Стаття Лабораторії законодавчих ініціатив для LB.ua
22 липня 2025 року Вища рада правосуддя (ВРП) оголосила про початок формування нової Конкурсної комісії (КК) — органу, який має обрати членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів (ВККС). ВККС має завершити кваліфоцінювання чинних суддів і заповнити понад дві тисячі суддівських вакансій. Саме Вища кваліфкомісія суддів визначатиме, як і хто здійснюватиме правосуддя в Україні найближчими роками. Щобільше — десятиліттями.
Про початок відбору кандидатів оголосили Рада суддів (РСУ), Рада прокурорів (РПУ) та Рада адвокатів (РАУ), зреагувавши на оголошення ВРП. Адже відповідно до норм чинного законодавства КК формуватиметься без участі міжнародних експертів. Їхні повноваження завершилися ще 1 червня.
Наразі Закон визначає, що потрібно йти саме цим шляхом, однак попередній досвід та недовіра до окремих суб’єктів призначення викликає у громадськості чимало запитань. Зокрема, хто гарантуватиме якість і неупередженість цього відбору, якщо його проводитимуть представники нереформованих органів?
12 серпня Вища рада правосуддя призначила 16-го члена ВККС — Ігоря Кушніра, суддю Верховного Суду у відставці. Це дає приблизно рік на формування Конкурсної комісії, яка відповідатиме не лише закону, але насамперед запиту суспільства.
Якими мають бути члени Конкурсної комісії
Важливо забезпечити реальну і відкриту перевірку, щоби добір не став формальністю, яка відкриє шлях у Комісію «зручним» кандидатам. Адже рішення Конкурсної комісії безпосередньо впливатимуть на незалежність судової влади та якість її кадрів. Тому члени КК мають відповідати високим критеріям доброчесності, професійності, незалежності та мати кредит суспільної довіри.
22 липня Вища рада правосуддя також затвердила Методику оцінювання кандидатів. Це комплексний документ, який включає аналіз репутації, професійного досвіду, авторитету та доброчесності. З подачі члена ВРП Романа Маселка до процедури додали вимогу подавати декларацію, мотиваційний лист і рекомендації. Але це лише одна з передумов. Ще одним фільтром має стати перевірка незалежності кандидатів, тобто відсутність конфліктів інтересів, зв’язків з політичними силами, сумнівних рішень тощо.
Хто делегує — і чому це важливо
Новий склад Конкурсної комісії зараз мають формувати чотири органи самоврядування: Рада суддів, Рада адвокатів, Рада прокурорів і Національна академія правових наук. На папері — представники правничої спільноти. Але в реальності — деякі з них вже давно дискредитували себе в очах суспільства.
Так, раніше Рада суддів неодноразово делегувала в комісії з добору осіб, у доброчесності яких громадськість мала сумніви. Наприклад, туди потрапили судді Майдану Володимир Кузьменко, Юрій Трясун чи Голова Верховного Суду України часів Януковича Ярослав Романюк. До того ж РСУ потребує оновлення, ще з 2019 року її головою є Богдан Моніч, до якого громадський сектор також має низку зауважень.
До Ради адвокатів запитань ще більше. Її очільниця — Лідія Ізовітова, давня соратниця держзрадника Медведчука — перебуває на посаді вже 13 років. Повноваження РАУ завершилися ще у листопаді 2022. Однак, зʼїзд адвокатів, який мав би оновити склад Ради адвокатів, так і не зібрався. Мовляв, причиною тому є війна. Натомість вони, посилаючись на інституційний континуїтет, односторонньо продовжили свій мандат до завершення воєнного стану — всупереч закону про адвокатуру.
Цікаво, що з’їзди суддів і прокурорів відбувалися неодноразово — навіть в умовах повномасштабного вторгнення.
Водночас з'їзд адвокатів вже понад три роки не закриває свою квоту на дві вакантні посади у Вищій раді правосуддя.
Однак, схоже, що делегування кандидатів до Конкурсної комісії з добору ВККС — інша справа, оскільки РАУ не просто оголосила про початок добору, а й за пару тижнів провели його.
Втім в обох випадках легітимність будь-яких дій РАУ — сумнівна. Рішення неоновленої Ради адвокатів нагадують прострочений кефір: юридично — оболонка лишилась, але вміст споживати вкрай небезпечно.
Незважаючи на це, 12 серпня РАУ делегувала у Конкурсну комісію трьох адвокатів з начебто «бездоганною репутацією і суспільним авторитетом». Це Олексій Шевчук, Ганна Колесник і Оксана Каденко. Чи відповідає це реальності? Сумнівно. Так, наприклад, Олексій Шевчук, за інформацією журналістів, замішаний у гучних справах: у корупційній схемі незаконного виїзду чоловіків за кордон, зникненні 10 тисяч військових аптечок з США на суму понад 33 мільйони гривень. Також допитливий читач може погуглити клієнтів Шевчука — перелік досить промовистий. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Київської області (КДКА) намагалася позбавити Олексія Шевчука права на заняття адвокатською діяльністю через порушення правил адвокатської етики. Однак рішення скасували, а Шевчук отримав посаду спікера Національної асоціації адвокатів України (НААУ).
