Громадянський конституційний комітет вітає наміри Президента України вирішити у наступному році проблему конституційної кризи через «посилення конституційних гарантій захисту прав та свобод людини й громадянина, створення збалансованої системи державної влади, підвищення ролі місцевого самоврядування та напрацювання пропозицій щодо системного вдосконалення Конституції». Ми готові допомагати Президенту у цій складній та відповідальній перед нацією справі.

Сьогодні провести успішну конституційну реформу без широкого громадського обговорення та безпосередньої участі політично незаангажованих експертів неможливо, адже саме громадяни мають сформувати суспільне замовлення на нову Конституцію. Нову редакцію Конституції мають створити не політики, а громадянське суспільство через своїх повноважних представників. Саме громадяни України мають бути дійовими особами конституційного процесу, саме вони, як засновники держави, мають зафіксувати свої права й обов’язки, виробити правила власної самоорганізації, принципи організації системи управління державою та загальні рамки для діяльності політиків. Тільки у такому разі Конституція буде ефективною – її будутуть дотримуватися усі – і політики, і громадяни.

Разом з тим, заявлені плани Президента щодо Національної конституційної ради  можуть викликати непередбачену реакцію політичних опонентів. Щирість намірів Президента може потрапити під підозру громадськості через плутанину й принципове нерозрізнення конституційної комісії (ради) і конституанти (асамблеї). Національна конституційна рада, уповноважена Президентом на розробку тексту проекту нової редакції Конституції, не просто не зможе, але й не повинна підміняти собою конституанту – орган установчої влади, прямо уповноважений для цього народом. Національна конституційна рада за своїм форматом не може взяти на себе роль конституанти, яким би не було в ній представництво, оскільки вона буде лише дорадчим органом при Президенті. Під критику не змістовного, а політично заангажованого характеру потрапить і текст проекту Конституції, яким би чудовим він не був.

Безумовно, мета Президента – ухвалення нової Конституції – правильна, але запропонований шлях – потребує вдосконалення. Замість врегулювання конституційної кризи він може вивести політичне протистояння на рівень конфлікту різних текстів Конституції й різних способів її ухвалення, що може закінчитися остаточним і безповоротним розвалом єдиної політичної системи держави. Натомість продуктивним шляхом для України у даній ситуації може бути співпраця Президента з громадянським суспільством для реалізації ідеї установчої влади народу через Конституційну асамблею.

У форматі Конституційної асамблеї мають бути зацікавленими також і коаліція, і опозиція, оскільки це дозволить їм зберегти своє політичне обличчя перед виборцями, адже у цій справі немає переможців та переможених, але є нові однакові для всіх правила політичної діяльності. Це складний шлях, але він вже довів свою спроможність у багатьох країнах за різних історичних обставин.

Звертаємося до громадян України із закликом взяти найактивнішу участь у новому конституційному процесі.

Конституція – це занадто важливо, щоб довіряти її лише політикам!

Члени Громадянського конституційного комітету: Олексій Гарань, Володимир Горбач, Євген Захаров, Юрій Збітнєв, Ігор Когут, Ігор Коліушко, Віктор Мусіяка, Анатолій Пінчук.

Ця книга є логічним продовженням видання „Вибори в Європейському Союзі”. Автори публікації досліджували основні підходи країн-членів ЄС до регулювання найбільш спірних питань, пов’язаних з підготовкою та проведенням референдумів. Зокрема, досліджено положення конституцій і законів держав-членів в частині визначення предметів загальнонаціональних та місцевих референдумів, порядку їх ініціювання та проведення, регулювання передреферендумної агітації, фінансування референдумного процесу. В окремому розділі дослідження дається характеристика правового регулювання підготовки і проведення місцевих референдумів. Важливе місце у книзі відведено аналізу практики проведення референдумів та її співвідношення із відповідними законодавчими приписами. Висновки дослідження можуть бути корисними в процесі підготовки пропозицій стосовно удосконалення правового регулювання референдумного процесу в Україні. 

Ця книга є логічним продовженням видання „Вибори в Європейському Союзі”. Автори публікації досліджували основні підходи країн-членів ЄС до регулювання найбільш спірних питань, пов’язаних з підготовкою та проведенням референдумів. Зокрема, досліджено положення конституцій і законів держав-членів в частині визначення предметів загальнонаціональних та місцевих референдумів, порядку їх ініціювання та проведення, регулювання передреферендумної агітації, фінансування референдумного процесу. В окремому розділі дослідження дається характеристика правового регулювання підготовки і проведення місцевих референдумів. Важливе місце у книзі відведено аналізу практики проведення референдумів та її співвідношення із відповідними законодавчими приписами. Висновки дослідження можуть бути корисними в процесі підготовки пропозицій стосовно удосконалення правового регулювання референдумного процесу в Україні. Видання здійснено за підтримки Координатора проектів ОБСЄ в Україні.

З такою ідеєю виступили ініціатори створення Громадянського конституційного комітету – Олексій Гарань,  Володимир Горбач,  Євген Захаров, Юрій Збітнєв,  Ігор Когут,  Ігор Коліушко, Віктор Мусіяка, Анатолій Пінчук. Метою його діяльності є ухвалення нової редакції Конституції України Конституційною Асамблеєю та затвердження всеукраїнським референдумом.

Внаслідок суперечливих дій політиків Україна увійшла в конституційну кризу. Партійно-політична конфігурація новообраної Верховної Ради не дозволяє їй самостійно подолати конституційну кризу через виправлення помилок конституційної реформи 2004 року шляхом внесення необхідних змін до Конституції України. Якщо авторами нової Конституції будуть політики – вони виписуватимуть її норми під особисту участь у владі й місце в нинішній політичній системі. Вони будуть обов’язково виходити як зі своїх власних кар’єрних інтересів, так і з корпоративних інтересів тих політичних сил, до яких вони належать.

Для відновлення конституційного ладу є лише один шлях – звернутися до народу як єдиного джерела влади. Члени комітету планують організувати максимально широкий та інтенсивний діалог громадськості й експертного середовища з владою за сучасним форматом – через обговорення з лідерами місцевого самоврядування, громадськими активістами, представниками наукових кіл та журналістами «Зеленої книги» проблем українського конституціоналізму.

Громадянський конституційний комітет запропонує Верховній Раді законопроект щодо внесення змін та доповнень до чинної Конституції, які передбачатимуть ухвалення нової редакції Конституції через Конституційну Асамблею. У разі відмови парламентарів йти таким шляхом, комітет запропонує суспільству легітимний варіант проведення конституційної реформи шляхом розробки й прийняття цілісного тексту Конституції України Конституційною Асамблеєю та затвердження її на всеукраїнському референдумі за народною ініціативою.

