У пропонованому дослідженні проаналізовано спроможність системи реабілітації відповідати подальшій імплементації Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та Міжнародної класифікації функціонування обмежень життєдіяльності та здоров’я (МКФ). Констатовано, що чинна система реабілітації, на жаль, не має змоги відповідати нагальним викликам та забезпечити отримання послуг особам з інвалідністю якнайближче до місця проживання. Крім того, особи з порушенням здоров’я, яким інвалідність не встановлено є із цієї системи виключеними.

Метою аналітичного документу є вироблення пропозицій для формування державної політики у сфері реабілітації осіб з порушеннями здоров’я на основі імплементації Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та просування їх максимальної незалежності. Висвітлено міжнародні та національні норми щодо реабілітації осіб з інвалідністю, проаналізовано прогалини в українському законодавстві та правозастосовній практиці щодо доступу до реабілітаційних послуг та допоміжних засобів.
Приділено увагу міжнародному досвіду в цій сфері, зокрема аналізу політики окремих країн в частині забезпечення реабілітаційними послугами осіб з порушеннями здоров’я. Зокрема, взяті до уваги питання соціальної підтримки страхової медицини. Окреслено можливості отримання реабілітаційних послуг за місцем проживання.

Аналізуючи участь зацікавлених сторін у формуванні політики привернуто увагу до реформ у дотичних сферах, зокрема охорони здоров’я та сфері соціальних послуг.

На основі аналізу запропоновано можливі шляхи поліпшення державної політики у визначеній сфері, окреслено перспективи запровадження альтернативи, яка базуватиметься на імплементації МКФ.

Читати Пропозиції до політики щодо реабілітації осіб з порушеннями здоров’я (Policy Paper)

Підготовка аналітичних матеріалів у форматі Policy Paper  є частиною проекту, який реалізує Лабораторія законодавчих ініціатив в рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.