Хоч навчання на Школі лідерів громад-2020 закінчилося – спільнота людей, об’єднаних цінностями і «озброєних» знаннями залишається. І це найголовніше. А ми сподіваємося продовжити співпрацю з випускниками Школи лідерів громад у майбутньому!
Бесіда за чашечкою зі Світланою Матвієнко
Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив та директорка Української школи політичних студій Світлана Матвієнко взяла участь у «Бесіді за чашечкою» на запрошення Фонду Конрада Аденауера в Україні. Зокрема, разом з журналістом Філіпом Диканем Світлана Матвієнко дискутувала на тему жінок у політиці: як жінкам долучатися до політичного процесу, що допоможе подолати стереотипи і чи потрібні гендерні квоти?
Ми зібрали найцікавіше з розмови:
Хто така «жінка в політиці»?
«Жінка в політиці» не обов’язково займає якусь посаду. Це – жінка, яка є успішним політичним журналістом, публічним інтелектуалом, займається навчальними програмами, розвиває те, що ми називаємо демократією в широкому сенсі цього слова, працює в громадах, займається волонтерством. Якщо жінка активна будь-де, вона звичайно чинить вплив. І потім її шлях може закінчитися в політичному бомонді. Це залежить від бажання цієї жінки. Дуже багато жінок чинили надзвичайний вплив на світові процеси, особливо ідеологічні, своєю повсякденною роботою. Наприклад, Ханна Арендт, Сімона де Бовуар, С’юзен Зонтаґ. Люди мають приходити в політику, аби щось зробити. Конкретне. У принципі, це завжди може бути чітко обмежене в часі. Не можна займатися політикою заради посади або пенсії.
Що загрожує жінкам у політиці?
Найстрашніше, що я спостерігала за роки своєї роботи, – це наркотик перебування на посаді. Він настільки заміщує акценти особистості, що, позбувшись цієї посади, людина відчуває «ломку» і вже не бачить себе поза цим ритуалом, як-от, наприклад, ходити під купол Верховної Ради, голосувати за якісь закони, ходити на телеефіри. Та це проявляється не тільки в жінок. Я бачила дуже багато чоловіків і жінок, які, будучи одну каденцію, наприклад, народним депутатом України, потім дуже довго оговтувалися, що вони вже не народні депутати.
Чи допомагають гендерні квоти у політиці?
Якби Ви бачили, як в політичних партіях формують жіночі частини списків, Ви були би дуже здивовані. Процес, який має бути повністю відкоригований біографією людини, її життєвим досвідом, планами і можливістю щось зробити, підміняється підрахуванням кількості жінок у списку, аби виконати усі потрібні формальні ознаки. Це дуже погано.
Як долати стереотипи про жінок?
Більшість чоловіків і жінок у нас виросли в патріархальних родинах. Ці стереотипи допоможе подолати тільки громадянська і політична просвіта, а також виховання. Садочка і школи ніколи не буде достатньо, якщо патерни і моделі, які дитина сприймає вдома, будуть відображати приниження й упосліднення жінок і дівчат порівняно з чоловіками й хлопцями.
Жінкам завжди доводиться працювати більше. Дослідження показують, що жінки можуть набагато якісніше працювати і досягати кращих результатів просто через суспільний тиск, бо вони знають, що з них запитають більше, їм важко досягти визнання. Це відбувається не тільки в політиці, а й, наприклад, в академічній сфері. Мій викладач в університеті постійно повторював: «Жінка, яка займається філософією, це щось на зразок морської свинки». Це могло вплинути і, звичайно, впливало на усіх студенток.
Що потрібно жінкам, щоб перемагати на виборах?
Підвищити спроможність жінок перемагати на виборах можна, перш за все, через політичну освіту. Ми робимо такі програми, як Хаб партійних інновацій, Школа лідерів громад, закрита Парламентська програма, де жінки можуть набувати навичок, яких їм не вистачає.
Освіта – це перше. Друге – не треба боятися, а треба пробувати. Якщо ви себе в політичному процесі і на виборах не спробуєте, а ви цього дуже хочете, то як з вами далі працювати – нікому не буде зрозуміло: ні найкращому політтехнологу, ні консультанту.
Третє – іти до людей. Вміння правильно комунікувати, доносити свої думки і заручатися підтримкою можливе тільки при особистому спілкуванні. Інтернет і різні онлайн-інструменти вам, звісно, допоможуть. Але ваші виборці мають вас знати. І чим більше вони вас знають, тим більше у вас шансів довести їм, що саме в вас вони мають повірити.