Громадянський конституційний комітет планує проведення інформаційної кампанії з метою залучення до конституційного процесу якнайширших кіл громадськості в усіх регіонах України для формування суспільного руху за Народну Конституцію.

Без активної участі громадян у конституційному процесі неможливо не лише ухвалення дієвої нової редакції Конституції, але й забезпечення її дотримання всіма органами влади та громадянами, а отже розвиток демократичної і правової держави.

Декларацію Громадянського конституційного комітету можна знайти тут.

Метою Конгресу було створення платформи для обговорення лідерами провідних національних неурядових організацій ролі третього сектору в процесах розвитку та консолідації демократії, розгляд можливостей та перспектив регіонального співробітництва, напрацювання резолюції і рекомендацій щодо діяльності НУО в регіоні.

25 листопада 2007 року відбулось відкриття Конгресу, під час якого з вітальним словом до учасників звернулися Ігор КОГУТ, Голова ради Лабораторії законодавчих ініціатив, директор Української школи політичних студій, Аннелізе ОЕШГЕР, Президент Конференції міжнародних неурядових організацій Ради Європи (Франція), Ієн БОУГ, Посол, Голова делегації Європейської Комісії в Україні, а також одна з організаторів Першого регіонального конгресу НУО у Варшаві Катажина ПІСАРСЬКА, Президент Форуму молодих дипломатів (Польща). Насамкінець, свою впевненість у продуктивності Другого регіонального конгресу громадських організацій висловив Жан-Луї ЛОРАН, Генеральний директор з питань політичної діяльності Ради Європи.

26 листопада 2007 року став першим робочим днем Конгресу, протягом якого відбулися три пленарні засідання. Перед їхнім початком до учасників Конгресу звернувся Олександр ЛАВРИНОВИЧ, Міністр юстиції України, який окреслив перспективи майбутнього закону про неурядові організації, а також описав процес комунікації влади та НУО щодо підготовки цього законопроекту.

Модератором першого пленарного засідання на тему “Роль НУО в розбудові та консолідації демократії. Проблеми взаємодії НУО та влади в контексті втілення демократичних реформ в країнах регіону”, виступив Жан-Луї ЛОРАН Генеральний директор з питань політичної діяльності Ради Європи.

Змістовну частину пленарного засідання відкрив Ніколай ПЕТРОВ, Співголова Програми “Суспільство і регіональна політика” Московського центру Карнегі (Росія). Він окреслив умови, в яких сьогодні функціонують НУО в Росії, а також висловив надію на прогрес в організації ефективної комунікації між громадськими організаціями та російською владою у майбутньому.

Анатолій ТКАЧУК, Голова Інституту громадянського суспільства, радник Президента України (Україна), зачитав ПРИВІТАННЯМ ВІД ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ, а також розповів про історію діяльності вітчизняних громадських організацій в контексті розвитку політичних партій та ЗМІ. Доповідач висловив свою позиція щодо того, яким чином НУО можуть вплинути на подолання “розколу” в Україні.

Віталій СИЛИЦЬКИЙ, Директор Білоруського інституту стратегічних досліджень (Білорусь), виклав коротку історію розвитку третього сектору в Білорусі. Крім того, в своїй доповіді він звернув увагу на феномен “білоруської незалежної спільноти”, яке об’єднало в собі як НУО, так і опозиційні політичні сили, а тому може розглядатися як єдиний комплекс, що протистоїть чинному в країні режиму.

Співголова Харківської правозахисної групи, Голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини Євген ЗАХАРОВ (Україна) акцентував увагу присутніх на особливостях роботи правозахисних організацій в Україні. Він висловив своє розчарування щодо того, що влада нерідко підтримує лише ті правозахисні організації, які її не критикують. Разом з тим, було наголошено, що ефективний діалог між урядовими структурами та НУО можливий лише в умовах постійного професійного зростання останніх.

Павел КАЗАНЄЦКІ, Голова Центру східноєвропейської демократії (Польща), порівняв умови, в яких функціонують НУО Польщі, України та Білорусі. На думку доповідача, польські громадські організації зараз перебувають у своєрідній кризі через власну неготовністю працювати з європейською бюрократією. В Україні було відмічене як позитивне виникнення нових регіональних неурядових організацій. Білоруські НУО були охарактеризовані як занадто маргінальні, але в тім й вони переживають певну зміну поколінь після подій 2006 року.

Модератором другого пленарного засідання “Демократичні стандарти й національне законодавство про НУО: обмеження та стимули для формування дієвого громадянського суспільства” виступив Кіріл РІТЧІ, Президент Групи громадянського суспільства й демократії, Конференція міжнародних неурядових організацій Ради Європи (Франція).

Давид МУР, Програмний директор Європейського центру некомерційного права (Угорщина), описав наявні законодавчі бар’єри для роботи НУО в країнах Центрально-Східної Європи, серед яких були названі: ускладнення реєстраційних процедур, наявність серйозних санкцій навіть після незначних порушень, обмеження контактів між неурядовими організаціями з різних країн, а також обмеження в сфері фінансування.

Олена ТОНКАЧОВА, Голова правління Фонду розвитку правових технологій (Білорусь), розповіла про погіршення ситуації у сфері свободи білоруського третього сектору (зокрема, йшлося про кримінальне переслідування членів незареєстрованих громадських організацій).

Дар’я МИЛОСЛАВСЬКА, Директор програм в Росії Міжнародного центру некомерційного права (Росія), проінформувала учасників Конгресу про тенденції створення більш жорсткої законодавчої бази Російської Федерації, що регулює діяльність неурядових організацій.

Координатор програм українського національного центру політичних досліджень Максим ЛАЦИБА (Україна), ознайомив учасників із статистичними даними щодо діяльності українських НУО, а також визначив роль, яку вони відіграли у виборчих кампаніях в Україні та формуванні державної політики. В доповіді була акцентована увага на необхідності налагодження співпраці НУО та бізнесу.

Анна КРАЄВСЬКА, Експерт по моніторингу Інституту суспільних справ (Польща), окреслила можливі економічні проблеми, що будуть викликані ухваленням в Польщі закону про неурядові організації.

Джерелі МакБРАЙД, Експерт Ради Європи (Великобританія), ознайомив аз загальними тенденціями та проблемами третього сектору, а також акцентував увагу на необхідності відповідності функціонування НУО демократичним стандартам.

В перерві між другим та третім пленарними засіданнями перед учасниками Конгресу виступив з привітанням від Міністерства закордонних справ України Андрій ВЕСЕЛОВСЬКИЙ, Заступник міністра закордонних справ України. В своєму виступі від підкреслив важливість розвитку демократії, а також нагадав про неперервність цього процесу. Крім того, чиновник описав труднощі організації ефективного управління в Україні та кроки, що були здійснені Міністерством з метою його покращення.

