13 та 14 жовтня 2009 року у Дніпропетровську і Донецьку Лабораторія законодавчих ініціатив провела презентацію власного дослідження, присвяченого проблемам українського парламентаризму. Також у рамках заходів відбулося обговорення презентованого дослідження, у яких взяли участь політики, експерти, науковці, представники громадськості та медіа. абораторію законодавчих ініціатив представляли Денис КОВРИЖЕНКО, Директор з правових питань Лабораторії законодавчих ініціатив, та Олена ЧЕБАНЕНКО, Програмний координатор Відділу політичного аналізу Лабораторії законодавчих ініціатив.
Основна мета обговорень – окреслення кола реальних проблем українського парламентаризму, а також вироблення рекомендацій щодо їх вирішення (зокрема – тих, які були порушені у презентованому дослідженні).
Тематика обговорення стосувалася:
- Статусу народного депутата України;
- Контрольних функцій парламенту;
- Участі громадськості у законотворчому процесі;
- Реформи Апарату Верховної Ради України.
Громадські консультації у Дніпропетровську і Донецьку проведені в рамках реалізації спільного проекту Лабораторії законодавчих ініціатив і Вестмінстерської фундації за демократію «Підвищення ефективності українського парламентаризму». Вони є п’ятим і шостим у серії із 9-ти заходів, які відбудуться у різних областях України.
Під час консультації 13 жовтня 2009 року у Дніпропетровську активно обговорювалися питання участі громадськості у законодавчому процесі, зокрема – роботи експертних і громадських рад при представницьких органах влади. Крім того, були порушені дотичні до функціонування парламенту питання, а саме – прозорості місцевих бюджетів у частині відсутності контролю за їхньою видатковою частиною, підвищення правової та політичної грамотності населення, необхідності підключення віддалених куточків України до мережі Інтернет тощо.
Була підтримана ідея скасування зниження або повного скасування прохідного бар’єру на парламентських виборах, оскільки Верховна Рада повинна представляти весь український народ, а не лише його частину. Учасники наголосили, що законодавство не містить норми, відповідно до якої виключно політичні партії мають можливість формувати органи державної влади, однак на практиці відбувається саме так. Тому необхідним є запровадження системи громадського контролю за діяльністю народних депутатів України, а також їх звітності з метою забезпечення належного представництва інтересів усього населення. Оскільки весь народ не може бути представлений у сесійній залі парламенту, активну роль посередника між пересічним громадянином та органами влади повинні виконувати громадські організації. Вони повинні забезпечити постійний тиск на місцеві осередки політичних партій.
Було наголошено на необхідності удосконалення роботи парламентських комітетів, а також важливості врахування результатів комітетських слухань під час прийняття рішень парламентом. Учасники погодилися, що необхідно змінювати механізми роботи комітетів Верховної Ради України. Висловлювалася теза про створення другої палати парламенту з метою забезпечення ефективного представництва регіонів.
Активно дебатувалася під час обговорення ідея створення електронного парламенту. Зокрема, йшлося про забезпечення доступу всіх зацікавлених осіб до пов’язаної із законодавчим процесом документації, створення для кожного громадянина можливості висловитися щодо того чи іншого законопроекту, запровадження електронного документообігу тощо.
У парламентських комітетах і радах усіх рівнів має бути запроваджений механізм громадської експертизи, який передбачатиме залучення профільних галузевих фахівців для дачі висновків із їхньою подальшою юридичною відповідальністю за надані оцінки. В цьому контексті, актуальності набуває питання виділення критеріїв, на підставі яких можуть бути визначені фахові експерти у певній галузі, висновки яких позитивно вплинуть на законодавчий процес. Важливим кроком може стати створення загального реєстру громадських експертів із тих чи інших питань. До того ж, варто передбачити, ким і на підставі чого надаватимуться повноваження членам громадських рад. У цілому, як перешкода на шляху до запровадження відповідного механізму була визнана відсутність політичної волі залучати незалежних експертів до законодавчого процесу.
Основним лейтмотивом обговорення 14 жовтня 2009 року у Донецьку стала дискусія навколо можливих змін системи парламентських виборів в Україні, а також того, яким чином це може вплинути на підвищення ефективності роботи вітчизняного парламенту. Висловлювалися думки щодо необхідності запровадження прохідного виборчого бар’єру для політичних партій на рівні 4-5 відсотків, оскільки наразі чимало партій із подібними програмними положеннями. Крім того, дебатувалося питання відсутності в Україні ідеологічних партій, що негативно впливає на якість законодавчого процесу.
Наголошувалося на необхідності розуміння суспільного контексту при оцінці ефективності вітчизняного парламенту, оскільки об’єктивно колегіальний орган має менший ресурс легітимності, ніж одноособові органи влади. Наразі політики, медіа та суспільство активно обговорюють питання, пов’язані із реформою представницького органу, однак існує необхідність звести їх усі у єдине цілісне бачення заради стратегічних змін.
Було звернено увагу на ряд цікавих фактів українського парламентаризму: по-перше, більшість підтриманим Верховною Радою законодавчих ініціатив – це постанови, які загалом не змінюють правового простору держави; по-друге, протягом перших дев’яти місяців 2009 року парламент прийняв 170 законів, у той час як Конституційний Суд України розглянув 130 подань щодо конституційності нових норм, що ставить під сумнів ефективність законотворчої роботи парламенту; по-третє, надзвичайно низьким є коефіцієнт корисної дій від обговорень законопроектів на веб-сторінці Кабінету Міністрів України – на 22 оприлюднені документи був наданий лише один коментар; по-четверте, Президент наразі отримує більше звернень щодо порушень прав людини, ніж Уповноважений Верховної Ради з прав людини.
Наразі актуальною проблемою вітчизняного парламентаризму було визнано неналежне висвітлення його діяльності у засобах масової інформації. Більшість публічних виступів і повідомлень спрямовані на завоювання популярності, а не на змістовне інформування громадян. Саме тому роль медіа у забезпеченні належної роботи Верховної Ради України має бути простимульована. Зокрема, більш активно мають висвітлюватися парламентські та комітетські слухання.
Учасники погодилися, що основними напрямками парламентської реформи в Україні має стати удосконалення парламентських процедур, а також активізація ролі громадянського суспільства як контролера влади. Успішність законодавчої роботи залежить або від належного представництва інтересів населення, або від внутрішніх мотивів політичних партій. Відповідно, виховання ж потужного експертного середовища дозволить не лише виробити рекомендації щодо відповідних реформ, а й забезпечити їх імплементацію.
Дослідження:
Статус народного депутата України: проблеми та шляхи удосконалення
Парламентський контроль: проблеми та шляхи підвищення ефективності
Участь громадськості у законодавчому процесі: проблеми та шляхи підвищення ефективності
Діяльність парламентського апарату: проблеми та шляхи підвищення ефективності
Відеоролики:
