Презентація методичних рекомендацій з відстеження законопроектів та доступу громадськості до законодавчого процесу
19 грудня в Києві відбулась презентація Методичних рекомендацій з відстеження законопроектів та доступу громадськості до законодавчого процесу. В налагодженні ефективної співпраці між громадськістю та Верховною Радою велике значення мають навички експертів громадських організацій, громадян у використанні офіційних інформаційних ресурсів. Електронна сторінка Верховної Ради України містить всю інформацію, необхідну для ефективної співпраці між ініціативною громадськістю та народними депутатами України, комітетами парламенту, тільки необхідно грамотно подати інформацію та знайти точки доступу, а також розуміти тонкощі законотворчого процесу. Розробка методичних рекомендацій є частиною проекту, що реалізує ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив» за підтримки Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичність». Програма «РАДА», що виконується Фондом Східна Європа, сприяє становленню підзвітного, відповідального і демократичного представницького органу.
Четверта міжнародна наукова конференція «Парламентські читання»
Лабораторія законодавчих ініціатив у співпраці з Факультетом правничих наук і Факультетом соціальних наук та соціальних технологій Національної університету “Києво-Могилянська академія”, а також з Кафедрою парламентаризму та політичного менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України провели Четверту щорічну міжнародну наукову конференцію «Парламентські читання», присвячену проблематиці парламентаризму. Цьогорічна конференція відбулася 21 листопада 2014 року в м. Києві.Конференція є частиною проекту, що реалізує ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив» за підтримки Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичність». Програма «РАДА», що виконується Фондом Східна Європа, сприяє становленню підзвітного, відповідального і демократичного представницького органу.
Ініціатива покликана сформувати якісно вищий рівень експертного та академічного дискурсу в Україні та залучити молодих науковців і представників академічних кіл до проведення наукових досліджень з парламентаризму у таких сегментах, як представницька та законодавча функції парламенту, його контрольні повноваження, внутрішня структура та організація, статус члена парламенту, участь громадськості у законодавчому процесі, взаємозв’язок з партійною системою та виборчим процесом, депутатська етика, налагодження співпраці депутатів з виборцями тощо.
Відкрив конференцію своїм вітальним словом Голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив Ігор Когут. Пан Когут зазначив, що для ЛЗІ важливо утворити форум науковців та експертів, де вони могли б обмінюватися думками, позиціями, знаннями. Формуючи критичну масу для такої комунікації, ми переконані, що в найближчому часі будемо здатні до концептуальних напрацювань, здатних зрушити парламентську реформу, яка має європеїзувати та модернізувати українській парламент, його процедури та практики.
Вступна лекція Мелані Саллі, Директору інституту «Go-Governance» (Відень, Австрія), була присвячена поведінці парламентарів в усіх її аспектах: нормативному, етичному та національно-культурному.
Микола Хавронюк, Директор з наукового розвитку Центру політико-правових реформ, професор кафедри кримінального права та кримінології юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка, присвятив лекцію теоретичному та історичному аналізу корупції в Україні, апелюючи також до європейського досвіду.
Після вступної частини відбулось обговорення досліджень учасників конференції. Модератором виступила Маргарита Чабанна, доцент кафедри політології Національного університету «Києво-Могилянська академія».
На Конференції були заслухані такі доповіді:
- Формування депутатського корпусу Верховної Ради України від Волинської області на виборах 1998, 2002 та 2012 (Ілона Мірчук)
- Культурна політика держави як чинник становлення громадянського суспільства (Марина Старова)
- Теоретичний аналіз розвитку парламентаризму в контексті ліберальної та неліберальної форм демократії (Михайло Білоконь)
- Нащадки політиків України: нариси до цілепокладальної етики (Людмила Юзва)
- Нормативно-правова база в сфері забезпечення механізму впровадження інклюзивної освіти в Україні: теорія та практика (Марина Сташина-Неймет)
- Правова просвіта населення як засіб забезпечення свідомої участі громадян у захисті своїх прав через взаємодію з парламентом (Ірина Трубанів)
- Верхня палата двопалатного Парламенту: білоруський і зарубіжній досвід (порівняльно-правовий аналіз) (Частина 2) (Олексій Гірейко)
- Юридичне значення присяги народного депутата та її вплив на виконання ним своїх функцій (Віталій Трачук)
- Роль міжнародного досвіду в удосконаленні інституту Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини (Христина Франчук)
- Судовий контроль за діяльністю Верховної Ради України: проблеми та шляхи їх вирішення (Євстіфеєв Микита)
- Взаємодія Верховної Ради України та прокуратури України в рамках нового Закону України «Про прокуратуру» (Плачинта Олександр)
- Взаємодія Верховної Ради України з організаціями громадянського суспільства: між формальним та неформальним (Олександр Заславський)
Збірка робіт Четвертої щорічної міжнародної конференції «Парламентські читання» (2014)
Четверта щорічна міжнародна наукова конференція «Парламентські читання», що відбулася 21-го листопада 2014 року, стала логічним і змістовним продовженням реалізації далекосяжної ідеї з формування наукового форуму європейського ґатунку.
