ЛАРИСА БУРАКОВА: «ПОЛІТИЧНА ВОЛЯ – ЄДИНА ПОТРІБНА І ДОСТАТНЯ УМОВА ДЛЯ БОРОТЬБИ БУДЬ З ЧИМ»

9 лютого 2012 року в рамках клубу  Української школи політичних студій відбулась зустріч ізЛарисою Бураковою – російським економістом, співробітником Інституту економічного аналізу. Експерт закінчила Вищу школу економіки, співпрацювала з англійським журналом Economist, є лауреатом конкурсів есеїв lnLiberty.Ru, автором публікацій в журналі Forbes. З 2009 році Лариса Буракова вивчала реформи, що відбулись в Грузії, сьогодні вона – автор книги «Почему у Грузии получилось». Дискусія була присвячена темі позитивного досвіду проведення реформ у Грузії, механізмам, стратегії та крокам реалізації та сприйняття їх суспільством.Для спрощення процедури аналізу грузинських реформ, експерт розділила їх на три блоки:

– Демократизація

Головна мета реформаторів – менше втручання держави. Це була невід`ємна частина різних реформ на різних рівнях. У результаті кількість державних службовців у Грузії скоротилась вдвічі. (Наприклад, Міністерство внутрішніх справ об`єднало всі функції, що стосувались безпеки всередині країни. При цьому кількість чиновників скоротилось із 75 тисяч осіб лише МВС до 30 тисяч співробітників, які наразі виконують необхідні функції).

Розуміння лібералізації та вивільнення бізнесу від впливу держави не було таким чітким. У цьому сенсі вирішальним було призначення Кахи Бендукідзе міністром економіки (а пізніше – міністром Грузії з координації реформ). Важливим аспектом також було те, що він не будував нову команду зі старих кадрів, чим фактично обірвав сталу традицію і започаткував нові принципи в управлінні країною. Крім того, більшість із тих, хто сформував нову команду – люди, які свого часу поїхали з Грузії, отримали якісну освіту за кордоном, не були пов`язані жодним чином зі старою владою, але відчули сили і бажання повернутись на батьківщину та конвертували отримані знання у реальні дії.

– Приватизація

Приватизація почалась фактично одразу ж з приходом нового міністра економіки. Новим підходом у цій галузі стала відмова від поняття стратегічного об`єкту, при цьому розміри підприємства перестали бути фактором, який впливає на можливість чи неможливість приватизації. Досвід інших країн свідчить про те, що приватний власник справляється із задачами краще і досягає значно більших результатів, порівняно із державою. Він зацікавлений у прибутку і у високій якості продукту, який він представляє (див. приклад з енергетикою).

– Лібералізація

Лібералізація полягала у наданні максимуму свободи бізнесу та якомога більшому зменшенні впливу держави. Якщо проаналізувати рейтинги організації Freedom House, взяти групу вільних країн та порівняти їх із двома іншими групами (невільні та частково вільні), то можна помітити, що рівень економічного розвитку вільних країн значно вищий, ніж в останніх. Можна сперечатись, каже експерт, що ці країни спочатку стали багатими, а потім вільними, але це не так, оскільки у цих економічно вільних країнах досі темпи розвитку вищі, ніж у невільних. Тобто свобода краща за несвободу, оскільки це не лише філософськи правильна, але й економічно більш вигідна позиція. Це і було взято на озброєння новою командою. Майже всі її члени були люди з бізнесу, які саме тому приділили багато уваги спрощенню відносин між державою, владою та бізнесом.

