25 – 26 травня 2015 в Києві відбувся тренінг для представників НУО “Адвокатування ухвалення законопроектів”. Тренінг є частиною проекту, що реалізує ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив» у рамках Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне представництво». Програма USAID «РАДА», що виконується Фондом Східна Європа, сприяє становленню підзвітного, відповідального і демократичного представницького органу.В якості тренера виступив Роман КОБЕЦЬ, Керівник Європейського інформаційно-дослідницького центру, експерт з аналізу політики, кандидат філософських наук.
До участі в тренінгу були запрошені представники громадських об`єднань, які вже мали певний досвід просування законопроектів: Реанімаційний пакет реформ, благодійний фонд “Восток-СОС”, Крим SOS, Центр дослідження визвольного руху та Українська федерація убезпечення.

В межах тренінгу було розглянуто такі питання як адвокаційна кампанія та вироблення державної політики, аналіз заінтересованих осіб (або стейкхолдерів) та, відповідно, можливості впливу на нах. Слухачі тренінгу також здобули практичні навички адвокаційного супроводу законопроектів від реєстрації до набуття ним чинності.

Депутати сформулювали ключові проблемні аспекти роботи Ради VIII скликання:

• Домінування скороченої процедури ухвалення законів над звичайною (пропозиція ухвалювати рішення про скорочену процедуру не 150 голосами, а 226 голосами);
• Недосконала процедура затвердження пропозицій до законопроектів;
• Необхідність переведення парламентських процедур в електронний формат;
• Запровадження більш вільного доступу громадськості до пленарних засідань Ради;
• Занадто широкі дискреційні повноваження Голови ВРУ щодо формування порядку денного;
• Превалювання «точкових» законопроектів про внесення змін, які не носять концептуального характеру;
• Подання пропозицій до законопроектів після закінчення строків, тобто «заднім числом»;
• Неефективна «Година Уряду»;
• Неправомірний вплив секретаріатів комітетів та Апарату ВРУ на законодавчий процес;
• Зловживання правом на законодавчу ініціативу зі сторони народних депутатів;
• Внесення незаконних правок до вже ухвалених законопроектів.

Владислав Носов, народний депутат I-II скликань та співавтор чинного Регламенту, більш детально зупинився на аналізі актуального законопроекту про внесення змін до Регламенту ВРУ. Зокрема, його зауваження стосувалися таких моментів:

• Порядок денний першого засідання Ради не відповідає процесуальній логіці, і тому варто:

1. Одразу після складання повноважень Кабінетом Міністрів (пункт 2 частини 1 статті 16 законопроекту) обирати Лічильну комісію раніше (пункт 3), аби налагодити розгляд спорів щодо результатів голосувань та не перетворити засідання на суперечки;
2. Надати Президенту можливість виголосити позачергове послання про внутрішнє і зовнішнє становище України (пункт 5) перед доповіддю Голови ВРУ попереднього скликання про стан законодавчої роботи в парламенті (пункт 6);
3. Після обрання Голови ВРУ (пункт 8) Обрати Першого заступника та заступника Голови ВРУ (пункт 9), так як ці два питання пов`язані політичними домовленостями щодо розподілу посад;
4. Пунктом 10 розмістити доповідь Підготовчої депутатської групи, яка пропонує перелік, кількісний склад та предмети відання комітетів (пункт 11);
5. Про персональний склад комітетів ВРУ (пункт 12);
6. Про Погоджувальну раду депутатських фракцій (депутатських груп) (пункт 13);
7. Про висвітлення роботи Ради (пункт 14);
8. Вилучити запропонований у законопроекті пункт 10 щодо призначення Прем`єр-міністра, адже, по-перше, це питання не є організаційним для Верховної Ради і, по-друге, його можна розглядати тільки після створення комітетів та Погоджувальної ради, і тому доцільно його помістити в ч. 4 ст. 16;
9. Вилучити пункти 17 і 18, оскільки вони дублюють положення ч. 4 ст. 16;