Більше дивіться у записі прямого ефіру розмови.
Дякуємо за можливість Фонду Конрада Аденауера! Дуже цінуємо наше партнерство.
Правова політика
Завершення програми Школи лідерів громад
Виборча кампанія офіційно стартувала в Україні у суботу, 5 вересня. А програма Школи лідерів громад, яка тривала півтора місяці якраз завершилася. І це означає, що учасники програми готові зануритися у виборчі перегони, щоб виборювати свій шанс на чесне лідерство.
Третій етап навчання ми присвятили практичним інструментам залучення громадян. Адже бути лідером без підтримки громади, без об’єднання людей навколо спільної великої ідеї – неможливо. Жителі громад – це не просто виборці. І перемога на виборах завдяки успішній стратегії – це лише початок шляху. Після виборів починається найважче – із громадянами потрібно взаємодіяти, шукати проблеми і разом їх вирішувати. Лише так маємо шанс на появу громадянської відповідальності, яка з роками не пропустить до влади тих, хто її не гідний.
Отже, під час третього модулю слухачі програми Школи лідерів громад вчилися, як можна співпрацювати з громадою.
Зокрема, у рамках програми ми ровели мотиваційну live-сесію разом з фіналістами національного телепроекту Нові лідери для слухачів Школи лідерів громад. Депутат Маріупольської міської ради Максим Бородін, голова Коцюбинської селищної ради Ольга Матюшина і міський голова Чорткова Володимир Шматько розповідали, як перетворюють труднощі на можливості і розвивають громади. Кожен зі спікерів має великий досвід роботи у місцевому самоврядуванні. Щоденно зіштовхуватися з усе новими перешкодами – це реальність для тих, хто береться за розвиток громади. Але наші спікери доводять: головне – щиро і віддано іти до мети, не зупиняючись і не сумніваючись у ній.
Олександр Славський під час відеоуроку
Олександр Славський, директор Бюро регіонального розвитку в Одесі і випускник УШПС, поділився досвідом щодо налагодженням взаємодії між органами місцевого самоврядування і громадами та громадянським суспільством. В Україні громадяни мають законні засоби впливу на владу, головне – знати і правильно використовувати.
Скріншот з лекції Руслана Дейниченка
Руслан Дейниченко, співзасновник проекту Stopfake, розповів усе про протидію фейкам і маніпуляціям, яка може стати на заваді комунікації між суспільством і владою.
Ніколь Рудер під час мотиваційного виступу
Ніколь Рудер, директорка Швейцарського бюро співробітництва, зустрілася з учасниками онлайн, щоб обговорити основні принципи і можливості децентралізації, яка виступає ефективним інструментом для подолання глобальних викликів. Кожна громада може робити свій внесок, щоб розвиватися не тільки автономно, а і приносити користь цілому світу, наприклад, дбаючи про екологічні проблеми.
Бекстейдж зі зйомок уроку Олександра Яреми
Олександр Ярема, Державний секретар Кабінету Міністрів України і випускник УШПС, розповів про досвід проведення Town Hall Meeting – ефективного інструменту залучення громадян. Лабораторія законодавчих ініціатив та Українська школа політичних студій вже декілька років практикують проведення міських зібрань, під час яких громадяни отримують можливість обговорити проблеми громади, а представники влади – краще зрозуміти громадян, щоб долати виклики разом.
До речі, один тренінговий таунхол нам вдалося провести з учасниками он-лайн! Під час міського зібрання слухачі намагалися знайти вирішення для проблеми великої кількості зовнішньої реклами у містах, яка, з одного боку, може псувати зовнішній вигляд будівель, а з іншого – приносити гроші у міський бюджет. Тож на Town Hall Meeting вчилися розуміти різних стейкхолдерів і шукати консесус для усіх членів громади.
Результати тренінгового таунхолу
Останні відеоуроки Школи лідерів громад були присвячені інноваційній методології. Олександр Заславський, директор аналітичного відділу Лабораторії законодавчих ініціатив, та Уляна Полтавець, програмна директорка УШПС і заступниця голови Ради ЛЗІ, познайомили учасників з унікальним для українського простору інструментом громадського контролю – соціальним аудитом. Методологію соціального аудиту ми розробили в Лабораторії законодавчих ініціатив за підтримки Королівства Нідерландів. І скоро впроваджуватимемо її в українських громадах, зокрема і разом з випускниками програми Школи лідерів громад.
