За період впродовж трьох останніх років на столицю припадало не менше 40% від валового обсягу втрат державного бюджету внаслідок надання пільг в оподаткуванні підприємств. Частка інших регіонів України у порівнянні з Києвом є невеликою, хоча у 2011 році помітно зросли показники Донецької,Луганської, Закарпатської, Сумської та Запорізької областей (й того ж Києва), а майже всіх інших регіонів, навпаки – знизилися (найбільш суттєво – у Київській та Миколаївській областях). Загалом, питома вага в цьому обсязі переважної більшості регіонів України залишається низькою – від 1% до 2%.

Концентрація компаній-одержувачів пільг в Києві свідчить, насамперед, про високу політичну, а не економічну складову прийняття рішень щодо надання податкової пільги, причому як у законотворчому процесі, так і в процесі адміністрування податків. Очевидно, що зиск від пільг упродовж багатьох років одержують великі компанії, здатні лобіювати ці процеси. А те, що пропорції між регіонами з часом суттєво не змінюються, свідчить про відсутність прив’язки рішень про державну підтримку у вигляді податкових пільг до особливостей і потреб розвитку певних регіонів, про відсутність орієнтації на конкретні результати. Іншими словами, це все прояви «економіки ренти», коли зиск здобувається не в конкурентних умовах, а завдяки доступу до державних ресурсів. Також це прояв централізації управління державними фінансами.

Податкова пільга – це передбачене законом звільнення підприємства від сплати окремого податку або зниження ставки цього податку. Серед них найбільш суттєвими є пільги зі сплати податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість. Зараз прослідковується тенденція до загального зростання обсягу цих пільг – у 2011 році сума пільг зі сплати податку на прибуток виросла у порівнянні з 2010 роком в 7,3 рази і склала 15,4 млрд. гривень, а зі сплати ПДВ – на 22%, склавши 41,3 млрд. гривень.

В секторальному розрізі найбільші обсяги всіх пільг (податок на прибуток, ПДВ та інші податки), за даними 2011 року припадають на сільське господарство (11,3 млрд. гривень), харчову промисловість (2,5 млрд. гривень), торгівлю (4,5 млрд. гривень) та транспорт (5,6 млрд. гривень).