13 – 14 вересня 2007 року у Києві відбулась міжнародна конференція “Якість виборів: Україна у вимірі міжнародних демократичних стандартів”. Організаторами заходу виступили Лабораторія законодавчих ініціатив, Центральна виборча комісія, Генеральний Директорат політичних справ Ради Європи та Фонд Конрада Аденауера.
У рамках заходу відбулось пленарне засідання на тему “Європейські стандарти демократичних та прозорих виборів: досвід та перспективи України” та круглий стіл “Парламентські вибори 2007 та якість політичних партій в Україні (як передумова демократичного виборчого процесу)”.
Під час відкриття до учасників конференції звернулися представники організаторів заходу, які подякували всім присутнім за бажання приєднатися до обговорення проблеми якості виборів в Україні та світі, а також висловили сподівання на плідний та ефективний діалог під час конференції. Зокрема, Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, окреслив контекст діалогу щодо стандартів якості виборів, наголосивши на неефективності його обмеження виключно законодавчими рамками. Жан-Луї ЛОРАН, Генеральний директор з питань політичної діяльності Ради Європи, зазначив, що основою оцінки міжнародними інституціями якості виборів у державі є проведення їх відповідно із загальновизнаними стандартами, а також спроможність влади забезпечити дотримання однакових правил гри всіма учасниками виборчого процесу. Ніко ЛАНГЕ, Директор Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні, підкреслив, що чесні та прозорі вибори є лише першим кроком на шляху до демократизації, а тому очікувати їхніх позитивних впливів на динаміку політичного процесу в державі у короткостроковій перспективі немає сенсу. У даному разі, для України є особливо важливим досвід інших держав, наближення яких до міжнародних стандартів було подібним до вітчизняного.
Під час пленарного засідання учасники обговорили наступні питання:
-
європейські стандарти демократичних і прозорих виборів: шляхи, механізми та етапи імплементації в Україні;
-
вибори як виклик для української судової системи;
-
прозорість фінансування партій і виборчих кампаній в Україні: напрями вдосконалення в контексті європейських стандартів; громадський контроль і моніторинг виборів.
Модератором першої частини засідання, присвяченої обговоренню європейських стандартів прозорих виборів, виступив Аке ПЕТЕРСОН, Представник Генерального Секретаря Ради Європи в Україні. Вихідним засновком обговорення була теза про те, що вільні та прозорі вибори є запорукою стабільності державних інституцій і гарантією подальшого демократичного розвитку. Загалом, учасники погодилися, що якісне та ефективне виборче законодавство є не менш важливим, ніж його застосування під час виборчих кампаній. Активні дискусії розгорнулися навколо питаня часу внесення змін до виборчого законодавства, а також доцільності дослівного застосування букви закону у кризові для розвитку держави періоди.
Під час свого виступу Марина СТАВНІЙЧУК, заступник Глави Секретаріату Президента України, представник Президента України у Конституційному Суді України, представник Президента України у Центральній виборчій комісії, нагадала про те, що імплементація міжнародних стандартів у галузі виборів є одним із пріоритетних завдань України протягом усього періоду її незалежності, тому вдосконалення виборчого законодавства та практики проведення виборів повинно відбуватися паралельно. Доповідачка зазначила, що за останні роки оцінка виборів в Украіні як демократичних і справедливих є загальною тенденцією, що свідить про демократизацію вітчизняного політичного процесу.
Андре КВАКСТАД, експерт Венеціанської Комісії, член Парламентської Асамблеї Ради Європи (2001 – 2005, Норвегія), зосередив увагу на важливості виборчого законодавства для проведення чесних і справедливих виборів у державі. Виходячи з того, що виборча кампанія є не менш важливим елементом виборчого процесу, ніж безпосередньо голосування. Експерт запропонував таку тезу: найкращим часом для зміни виборчого законодавства є період після виборів, оскільки саме тоді наявні нормативні проблеми стають очевидними для суспільства. Виключення із цього правила можливі, якщо є згода всіх учасників, а самі зміни приведуть до уникнення непорозумінь і суперечностей, пов’язаних із законом про вибори.
Олександр ПАСЕНЮК, Голова Вищого адміністративного суду України, наголосив на необхідності виходити з того, що забезпечення права людини на доступ до влади є одним із пріоритетних завдань держави. А тому схвальні оцінки виборчої кампанії у державі міжнародною спільнотою не повинні бути самоціллю, оскільки існує більш благородна мета – забезпечення зручності виборців. Виходячи з того, що вибори – це не лише політичний, а й юридичний процес, О. Пасенюк підкреслив важливість адміністративної юстиції для забезпечення злагоди та стібальності в суспільстві.
