спричиняють розвиток багатьох захворювань. Чисте повітря життєво необхідне для людей. Тому важливо розуміти, як громада та місцева влада може здійснювати моніторинг та екологічний контроль, впливати на забруднювачів і не допускати порушення дозвільних процедур.

Щоб відповісти на всі ці питання Артем Романюков, співзасновник та директор з розвитку Saveecobot і SaveDnipro та випускник УШПС 2018 року, поділився з менторами успішними кейсами екологічного контролю підприємств та познайомив їх з інструментами моніторингу якості повітря.

Громади залежать від енергії. До того ж ще не всі навчилися її використовувати ефективно й, за можливості, ощадливо. Тому зараз важливо пояснювати громадам, що енергоефективність не тільки фінансово доцільна, але й допомагає уникати кризових ситуацій, викликаних природним катаклізмами. Кожна громада повинна мати план реагування на кризи та можливість безперебійного енергопостачання.

Андрій Зінченко, співзасновник ГО Greencubator та учасник цьогорічної програми УШПС, розповів менторам, звідки громадам брати енергію, як уникати криз та ставати енергетично стійкими. Та на прикладі свого проєкту муніципального енергетичного кооперативу «Сонячне Місто» продемонстрував, що енергетика – справа не лише великого капіталу, але й місцевих громад та груп людей.

Головними причинами неправильного поводження з відходами в Україні сьогодні є брак навичок щодо сортування, відсутність необхідної інфраструктури та нерозуміння масштабів забруднення і його наслідків. Через це в Україні сортують лише 5% відходів.

На щастя, у нас є небайдужі люди, які розвивають культуру сортування в Україні. Одним з них є Артем Миргородський – виконавчий директор і засновник проєкту GreenAge, генеральний директор BioBin та випускник УШПС 2007 року.

З власного досвіду він розповів, як перетворити сортування сміття на прибутковий бізнес. Попит на переробку та сортування у суспільстві є, потрібно просто забезпечити людей та підприємства зручними інструментами для цього.

Чиста вода – ще одна життєво необхідна умова розвитку та функціонування громад. Дані дослідження Програми розвитку ООН (UNDP Ukraine) за 2020 рік свідчать, що забруднення водойм і неякісна питна вода – екологічна проблема №1, яка турбує українців.

Однак як вирішити «водні» проблеми в Україні? З чого починати цей шлях? Мар’яна Гінзула, експертка з охорони водних ресурсів, детально розбиралася з екологічними менторами.

За словами спікерки, відродження водних об’єктів території – одне із ключових питань розвитку громади, що дасть змогу вирішити комплекс екологічних та соціокультурних проблем території. Однак порятунок водоймищ потребує системного і фахового підходу. Немає невирішуваних екологічних проблем, але все має свою ціну. За збереження водойм доведеться платити – не тільки грошима, а й часом і зусиллями небайдужих людей.

Останні роки ми всі спостерігаємо за змінами клімату в Україні: аномальна спека, повені у містах, збільшення кількості пожеж. Тому серйозним викликом для громад зараз є адаптація до цих змін.

Олена Маслюківська, доцентка кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська академія», кураторка програми Екологічного менторства громад та випускниця УШПС 2008 року, провела для наших менторів з питань екології інтерактивний тренінг на тему адаптації до змін клімату.

Наскільки зміниться клімат в Україні? Як зміни клімату вплинуть на українські громади? Які є виклики, пов’язані зі зміною клімату? Як допомогти громаді адаптуватися до цих змін та як правильно працювати з етапами циклу заходів з адаптації? Учасники мали змогу подискутувати з експерткою.

Робота з відкритими даними – популярний та дієвий напрям у багатьох сферах. У 2014 році робота з відкритими даними з’явилася навіть в антикорупційній стратегії. А в 2015 році Кабмін затвердив Постанову №835, яка визначила, які набори даних підлягають оприлюдненню у формі відкритих даних.

Можливо, не для всіх очевидна користь від використання відкритих даних у питаннях охорони довкілля, проте правильна робота з ними суттєво полегшує вирішення багатьох екологічних проблем.

Про цю надзвичайну складну тему нашим менторам розповів Андрій Гнап – співзасновник та аналітик даних у Waste Ukraine Analytics. Андрію вдалося максимально доступно та легко пояснити, як працювати з відкритими даними про стан навколишнього середовища.

1970 по 2016 роки скорочення популяції видів зросло до жахаючої відмітки у 68%. Це сприяло тому, що зараз зменшення рівня біорізноманіття на 4-му місці серед глобальних ризиків за ступенем впливу.

Людству потрібно припинити недбале користування екосистемними послугами та переключитися на природоорієнтовані рішення – тобто спрямовувати зусилля на захист, ефективний менеджмент і відновлення природних чи модифікованих екосистем.

Як це зробити та як залучити громади до переходу до природоорієнтованих рішень – менторам розповіла Олена Тарасова, проєктна менеджерка та експертка ПРООН (UNDP Ukraine). Вона поділилася своїм досвідом роботи із громадами та інструментами залучення ОТГ до збереження біорізноманіття.

Тепер ми переходимо до 3 етапу проєкту – співпраці менторів та громад. Це найдовший та найважчий етап, проте ми переконані, що вже до кінця цього року громади відчують зміни на краще.

Ми сподіваємося, що цей проєкт стане поштовхом для громад не зупинятися, та дбайливіше ставитися до навколишнього середовища і після закінчення програми. У разі успішності цього досвіду, ми плануємо розширювати менторську підтримку громад в інших сферах, тож вже чекаємо третього етапу цьогорічного проєкту.

Школа лідерів громад – програма Української школи політичних студій та Лабораторії законодавчих ініціатив, яка реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження».

22 липня, після річної паузи, Українська школа політичних студій розпочала Першу Сесію своєї XV-XVI програми!

Перша сесія завжди орієнтується на цінності – ми звіряємо наші «компаси» з групою, знайомимо учасників з принципами та форматом Школи та вибираємо подальший вектор роботи. Таким чином, за 16 років УШПС зібрала навколо себе Спільноту з понад 500 лідерів та лідерок зі всієї України. І цього року наша Спільнота поповнилася на 38 людей.

З відкриттям Української школи політичних студій учасників привітали виконавча директорка Лабораторії законодавчих ініціатив Світлана Матвієнко та Олена Литвиненко, заступниця Голови Офісу Ради Європи в Україні. Вони зазначили, що УШПС – одна з найсильніших програм з усієї мережі Шкіл політичних студій, які існують під егідою Ради Європи, а випускники Школи стають рушійною силою змін та впровадження реформ, необхідних для посилення України.

Люди – найвища цінність. Саме з розмови про людину та її важливість в контексті держави ми розпочали Першу Сесію УШПС.

Україна втрачає людей. Люди виїжджають та не повертаються. Чому так відбувається, як це можна змінити та чи потрібно боротися з міграцією? Саме про це учасникам і учасницям розповіла Елла Лібанова, науковиця у галузі соціоекономіки, демографії та економіки праці, академік Національної академії наук України.

Лабораторія законодавчих ініціатив завжди підтримувала курс на Євроінтеграцію, тому ця тема є особливо важливою для нас та Спільноти УШПС. І для обговорення такої важливої теми ми запросили Іванну Климпуш-Цинцадзе, народну депутатку, голову Комітету Верховної Ради з питань інтеграції України до Європейського Союзу.

Важливо, щоб українці самоідентифікували себе як європейців, щоб вони говорили тією ж «мовою» цінностей і принципів, яка сприймається у західному світі. Однак наскільки можливий вступ до ЄС та НАТО для України за теперішніх умов? Чи стимулює голос громадянського суспільства владу дотримуватися обраного курсу на євроінтеграцію? Та яким саме ми хочемо бачимо наше членство в ЄС?

Оскільки Школа це – освітньо-мережевий проєкт, частина «мережевий» є не менш важливою за «освітню» складову. Саме тому, щоб зблизити учасників та допомогти їм швидше влитися в групу, наш випускник та художній керівник театру «Актор» В’ячеслав Жила разом з актором та викладачем майстерності актора театральної школи «Сверхзадача» Михайлом Самарським провели тренінг для наших учасників.

Право на історичну пам’ять і правду українці виборювали роками. І зараз не можна дозволити цю пам’ять стирати. Історія України має багато спірних моментів, на яких часто спекулюють сусідні країни, тому важливо вміти говорити про них та відстоювати свої національні наративи.

Якою є українська політика національної пам’яті? Як говорити про Другу світову війну та Бабин Яр? Як відстоювати свою історію та опікуватися місцями пам’яті? Про те, як це робити, учасникам розповів Антон Дробович, голова Українського інституту національної пам’яті.

Вже 8-ий рік Крим знаходиться під російською окупацією, а кримські татари знову вимушені боротися за свої права. Ми не можемо допустити примирення з цією ситуацією, тому постійно ведемо активний діалог щодо Криму.

На присвяченій Криму дискусійній панелі учасники змогли поговорити з Антоном Кориневичем, Постійним Представником Президента України в Автономній Республіці Крим, Алімом Алієвим, заступником генерального директора Українського інституту, журналістом, співзасновником Крим_SOS, та Севгіль Мусаєвою, головною редакторкою онлайн-видання «Українська правда».

Стратегія деокупації та реінтеграції Криму, що відбувається з півостровом зараз та якими є прагнення кримськотатарського народу в історії з поверненням Криму – такими були головні теми дискусії.

Пандемія COVID-19 сколихнула всі сфери нашого життя. Звісно ж, економіка не стала винятком. Навіть найбільш економічно стабільні країни світу постраждали від наслідків пандемії. Для української економіки, яка вже має безліч викликів унаслідок війни та російської агресії, пандемічний хаос став справжнім випробуванням – замість очікуваного і необхідного росту, ми отримали економічний спад, наслідки якого ще не до кінця зрозумілі.