Третє пленарне засідання відбулося на тему “НУО та вибори: суспільний моніторинг і просвіта виборців як фактор забезпечення якості демократичних трансформацій”. Його модератором виступив Глова Комітету виборців України, Ігор ПОПОВ, який в своїй доповіді відмітив роль НУО під час виборів в Україні, реалізовану через виконання таких завдань: захист прав виборців, освіта та мобілізація електорату, громадський моніторинг виборчої кампанії та влади. Доповідач акцентував увагу на важливості збереження політичної незалежності громадських організацій.

Михаїл ГОРНИЙ,  Виконавчий директор центру “Стратегія” (Росія), описав умови, в яких існують російські НУО (відсутність незалежних ЗМІ, наявність неефективного законодавства, державне фінансування неурядових організацій), і які призводять до обмеження прав третього сектору в Росії.

Юрій ЯКИМЕНКО, Директор політико-правових програм Центру Разумкова (Україна), коротко окреслив основні напрямки діяльності українських НУО, а саме:: прагнення гарантувати проведення чесних і рівних виборів; створення умов для політичної конкуренції; формування і артикуляція соціального порядку денного.

Нарешті Віктор ЧЕРНОВ, Виконавчий директор ГО “Відкрите суспільство” (Білорусь), розповів про білоруські особливості функціонування НУО, головними серед яких є неможливість розподілу громадського та політичного секторів, внаслідок чого НУО починають виконувати нехарактерні для них політичні функції.

Після їх завершення пленарних засідань учасники працювати в секціях за трьома тематичним напрямкам.

27 листопада 2007 року відбулося пленарне засідання на тему “Регіональне співробітництво НПО та європейський вибір”, під час якого учасники обговорили можливі напрямки співпраці громадськості щодо утвердження європейських цінностей у регіоні.

Інна ПІДЛУСЬКА, Виконавчий директор міжнародної неурядової мережі “Ялтинська Європейська Стратегія YES (Україна), наголосила на важливості ролі НПО у визначенні особливостей функціонування ЗМІ в державі.

Аннелізе ОЕШГЕР, Президент Конфедерації міжнародних неурядових організацій Ради Європи (Франція), коротко окреслила особливості діяльності НПО в Європі, наголосивши, зокрема, на її важливості для інтеграційних процесів.

Збігнев ПІСАРСЬКИЙ, Голова Ради Фонду Казимира Пуласкі (Польща), підкреслив необхідність регулярної комунікації між представниками НПО, а також поінформував учасників про функціонування Інтернет-порталу www.non-gov.org, метою існування якого є створення комунікаційного поля для громадськості Балто-Чорноморського регіону.

В’ячеслав ПОЗНЯК, Координатор Міжнародного Інтернет-порталу “WIDER EUROPE” (Білорусь), визначив спільні умови функціонування НПО в Білорусії та Україні.

Результатом роботи стало прийняття Резолюції Другого регіонального конгресу неурядових організацій з метою визначення перспектив, напрямків і цілей подальшої співпраці НПО Балто-Чорноморського регіону. Резолюція була прийнята за підсумками обговорення цілого ряду питань, а саме:

– Роль НПО у розбудові та консолідації демократії, а також у виборчому процесі;
– Законодавство про НПО та стимули розвитку громадянського суспільства;
– Можливості стимулювання суспільного діалогу та культури демократичної участі з метою успішної реалізації демократичних, економічних і соціальних реформ;
– Забезпечення права на свободу асоціацій і моніторинг виборів;
– Регіональне співробітництво, а також можливості його інституційного розвитку та удосконалення;
– Взаємодія НОП з європейськими інституціями.

У Резолюції учасники Конгресу закликали представників НПО активно включатися у процес регіонального співробітництва НПО та максимально використовувати ресурси такого партнерства з метою гармонійного та поступального розвитку громадянського суспільства на національних рівнях.

Всього в Конгресі взяло участь близько 250 представників НУО із країн Центрально-Східної Європи та Кавказу, а також представники Ради Європи та урядових структур України.

Детальнішу інформацію про Конгрес можна отримати на сайті http://ngocongress.kiev.ua.

Два роки тому за ініціативи Ради Європи та Лабораторії законодавчих ініціатив було ініційовано створення Української школи політичних студій. За цей період її випускниками стало більше 70 осіб, які є представниками громадської або політичної діяльності, журналістики, бізнесу, державної служби та юриспруденції. Близько 60 провідних міжнародних експертів, політиків, науковців та дипломатів із різних куточків світу – від Японії до Канади –щорічно залучаються у якості викладачів до діяльності Школи. Зокрема, слід відзначити, що перед слухачами виступали: Борис Тадич, Президент Республіки Сербія; Террі Девіс, Генеральний Секретар Ради Європи; Сергій Станішев, Прем’єр-міністр Болгарії; Мілан Кучан, екс-президент Словенії; Джон Х’юм, лауреат Нобелівської премії та багато інших відомих людей.

За короткий час своєї діяльності УШПС вдалось стати одним із провідних освітніх проектів – і не лише в Україні. Вона зайняла гідне місце у Європейській мережі шкіл політичних студій, яка сьогодні складається із шістнадцяти інституцій. До мережі входять школи, що працюють у Белграді (Сербія), Бухаресті (Румунія), Кишиневі (Молдова), Москві (Росія), Пріштіні (Косово), Скоп’є (Македонія), Софії (Болгарія), Тбілісі (Грузія), Загребі (Хорватія), Єревані (Вірменія), Тірані (Албанія), Баку (Азербайджан), Сараєво (Боснія і Герцеговина), Погоріці (Чорногорія) та Мінську (Бєларусь).

Конкурс на участь у Школі зростає з року у рік. Якщо у перший рік роботи він склав одинадцять осіб на одне місце, то у наступному – це вже 16 кандидатів, що, безумовно, є додатковим свідченням успішності цієї ініціативи.

У період з 7 до 11 листопада 2007 року в рамках роботи Української школи політичних студій відбулось декілька подій: Третя сесія УШПС, вручення дипломів випускникам 2007 року та Друга щорічна конференція випускників.

У рамках Третьої сесії було обговорено широкий спектр тем, що стосувався як політичних, так і економічних реалій українського суспільства, а також питань вітчизняного судоустрою. У відкритті взяли участь: Анатолій ВОРОХАЄВ, Перший заступник мера м. Одеса, Франсуа ФРІДРІХ, координатор Європейської мережі шкіл політичних студій Ради Європи, радник Генерального департаменту з питань демократії та політичних та Анжела ЄВГЕНЬЄВА, Координатор Української школи політичних студій.

Розпочалась робота із доповідей В.ПОЛОХАЛА (БЮТ) на тему «Сучасна політична еліта в Україні: проблеми оновлення» та В.ПАНІОТТО (Директора Київського міжнародного інституту соціології, доктор філософських наук), який виніс на обговорення тему сучасних технологій соціологічного дослідження.

