Відкрите та ефективне урядування неможливе без активної взаємодії державних інституцій із громадськістю. Підвищення прозорості ухвалення рішень, забезпечення підзвітності влади та формування політик, що відповідають реальним потребам суспільства — результати цієї взаємодії, можливо й непомітної, на перший погляд, але без якої важко уявити сучасний демократичний процес.
Зберігати та розбудовувати цю взаємодію навіть в умовах воєнного стану — важлива задача як для української влади, так і для громадянського суспільства.
Власне коли, як не зараз, розвивати системну співпрацю на різних рівнях, з різними інституціями, зокрема — з комітетами Верховної Ради України? Адже парламентські комітети, як ключові суб’єкти законодавчої діяльності, відіграють важливу роль у проведенні консультацій з громадськістю. А залучення неурядових організацій (НУО) до законотворчого процесу є усталеною практикою, що передбачена в документах Ради Європи, Угоді про асоціацію України з ЄС та інших міжнародних договорах.
То як організована співпраця між неурядовими організаціями та парламентськими комітетами в Україні? Яким чином забезпечується відкритість та інклюзивність під час співпраці? Як нові неурядові організації можуть почати співпрацю з комітетами Верховної Ради? І як на ці процеси впливає повномасштабна війна? На цьому фокусується нове дослідження Лабораторії законодавчих ініціатив про співпрацю парламентських комітетів з неурядовими організаціями в Україні.
Запит vs потреба — чому це важливо?
Парламент має різні форми залучення громадськості, що складаються з 5 етапів: інформування, навчання, комунікація, консультації та участь. Зі свого боку неурядові організації, відіграють значну роль зокрема й у розробці законодавства та забезпеченні Верховної Ради України аналітичною підтримкою.
До прикладу, Рада Європи визначає Code of Good Practice for Civil Participation in the Decision-Making Process. принципи інклюзивності, відкритості та прозорості як ключові для побудови ефективних механізмів співпраці між державними органами та громадянським суспільством. А процеси ухвалення рішень — такими, що мають бути відкритими задля забезпечення врахування різних поглядів та створення збалансованих політик.
Тож врахування експертності, досвіду та репутації організацій, їхньої готовності до тривалої співпраці є пріоритетними у процесах побудови співпраці з неурядовими організаціями, а такий інклюзивний підхід, підкріплений практичними рішеннями, дозволяє формувати якісніші законодавчі ініціативи, які відповідають реальним потребам суспільства.
Згідно з дослідженням ЛЗІ, неурядові організації визнають важливість тих самих критеріїв, які застосовують парламентські комітети — експертність, репутація та досвід. Оскільки саме ці фактори визначають рівень довіри до організацій та їхню спроможність впливати на формування політики: експертність організацій, що надають якісні аналітичні матеріали, дозволяє враховувати їхні глибокі знання у галузі, а репутація НУО залежить від попередньої діяльності, прозорості фінансування та участі у значущих проєктах.
Звісно ж, чинні нормативні акти, наприклад, закони «Про комітети Верховної Ради України» та «Про правотворчу діяльність» передбачають різноманітні форми співпраці — парламентські слухання, круглі столи, робочі групи та публічні консультації. Водночас вони не завжди деталізують процедури їх застосування, а це створює прогалини у практичній реалізації. До прикладу, індивідуальні консультації чи неформальне спілкування з експертами, залишаються поза чітким нормативним регулюванням. Водночас ефективність співпраці між комітетами ВРУ та НУО базується на взаємній прозорості, залученні широкого кола стейкхолдерів та орієнтації на практичні результати. Адже для комітетів це можливість створювати якісні законодавчі ініціативи, які враховують потреби суспільства, а для НУО така співпраця стає способом впливу на процес ухвалення рішень, що відповідають інтересам громадськості.
Чекліст критеріїв відбору неурядових організацій для ефективної співпраці з комітетами ВРУ
На основі інформації, зібраної у результаті анкетування та інтерв’ю з представниками парламентських комітетів та неурядових організацій, ми виокремили ключові критерії для того, щоб налагодити ефективну співпрацю з комітетами Верховної Ради. Чекліст може стати орієнтиром у тому, які саме характеристики та спроможності очікують побачити комітети у потенційних партнерських організаціях — і допомогти оцінити свою готовність до співпраці.
Дотичність до сфери діяльності комітету (високий пріоритет):
- Чи відповідає діяльність НУО основній тематиці та завданням комітету?
Фаховість та експертиза (високий пріоритет):
- Чи має НУО підтверджений досвід роботи у відповідній сфері?
- Чи представляє НУО інтереси певної соціальної групи (для стейкхолдерів)?
- Чи має НУО потенціал для проведення якісного аналізу (для аналітичних центрів)?
- Чи має НУО публікації, що демонструють експертність у галузі?
Рівень організаційної спроможності (середній пріоритет):
- Чи виявляє НУО готовність до довготривалої співпраці у рамках однієї теми?
- Чи має НУО достатні ресурси (людські, технічні, фінансові тощо) для виконання спільних завдань?
- Чи здатна організація оперативно реагувати на запити комітету?
- Хто є донорами організації, чи бере вона участь у великих проєктах?
Комунікаційна спроможність (середній пріоритет):
- Чи здатна НУО ефективно комунікувати результати співпраці з комітетом?
Попередній досвід співпраці з владою (високий пріоритет):
- Чи має НУО досвід роботи з державними органами або участі у парламентських слуханнях?
Ініціативність (високий пріоритет):
- Чи ініціює НУО співпрацю та самостійно пропонує ідеї та заходи?
Мережа партнерств (низький пріоритет):
- Чи має організація налагоджені зв’язки з іншими НУО або міжнародними організаціями?
А з рекомендаціями для парламентських комітетів та для неурядових організацій пропонуємо ознайомитися у дослідженні ЛЗІ.