Як Україна адаптується в умовах нової нормальності? Що зробити, щоб наша економіка «вижила»?

Олег Устенко, радник Президента України з питань економіки, поділився своєю експертною думкою щодо цих питань з учасниками УШПС.

Нова реальність в часи пандемії повністю змінила нашу буденність, проте в нас досі виникає багато запитань та нерозуміння всієї ситуації щодо пандемії.

Як нарощувати темпи вакцинації? Наскільки «Дельта» може змінити ситуацію із поширенням захворювання? Та що тепер буде із призупиненою медичною реформою?

Зруйнувати найпоширеніші міфи навколо вакцинації та пояснити, чому медичну реформу треба продовжувати, а не відкладати та «переосмислювати» учасникам та учасницям УШПС допомогли Олег Петренко, перший голова НСЗУ (2018-2019), незалежний директор зі стратегічного розвитку у медичній мережі «Добробут», та медична експертка Дитячого фонду ООН (UNICEF Ukraine) в Україні Катерина Булавінова.

Усі антикорупційні органи викликають інтерес громадськості та перебувають під ретельним та постійним наглядом зі сторони ЗМІ. Для того, щоб розібратися в тому, як функціонує система та відповісти на найактуальніші питання щодо діяльності одного з таких органів, на сесію завітав директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник. Модерував бесіду Голова правління громадської організації «Центр протидії корупції», громадський діяч у сфері боротьби з корупцією та випускник УШПС 2019 року Віталій Шабунін.

Якими є реальні результати діяльності антикорупційних органів – НАБУ, Вищого антикорупційного суду, САП, НАЗК? Чи є між ними злагодженість та спільна візія щодо боротьби з корупцією? Чому Україна досі займає передові позиції у рейтингах щодо поширення корупції? І коли чекати на підозри топ-корупціонерам?

На ці теми учасники й учасниці дискутували з Артемом Ситником та Віталієм Шабуніним.

Рівень довіри до українського парламенту на критично низькому рівні. Останні опитування свідчать: Верховній Раді України не довіряють понад 75% українців. Чому так відбувається?

Олена Кондратюк, заступниця Голови Верховної Ради України, упевнена: парламент – це ключова ланка, де приймаються рішення в Україні. Однак наразі український парламент втратив свою ключову роль опори державності, підпорядкувавшись президенту. Відбувається імітація парламентаризму.

Як відновити довіру до єдиного законодавчого органу України та посилити його суб’єктність? Що робити з ґендерною нерівністю у Верховній Раді та як зруйнувати «скляну стелю» для жінок-політикинь?

Учасники й учасниці програми УШПС дискутували під час Першої Сесії з віцеспікеркою Верховної Ради України Оленою Кондратюк та адвокатом, керівником-фундатором загальнодержавної системи надання безоплатної правової допомоги, заступником Міністра юстиції України (2012-2017 рр.) Андрієм Вишневським.

Державний бюджет – один з найважливіших для функціонування держави документ, при формуванні якого враховуються всі надходження та видатки держави. В Україні з кожним роком частина видатків все більше переважає надходження, оскільки зростає державний борг. Окрім того, інфляція не тримається на одному рівні, а рефінансування боргів зупиняють популістичні рішення.

Розібратися у всіх тонкощах економічних проблем, які зараз є в Україні, учасникам та учасницям допоміг Віктор Пинзеник, доктор економічних наук, представник держави у складі наглядової ради ПАТ «Магістральні газопроводи України».

Кібертероризм є однією з топ-3 загроз для національної безпеки країни. Ми вже давно живемо в реальності, де диджитальний світ часто впливає на наше життя не менше, ніж реальний. І поки деякі люди та країни відкидають цю реальність, інші – використовують її на різних рівнях для збагачення, крадіжки інформації та булінгу. І рано чи пізно постане питання: де провести межу диджиталізації, яку людство не захоче переходити? Як убезпечити свій особистий простір? Чи можемо ми довіряти своєму телефону? Чи загрожуватиме людству поява штучного інтелекту?

На ці питання під час Першої Сесії Школи відповів один з найкращих експертів у сфері кібербезпеки в Україні – Єгор Аушев, CEO Cyber Unit Technologies та випускник УШПС 2016 року.

Університет – це не місце підготовки до ринку праці. Це – місце, де формується світогляд людини. Однак досі в Україні вищу освіту сприймають лише як установу, де можна збагатитися знаннями, щоб бути більш конкурентоспроможним на ринку праці.

Михайло Винницький, керівник секретаріату Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, радить здобувати бакалаврський ступінь саме в Україні і говорить, що якість освіти в Україні не настільки погана, як про це люблять говорити – особливо на рівні бакалаврату. Утім, на рівні магістратури та аспірантури якість різко падає. Що з цим робити? Як пропонує реформувати систему вищої освіти та допомогти університетам Національне агентство? Михайло Винницький відповідав на ці питання учасників.