Уляна Полтавець та Олександр Заславський на записі відеоуроку про соціальний аудит
Лідери громад готові до соціального аудиту
Завдяки підтримці Посольства Королівства Нідерландів лідери громад мали можливість ознайомитися з інноваційним інструментом громадського контролю – соціальним аудитом. Його методологію ми розробили в Лабораторії законодавчих ініціатив спеціально для того, щоб забезпечити громади ефективним інструментом участі і взаємодії.
Методологію соціального аудиту ми вперше презентували у рамках програми «Школа лідерів громад», яка цього року через пандемію COVID-19 проводилася повністю в онлайн-режимі. Незважаючи на виклики і карантинні обмеження, нам вдалося дати необхідні знання лідерам громад, яких налічувалося на програмі більше ніж 200, і підготувати їх до місцевих виборів в Україні.
Зокрема, 61% випускників Школи лідерів громад – 2020 балотувалися на місцевих виборах. З них 79% стали кандидатами у депутати місцевих рад, а 21% – балотувалися на посаду очільника територіальної громади.
Навчальні модулі програми були побудовані таким чином, щоб учасники могли розібратися у виборчому процесі, місцевому самоврядуванні та ефективних методах ведення виборчих кампаній для подальшої перемоги.
Один з модулів навчання був присвячений залученню громадян до процесу прийняття рішень і спільного творення успішної громади. Тож ми познайомили учасників програми з унікальною методологією соціального аудиту і підготували їх до впровадження цього інструменту у своїх громадах.
Невдовзі випускники Школи лідерів громад – 2020 разом з командою Лабораторії законодавчих ініціатив будуть практикувати проведення соціального аудиту і зможуть упевнитися в ефективності інструменту.
Ця діяльність здійснена в рамках проекту «ЛОКУС: Лідери громад на півдні України», що виконується Лабораторією законодавчих ініціатив за підтримки Програми Матра (Посольство Королівства Нідерланди).
Аналітика дня: Чому «турборежим» парламенту неможливий?
Уже після першого кварталу роботи Верхової Ради цифри свідчили: турборежим – це міф! А результати двох наших моніторингів за 1-2 і 3 сесії парламенту тільки підтвердили цю тезу. Цунамі «законодавчого спаму» спадає, а кількість ухвалених законів за перший рік роботи ІХ скликання суттєво не відрізнялася за показники попередників.
Зокрема, за період 1-2 сесії ІХ скликання (з 29.08.2019 по 17.01.2020) було ухвалено в цілому 155 законів. За аналогічний календарний період VIII скликання (з 27.11.2014 по 24.04.2015) парламентарі встигли ухвалити не на багато менше – 140 законів. І це при тому, що Верховна Рада VIII скликання витратила перший місяць роботи на створення коаліції.
Третя сесія нового парламенту видалася геть іншою, а тому річні «результати» Верховної Ради навіть менші за попередників за кількісним показниками. Але ми наголошуємо: річний календарний період роботи двох скликань у цьому питанні порівнювати методологічно неправильно – карантин і пандемія є суттєвою похибкою для аналізу.
І взагалі – ефективність роботи Верховної Ради не може вимірюватися кількістю законопроектів, ухвалених законів і годин, проведених у сесійній залі. Складно виокремити кореляцію між кількісними показниками і якістю роботи парламенту. Більше того, у парламенту навряд може існувати система чітких KPI, за якими можна оцінювати результати роботи.
Злагоджене функціонування державного механізму, яке є основоположним для розвитку країни, залежить не так від того, що певний закон було ухвалено, скільки від злагодженої взаємодії всіх органів прийняття рішень.
Держава – це система. А демократична держава – це процедури та їх дотримання, щоб система була збалансованою.
«Законодавчий турборежим» і демократія – поняття несумісні, у принципі. Процедура ухвалення закону описана у Регламенті. І вона передбачає доволі тривалий процес обговорення, доопрацювання, зважування усіх «за» і «проти». Будь-яке намагання прискорити цю процедуру, виконати «п’ятирічку» за кількістю законів за одну парламентську сесію призведе до порушення Регламенту, а отже і задекларованих демократичних принципів. Тут навіть не ідеться про якість законопроектів, які продукують суб’єкти законодавчої ініціативи.
