СТАН ВИКОНАННЯ УКРАЇНОЮ СВОЇХ ЗОБОВ’ЯЗАНЬ В ГАЛУЗІ ПРИВЕДЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА У ВІДПОВІДНІСТЬ ДО ЄВРОПЕЙСЬКОГО

Деякі зауваження щодо доцільності адаптації законодавства на теперішньому етапі

Задля здійснення зваженої оцінки реальної наближеності України до ЄС слід оцінити відповідність вітчизняного законодавства загальноєвропейському або ступінь прийняття нашою державою acquis communautaire. В цьому контексті необхідно зробити низку застережень.

У одному з інтерв’ю колишній віце-прем’єр-міністр України з євроінтеґраційних питань назвав неадаптованість національного законодавства до acquis communautaire однією з основних причин, через які, на його думку, питання членства України в ЄС є на сьогодні неактуальним. Доволі дивна заява для людини, що обіймала посаду головного євроінтеґратора країни. Річ у тім, що умови та строки прийняття acquis communautaire є зазвичай основною темою перемовин про вступ між державою-кандидатом та Європейським Союзом, а отже, починати інтенсивну уніфікацію національного законодавства із законодавством ЄС до початку офіційних перемовин означає бігти поперед паротяга.

Так, переговори з державами Центральної Європи та Балтії, що у травні 2004 року приєдналися до ЄС, починалися з того, що Єврокомісія підготувала для них так звану «Білу Книгу ЄС», що містила ґрунтовний огляд цілого масиву acquis communautaire, розбитого на 31 галузевий розділ. Після того представники Єврокомісії та держав-кандидатів спільно проаналізували відповідність окремих галузей національного законодавства acquis. У результаті такого «скринінгу» сторони спільно визначили, що саме у законодавстві країн-кандидатів не відповідає законодавству Спільноти. Далі розділ за розділом кандидати намагалися забезпечити собі якомога довші перехідні періоди в імплементації тих чи інших положень acquis, тобто обсяг і тривалість застосування норм національного законодавства, що суперечать загальноєвропейському, вже після приєднання до Союзу.

До того ж, Україні не можна забувати, що acquis communautaire не є ідеальним законодавством. З одного боку, воно є плодом складного компромісу між державами-членами, що представлені в Раді, Єврокомісією та Європейським Парламентом. З іншого, acquis – це законодавство не розвитку, не економічного прориву, а радше збереження досягнутого комфорту, обтяжене великими соціальними гарантіями. Саме через це за показниками зростання ВВП Євросоюз (із 2,4%) посів 2004 року 159 місце у світі. Для порівняння: Україна (з 12%) посіла 7-ме місце, Китай (з 9,1%) поділив з Казахстаном 12-те та 13-те місця, Туреччина (з 8,2%) посіла 23-тє, Росія (з 6,7%) – 37-ме. Найдинамічніша за зростанням ВВП з держав-ветеранів ЄС Ірландія (5,1%) перебуває у світовому рейтингу лише на 75 й позиції, а найдинамічніша з новачків ЄС Латвія (7,60%) – на 28-ій.

Тому слід пам’ятати, що у правовому просторі ЄС комфортно жити й робити стабільний бізнес, проте аби економічно наздогнати Євросоюз, слід застосовувати інші, ліберальніші правила гри. І заміна цих правил на жорсткіші європейські – здебільшого предмет торгу, в якому можна виторговувати у Брюсселя значні фінансові вливання, високофахову експертну допомогу, серйозні прямі інвестиції тощо. Тому сліпо калькувати acquis communautaire сьогодні для України щонайменше недалекоглядно та неперспективно – набагато цікавіше, скориставшись відсутністю жорстких зобов’язань щодо адаптації національного законодавства до норм і стандартів ЄС, переймати європейські правові норми вибірково, виходячи насамперед з економічної доцільності такої адаптації, тобто приймати acquis ЄС a’la carte.