З 2019 року УШПС щорічно вручає стипендію за громадянську позицію ім. Катерини Гандзюк. Катя – випускниця Школи 2015 року, і, разом із її батьком Віктором, Українська школа політичних студій, після багатьох консультацій з представниками громадянського надала цю стипендію Сергію Філімонову.

Сергій – ветеран російсько-української війни, нагороджений медаллю «Захисник Маріуполя». Він брав участь у визволенні Маріуполя, Мар’їнки, в боях за Іловайськ, в боях під Гранітним, захищаючи українські території від агресії Російської Федерації та відвойовучи право мільйонів українців мати можливість жити мирно у своїй, незалежній країні.

Діяльність Сергія Філімонова суголосна з цінностями і принципами Української школи політичних студій. Своєю справою Сергій, як і Катя, відстоює інтереси демократичної держави Україна.

Як і обіцяли, Лабораторія законодавчих ініціатив та Парламентський центр (Канада) розпочали практичні заходи для розвитку знань та навичок парламентарів та співробітників секретаріатів Комітетів Верховна Рада України щодо того, як краще структурувати та керувати роботою комітетів і розробляти формалізовані відповідні процедури. Ці заходи проводяться в рамках проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine).

Нещодавно між співробітниками секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності та представниками Палати громад Канади відбулася онлайн-зустріч, де вони обмінялися знаннями, досвідом та практиками щодо побудови та управління роботою секретаріатів.

Участь у зустрічі взяли: Керівник секретаріату Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності Богдан Драп’ятий та його заступники від української сторони та колишні Клерки Палати громад – від канадської сторони.

Ця зустріч стала першою із серії діалогів між колегами з Верховної Ради України та Парламенту Канади, спрямованих на практичну підтримку комітетів Верховної Ради щодо покращення управління їх роботою.

Під час заходу представники секретаріату ознайомилися із організаційною структурою та адміністративною підтримкою Палати громад – типами персоналу комітетів та їхніми ролями, їхньою взаємодією з керівником комітету та іншими співробітниками та системою кар’єрної ротації.

Представники українського та канадського парламентів обговорили зв’язок між роботою та досвідом співробітників секретаріатів комітетів у Верховній Раді та Палаті громад й обмінялися думками щодо викликів та шляхів їх вирішення.

Проєкт «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine) – спільний проєкт Лабораторії законодавчих ініціатив та Парламентського центру (Канада), який реалізується за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабілізації (PSOPs) та у партнерстві із Верховною Радою України.

Сектор безпеки та оборони є, безумовно, одним із найважливіших, особливо у країні, де вже восьмий рік йде війна. Тому Лабораторія законодавчих ініціатив усіма силами намагається знайомити парламентарів та співробітників секретаріатів комітетів Верховна Рада України з новими інструментами та методиками для реформування сектору.

На минулому тижні, у рамках проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), Лабораторія законодавчих ініціатив у партнерстві з Parliamentary Centre (Канада) провела навчальний семінар «Оцінка законодавчого та регуляторного впливу та її застосування у законодавчому процесі для реформування сектору безпеки і оборони».

До участі у семінарі були запрошені члени/кині Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, Комітет ВРУ з питань національної безпеки, оборони та розвідки та Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу. Також були запрошені співробітники/ці секретаріатів вищезгаданих комітетів.

Метою навчального семінару було ознайомити народних депутатів/ок, членів/кинь комітетів та їх співробітників/ць з канадським та міжнародним досвідом оцінки законодавчого та регуляторного впливу та її застосування у законодавчому процесі реформування сектору безпеки й оборони, включаючи оцінку різного впливу законодавства на жінок та чоловіків.

На відкритті навчального семінару з вітальним словом виступила Нікола Кім, пані Перший секретар Посольства Канади в Україні (Embassy of Canada in Ukraine).

Спікерами навчального семінару були канадські експерти з багаторічним досвідом у сфері регуляторного та законодавчого впливу:

• Даніель Трнка, Заступник керівника, Відділ регуляторної політики, Директорат державного управління, Організація економічного співробітництва та розвитку (OECD);
• Рік Стюарт, Виконавчий директор, Ініціатива щодо регуляторного управління (RGI), Співдиректор, Програма розвитку кар’єри для спеціалістів з регулювання (CDRP), Школа державної політики та управління, Карлтонський університет, Оттава;
• Майкл Преслі, Директор, Сертифікаційна програма з лідерства з усіх аспектів регулювання, Центр державного управління та політики, Оттавський університет; Колишній помічник заступника міністра (з питань регулювання), Секретаріат Ради Казначейства, Канада.
• Про досвід та практику України у застосуванні оцінки законодавчого та регуляторного впливу у законодавчому процесі розповіла Іванна Климпуш-Цинцадзе, Народна депутатка України, Голова Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу, Членкиня групи з міжпарламентських зв’язків з Канадою.

