Як повернути біженців додому?

З початку повномасштабного вторгнення рф до України почався масовий виїзд українців за кордон. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, починаючи з 24 лютого з України виїхали понад 18 млн людей. Станом на 13 лютого 2023 року в Європі досі перебувають понад 8 млн українських біженців, що складає близько 19% населення України. На жаль, український уряд не сприяє поверненню біженців додому. Станом на сьогодні на цю тему не затверджено жодного програмного документа, і жодна державна установа не займається вирішенням цього питання.

Проблемою повернення біженців до України мало займатися Міністерство реінтеграції в рамках «Плану відновлення України», розробленого Національною радою з відновлення України від наслідків війни. Згідно з цим планом, у період з 2022 по 2032 рік передбачається провести комплексний аналіз осіб, що отримали тимчасовий захист у ЄС, та укласти з країнами Європи низку програм і угод у сфері міграційної політики, які допоможуть створити комфортні умови для повернення громадян до України, налагодити автоматичний обмін інформацією, а також поглибити співпрацю з українською діаспорою. Однак цей план досі офіційно не затверджено, хоча його виконання планувалося розпочати ще в червні минулого року. У той час як Міністерство розвитку громад та територій України вже затвердило Порядок комплексного відновлення територій областей та територіальних громад, а Міністерство соціальної політики займається підтримкою внутрішньо переміщених осіб, питання повернення біженців з-за кордону залишається відкритим.

Кількість українців, що виїжджають за кордон, суттєво знизилася – з 200 тисяч на день у березні 2022 року до 35 тисяч у лютому 2023. Але проблема полягає в тому, що сам приріст повернень біженців до України залишається від’ємним – 35 тисяч виїздів з України на день проти 30 тисяч повернень. Перед урядом стоїть складне завдання, адже механізми сприяння поверненню біженців до України мають бути різними для різних категорій населення – залежно від віку, матеріального стану, родинного складу, регіону походження тощо. В кожного прошарку населення є свої побоювання й свої причини продовжувати жити за кордоном.

Найголовнішою перешкодою для повернення є бойові дії й обстріли цивільної інфраструктури, які тривають протягом усього часу війни. Цей фактор може стати вирішальним для однієї з найбільш чисельних та вразливих категорій біженців – жінок із малолітніми дітьми. Через постійну загрозу життю дітей та страх за їх фізичне й психічне здоров’я, а також завдяки можливості отримати за кордоном необхідну допомогу та пільги, багато жінок із дітьми не повертатимуться доти, доки в Україні знову не стане безпечно. Те ж саме може стосуватися й родин, які виїхали з окупованих територій, а також тих, хто втратили житло.

Для молоді та осіб, для яких важливе професійне зростання, перепоною для повернення може стати скорочення робочих місць та кар’єрних перспектив у зв’язку з війною. Біженці, які втратили роботу в Україні, матимуть менше мотивації повертатися. Ті, для кого важливий професійний розвиток та рівень доходу, нерідко намагаються знайти роботу в країні свого перебування, і в разі успіху ймовірність їх повернення знижується. Схожа ситуація в осіб, чия робота дозволяє працювати віддалено: частина з них мають змогу залишатися в безпеці за кордоном, адже їх дохід та професійний зріст не залежать від країни перебування.

З огляду на сказане вище, вирішенням проблеми повернення біженців додому потрібно займатися вже зараз. Адже чим довше українці залишатимуться за кордоном, тим вища ймовірність того, що вони облаштуються там життя на постійній основі й втратять мотивацію повертатися. До того ж, після перемоги неодмінно з’являться нові сторони проблеми повернення біженців, пов’язані з повоєнною відбудовою. Таким чином, чим раніше почнеться робота над цим питанням, тим більше українців вдасться повернути додому.


Цей матеріал підготовано за фінансової підтримки Швеції.