Професор Університету Тарту Герт-Рудигер ВЕГМАРХАУС прочитав лекцію «Демократія – що це?».

Щодо питання регіональної політики та місцевого самоврядування в українській політичній дискусії свої погляди висловили Сергій ГРИНЕВЕЦЬКИЙ  (Блок Литвина) та Аналітичний директор ГО «Ідеальна країна» Роман КОБЕЦЬ.

У рамках економічного блоку своїм досвідом щодо японської традиції контролю якості товарів як складової розвитку економіки поділився спеціаліст Агентства японської міжнародної співпраці Масахіко ТАМАІ. Із доповідями виступили також Володимир ІГГНАЩЕНКО – член Ради директорів «Київської інвестиційної групи» («Інвестиційний клімат та політичний процес: виклики і потреби часу») та Ірина КРЮЧКОВА, Завідувач відділу моделювання та короткострокового прогнозування Інституту економічного прогнозування НАН України, доктор економічних наук («Українська економіка в процесі демократичних перетворень: стан, тенденції та перспективи»).

Протягом останнього сесійного дня увага учасників заходу була приділена темі «Верховенство права і судова реформа в Україні: стартові позиції та  політичні перспективи». У цьому контексті власну позицію щодо адміністративного судочинства висловив Заступник голови Вищого адміністративного суду України – Дмитро ЛІПСЬКИЙ, а щодо стану справ у конституційній юстиції – Анатолій СЕЛІВАНОВ, Постійний представник Верховної Ради в Конституційному Суді України.

Під час відкриття Другої щорічної конференції випускників УШПС (10 листопада 2007 року) виступили Директор Української школи політичних студій, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив – Ігор КОГУТ, Представник Генерального Секретаря Ради Європи в Україні з координації програм співробітництва з Україною – Аке ПЕТЕРСОН, Член Наглядової Ради УШПС, Почесний президент Національного університету «Києво-Могилянська академія» – В’ячеслав БРЮХОВЕЦЬКИЙ, Радник Генерального директорату демократії та політичних відносин Ради Європи – Міхаель ІНГЛЕДОВ, а також Голова Ради Асоціації випускників УШПС, Директор з регіонального розвитку Фонду ЄВРАЗІЯ – Михайло МІНАКОВ.

Конференція випускників складалась із двох тематичних блоків. У першій частині, що мала назву “Українське суспільство: сучасні політичні виклики та загрози” (щодо перспектив демократичної консолідації в Україні), експертами-модераторами виступили В.БРЮХОВЕЦЬКИЙ,І.БЕКЕШКІНА (Науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи») та С.ПРОЛЄЄВ (Президент Українського філософського фонду, д. ф. н.). Під час другій сесії “Україна у глобальному світі: знайти своє місце та роль” аналогічну роль виконували А.ПЕТЕРСОН, І.ПІДЛУСЬКА (Виконавчий директор міжнародної неурядової мережі «Ялтинська Європейська Стратегія» (YES), а також політолог О.ДЕРГАЧОВ.

Дипломи випускникам було вручено Директором школи, членом Наглядової Ради – В.БРЮХОВЕЦЬКИМ та представником від Ради Європи –А.ПЕТЕРСОНОМ.

11 листопада відбулася організаційна сесія Асоціації випускників УШПС у ході якої було обрано новий склад Ради випускників Української школи політичних студій та Голову Ради Асоціації випускників УШПС:

• М.МІНАКОВ (Голова Ради Асоціації випускників УШПС, Директор з регіонального розвитку Фонду ЄВРАЗІЯ),
• В.ТРЮХАН (Заступник директора Департаменту Європейського Союзу Міністерства закордонних справ України),
• С.МАКСИМОВА (Шеф-редактор та співзасновник видавничої організації “Юстиніан”, Головний редактор “Юридичного журналу”),
• К.МАКСИМ (Віце-президент з міжнародного співробітництва Національного університету “Києво-Могилянська академія”),
• А.МИРГОРОДСЬКИЙ (Комерційний директор компанії “Office Solutions”),
• Т.ШЕВЧЕНКО (Директор Інституту Медіа Права).

Метою проведення конференції стало акцентування уваги політичної еліти та представників громадськості на проблемі встановлення в Україні демократичних процедур щодо створення парламентської коаліції та формування уряду, забезпечення прав опозиції в парламенті, чіткого врегулювання повноважень та взаємовідносин між Президентом України, Верховною Радою та Кабінетом Міністрів. Важливим завданням було обговорення формування парламентської більшості та уряду з врахуванням демократичних процедур, вплив парламентської та президентської форми правління на формування консолідованої демократії, роль неурядових організацій у підтримці розвитку демократичних процесів в Україні.

На обговорення в рамках конференції буливинесені такі питання:

1. Роль виборів у процесі консолідації демократії;
2. Коаліція – опозиція: перспективи взаємодії в контексті консолідації демократії в Україні.

Відкриваючи конференцію, Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, привітав учасників конференції, підкреслив актуальність питання консолідації демократії для України, а також висловив сподівання на продуктивне обговорення. Ніко ЛАНГЕ, Директор Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні, наголосив, що основною проблемою розбудови демократії в Україні є відсутність єдиних правил гри у політичній системі, а також окреслив основні критерії, на підставі який можна говорити про консолідацію демократії в державі, а саме: контроль за державою з боку обраних представників; проведення конкурентних виборів із не прогнозованими результатами; рівність громадян перед законом; ефективна система судового захисту тощо.

Обговорюючи роль виборів у процесі консолідації демократії, учасники конференції розкрили поняття консолідованої демократії за точки зору політичної науки, виділили її основні характеристики, а також необхідні для становлення та існування умови. Доповідачі відмітили певні позитивні зрушення в процесі розвитку демократії в Україні за останні роки, однак дійшли загального висновку, що на сьогодні рівень її консолідованості не є достатнім.

Мортен ЕНБЕРГ, Голова Відділу з питань демократизації Координатора проектів ОБСЄ в Україні, нагадав учасникам конференції, що в умовах демократії вибори є основою легітимності влади та інструментом плюралізму, а тому ключові гравці політичної системи, які отримують мандат довіри від населення, повинні домовлятися про основні правила гри у політичному процесі. Крім того, доповідач закцентував увагу на ролі громадянського суспільства в процесі консолідації демократії, на яке має покладатися функція інформування влади про потреби громадськості, а громадськості – про ресурси та можливості влади.

Андрій МЕЛЕШЕВИЧ, декан правничого факультету Національного університету «Києво-Могилянська академія», зазначив, що для успішної консолідації демократії в Україні необхідно стимулювати розвиток активного громадянського суспільства, забезпечити автономність політичного середовища від економічних або інших зовнішніх впливів, реалізовувати принцип верховенство права у політичному процесі, стабілізувати стан економічного середовища, а також сприяти формуванню незалежної державної бюрократії. Експерт порівняв демократію в Україні з «поплавком»: у країні відбуваються регулярні вибори та перехід влади від одних елітарних груп до інших, однак до реальних системних, змін, які наближають до стану консолідованості наразі не відбулося.

