Світлана Матвієнко взяла участь у презентації експертного опитування «Політичний квартал: літо 2020»

У четвер, 30 липня, Голова Ради Лабораторії законодавчих ініціатив Світлана Матвієнко взяла участь у презентації результатів експертного опитування «Політичний квартал: літо 2020», проведеного Фондом «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва.

Результати дослідження «Політичний квартал: літо 2020»

Під час заходу спікери обговорили основні тенденції політичного процесу в Україні. Зокрема, Світлана Матвієнко розповіла про спостереження Лабораторії законодавчих ініціатив щодо роботи парламенту та президента. Публікуємо повністю виступ Голови ради Лабораторії законодавчих ініціатив.

Про парламент

«Є деякі позитивні тенденції. Однак не без АЛЕ. За перші півроку було помітне зменшення кількості зареєстрованих законопроектів. Тобто – зменшилися обсяги того, що у Дорожній карті Пета Кокса називають законодавчим спамом або «законодавчим цунамі». Всього було зареєстровано 1178 проектів законів за період роботи 1–2 сесії Верховної Ради IX скликання. Відповідно, кількість зареєстрованих законопроектів зменшилися майже на третину порівняно з  аналогічним календарним періодом VIII скликання.

За час же третьої сесії було зареєстровано на 13% менше законопроектів, ніж протягом перших двох сесій. Враховуючи той факт, що протягом перших двох сесій 9-го скликання було зареєстровано майже на третину менше законопроектів, ніж протягом аналогічного періоду 8-го скликання, виникає спокуса говорити про певну динаміку зменшення потоку законопроектів.  Однак прикметно, що поряд зі зменшенням кількості депутатських законопроектів за останні півроку, зменшилась і кількість зареєстрованих урядових та президентських законопроектів. А таке синхронне зменшення швидше можна пояснити досить тривалим суспільно-політичним локдауном під час суворого карантину.

Ще з позитивного. Збільшилась частка законопроектів, що приймаються у другому читанні. У першій-другій сесіях ця частка сягнула 74% порівняно з 38% для аналогічного періоду у VIII скликанні. Утім, тренд виявився нестійким, і в третій сесії їх частка впала до 49%. Сподіваємось, що це пов’язано з особливостями роботи ВРУ під час карантинних обмежень.

Поряд з цим розгляд законопроектів став займати більше часу у днях. Чому це добре? Бо ухвалені у першому читанні і в цілому закони – майже гарантовано – будуть нижчої якості з точки зору юридичної техніки або враховуватимуть далеко не всі позиції стейкхолдерів. У результаті це впливатиме на їхню реалізацію, результативність. Проходження майже 75% ухвалених законопроектів через 2 читання (я не згадую вже про третє) – це принаймні хоч якийсь запобіжник проти того, щоб поспішаючи розсмішити (а швидше обурити) людей.

Чи був «турборежим»?

Щодо турборежиму, про який досі полюбляють говорити представники монобільшості. Ще півроку тому нам і всім, хто моніторить роботу парламенту вже було очевидно, що цей режим не такий вже й «турбо». Як-то кажуть: усе пізнається у порівнянні. Так от: протягом перших двох сесій (читай півроку) у ІХ скликанні було прийнято 155 законів або 13% від зареєстрованих. У VIII скликанні за аналогічний календарний період було прийнято 140 законів або 9% від зареєстрованих. При цьому ми повинні пам’ятати, що монобільшість почала ухвалювати закони (в тому числі щодо внесення змін до Конституції) фактично у перший же день, одразу після урочистого відкриття і складання присяги. У той час як депутати VIII скликання принаймні перший місяць витратили на переговори, напрацювання коаліційної угоди і формування Уряду. Тому забудьте про турбо.

3-ю сесію ІХ скликання ми не порівнювали з аналогічним періодом VIII сесії, бо це було б нерелевантрно з огляду на екстраординарні обставини у вигляді суворого карантину, через що парламент втратив фактично 2 робочі місяці.

Про негативні тенденції

Протягом перших двох сесій можна було помітити, що зменшився відсоток прийнятих законів, суб’єктом законодавчої ініціативи яких є Уряд (17% проти 35% в VIII скликанні). Така тенденція може свідчити про послаблення ролі уряду у формуванні державних політик. Вона також негативно позначається на принципі єдності вироблення рішень.

Ну і протягом 3-ї сесії частка прийнятих урядових проектів – взагалі незначна. Було прийнято всього 7 урядових законопроектів. Чи стається це через те, що уряд дійсно має слабкі позиції в питаннях вироблення політики, повністю підпорядковуючись Офісу Президента? Чи через те, що уряд не вбачає необхідності діяти, як самостійний гравець, доручаючи реєструвати необхідні законопроекти народним депутатам? Обидва пояснення невтішні. Окрім очевидного викривлення конституційно закладеної системи запобіжників проти концентрації повноважень в одного владного суб’єкта, тенденції до послаблення уряду в системі вироблення рішень суперечать світовим трендам.

Як працював президент?

Зеленський, з останніх чотирьох президентів, у свій перший рік зареєстрував найбільшу кількість законопроектів – 76 (або 4% від усіх зареєстрованих за цей рік). Його попередники скористались правом законодавчої ініціативи відповідно: 48 разів – Порошенко, 39 – Янукович, 50 – Ющенко. Відносна частка законодавчих ініціатив інших президентів складала не більше 2%. У той же час показник прийнятих президентських законопроектів у Зеленського вдвічі нижчий – 38% – порівняно з попередніми президентами, де частка прийнятих склала від 76% до 82%. Така ситуація є доволі дивною, адже Президент більшу частину календарного року мав свою «монобільшість» у парламенті, що стало унікальною ситуацією в українській історії. Враховуючи часті кадрові зміни протягом року, а також з огляду на результати дослідження Соціологічної групи «Рейтинг» така ситуація може свідчити про активне використання моделі «добрий Президент – погані депутати/посадовці», що в результаті і призводить до формування позитивного іміджу Президента.  Хоча це вже не допомагає. Іншим поясненням може бути те, що партія «Слуга Народу» формувалася віртуально та з людей, які між собою до моменту виборів не були пов’язані жодним чином. У свою чергу, це через деякий час вплинуло на слабку фракційну дисципліну і призвело до множинної розколотості.

Відповідно до статті 94 Конституції України, Президент має в 15-денний строк підписати прийнятий ВРУ законопроект або повернути його зі своїми пропозиціями. Середня швидкість (по медіані) підписання законопроектів Зеленським склала 9 днів, що є найшвидшим показником серед президентів. Для решти президентів цей показник становить 15 днів. Утім, частина законопроектів була підписана з порушенням 15-денного строку. Так, Зеленський підписав 13% усіх прийнятих законів з порушенням строку (для інших президентів показник склав від 8% до 17%). І хоча для багатьох таке порушення може здатися незначним, це все ж пряме порушення Конституції, що може стати підставою визнання законів неконституційними. Тут також варто згадати ситуацію з трьома законопроектами, які дісталися Володимиру Зеленському «у спадок» від Петра Порошенка: №0975, №0976, №0977. Ці законопроекти новий Президент ані підписував, ані ветував протягом значно більшого за 15 днів часу, що є прямим порушенням Конституції. Зеленський затягував час, поки не був обраний новий Парламент, щоб унеможливити ухвалення цих законів».

Детальніше про роботу парламенту та президента України можна прочитати в матеріалах Лабораторії законодавчих ініціатив:

Третя сесія ВРУ: Що змінилося у роботі парламенту?

«Не такий, як інші»: Аналіз першого року роботи Володимира Зеленського

Моніторинг законотворчої діяльності Верховної Ради: Перші дві сесії ІХ скликання

ІХ скликання: Цифри проти міфів