Під час свого виступу Борис БЕСПАЛИЙ, Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, висловив думку про те, що якість призначення виборів обумовлює якість їх проведення. Приділивши увагу проблемі подвійних стандартів у застосування законодавства, доповідач оцінив сценарій призначення позачергових парламентських виборів в Україні, а також висловив сумніви щодо прозорості та демократичності їх проведення.
Д-р Ханс-Дітер КЛІНГЕМАН, експерт з питань консолідації та посилення демократичних політичних систем, Центр соціальних досліджень (Берлін, Німеччина), зазначив, що основна функція чесних виборів – легітимне розповсюдження влади, а тому роль державних інсттуцій у виборчому процесі – обмеження незаконної поведінки всіх його учасників шляхом запровадження уніфікованих санкцій за порушення законодавства. Крім того, експерт висловив занепокоєння з приводу поширеного в українській політиці явища блокування дрібних партій з метою проходження до парламенту, але без урахування необхідності узгодження програмних положень для подальшої спільної діяльності.
Євген РАДЧЕНКО, Офіс Координатора ОБСЄ в Україні, звернув увагу учасників на питання застосування міжнародних стандартів чесних і прозорих виборів у контексті політичної системи України. Зокрема, доповідач наголосив на проблемах, пов’язаних із забезпеченням права громадян на рівний доступ до процесу реєстрації, із становленням партократичної системи, яка обмежує право українських громадян брати участь в управління державою, а також із неналежним рівнем поінформованості громадян про спільні міжнародні стандарти якісних виборів.
Вадим КАРАСЬОВ, Директор Інституту глобальних стратегій, своє бачення неформальних правил ведення виборчої кампанії в Украіні, а саме: залежність перебігу виборчої кампанії та конфігурації списків партій від волі фінансових спосорів; подвійна закритість виборчих списків, яка передбачає не лише відсутність імен кандидатів у виборчих бюлетенях, а і порядок формування списків у закритому режимі; надмірний розвиток публічної сфери політики, яка характеризується домінування візуалізації (зокрема – у сфері реклами); спекуляції навколо гіпотези фальсифікації; непоказовість результатів соціологічних досліджень, оскільки половина з них є закритими, а решта – замовленими, а, отже, кон’юнктурними.
Друга частина пленарного засідання була присвячена проблемі фінансування партій і виборчих кампаній в Україні та в світі. Модератором обговорення виступив Ніко ЛАНГЕ, Директор Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні. Учасники погодилися із ефективністю системи державного фінансування політичних партій, а також наголосили на важливості контрольних функцій громадськості у виборчому процесі.
Д-р Хайке МЕРТЕН, Інститут досліджень німецького та європейського законодавства про політичні партії (Німеччина), представила учасникам конференції короткий огляд виборчої системи ФРН, а також зосередила увагу на особливостях фінансування партій у себе на батьківщині. Як зазначила доповідачка, характерною рисою системи партійних фінансів у ФРН є наявність паралельного державного та приватного фінансування. При цьому два види фінансування співвідносяться так, аби забезпечити рівність можливостей усіх громадян долучатися до управління державою. Це сприяє поширенню політичної культури участі у ФРН.
Денис КОВРИЖЕНКО, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив, коротко окреслив загальні правила належної практики фінансування партій у Європі, наголосивши на важливості запровадження державного фінансування партійної діяльності, а також обмежень на у сфері приватних внесків (зокрема, не повинні прийматися корпоративні внески; внески від організацій, що є контрагентами уряду; пожертви, що можуть призвести до конфліктів у сфері політики тощо). Крім того, експерт зазначив, що основними проблемами фінансування партій в Україні є відсутність державного фінансування, загроза конфлікту інтересів через обов’язок декларування доходів осіб, а також відсутність збалансованої системи відповідальності за порушення законодавство про фінансування політичних партій.
Крістіна ЛЕМОН, експерт Венеціанської Комісії, старший адміністративний посадовець, Виборча комісія (Швеція), зосередила увагу на проблемі взаємодії між владою та громадянським суспільством. Поділившись як позитивним, так і негативним досвідом свієї батьківщини, доповідачка нагадала про важливість таких нестандартних форм роботи з виборцями як організація постійної телефонної лінії з метою надання необхідних роз’яснень населенню, інформування громадян про результати діяльності громадського сектору, а також виховання політичної активності молоді.