• Можливість існування декількох опозиційних об`єднань в парламенті може викликати проблеми щодо внесення законопроектів до порядку денного, тому варто в пункті 3 ч. 1 ст. 69 проекту вилучити слова «без голосування» (двічі) та вставити вимогу про підтримку не менш як третиною народних депутатів від конституційного складу ВРУ, аби запобігти зловживанню права формувати порядок денний сесії;
• Надання опозиційному уряду безумовного права на отримання від Кабінету Міністрів України інформації та копій прийнятих ним актів (п. 1 ч. 2 ст. 72) є проблематичним з огляду на те, що Кабінет Міністрів має низку таємних документів, пов`язаних з питаннями оборони, міжнародних договорів тощо;
• Недостатньо конкретизованим є положення щодо права опозиційного уряду здійснювати моніторинг діяльності Кабінету Міністрів, інших органів виконавчої влади, їх посадових осіб (п. 2 ч. 2 ст. 72), адже не надано форм такого моніторингу, що нівелює цінність такого повноваження;
• П. 3 ч. 2 ст. 72 викласти в такій редакції: «здійснює контроль за розробкою та виконанням Державного бюджету України в межах і формах парламентського контролю». Це дозволить інституціоналізувати діяльність опозиції та направити її в конструктивне русло;
• В ст. 72, присвяченій опозиційному Урядові, права цього Уряду та права опозиційних депутатів-членів такого Уряду технічно не відокремлено;
• П. 5 ч. 2 ст. 72 необхідно доповнити в кінці словами «окрім проекту закону про Державний бюджет України» з огляду на те, що внесення такого законопроекту є прерогативою Кабінету Міністрів, відповідно до ст. 96 Конституції;
• Щодо п. 1 ч. 4 ст. 81, то Голова Комітету з питань бюджету не може бути представником опозиції, адже це може розхитати ситуацію через діяльність теперішньої опозиції. Натомість, варто надати можливість опозиції очолити Рахункову Палату для здійснення контролю;
• Ч. 1 ст. 100 чинного Регламенту варто доповнити реченням «В якості альтернативного не може вноситися проект закону про Державний бюджет України»;
• У запропонованій назві Глави 33 Регламенту пропустили словосполучення «припинення повноважень», адже далі в тексті це словосполучення з`являється;
• В ч. 10 ст. 205 законопроекту «Кандидати на посади Прем`єр-міністра України, Міністра оборони України, Міністра закордонних справ України вважаються обраними» слово «обраними» варто замінити на «призначеними»;
• В ч. 7 ст. 206-1 змінити послідовність слів з «внесення Прем`єр-міністром України чи Президентом України» на «внесення Президентом України чи Прем`єр-міністром України»;
• В ч. 1 ст. 210 законопроекту словосполучення «статтею 209» замінити на «статтею 208», адже порядок нумерації змінився;
• В ч. 3, п. 1 ч. 4, ч. 6, ч. 7 ст. 229 законопроекту є слова «які не входять до складу коаліції». Такі зміни не є зрозумілими з огляду на інтереси інших депутатів, членів коаліції.
• Регламентний комітет повинен формуватися винятково на паритетних засадах.

Третім взяв слово Сергій Лінецький, Радник Першого заступника Голови ВРУ. Попередньо він підготував зауваження до пропозицій, вміщених в законопроекті, і на зустрічі зосередився на узагальненому аналізі запропонованих змін:

• Зміни до Регламенту не носять концептуальний характер, а слугують приведенням Регламенту у відповідність до відновлених положень Конституції;
• Скорочена процедура замінила собою повну, тому необхідно заборонити скорочену процедуру для законопроектів з чітко встановленою кількістю статей (10, 20, 30…);
• Необхідно посилити місце і роль науково-експертної експертизи;
• Важливо закріпити право комітеті на об`єднання тематичних законопроектів перед другим читанням;
• Треба зобов`язати парламент розглядати «великі» законопроекти в три читання, і заборонити ухвалення законів без обговорення;
• У Голови ВРУ дуже широкі дискреційні повноваження, які необхідно чіткіше врегулювати.

Після виступу експертів, модератор заходу Ігор Когут надав слово Євгенії Аветісовій, спеціалісту ОБСЕ з питань законодавства, яка підсумувала та прокоментувала виступи народних обранців та експертів. На її думку, ключовими проблемами парламентських процедур є:

• Відсутність надзвичайно важливого закону про нормативно-правові акти;
• Недосконалість процесу внесення альтернативних законопроектів;
• Відсутність дисциплінарних проваджень проти депутатів, які регулярно не відвідують засідання комітетів та пленарні засідання Ради;
• Невизначеність формування порядку денного.

Після відповідей на запитання та коротких висновків від учасників заходу, дискусія перейшла в завершальний етап: депутати-учасники зустрічі визнали за необхідне згуртувати сили задля поліпшення роботи Верховної Ради в суттєвих її аспектах.

Захід відкрив серію робочих зустрічей по напрацюванню змін до Регламенту Верховної Ради України. Проведення десяти робочих зустрічей з питань регламенту є частиною проекту Лабораторії законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID “РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичне парламентське представництво”, що виконується Фондом Східна Європа.