Що було зроблено:

– Майже повна дерегуляція управління енергетичним сектором економіки (раніше держава грала ключову роль). У Грузії до 2004 року не було цілодобової подачі електроенергії. Траплялися навіть такі регіони, де постачання електроенергії не було тижнями. Між генерацією електроенергії та підприємством, яке займалось дистрибуцією, був створений оптовий ринок електроенергії (аналогічний ринок є, до прикладу, у Великобританії, де він успішно працює), що забираючи її у виробників мав віддавати споживачам. Але у такого дещо дивного з юридичної точки зору органу, не було необхідних важелів впливу, аби примусити споживачів платити і віддавати ці кошти виробникам. Це все призвело до накопичення великих сум боргу. Компанії зазнавали збитків, крім того, не було коштів на необхідне оновлення інфраструктури. Завдяки реформам, держава пішла з ринку. Наразі виробник та споживач співпрацюють напряму. Є лише етап трансмісії – орган, що контролює напругу в мережі, який знаходиться у державній власності. Були приватизовані будь-які джерела генерації. До реформ дистрибуція електроенергії була приватизована американською компанією, наразі ж вона належить російській компанії. Втім, зазначає експерт, не варто забувати, що власник має не лише права, але й обов`язки, він повинен грати за заданими правилами. Цікавим фактом у цьому контексті є те, що під час російсько-грузинського конфлікту в 2008 році російська компанія не вимкнула світло, хоча б це могло суттєво вплинути на ситуацію.

– Експорт електроенергії. Наразі електроенергії не лише достатньо для всієї країни, але й з 2007 року Грузія виробляє стільки електроенергії, що її стало достатньо для експорту. Поставка у всі суміжні країни, включно з Росією, а з 2011року – і до Європи. Електроенергія стає для Грузії надзвичайно важливим ресурсом, країна вже готується до того, аби розпочати постачання і у Східну Європу. Цифри експорту вина та електроенергії майже зрівнялись.

– Реформа ДАІ. В один день в Грузії було звільнено 15 тисяч даїшників (на момент початку реформ на 1000 населення припадало 3,5 даїшника. Точних даних щодо кількості даїшників на 1000 населення немає, але за деякими оцінками вона менше одиниці – 0,7 даїшників на 1000 населення). При цьому рейтинг довіри до поліції із 5% у 2003 році виріс до 87%, таким чином поліція опинилась на третьому місці після церкви і армії.

– Податкова амністія. На момент початку реформ в країні були величезні суми несплачених податків, які дорівнювали розміру ВВП країни на той момент. Аби рухатись далі, потрібно було відпустити всі тягарі, які тягнули країну назад – у кризу. Влада провела податкову амністію, почавши все з чистого аркуша. За вимогу документів офіційними особами за період до 2004 року наразі передбачено кримінальне покарання.

– Боротьба із «злодіями в законі». Опитування, проведене у 2002 році серед школярів міста Кутаїсі (столиця світу злодійства у Грузії) засвідчило: 25% опитаних хлопчиків на запитання «Ким ви хочете бути в майбутньому?» відповіли «злодієм в законі», а 35% дівчат на те саме питання відповіли – «дружинами злодіїв в законі». Здавалось, викорінити цю традицію в грузинському суспільстві було неможливо, враховуючи ще й її спадковий характер. Нова влада не мала жодних зв`язків зі злодіями в законі. Нею був прийнятий закон про боротьбу з організованою злочинністю, розроблений на базі американських та італійських. У міністерстві внутрішніх справ була вся інформація про всіх злодіїв, і той факт, що раніше з ними не боролися, можна пояснити лише тим, що державі було так вигідно. Більшій частині з них довелось виїхати з країни, а для тих, хто залишився, було побудовано спеціальну в`язницю. Наразі вони не мають жодного зв`язку з зовнішнім світом. А, до прикладу, за телефонну картку, пронесену до в’язниці – 5 років покарання.

– Фінансова амністія. Вся власність, якщо ти можеш довести, що вона твоя – залишається твоєю, якщо ні – конфіскується. Аналогічно із сільськогосподарськими землями.

– Нульова толерантність до будь-яких правопорушень. Результатом такої політики стало значне збільшення кількості ув`язнених. Наразі Грузія піднялась на третю сходинку за кількістю ув`язнених (після США та Росії). Крім того, спостерігається тенденція до скорочення кількості тяжких злочинів. Отримання хабара розміром в 50 грузинських ларі – менше 50 американських доларів – 5 років ув`язнення і широке розголошення про факт самого злочину.

