У січні 2025 року в українському медіапросторі активно обговорюють суди над українськими офіцерами та фронтові невдачі, спричинені, зокрема, СЗЧ. Обидві проблеми актуалізують дискусію про військову юстицію.
Прихильники військової юстиції наголошують, що військовими справами Неважливо, генералів чи солдатів. мають займатися органи слідства, прокурори та судді, які мають чітке розуміння специфіки військової служби, статутних взаємовідносин, а також обізнані у технічному боці військової справи.
Обсяг «військових» справ зростає з кожним роком. Якщо у 2023 році показник таких правопорушень За даними Офісу Генерального прокурора. не досяг і 30 тисяч, то станом на 2024 рік нараховується майже 94 тисячі військових кримінальних правопорушень, з них 24 тисячі кваліфіковано як особливо тяжкі злочини.
Такий стан справ справедливо порушує питання відродження в Україні військової юстиції, що була знищена за часів «регіоналів». Головним аргументом для ліквідації системи військової юстиції тоді стало прагнення позбутися радянської спадщини та переконання, що армія не потрібна, адже зовнішніх загроз начебто не було. Ба більше, на той момент Україна отримувала конкретні рекомендації від окремих інституцій Ради Європи, зокрема Венеційської комісії – наприклад, щодо необхідності ліквідації військової прокуратури. При тому, що більшість країн Європи та Північної Америки не лише зберегли власні історично сформовані системи військової юстиції, а й активно їх розвивають.
Ідеї про відновлення військової юстиції чи її окремих елементів – військової поліції, військової прокуратури, військових судів, а, можливо, навіть і військової адвокатури – циркулювали ще з початку російсько-української війни у 2014 році. З 2015 року в парламенті реєструвалися численні ітерації законодавчих ініціатив з цього питання. Проте лише в червні 2024 року, на третьому році повномасштабної війни, парламенту вдалося прийняти за основу законопроєкт щодо створення військової поліції, а вже на початку цього року з аналогічним результатом Рада розглянула законопроєкт № 10301, що пропонує запровадити спеціалізацію суддів з розгляду військових кримінальних правопорушень.
То чому ж процес відновлення військової юстиції просувається настільки повільно, а у середовищі експертів немає однозначної підтримки цього руху?
Серед аргументів «проти» негайного відновлення цієї сфери юстиції у повному обсязі небезпідставно наводяться:
- відсутність підготовлених військових правників Прокурори, судді, слідчі. ;
- відсутність значного фінансового забезпечення в умовах критичного браку ресурсів;
- перспектива зловживань у закритій системі при слабкому демократичному цивільному контролі.
Відновлювати військову юстицію потрібно, але це має відбуватися не поспіхом, а за умови зваженого підходу та відкритої дискусії на основі даних.
Лабораторія законодавчих ініціатив пропонує саме це – спершу детально вивчити тему військової юстиції у світовому контексті та її перспектив в українських реаліях. Для цього залишаємо дослідження ЛЗІ – Зелену книгу про військову юстицію.
Зелена книга підготовлена у межах проєкту «Парламентська підзвітність сектору безпеки в Україні» (PASS Ukraine), який Лабораторія реалізує спільно з Парламентським центром (Канада) у співпраці з Верховною Радою України та за підтримки Міністерства міжнародних справ Канади в рамках Програми розбудови миру та стабільності (PSOPs).