Законодавче регулювання процесу адаптації законодавства в Україні

Головним правовим документом, що передбачає проведення адаптації законодавства в Україні, є УПС, 51 статтею якої встановлюється перелік пріоритетних сфер адаптації. Базовим актом національного законодавства в цій сфері є Закон України «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» від 18 березня 2004 року (далі – Програма). Згідно з Програмою адаптація законодавства в Україні здійснюється протягом декількох послідовних етапів, перший з яких розрахований на 2004-2007 роки. В межах зазначеного періоду планується провести порівняльно-правове дослідження відповідності законодавства України до acquis Європейського Союзу у пріоритетних сферах, визначених статтею 51 УПС.

Конкретні заходи з адаптації законодавства (в тому числі інституційні перетворення), прогнозовані строки їх виконання, обсяги видатків (у тому числі видатків на підготовку нормативно-правових актів, навчання, інституціональні зміни, проведення порівняльно-правових досліджень, переклад актів acquis communautaire на українську мову, підготовку глосарію термінів acquis communautaire тощо) визначаються щорічним планом заходів з виконання Програми, який готується Координаційною радою з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, погоджується з Комітетом Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції та затверджується Кабінетом Міністрів України. 16 червня урядом було затверджено відповідний план на 2005 рік. Крім того, урядом ще 1999 року було затверджено положення «Про порядок опрацювання проектів актів Кабінету Міністрів України, а також проектів законів України і актів Президента України, що подаються Кабінетом Міністрів України до Верховної Ради України і Президентові України, з урахуванням основних положень законодавства Європейського Союзу», а 2000 року внесено відповідні зміни до Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів.

Програмою адаптації встановлюється порядок взаємодії парламенту й органів виконавчої влади в галузі адаптації законодавства. Так, кожен законопроект, внесений до Верховної Ради, протягом семи днів має подаватися до Комітету з питань європейської інтеграції для визначення належності законопроекту за предметом правового регулювання до сфер, правовідносини в яких регулюються правом ЄС (тобто, чи підлягає він євроекспертизі).

Законопроекти, які згідно з висновком Комітету підлягають євроекспертизі, протягом трьох днів передаються до Міністерства юстиції для підготовки експертного висновку щодо відповідності законопроектів праву Європейського Союзу. Міністерство юстиції у двадцятиденний термін готує експертний висновок щодо відповідності законопроектів acquis communautaire і передає його до Комітету Верховної Ради України з питань Європейської інтеграції для підготовки пропозицій щодо доцільності прийняття законопроекту Верховною Радою України і термінів набрання ним чинності. Нормативно-правові акти, які суперечать acquis communautaire, можуть прийматися лише за наявності достатнього обґрунтування необхідності прийняття такого акта і на чітко визначений у самому акті строк.

У цілому позитивно оцінюючи факт прийняття закону, яким регулюється порядок здійснення адаптації законодавства, слід визначити низку його ключових недоліків. Зокрема, Програма не передбачає:

можливості здійснення парламентським Комітетом з питань європейської інтеграції євроекспертизи законопроектів або, принаймні, замовлення такої експертизи в незалежних експертних установах, що частково знижує рівень ефективності парламентського контролю над процесом адаптації законодавства;
можливості передачі галузевих законопроектів на експертизу відповідним органом виконавчої влади. Таким чином, Міністерство юстиції відповідатиме за проведення експертизи фактично всього масиву галузевого законодавства України, в розробці якого не беруть участі органи виконавчої влади. Слід зауважити, що виникають небезпідставні сумніви з приводу спроможності до такої роботи установи, яка укомплектована кадрами з переважно юридичною освітою;
механізмів (у тому числі інституційних) аналізу на предмет відповідності законодавству ЄС законопроектів, що виносяться на друге (третє) читання;
порядку проведення експертизи на предмет відповідності вимогам законодавства ЄС пропозицій та зауважень Президента до прийнятого парламентом закону.

