8 грудня у рамках Всесвітнього форуму за демократію Українська школа політичних студій провела онлайн-дискусію «Якщо держава зазнає невдачі: Громадська участь в екологічній політиці».

Всесвітній форум за демократію – невід’ємна подія у навчальній програмі шкіл політичних студій. Щороку у Раді Європи, у Страсбурзі, відбувається масштабна дискусія щодо певної проблеми. Однак цього разу через пандемію COVID-19 Всесвітній форум за демократію було перенесено в онлайн-режим. Та це не означає, що обговорення зупинені, а проблеми вичерпалися. Цього разу Форум триватиме наступні 12 місяців, під час яких відбуватимуться заходи, щоб дати відповідь на одне питання – чи може демократія врятувати навколишнє середовище?

В онлайн-дискусії від Української школи політичних студій взяли участь громадські активісти, які створили для України масштабні екологічні проєкти, а також  представники влади. Разом вони намагалися вирішити, як держава і громадськість мають взаємодіяти для вирішення екологічних проблем. Модерував розмову Денис Казанський, журналіст та екологічний активіст.

Експерти погодилися, що на сьогодні, на жаль, екологічні ініціативи в Україні підмінюють функції держави.

«Це не робота громадської організації – займатися утилізацією токсичних відходів. Громадська організація не має моніторити якість повітря, так само як і займатися утилізацією будь-яких, навіть твердих побутових, відходів. Але, тим не менше, в Україні ці ініціативи існують», – зазначила доцентка кафедри екології Національного університету «Києво-Могилянська академія» і випускниця УШПС 2008 року Олена Маслюківська.

За словами спікерки, екологічні ініціативи в Україні – це своєрідні стартапи. Їхньою метою є створення певного суспільного блага. І суспільство має вирішити, як ці організації підтримувати, аби забезпечити їхню сталість.

У свою чергу, Максим Бородін, екологічний активіст і депутат Маріупольської міської ради, розповів про свій досвід екологічного протесту у боротьбі за чисте повітря з промисловими підприємствами Маріуполя. Через тиск мешканцям Маріуполя вдалося досягти поступок від великих промислових об’єктів і змусити їх розпочати модернізацію обладнання. Однак спікер упевнений, протести – це тимчасовий засіб упливу.

«Громадські організації не можуть постійно підміняти державну систему моніторингу і контролю, адже активісти не мають на це повноважень. Ми моніторимо і бачимо перевищення забруднення, але, як активісти, нічого не можемо з цим зробити. Поки не зміниться законодавство і не буде політичної волі, можливостей для екологічних змін теж немає», – пояснив Максим Бородін.

Наступний спікер, Артем Романюков, є випускником УШПС 2018 року і співзасновником екологічного чат-боту Saveecobot, який має вже понад 1 мільйон активних користувачів. Після декількох років роботи над тим, аби в його рідному місті, Дніпрі, було легше дихати, спікер упевнений: екологічну діяльність потрібно починати з просвіти.

«Ми створили попит на дані про якість атмосферного повітря в Україні. Але зараз у цей процес має втрутитися держава. Найлогічнішим кроком має бути державний моніторинг на джерелах викидів. Держава тут може бути нашим партнером. Поки що не є. Але державний моніторинг – це важливий наступний крок. Ми готові допомагати державі у цьому», – сказав спікер.

Любов Колосовська, співзасновниця та директорка організації «Батарейки, здавайтеся» (проєкту, який займається збором батарейок та організацією їхньої переробки) і випускниця УШПС 2015 року, зауважила важливість фінансової складової екологічного активізму.

«За екологічні сталі рішення і зміни потрібно, щоб хтось заплатив. Щоб потім не платити ще дорожче якістю нашого життя. Однак багато людей цього не розуміють. Перша ідея у Європі – держава бере гроші у забруднювачів і на ці гроші змінює ситуацію на краще. Однак ця ідея застаріла», – розповіла Любов Колосовська.