Вадим КАРАСЬОВ, директор Інституту глобальних стратегій, наголосив, що невизначеність формату парламентської коаліції є яскравим свідченням проблем із консолідацією демократії в Україні, яка через структурне панування еліт перебуває у фазі розвитку між електоральною та консолідованою демократією. За таких умов рівність сил і ресурсів основних політичних гравців, що обумовлює їх конкуренцію, заважає інституційному оформленню стабільних демократичних процедур.

До факторів, що впливають на розвиток демократії в державі, народний депутат Юрій КЛЮЧКОВСЬКИЙ, народний депутат України, відніс періодичність виборів, консолідацію партійної системи, а також парламентський спосіб формування уряду. Народний депутат підкреслив, що чим більше форма правління наближена до парламентської, тим менш незалежним є парламент, оскільки уряд має можливість маніпулювати ним через механізм парламентської більшості. Складність оцінки рівня демократії обумовлена відсутністю еталонів або універсальних критеріїв.

Як зазначила Ірина БЕКЕШКІНА, науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи» демократія є впливом народу на владу, а тому основними параметрами оцінки її ефективності є питання вибору механізмів такого впливу, а також їх дієвість з точки зору населення. На думку експерта, методологічно для визначення рівня розвитку демократії в Україні не обов’язково проводити компаративний аналіз – достатньо відстежувати вітчизняну позитивну динаміку.

Аке ПЕТЕРСОН, Представник Генерального Секретаря Ради Європи з координації програм співробітництва з Україною, зазначив, що для консолідації демократії необхідним є утвердження правила «користуватися правами та діяти за законом». В такому контексті особливою є роль незалежних НУО, а також політичних еліт, які повинні продемонструвати, чи здатні вони реагувати на запити суспільства.

Владислав ЛУК’ЯНОВ, народний депутат України, звернув увагу учасників на складність поняття «консолідована демократія» та запропонував розглядати його з точки зору ефективності управління. На думку народного депутата, одним із головних кроків, які варто зробити на шляху підвищення такої ефективності, є відмова від закритого способу прийняття політичних рішень – від вирішування проблем «у кабінетах».

На думку Віктора ЧУМАКА, Директора Міжнародного центру перспективних досліджень, основною причиною слабкості демократії в Україні є так звана «соціальна шизофренія» в суспільстві, яка проявляється в тому, що більшість населення підтримує задекларовані ліберальні цінності, однак одночасно піддається маніпулятивним впливам популістських лозунгів. В Україні немає передумов для розвитку партійної системи, оскільки в цьому процесі домінує не ідеологічна єдність, а бізнесові інтереси. В результаті виборчі змагання відбуваються не під гаслами суспільного розвитку, а з метою отримати доступ до владних ресурсів.

Обговорюючи перспективи взаємодії коаліції та опозиції в контексті консолідації демократії в Україні, учасники оцінили результати позачергових парламентських виборів, проаналізували різні варіанти формату майбутньої парламентської коаліції, а також розглянули наслідки вибору одного з цих варіантів для основних політичних гравців. Значну увагу було приділено питанню перспектив відносин коаліції та опозиції в умовах сучасного політичного процесу.

У своїй доповіді народний депутат України Володимир ПОЛОХАЛО провів паралелі між процесом консолідації демократії в Україні та польським і російським досвідом відповідних перетворень, а також відмітив позитивні зрушення щодо підвищення «якості» українських виборців при збереженні низького рівня ефективності діяльності політичних еліт. Тим не менше, за останні роки політичні сили усвідомили, що боротьба за принципом «переможець отримує все» в сучасних реальних умовах не працює – це неминуче призводить до конфліктів у середині партійної системи. Тому «безкоаліційний» варіант розвитку ситуації в Україні є деструктивним і малоймовірним.

Володимир ФЕСЕНКО, голова Правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», підкреслив, що консолідована демократія передбачає не одностайність при ухваленні політичних рішень, а відносну єдність цінностей і цілей розвитку на рівні суспільства та еліт, а також наявність спільно визнаних правил гри. З одного боку, це обумовлює неможливість монополізації влади будь-якою політичною силою або державним інститутом, а з іншого – змушує основних політичних гравців домовлятися між собою.

Народний депутат України Юрій МІРОШНИЧЕНКО, зауважив, що вибір пріоритетів суспільного розвитку не має сенсу без створення сприятливих умов для консолідації демократії, а саме – запровадження демократичних механізмів переходу влади від однієї сили до іншої, а також належного рівня політичної культури суб’єктів влади. На сьогодні в Україні існує проблема відсутності ідеологічних і програмних основ для консолідації політичних сил. Породжена цим безпринципність політики може бути подолана лише шляхом відмови від упередженого ставлення до опонентів і апріорного небажання співпрацювати з ними.

Кость БОНДАРЕНКО, Директор Київського інституту проблем управління ім. Горшеніна, виділив кілька проблем, що знижують ефективність переговорного процесу щодо формування парламентської коаліції в Україні, а саме: ключову роль питання прем’єрства при визначенні формату коаліції; прагнення сил, що приходять до влади, повністю відкинути старі програми та розпочати все «з чистого листа»; культивування «образу ворога» в оцінках електорату; відсутність взаємної комунікації між політичними силами, а також діалогу влади з виборцями тощо.

Олександр ДЕРГАЧОВ, провідний науковий співробітник Інституту політичних та етнонаціональних досліджень НАН України, зазначив, що основним мотивом проведення позачергових виборів 2007 року стало неналежне функціонування парламентських фракцій, а метою – прагнення оновити депутатський корпус. Однак через системні проблеми, пов’язані із незадовільною якістю українського виборчого законодавства та рівнем розвитку партійної системи (зокрема – нерозвиненою партійною демократією) повністю досягти поставлених задач не вдалося.

Олексій ГАРАНЬ, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», науковий директор Школи політичної аналітики, проаналізував можливі варіанти майбутньої парламентської коаліції в Україні, виділивши основні проблеми, що можуть виникнути у випадку її різних форматів. В цілому, політолог оцінив розвиток вітчизняної демократії як позитивний, про що свідчить інтенсивність процесів ротації владних еліт.

Загалом у заході взяло участь близько 70 учасників, серед яких – народні депутати України, політичні експерти, представники посольств інших держав, міжнародних інституцій, журналістів тощо.

Програма конференції

Аналітичні матеріали, підготовлені експертами Лабораторії законодавчих ініціатив

Стислий виклад тез учасників конференції

12 жовтня з 12:00 до 14:00 год. Лабораторія законодавчих ініціатив, Центр політико-правових реформ та ЛІГАБізнесІнформ у Прес-центрі Інформаційного агентства ЛІГАБізнесІнформ (вул. Шамрила, 23) провели круглий стіл на тему «Продовження політичної кризи чи Конституційна Асамблея?»

В рамках заходу були обговорені такі питання:

1. Чому потрібна Конституційна асамблея? (природа політичної кризи та способи її подолання)
2. Яким чином обирати Конституційну Асамблею? (необхідні законодавчі зміни та виборча система).
3. Роль громадянського суспільства та експертного середовища у конституційному процесі.

На круглому столі взяли участь Володимир ГОРБАЧ, політичний аналітик Інституту євроатлантичного співробітництва, Ігор КОЛІУШКО, Голова Правління Центру політико-правових реформ, Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, Віктор ЧУМАК, директор програм політичного аналізу та безпеки МЦПД, Євген ЗАХАРОВ, голова правління Української Гельсінської спілки з прав людини, Анатолій ТКАЧУК, Голова Інституту громадянського суспільства, радник Президента України, Анатолій ПІНЧУК, Президент Українського центру розвитку зовнішньоекономічних відносин, Юрій ЗБІТНЄВ, голова оргкомітету по скликанню Конституційних зборів, Андрій ЄРМОЛАЄВ, директор Центру соціальних досліджень “Софія”, Володимир ЗОЛОТАРЬОВ, незалежний політичний аналітик.

Дивись також:

Проблеми дієвості Конституції України та удосконалення її змісту// Ігор Коліушко, Юлія Кириченко

4-5 жовтня 2007 року Міжнародним фондом Відродження, Московським центром Карнегі та Лабораторією законодавчих ініціатив за фінансової підтримки Мережевої програми Схід-Схід: партнерство без кордонів було проведено дослідницький семінар «Незалежний моніторинг виборів на пострадянському просторі: Україна, Росія та інші країни регіону в порівняльному аспекті».

Захід  мав на меті обмін  досвідом та методикою проведення моніторингу під час виборів у країнах-учасницях семінару (Вірменія, Молдова, Росія,  та Україна), аналіз  сучасних тенденцій у виборчих процесах та потенційних шляхів вирішення проблем виборців, удосконалення методологічного інструментарію для підвищення ефективності моніторингу виборів, особливо в регіонах.

Програма заходу передбачала проведення двох блоків обговорення, в тому числі і візит до м. Чернігова для зустрічі з представниками місцевих громадських організацій, що були задіяні у моніторингу позачергових парламентських виборів 2007 – Чернігівського представництва Громадської мережі ОПОРА та громадської акції «Чернігівський монітор». В ході зустрічей основна увага приділялася регіональним аспектам моніторингу виборів та зв’язку між місцевим та національним рівнями спостереження.

Обговорення було присвячено таким аспектам моніторингової діяльності у період виборів:

• Стратегії ідентифікації та швидкого реагування на порушення в день виборів:

Олександр ЧЕРНЕНКО (Комітет виборців України) констатував покращення умов проведення моніторингу виборів, а також тенденцію до підвищення рівня впливу самого факту моніторингу на хід виборчого процесу: реагування влади на  повідомлення та висновки спостерігачів та кооперацію між державними органами і експертами з виборчого моніторингу.

• Основним методикам моніторингу рівного доступу до медіа та реклами:

Олександр ЧЕКМИШЕВ (Комітет рівного доступ, Україна) наголосив на особливостях методики ОБСЄ з виявлення та реагування на факти використання прихованої політичної реклами  під час виборів,  що можна оптимізувати лише при наявності чіткого розуміння так званого «неписаного» договору між політичними та журналістськими колами.

Армен ЗАКАРЯН (Єреванська школа політичних студій, Вірменія) звернув увагу на особливості моніторингу ЗМІ  у Вірменії, де пріоритетним постає питання не просто у рівному доступі політичних сил до медіа, а у причині констатованої і очевидної нерівності, коли просто технічний моніторинг преси не відповідає викликам вірменського суспільства. В решті решт на пострадянському просторі виникає ситуація, коли кожна політична сила «підпорядковує» собі певну кількість медійних одиниць, що створює неформальну, невнормовану  рівність між всіма політичними гравцями.

Наталія КОСТЕНКО (Академія Української преси, Україна) приділила увагу методологічним аспектам моніторингу медіа, серед яких співставлення особливостей передвиборчого медійного простору з такими основними критеріями: ступенем збалансованості інтерпретації подій, рейтингом уваги до конкретної політичної сили, доступом до медіа-простору та типом новин про того чи іншого політичного гравця. При цьому було презентовано результати дослідження ЗМІ  у період позачергових виборів, здійсненого Інститутом соціології НАН та Академією української преси.

• Ідентифікації та впливові використання адміністративного ресурсу на результати виборів:

Олександр ЛОМАКО (Громадська мережа ОПОРА, Україна) окреслив основні особливості використання адміністративного ресурсу на позачергових виборах до Верховної ради та наголосив на суттєвому спаді  такої практики, зведення її до поодиноких випадків, що констатувалося як елемент поступу на шляху до втілення демократичних стандартів.

Віорел ЧЕБОТАРУ (Інститут політичних досліджень, Молдова) звернув увагу на практику співставлення виборчого процесу з демократичними стандартами, коли саме поняття стандарту виборів немає чіткого окреслення, тому важливими моментами, моніторингу, в тому числі і використання адміністративного ресурсу, визначалися: моніторинг самих стандартів, моніторинг законодавства стосовно стандартів, а вже потім моніторинг відповідності виборчого процесу цим стандартам.

Микола ПЕТРОВ (Московський центр Карнегі, Росія) виділив дві моделі використання адміністративного ресурсу: позитивний та негативний адміністративний ресурс. У першому випадку використання адміністративного ресурсу всіма політичними гравцями зрівноважує та збалансовує саму систему впливу на хід виборчого процесу, а в другому – доступ до важелів впливу має лише одна сторона, що суттєво викривляє картину голосування.

Тематика використання адміністративного ресурсу була особливо актуальною у в ході виступів регіональних експертів з України. Дементій БЄЛИЙ (Херсонське представництва КВУ, Україна) зазначив тенденцію перетворення класичної практики використання адміністративного ресурсу в Україні на фарс, і як результат, зниження його впливу;  Михайло ШЕЛЕП ( Центр політичного менеджменту та виборчого консалтингу, м. Луцьк, Україна)констатував активізацію саме непрямого адміністративного ресурсу.

• Основним аспектам продукування ефективних та своєчасних моніторингових звітів:

Григорій ГОЛОСОВ (Міжрегіональна електоральна мережа підтримки в Росії) підняв актуальне питання доступу до результатів попередніх виборів. В силу відсутності постійного доступу до них в Росії було створено  незалежну базу даних, що акумулює різні параметри виборчого процесу в Російській федерації і уможливлює прослідковування тенденцій електоральної поведінки.