Семінар провели у незвичному форматі – поєднуючи оффлайн та онлайн, що дозволило одночасно залучити канадських партнерів, які поділилися своїм досвідом, та налагодити комунікацію між депутатами різних комітетів.

У рамках проєкту ми плануємо проводити більше таких зустрічей, щоб і надалі залучити депутатів та канадських партнерів до тісної співпраці у різних форматах.

Проєкт «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine) – спільний проєкт Лабораторії законодавчих ініціатив та Парламентського центру (Канада), який реалізується за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабілізації (PSOPs) та у партнерстві із Верховною Радою України.

24 червня розпочала роботу Школа лідерів громад. 30 представників місцевого самоврядування, голів об’єднаних громад, представників громадянського суспільства та волонтерських ініціатив долучилися до нашої спільноти.

З відкриттям Школи лідерів громад учасників привітала Виконавча директорка Лабораторії законодавчих ініціатив Світлана Матвієнко. Вона підкреслила надзвичайну цінність громадянської просвіти в цілому. Такі проєкти, як Школа лідерів громад, це – зернята у конкретні справи та реальні кроки змін по всій Україні. Школа лідерів громад має на меті підштовхнути українські громади до змін та забезпечити їх необхідними знаннями для реалізації цих перетворень.

Учасники Школи одразу поринули з головою у навчання, і допоміг їм із цим Іван Гомза – кандидат політичних наук, доцент, завідувач кафедри публічного врядування Київської школи економіки, який провів дискусію про політичні сатурналії та що робити, коли політика перетворюється на карнавал? У політиці немає розділення на погане і хороше, є факти. Сьогодні факт – карнавалізація політики як загальносвітовий тренд: коли до влади приходять «блазні» і «псевдополітики», а політичний процес перетворюється на шоу. Чи є в цьому небезпека? Безумовно. Але це – реальність, у якій ми живемо. І можливості є в ній теж.

Реформа стартувала стрімко й отримала підтримку всередині країни і за кордоном. Однак у процесі її впровадження, закономірно, виникли труднощі: децентралізація влади диктує нам необхідність секторальних реформ – в освіті, медицині, культурі, спорті, цивільному захисті і безпеці. Без супровідних реформ децентралізація втрачає свій сенс.

На сьогодні децентралізація втратила пріоритет для Уряду і відбувається не за тим вектором, як планувалося спочатку. Але це не означає, що її не треба продовжувати або переосмислювати подальший план дій. Україні потрібне сильне самоврядування та успішні громади. Так реформу описує Олександр Хоруженко, заступник Голови Ради Лабораторії законодавчих ініціатив та експерт з питань місцевого самоврядування.

Чому громадяни у демократичних суспільствах переважно не задоволені представницькими органами влади? Чи буде враховувати реформа законодавства про вибори інтереси місцевого самоврядування та що з цим робити? Наскільки політична корупція є нормою? Усі ці питання учасники дискусійної панелі обговорювали з головою правління Міжнародного фонду «Відродження» та головою правління й координаторкою політичних програм Громадянської мережі ОПОРА Ольгою Айвазовською.

Вибори та політична байдужість виборців, використання адміністративного ресурсу для «брудної гри», субвенції на соціально-економічний розвиток територій та проблеми з політичними партіями в регіонах – учасники Школи весь вечір вели активний діалог та обмінювались досвідом і цікавими кейсами щодо цих тем.

Реформа системи охорони здоров’я завжди викликає багато запитань в людей, особливо в регіонах, оскільки не скрізь вона стартувала вдало. Тому дуже важливо донести до лідерів громад те, які зміни потрібні в системі охорони здоров’я і що робити, щоб рятувати людей на місцях – в пандемію і після неї – та забезпечувати мешканцям громад якісні медичні послуги.

Олег Петренко – перший голова Національної служби здоров’я України (2018-2019), незалежний директор зі стратегічного розвитку у медичній мережі «Добробут», випускник УШПС 2006 року, розповів учасникам про початок реформи, концепцію розвитку системи охорони здоров’я, важливість сильних інституцій. Як відбувається фінансування охорони здоров‘я,  які є труднощі в проведені реформи та як люди воюють за збереження нерентабельних та неефективних лікарень – про все це учасники могли поговорити з людиною, яка стояла у витоків реформи.

Катерина Булавінова – лікарка, дитяча інфекціоністка та медична експертка Дитячого фонду ООН (UNICEF Ukraine) в Україні, перевела дискусію на більш практичний рівень. Вона розповіла учасникам про проколи під час боротьби з пандемією COVID-19, обслуговування та забезпечення лікарень на місцях та медичну інфраструктуру загалом.

Чому громада – це третя опора та як інновації, освіта та підприємництво стали двигунами зростання продуктивності? Відповіді на ці питання дав засновник аналітичного центру proryv.in.ua, член Наглядової ради Інституту міста, Міністр економічного розвитку та торгівлі (лютий-вересень 2014 року), Павло Шеремета. На прикладах країн Сходу розповів, як від постійної стагнації перейти до постійного піднесення, та пояснив специфіку розвитку української економіки через призму культури та демографії.