Що восьме, що дев’яте скликання працювали на межі граничної пропускної спроможності процедури ухвалення законів. Тобто це – не особливість нового парламенту, а лише маркетинговий хід, якому вигадали влучну назву «турборежим». Насправді ж «турборежим» парламенту не відбувся – і це на краще.
Учасники Школи лідерів громад пройшли другий етап навчання
Час невблаганний. Місцеві вибори в Україні відбудуться вже дуже скоро – за менш ніж два місяці. Та ми встигаємо підготувати гідних кандидатів на Школі лідерів громад.
На завершення першого модулю ми провели для слухачів live-event з головною редакторкою газети “Дзеркало тижня” Юлією Мостовою. Як завжди, глибока, чесна і від того складна розмова, яка потрібна для того, щоб лідери громад з усіх куточків країни усвідомлювали реальний стан справ і розуміли необхідність його виправляти.
Мотиваційний виступ Юлії Мостової
Власне другий етап навчання був присвячений нюансам цьогорічних виборів та інструментам успішної виборчої кампанії.
Андрій Магера, експерт виборчого права та заступник голови Центральної виборчої комісії у 2007-2018 роках, детально розібрав з учасникми нове виборче законодавство, усі його позитиви та недоліки.
Backstage лекції Андрія Магери
Разом з політологом і співзасновником Громадянського Руху “CВІДОМІ” Михайлом Находом слухачі мали змогу розробити переможну стратегію ведення виборчої кампанії.
Кадр з уроку Михайла Находа
Олександр Бондаренко, керівник спецпроектів комунікаційного агентства RMA, дав учасникам Школи цінні поради щодо ведення комунікації з виборцями. Сьогоднішній світ захопив диджитал, а отже і успшна виборча кампанія неможлива без спілкування з виборців за допомогою сучасних технологій. Де налагоджувати контакт з аудиторією, що їм казати і в який спосіб? Дізнавалися на лекціях і практикували самі.
Backstage зі зйомок уроків Олександра Бондаренка
Голова правління та координаторка політичних програм Громадянської мережі ОПОРА Ольга Айвазовська розповіла слухачам програми все про злочини під час виборів і кару за них після проведення голосування. Підсумок зрозумілий – порушувати закони дуже небезпечно.
Лекція Ольги Айвазовської
На прохання учасників ми провели Feedback-сесію з Павлом Шереметою, засновником аналітичного центру proryv.in.ua, щоб наші слухачі змогли детальніше обговорити усі питання місцевого розвитку з експертом.
Наразі триває третій і вже останній модуль навчання. За допомоою практичних нструментів учасники вчаться виявляти проблеми і вирішувати їх спільними зусиллями влади і громадян.
Завершиться Школа лідерів громад 6 вересня – якраз після офіційного старту виборчої кампанії.
Соціальний аудит: Що це?
Одна з функцій громадськості – слідкувати за тим, щоб дії влади відповідали її заявам. Якщо державна програма передбачає будівництво дороги, то громадськість має контролювати, чи відбувається таке будівництво і чи воно відповідає стандарту якості. Або ж якщо держава декларує в законі, що адміністративні послуги надаються відповідно до певного стандарту, то громадськість має перевіряти, чи дійсно так відбувається по факту.
Такий вид діяльності знайомий, мабуть, кожному громадському активісту. Але часто так буває, що результатом такого контролю в кращому випадку стає поширення інформації у ЗМІ, реальних же змін не відбувається. Це може бути пов’язано з безліччю причин, але, якщо винести за дужки загально-політичні процеси, то недостатність комунікації з владою та прагнення знайти винних відіграють не останню роль. Тож з одного боку барикад залишається громада, а з іншого – влада, а самі головні герої знаходяться в одному човні.
Тут з’являється соціальний аудит
Соціальний аудит може вирішити цю проблему. Від звичайного громадського контролю або журналістської діяльності соціальний аудит відрізняє наявність чіткої методології, яка забезпечує:
- залученість представників влади до проведення аудиту,
- залучення широкої громадськості до проведення аудиту,
- проведення адвокаційної та інформаційної кампанії,
- використання дослідницьких методів оцінки послуги та публічної політики.
Що таке соціальний аудит?
Тобто, соціальний аудит – це цілий комплекс заходів, спрямованих на зміну та покращення процесу надання конкретних послуг та реалізації конкретної публічної політики.