Ілько КУЧЕРІВ (Фонд «Демократичні ініціативи», Україна) презентував результати  Exit-poll, проведеного на позачергових виборах до верховної ради і констатував важливість такої практики для виявлення відхилень від офіційних результатів у контексті моніторингу фальсифікацій.

Віорел ЧЕБОТАРУ  (Інститут політичних досліджень, Молдова) наголосив на стратегічному значенні Exit-poll на пострадянському просторі, коли  за умов використання коректної методики такого роду дослідження дають можливість, хоч і неформально, але верифікувати результати виборів.

• Взаємозалежності між національним та регіональними процесами виборчого моніторингу:

Олексій ТАРАСОВ  (Організація з прав людини, м. Чернігів, Україна) констатував стратегічну важливість спостереження  за виборами на регіональному рівні, адже перевірка та координація цього процесу згори не дає повноцінної картини. Наголошувалося також на важливості постійного моніторингу  у позавиборчий період, що дає змогу виявляти тенденції  майбутнього виборчого процесу.

Юлія ШЕВЧЕНКО (Міжрегіональна електоральна мережа підтримки в Росії) зазначила пріоритетне значення  розробки методичних посібників і рекомендацій на централізованому рівні та їх пристосування до регіональної специфіки.

Вінцем обговорення стали пропозиції щодо перспектив співробітництва на пострадянському просторі для покращення  методологій проведення моніторингу виборів:

Микола ПЕТРОВ (Московський центр Карнегі, Росія) запропонував три напрями майбутнього співробітництва: проведення моніторингу поряд із глибоким його аналізом; використання принципу «поверх кордонів», коли моніторингова діяльність стане регіональною, а не буде чітко обмежуватися кордонами держав; та написання  колективного дослідження з тематики досвіду і практики проведення виборів на пострадянському просторі, що акумулювало б всі зрушення та зміни  електоральної сфери після 1989 року.

Віорел ЧЕБОТАРУ (Інститут політичних досліджень, Молдова) висунув пропозицію стосовно роботи у напрямку уніфікації розуміння концептуальних засад проведення виборів, в тому числі і виборчих стандартів.

Теван ПОГОСЯН (Міжнародний цент людського розвитку, Вірменія) наголосив на перспективі співпраці у сфері адаптації виборчого законодавства в тому числі до європейських стандартів, проведення транскордонного медіа- та фінансового моніторингу для якнайширшого розуміння політичних процесів на пострадянському просторі.

Денис КОВРИЖЕНКО (Лабораторія законодавчих ініціатив) звернув особливу увагу на фінансовий моніторинг, особливо в контексті співробітництва на пострадянському просторі, а також на роботу  по вдосконаленню виборчого законодавства.

Учасники семінару висловили намір створити асоціацію експертів з моніторингу виборів на пострадянському просторі для подальшого співробітництва над створенням інформаційної та аналітичної бази щодо розвитку пострадянських виборчих систем.

Пропозиції учасників семінару щодо співробітництва

21 – 22 вересня 2007 року Лабораторія законодавчих ініціатив за участі та сприяння Генерального Директорату політичних справ Ради Європи, Фонду Конрада Аденауера, Центру законодавчих ініціатив і ДОГО “Комітет виборців України” провела масштабну міжнародну конференцію: «Парламентські вибори: виклики та перспективи» (м. Донецьк). Захід став другим обговоренням цієї теми, проведеним Лабораторією законодавчих ініціатив напередодні позачергових виборів до Верховної Ради України за підтримки Генерального Директорату політичних справ Ради Європи та Фонду Конрада Аденауера.

Метою проведення заходів було обговорення міжнародних стандартів демократичних виборів в контексті підготовки до проведення дострокових парламентських виборів в Україні, акцентування уваги політичної еліти та громадянського суспільства на проблемі гострої необхідності проведення виборів відповідно до міжнародних стандартів та забезпечення якісних суспільних змін через дотримання виборчого законодавства, прозоре фінансування виборчої кампанії, зрілий політичний діалог та дебати.

21 вересня 2007 року у готелі “Донбас Палац” (м. Донецьк) відбулось відкриття конференції та пленарне засідання на тему “Європейські стандарти демократичних та прозорих виборів: досвід та перспективи України”.

Під час відкриття до учасників конференції звернулися представники організаторів заходу, які подякували усім присутнім за бажання приєднатися до обговорення позитивів і негативів виборчої кампанії 2007 року в Україні. Зокрема Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, окреслив загальну концепцію міжнародної конференції, а також про анонсував ключові проблеми, обговоренню яких буде присвячено захід. Від імені міської влади учасників конференції привітав Максим РОВЕНСЬКИЙ, начальник управління зв’язків із громадськістю Донецької міської ради, який висловив сподівання, що відкрите експертне обговорення сприятиме утвердженню демократичних стандартів в Україні, а також повідомив про готовність влади Донбасу до проведення чесних і прозорих парламентських виборів. Аке ПЕТЕРСОН, Представник Генерального Секретаря Ради Європи в Україні, нагадав, що Україна є повноправним членом Ради Європи, а тому відкрите обговорення наявних проблем повинно розглядатися як запорука демократизації та роведення якісних виборів. Ніко ЛАНГЕ, Директор Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні, підкреслив, що чесні та прозорі вибори є лише першим кроком на шляху до демократизації, а тому очікувати їхніх позитивних впливів на динаміку політичного процесу в державі у короткий термін немає сенсу. Сергій ТКАЧЕНКО, Голова Донецької обласної організації Комітету виборців України, наголосив на необхідності проведення чесних і прозорих виборів в Україні з метою забезпечення поступального демократичного розвитку держави у майбутньому, що відбиватиметься безпосередньо на пересічних громадянах. З ним погодився Роман КОВАЛЕНКО, Голова Центру законодавчих ініціатив, депутат Донецької обласної ради, який підмітив, що факт проведення виборчої кампанії сам по собі є незвичайно важливим, оскільки процес підготовки до голосування та його проведення визначають не лише еволюцію політичної системи в цілому, а й ставлення громадян до політики в державі.

Під час пленарного засідання учасники обговорили такі питання:

• європейські стандарти демократичних і прозорих виборів: шляхи, механізми та етапи імплементації в Україні;
• вибори як виклик для української судової системи;
• прозорість фінансування партій і виборчих кампаній в Україні: напрями вдосконалення в контексті європейських стандартів;
• громадський контроль і моніторинг виборів.

