Звіт присвячено аналізу державної політики у сфері адвокатури та адвокатської діяльності, розвитку адвокатури як незалежного самоврядного суспільного інституту з моменту заснування Національної асоціації адвокатів України у 2012 році до сьогодні.

У звіті оцінюються стан виконання відповідних міжнародних зобов’язань України, ефективність державної політики у сфері адвокатури та адвокатської діяльності, проблемні питання реалізації чинного Закону «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року, окремі законодавчі ініціативи народних депутатів України, внесені та/або прийняті у цей період.

Також беруться до уваги зміни державної політики у згаданій сфері у зв’язку зі здійсненням судової реформи, реалізацією стратегії у сфері прав людини та внесенням змін до Конституції України (щодо правосуддя). Зокрема, окремим предметом аналізу є проект нової редакції Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», затверджений Радою з питань судової реформи у червні 2018 року.

У цьому зв’язку оцінюються сильні сторони, недоліки та дискусійні питання у згаданому проекті нової редакції «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», зокрема те, наскільки його положення дозволяють відповісти на сучасні виклики у функціонуванні адвокатури.

Оцінку було здійснено на основі загальновизнаних міжнародних стандартів адвокатської діяльності, які визначені у: Основних положеннях про роль адвокатів ООН, Проекті Загальної декларації про незалежність правосуддя (декларація Сінгхві), Рекомендації Комітету Міністрів РЄ R (2000)21 про свободу здійснення професії адвоката, Хартії основних принципів європейської адвокатської професії CCBE, Кодексі поведінки європейських адвокатів CCBE.

За результатами проведеної оцінки було зроблено такі висновки:

1. Відповідно до загальновизнаних міжнародних стандартів незалежна адвокатура є необхідною умовою утвердження верховенства права та демократії в суспільстві.
2. Реформа адвокатури є складовою судової реформи та стратегії у сфері прав людини, які не можуть бути успішними без інституціонально розвинутої незалежної адвокатури.
3. Державна політика у сфері адвокатури та адвокатської діяльності є неефективною. Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 5 липня 2012 року, який визначає засади її організації та діяльності, містить значні недоліки, що мають істотний негативний вплив на виконання адвокатурою її особливої соціальної ролі у суспільстві. Цей Закон вже два роки залишається неприведеним у відповідність до Конституції України після внесення змін до неї щодо правосуддя.
4. Розвиток адвокатури в Україні у 2012–2018 роках виявив низку проблем і у застосуванні Закону.
5. Незважаючи на наявність окремих недоліків та декількох дискусійних питань, Проект нової редакції Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», затверджений Радою з питань судової реформи у червні 2018 року, в цілому відповідає загальновизнаним міжнародним стандартам, суттєво вдосконалює засади організації та діяльності адвокатури, дозволить, у разі його прийняття, розв’язати більшість проблем, що виникли в діяльності адвокатури України у 2012–2018 роках, та забезпечити її прогресивний розвиток в інтересах суспільства і цілях справедливого правосуддя.

Читати Тіньовий звіт «Адвокатура України: уроки перших років самоврядності» (укр)

Read Shadow Report “The Bar of Ukraine: the Lessons Learned from the Early Years of Independence” (eng)

Підготовка та презентація аналітичних доповідей у форматі Shadow Report (тіньові звіти) є частиною проекту, який реалізує ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив» у рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.

Думки, викладені в цій публікації, не обов’язково відображають позицію Уряду США, Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво» і Фонду Східна Європа.

Тіньовий звіт «Адвокатура України: уроки перших років самоврядності» підготовлено ГО «Лабораторія законодавчих ініціатив» у співпраці з ГО «Адвокат майбутнього» на запит Комітету Верховної Ради України з питань правової політики і правосуддя з метою підтримки здійснення його контрольної функції.