Основоположна цінність соціального аудиту – це партисипативність, тобто головним в соціальному аудиті є не саме дослідження (хоча це не скасовує необхідність його чіткого та методично правильного планування), а залучення зацікалених сторін до активної діяльності: користувачів послуги, бенефіціарів політики, державних органів, лідерів громадської думки тощо. Можна навіть сказати, що дослідження в межах соціального аудиту є таким собі «приводом» активізації певної громади.
Соціальний аудит є засобом забезпечення підзвітності влади через вивчення думки кінцевих отримувачів послуги чи публічної політики. Він може стати інструментом забезпечення підзвітності влади щодо певної соціальної послуги (чи публічної політики) на процес забезпечення постійної підзвітності влади через активне залучення громадян до процесу моніторингу та оцінки політики.
Основною ціллю соціального аудиту є покращення врядування, посилення демократії, покращення моніторингу політики, оцінка наслідків певної політики, перевірка використання публічних ресурсів.
Соціальний аудит не може ставити собі за мету пошук винних, ідеться про об’єднання зусиль громадськості та влади у питаннях контролю. Справа у тому, що цикл політики завжди передбачає аналіз результатів впровадження політики. Такий аналіз мав би відбуватися всередині державного органу, відповідального за певну політику. Утім, українські реалії такі, що ця оцінка проводиться формально або не проводиться зовсім. І от саме тут соціальний аудит, організований громадою, може стати важливим інструментом взаємодії влади та громадськості. Головне – пояснити державним органам, що вони отримують від такого аудиту користь (це може бути найважчою та найдовшою частиною вашого аудиту!).
Методологія соціального аудиту
В основі методології соціального аудиту лежить поєднання набору дослідницьких методів вивчення думки зацікавлених сторін (наприклад, отримувачів послуги) з недослідницькими методами забезпечення підзвітності. Коректне використання дослідницьких методів забезпечує легітимність результатів проведеного соціального аудиту і тому вимагає залучення до розробки методології конкретного аудиту відповідних експертів. З іншого боку, розбудова альянсу з залученням представників органів влади є однією з головних умов ефективності проведення соціального аудиту, оскільки забезпечує достатній рівень представництва інтересів та мобілізацію конкретної громади.
Важливо зауважити, що соціальний аудит може доповнювати урядову звітність чи фінансовий аудит. У той час, як інші види аудиту здійснюються, в основному, через перевірку документації, соціальний аудит відбувається через перевірку реальної діяльності. Саме тому, соціальний аудит може доповнити інші види аудиту та оцінок, розкривши невисвітлені в інших форматах питання.
Соціальний аудит – це гнучкий інструмент, який може бути адаптований до конкретної ситуації в конкретній громаді. Існує велика кількість конкретних методів. Ми ж будемо говорити про 3 основні методи: партисипативні опитування громади, оцінювання послуг громадою та фактичні перевірки. Але про це трохи згодом.
Розробка методології соціального аудиту відбулася за підтримки Королівства Нідерландів.
Асоціація шкіл політичних студій висловила різку критику щодо сфальсифікованих виборів у Білорусі
Асоціація шкіл політичних студій Ради Європи, до мережі якої належить і Українська школа політичних студій, засудила нечесні вибори у Білорусі та намагання білоруської влади придушити мирний протест громадян.
Публікуємо переклад повного тексту заяви, з якою виступила Асоціація шкіл політичних студій:
«Страсбург 15.08.2020: Асоціація шкіл політичних студій Ради Європи (ASPS) висловлює обурення щодо сфальсифікованих виборів, які відбулися 9 серпня, та наступних жорстоких репресій під час протестів у Білорусі.
Використання насильства авторитарним режимом країни проти її власних громадян ототожнюють зневагу до прав людини, демократії і верховенства права.
Закликаючи звільнити всіх затриманих під час виборів, Асоціація шкіл політичних студій засуджує спроби уряду Лукашенка заглушити опозиційні голоси, послабити громадянське суспільство та перешкодити появі нового покоління демократичних лідерів.
Народ Білорусі повинен мати право на вільні та справедливі демократичні вибори, а також повагу до прав людини, які лежать в основі роботи шкіл політичних студій Ради Європи, зазначили в Асоціації.
Асоціація шкіл політичних студій об’єднує мережу з 21 школи в Європі та Північній Африці, у тому числі Східноєвропейську школу політичних студій, яка була заснована в Україні у 2007 році та працює для Білорусі. Білоруська програма сприяє виникненню та розвитку громадянського суспільства в країні, але більшість її заходів відбуваються поза межами Білорусі».