Дискусія продовжилася темою, чи буде далі шкода для бізнесу від пандемії та як українській економіці наздогнати західних сусідів. Гліб Вишлінський, виконавчий директор Центру економічної стратегії, пояснив, які структурні зміни відбулися після початку карантину та як пандемія вплинула на економіку загалом, а також розповів про «Велике будівництво», низький рівень інвестицій, перспективи зростання українського ВВП та роль людського капіталу у розвитку економіки.

Як проходить реформа освіти та впроваджується концепція «Нової української школи» в регіонах? Що робити зі школами? Та що важливіше – якість освіти чи матеріально-технічне забезпечення шкіл? Про все це та більше поговорили з Освітнім омбудсменом Сергієм Горбачовим та співголовою громадського об’єднання «БАТЬКИ SOS», випускницею УШПС 2016 року Альоною Парфьоновою.

Для забезпечення якісної освіти необхідна реорганізація освітньої мережі та налагоджена комунікація з громадами. Освіта – велика інфраструктурна система, яку важко оптимізувати через низку проблем. Одна з яких – проблема кадрів. Часто директори або чиновники на місцях більше зайняті вирішенням інфраструктурних проблем, а не управлінням навчально-виховного процесу. Хоча ситуацію сильно змінила пандемія. Початок карантину звернув увагу освітян на потребу змін у дистанційній освіті та забезпечення шкіл швидкісним інтернетом та технікою. Проте для впровадження ефективного управління освітою в громадах цього поки недостатньо.

Право на безпечне життя і довкілля закріплене Конституцією України. А тема збереження довкілля актуальна як ніколи, тому цьогорічна програма приділяє багато уваги питанню розробки місцевої екологічної політики та її інтеграції в стратегію розвитку громади. Екологічна дискусійна панель складалася з двох вимірів: теоретичного та практичного. За перший з них відповідала Олена Маслюківська, доцентка кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська академія», випускниця УШПС 2008 року, яка розповіла учасникам про найактуальніші екологічні проблеми та як правильно пріоритезувати послідовність їх вирішення у громадах.

На більш практичній частині дискусії двоє експертів поділилися своїми власними кейсами з впровадження змін та покращення якості стану довкілля власних міст. Виконавчий директор GreenAge, генеральний директор BioBin, випускник УШПС 2007 року Артем Миргородський розповів про переробку відходів та свій успішний досвід того, як суспільно важлива справа може приносити не тільки користь людям, але й монетизуватися. А співзасновник Saveecobot, директор ГО SaveDnipro, випускник УШПС 2018 року Артем Романюков розказав про проблеми, з якими зіштовхувався під час боротьби за чисте повітря в рідному місті та як громади можуть власними силами покращити якість повітря на місцях.

Чому важливо організовувати простір, у якому живеш, та як це впливає на якість життя та свідомість людей, як робити «будівлі для людей, а не людей для будівель»? Чи є зв’язок між архітектурою та демократією? І як естетика та архітектура впливають на свідомість? Про все це учасники змогли поговорити з архітекторкою, заступницею голови Архітектурної палати Національної Спілки Архітекторів України, засновницею та керівницею «Архітектурно-проєктної групи Анни Кирій», випускницею УШПС 2016 року Анною Кирій.

Україна отримала у спадок від Радянського Союзу багато «політичних» будівель авторитарного зразка. Перебудовувати минуле задля нової якості майбутнього, створювати «прозорі» інституції та зводити комфортні й естетичні простори для людей, тим самим підвищуючи рівень культури громадян, – нове символічне завдання для всієї України та громад зокрема.

Правова спроможність громади – один з основоположних аспектів для її розвитку. Однак як її посилити та забезпечити громадам доступ до справедливості?

MPP (Oxon), адвокат, директор-фундатор загальнодержавної системи надання безоплатної правової допомоги, заступник Міністра юстиції України (2012-2017рр.), заслужений юрист України та голова правління Transparency International Ukraine Андрій Вишневський розповів учасникам про концепцію двох типів справедливості, вплив децентралізації на доступ до справедливості та задоволення правових потреб громадян.

Рівень незадоволеності правових потреб в Україні є високим. Частково це викликано тим, що у громадах не ідентифікують правові проблеми та не приділяють увагу їхньому вирішенню. Водночас незадоволені правові потреби живлять цикл занепаду та уповільнюють розвиток громад.

Для розвитку демократії необхідним є залучення громадян до процесу прийняття рішень. Проте як органам місцевого самоврядування ставати ближчими до людей в диджитальну епоху? Про це учасники поговорили з координатором з цифровізації регіонів швейцарсько-української програми EGAP, що впроваджується Фондом Східної Європи, Сергієм Гуньком. Експерт розповів учасникам про те, як змінювати процес надання послуг, цифровізувати документообіг та чому диджиталізація бізнесу і держави така важлива для громадської участі.