Цей проект започаткований у 2010 році до двадцятиріччя українського парламенту та ініційований Лабораторією законодавчих ініціатив і Студентським науковим товариством правників «Scholaris», Факультетом правничих наук, а також Факультетом соціальних наук та соціальних технологій Національного університету «Києво-Могилянська академія». Крім того, з 2011 року партнером Конференції виступає Кафедра парламентаризму та політичного менеджменту Національної академії державного управління при Президентові України.
Цьогорічна Конференція стала частиною проекту, що реалізує ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив» за підтримки Програми USAID «РАДА: підзвітність, відповідальність, демократичність». Програма «РАДА», що виконується Фондом Східна Європа, сприяє становленню підзвітного, відповідального і демократичного представницького органу.
Тематика статей охоплює різні аспекти парламентаризму – від депутатської етики та парламентської поведінки до співпраці законодавчого органу з громадськістю.
Відбувся семінар для журналістів “Східне партнерство та нові виклики для України”
|
24-25 квітня 2014 року, у м. Київ Лабораторія законодавчих ініціатив спільно з Українською національною платформою Форуму громадянського суспільства Східного партнерства за підтримки Європейської комісії провели семінар для журналістів «Східне партнерство та нові виклики для України».
Метою семінару було інформування представників ЗМІ про політику Східного партнерства, його особливості, цілі та види діяльності, а також покращення якості матеріалів засобів масової інформації та налагодження співпраці з неурядовими організаціями, експертами, які беруть активну участь у виконанні Національної платформи Східного партнерства Форум громадянського суспільства.
Під час семінару журналісти мали можливість поспілкуватися з експертами з питань співробітництва України та ЄС щодо лібералізації торгівлі України з ЄС, а також візової, екологічної та енергетичної політик. Крім цього представники ЗМІ дізналися як і де шукати якісну і цікаву інформацію про політику Східного партнерства, а також які типові помилки роблять журналісти, висвітлюючи тему європейської інтеграції та Східного партнерства зокрема, а також як уникнути таких помилок. Участь у семінарі взяли близько 30 журналістів регіональних та київських ЗМІ.
24 квітня 2014 року семінар розпочався виступом Андрія Когута, координатора РГ 4 “Контакти між людьми” Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства. Експертом було представлено цілі, структура та формат роботи Східного партнерства. Окремо було наголошено про Форум громадянського суспільства, як майданчика для залучення громадянського суспільства до роботи у рамках Східного Партнерства. Андрій Когут відмітив, що головним викликом для Української національної платформи Форуму громадянського суспільства Східного партнерства протягом попередніх років роботи та у майбутньому залишатиметься робота над реалізацією завдань, які необхідно виконати для підписання Україною Угоди про Асоціацію з ЄС.
Наступним перед журналістами виступив їх колега, журналіст Сергій Сидоренко, який спеціалізується на висвітленні європейської інтеграції. Сергій поговорив із журналістами щодо широко розповсюджених міфів про європейську інтеграцію, які використовуються у ЗМІ. Також Сергій пояснив журналістами структуру Європейського союзу, що допоможе їм краще аналізувати інформацію щодо прийняття рішень у ЄС. Крім того, було пояснено деяку термінологію, яку часто плутають журналісти, зокрема роз`яснено різницю між такими термінами як «Рада Європи», «Європейська Рада» та «Рада Європейського союзу».
Наступні виступи експертів були присвячені темі «Угода про Асоціацію як компас реформ для України». Під час цієї панелі виступили Дмитро Шульга, директор Європейської програмної ініціативи Міжнародного фонду «Відродження» та Вадим Трюхан, екс-директор Координаційного бюро європейської інтеграції та євроатлантичного співробітництва. Експерти окреслили для учасників передісторію стосунків Україна-ЄС щодо підписання Угоди про Асоціацію, а також розповіли про сучасний стан перемовин щодо підписання усіх частин Угоди. На думку Вадима Трюхана, підписання Угоди про Асоціацію є інструментом європейських змін в Україні, також це буде імпульсом для розвитку секторального співробітництва, визначатиме порядок денний для реформ в Україні. Учасники активно цікавились досвідом інших країн, зокрема Польщі та Балтійських держав щодо вступу в ЄС, а також перевагами вступу до ЄС та підписання Угоди про Асоціацію з ЄС для різних секторів української економіки.