Ірина БЕКЕШКІНА, Науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи», окреслила загальну палітру елкторальних настроїв в Україні, наголосивши на труднощах проведення соціологічного аналізу виборчої кампанії, що триває. Крім того, експерт підкреслила важливість ролі громадянського суспільства у процесі контролю чесності і прозорості виборів, оскільки третьому сектору довіряє більшість українського населення в усіх регіонах.
Євген ЗАХАРОВ, Голова Правління Української Гельсінської спілки з прав людини, співголові Харківської правозахисної групи, закцентував увагу на колізії в українському виборчому законодавсті між правом громадян на інформацію про кандидатів, за яких вони голосують на виборах, і правом на приватність осіб, чиї імена включені до виборчих списків.
Олександр ЧЕРНЕНКО, речник Комітету виборців України, наголосив на неприйнятності внесення змін до виборчого законодавства без відповідних консультацій із громадськістю.
14 вересня 2007 року (п’ятниця) в рамках міжнародної конференції “Якість виборів: Україна у вимірі міжнародних демократичних стандартів” відбувся круглий стіл “Парламентські вибори 2007 та якість політичних партій в Україні (як передумова демократичного виборчого процесу)”.
Під час круглого столу, який відбувся у рамках конференції 14 вересня 2007 року, були обговорені такі питання:
-
забезпечення дієвості вимог виборчого законодавства;
-
інституційна, фінансова і кадрова спроможність українських партій;
-
передвиборні програми партій і блоків: декларації і практика; зрілий політичний діалог та дебати: роль медіа.
Модератором першої частини круглого столу, присвяченої проблемі забезпечення дієвості вимог виборчого законодавства, виступив Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив. Обговоривши цю проблему, учасники визнали необхідність створення ефективної законодавчої бази для виборчого процесу, а також погодилися, що неприйнятною є практика зміни виборчого законодавства під кожні вибори. Крім того, більшість доповідачів погодилися, що принцип формування Центральної виборчої комісії на політичних засадах є порушенням демократичних засад виборчого процесу, а домінування виборчих блоків як основних суб’єктів політичної процесу є реальною загрозою розвитку партійної системи держави.
Зауваживши, що регулярні вибори є однією з ознак демократичного суспільства, Михайло РЯБЕЦЬ, Голова Ради Фонду сприяння демократичним виборам, оцінив події квітня 2007 року, пов’язані із процесом призначення позачергових виборів до Верховної Ради України, як «правову вакханалію», а також підкреслив, що практика розпуску парламенту за ініціативою глави держави не є поширеною в Європі. Крім того, доповідач наголосив на неприйнятності зміни виборчого законодавства перед кожними виборами, оскільки, за таких умов, закон є результатом політичних домовленостей і не може бути спрямованим на ефективне регулювання перебігу виборчого процесу.
Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ, народний депутат України ІІІ-V скликань, зазначив, що заходи, які, на його думку, могли б забезпечити дієвість виборчого законодавства, мають бути правового, суспільно-політичного та організаційного (процедурного) характеру. Відповідно, конкретними законодавчими механізмами мають бути: чітке визначення обсягу та змісту прав і принципів виборчого процесу, регулювання законом способів їх реалізації, а також закріплення механізмів захисту порушеного права та відновлення правопорядку (оскарження та притягнення винних до відповідальності).
Юрій ЯКИМЕНКО, Директор політико-правових програм Центру Разумкова, наголосив, що політичні партії є головним суб’єктом формування політичної системи держави, а також окреслив загальні тенденції, що набули актуальності для партійного життя в Україні в ході останньої виборчої кампанії. Такими тенденціями стали: кристалізація партійної системи за логікою збільшення суб’єктів виборчого процесу при зменшенні переможців виборчих перегонів; ротація партійних еліт; перехід від блокового формату струткуризації політичних сил до партійного; зростання впливу великого капіталу на партійну систему; персоналізація замість персоніфікації політики; орієнтація передвиборчих програм політичних партій не на стратегічні цілі, а на декларативні принципи тощо.
