Ініціативи українських депутатів – лише символ?

На засіданні Верховної Ради 14 квітня депутати затвердили постанову «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» та ухвалили закон «Про заборону пропаганди російського неонацистського тоталітарного режиму, акту агресії проти України з боку російської федерації як держави-терориста, символіки, яка використовується збройними та іншими воєнними формуваннями Російської Федерації у війні проти України». Ці акти можуть мати як символічне навантаження, так і політико-правове.

Photo by Mykola Lazarenko / POOL

Поняття «геноцид» виникло і застосовувалося у звʼ’язку з масовим вбивством єврейського народу під час Другої світової війни. Воно застосовувалося і пізніше, а з останніх прикладів можна згадати події у Боснії чи Руанді, які відбувалися у 90-ті роки ХХ століття.

Це поняття використовувалося як задля символічного засудження масового вбивства людей, так і для реального покарання злочинців. Слободан Мілошевич, колишній президент Югославії та Сербії, був звинувачений у геноциді у рамках Міжнародного трибуналу щодо колишньої Югославії. Міжнародний трибунал щодо Руанди засудив Жан-Поля Акайесу (мера Таби), Жана Камбанду (колишнього премʼєра Руанди) та Теонесте Багосору (офіцера) за звинуваченнями у геноциді. За геноцид було засуджено й багатьох інших осіб, тобто звинувачення у геноциді і у наш час можуть мати правове застосування, а не лише символічне.

Україна у 2006 році визнала Голодомор 1932-1933 років геноцидом. Вона звернулася до багатьох країн з тим, щоб вони теж зробили цей крок. І близько двох десятків держав ухвалили відповідне рішення. Проте поза Україною це визнання мало лише символічне значення.

Наразі складно спрогнозувати, яке значення матиме визнання геноциду у 2022 році. Ймовірно, що країни, які визнали Голодомор геноцидом, визнають і геноцид 2022 року. Власне Естонія вже почала цей процес, і 21 квітня визнала дії РФ в Україні геноцидом. Це зробили і Латвія, Польща та Канада. До них можуть доєднатися держави, що постачають Україні зброю та відправили делегації до Бучі, а під впливом великих держав, як-от США, Велика Британія, Франція факт геноциду можуть почати визнавати менші держави Центральної Америки, Африки, Азії.

Широке міжнародне визнання точно матиме велике символічне значення. Щодо значення правового, то у разі створення та діяльності відповідного Міжнародного трибуналу, є непогані шанси на те, що одним зі звинувачень за які російське політичне керівництво та військові будуть засуджені, буде звинувачення у геноциді.

А от визнання росії державою-терористом може мати більш швидкі наслідки. З одного боку, це можна розглядати як тенденцію до гібридизації війни і винайдення якихось нових термінів. Можна згадати як війну на території Донецької та Луганської областей, що почалася у 2014 році називали «Антитерористичною операцією». росія 24 лютого не оголосила війну Україні і використовує конструкцію «специальная воєнная опєрация».

З іншого боку, статус «держава-терорист» може бути частиною міжнародної кампанії, яка спрямована на те, щоб росію визнали державою-спонсором тероризму чи внесли у чорний список Міжнародної групи з протидії відмиванню брудних грошей (FATF).

Такий сценарій матиме для росії прямі негативні наслідки, зокрема в частині жорсткіших санкцій та різних обмежень. Тобто доволі декларативний статус «держава-терорист» з українського закону може перетворитися у потужний інструмент покарання росії.

Якщо ж напрям визнання росії державою-терористом буде успішно реалізуватися, і багато інших держав та міжнародних організацій підтримають це, то в довшій перспективі є шанс закріплення поняття «держава-терорист» в міжнародному праві.

Наразі ж визнання як факту геноциду, так і визнання росії державою-терористом є радше символічними для України актами. Однак в перспективі цей символізм може перерости у конкретні правові конструкції на міжнародному рівні.