День логічно продовжився виступом Вероніки Мовчан, директора з наукової роботи, керівника Центру економічних досліджень, Інститут економічних досліджень та політичних консультацій. Її виступ був присвячений лібералізації торгівлі України з ЄС. Після ознайомлення учасників із деякими теоретичними аспектами лібералізації торгівлі, експерт окреслила для учасників структуру зовнішньої торгівлі України та розповіла про різні торгівельні режими України. З метою запобігання перекручуванню інформації в медіа, експерт також розповіла учасникам про різницю між такими етапами економічної інтеграції як «зона вільної торгівлі», «митний союз», «спільний ринок» та «економічний та валютний союз». Також було пояснено різницю між термінами «квоти» та «тарифні квоти», що журналісти теж часто плутають. У своєму виступі експерт також розповіла про економічну частину Угоди про Асоціацію та висвітлила як підписання Угоди впливатиме на такі галузі як сільське господарство, харчова промисловість, легка промисловість, металургія тощо. Окрему увагу у виступі Вероніки було приділено впливу Угоди на ціни та асортимент товарів. На думку експерта, основна додана вартість Угоди про Асоціацію для України полягає у гармонізації регуляторного середовища.
Наступного дня перед учасниками виступила Ірина Сушко, керівник громадської ініціативи «Європа без Бар`єрів». Вона висвітлила тему візової лібералізації та відповіла на численні запитання журналістів, що підкреслюють інтерес громадян України до цієї теми. Ірина розповіла про план дій із візової лібералізації та останні візові новації, підготовлені Європейським союзом для України, зокрема щодо цін, тривалості віз та необхідних документів.
Зоряна Міщук, виконавчий директор ВЕГО «МАМА-86», висвітлила тему екологічних викликів європейської інтеграції. Зоряна підкреслила, що європейська інтеграція стала каталізатором реформ в сфері екології. В рамках секторальної бюджетної підтримки ЄС фінансує програму «Підтримка реалізації Стратегії національної екологічної політики України на період до 2020 року», про яку більш докладно розповіла Зоряна. На думку експерта, екологія є однією із найскладніших та найкоштовніших сфер реформування в рамках європейської інтеграції для України, сумарний обсяг необхідних коштів для інвестування – близько 40 млрд. євро. Крім того, в ЄС – дуже високі стандарти в сфері захисту довкілля, що означає для України велику роботу над гармонізацією законодавства. Експерт також окреслила екологічні пріоритети порядку денного «Україна – ЄС» та навела результати оцінки виконання екологічних пріоритетів порядку денного, що проводився громадськими організаціями.
Остання дискусійна панель була присвячена темі енергетичної співпраці Україна – ЄС. Антон Антоненко, виконавчий директор аналітичного центру Dixi Group, розповів про базові документи, що регулюють енергетичну співпрацю Україна – ЄС, а також співпрацю у рамках енергетичного співтовариства. Також експерт окреслив діяльність підгрупи «Енергетична безпека», РГ 3 «Довкілля, зміна клімату та енергетична безпека» Форуму громадянського суспільства Східного партнерства. Також у цій панелі виступив Святослав Павлюк, керівник програми ЄС «Угода мерів-Схід». Він розповів про європейську ініціативу, що залучає місцеві та регіональні органи влади до сталого енергетичного розвитку та захисту клімату, користаючись підтримкою Європейської Комісії. Ініціатива ґрунтується на добровільних зобов`язаннях місцевих рад поліпшувати якість життя мешканців за рахунок підвищення ефективності використання енергії та розширення сфери використання енергії з поновлюваних джерел, досягаючи при цьому скорочення викидів СО2 щонайменше на 20% до 2020 року.
|
|
Інфобюлетень № 4. Проект “Всеукраїнська ініціатива за чесні державні закупівлі в системі освіти”. Короткі підсумки проекту
У листопаді 2012 року Лабораторія законодавчих ініціатив і Центр Політичних Студій та Аналітики започаткували Всеукраїнську ініціативу за чесні державні закупівлі в системі освіти. Суть проекту полягає у комплексному дослідженні закупівельної діяльності субрегіональних органів влади під час забезпечення навчальних процесів у чотирьох областях та Криму.