Результати роботи Конституційної Асамблеї представила Марина Ставнійчук, Голова Правління громадської організації «Громадське об’єднання «ЗА ДЕМОКРАТІЮ ЧЕРЕЗ ПРАВО». У своїй доповіді Марина Іванівна окреслила основні проблемні моменти сучасної системи організації влади на місцях:

• положення Конституції України щодо територіального устрою значною мірою так і залишилися нереалізованими, зокрема, не прийнято закон про адміністративно-територіальний устрій України, про Севастополь, не визначено на законодавчому рівні порядку вирішення питань адміністративно-територіального устрою;
• наявний територіальний устрій не приведено у відповідність із конституційною моделлю;
• відсутність чіткого розмежування компетенції між органами місцевого самоврядування та місцевими органами державної влади;
• незбалансованість соціально-економічного розвитку регіонів (зростання регіональних диспропорцій;
• незадовільний стан соціально-виробничої інфраструктури;
• низький рівень інвестиційної привабливості та інноваційної активності регіонів;
• різка диференційованість рівня життя населення;
• критичний стан основних фондів житлово-комунального господарства тощо);
• наявні конституційні положення щодо територіального устрою України стримують можливості проведення адміністративно-територіальної реформи та реформи місцевого самоврядування, децентралізації державної влади;
• сучасна конституційна модель регламентації відносин у сфері територіального устрою має певні недоліки концептуального, термінологічного, системно-структурного характеру.

Пані Ставнійчук, відповідно, вбачає такі шляхи розв`язання означених проблем:

• викласти у іншій послідовності структуру Конституції та змінити назву розділу «Територіальний устрій України» на «Адміністративно-територіальний устрій України»;
• конституційно-правові засади адміністративно-територіального устрою України розширити, запровадивши принципи повсюдності місцевого самоврядування, субсидіарності, спроможності, доповнити іншими положеннями, що відповідають Європейській хартії місцевого самоврядування та відповідним Протоколам до неї;
• принцип повсюдності місцевого самоврядування – поширення юрисдикції територіальних громад, об`єднань територіальних громад на територію, що включає землі населених пунктів, а також прилеглі до них землі;
• конституювання громади як основи адміністративно-територіального устрою;
• закріпити наступне визначення громади: «громада – це утворена у визначеному законом порядку адміністративно-територіальна одиниця, яка включає один або декілька населених пунктів (село, селище, місто), а також прилеглі до них території».

Олександр Заславський, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив, презентував результати публічних обговорень проектів децентралізації. У грудні 2014 року Лабораторією законодавчих ініціатив за підтримки Ради Європи в рамках програми Immediate Measures Package у співпраці з було проведено 5 Громадських зібрань у форматі Town Hall Meeting в різних регіонах України: Чернігів, Луцьк, Суми, Одеса, Харків. У кожному з регіональних заходів взяли учать до 70 осіб.  Дебати стосувалися питання «Організації виконавчої влади на місцях та засад місцевого самоврядування». На обговорення були винесені сценарії підготовані по двох законопроектах по внесенню змін до Конституції України: від 26.06.2014 р. № 4178а від Президента П.Порошенка (Варіант 1) та розроблений Науково-експертною конституційною комісією (Варіант 2). Більшість учасників усіх регіональних ТНМ голосували “ПРОТИ” обох Варіантів. Найпоширенішими рекомендаціями учасників публічних обговорень стали: зменшити строк повноважень ОМС до 2-3 років та розпочати децентралізацію з реформування податкової та бюджетної системи.

Презентації у рамках семінару:

Загальнометодологічні та концептуальні підходи до модернізації розділів Конституції України, — Марина Ставнійчук

Концепція змін до Конституції в частині децентралізації влади, — Юрій Ганущак

Результати публічних обговорень проектів децентралізації, — Олександр Заславський

Етична поведінка депутатів – необхідний чинник справжньої демократизації політичного життя країни. Становище депутата вирізняється широкими можливостями для впливу на формування суспільної ситуації, а отже, надзвичайно високою відповідальністю. Депутатам довірено вирішувати долю своєї громади, регіону, країни, вони ухвалюють важливі рішення в суспільних справах, розпоряджаються державними коштами та майном, тому громадяни пред’являють до моральності депутатського корпусу найвищі вимоги.

Парламентська етика – вид професійної етики, що регулює відносини, що виникають в ході законотворчої та іншої парламентської діяльності, а також позапарламентської діяльності, пов’язаної з виконанням функцій народного депутата.

У дослідженні аналізуються нормативні рамки, в яких виникають етичні стандарти; розглядається світовий досвід забезпечення правопорядку в парламенті та дисципліни представників депутатського корпусу; досліджується проблема правопорядку та депутатської дисципліни у Верховній Раді України; аналізуються шляхи вирішення проблеми неетичної поведінки українських парламентарів та рекомендації для України.

Підготовка аналітичних матеріалів у форматі Policy Paper  є частиною проекту, який реалізує Лабораторія законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Після зриву державних закупівель у сфері охорони здоров’я 2014 року експерти запропонували передати повноваження проведення закупівель від Міністерства охорони здоров`я України до спеціалізованих міжнародних організацій (ВООЗ, ЮНІСЕФ тощо).

Закон, який визначає такий механізм передачі повноважень, набрав чинності 16 квітня 2015 року. Станом на початок липня 2015 року МОЗ не передав повноваження щодо закупівлі ліків до міжнародних організацій. Державні закупівлі за національною процедурою МОЗ також не проводились. Отже, протягом першого півріччя 2015 року МОЗ не провів жодної процедури закупівлі ліків, необхідних пацієнтам.

За офіційною версією МОЗ, затримка передачі повноважень сталася через складність розробки прийняття підзаконних актів, необхідних для виконання закону. Загалом потрібно прийняти одну нову постанову КМУ та внести зміни до одинадцяти підзаконних актів. Натомість, громадські об’єднання пацієнтів вважають, що три місяці міністерству було достатньо для розробки всіх необхідних документів.

У дослідженні розглядаються ключові стейкхолдери у питанні державних закупівель у сфері охорони здоров’я, аналізуються причини зриву закупівель, досліджуються наслідки проблеми, їх масштаб та гострота, обмірковується державна політика щодо вирішення проблеми державних закупівель у сфері охорони здоров’я.

Підготовка аналітичних матеріалів у форматі Policy Paper  є частиною проекту, який реалізує Лабораторія законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

У рамках видавничої програми УШПС відбулися презентації перекладу книги польскої науковиці Марти Студенної-Скрукви «Український Донбас. Обличчя регіональної ідентичності». Переклад вийшов за підтримки Лабораторії законодавчих ініціатив та фонду «Відродження».

У полі наукових інтересів авторки з Польщі регіональні ідентичності Східної Європи, зокрема так званої пограничної зони між Україною та Росією. Авторку, окрім всього, цікавить поняття «руська культура України» («ruska kultura Ukrainy»).

Авторка сфокусувалася на науковій літературі свого предмету, розлогому соціологічному матеріалі, публіцистиці доби української незалежності, опублікованих документах, різнопланових наративних джерелах, інтернет-ресурсах, а також неопублікованому матеріалі українських (зокрема, донецьких) дослідників.

Книгу Марти Студенної-Скрукви можна вважати однією з перших ластівок регіональної ідентичності – в фокусі дослідження якої саме Донбас. Науковиця зробила величезну роботу, проаналізувавши багато джерел та дослідивши різні аспекти існування регіону.

«Український Донбас. Обличчя регіональної ідентичності» – добрий зразок мультидисциплінарного дослідження, що поєднує методи та підходи різних дисциплін.

Примірники книги можна отримати в офісі Лабораторії законодавчих ініціатив за попереднім запитом.

У дослідженні аналізується питання виборності суддів, розглядаються особливості виборності суддів на прикладі США, обмірковуються висновки для України, досліджуються моделі участі народних засідателів у суді, аналізуються позитивні та негативні сторони інституту засідательства, наводяться вимоги до судових засідателів, розглядаються принципи регулювання інституту засідательства в Україні.

Підготовка аналітичних матеріалів у форматі Policy Study є частиною проекту, який реалізує Лабораторія законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

За даними Міжнародного Агентства Енергетики (IEA) енергоємність українського ВВП залишається однією з найвищих в Європі та у світі. Висока енергоємність робить економіку вразливою та неконкурентною, доходи населення низькими, а також створює постійну потребу постійного прямого та непрямого субсидування секторів економіки. Значна частка імпортованих і надлишково споживаних енергоресурсів призводить також до негативного торгового балансу і в умовах глибокої фінансової кризи потребує негайної уваги уряду. Понад 70% енергії країни споживається містами, тому від спроможності міст скоротити потребу в енергії за рахунок запровадження технологічних та поведінкових змін у споживанні енергії залежить комфорт, безпека і задоволеність енергетичних потреб споживачів. Будівлі споживають понад 40% енергії міст, тому спроможність країни швидко скоротити споживання електричної та теплової енергії, а також води за рахунок програм енергоефективності стають наріжним каменем виживання міст та соціального спокою в країні.