Друга частина дискусії стосувалася більш традиційних інструментів, які Лабораторія законодавчих ініціатив вже давно «лобіює» в Україні. Аналітикиня Лабораторії законодавчих ініціатив Марія Соколова поділилася з учасниками інсайтами та механізмами проведення соціального аудиту та Town Hall Meeting.

Соціальний аудит – дієвий засіб забезпечення підзвітності влади через вивчення думки кінцевих отримувачів послуги чи публічної політики. Простими словами – спосіб перевірки дотримання зобов’язань владою. Ще один інструмент, з яким ми познайомили учасників, це Town Hall Meeting – неформальне публічне зібрання мешканців певної території. Обговорили механізми проведення зібрань та їхні сценарії. І, звісно ж, поділилися досвідом вже проведених зібрань.

Закривав першу сесію Школи лідерів громад український політолог та громадський діяч, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження», експерт у сферах міжнародних відносин та розвитку громадянського суспільства Олександр Сушко.

Демократія починається знизу. Зрілу демократію не можна запровадити, якщо немає того прошарку людей, які володіють і ціннісними орієнтирами і практичними знаннями про те, як це все реалізувати. Потрібні люди, які знають як працювати з людьми, як здобувати довіру, але також мають менеджерські навички. Лідери громад саме такі люди. Завдяки таким лідерам, люди отримують відчуття причетності, і тоді формується реальна демократія. Реальна демократія – це не прийти і проголосувати раз у 5 років, це – постійно бути учасником певного процесу, який і формує тло держави.

Саме на місцях формується відповідь на питання чи правильний курс вибрала Україна. Курс на децентралізацію, на місцеве самоврядування. А місцеві лідери – кадровий ресурс номер один для державного управління на національному рівні. Такими словами Олександр Сушко привітав учасників із завершенням першої сесії.

Цього року ми продовжимо роботу з громадами у форматі екологічного менторства. Кожна з громад-учасниць отримає окремого ментора, який допомагатиме їй вирішувати нагальні екологічні проблеми.

А поки триває відбір екологічних менторів, на яких чекає окреме навчання.

Лабораторія законодавчих ініціатив та Українська школа політичних студій за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» запустили відбір на програму Екологічного менторства! Заповнити анкету на участь можна з 24 червня по 14 липня включно.

Українські громади з початком реформи децентралізації влади отримали більше повноважень, однак досвіду для вирішення нагальних проблем багатьом із них бракує. Особливо це стосується проблем забруднення довкілля, для вирішення яких громади потребують знань, допомоги кваліфікованих кадрів та комплексного підходу.

Програма Екологічного менторства громад є першим та унікальним для України проєктом такого типу. Це частина проєкту Школа лідерів громад спрямована на поглиблення співпраці з громадами та забезпечення їх довгостроковою підтримкою для вирішення екологічних проблем.

На цьому етапі проєкту ми проведемо триденний семінар для менторів з питань охорони довкілля. Завдання цієї сесії – навчити менторів основам оцінки впливу на довкілля у громадах, стратегіям поводження з побутовими відходами, сталому управлінню природними ресурсами та адаптації до кліматичних змін.

Наступний етап після семінарів – робота менторів безпосередньо з громадами. Після навчання екологічні ментори зможуть консультувати громади щодо проблем довкілля та підходів до їх вирішення. Кожен з учасників програми екологічного менторства буде співпрацювати з окремою громадою в Україні.

Ми шукаємо людей, які:

1. є студентами екологічних спеціальностей, екологами, місцевими активістами або волонтерами;
2. мають дослідницький інтерес та працюють над питанням вирішення екологічних проблем в Україні;
3. займають активну життєву позицію та готові використовувати отримані знання на користь суспільству та громаді;
4. готові працювати з однією із обраних на першому етапі громад за допомогою інструментів, отриманих під час навчання, упродовж третього етапу – вересень-грудень 2021 року.

Орієнтовні дати проведення програми:

Тож не пропускайте можливість долучитися до масштабного проєкту, який допоможе почати вирішення екологічних проблем на місцевому рівні! Відбір триватиме до 14 липня!

Минулого тижня прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив, що Кабінет Міністрів України робить важливі кроки для завершення реформи держуправління.

Крок 1. Зменшити кількість держслужбовців на 10%.

Крок 2. Законопроєкт щодо реформування системи оплати праці держслужбовців на основі класифікації посад. При цьому концепцію реформи заробітної плати Уряд затвердив ще в 2020 році.

Ми слідкуємо за цією реформою з самого початку та підготували декілька звітів. Реформування системи оплати праці справді було однією з рекомендацій, внесених до Стратегії реформування державного управління, проте питання кадрів дещо важче.

