Аналітика дня: Коментарі Лабораторії щодо законопроекту №3219

Перш за все необхідно відмітити позитивну складову законопроекту: запровадження спрощеної системи (без тендерів). Водночас у тексті проекту закону є і деякі нюанси.

Законопроект вводить адміністративну відповідальність за порушення «карантину людей, санітарно-гігієнічних та санітарно-протиепідемічних правил і норм». У пояснювальній записці автори зазначили, що ця норма спрямована на можливість притягнення до відповідальності за самовільне залишення місця обсервації (карантину) особою, яка може бути інфікована коронавірусною хворобою COVID-19. Утім, сама норма сформульована значно ширше за змістом, оскільки охоплює усі санітарно-гігієнічні та санітарно-протиепідемічні правила та норми, а також відсилає до невичерпного переліку нормативно-правових актів. Таке формулювання порушує принцип визначеності, оскільки залишається незрозумілим, які дії будуть вважатися адміністративним правопорушенням. 

Більше того, формулювання «карантин людей» є некоректним, оскільки таким поняттям не оперує жоден нормативно-правовий акт. Закон «Про захист населення від інфекційних хвороб» розмежовує поняття «обсервація» та «територія карантину». Так, «особам, які виявили бажання залишити територію карантину до його відміни, необхідно протягом інкубаційного періоду відповідної хвороби перебувати в обсерваторі під медичним наглядом і пройти необхідні обстеження. Після закінчення терміну перебування в обсерваторі з урахуванням результатів медичного нагляду та обстежень їм видається довідка, що дає право на виїзд за межі території карантину». Тож не до кінця зрозуміло, за що саме передбачається відповідальність: за самовільне залишення обсервації чи території карантину.  

Відкритим залишається і питання визначення території карантину. Відповідно до постанови КМУ карантин вводиться на всій території України. Але в умовах поширення вірусу логічним є розділення території карантину на місто, село, район тощо. Питання  можливості «закриття» міст на в’їзд та виїзд обговорюють мери міст, і це потребує додаткових роз’яснень Міністерства охорони здоров’я. Адже за умов обмеження пересування по території України можна говорити про обмеження конституційних прав, що в свою чергу потребує іншого правового регулювання, а саме – запровадження надзвичайного стану. 

Безперечно, запровадження відповідальності є необхідним. Та є питання щодо відповідальності осіб, яким було поставлено діагноз COVID-19, і, у зв’язку з легким протіканням хвороби, надано медичну вказівку самоізолюватися. У випадку, якщо такі особи порушують умови самоізоляції та наражають на небезпеку інших людей, необхідно розробити механізм відповідальності (така ситуація, наприклад, була в Японії). Крім цього, доречним є передбачити механізми реагування на відмову особи від проходження тестування (принагідно можна згадати випадок в Південній Кореї).

Законопроект також пропонує суттєво збільшити відповідальність за порушення правил та норм, встановлених з метою запобігання епідемічним та іншим інфекційним захворюванням. І хоча до відповідальності можуть бути притягнуті лише посадові особи органів влади, а також посадові особи суб’єктів господарювання, непокоїть в збільшенні відповідальності поява реального строку за порушення правил та норм. В умовах пандемії здається, що таке збільшення відповідальності є доречним, та не треба забувати, що ми рано чи пізно повернемось до нормальної ситуації, а ця норма залишиться в такому ж вигляді. За звичайних умов це буде означати тиск на бізнес у зв’язку з перевірками та відповідне збільшення корупційних ризиків.

Не можуть не викликати занепокоєння і такі запропоновані Проектом норми:

  • Доповнення статті 84 Кодексу законів про працю України та статті 26 Закону України «Про відпустки» новою частиною: У разі встановлення Кабінетом Міністрів України карантину, відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», термін перебування у відпустці без збереження заробітної плати не включається у загальний строк, встановлений наразі чинними частинами цих же статей – 15 днів.
  • Встановлення в прикінцевих положеннях Проекту, що на період встановлення карантину або  обмежувальних заходів роботодавець може доручити працівникові, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, виконувати протягом певного періоду роботу, визначену трудовим договором вдома, а також надавати працівнику, у тому числі державному службовцю, службовцю органу місцевого самоврядування, за його згодою відпустку.

У комплексі ці дві норми (без деталізації виду відпустки у прикінцевих положення) можуть призвести до ситуації масової відправки працівників (у тому числі державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування) «за згодою» у не оплачувану відпустку на достатньо тривалий час. Така відпустка по-перше, не буде обмеженою 15-ма днями, і взагалі не враховуватиметься при обчисленні днів неоплачуваної відпустки, передбаченої наразі законодавством. А, по-друге, відповідно до статті 29 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб», «карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби». Наразі Кабмін встановив карантин на усій території України до 3 квітня 2020 р. Однак, зважаючи на загальносвітові тенденції, цей термін може бути подовжений. У разі тривалої пандемії і необхідності продовження карантину на достатньо тривалий час вище зазначені норми можуть призвести до соціально-економічної кризи, а у випадку масового відправлення у неоплачувану відпустку працівників органів державної влади та місцевого самоврядування – до колапсу державних інституцій.

Для мінімізації соціально-економічних наслідків пандемії коронавірусу та викликаної нею економічної рецесії необхідно розглянути додаткові або альтернативні варіанти стимулювання соціальної ізоляції працівників при забезпеченні гарантованого Конституцією України права «на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім’ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло».

Також Проект №3219 у прикінцевих положеннях пропонує з дня оголошення карантину зупинити перебіг строків звернення за отриманням адміністративних та інших послуг та строків надання цих послуг, визначених законом. «Від дня припинення карантину перебіг цих строків продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення». Таке рішення виглядає цілком логічним з огляду на необхідність обмеження контактів громадян у місцях надання адміністративних послуг, а також через можливість масової «відпустки» працівників органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Утім, залишається відкритим питанням, чи не повинні, за цією ж логікою, бути окремо зупинені строки підготовки відповідей на запит про публічну інформацію на час дії карантину. Адже це не є адміністративною послугою, а за ненадання і за невчасне надання інформації розпорядники публічної інформації несуть відповідальність згідно із Законом «Про доступ до публічної інформації». У комплексі з попередніми новаціями Проекту (щодо неоплачуваних відпусток) така ситуація ще більше загрожує стабільній роботі державних інституцій.