– Принцип одного вікна. Спрощення, скорочення багатьох державних служб. Створення Будинків юстиції – місця, де можна без довгої тяганини із паперами та документами, швидко отримати паспорт, зареєструвати шлюб, отримати свідоцтво про народження тощо. Комп’ютеризація даних, зведення всього в єдиний електронний реєстр.

– Трудовий кодекс. Вважається одним з найбільш ліберальних у світі. Регулює те, що не регулюються контрактом робітника та роботодавця.

– Система пільгової торгівлі (GSP). Наступним кроком має стати угода про вільну торгівлю, до якої прагне Грузія. Тиск Європи – дуже важливий мотивуючий фактор для реформування країни.

– Реформа антимонопольної служби. Державна антимонопольна служба була розформована, було сформовано нову  Комісію з вільної торгівлі та конкуренції, що складалася з 6 осіб. При цьому її фокус було спрямовано не на бізнес, а на державу, оскільки монополія визначається не розміром компанії, а привілегійованим станом, наданим їй державою. Мета – контроль за тим, аби держава не надавала таких привілеїв. Цікавий факт – після розформування Антимонопольної служби у Грузії з`явилось 8 нових авіакомпаній. Втім, на вимогу Євросоюзу, Грузії довелось повернути Антимонопольну службу (хоча наразі вона займається питаннями злиття та поглинання компаній).

– Закон про лібералізацію фармацевтичного ринку. Частина вимог були скорочені. До ліцензування та допуску ліків у продаж було застосовано так званий паразитичний метод. Він полягає у тому, що результати досліджень, проведені розвинутими країнами (у яких є кошти і технології) можуть бути запозичені менш заможними країнами без перевірки. Одним словом, якщо конкретні ліки від голови не шкодять французам, чому вони мають шкодити грузинам. Це відкрило шлях до грузинського ринку більшій кількості постачальників.

– Скорочення кількості ліцензій та дозволів на 85%, а також суворо визначені терміни видачі ліцензій. У випадку, якщо ліцензія не видана протягом цього строку без вагомих причин, через недбалість працівника державної служби, вона буде видана автоматично. А він – в свою чергу – буде позбавлений робочого місця. Крім того, введено правило неприпустимості появи нових ліцензій, можливе лише скорочення їхньої кількості.

– Не лобізм, а зацікавлення інвесторів. Лобістські закони не приймаються, коректніше буде сказати, що Грузія зацікавлює інвесторів, аби завести кошти у країну. Для цього Грузія пропонує вигідні для бізнесу умови. За 5 років грузинський парламент не прийняв жодного лобістського закону. Покращення ж умов ведення бізнесу робиться не для якоїсь однієї кампанії, а для всіх загалом.

– Непопулярні реформи. Почасти реформи стають непопулярними через нерозуміння їх суспільством, відсутність правильного роз`яснення, інформування.

Експерт підсумувала, що наразі, завдяки реформам було багато чого досягнуто. Робота в реформаторському руслі продовжується, хоч наразі зміни відбуваються вже не так помітно. Всі реформи, що відбулись і продовжують відбуватися мають комплексний характер, немає ані як конкретного єдиного напрямку проведення реформ, ані конкретного джерела. Ще один із пріоритетів, які ставила перед собою нова команда – робити все не лише максимально ефективно, але і намагатись зробити це максимально швидко, завдяки чому ми і маємо можливість спостерігати такі суттєві зміни за такий невеликий проміжок часу.

Додаткову інформацію про автора ви можете знайти тут – http://www.larisaburakova.com/ 

Веб-сайт Української школи політичних студій

 версiя для друку Наверх  наверх
 надiслати лiнк  У попереднiй роздiл

Залишити відповідь