Наближаючись безпосередньо до питання відповідності галузевого законодавства України законодавству ЄС, слід зробити також наступні застереження. По-перше, згідно з УПС, Україна задекларувала намір наближувати власну нормативно-правову базу до нормативно-правового доробку саме Європейської Спільноти – не Союзу, а отже 51 стаття УПС стосується лише сфер, охоплених першою опорою (pillar) ЄС, тобто дотичних до функціонування спільного ринку, економічного та валютного союзу.

По-друге, в українському тексті УПС йдеться про наближення (approximation) законодавства України до законодавства Спільноти (acquis communautaire), водночас в актах національного законодавства, прийнятих на виконання та в розвиток положень УПС, майже скрізь використовується термін «адаптація», що не є абсолютним синонімом «наближення». Другою аберацією національної свідомості стало невірне прочитання абревіатури ЄС, що передає в українській мові англійські як EC (European Community, European Communities), так і EU (European Union). Як було підкреслено вище, УПС стосується взаємин України та Європейських спільнот, що випливає вже з самої назви угоди, проте в українській правовій термінології починаючи з 1998 року вкоренився штамп «адаптація законодавства України до законодавства Європейського Союзу». Цей термін застосовується також у Законі «Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС».

По-третє, План дій «Україна – ЄС» суттєво розширює перелік сфер законодавства, в яких Україна повинна провести додаткову роботу задля приведення їх у відповідність до вимог ЄС. Водночас багато пунктів ПД, які містять такі вимоги до України, не відносяться до компетенції регулювання права ЄС, а відтак і до сфери адаптації законодавства. Таким чином, задля досягнення мети цього дослідження слід зосередитися саме на тих сферах адаптації законодавства, які вказані в УПС та в Загальнодержавній програмі адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Враховуючи складність та комплексний характер виконання завдань у галузі адаптації законодавства, доцільно буде на прикладі конкретної сфери адаптації дослідити прогрес та головні проблеми, що постали перед Україною в частині виконання своїх зобов’язань перед ЄС за третім Копенгагенським критерієм.

Загальний огляд стану адаптації законодавства України до законодавства ЄС

Аналізуючи рівень адаптації законодавства України до законодавства ЄС, належить зазначити, що за останні кілька років в цьому питанні було досягнуто значного прогресу. Крім того, на 2006 рік заплановано продовжити активну роботу із приведення нормативної бази у відповідність до acquis ЄС. Тому можна зробити попередній висновок про те, що до завершення дії УПС Україна досягне належного рівня гармонізації національного законодавства у пріоритетних сферах, визначених у статті 51 УПС.

Водночас варто підкреслити, що факт ухвалення згідного з acqius ЄС українського законодавства ще не означає належне функціонування цих правових механізмів. Зокрема, на перешкоді належному впровадженню правових механізмів в життя перешкоджає низький розвиток судочинства як окремої гілки влади. До того ж, інколи належне функціонування правових механізмів стає заручником недостатньої адміністративної спроможності органів, відповідальних за виконання нормативних актів.

Ще одним аспектом, що його належить враховувати, оцінюючи рівень адаптованості українського законодавства, є динаміка розвитку нормативної бази acquis ЄС. Прикладом цього може бути докорінна реформа конкуренційного права ЄС, що потягнуло за собою новий перегляд чинного українського законодавства.

Важливим фактором реформи українського права в контексті адаптації до aquis ЄС є реформування тих галузей права, що не належать до пріоритетних у сфері адаптації, а також тих питань в пріоритетних сферах адаптації, що виходять за межі компетенції ЄС, а отже, в яких відсутній єдиний європейський підхід до їх вирішення. Наприклад, питання відповідальності виконавчих органів господарських товариств в праві товариств.

Неодмінно слід брати до уваги також, що на реформування регулювання окремих сфер економіки впливає місце цих сфер в економічному та політичному житті країни. Йдеться насамперед про регулювання сфери енергетики, транспорту тощо.

Переходячи до оцінки правового регулювання в окремих сферах, належить підкреслити, що українське право, що регулює економічне життя, є достатньою мірою всеохопним. Зазначимо, що Конституція України 1996 року містить гарантії права власності (стаття 41) та гарантії свободи підприємницької діяльності (стаття 42). До того ж, в Україні було ухвалено підставовий нормативний акт приватного права – Цивільний кодекс України 2003 року, що враховує позитивний досвід західних держав в сфері цивільного права. Поряд з тим не усунуті розбіжності в поглядах на приватне право призвели до одночасного з Цивільним кодексом України ухвалення Господарського кодексу України. Через подібність сфери дії цих кодексів виникла конкуренція норм, що мало наслідком ситуацію правової невизначеності в сфері приватного права. Початкова концепція, спрямована на усунення суперечностей між кодексами, зазнала змін, і було прийняте політичне рішення скасувати Господарський кодекс України, замінивши його низкою нормативних актів, що регулюють діяльність держави в економічному обороті. Розробка зазначених актів запланована на 2006 рік.

Враховуючи наведені вище загальні зауваження, пропонуємо розглянути розвиток правового регулювання кожної з пріоритетних сфер.

Підставовим нормативним актом, що регулює сферу митного права, є Митний кодекс України. Це нормативний акт нового покоління, що його розробляли з урахуванням права ЄС в цій сфері, а також принципів та норм СОТ. До того ж, систему підзаконних нормативних актів в сфері митного права було розроблено невдовзі після ухвалення Митного кодексу. Це дозволило створити досить повноцінну систему виконавчих нормативних актів, що також великою мірою враховують положення acquis ЄС та права СОТ. Поза тим варто підкреслити, що не в усіх інститутах митного права вдалося досягти належного рівня адаптації. Зокрема це стосується митної оцінки та визначення країни походження. В зв’язку з цим в 2006 році заплановано провести законопроектні роботи з внесення змін до Митного кодексу з метою усунути суперечності з правом ЄС.

Відносини у сфері фінансових послуг регулює, поза Цивільним кодексом України, низка секторальних законів в кожному з видів цих послуг. Зокрема, Закони України “Про цінні папери та фондову біржу”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів” та “Про національну депозитарну систему” в сфері цінних паперів та фондового ринку; “Про страхування” та “Про цивільно-правову відповідальність власників транспортних засобів” – в сфері страхування; „Про банки та банківську діяльність” – в сфері банківської справи.

Регуляторну структуру в цій сфері складають – Національний Банк Україні (банківська справа), Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку (цінні папери) та Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (страхування та інші види фінансових послуг). Нормативні акти цих органів створюють досить розвинену регуляторну систему. Всі ці органи мають широку компетенцію та адміністративну спроможність належним чином контролювати ринки фінансових послуг. Утім, оцінки діяльності цих органів різняться.

Аналіз відповідності української нормативної бази в цій сфері acquis ЄС засвідчує її відповідність принципам права ЄС. Зокрема, такої відповідності досягнуто щодо пакету директив в сфері цінних паперів, ухвалених на реалізацію доповіді Робочої групи Ламфалуссі. Банківське право загалом відповідає положеннями Директиви 200/12/ЄС. У сфері страхування прикладом успішної адаптації є страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів, регулювання якого відповідає директиві 72/166/ЄЕС.

Водночас слід наголосити, що реформування цієї галузі, а також робота з адаптації тривають. На розгляді у Верховній Раді України перебувають проект № 5310 про внесення змін до ЗУ «Про цінні папери та фондовий ринок» та проект № 7345 – Страховий кодекс України. Ухвалення цих актів дозволить говорити про удосконалення регулювання цієї сфери та поглиблення її адаптації до acquis ЄС.

Сфера фінансових послуг є відкритою для іноземних суб’єктів. Зокрема, у сфері цінних паперів відсутні які-небудь істотні перепони у виході іноземців на ринок.

Чинне банківське право дозволяє діяльність банків з іноземним капіталом. До того ж, НБУ подав до Верховної Ради законопроект, згідно з яким в Україні буде дозволено працювати також філіям та представництвам іноземних банків. Процедура придбання істотної участі в банку, попри більшу зарегульованість у порівнянні з положеннями Директиви 200/12, також не становить перепони для нерезидентів.

Щодо сфери страхування, то Угода про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими Співтовариствами та їх державами членами забезпечила створення режиму, завдяки якому страхові компанії, які інкорпоровані в одній із держав-членів ЄС, мають можливість надавати свої послуги в Україні. Незважаючи на деяку неузгодженість з національним законодавством, положення цього міжнародного договору, відповідно до Конституції України, мають вищу юридичну силу.

В сфері права товариств [1] підставовим нормативним актом є Цивільний кодекс України (про проблеми, пов’язані з його належним функціонуванням, див. вище). Поряд з тим існує ЗУ «Про господарські товариства», ухвалений раніше, ніж ЦКУ, в зв’язку з чим існує потреба його оновлення. До того ж, цей закон містить низку прогалин, що їх вирішено врегулювати через ухвалення ЗУ «Про акціонерні товариства» та ЗУ «Про товариства з обмеженою відповідальністю». Розроблений та переданий на розгляд до ВРУ проект ЗУ „Про акціонерні товариства” враховує положення Другої, Третьої, Шостої та низки інших директив з права товариств ЄС. Розробка ЗУ «Про товариства з обмеженою відповідальністю» запланована на 2006 рік.

Окремим питанням в сфері адаптації було розширення реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та приведення його у відповідність до Першої директиви з права товариств. З цією метою було розроблено та передано до ВРУ проект відповідних змін ЗУ «Про реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Низка проблем існує в сфері регулювання процедури банкрутства. Передусім це пов’язано з забороною відкривати процедуру банкрутства щодо гірничих підприємств, в статуті яких частка держави становить не менше 25 %. Разом з тим зберігає чинність мораторій на примусову реалізацію майна державних підприємств та товариств, в статуті яких частка держави становить не менше 25 %. На сьогоднішній день триває робота з усунення в належний спосіб цих обмежень. До того ж, в рамках заходів зі зміни ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» буде розглянуто можливість спрощення процедури визнання судових рішень іноземних країн у справах про транскордонне банкрутство.

В сфері бухгалтерського обліку основоположним нормативним актом є ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» 1999 року, що на законодавчому рівні забезпечує несуперечність національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку міжнародним стандартам. Було також розроблено 29 національних стандартів бухгалтерського обліку, які в цілому відповідають міжнародним, проте містять в собі ряд відхилень, робота над усуненням яких триває.

В липні 2005 року було ухвалено зміни до ЗУ «Про аудиторську діяльність», які наблизили українське законодавство до стандартів acquis в цій сфері, зокрема щодо дефініції аудитора.

Сфера оподаткування врегульована цілою низкою нормативних актів. Зокрема, це Закони України «Про державну податкову службу в Україні», «Про систему оподаткування», «Про податок на додану вартість», «Про акцизний збір», «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок з доходів фізичних осіб», інші закони України та нормативно-правові акти.

Роботи з адаптації податкового права України до acquis ЄС ведуться передусім в рамках розробки Податкового кодексу України. Однак ухвалення цього акту щоразу відкладається. Наразі заплановане доопрацювання проекту цього кодексу з метою приведення його у відповідність з acquis у 2006 році.

Чинне податкове право та практика його застосування є недосконалими та створюють надмірний податковий тягар для підприємств. Додатковим фактором є заплутаність та складність адміністративних процедур в сфері оподаткування, найбільш кричущим прикладом яких є процедура відшкодування ПДВ.

У світлі цього великі надії покладено на проведення податкової реформи і ухвалення Податкового кодексу.

