Ефективна співпраця уряду та парламенту є вагомим аспектом у роботі державного апарату вцілому, оскільки парламент відповідає за формування уряду та ухвалення законодавчих актів, а уряд – за їхню реалізацію. Слабка комунікація між урядом і парламентом породжує надзвичнайно великі ризики у виконанні Плану Уряду може бути паралізована, а парламент зав’язнути у законодавчому спамі. Після Революції гідності Україна повернулася до парламентсько-президенської форми правління, а формування і контроль над Урядом стали відповідальністю парламенту. Оскільки уряди у переважній більшості країн формуються правлячою партією (або коаліцією партій), то великого значення набуває саме політичний, а не формальний аспект взаємодії цих гілок влади. Можливості для реалізації законотворчих стратегій окремими міністрами та членами парламенту суттєво залежать від внутрішньої партійної організації та динаміки коаліційної політики.
Після Революції Гідності українські політичні сили пішли на ряд політичних компромісів, які є умовою для формування ліберальної демократії. Більш важливо, що українські регіональні та політичні зсуви спровокували утворення нових політичних партій. Крім того, нові політичні альянси вибудовувалися не лише довкола регіональних та групових інтересів, але вже й довкола ідеологій. З цієї точки зору Україа мала цілком реальні шанси вибудувати представницьку демократію напередодні виборів 2014 року. Посилення ролі Верховної Рада додало політичним акторам стумулів для того, аби докласти всіх можливих зусиль, щоб мати сильне представництво в парламенті. Відповідно, нам важливо відповісти на два питання щодо дієвості цього конституційного дизайну: 1. наскільки інституційне облаштування дозволило створити баланс сил між ключовими гілками влади; 2. Чи створила Україна достатні умови для стабільної роботи парламентської більшості?
Аналіз конституційного законодавства, що регулює діяльність Верховної Ради України у сфері парламентського контролю, показав, що конституційна й законодавча регламентація контрольних повноважень парламенту України вимагає подальшого розвитку й вдосконалення. У порівнянні з правовими основами інституту законодавчої діяльності, які є досить детально розробленими у науці і поступово формуються на практиці, правові основи інституту парламентського контролю не можна визнати достатньо теоретично розробленими та нормативно врегульованими. З інституційної точки зору, аналіз потрібно почати з Конституції. Виборче законодавство, законодавство, якими регулюється діяльність політичних партій, Регламент ВРУ, повинен бути узгодженим з інституційним дизайном, представленим Конституцією, принаймні теоретично.
Читати Пропозиції до політики щодо звітування Уряду в Парламенті (Policy Paper)
Підготовка та презентація аналітичних матеріалів у форматі Policy Paper є частиною проекту, який реалізує Лабораторія законодавчих ініціатив у рамках Програми USAID «РАДА: відповідальність, підзвітність, демократичне парламентське представництво», що виконується Фондом Східна Європа.