На думку експертки, якщо забруднювач може просто відкупитися, – це уникнення відповідальності, адже тоді вона покладається цілковито на державу. Натомість держава має віддавати відповідальність і повноваження іншим структурам, як-от бізнесам, які продукують сміття, щоб вони докладалися до вирішення проблеми самі. Держава має контролювати цей процес, а виконувати господарські функції не повинна. Це – певне дорослішання для суспільства, для бізнесів.

Голова Державної екологічної інспекції України (2019-2020), керівник політичної партії Екологічна Альтернатива Єгор Фірсов, на противагу, упевнений, що екологічні питання не може вирішити ні демократія, ні активізм.

«На активістів для вирішення, а не тільки актуалізації екологічних проблем теж не можна спиратися. Активізм – як антибіотик. Він діє тільки тоді, коли є кричуща проблема. Допомогти могли б неурядові інституції, які займаються екологічною діяльністю професійно. Екологічний порядок денний у світі й Україні зараз дуже складний, особливо якщо його синхронізувати з європейським законодавством. Це завдання охоплює також економіку, енергетику, інфраструктуру. Для розв’язання цих проблем нам мало просто енергії і активізму. Потрібні фахові люди», – сказав спікер.

Леся Василенко, членкиня Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування, випускниця Парламентської програми УШПС, зазначила, що для вирішення екологічних проблем потрібні синергія, координація і співпраця.

«Наше завдання – завжди використовувати ті можливості, які ми маємо в конкретний відрізок часу. Є завдання і для уряду, і для парламенту, і для громадянського суспільства. Крім того, варто підключити органи місцевого самоврядування, медіа, представників бізнесу. Останні заробляють гроші на тому, що використовують ресурси, а тому від них також залежить, чи будуть рішення імплементовані або ж вони залишаться тільки на папері. Мають бути чітко розподілені ролі. За цими ролями ми маємо грати до кінця і забезпечувати у рамках своїх можливостей і відповідальності ті правила й дотримання правил, які дозволять нам жити у безпечному довкіллі», – пояснила свою позицію Леся Василенко.

Її колега по парламенту – Олександр Маріковський, заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування і випускник УШПС 2014 року, також взяв участь у дискусії. За його словами, боротьба з екологічними проблемами лежить у площині цінностей.

«Поклик займатися захистом довкілля будується на основі цінностей. Через активізм і громадські організації можна відродити ці цінності у населення. Саме так і відбувається в Україні. Громадська участь в екологічній політиці, при критичній масі людей, які поділяють ці цінності, є дуже великою силою», – зауважив народний депутат.

У свою чергу, Олексій Рябчин, радник міністра охорони навколишнього середовища, радник віце-прем’єр-міністра з питань європейської інтеграції і випускник УШПС 2014 року, поділився досвідом співпраці громадянського суспільства і держави в екологічних питаннях.

«Громадські організації не завжди знають, як правильно інкорпорувати свої ініціативи у державний механізм. За умови співпраці з громадськими організаціями можуть виходити круті речі. Однак деякі аспекти, як-от екологічні екстерналії від використання «євроблях», мають бути жорстко контрольовані державою. Такі питання не можна залишати напризволяще», – сказав Олексій Рябчин.

Учасники дискусії дійшли висновку, що потрібно шукати нові точки взаємодії між екологічними активістами і державою, аби досягати результатів можна було не лише через тиск, протести, вимоги і краудфандингові ініціативи. Держава має забезпечити підтримку громадським екологічним організаціям і перейняти на себе функції моніторингу і контролю за екологічною ситуацією в Україні, адже на це ніхто більше у країні не має повноважень.

Держава має бути партнером для громадських ініціатив. Поки цього не відбувається, але ми маємо прагнути до того, щоб розділяти відповідальність за забруднення навколишнього середовища, а не уникати її. Зі свого боку, представники громадських організацій висловили готовність допомагати державі з екологічних питань.