Конкуренційне право України від самого початку розроблялося з врахуванням світового досвіду. Тому головні законодавчі акти в цій сфері – ЗУ «Про Антимонопольний комітет України» 1993 року, «Про захист від недобросовісної конкуренції» 1996 року, «Про природні монополії» 2000 року, «Про захист економічної конкуренції» 2001 року –концептуально відповідають acquis ЄС в цій сфері.

Антимонопольний комітет України має достатні адміністративні можливості для належного виконання зазначених вище нормативних актів.

Водночас досі не вирішеними залишаються питання процесуальних норм в сфері конкуренції та питання надання державної допомоги.

На вирішення цих питань було розроблено та передано до ВРУ проект Конкуренційного процесуального кодексу України, що відповідає вимогам права ЄС. У сфері державної допомоги розробка проекту відповідного закону України запланована на 2006 рік.

Головним нормативним актом в сфері державних закупівель є ЗУ «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти». В цілому цей закон засновано на тих самих принципах, що й законодавство ЄС у цій сфері. Водночас залишаються в дії положення щодо захисту вітчизняного ринку в частині надання переваги тендерній пропозиції, поданій вітчизняним виробником, шляхом застосування преференційної поправки до її ціни, а також щодо умов закупівлі сільськогосподарської продукції вітчизняного виробництва. На скасування зазначених положень розроблено та направлено до ВРУ проект змін до зазначеного закону.

Слід додати, що уряд розробив комплексну програму «Стратегія розвитку системи державних закупівель на 2005-2010 роки», що спрямована передусім на удосконалення правового регулювання цієї сфери, зокрема його адаптацію до acquis ЄС, а також на інституційний розвиток цієї сфери.

Велику роботу з адаптації до acquis ЄС проведено в сфері інтелектуальної власності. У цьому році Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України переглянув основні нормативні акти в цій сфері – «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» – та розробив відповідні проекти змін до цих актів з метою їх адаптації до acquis ЄС. Ці проекти враховують весь комплекс нормативних актів ЄС у цій сфері. Крім того, було розроблено проект Закону України «Про охорону прав на торговельні марки, географічні зазначення та комерційні найменування», що також належним чином враховує досвід ЄС. У разі ухвалення цих актів можна буде говорити про високий рівень наближення права інтелектуальної власності України до acquis ЄС.

Правові механізми захисту прав споживачів в Україні лише частково відповідають acquis ЄС. Чинний Закон України «Про захист прав споживачів» потребує суттєвого оновлення та перегляду з метою приведення у відповідність до права ЄС. Роботи з перегляду права в сфері захисту прав споживачів наразі тривають. Крім того, було розроблено та передано до ВРУ проект ЗУ «Про загальну безпеку продукції», що враховує положення acquis ЄС.

Важливим питанням у царині захисту прав споживачів, а також в царині охорони здоров’я та життя людей, тварин та рослин є безпека та якість харчових продуктів та продовольчої сировини. На сьогодні правову базу у цій сфері складають ЗУ «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини», «Про ветеринарну медицину», «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», «Про державне регулювання імпорту сільськогосподарської продукції» та низка інших актів. Ці нормативні акти не повною мірою відповідають acquis ЄС та СОТ. З метою приведення цієї сфери у відповідність до вимог ЄС та СОТ було розроблено та передано на розгляд ВРУ проект змін до ЗУ «Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини». Цей проект враховує положення права ЄС та норми СОТ. Водночас якість цього проекту викликає певні сумніви щодо подальшого виконання вміщених в цьому проекті положень.

Поряд із реформуванням правової бази в цій сфері органи виконавчої влади планують в 2006 році провести заходи із приведення у відповідність до вимог права ЄС підзаконних нормативних актів в цій сфері.

Правові механізми охорони довкілля в Україні є досить розгалуженими та в більшості випадків достатньо сумісні з acquis ЄС. Так, існують спеціальні норми щодо захисту атмосферного повітря від забруднення, захисту природного довкілля від відходів, заходів із запобігання вичерпування озонового шару, охорони природи, боротьби з шумовими викидами, а також щодо хімічних речовин, промислових ризиків та біотехнології. До того ж, триває розвиток права в сфері довкілля. Зокрема, на розгляді ВРУ перебуває проект Екологічного кодексу України, що також враховує положення права ЄС.