Андрій МЕЛЕШЕВИЧ, Декан правничого факультету Національного університету «Києво-Могилянська академія», Ph.D., зазначив, що становлення партійної системи є важливим, але не єдиним механізмом переходу держави до демократії. При цьому ознакою розвиненості політичних партій є інституціоналізація, яка проявляється у набутті партіями власних специфічних функцій (зокрема – участь у виборах), а також у стабільності їх функціонування. Виходячи з цього, як реальні загрози подальшого розвитку політичних партій в Україні професор оцінив: участь у виборах блоків, а не партій; велика кількість харизматичних, а не ідеологічних партій; відсутність практично в усіх партій чітко окресленої та стабільної соціальної бази.
Володимир ФЕСЕНКО, Голова Правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», нагадав, що будь-які вибори завжди є «парадом обіцянок». Тому треба акцентувати увагу не на змісті передвиборчих партійних програм як такому, а на спроможності дані обіцянки втілити у разі приходу до влади. Крім того, політолог наголосив, що ключовою проблемою політичного процесу в Україні є тотальний політичний популізм, сформований в умовах відсутності політичної відповідальності. Дієвими способами боротьби із цим деструктивним явищем може стати приділення уваги громадськості реальному порядку денному, а також поширення практики звітів політиків перед виборцями за виконання передвиборчих обіцянок.
Михайло ПОГРЕБІНСЬКИЙ, Директор Центру політичних досліджень і конфліктології. порушив питання співвідношення ідеології та партійної діяльності в українській політиці. В такому контексті, на думку доповідача, показником успішної інституціоналізації політичних партій є усвідомлення ними відповідальності перед усім суспільством. Підсумком виступу став висновок, що невтішні показники щодо політичної відповідвльності є результатом відсутності в українському суспільстві запиту на ідеологічні партії.
Олексій ГАРАНЬ, професор Національного університету «Києво-Молгилянська академія», Школа політичної аналітики, висловиви своє переконання у тому, що ідеологічна структуризація партійного сектора в Україні триває. Однак виборчу кампанію 2007 року з точки зору ідеологічних позицій її учасників аналізувати досить важко, оскільки ключові гравці намагаються не втратити підтримку електорату, а тому намагаються позиціонувати себе як ідеологічно серединні сили. Інша важлива характеристика цьогорічної кампанії, на думку експерта, – це відхід від сприйняття виборів як «гри з нульовою сумою» (коли перемога є абсолютною, а той, хто програв, втрачає все).
Друга частину круглого столу була присвячена питанню інституційної, фінансової та кадрової спроможності українських партій. Промодерував обговорення Олександр БОГУЦЬКИЙ, Генеральний директор Міжнародної комерційної телерадіокомпанії «ICTV». Основні питання, що обговорювалися, стосувалися законодавчим колізіям і практичним проблемам забезпечення чесної та справедливої агітаційної кампанії в Україні.
Віталій ШЕВЧЕНКО, Голова Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення, порівняв медійний компонент цьогорічної виборчої кампанії із ситуацією в 2006 році, підкресливши, що наразі очевидною стала його орієнтація на технологічні засоби, агітаційні тури, а також аудіовізуальні ефекти, продуковані ЗМІ.
Валерій ІВАНОВ, Президент Академії української преси, доктор філологічних наук, професор, зазначив, що за останні роки відбулися зміни в українському медіа середовищі. Серед них – поява коментарів політичних подій пересічними громадянами, але не експертами (для порівняння – раніше оцінки давали журналісти або політики); зростання популярності політичних партій і одночасне зниження авторитету інституцій та особистостей, а також зацікавленості громадян змістом партійних програм; збільшення ваги явної (очевидної) реклами при зменшенні обсягів реклами прихованої тощо. Однак кількість антиреклами стала дуже великою – практично дві третини.
У своєму виступі Тарас ШЕВЧЕНКО, Директор Інституту Медіа Права, підкреслив необхідність експертного вивчення агітаційного продукту, створеного в ході виборчої кампанії, перед його поширенням, а також звернув увагу на наявні в українському законодавстві колізії, пов’язані із визначенням статусу того чи іншого агітаційного матеріалу (зокрема, відсутність критеріїв відмінності «політичної реклами» від «передвиборчої агітації»).
Загалом у заході взяли участь представники органів державної влади (ЦВК, ВРУ, Секретаріату Президента України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України), місцевого самоврядування та політичних партій, провідних аналітичних центрів та громадських організацій (з усієї України), ЗМІ, а також представники Венеціанської Комісії та Генерального Директорату політичних справ Ради Європи, міжнародні експерти з Європи. Загальна кількість учасників заходу склала близько 160 осіб.
Дивись також:
