Вірус і політика: Як пандемія коронавірусу впливає на політичні процеси?

Коронавірус як ураган несеться світом. Він забирає життя, руйнує економіки, призводить до закриття державних кордонів, введення режиму надзвичайного стану та запровадження жорсткого карантину. Як же в цих умовах працюють ті, хто має боротися з ураганами? Як усесвітня турбулентність впливає на уряди окремих країн? 

Здавалося б, у сьогоднішній ситуації державні інститути кожної країни мають працювати злагоджено, як ніколи: об’єднатися заради спільної мети, оперативно розробити стратегію боротьби і виконувати кожен її крок. Натомість, у деяких країнах, замість чіткості і злагодженості, панує страх, розгубленість і відсутність комунікації – як всередині інститутів влади, так і назовні з суспільством. 

Для звичайних громадян пандемія коронавірусу є ураганом, проте для політиків цей ураган є черговою спіраллю можливостей та загроз. Одних це може винести вгору, а інших викинути з політичного небосхилу. Правлячі сили намагаються щосили стабілізувати ситуацію і зберегти своє положення, а опозиція таємно сподівається на урядові невдачі, що призведуть до зміни влади. 

В Україні коронавірусний ураган вже зніс двох міністрів. А голосування про призначення на їх місце нових осіб в перший раз не знайшло достатньої підтримки. Від монобільшості відкололася її п’ята частина, що поставило під загрозу отримання фінансової допомоги від МВФ. Урешті потрібну кількість голосів знайшли за допомогою інших фракцій, але розколота більшість в умовах кризи – це доволі небезпечний сигнал. Та Україна не самотня в політичній круговерті, викликаній коронавірусом.

Іспанія

На межі політичної кризи балансують Іспанія та Італія. В Іспанії уряд не зміг вчасно зреагувати на пандемію, яка насувалася, і попередити про неї своїх громадян. 

Наразі в Іспанії сформовано слабкий уряд меншості, тому прем’єр-міністр Педро Санчез не хотів ризикувати своїм крихким утриманням влади, вводячи жорсткі карантинні заходи тоді, коли вірус ще не завдав країні сильної шкоди. Тож на початку березня в Іспанії усе ще відбувалися футбольні матчі, на які збиралися тисячі людей. А 8 березня в країні не заборонили провести мітинг за права жінок, у якому взяли участь 120 тисяч людей. 

Разом із представниками влади серйозність захворювання не усвідомлювали і громадяни, які продовжували жити звичайним життям тоді, коли потрібно було не допустити поширення. У результаті, вірус заполонив Іспанію дуже швидко. Система охорони здоров’я, яка довгий час вважалася однією з найефективніших і найякісніших у світі, зараз не може впоратися з напливом інфікованих на COVID-19 пацієнтів. 

Франція

Президент Франції Емманюель Макрон оголосив пандемії коронавірусу війну і закликав громадян мобілізуватися. Разом з іншими європейськими країнами Франція оголосила карантин, громадянам країни дозволено покидати дім тільки для того, щоб купити харчів, відвідати лікаря чи дістатися на роботу. Крім того, під час гострої фази пандемії призупинено усі поточні реформи і перенесено другий тур муніципальних виборів.

Німеччина

Німеччина теж оголосила карантин.  В своєму зверненні канцлерка Ангела Меркель наголосила на серйозній небезпеці вірусу, що потребує мобілізації зусиль та ймовірно призведе до змін в звичайному укладі німецького життя. А що це означає для самої пані Меркель? Ще починаючи з 2018 року, вона заявляла, що ближче до 2021 року має намір повернутися до академічної діяльності, покинувши пост канцлерки. Але пандемія коронавірусу може скорегувати ці плани: можливим є сценарій перенесення чергових виборів та консервації нинішньої політичної конфігурації на період кризи та на час подолання її наслідків.

Хоча Францію та Німеччину критикували за повільну реакцію на пандемію, ці країни відносно спокійно «пішли» на карантин, ввівши екстраординарні, але необхідні обмеження задля боротьби з поширенням інфекції.

Угорщина

В Угорщині уряд на чолі з прем’єр-міністром Віктором Орбаном отримав карт-бланш. Парламент надав йому необмежені повноваження керувати надзвичайною ситуацією, яку запровадили через коронавірус. При цьому – повноваження надані на невизначений термін.

У результаті, через пандемію парламент закритий, майбутні вибори скасовано, в умовах надзвичайної ситуації проведення референдумів унеможливлено. Фактично, зараз в Угорщині уся влада зосереджена в руках тільки одного державного інституту – уряду. Тож угорська демократія опинилася в дуже хиткому становищі. Особливо, враховуючи, що введена надзвичайна ситуація передбачає тюремні строки за порушення епідеміологічних заходів і розповсюдження неправдивої інформації. Останнє, у свою чергу, загрожує незалежним медіа, проти яких уряд з необмеженою владою може почати боротьбу.

Ізраїль

В Ізраїлі прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу, схоже, зміг використати коронавірус на свою користь. За неповний рік в Ізраїлі вже 3 рази переобирали Кнесет, а Нетаньягу висунули звинувачення в корупції. Проте пандемія дозволила 19 березня оголосити в країні надзвичайний стан. Тепер кримінальне переслідування та питання зміни прем’єра відкладені. 

Бельгія

Прикладом згуртованості в кризовий період стала Бельгія. З травня 2019 року у цій країні не могли сформувати новий уряд. Але спалах коронавірусної інфекції підштовхнув політичні сили до об’єднання – за короткий проміжок часу було створено тимчасовий уряд, який діятиме з єдиною метою – подолати коронавірус. 

Тимчасовий уряд в Бельгії отримав особливу владу. Він зможе ухвалювати необхідні для протидії пандемії закони без необхідності проходження повного законодавчого процесу і схвалення парламенту. Натомість, такі закони будуть оголошені королівськими указами і вступатимуть у дію негайно. Деякі бельгійські парламентарі висловлюють побоювання, що новий уряд зловживатиме владою для питань, не пов’язаних з боротьбою проти вірусу. Але чи справді це зашкодить демократії – буде зрозуміло згодом. Поки хороша новина в тому, що в Бельгії з’явилися урядовці, які взяли на себе відповідальність за протидію захворюванню. 

«Республіка Косово»

У розпал європейської пандемії, парламент, невизнаної Україною, «Республіки Косово» відправив у відставку тамтешній уряд, який встиг пропрацювати менше двох місяців. Це сталося після того, як коаліція не змогла домовитися щодо впровадження надзвичайного стану. Напередодні очільник уряду «Республіки Косово» звільнив міністра МВС, який закликав ввести надзвичайний стан. На думку прем’єр-міністра, такий різкий крок не виправданий, а глава МВС «сіяв паніку, заявивши, що кількість людей, постраждалих від коронавірусу, збільшується з кожною годиною». 

У результаті, партія, членом якої був «міністр МВС», ініціювала відставку усього тамтешнього «уряду». У країні почалася політична криза. Як тепер функціонуватиме «державний апарат» – невідомо. Адже «дострокові вибори» провести неможливо через поширення захворювання.

Утім, пандемія коронавірусу впливає не лише на внутрішню політику. Деякі країни намагаються використати вразливість інших держав з користю для себе. 

Росія на міжнародній арені

Росія направила в Італію, епіцентр коронавірусу в Європі, дезінфікуючі  засоби і військових генералів – фірмовий знак російської «гуманітарної допомоги». Імовірно, таким чином Росія намагається закріпитися на політичній сцені Італії, одного з своїх найбільших прихильників у Європейському Союзі, і посилити свої аргументи на користь зняття або, принаймні, пом’якшення санкцій через коронавірус – глобальну загрозу, яка, на думку росіян, затьмарює всі існуючі конфлікти.

Вплив Росії простежується і на тимчасово окупованих територіях Донецької та Луганської областей України. Очільники МЗС Франції та Німеччини напередодні повідомили, що окупанти ОРДЛО використовують коронавірус як прикриття, щоб завадити роботі спостерігачів ОБСЄ. Зокрема, бойовики обмежили доступ Спеціальної моніторингової місії до окупованої території Донецької області через «карантин». Тож реальний стан справ щодо захворюваності в ОРДЛО приховано від міжнародних спостерігачів, і які насправді наміри цих «обмежень» – невідомо.

Коронавірусний ураган ще не закінчився, але вже допоміг одним країнам сформувати новий уряд та консолідуватися, другим – закріпити позиції старої влади, а в третіх навпаки зруйнував старий політичний ландшафт. Його вітри вже принесли нові практики дистанційної роботи в органи влади, виборчі та інші новації в політичне життя країн світу. Вочевидь, політична площина «післякарантинного світу» може зазнати не менш докорінних, незворотніх і непередбачуваних змін, ніж повсякденне життя людей.