Значних зусиль з адаптації до acquis ЄС належить докласти у сфері охорони праці. Чинний Кодекс законів про працю, норми якого регулюють цю сферу, не відповідає стандартам охорони праці, запровадженим в ЄС. У зв’язку з цим слід наголосити на потребі доопрацювати проект Трудового кодексу України, що перебуває на розгляді ВРУ. Крім того тривають роботи із запровадження в Україні окремих стандартів охорони праці на рівні виконавчих актів.

Українське законодавство в сфері енергетики в цілому не суперечить acquis ЄС, однак існують певні невідповідності, на усунення яких розроблено низку законопроектів, зокрема щодо використання альтернативних джерел енергії та реформування вугільної промисловості. На стадії розробки перебуває проект «Основні напрямки енергетичної стратегії України на період до 2030 року». Слід додати, що Україна приєдналася до Європейської енергетичної хартії та ратифікувала Договір до неї, які також регулюють відносини в сфері обігу енергопродуктів та надання послуг транзиту енергоносіїв в ЄС. Окрім того, спеціальними законами у кожній галузі енергетичного сектору передбачено норми щодо транзиту енергоносіїв та торгівлі ними за принципом недискримінації. В ядерному секторі енергетики України законодавство є найбільш наближеним до законодавства ЄС.

Оптовий ринок електроенергії, ринки нафтогазової продукції потребують лібералізації і подальшого реформування. Законопроекти, спрямовані на досягнення більш конкурентних умов функціонування зазначених ринків, перебувають на розгляді ВРУ.

Сфера регулювання транспорту в Україні, попри те, що нормативна база є добре розробленою та всеохопною, потребує істотного реформування з метою приведення його у відповідність до acquis ЄС. Передусім це стосується лібералізації транспортних ринків, що можливо лише за умови істотного рівня приватизації підприємств транспортної галузі.

Крім того, потребують перегляду питання надання транспортних послуг, зокрема тарифна політика, питання захисту довкілля та прав споживачів в транспортній сфері.

Згідно з планом робіт Міністерства транспорту України на 2005-2007 роки заплановано провести заходи з урегулювання зазначених питань.

У сфері стандартизації, регулювання якої успадковане від СРСР і являє собою розгалужену систему стандартів, головними нормативним актами є ЗУ «Про стандартизацію», «Про підтвердження відповідності», «Про акредитацію органів з оцінки відповідності». Крім того, на основі директивних та настановних документів міжнародних організацій із стандартизації розроблено основні та організаційно-методичні стандарти, які об’єднано в комплекс «Національна стандартизація» (13 документів).

На даний час розроблено та прийнято 16 технічних регламентів та більше ніж 2000 ДСТУ, гармонізованих з європейськими та міжнародними стандартами. Крім того, в Україні впроваджено як національні стандарти серії ISO 9000, ISО 10000, ІSО 17000, ISО 22000, ISО 14000.

Підсумовуючи, слід наголосити, що, як зазначалося вище, тенденції в проведенні заходів з адаптації та стан адаптованості законодавства України в пріоритетних сферах дозволяють зробити прогноз, що Україна виконає свої зобов’язання з адаптації до завершення дії УПС. Відтак належне завершення процесу адаптації залежатиме від адміністративної спроможності впровадження адаптованого законодавства, а також практики застосування цього законодавства в судах. З огляду на сучасний стан цих вимірів адаптації, Україна потребуватиме значної допомоги з боку ЄС в цих питаннях в рамках подальшої угоди між нею та ЄС.

Тарас Качка,
Заступник директора Державного департаменту
з питань адаптації законодавства

Геннадій Друзенко,
Віце-президент Інституту європейської інтеграції (Польща)

Габріел Асланян,
Експерт Лабораторії законодавчих ініціатив

Залишити відповідь