Виконання всіх положень Енергетичного Співтовариства, директив та регламентів ЄС з енергоефективності надасть Україні можливість скористатися напрацьованим досвідом, скоротити час на розроблення національного законодавства та отримати дієву технічну та фінансову підтримку з боку Європейського Союзу та країн-членів, відкриє нові сектори економіки та створить сотні тисяч нових робочих місць, забезпечивши споживачів якіснішими послугами за нижчу ціну. Виконання наближеного законодавства Україною потребує створення спроможності з його впровадження, а отже потребує кадрового потенціалу та розуміння причин прийняття законодавчих актів і їх внутрішньої логіки.

Цю публікацію було створено за підтримки Європейського Союзу. За зміст публікації повну відповідальність несе ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив». Зміст публікації не є відображенням офіційної позиції Європейського Союзу.

Проект «Рада за Європу» має на меті підвищення рівня знань про ЄС, зокрема про впровадження Угоди про Асоціацію та співпрацю між Україною та ЄС, серед народних депутатів України та представників місцевого самоврядування шляхом проведення серії семінарів-круглих столів та інших заходів.

Політика децентралізації та стимулювання регіонального розвитку на-лежить до пріоритетів державної політики України. Упродовж останнього року досить інтенсивно відбувалося прийняття концепцій, стратегій та законодавчих актів у цих сферах. Формуючи стратегію реформ, експерти та влада орієнтуються передусім на стандарти і кращі практики Ради Європи та окремих європейських країн. Угода про асоціацію між Україною та ЄС створює насамперед умови для впровадження новітніх підходів у регіональній політиці, в тому числі забезпечення транскордонного співробітництва як одного з інструментів цієї політики.

Реалізація положень Угоди про асоціацію виконує два важливих завдання. По-перше, впроваджується нове розуміння регіональної політики як політики розвитку, стимулювання економічної, інвестиційної діяльності, заохочення інновацій та створення нових робочих місць. Ця парадигма послідовно змінює більш традиційні підходи щодо механічного «вирівнювання» розбіжностей в розвитку між регіонами. По-друге, вона створює механізми і можливості співпраці між українськими громадами та їхніми партнерами в Європі, що відкриває широкі можливості фінансування реалізації важливих місцевих проектів, вивчення і використання досвіду на рівні місцевої влади. Власне, ці процеси опосередковано сприяють формуванню основи для виконання інших напрямів Угоди – тих, які стосуються створення зони вільної торгівлі, співробітництва у сфері сільського господарства, транспорту, енергетики, навколишнього середовища тощо.

Ця публікація охоплює всі напрями реформ та взаємодії у сферах децентралізації, регіонального розвитку і транскордонного співробітництва.

Цю публікацію було створено за підтримки Європейського Союзу. За зміст публікації повну відповідальність несе ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив». Зміст публікації не є відображенням офіційної позиції Європейського Союзу.

Проект «Рада за Європу» має на меті підвищення рівня знань про ЄС, зокрема про впровадження Угоди про Асоціацію та співпрацю між Україною та ЄС, серед народних депутатів України та представників місцевого самоврядування шляхом проведення серії семінарів-круглих столів та інших заходів.

Ефективне державне управління передбачає здатність держави розробляти та втілювати дієву державну політику в ключових сферах життєдіяльності суспільства, надавати адміністративні послуги, забезпечувати добробут та соціальний захист громадян, конкурентоспроможність країни та економічне зростання. Якість державного управління відіграє фундаментальну роль у процесі європейської інтеграції, виступаючи рушієм реформ, необхідних для досягнення відповідності критеріям членства в ЄС.

Реформа державного управління є однією з найважливіших горизонтальних реформ, оскільки виступає передумовою для реалізації ефективних галузевих і секторальних політик та основою для застосування законодавства, наближеного до права ЄС. Реформа державного управління має стати від-повіддю на потребу суспільства в ефективних, відповідальних і відкритих органах державного управління, а відтак в належному урядуванні.

Метою реформування державного управління є визначення та посилення загальної управлінської та адміністративної спроможності державного апарату на основі принципів належного врядування та кращого досвіду держав-членів ЄС, перетворення його на ефективний інструмент безперервного стійкого розвитку України.

Цю публікацію було створено за підтримки Європейського Союзу. За зміст публікації повну відповідальність несе ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив». Зміст публікації не є відображенням офіційної позиції Європейського Союзу.

Проект «Рада за Європу» має на меті підвищення рівня знань про ЄС, зокрема про впровадження Угоди про Асоціацію та співпрацю між Україною та ЄС, серед народних депутатів України та представників місцевого самоврядування шляхом проведення серії семінарів-круглих столів та інших заходів.