Відповідними партнерами на місцях стали експерти Центру політичного аналізу и прогнозування “Крим”(м. Сімферополь), Центру досліджень регіональної політики (м. Суми), ГО “Батьківщина” (м. Макіївка), Центру політичного аналізу та виборчого консалтингу(м. Луцьк), ГО “Євросоціум” (м. Харків).
Цілями даного проекту є:
• налагодження взаємодії між бюджетними організаціями та громадськістю;
• обмін досвідом між регіонами України;
• проведення фінансового аналізу відділів освіти;
• виявлення проблем у сфері державних закупівель відділами освіти;
• представлення рекомендацій для поліпшення Законодавства України в сфері державних закупівель.
Регіональні цільові програми та бюджети областей: перші підсумки моніторингу-2013
Фінансова самодостатність місцевих бюджетів є проблемою номер один в порядку денному розвитку місцевого самоврядування. Бюджети територіальних громад на понад 60% залежать від субвенцій, дотацій та трансфертів з державного бюджету. Збільшення ресурсної бази місцевих бюджетів – це мрія політиків як від влади, так і опозиції. Відповідні законопроекти народжуються дюжинами, але законами з них стають хіба одиниці. Отже, якби місцеві потреби були б задоволені у повному обсязі, то чи змогла б місцева влада витратити ці кошти ефективно та прозоро?
Експерти дослідили питання доступності інформації про регіональні цільові програми в економічній сфері (сільське господарство, розвиток підприємництва, енергоефективність, будівництво тощо), і одночасно – доступність інформації про відповідні видатки бюджетів областей, АР Крим, м. Києва та Севастополя.
У більшості регіонів України регіональні цільові програми, а також програми соціально-економічного розвитку доступні безпосередньо на сайтах обласних державних адміністрацій або обласних рад регіональні. Разом з тим, у 9 регіонах наявні лише переліки з реквізитами рішень обласних рад. Це дещо ускладнює вільний доступ до текстів програм, оскільки структура сайтів не є типовою, і для пошуку відповідної інформації необхідно витратити достатньо часу.
На користь цього свідчить, наприклад той факт, що чиновники Державної служби України з питань регуляторної політики та підприємництва не мали можливості повністю проінвентаризувати всі наявні регіональні програми у сфері підтримки підприємництва. У відповідному переліку на сайті служби для Івано-Франківської, Львівської, Миколаївської, Полтавської, Херсонської областей, АР Крим та м. Києва є лише посилання на реквізити, але повні тексти програм відсутні.
Але більш важливою на сьогодні проблемою є доступність інформації про фінансування регіональних цільових програм. Програми, що передбачають певну підтримку економічної діяльності, розробляються, як правило, для сфер сільського господарства, енергоефективності, розвитку підприємництва, інвестицій тощо. Важливо, що у багатьох випадках ці програми передбачають три категорії джерел фінансування – за рахунок державного бюджету, місцевих бюджетів та з інших джерел, тобто приватних коштів або коштів міжнародної технічної допомоги. При цьому, у більшості випадків звіти про результати реалізації програм не публікуються. Відтак платникам податків практично неможливо визначити не тільки ефективність виконання, але й за рахунок чого досягнутий результат. Наприклад, якщо кредитування малого та середнього бізнесу за рахунок приватного сектору в певному регіоні становить понад 10 млн.грн., то чи є сенс витрачати на це з обласного бюджету ще 500 тис. гривень?
Практика публікації бюджетної звітності обласними держадміністраціями є ще більш несистемною. Регіональні програми прийняті для виконання заходів за рахунок всіх бюджетів регіону (обласного, бюджетів міст, інших територіальних громад). Разом з тим,– на сайтах обласної влади можуть бути опубліковані звіти про виконання лише обласних бюджетів (без бюджетів інших громад на території області). Як варіант, інформація по місцевим бюджетам може бути представлена лише у вигляді агрегатів, або ж обласна держадміністрація обмежиться інформацією лише про власні видатки як головного розпорядника бюджетних коштів.
Ці тенденції сформувалися, на нашу думку, через двозначні положення статті 28 Бюджетного кодексу України стосовно доступності інформації про бюджети. У статті передбачено, що інформація про виконання бюджету, в т.ч. місцевого за видатками і кредитуванням бюджету має бути представлена деталізовано за групами функціональної класифікації.
Тобто, якщо йдеться про місцеві бюджети, немає однозначної вказівки, чи потрібно наприклад зазначити лише групу “Інші послуги, пов`язані з економічною діяльністю”, або розшифрувати напрями, з яких вона складається, зокрема – “Фінансування енергозберігаючих заходів”, “Підтримка малого і середнього підприємництва” тощо. Якщо саме таких змістовних рядків у звіті про виконання місцевого бюджету немає, громадянину практично неможливо встановити обсяг коштів, переданих на фінансування конкретної регіональної цільової програми. Це стосується і програм у сфері сільського господарства.
На прикладі однієї з програм підтримки агропромислового комплексу в АР Крим можна побачити, наскільки є узгодженими бюджетний процес та процес вироблення галузевої політики.
Автономна Республіка Крим у порівнянні з іншими регіонами України у 2012 році отримала найбільший обсяг підтримки агропромислового комплексу за рахунок державного бюджету – майже 165 млн.грн.1 , що становило 8,7% усього обсягу підтримки АПК з держбюджету. Основна частка цих коштів (118 млн.грн.) була використана на підтримку хмелярства, закладення молодих садів та виноградників, що для Криму цілком логічно.
Що в цій ситуації нелогічно – обсяг сільськогосподарського виробництва Криму за даними Мінекономрозвитку та Держстату України за 9 місяців 2013 року (тобто наступного за одержанням значної бюджетної підтримки) впав майже на 4%, що взагалі є нонсенсом для такої галузі, як агропромисловий комплекс. АПК України у 2013 році стабільно зростав: плюс 3% за 9 міс., плюс 13,7% за рік.
Менше з тим, у 2013 році, згідно даних Мінагрополітики, Крим знову є одним з лідерів за обсягами підтримки – 30,8 млн.грн., або 7% загального обсягу (враховані програми підтримки тваринництва, хмелярства та виноградарства).
При цьому апетити місцевої влади в рази перевищують можливості бюджету. У Криму в 2012-2013 роках діяла регіональна цільова програма розвитку аграрного сектору2, яка передбачала фінансову підтримку АПК за рахунок державного бюджету 453,2 млн.грн. у 2012 році, 374,8 млн.грн. – у 2013 році. За рахунок бюджету республіки додатково планувалося фінансувати 24-25 млн. грн. щорічно.
Відкриємо звіт про виконання бюджету Криму за 2012 рік (розміщений на сайті Верховної Ради України). Закладено в бюджеті лише 13,7 млн. з 24, профінансовано – 2,8 млн. грн., тобто п`ята частина. Основна частка цих коштів пішла на підтримку сільгоспвиробників за збереження поголів`я молочних корів (2,3 млн.грн.), що, знову ж таки на 40% менше показника, закладеного в згаданій програмі.
Далі – більше. У 2013 році (дані за січень-вересень) з державного бюджету на виплату дотації фермерам за утримання та збереження молодняку великої рогатої худоби в Крим надійшло майже 1,8 млн. грн., що взагалі не було передбачено регіональною програмою розвитку АПК!
Тепер про результати. Звіт Ради Міністрів АР Крим за 2012 рік3 повідомляє про те, що з метою «стабілізації молочного тваринництва» 11 підприємств одержали підтримку з республіканського бюджету в сумі 3,1 млн. грн. Тобто на 800 тис. більше показаних у звіті про виконання бюджету. При цьому інфографіка на сайті Ради Міністрів АРК доповідає про … 500 тис. гривень виділених на підтримку молочного скотарства за 2012-2013 роки, і, відповідно – зростання поголів`я худоби на 15%. Це чудово, бо програма планувала це зростання взагалі на рівні 1-2%. А звіт Ради Міністрів АР Крим одночасно каже про скорочення поголів’я худоби у 2012 році на 4%… Але ж очікуваний результат підтримки молочного скотарства у програмі був взагалі вказаний інший – збільшення надоїв на 1 корову…
Хіба в цьому випадку можна говорити про якусь узгодженість регіональної програми з бюджетним процесом на рівні регіону та країни? А також про фактично проведені видатки бюджету регіону – 500 тис., 2,3 млн., 3,1 млн. гривень – яка цифра правильна?
Цей випадок наведений виключно для порівняльного аналізу положень регіональних цільових програм та бюджетного процесу. Він не має на меті дати оцінку дій органів влади або доцільності державної підтримки сільського господарства.
У наступних матеріалах будуть більш детально проаналізовані тенденції, пов`язані з регіональними цільовими програмами та бюджетним процесом.
Матеріал підготовлений в рамках проекту «Моніторинг прозорості підтримки економічної діяльності на регіональному рівні», що фінансується Міжнародним фондом «Відродження».
[1] Дані про держпідтримку АПК надані Мінагропродом на запит про одержання публічної інформації.
[2] http://zakon2.rada.gov.ua/krym/show/rb0658002-11/print1384280617865071
[3] http://www.rada.crimea.ua/textdoc/ru/6/project/817pr.pdf
[4] http://www.ark.gov.ua/images/itog_site_21.jpg
Четверта щорічна конференція випускників школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА»
Вже традиційно, завдяки підтримці програми «Засоби масової інформації» Міжнародного фонду «Відродження» Лабораторія законодавчих ініціатив провела 31 січня – 1 лютого 2014 року в м. Київ Четверту щорічну конференцію випускників Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА». Протягом чотирьох років функціонування Школи її випускниками стали близько 80 журналістів із усієї України. Щорічна Конференція випускників спрямована на підтримку спільноти журналістів та сприяє обміну ідеями, спілкуванню та втіленню нових ініціатив.Після урочистого відкриття, де з вітальним словом виступили Ігор Когут, голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, директор Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА» та Лілія Баран, Міжнародний фонд «Відродження», конференція розпочалася обговоренням теми «Медіа до і після Вільнюського саміту: куди рухається галузь?». До виступу було запрошено Дмитра Гнапа, координатора і репортера, агентство Слідство.Інфо; журналіста, Hromadske TV. Д. Гнап розповів про нові медіа проекти, що з`явилися на українському ринку у листопаді-грудні 2013 року. Окресливши специфіку кожного з них, Д. Гнап розповів учасникам про редакторську політику Hromadske TV, а також подальші можливості монетизації проекту. Експерт разом з учасниками обговорили тенденції у висвітленні політичних та соціальних новин в умовах, що склалася в країні.
Наступна тема була присвячена питанню безпеки журналіста та безпеки персональних даних, що є особливо актуальним з огляду на деякі законодавчі новели, прийняті Верховною Радою України цього року та політично-соціальну ситуацію. Цю тему висвітлили Людмила Панкратова, адвокат, медіа юрист, тренер таДмитро Снопченка, тренер, фахівець IT-консалтингової компанії «Об`єднання Юг». Л. Панкратова окреслила права журналістів та відповідальність за порушення права журналіста на професійну діяльність. Також, особливу увагу було приділено правам журналістів у зв`язку із подіями грудня-січня 2013-2014 рр. На думку експерта, більшість порушень прав журналістів, що мали місце у цей період, мають спільні риси, що свідчать про порушення державою Україна ст. 10 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також, медіа експерт зазначила, яких дій мають вживати журналісти для захисту своїх прав: фіксувати усі факти правопорушень, протестувати та широко повідомляти про такі випадки міжнародним організаціям, звертатися до юристів та адвокатів, які допоможуть скласти усі види заяви та проконтролюють виконання усіх необхідних у цьому випадку процедур. Д. Снопченко зосередився на технічних аспектах безпечної роботи журналістів. Експерт зауважив, що за останні 30 років суттєво розширився перелік можливих засобів для безпечної роботи в Інтернеті, не змінилося лише ставлення людей до своїх персональних даних. Журналісти, на його думку, можуть стати жертвою цільової або «віяльної» атаки. Д. Снопченко зосередив свою увагу на основних загрозах, які виникають у сучасних умовах при використанні комп`ютеру та Інтернету та методах попередження таких загроз.
Наступний день конференції був присвячений новітнім тенденціям та викликам у медіа сфері. До виступу на тему «Журналіст в цифрову епоху: запити ринку та стандарти роботи» було Олега Шинкаренко, мультимедійного журналіста та Інну Гадзинську, редактора, Корпоративні медіа, Вейсберг і партнери. Олег Шинкаренко розповів учасникам про свій досвід роботи мультимедійним журналістом-фрілансером, якими інструментами він послуговується у своїй роботі та які переваги мають ті чи інші мікрофони, камери для якісної роботи мультимедійного журналіста-фрілансера. І. Гадзинська зосередилася на питаннях, на які має собі дати відповідь кожне медіа задля свого ефективного розвитку у цифрову епоху. Зокрема, на думку експерта, варто звернути увагу на джерела витрат, фінансування та бюджет; аудиторію; надання сервісів; знати бажання користувача та конкурентів в обличчя; розуміти свої конкурентні переваги. І. Гадзинська також висловила думку, що майбутнє медіа за соціалізацією, локалізацією та мобільністю.
Виступити та обговорити тему перспективності та прибутковості онлайн-проектів був запрошений Дмитро Лисицький, віце-президент, керівник Інтернет-бізнесу, UMH Group. На думку експерта новинні проекти в Інтернеті не зможуть заробляти кошти на підписці та бути самоокупним, монетизуватися, якщо вони не пропонують унікальну інформацію своєму читачеві. Д. Лисицький відмітив, що складнощі знаходження рекламного бюджету полягають у необхідності задовольнити потреби як свого читача/глядача, так і рекламодавця. На українському медіа ринку більшість рекламодавців – це великі FMCG компанії, які консолідують ринок. Крім того, експерт рекомендував також звернути мас-медіа увагу на компанії онлайн-торгівлі, які дійсно вкладають кошти у своє просування та можуть реально виміряти зиск від розміщення своєї реклами в тих чи інших виданнях. Д. Лисицький також звернув увагу учасників на той факт, що в українському сегменті Інтернету за трафіком високі позиції займають сервісні сайти, а не медіа, тому простору для розвитку ще дуже багато. Експерт порадив учасникам використовувати спеціалізовані програми типа Google Analytics та Google AdSense в якості перших кроків із монетизації онлайн-проектів.
Закінчилася конференція обговоренням перспектив розвитку мережі випускників Школи професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА».
*Школа професійної журналістики «НОВА УКРАЇНА» – це майданчик для спілкування професійних журналістів, обміну знаннями, досвідом, ідеями та ініціативами, а також для поглиблення професійних знань та навичок роботи в різних жанрах задля виховання та формування авторитетних лідерів української журналістики, які б розділяли та відстоювали найвищі стандарти журналістики, дотримувалися етичних принципів, розуміли суть та природу журналістської професії, сповідували ідеали незалежних засобів масової інформації у демократичному суспільстві, розділяли європейські цінності. Школа – єдина програма в Україні, яка формує спільний світоглядний комунікативний майданчик для професійного спілкування серед авторитетного журналістського середовища з різних регіонів України та сприяє доланню стереотипів.
Бюджет-2014: Системні ризики вартістю понад 188 млрд грн
Значне навантаження на видаткову частину бюджету за рахунок програм державної допомоги підприємствам суттєво підвищує ризик дефолту, тому що надана допомога не сприяє економічному зростанню, а отже – добробуту громадян, платоспроможному попиту та відповідно збільшенню доходів бюджету. Неякісний аналіз при прийнятті урядових рішень про надання державних гарантій вже призвів до того, що у 2014 році державі доведеться виплатити понад 2 млрд грн кредитів, залучених компаніями під державні гарантії.
Не зважаючи на те, що країна перебуває на межі дефолту, уряд продовжує практику неефективного фінансування підприємств і цілих галузей. У такий спосіб марно витрачаються бюджетні кошти та невиправдано підвищуються соціальні очікування працівників підприємств, що одержують бюджетну підтримку.
Загалом втрати бюджету від надмірної та неефективної державної допомоги підприємствам, непрозорих та неконкурентних державних закупівель та недолікам в адмініструванні податку на додану вартість, а також інших схем із ознаками корупційних ризиків, складуть понад 188 млрд грн або майже 24 млрд дол. США. Це майже половина витратної частини проекту бюджету на 2014 рік. В разі ж належного адміністрування податку на доходи фізичних осіб та податку на землю, що складають основу надходжень місцевих бюджетів, та інвентаризації менш значних схем «вимивання» коштів із бюджету, то сума втрат державного бюджету перевищить 200 млрд грн що еквівалентно 25 млрд дол. США.
За оцінками керівника програм «Лабораторії законодавчих ініціатив» Дениса Чернікова у вугільній галузі бюджетна підтримка собівартості видобутого вугілля за період 2009-2013 років зросла вдвічі. При цьому собівартість видобутку вугілля у 2,5 рази перевищує його ринкову ціну. Видатки на технічну модернізацію шахт в бюджет практично не закладаються. Показово, що в бюджеті-2014 на підтримку собівартості закладена сума, яка в точності відповідає видаткам 2013 року (13 301 847,8 грн). Тобто не проведено аналіз вигід і витрат, не використано програмно-цільовий метод, за яким повинна працювати бюджетна система України. Враховуючи досвід попередніх років, запланована сума може збільшитися на 70% або 100% упродовж 2014 року (понад 26 млрд.грн.), але чи вистачить у бюджеті коштів на її виплату – велике питання.