Загалом, присутні погодилися, що виборча кампанія є складним процесом, а засади демократичних стандартів її організації та проведення перебувають у площині поєднання ефективного законодавства та його виконання всіма учасниками перегонів, а також громадянами. Крім того, у ході дискусії були порушені такі болючі питання сучасного політико-правового життя України: доцільність запровадження пропорційного представництва на виборах до обласних і районних рад, висота прохідного бар’єру для політичних партій на парламентських виборах, можливість модифікації засад конституційного устрою України тощо.

Модератором першої частини засідання, присвяченої обговоренню досвіду та перспектив, а також шляхів та етапів імплементації європейських стандартів демократичних і прозорих виборів в Україні, виступив Аке ПЕТЕРСОН, Представник Генерального Секретаря Ради Європи в Україні.

Розпочав пленарне засідання Міхаель ШЛЕЙ, Член Парламенту Федеральної землі Саарленд (Німеччина), який, проаналізувавши особливості співвідношення національного та регіонального рівнів управлення у ФРН, наголосив на тому, що вибори – це не лише передача влади, а й передача мандату довіри від населення. Тому їх чесне та прозоре проведення є запорукою легітимності органів влади в державі.

 На думку Олександра ПАСЕНЮКА, Голови Вищого адміністративного суду України, ефективна адміністративна юстиція є гарантією забезпечення рівності виборчих прав громадянина та держави, а тому її створення можна вважати одним із найбільших досягнень суової реформи в Україні.

Андре КВАКСТАД, експерт Венеціанської Комісії, член Парламентської Асамблеї Ради Європи (2001 – 2005, Норвегія), висловив і обгрунтував тезу про те, що європейські стандарти чесних і прохорих виборів передбачають розробку ефективних законів, їх належне виконання, а також особливий спосіб мислення громадян, який передбачає повагу до правової системи держави та довіру до демократичних процесів.

Модератором деругої частини пленарного засідання, присвяченої обговоренню дієвості вимог виборчого законодавства, виступив Ніко ЛАНГЕ, Директор Представництва Фонду Конрада Аденауера в Україні.

Борис БЕСПАЛИЙ, Заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань правової політики, зазначив, що особливістю цьогорфчної виборчої кампанії є те, що практично всі органи влади виступають у ньому як гравці, а тотальність застосування адміністративного ресурсу не дозволяє говорити про дотримання в її ході демократичних стандартів.

Вадим КОЛІСНІЧЕНКО, народний депутат України, наголосив на проблемі неякісного виборчого законодавства та маніпулюванні його положеннями при укладанні політичних домовленостей, що створює загрозу нелегітиммності виборів.

Володимир КОВТУНЕЦЬ, Заступник керівника проекту «Сприяння організації виборів в Україні II», зазначив, що наразі в українській політиці домінує не бажання виконати закон, а прагнення політиків досягти бажаного результату якнайшвидше. Це призводить до поширення традиціоналізму як основної риси плітичної культури, а також до руху у бік обмеження виборчих прав громадян.

22 вересня 2007 року (субота) в рамках конференції «Парламентські вибори 2007: виклики та перспективи» відбувся круглий стіл «Парламентські вибори 2007 та якість політичних партій в Україні (як передумова демократичного виборчого процесу)».

Під час круглого столу були обговорені такі питання:

• забезпечення дієвості вимог виборчого законодавства;
• інституційна, фінансова і кадрова спроможність українських партій;
• передвиборні програми партій і блоків: декларації і практика;
• зрілий політичний діалог та дебати: роль медіа.

Модераторами круглого столу виступили Ігор КОГУТ, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив, та Роман КОВАЛЕНКО, Голова Центру законодавчих ініціатив, депутат Донецької обласної ради.

Д-р Хайке МЕРТЕН, Інститут досліджень німецького та європейського законодавства про політичні партії (Німеччина), присвятила свій виступ аналізу головних рис системи фінансування політичних партій у Німеччині, наголосивши на таких з них: поєднання державного і приватного фінансування, залежність обсягів партійного фінансування від підтримки партій громадянами, постійність функціонування партій, контроль доходів і видатків партій тощо.

Денис КОВРИЖЕНКО, експерт Лабораторії законодавчих ініціатив, окреслив основні проблеми системи фінансування політичних партій в Україні, а саме: неузгожєеність положень законодавства, що регламентує партійні фінанси; неузгодженість національного законодавства із конвенціями про корупцію, до яких приєдналася Україна; неконтрольованість партійних фінансів, оскільки нормативно зарегульований наразі лише контроль нецільового використання бюджетних кошті, тощо.

Олексій ГАРАНЬ, професор Національного університету «Києво-Могилянська академія», Школа політичної аналітики, привернув увагу учасників конференції до проблеми побудови ідеологічних партій в Україні та структуризації партійного поля. На думку експерта, одним із чинників, що цьому перешкоджає, є поширення політичного і соціального популізму у вітчизняній політиці.

Ірина БЕКЕШКІНА, Науковий керівник Фонду «Демократичні ініціативи», наголосила на важливості ролі арбітра у виборчому процесі, яка повинна покладатися на громадський сектор (зокрема, в частині контролю виконання партіями їхніх передвиборчих обіцянок).

Олександр ЧЕРНЕНКО, речник Комітету виборців України, та Сергій ТКАЧЕНКО, Голова Донецької обласної організації Комітету виборців України, погодилися, що роль громадськості є незамінною, однак, на жаль, політичні гравці рідко прислухаються до її порад.

Валерій ІВАНОВ, Президент Академії української преси, доктор філологічних наук, професор, розповів про особливості медійного компоненту цьогорічної виборчої кампанії та закцентував увагу на тому, чим він відрізняється від ситуації у 2006 році (зокрема, збільшенням ролі аудіовізуального продукту, зростанням обсягу антиреклами, підвищення уваги до політичних партій та оцінок пересічних громадян тощо).

Світлана МАКСИМОВА, Головний редактор «Юридичного журналу», зазначила, що вільна преса є запорукою розбудови демократії в державі а також окреслила основні кроки, які необхідно зробити задля досягнення цього ідеалу.

Загалом у заході взяли участь представники органів державної влади (ЦВК, ВРУ, Секретаріату Президента України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, Вищого адміністративного суду України), місцевого самоврядування та політичних партій, провідних аналітичних центрів та громадських організацій, ЗМІ. Кількість учасників київського заходу більше 160 осіб з усієї України, донецького – близько 110 осіб з усієї Центральної та Східної України. Крім того, до дискусії також залучились експерти Венеціанської Комісії та Генерального Директорату політичних справ Ради Європи, міжнародні експерти з Європи.

Дивись також:

Програма заходу (21-22 вересня 2007 року, м. Донецьк)

Аналітичні матеріали на тему “Якість виборів: Україна у вимірі міжнародних демократичних стандартів”, підготовлені експертами Лабораторії законодавчих ініціатив

Тематичний випуск журналу “Часопис ПАРЛАМЕНТ”