6 сесія ВРУ: Що на порядку денному у парламенту?

6 сесія роботи Верховної Ради України розпочалась. Попереду – новий політичний сезон. Ми підготували огляд планів її роботи, засновуючись на Порядку денному сесії.

Загалом до розгляду упродовж 6 сесії підготовано 1645 законопроєктів, з них – 269 альтернативних законопроєкти. Засновуючись на досвіді попередніх сесій 9 скликання, Верховна Рада, у кращому випадку, розгляне половину з цих законопроєктів.

Щодо суб’єктів законодавчих ініціатив, то – 1452 законопроєктів подано депутатами, 170 – Кабінетом Міністрів, 23 – Президентом України.

22 законопроєкти визначені Президентом України як невідкладні, зокрема 21 з них – подано Президентом, 1 – Урядом[1]. Таким чином, Володимир Зеленський визначав майже всі свої законопроєкти як невідкладні.

5 законопроєктів подані з пропозиціями від президента (це закони, на які було накладене вето з пропозиціями). Усі вони мають порушення 30-денного строку розгляду (ст. 132 Регламенту). А 4 з 5 отримали пропозиції президента з порушенням 15-денного строку надання пропозицій, що є порушенням ст. 94 Конституції. Серед 5 законопроєктів – 3 законопроєкти перейшли з 8 скликання, а 2 – були прийняті на другій сесії 9 скликання. Цікаво, що законопроєкт №4547 не включено до Порядку денного 6 сесій. Хоча цей законопроєкт отримав пропозиції президента у липні цього року.

Щодо роботи комітетів, то законопроєкти, включені до Порядку денного сесії, розподілені наступним чином:

  • Комітет з питань фінансів, податкової та митної політики – 418 законопроєктів;
  • Комітет з питань правоохоронної діяльності – 218 законопроєктів;
  • Комітет з питань економічного розвитку – 185 законопроєктів;
  • Комітет з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів – 120 законопроєктів;
  • Комітет з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування – 114 законопроєктів;
  • Комітет з питань гуманітарної та інформаційної політики – 83 законопроєкти;
  • Комітет з питань екологічної політики та природокористування – 66 законопроєктів;
  • Комітет з питань правової політики – 65 законопроєктів;
  • Комітет з національної безпеки, оборони та розвідки – 64 законопроєкти;
  • Комітет аграрної політики і земельних відносин – 63 законопроєкти;
  • Комітет з питань бюджету – 49 законопроєктів;
  • Комітет з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин – 36 законопроєктів;
  • Комітет з антикорупційної політики – 35 законопроєктів;
  • Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України – 26 законопроєктів;
  • Комітету з питань освіти, науки та інновацій – 25 законопроєктів;
  • Комітет з питань транспорту та інфраструктури – 25 законопроєктів;
  • Комітет з питань здоров’я – 19 законопроєктів;
  • Комітет з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва – 13 законопроєктів;
  • Комітету з питань цифрової трансформації – 9 законопроєктів;
  • Комітет з питань молоді та спорту – 8 законопроєктів;
  • Комітет з питань інтеграції України до Європейського Союзу – 2 законопроєкти;
  • Комітет з питань свободи слова – 1 законопроєкт;
  • Комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг – 1 законопроєкт.

Більша навантаженість щодо розгляду та аналізу законопроєктів очікується у тих комітетах, пріоритетна сфера роботи яких – місцеве самоврядування, економічний розвиток, фінанси, правоохоронна діяльність, соціальна політика. Відповідні комітети мали високе навантаження і в попередніх сесіях.

Три комітети майже не мають законопроєктів, щодо яких вони визначені як головні:

  1. Комітет з питань інтеграції України до Європейського Союзу
  2. Комітет з питань свободи слова
  3. Комітет з питань енергетики та житлово-комунальних послуг

Наведені вище дані дозволяють зрозуміти кількісний вимір планів роботи Верховної Ради. Якщо ж говорити про якісний вимір, то варто звернути увагу на найбільш важливі та знакові законопроєкти і теми, які планується розглянути у 6 сесії.

  1. Реформа децентралізації, зокрема зміни до Конституції та питання статусу юридичної особи у територіальних громадах, щодо районів, процедури розпуску тощо [2].
  2. Місцевий референдум.
  3. Судочинство. Здійснюються подальші кроки у напрямку вдосконалення судової реформи. Зокрема, внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про Вищу раду правосуддя» щодо завершення конкурсних процедур на зайняття посад суддів місцевих судів, ліквідація ОАСК, скасування адвокатської монополії.
  4. Правотворчість. Проєкт Закону «Про правотворчу діяльність», що передбачає нові механізми правотворчої діяльності, обов’язковість розробки концепцій проєктів нормативно-правових актів та проведення оцінки впливу.
  5. Деолігархізація. Законопроєкт президента про запобігання олігархічним загрозам, зміни до Податкового кодексу України, зміна партійного законодавства.
  6. Бюджет. Прийняття бюджету та супутніх змін до Податкового кодексу.
  7. Перепідпорядкування Національної гвардії. Законопроєктом №1007 пропонується передати повноваження з керування Нацгвардією від МВС до Президента України.
  8. Переформатування Верховної Ради. Вже досить давно ініційовані президентом законопроєкти щодо зменшення конституційного складу ВРУ та закріплення пропорційної виборчої системи, законодавчої ініціативи народу, додаткових підстав дострокового припинення повноважень нардепів та щодо консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів ВРУ.
  9. Низка ініціатив президента щодо правоохоронної діяльності. Зокрема особливості внесення застави при корупційних злочинах, криміналізація контрабанди тощо.
  10. Великий Державний Герб України.
  11. Боротьба з COVID-19. Такі законопроєкти стосуються як забезпечення соціальних та економічних гарантій працівникам охорони здоров’я, підтримки бізнесу, сільського населення, так і мінімізації негативного впливу пандемії на економіку України загалом.
  12. Тарифи. Питання субсидій, боргів, перерахунку тарифів традиційно збігається з початком нових опалювального та політичного сезонів та прийняттям бюджету.

[1] Прийняття урядового законопроєкту дійсно можна вважати невідкладним. Це законопроєкт № 4135 про засади державної антикорупційної політики на 2020-2024 роки. Його невідкладність можна пояснити хоча б тим фактом, що пройшла вже майже половина терміну дії Антикорупційної Стратегії, яку пропонується затвердити цим законопроєктом.

[2] Джерело: https://decentralization.gov.ua/news/13969