При тому, що експорт електроенергії торік склав 4,3 млрд грн, уряд планує для цієї галузі пільгові кредити на суму 2,7 млрд грн. Бюджет працює з електроенергетикою собі у збиток.
Видатки на будівництво та розвиток автодоріг у 2014 році заплановані втричі менше, ніж повернення боргів у цій галузі. Але уряд продовжує знов набирати боргів в автодорожньому комплексі – ще на 2,3 млрд грн.
Недооціненою є роль малого та середнього бізнесу в зростанні економіки. Мікрокредитування малого і середнього бізнесу заплановано лише на суму 11,2 млн грн. Це майже в 20 разів менше, ніж було передбачено урядовою програмою стимулювання розвитку економіки на 2013-2014 роки і в понад тисячу разів менше фінансування вугільної галузі. При цьому малий і середній бізнес формують як мінімум п’яту частину доходів зведеного бюджету України.
Серед інших недоліків проекту бюджету Денис Черніков зазначив факт «ненадання вперше за останні роки урядом розрахунку втрат бюджету від пільг в оподаткуванні. Як показав досвід останніх років, абсолютні суми втрат суттєво завищуються, тому ті галузі, які дійсно потребують стимулів, не можуть скористатися податковими пільгами».
За оцінками директора Фундації «Відкрите суспільство» Івана Сікори, «можна стверджувати про більш як 100 млрд. грн. втрат лише при здійсненні закупівель за бюджетні кошти (майже 12,5 млрд дол. США), якщо брати за основу 30% «відкатів» та офіційні оцінки вищих посадових осіб щодо втрат бюджету через корупційні ризики при закупівлях, що були зроблені в 2011 році. Це складає ¼ витратної частини бюджету. На рівні міського бюджету Києва це більше 4,1 млрд грн щорічно або більше 0,5 млрд дол. США». Серед інших корупційних ризиків, варто відзначити на думку експерта наступні: орієнтовно 5–7 млрд грн не попадають в бюджет через практику контрабанди нафтопродуктів. За експертними оцінками, 25-33% світлих нафтопродуктів невідомо звідки взялись на ринку, а це означає втрати бюджету від ненадходження акцизу від імпорту нафтопродуктів. Інше джерело прибутків – різниця яка осідає у довірених бізнес-структур при торгівлі газом українського видобутку шляхом гри на значній різниці в цінах між вартістю українського та імпортного газу. Вартість такої гри цінами – 3,15 млрд дол. або більше 25 млрд грн.
Неповернення ПДВ продовжує виступати інструментом кредитування економіки з боку експортерів. «Комісія» посередників за допомогу у поверненні ПДВ експортерам складає 3-5 млрд дол. США (24-40 млрд грн) при тому, що в 2014 році половину сплаченого ПДВ експортери зможуть взагалі не побачити при застосуванні вексельних схем розрахунків. В результаті виходить, що понад 188 млрд грн можна було б оптимізувати в разі зменшення корупційних ризиків або спрямувати ці кошти на потреби структурної перебудови економіки та інші цілі.
Окремо Іван Сікора торкнувся політики бюджетної централізації. На його думку, «політика бюджетної децентралізації (віддати 60% зведеного державного бюджету місцевим радам) так і залишилася передвиборчою обіцянкою Партії регіонів». У планах на 2013 рік частка місцевих бюджетів за доходами склала лише 46%, а за видатками ще менше – 43%. Показово, що навіть у 2012 році частка місцевих бюджетах за доходами складала 51%, а за видатками – 45%. У проекті державного бюджету на 2014 рік прогноз є ще гіршим – хоча абсолютний обсяг місцевих бюджетів порівняно з 2013 роком виріс на 6,7%, до 234,9 млрд. гривень, він складає лише 47% від прогнозу доходів зведеного бюджету – 498,9 млрд грн. Існуюча бюджетна політика централізації фінансових потоків приводить до залежності місцевих еліт від уряду через механізм бюджетних трансфертів.
Іван Сікора та Денис Черніков висловили пропозиції щодо підвищення ефективності бюджетної політики. На їх думку, необхідним є повноцінне застосування програмно-цільового методу при управлінні публічними фінансами, впровадження міжнародних стандартів у сферах державної підтримки підприємств та державних закупівель. Важливо також змістити акценти бюджетної політики на реальну підтримку малого та середнього підприємництва.
Посилання на новину в ЗМІ:
Проект «Громадське лобіювання стандартів державної допомоги ЄС» фінансується Міжнародним фондом «Відродження» та виконується ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив».
