Коли влада слухає: успішні кейси петицій в Україні

В Україні петиції є важливим інструментом, який дозволяє громадянам звертатися до влади — від місцевих рад до Президента, Кабінету Міністрів і Верховної Ради. Закріплене статтею 40 Конституції України право на звернення гарантує кожному можливість висловити свою позицію та отримати відповідь. Проте чи справді петиції щось змінюють? У цій статті йдеться про те, як петиції можуть впливати на рішення влади, які є недоліки у відповідях на них, і чому лише деякі з них досягають мети.

Петиції створені для того, щоб забезпечувати прямий зв’язок громадян з владою у процесі ухвалення рішень. Вони дають змогу ініціювати обговорення суспільно значущих тем, стимулюють діалог без партійної заангажованості й зміцнюють демократичну легітимність. Петиції слугують джерелом інформації для влади: вони публічно демонструють владі позиції певних суспільних груп із конкретних питань. Навіть якщо петиція не призводить до негайного ухвалення рішень, вона може сприяти формуванню громадської думки, а отже, впливати на порядок денний.

Ефективність петицій значною мірою залежить від того, як вони обробляються та якими є правила їхнього розгляду. Критичною умовою для ефективності є гарантоване право петиціонера на формальну відповідь. Розгляд петицій можливий лише за умови збору визначеної кількості підписів — 25 тисяч для петицій центральним органам влади в Україні. У цьому контексті вирішальне значення має рівень медійної підтримки та актуальності питання: перевагу отримують ті петиції, які здобувають широку увагу суспільства, але це можуть бути петиції з популярною або популістською тематикою.

Розглянемо низку успішних прикладів петицій, поданих до Верховної Ради, Кабінету Міністрів та Президента України.

Протягом періоду дії воєнного стану найбільше петицій, які набрали більш як 25 тисяч підписів, адресовані Президенту України — 351. Більшість із них (213) стосуються нагородження військових посмертно, що пояснюється як конституційними повноваженнями Президента, так і високим рівнем громадської підтримки таких ініціатив. Петицій до Кабінету Міністрів, які набрали таку кількість підписів, було 37 за цей період, а до парламенту — 4.

Від початку повномасштабного вторгнення у відповідях Президента, Верховної Ради та Кабінету Міністрів на петиції присутні дві типові риси. 

По-перше, типовим є посилання на відсутність повноважень в адресата петиції для розвʼязання порушених питань. Така відповідь показує кілька типових проблем у роботі з петиціями:

  1. Ініціатори петицій можуть не до кінця розуміти межі повноважень органів влади, яким вони адресують свої звернення. Це спричиняє накопичення петицій, які перебувають поза компетенцією відповідного органу, та призводить до формальної відповіді без подальших дій.
  2. Законодавство не зобов’язує органи влади реагувати на петиції, які не належать до їхніх повноважень. Через це частина звернень просто зникає з публічного простору без жодного подальшого обговорення чи дій, попри те, що зібрано достатньо підписів. Винятком є Президент, який має право офіційно передавати такі петиції іншим інституціям. Але цей механізм працює лише в межах президентських повноважень і не поширюється на інші органи. Тож механізм передачі актуальних для суспільства петицій існує, але є обмеженим. 

По-друге, однією з найбільш поширених відповідей на петиції є обіцянка «розглянути порушене питання». Це особливо характерно для Кабінету Міністрів України. Така відповідь може створювати враження дотримання формальності в опрацюванні петиції, проте містить зафіксовану обіцянку обговорити порушене питання. Це вже певний результат: у владі можуть початися обговорення, а проблема може потрапити в публічний простір.

Водночас варто зауважити, що моніторинг фактичного виконання обіцянки «розгляду» є доволі ускладненим. У більшості випадків відсутні прозорі механізми відстеження того, чи справді розгляд питання відбувся і які результати він мав.

Успішні кейси петицій до Президента України

Обмеження роботи онлайн-казино: відповідь на проблему ігрової залежності під час війни

Один із прикладів ефективного використання інструменту електронних петицій стосується обмеження діяльності онлайн-казино в Україні. Проблему публічно озвучив військовослужбовець Павло Петриченко, який наголосив на зростанні ігрової залежності серед бійців. Електронна петиція із закликом заборонити онлайн-казино для військовослужбовців на період воєнного стану швидко набрала 25 тисяч підписів. 

Після її розгляду Президент України ініціював засідання Ради національної безпеки і оборони, за результатами якого були ухвалені обмежувальні заходи. Зокрема, було введено негайну заборону на доступ військових до азартних ігор, запроваджено контроль за ігровими акаунтами, встановлено ліміти на витрати та час участі в грі, передбачено інформаційно-просвітницьку кампанію щодо ризиків ігрової залежності. Водночас був підтриманий законопроєкт, що передбачає посилення регулювання ринку азартних ігор. Як результат, петиція спричинила реальні дії для зменшення ризиків ігрової залежності.

Відкриття декларацій посадовців 

Іншим прикладом успішної петиції стала вимога ветувати законопроєкт, що передбачав відтермінування відкриття реєстру майнових декларацій посадовців. Відмова Верховної Ради забезпечити негайний доступ до е-декларацій, передбачений у законопроєкті № 9534, викликала широку хвилю обурення в суспільстві. Вже за три години відповідна петиція набрала понад 25 тисяч голосів.