Колесник і Каденко також наближені й залежні від керівництва НААУ і Ради адвокатів. Зокрема, саме з подачі РАУ і НААУ Анну Колесник призначили тимчасово виконоючою обов’язки Голови Ради адвокатів Києва всупереч закону. Тільки адвокати регіону можуть обирати Голову Ради міста. Але РАУ визнала вибори Ради адвокатів Києва недійсними й призначили свою людину — Колесник.
Каденко ж системно критикує систему Безоплатної правової допомоги. Вона обрана до Хмельницької обласної ради від Хмельницької обласної партійної організації політичної партії Всеукраїнське об’єднання «БАТЬКІВЩИНА». Є членом депутатської фракції політичної партії ВО «БАТЬКІВЩИНА». Тож є сумніви в її політичній нейтральності, що є вкрай важливим при доборі кандидатів в члени ВККС. Також Оксана Каденко вважає, що для реформи адвокатури треба скасувати обмеження перебування на посадах лише двома термінами, краще без них. Такий підхід суперечить як європейським стандартам, так і базовій логіці самоврядування.
Схоже, що чинні судді або судді у відставці не хочуть ризикувати своєю репутацією у Конкурсній комісії за участі делегатів від Ради адвокатів. Адже джерела в РСУ говорять, що станом на 18 серпня лише двоє подали свої документи на добір, хоча на три вакантні посади потрібно мінімум 6 осіб. Тож РСУ ймовірно продовжуватиме термін прийняття документів.
Рада адвокатів вкотре провалила тест на дорослість та поставила під сумнів майбутній склад Конкурсної комісії, вчергове довівши, що Україна не готова на цьому етапі здійснювати добір та призначення на ключові посади без участі міжнародних експертів.
Водночас така ситуація — ще одне свідчення, що реформа адвокатури на часі. Ще у 2023 році Єврокомісія наголошувала на необхідності цієї реформи в Україні: «Система самоврядування й управління ресурсами адвокатури мають бути поліпшені й стати більш прозорими та підзвітними. Кваліфікаційні й дисциплінарні процедури для адвокатів потребують значних покращень і в законі, і на практиці. Процес прийняття до професії залишається слабким і вразливим до ризиків корупції, що підриває довіру до цієї професії та її незалежність».
Пропозиції є, рішень — немає: що з гарантіями прозорого добору
Напередодні завершення повноважень міжнародних експертів у Конкурсній комісії більш як 80 громадських організацій закликали Парламент і Президента продовжити й зберегти участь іноземців в таких комісіях. У червні 2025 нардепи зареєстрували законопроєкт № 13382, який це передбачає. Автори пропонують як мінімум три роки гарантій міжнародної участі, аби добір членів ВККС не перетворився на чергову процедуру кулуарного погодження «своїх». А з урахуванням реакції суддів на делегованих з боку РАУ адвокатів — в принципі відбувся. Адже без квоти Ради суддів Конкурсна комісія працювати не зможе.
Наразі законопроєкт № 13382 перебуває на розгляді в Комітеті ВРУ з питань правової політики. Публічного розгляду чи політичної волі його просувати — поки що, схоже, немає. Однак нардепи запевняють, що проєкт закону є в плані роботи. Про це повідомили представники Transparency International Ukraine, які минулого тижня побували на засіданні Комітету.
До того ж ще 31 липня речник Єврокомісії акцентував на необхідності поновити участь міжнародних експертів з правом вирішального голосу в Конкурсній комісії. Це хоча б якась визначеність з боку ЄС, оскільки досить довго там зберігали нейтралітет щодо цього питання.
Що ще може вберегти від «своїх» у Конкурсній комісії
Невеликий шанс зберегти якість добору залишається і без участі міжнародних експертів. Формування Конкурсної комісії має бути відкритим і прозорим для суспільства. А головне — незалежним. Для цього потрібні щонайменше чотири речі:
- Чіткі критерії оцінки доброчесності та етики — з перевірками не лише декларацій, а й участі у минулих конкурсах, позицій у гучних судових справах, зв’язків із політичними силами тощо.
- Відкритість і незалежний моніторинг — щоби громадськість могла бачити не лише формальні анкети, а й те, як кандидати проходять оцінку з боку ВРП, яка формуватиме КК.
- Делегування лише тих, чия легітимність і репутація — беззаперечні. Це означає: без дисциплінарних стягнень, з кваліфікацією, без зауважень від Громадської ради доброчесності тощо.
- Врахування думки громадянського суспільства при голосуванні за новий склад Конкурсної комісії. Кандидати, які викликають у громадськості обґрунтовані сумніви, ніколи не можуть стати членами будь-якої комісії.
Інакше добір і діяльність Конкурсної комісії не відповідатимуть вимогам ЄС та очікуванням суспільства.
Хоча на цьому етапі реформування сфери правосуддя, та з урахуванням минулих двох тижнів боротьби за незалежні САП та НАБУ, стає цілком очевидним, що відмовлятися від міжнародних експертів в будь-якій із конкурсних комісій наразі дуже зарано. А делеговані Радою адвокатів кандидати — ще один аргумент, чому участь іноземців в комісіях з добору і досі критично необхідна.
Тож депутатам варто ухвалити законопроєкт № 13382, не чекаючи ще одного чарівного стусана від наших європейських партнерів. Це і говоритиме про суб’єктність українського парламенту на шляху до ЄС.