Українська школа політичних студій та Лабораторія законодавчих ініціатив також висловила підтримку народу білорусі у його прагненні відстояти свої демократичні права та свободи.
Чому підтримка міжнародної спільноти зараз вкрай важлива для Білорусі і за що бореться суспільство – можна прочитати у нашому інтерв’ю з прес-секретаркою білоруської опозиції та випускницею Східноєвропейської школи політичних студій Анною Красуліною.
Інтерв’ю з прес-секретаркою білоруської опозиції
Східноєвропейська школа політичних студій створена у 2007 році, щоб розвивати громадянське суспільство і об’єднувати нових демократичних лідерів Білорусі. Вона належить до мережі, в якій працює і УШПС. Щоправда, Східноєвропейська школа зареєстрована в Україні, а більшість її семінарів досі відбуваються за межами авторитарної Білорусі.
У 2009 році випускницею Східноєвропейської школи політичних студій стала Анна Красуліна – нині прес-секретарка головної суперниці Лукашенка Світлани Тіхановської. Опозиційній команді вдалося достукатися до людей і почати масштабну боротьбу проти авторитаризму. Після виборів на протести вийшли тисячі людей, щоб відстояти своє право на чесні вибори. Насилля з боку силовиків не змогло придушити протест.
За що бореться Білорусь і чому режим «останнього диктатора Європи» стрімко розвалюється? Анна Красуліна дала відповіді для Української школи політичних студій.
«Білоруська стабільність – міф. Це – стабільні злидні, стабільна голодна смерть»
Яка підтримка в Олександра Лукашенка насправді?
Лукашенко підтримували, коли у нього були ресурси «купувати» людей: пенсіонерів, робітників держпідприємств. Знаєте, ті держпідприємства, які вкрай слабо конкурентоспроможні, їхня продукція не продається – той же Тракторний завод. А люди там отримують зарплатню вищу, ніж викладачі університетів. Звичайно, робочих така ситуація плюс-мінус влаштовувала. Але це була саме «купівля» людей. Грошей у Лукашенка вистачало завдяки російським вливанням, трансферу нафти, маржі за нафтопродукти. Ми отримували нафту за внутрішніми російськими цінами, а потім вона перероблялася на наших заводах і продавалася в Європу вже за європейськими цінами. Ось за рахунок цієї маржі, як правило, у Лукашенка і була підтримка. Зараз же, по-перше, різко впала ціна на нафту. По-друге, Росія припинила продавати за внутрішніми цінами, тому що вона сама серйозно постраждала економічно. На початку 90-х економіка Білорусі була цілком конкурентоспроможною. Ми були більш економічно розвиненою країною, ніж Польща на той момент. Та за час президентства Лукашенко знищив своїм бездарним керівництвом економіку, науку. Росія перестала утримувати Лукашенка та його режим. І тепер стався колапс економіки. «Купувати» людей Лукашенко більше не може. І «з ним» залишається тільки 20% населення, які безпосередньо від нього залежать, – це силові структури, і то не повністю.
Чому зараз почався такий масштабний спротив?
Економічна ситуація – патова. Понад мільйон з 4,5 мільйонів працездатного населення працює за кордоном. Більшість з них заробляють в Росії, тому що там не потрібні візи, знання іноземної мови. В основному, їдуть працювати чоловіки, а в селах і малих містах залишаються одні жінки, діти і люди похилого віку. З роботою в самій Білорусі дуже погано. Працюють люди за їжу і дах над головою. Останнім часом в Білорусі була зарплата менше, ніж в Україні. А ціни у нас завжди були високі. Рівень життя сильно впав, навіть порівняно з воюючою Україною. Білоруська стабільність – міф. Це – стабільні злидні, стабільна голодна смерть.
Люди вийшли на вулиці проти бідності, тотальної неповаги з боку влади, проти свавілля, несправедливості. Під час коронавірусу особливо яскраво проявилося ставлення влади до народу. Лукашенко не захистив людей, не ввів карантин. Тому людям довелося створювати горизонтальні зв’язки. Ми навчилися допомагати один одному під час пандемії, самі шили костюми, самі маски робили. Громадянського суспільства в Білорусі не було до останнього року. Але пандемія показала людям, що вони здатні на співпрацю між собою, що вони можуть діяти в обхід влади, обійтися без держави. Люди почали ставати народом. Яскравий приклад: реальна статистика померлих через коронавірус в Білорусі замовчувалась. З медиків брали підписку про нерозголошення інформації. І ось фельдшер з Ліди (місто в західній частині Білорусі, – ред.) наважився назвати справжні цифри по своїй дільниці. Його моментально звільнили. Але люди за три дні «скинулися» йому на річну зарплату. Коли білоруси почали підтримувати тих, хто протистоїть системі, хто не побоявся сказати правду, незважаючи ні на що, тоді почали закладатися основи громадянського суспільства.
Чим відрізняється Білорусь в 2010 році і зараз? Адже тоді теж були протести, і владі вдалося їх придушити.
Тоді виступали тільки ті, хто вимагав поваги, прав і свобод. А зараз до них приєдналися ті, хто на нижніх ярусах піраміди Маслоу – люди, яким потрібна безпека і їжа. Задоволення базових потреб фізичного існування в Білорусі зараз немає. Не вистачає на їжу, ми не відчуваємо себе захищеними. У 2010 році вийшла на вулиці інтелігенція і опозиція. А зараз страйкують навіть заводи.
Протести в Білорусі після президентських виборів 2010 року. Джерело: Flickr / Isabel Sommerfeld
«Кожен тепер відповідальний за свої життя і майбутнє»
Зараз у протестів немає єдиного лідера. Люди самі організовуються?
Так. Ми на це налаштовували людей протягом усієї передвиборної кампанії. На кожному мітингу ми говорили: Світлана Тіхановська – тільки символ надії. Вона не поведе людей на барикади. У нас в країні, якщо є один лідер і один план, то це все дуже легко знищується. Ми говорили, що орієнтуватися потрібно на децентралізацію. Кожен тепер відповідальний за свої життя і майбутнє. І повинен оцінити ступінь можливоїучасті в протестах: чи це вихід на демонстрації, організація страйку, розклеювання листівок або крик з вікна «Жыве Беларусь!».
Разом з людьми на вулиці вийшли тисячі силовиків. Чим Ви можете пояснити їх агресію і насильство по відношенню до людей з найпершої хвилини протестів?
Страхом. Невпевненістю. Вони прекрасно розуміли, що програли. Силовикам ставилося завдання, що потрібно дуже сильно і різко налякати. Інакше суспільство боротиметься далі. На Окрестина (в слідчому ізоляторі Мінська, – ред.) людей били і катували. Це спеціально і абсолютно свідомо робилося, щоб спробувати залякати суспільство і повернути його в «стійло». Але більше владі цього не вдасться. Люди почали себе поважати. Зараз ми спостерігаємо становлення народу на вулицях Білорусі.
Якої реакції і яких дій ви очікуєте від міжнародної спільноти? Чим інші країни, зокрема Україна, могли б допомогти Білорусі?
Від міжнародної спільноти ми очікуємо, як мінімум, визнання перемоги Світлани Тіхановської. Невизнання факту перемоги білоруського народу буде розцінено, як неповага до його вибору. Ми очікуємо усіх можливих дипломатичних і моральних заходів щодо підтримки білоруського народу, а також припинення насильства на вулицях країни. Ми виступаємо за персональні візові та фінансові санкції для тих, хто фальсифікував результати виборів і віддавав злочинні накази бити, травмувати і затримувати мирних громадян.
«У режиму немає економічної основи, щоб зберегти свою владу»
Яка стратегія подальших дій, якщо буде проведена передача влади?
Передача влади абсолютно точно буде. Тут питання тільки в термінах. Для мінімізації потрясінь це має відбутися якомога швидше. Це в інтересах владних структур, які понесуть відповідальність. У режиму немає економічної основи, щоб зберегти свою владу. Можна погано керувати «господарством», якщо є багато грошей. Нинішня влада не зможе утримати ситуацію ні економічно, ні фактично. Це означає, що їм доведеться визнати – народ переміг.
Білорусь, 2020 рік. Джерело: Wikimedia Commons / Homoatrox
Після цього Світлана Тіхановська обіцяла три кроки: звільнення політв’язнів, відновлення Конституції 1994 року, яка обмежує повноваження президента і термін його правління, і третє – будуть створені умови, щоб протягом півроку були проведені президентські вибори. Всі, хто захоче, зможуть взяти участь у цих чесних виборах. Тоді народ, оцінивши програми, команди і особистості кандидатів, зможе вибрати нового президента.
Не очікуєте опору від парламенту і уряду?