Реакція Президента була швидкою: законопроєкт було ветовано та повернуто до парламенту з вимогою відкрити декларації. Це відбулося ще до опублікування офіційної відповіді на петицію, але після набрання нею необхідної кількості підписів. 

Президент обґрунтував своє рішення необхідністю дотримання державних антикорупційних принципів і зобов’язань перед міжнародними партнерами. Верховна Рада оперативно розглянула пропозиції та ухвалила оновлений закон, який передбачав негайне відкриття декларацій та зобов’язував чиновників подати звіти за попередні роки. Таким чином, завдяки петиції вдалося зберегти прозорість і відкритість у публічному секторі — навіть під час війни.

Успішні кейси петицій до Кабінету Міністрів України

Петиція на захист Tabletki.ua

Публікація проєкту постанови Кабінету Міністрів щодо змін до ліцензійних умов роздрібної торгівлі лікарськими засобами викликала обурення серед споживачів та представників онлайн-сервісів. Згідно з проєктом, розміщення інформації про наявність та вартість ліків мало б відбуватися виключно на сайтах аптек, що означало фактичну заборону на роботу незалежних прайс-агрегаторів, зокрема сервісу Tabletki.ua. 

У відповідь на це була зареєстрована електронна петиція з вимогою переглянути проєкт. Менш ніж за добу вона зібрала необхідні 25 тисяч підписів, а згодом досягла 30 тисяч. Уряд був змушений відреагувати: відбулися перемовини між представниками сервісів, МОЗ та Держлікслужби, за результатами яких ухвалення спірних змін було зупинено. В офіційній відповіді Кабінету Міністрів наголошено, що проєкт постанови буде доопрацьовано з урахуванням пропозицій громадськості.

Впровадження жіночих купе в Укрзалізниці

На тлі зростання суспільного запиту на безпеку пасажирок у залізничному транспорті була ініційована електронна петиція щодо впровадження окремих жіночих купе у поїздах далекого сполучення. Її підтримали понад 25 тисяч осіб. 

У відповіді уряду на петицію було вказано, що Укрзалізниця самостійно ухвалює рішення в межах наданих повноважень, однак ініціатива з окремими купе буде розглянута як відповідь на громадський запит, який отримав легітимацію через петицію. Після цього АТ «Укрзалізниця» оголосила про запуск пілотного проєкту. У червні 2023 року перші жіночі купе стали доступні для бронювання у мобільному додатку компанії. Запровадження супроводжувалося модернізацією вагонів, оснащенням їх відеоспостереженням та тривожними кнопками. 

Успішний кейс петицій до Верховної Ради України

Посилення обороноздатності громадами

З чотирьох розглянутих Верховною Радою петицій результативною можна назвати лише одну — петицію на підтримку законопроєкту № 9560-1, що передбачає внесення змін до Бюджетного кодексу для надання громадам чітких правових підстав допомагати Збройним силам України коштом місцевих бюджетів. Без таких змін представники органів місцевого самоврядування, які закуповують допомогу військовим, ризикували стати фігурантами кримінальних проваджень. 

У відповіді парламентський Комітет з питань бюджету повідомив, що спершу буде ухвалений законопроєкт № 9559-д, після чого законопроєкт № 9560-1 разом з альтернативними буде підготовлено до першого читання. Перший був дійсно підтриманий парламентом у червні 2024 року. Утім, із того часу законопроєкт знаходиться у «законодавчому чистилищі»: він не був ні підписаний, ні ветований Президентом України. Це унеможливлює його реалізацію, що продовжує викликати обурення громадськості. 

Законопроєкт №9560-1 та його альтернативи досі не розглянуті. Попри це, логіка процесу свідчить про можливу успішність петиції: на момент надання відповіді Верховною Радою вимоги петиції були враховані. Оскільки у відповіді парламенту було передбачено, що робота над законопроєктом № 9560-1 почнеться після фіналізації № 9559-д, подальша затримка не є прямою відповідальністю Верховної Ради й виходить за межі її повноважень. Відсутність підписання або ветування № 9559-д з боку Президента фактично заблокувала наступні етапи реалізації кроків, передбачених у відповіді на петицію. 

У підсумку, електронні петиції в Україні мають значний потенціал як інструмент прямої демократії, що дозволяє громадянам впливати на рішення влади та формувати суспільний порядок денний. Успішні кейси як-от обмеження онлайн-казино, відкриття декларацій посадовців чи впровадження жіночих купе, демонструють, що за умови чіткого формулювання вимог, відповідності повноваженням адресата та потужної медійної підтримки петиції можуть призводити до реальних змін. Водночас формальні відповіді, нечіткість процедур і обмежені механізми переадресації звернень часто перетворюють петиції на імітацію діалогу. Зрештою, навіть у разі відсутності негайного розвʼязання питання, петиція може стати імпульсом для початку комунікації всередині владних інституцій, між владою та громадянським суспільством. Важливо вже те, що тема порушена, винесена на порядок денний і публічно озвучена — це теж результат.

Інші аналітичні матеріали

Підписуйтеся на розсилку з актуальною аналітикою від ЛЗІ
Так Ви зможете першими дізнаватися про наші новини і нові аналітичні продукти
62
%