Основними проблемами у реалізації реформи державного управління є, скоріше, не кількість держслужбовців, а невідповідна потребам часу та реальним задачам система підготовки кадрів. Зміни в цьому напрямі відбуваються, але занадто повільно. У нашому останньому звіті 2019 року ми наголошували на тому, що фахівці, які не мали досвіду роботи на державній службі, оцінювали навчальні програми як відносно корисні, хоча навіть базове навчання відбувається зі значною затримкою (6-8 місяців). Це часто нівелювало освітню цінність тренінгів, адже фахівці вже встигали набути необхідні знання на робочому місці. Досвідчені державні службовці, у свою чергу, критично ставилися як до викладачів, так і до наповнення тренінгів.

Окрім того, є проблема «кадрового голоду» на ринку державних службовців. Хоча варто відмітити і позитивні зрушення. НАДС (Національне агентство України з питань державної служби) вдалося забезпечити прозорі та професійні конкурси на певні посади, що створило соціальний ліфт у міністерствах. НАДС також почало розробляти унікальні навчальні програми для держслужбовців і навіть запустило онлайн-курс «Управління персоналом на державній службі» на Prometheus.

Тому важливо створити систему та програми для підвищення кваліфікації державних службовців без відриву від служби та скоротити, а краще зовсім нівелювати, розрив між наявними програмами та реальними потребами державного управління та державної служби.

Зменшення кількості держслужбовців також важливий крок, але паралельно потрібно пришвидшити зміни, які стосуються підвищення кваліфікації «старих» кадрів та збільшити привабливість державної служби для «нових».

Відбір на програму Школи лідерів громад 2021 закінчився. Всі апліканти отримали на свої скриньки остаточні відповіді щодо участі в програмі, а отже – саме час згадати, як проходив відбір.

Ми підготували для вас цікаву інфографіку про аплікантів ШЛГ: хто вони, звідки, чим займаються?

Кожного року кількість та професіоналізм аплікантів зростає. Це свідчить про те, що навіть така молода програма, як Школа лідерів громад, вже встигла зарекомендувати себе як таку, що дає важливі знання громадам та допомагає їм розвиватися.

Особливо ми пишаємося тим, скільки жінок подалося на програму цього року! Кількість жінок, які беруть активну участь в управлінні громадами, зростає, а це не може не радувати.

Майже половина аплікантів (43%) – представники органів місцевого самоврядування, а це вказує на бажання влади на місцях ставати ефективнішими управлінцями та на потребу в таких програмах, як ШЛГ.

Дякуємо всім, хто відправив свою анкету цього року. Чекаємо зустрічі з новими учасниками програми!

Програма Школи лідерів громад здійснюється під егідою Української школи політичних студій та Лабораторія законодавчих ініціатив за підтримки Міжнародний фонд “Відродження”

Перший заступник Голови Верховна Рада України Руслан Стефанчук анонсував проєкт нового закону про правотворчу діяльність. Якщо ми правильно розуміємо, і йдеться про законопроект, який раніше проходив під робочою назвою «Про нормативно-правові акти», то це дійсно важлива ініціатива. Раніше Лабораторія законодавчих ініціатив брала участь у розробці проєкту закону «Про НПА».

Основна мета законопроєкту – стандартизувати правотворчість в Україні. Тобто запропонувати системний підхід до удосконалення правотворчості. Зокрема, законопроєкт пропонує:

• закріпити принципи правової визначеності та пропорційності;
• визначити єдині вимоги до структури нормативно-правових актів;
• зробити обов’язковими проведення публічних консультацій перед реєстрацією всіх нормативно-правових актів;
• визначити ієрархію нормативно-правових актів;
• запровадити єдиний централізований реєстр актів;
• визначити способи вирішення колізій та прогалин у правовому регулюванні;
• запровадити правовий моніторинг та оцінку ефективності застосування норм.

Потреба прийняття цього законопроєкту зумовлена великою кількістю чинних нормативно-правових актів, які тільки продовжують з’являтися. Легкість, з якою народні депутати України можуть реєструвати законопроекти, регулярне порушення парламентських процедур, відсутність усталеної практики довгострокового планування, а також відсутність налагодженої комунікації між суб’єктами законодавчої ініціативи формують загальний хаотичний характер вироблення політики.

Крім того, наголошуємо на нині наявному низькому рівні нормотворчої техніки. Законопроєкти часто реєструються з одруківками, помилками пунктуації та неправильними номерами статей і підстатей.

Ініціювання абсолютно різних, часто неузгоджених між собою або з Програмою діяльності Уряду, законодавчих ініціатив апріорі не може забезпечити сталий та поступовий розвиток України у будь-якому визначеному напрямку. Таким чином, розробка дієвої системи вироблення, узгодження, ухвалення, оцінки та перегляду політики залишається вкрай актуальною задачею як для політичного керівництва, так і для українського суспільства загалом.

Утім, одного лише закону для кардинальних змін у цьому напрямку – замало. Потрібна підготовка кадрів різних державних органів, які займаються правотворчістю, та ефективні механізми забезпечення реалізації норм, покликаних зупинити «низькоякісну» правотворчість.