Наші уряд і парламент не мали раніше ніякого права голосу. В економічному блоці уряду є фахівці, але зробити що-небудь без схвалення президента вони не могли. Кілька років тому Білорусь вела переговори з МВФ про серйозні кредити, реструктуризацію боргу. Усі кроки, проекти реформ були прописані й узгоджені з МВФ. Залишалося тільки отримати «так» і поставити підпис. Але в останній момент Лукашенко відмовився. Тому у фахівців в уряді не було можливості працювати. Щоб не було серйозних потрясінь, ми передбачили: середній рівень чиновників (від заступника міністра і нижче), швидше за все, залишиться на своїх місцях. Але топ-менеджмент країни потрібно змінити. Таким чином, у нас буде можливість абсолютно інакше побудувати роботу уряду і парламенту. Ті, хто системно і серйозно порушував закон, – постануть перед судом.
«Білорусь – європейська країна. Тепер вона повернеться до витоків»
Чим відрізняється український Майдан від протестів в Білорусі?
Ми дуже стежили за Майданом. В Україні протест був зосереджений більше в одній точці. У нас же всі вулиці міста, спальні райони є плацдармом для демонстрацій. Протести «децентралізовані», тому що ми від початку розуміли, що централізація обірветься, що не буде інтернету, перекриють дороги. Ми намагалися донести це людям – і у нас вийшло.
Як це вдалося в умовах контрольованих авторитарним режимом медіа?
По-перше, ми збирали величезну кількість людей на мітингах. Стільки не виходило на вулиці з початку 90-х. Говорили з людьми там. По-друге, ми користувалися телеграм-каналами. Раніше можливості охопити таку аудиторію не було. Крім того, в розпорядженні Світлани Тіхановської залишився Youtube-канал «Країна для життя», який створив і розвивав Сергій Тіхановський. Ми навчилися працювати з новими інструментами. Бажання змін настільки охопило всю країну, що наш меседж розлетівся дуже швидко.
Політичне майбутнє Білорусі без Лукашенка – це яке майбутнє?
Демократичне, європейське, цивілізоване. У ХII столітті Велике князівство Литовське вже мало Магдебурзьке право і визначало європейський хід розвитку. Білорусь – європейська країна. Тепер вона повернеться до витоків.
У свою чергу, Українська школа політичних студій та Лабораторія законодавчих ініціатив підтримують народ Білорусі у його прагненні мати вільну демократичну країну.
Солідарність із Білоруссю висловила також Асоціація шкіл політичних студій, яка охоплює мережу з 21 школи у Європі та Північній Африці.
Лабораторія законодавчих ініціатив висловлює підтримку народу Білорусі
Українська школа політичних студій та Лабораторія законодавчих ініціатив висловлюють підтримку народу Білорусі, який повстав проти авторитарного режиму, політичних репресій, нечесних виборів і насильства влади.
Протягом останніх днів увесь світ спостерігає неприпустимі порушення прав людини у Білорусі щодо громадян, які проявили свою громадянську позицію і незгоду з несправедливістю. Народ Білорусі має право на вільні демократичні вибори та мирний протест – і ми підтримуємо його прагнення ці права відстоювати.
Білорусь – єдина територіально європейська країна, яка не є членом Ради Європи. Авторитарна сучасність країни суттєво гальмує розвиток громадянського суспільства і становлення нового покоління демократичних лідерів.
У 2007 році Українська школа політичних студій долучилась до створення Білоруської програми – Східноєвропейської школи політичних студій. Вона існує і досі, щороку набираючи на програму нових учасників, створюючи умови для появи та розвитку громадянського суспільства Білорусі. Щоправда, більшість заходів Східноєвропейської школи політичних студій проводяться за межами Білорусі. Адже основні демократичні принципи – життя як найвища цінність, свобода, верховенство права – знівельовані владою. І кожен, хто має сміливість до непокори диктаторському режиму, зараз у небезпеці.
Віримо, що народ Білорусі здатен це змінити. Віримо, що цінності, принципи, єдність і справедливість переможуть.
«Україна – це держава, народ якої змусив себе поважати, довів, що влада повинна або поважати права громадян, або піти. Підтримка людей, які змогли довести, що почуття власної гідності і громадянська відповідальність обов’язково приведуть до перемоги, для нас особливо важлива. І надважливий їхній приклад», – директор Східноєвропейської школи політичних студій Олександр Дабравольскі (Білорусь).